Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/3296/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 19.08.2024. Зареєстровано: 19.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2024.
Дата набрання законної сили: 19.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/748/289/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024100150000018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/289/24
		Єдиний унікальний № 748/3296/24 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 серпня 2024 року м. Чернігів
		 
		 
		 
		Чернігівський районний суд Чернігівської області 
		в складі:головуючого -судді ОСОБА_1  
		за участі секретаря ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 15 січня 2024 року за №62024100150000018, за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище, Черкаської області, громадянина України, освіта повна середня, одруженого, маючого на утримання двох малолітніх дітей, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого: 1) 04.01.2017 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.1 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 2років 6місяців обмеженняволі,на підставіст.75КК Українизвільнений відвідбування покаранняз іспитовимстроком 2роки;2)16.01.2019Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 6 місяців обмеження волі; 3) 18.02.2019 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців обмеження волі, 27.01.2021 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 27 днів, зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, 
		з участю прокурора: ОСОБА_4 ,
		                   обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2023 №242 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу військової частини та вважається таким, що справи та посаду курсанта 1 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 №286 солдату ОСОБА_3 надано відпустку за сімейними обставинами тривалістю 10 діб, починаючи з 24.10.2023 по 02.11.2023.
		В свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 03.11.2023, в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та не прибув після завершення відпустки до місця несення служби, яке було визначено у АДРЕСА_3 .
		16.07.2024 ОСОБА_3 самостійно з`явився до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві та заявив про себе.
		Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 внаслідок нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, що було визначено у АДРЕСА_3 , обов`язки військової служби з 03.11.2023 по 15.07.2024 не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, та пояснив, що під час перебування на навчанні у Великій Британії, він дізнався, про загибель сина Матвія, внаслідок пожежі будинку, що сталася у жовтні 2023 року. Він звернувся до командира навчальної роти та попросив надати йому відпустку за сімейними обставинами, яка була надана йому терміном на 10 діб, з 24.10. 2023 року. Поїхав на похорон дитини, після похорону сина перебував у пригніченому стані. Після закінчення терміну відпустки він у визначений строк повернення 03.11.2023 року у військову частину, на військову службу не повернувся. ОСОБА_3 надаючи показання зазначив, що розумів, що зобов`язаний прибути на військову службу у строк після закінчення відпустки, однак через сімейні обставини, які були вкрай тяжкими для нього і його сім`ї цього не зробив. Визнає вину частково з тих обставин, що не розумів до кінця всіх наслідків неприбуття до військової частини в строк та вважав, що загибель його дитини є поважною причиною, щоб деякий час побути вдома, адже в нього в сім`ї сталася біда і військова частина мала з розумінням віднестися до такої обставини. Крім того, зазначив, що після смерті сина, службою у справах дітей за місцем його проживання були відібрані інші діти та подано позов до суду про відібрання дітей від батьків без позбавлення його дружини та його батьківських прав і це також стало однією з перепон з`явитися вчасно на службу, оскільки він вважав за необхідне приймати участь у судових засіданнях. Тільки після того як згідно рішення суду дітей було відібрано, він прибув до військової частини для подальшого несення служби. 
		Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , який частково визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 ККУ його вина, підтверджується сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом.
		Так, встановлені судом обставини кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2023 року №242, відповідно до якого рядовий солдат ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 вважається таким, що прибув з 11 вересня 2023 року та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 12 вересня 2023 року. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.10.2023 року №286, відповідно до якого солдату ОСОБА_3 курсанту 1 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки була надана відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в АДРЕСА_4 терміном 10 діб з 24 жовтня 2023 року по 02 листопада 2023 року
		Відпускним квитком військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 року №974, згідно з яким солдат ОСОБА_3 відбув у відпустку за сімейними обставинами в АДРЕСА_4 на 10 діб з 24.10.2023 року по 02.11.2023 року та відповідно до якого мав повернутися до військової частини для несення військової служби в строк до 03.11.2023 року. 
		Рапортом ТВО командира 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 03.11.2023 року, відповідно до якого здійснена доповідь, що 03.11.2023 року солдат ОСОБА_3 , курсант 1 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки не прибув по закінченню відпустки за сімейними обставинами, наданої на 10 діб з 24.10. 2023 року, хоча повинен був повернутись до місця служби 03.11.2023 року. 
		Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2023 року №298, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 , курсанта 1 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки у зв`язку з визнанням таким, що самовільно залишив військову частину з 03.11.2023 року було знято з усіх видів забезпечення з 03.11 2023 року, а з продовольчого забезпечення з 04.11.2023 року. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.11.2023 року №1755, відповідно до якого на підставі рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_6 заступника командира 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 року за №417 було призначено проведення службового розслідування стосовно самовільного залишення військової частини відносно солдата ОСОБА_3 , курсанта 1 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, проведення якого було доручено майору ОСОБА_7 , заступнику командира 3 навчального батальйону з морально-психологічного забезпечення школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 . 
		Актом службового розслідування № 2939, відповідно до якого була встановлено, що ОСОБА_3 не повернувся на службу у строк визначений у відпускному квитку 03.11.2023 року, чим порушив військову дисципліну. Станом на момент складення акту 17.11.2023 року ОСОБА_3 відсутній на території військової частини, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає. Виходячи з встановлених в ході службового розслідування обставин було констатовано факт вчинення правопорушення, що має ознаки кваліфікації за ч.5 ст.407 ККУ курсантом 1 навчального взводу 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 , виключно з причин особистої недисциплінованості та безвідповідальності. 
