Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/18593/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2024. Зареєстровано: 19.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/359/42/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000002001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		Справа №755/18593/18 
		Провадження №1-кп/359/54/2023
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 липня 2024 м. Бориспіль
		 
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		за участі:
		прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
		 
		потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , 
		представників потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , 
		обвинуваченого ОСОБА_24 ,
		захисників ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною та відео фіксацією, кримінальне провадження № 42018000000002001, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2018, що надійшло до суду з обвинувальним актом за обвинуваченням:
		ОСОБА_24 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою юридичною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		09.02.2021  ОСОБА_24  змінено та пред`явлене нове обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371 КК України в редакції Закону від 16.05.2013, 
		ч.2ст.28, ст.340 КК України, а саме в завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах, в незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою за попередньою змовою групою осіб.
		Указом Президента України № 346 від 21.04.2003 ОСОБА_24 призначено суддею Дніпровського районного суду міста Києва.
		Будучи призначеним на посаду судді, ОСОБА_24 02.03.2004 прийняв Присягу судді, відповідно до якої урочисто присягнув Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
		Постановою Верховної Ради України № 625-VI від 30.10.2008 «Про обрання суддів» ОСОБА_24 обрано безстроково на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва.
		Відповідно до протоколу зборів суддів Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2012 «Про обрання слідчих суддів» ОСОБА_24 обрано слідчим суддею вказаного суду. 
		За наказом № 28 від 31.10.2011, ОСОБА_24 призначено на посаду заступника голови Дніпровського районного суду м. Києва.
		Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя  суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Статтею 6 цього Закону визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
		Згідно зі ст. 7 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
		Таким чином, здійснюючи свої повноваження слідчого судді, ОСОБА_24 був самостійний у своїй процесуальній діяльності.
		Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
		Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом (підпункт «а» пункту 1 цієї статті); законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (підпункт «c» пункту 1 цієї статті).
		Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього (пункт 2 цієї статті).
		Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання (пункт 3 цієї статті).
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
		Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
		У ч. 4 ст. 176 КПК України вказано, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
		Статтею 194 указаного Кодексу визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		За ч.ч. 6, 7 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. При цьому слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
		Разом з тим заступник голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 , маючи необхідний обсяг повноважень та достатній стаж, який об`єктивно дозволяє йому приймати законні та обґрунтовані рішення, будучи суддею Дніпровського районного суду м. Києва, на якого покладено обов`язки слідчого судді, станом на 19.02.2014 стаж роботи суддею якого складав 11 років, усвідомлюючи і розуміючи вимоги вищезазначеного чинного законодавства, діючи умисно, всупереч нормам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали в бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження зайняття посади заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, за відсутності обставин, визначених ст. 194 КПК України, постановив завідомо незаконні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно незаконно затриманих за участь в акціях протесту в центральній частині міста Києва громадян. 
		Так, починаючи з 22.11.2013 у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.
		У невстановлений час, приблизно у січні 2014 року, невідомими службовими особами з числа керівництва Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України з метою реалізації злочинного умислу вищих посадових осіб держави щодо перешкоджання проведенню мирних акцій протесту та їх припинення шляхом затримання та в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою їх учасникам та іншим особам, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитись від подальшої участі в них, було доручено керівництву прокуратури м. Києва та ГУ МВС України в м. Києві вжити відповідних заходів.
		На виконання цієї протиправної вказівки, враховуючи значну кількість затриманих осіб у місті Києві, не встановленими наразі службовими особами із числа керівництва державних та правоохоронних органів, зокрема прокуратури м. Києва та ГУ МВС України в м. Києві, прийнято завідомо протиправне рішення про притягнення затриманих осіб до кримінальної відповідальності та обрання їм запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке було розпочато слідчим управлінням ГУ МВС у м. Києві за фактом організації невідомими особами 18.02.2014 на АДРЕСА_2 масових заворушень, що супроводжувалися погромами та знищенням майна і призвело до тяжких наслідків. Разом з цим досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні фактично не проводилося, обставини події, яка мала місце 18.02.2014 на 
		АДРЕСА_2 всебічно, повно й неупереджено органом досудового розслідування не досліджувалися, слідчі дії з цією метою не проводилися.