		Письмовими поясненнями ОСОБА_8 командира 5 НВ 4НР 3 НБ військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 року, ОСОБА_9 , старшого лейтенанта, заступника начальника командира 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2023 року та ОСОБА_10 командира 5 навчального взводу - викладача 4 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 року, які додані до акту службового розслідування та відповідно до яких вищевказаними військовими посадовими особами підтверджено вибуття солдата ОСОБА_3 у відпустку за сімейними обставинами з 24.10.2023 року та факт його неповернення в строк до 03.11.2023 року на військову службу. 
		Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.11.2023 року №413, відповідно до якого було завершено службове розслідування та на солдата ОСОБА_3 за порушення військової дисципліни було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та доручено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати та направити матеріали службового розслідування до органів досудового розслідування з подальшим супроводження процесу притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч.5 ст.407 ККУ.
		Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 13.01.2024 року за заявою військової частини НОМЕР_1 були внесені відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 за частиною 5 статті 407 ККУ (кримінальне провадження №62024100150000018)
		Ключовим питанням у цій справі є наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 поважних причин для невчасного з`явлення на службу у період 03.11.2023 року по 15.07.2024 року.
		Такою поважною причиною обвинувачений зазначає смерть сина, Матвія, який загинув 18.10.2023 року під час пожежі та наслідками, які виникли на фоні даної події, які вплинули на емоційний стан обвинуваченого. А також обставини, пов`язані з відібранням органом опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради від нього та його дружини їх дітей.
		Однак, вищевказані показання обвинуваченого щодо поважності причин його невчасного з`явлення на військову службу спростовуються обставинами, які встановленні судовим рішенням по справі № 274/7446/23 від 24.05.2024 року. Зокрема, Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області було встановлено, що 24.10.2023 року під час проведеної бесіди служби у справах дітей Бердичівської міської ради з ОСОБА_3 останній повідомив, що не має наміру забирати в даний час дітей на виховання, просив не залишати дітей з матір`ю та не заперечував щодо відібрання від нього дітей в судовому порядку. 
		Під час судового розгляду ОСОБА_3 написав заяву про розгляд справи за його відсутності та невизнання позовних вимог, жодних доказів в обґрунтування заперечень проти заявлених вимог не надав, будучи в підготовчому засіданні проявив повну байдужість до майбутньої долі дітей. 
		Вказані обставини спростовують показання обвинуваченого щодо неможливості нез`явлення його на військову службу в період 03.11.2023 року по 15.07.2024 року, адже написати заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_3 міг би перебуваючи на військовій службі через засоби поштового зв`язку або інші засоби зв`язку, з`явитися для участі в підготовчому засідання міг би врегулювавши питання відсутності на дату визначену в ухвалі суду, за місцем несення служби, інших активних дій спрямованих на формування позиції проти задоволення позовних вимог як відповідач ОСОБА_3 не проявляв. 
		Також суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо поважності неприбуття до військової частини через його психологічний стан внаслідок загибелі дитини, через те, що з військової частиною ОСОБА_3 зв`язати після закінчення терміну відпустки за сімейними обставинами не намагався, щоб врегулювати питання його відсутності з 03.11.2023 року, а навпаки як встановлено актом службового розслідування № 2939 від 17.11.2023 року на телефонні дзвінки з військової частини не відповідав. Дану обставину обвинувачений підтвердив під час судового розгляду, під час надання показань.
		Отже, під час судового розгляду судом не встановлено причин поважності нез`явлення обвинуваченого ОСОБА_3 у військову частину в період з 03.11.2023 року по 15.07.2024 року 
		Показання обвинуваченого щодо поважності причин невчасного з`явлення обвинуваченого на службу суд визнає такими, що не підтверджені об`єктивними доказами і розцінюється судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд визнає їх достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відомості про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. 
		При цьому суд не враховує щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 адже щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. В діях ОСОБА_3 відсутні ознаки щирого каяття та як останній вину в судовому засіданні визнав частково, намагався виправдати свої дії правовою необізнаністю та сімейними обставинами, щирого жалю з приводу вчиненого кримінального правопорушення із цього приводу та осуду своєї поведінки не проявляв. 
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 суд вважає за необхідне визнати рецидив злочину, оскільки згідно довідки про судимість ОСОБА_3 вчинив ряд умисних злочинів, судимості за які на час ухвалення вироку є непогашеними. 
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, наявні на стадії судового розгляду інші кримінальні провадження, за місцем несення служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
		Враховуючи викладене, суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст.407 КК України.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання .
		Під час судових дебатів прокурором було заявлено про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання до набрання даним вироком законної сили. Однак в силу приписів ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Зважаючи на поведінку обвинуваченого, суд вважає за доцільне зауважити, що протягом судового розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_3 не допускав неявки у судові засідання, як у підготовче, так і в судове, спроб переховуватися від суду не робив, а прокурор в свою чергу не навів доказів, які б містили переконливе обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та не доведено підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, у зв`язку з чим підстав для його застосування суд не вбачає. 
		Крім того, в силу вимог частини 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців , які підозрюються у чинення злочинів передбачених, статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України , застосовується виключно запобіжний захід визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України, а саме тримання під вартою. 
		Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні. 
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстави для його обрання відсутні.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд,- 
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і за це кримінальне правопорушення призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання даного вироку.
		У задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання - відмовити. 
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...