		З метою реалізації згаданого вище умислу зазначеними службовими особами був розроблений відповідний план дій, який полягав у тому, що кримінальне провадження №12014100000000367 від 18.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, перебувало формально у провадженні слідчих СУ ГУ МВС України в м. Києві, однак за усними вказівками керівництва ГУ МВС України затриманих у межах досудового розслідування цього кримінального провадження осіб доставляли до заздалегідь визначених районних управлінь ГУ МВС України в м. Києві, які віддалені від центральної частини міста Києва. 
		У подальшому керівникам відповідних районних прокуратур та слідчих підрозділів міліції передбачалось надати накази щодо забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності осіб, а саме складення протоколів про затримання у порядку ст. 208 КПК України, складення та вручення повідомлень про підозру за ч. 2 ст. 294 КК України, а також подання до суду клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Одночасно головам та заступникам голів районних судів мало надійти доручення забезпечити розгляд указаних клопотань та прийняти рішення про обрання затриманим особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		На виконання цього плану невстановлені службові особи ГУ МВС України в м. Києві та прокуратури м. Києва з метою перешкоджання проведенню мирних акцій протесту та їх припинення шляхом затримання і в подальшому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно їх учасників та інших осіб, таким способом залякуючи і спонукаючи відмовитися від подальшої участі в них, дали завідомо незаконну вказівку керівництву територіальних слідчих підрозділів міліції, у тому числі Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про необхідність затримання, складення повідомлення про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та вручення їх після погодження прокурорами, якими буде здійснюватися нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також складення клопотання про обрання щодо цих підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
		У свою чергу невстановлені службові особи прокуратури м. Києва з цією метою надали вказівку керівникам районних прокуратур, у тому числі Дніпровської районної прокуратури м. Києва, забезпечити погодження письмових повідомлень про підозру затриманим в центральній частині м. Києва особам та клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також в подальшому підтримати ці клопотання під час їхнього розгляду слідчим суддею, умисно створивши процесуальні передумови та орієнтуючи суд на їх задоволення слідчими суддями.
		Одночасно невстановлені посадові особи з числа вищих державних органів України дали головам та заступникам голів районних судів м. Києва, у тому числі голові Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_28 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), вказівку забезпечити розгляд та задоволення клопотань слідчих СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про обрання затриманим у центральній частині міста Києва особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. 
		Так, під час згаданих подій на майдані Незалежності, 18.02.2014 невстановленими співробітниками ПМОП «Беркут» (щодо яких досудове розслідування здійснюється в межах іншого кримінального провадження) на виконання розробленого злочинного плану керівництвом держави, завідомо незаконної вказівки керівництва МВС України та ГУ МВС України в м. Києві безпідставно, без будь-яких доказів затримано ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та інших як осіб, що можуть бути причетними до вчинення масових заворушень, які відбувалися на вулицях М.Грушевського та Інститутській в центрі містаКиєва, які участі в масових заворушеннях не брали, а перебували неподалік, кожен з різних підстав, що не було заборонено у спосіб, передбачений законом.
		Того ж дня близько 22 год 00 хв лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_37 до Дніпровського РУ ГУМВСУкраїни в м.Києві, розташований в місті Києві по вулиціЧервоноткацькій,2, доставлено зазначених затриманих осіб.
		У свою чергу оперативним черговим чергової частини Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_38 за усною вказівкою заступника начальника слідчого відділу Дніпровського РУ ОСОБА_39 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) підписано рапорт на ім`я начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, надрукований текст якого ОСОБА_40 приніс до чергової частини. У рапорті зазначалося, що 18.02.2014 о 22год 10 хв лейтенантом конвойної служби ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_37 для подальшого розбору з вулиць Інститутської та М.Грушевського у місті Києві доставлено ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_31 , ОСОБА_42 , ОСОБА_34 , ОСОБА_21 , ОСОБА_43 , ОСОБА_19 , ОСОБА_44 , ОСОБА_33 , ОСОБА_45 , ОСОБА_36 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 , ОСОБА_46 , які були затримані за нібито активні дії під час масових заворушень у центрі міста Києва.
		Надалі, у період з 22 год 00 хв 18.02.2014 до 03 год 00 хв 19.02.2014 слідчими слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві на виконання протиправної вказівки начальника СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_47 , безпідставно складено протоколи про затримання ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 та ОСОБА_35 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014, як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про їхню причетність до вчинення кримінальних правопорушень. 
		Внаслідок безпідставного незаконного затримання в центральній частині міста Києва та подальшого незаконного затримання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України громадян ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 та ОСОБА_35 було порушено їхнє право, гарантоване ст. 29 Конституції України, обмежено їх свободу та особисту недоторканність шляхом фактичного тримання під вартою в приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВСУкраїни в м.Києві, розташованого у місті Києві по вулиціЧервоноткацькій,2.
		На виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, спрямованого на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, начальником СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_48 за попередньою змовою із заступником начальника цього ж відділу ОСОБА_49 , прокурором ОСОБА_50 (матеріали щодо яких виділено в окремі провадження та обвинувальні акти передано до суду) та заступником прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_51 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та його оголошено в розшук) 19.02.2014 у ранковий час доби, перебуваючи в службових кабінетах Дніпровського РУ ГУ МВС України у місті Києві по вулиці Червоноткацькій, 2, діючи всупереч вимогам ст. 9 КПК України та ч. 1 ст. 276 КПК України, слідчі ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 (матеріали щодо яких виділено в окремі провадження та обвинувальні акти передано до суду), а також слідчі ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , які діяли в стані крайньої необхідності, зловживаючи владою та службовим становищем, на виконання незаконної вказівки ОСОБА_47 склали та вручили письмові повідомлення про підозру затриманим ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_20 , ОСОБА_64 , ОСОБА_21 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_67 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 
		ст. 294 КК України, умисно зазначивши вигадані завідомо неправдиві відомості відповідно до тексту (шаблону), який розробив та надав їм прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_68 , про те, що нібито указані особи 18.02.2014 в центральній частині міста Києва (вулиці Інститутська та ОСОБА_69 ) брали активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до тяжких наслідків, підписали та надали ці письмові повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику ОСОБА_70 , які він незаконно погодив.
		У подальшому, 19.02.2014, постановою прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_71 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), який діяв з метою створення видимості законності злочинних дій, за попередньою змовою групою осіб, з матеріалів кримінального провадження № 12014100000000367 виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_36 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 та ОСОБА_35 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, в окреме кримінальне провадження за № 12014100000000370.
		19.02.2014 прокурор м. Києва ОСОБА_72 , використовуючи надані йому повноваження, доручив здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
		На виконання розробленого керівництвом держави злочинного плану, доведеного до відома слідчих через ОСОБА_47 та ОСОБА_73 , слідчими ОСОБА_74 , ОСОБА_75 та ОСОБА_76 складено клопотання про обрання підозрюваним ОСОБА_29 , ОСОБА_65 , ОСОБА_63 , ОСОБА_21 , ОСОБА_62 , ОСОБА_77 , ОСОБА_66 , ОСОБА_19 , ОСОБА_64 , ОСОБА_20 та ОСОБА_67 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які після погодження їх процесуальним керівником  заступником прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_51 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та оголошено його розшук), вранці 19.02.2014 передані до Дніпровського районного суду м. Києва.
		За наказом голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_28 від 20.01.2014 № 5/а, на виконання вимог КПК України та рішення загальних зборів суддів цього суду від 28.11.2012 встановлено чергування слідчих суддів згідно з графіком, відповідно до якого у період з 17.02.2014 по 22.02.2014 чергували судді ОСОБА_78 та ОСОБА_79 .
		Таким чином, 19.02.2014 виконувати функції слідчого судді мали повноваження лише судді ОСОБА_78 та ОСОБА_79 . 
		Разом з цим після фактичної відмови одного з чергових суддів розглядати незаконні та необґрунтовані клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою голова Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_28 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду), реалізуючи злочинні наміри щодо перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, діючи в інших особистих інтересах, безпідставно ототожнюючи інтереси держави з особистими інтересами щодо залишення на посаді голови суду, а також сприяючи явно протиправним інтересам вищих посадових осіб держави, зокрема Президента України ОСОБА_80 , Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_81 , Генерального прокурора України ОСОБА_82 та інших невстановлених осіб, з метою організації винесення суддями Дніпровського районного суду м. Києва завідомо незаконних рішень, вчинив незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва для забезпечення розподілу клопотань про обрання ОСОБА_29 , ОСОБА_65 , ОСОБА_63 , ОСОБА_21 , ОСОБА_62 , ОСОБА_66 , ОСОБА_19 , ОСОБА_64 , ОСОБА_20 та ОСОБА_67 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення слідчих суддів, які розглядатимуть ці клопотання. 
		У результаті вказаних дій ОСОБА_28 , пов`язаних із незаконним втручанням у роботу автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва, та інших дій організаційного характеру клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014100000000370, ОСОБА_30 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 були розподілені між суддями Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 , ОСОБА_83 , 
		 ОСОБА_84 , ОСОБА_85 та ОСОБА_86 . 
		Цього ж дня, 19.02.2014, заступник голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 , перебуваючи у власному робочому кабінеті, що розташований у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 3, виконуючи доведену до його відома головою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_28 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) незаконну вказівку невстановлених службових осіб із числа керівництва держави, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного тримання під вартою шляхом незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб подальших акцій протесту, погодився прийняти до розгляду, розглянути та задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . 
		Після чого, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження зайняття посади заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, ОСОБА_24 , усвідомлюючи явно злочинний характер своїх дій, бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного тримання під вартою затриманих у центральній частині міста Києва осіб та припинення у такий спосіб подальших мирних акцій протесту, розуміючи, що ОСОБА_20 та ОСОБА_21 затримані на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрювані у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, незаконно, а вручені їм письмові повідомлення про підозру складені слідчими та погоджені прокурором за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про їхню причетність до вчинення кримінальних правопорушень, виконуючи доведену до його відома головою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_28 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та обвинувальний акт передано до суду) незаконну вказівку невстановлених службових осіб із числа керівництва держави, особисто вирішив постановити завідомо незаконні ухвали про обрання ОСОБА_20 та ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.
		19.02.2014, у денний час доби, ОСОБА_24 надійшли для розгляду клопотання слідчих СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, погоджені процесуальним керівником у кримінальних провадженнях №12014100000000367 та №12014100000000370  заступником прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_51 (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та оголошено його розшук) про обрання виняткового запобіжного заходу (тримання під вартою) стосовно ОСОБА_20 і ОСОБА_21 . Також невстановленими особами на електронному носії інформації ще до початку судового розгляду вказаних клопотань ОСОБА_24 надано заздалегідь незаконно підготовлені від імені слідчого судді ОСОБА_24 проєкти ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згаданих осіб. 
		Цього ж дня, 19.02.2014, заступник голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 , діючи всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження зайняття посади заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, бажаючи досягнення суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного тримання під вартою шляхом протиправного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно затриманих у центральній частині міста осіб та припинення у такий спосіб подальших мирних акцій протесту, достовірно знаючи та усвідомлюючи відсутність доказів, які б підтверджували існування фактів об`єктивної дійсності або інформації щодо обґрунтованості підозри підозрюваних ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , на підставі одного підробленого рапорту оперативного чергового чергової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_87 , а також за відсутності обставин щодо ризиків, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, та відповідно підстав для задоволення клопотань, грубо порушуючи вимоги національного законодавства, зокрема ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 194, 206, 370 КПК України, формально, однобічно та упереджено провів судові засідання, лише вдаючи дотримання процесуальних вимог з розгляду клопотань. При цьому ОСОБА_24 умисно, протиправно, упереджено, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, грубо порушуючи та неправильно застосовуючи норми матеріального і процесуального права, перебуваючи в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 3, у період з 13 год 47 хв по 23 год 57 хв 19.02.2014 задовольнив клопотання про обрання підозрюваним ОСОБА_20 та ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави, постановивши завідомо незаконні ухвали за таких обставин.
		Прийнявши до провадження клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_20 , 19.02.2014 з 18 год 37 хв до 20год 36хв за участю старшого прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_88 , при секретарі ОСОБА_89 , підозрюваному ОСОБА_20 та його захисникові ОСОБА_90 , заслухавши сторони обвинувачення та захисту, ОСОБА_24 , діючи умисно, упереджено, в описаних вище особистих інтересах, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, усвідомлюючи відсутність доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_20 , а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання, не маючи на меті реального дослідження доводів сторін, оскільки заздалегідь для себе упереджено прийняв рішення про обрання ОСОБА_20 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.
		Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, де в період з 20 год 36 хв по 21 год 28 хв використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України, порушуючи Присягу судді, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали в бажанні задовільнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження обіймати посаду заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, відредагував та підписав заздалегідь надану йому до початку судового засідання невстановленою особою на електронному носії інформації ухвалу суду від його імені про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_20 , у тому числі особисто склав та підписав ухвалу про відмову в задоволені клопотання народних депутатів України ОСОБА_91 та ОСОБА_92 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, які в період з 21 год 28 хв по 21 год 34 хв оголосив, постановивши таким чином завідомо незаконні ухвали, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого ОСОБА_20 було піддано завідомо незаконному триманню під вартою.
		Крім того, ОСОБА_24 , прийнявши до провадження клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_21 , 19.02.2014 з 22 год 13 хв до 23 год 17 хв за участю старшого прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_88 , при секретарі ОСОБА_89 , підозрюваного ОСОБА_21 та його захисника ОСОБА_93 , заслухавши сторони обвинувачення та захисту, діючи умисно, упереджено, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження обіймати посаду заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, порушуючи вимоги ст.ст. 194, 206 КПК України, усвідомлюючи відсутність доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_21 , а також ризиків, установлених ст. 177 КПК України, лише на підставі одного підробленого рапорту оперативного чергового чергової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_87 формально провів засідання з розгляду вказаного клопотання, не маючи на меті реально дослідити доводи сторін, оскільки заздалегідь для себе упереджено прийняв рішення про обрання ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. 
		Після чого, вийшовши до нарадчої кімнати, в період з 23 год 17 хв по 
		23 год 46 хв, використовуючи надані йому повноваження слідчого судді, іменем України, порушуючи Присягу судді, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали в бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження зайняття посади заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, відредагував та підписав заздалегідь надану йому до початку судового засідання невстановленою особою на електронному носії інформації ухвалу суду від його імені про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб підозрюваному ОСОБА_21 , у тому числі особисто склав та підписав ухвалу про відмову в задоволені клопотання народного депутата України ОСОБА_94 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, які в період з 23 год 47 хв по 23 год 57 хв оголосив, постановивши таким чином завідомо незаконні ухвали, які не відповідали вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого ОСОБА_21 було піддано завідомо незаконному триманню під вартою. 
		На виконання вищевказаних ухвал слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 , про обрання підозрюваним ОСОБА_20 та ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ці особи були поміщені до слідчого ізолятора, де незаконно утримувались під вартою з 19.02.2014 по 22.02.2014.
		За наслідками досудового розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_34 , ОСОБА_21 , ОСОБА_30 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_35 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294
		КК України, Генеральною прокуратурою України 27.06.2014 згадане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України. Отже, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність указаних осіб до інкримінованого їм злочину.
		Зазначеними протиправними діями згаданим особам завдано істотної шкоди нематеріального характеру, яка полягає в завідомо незаконному обмеженні конституційних прав, порушенні гарантованих ст. 29 Конституції України прав на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_20 і ОСОБА_21 як громадян України внаслідок завідомо незаконного їх тримання під вартою, а також заподіяно істотної шкоди державі шляхом підриву авторитету судових органів, оскільки такі дії судді ОСОБА_24 викликали глибоке обурення та занепокоєння усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства на діяльність судової гілки влади.
		Таким чином, ОСОБА_24 обвинувачується у завідомо незаконному триманні під вартою, вчиненому в інших особистих інтересах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України (у редакції Закону від 16.05.2013).
		 
		Крім того, ОСОБА_24 , обіймаючи посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, постійно був наділений повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України і згідно зі ст. 18 КК України виконував функції представника судової влади, тобто був службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб, незаконно перешкоджав організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.
		Так, достовірно знаючи про злочинні наміри керівництва вищих посадових осіб держави, а також керівників правоохоронних та судових органів у протиправний спосіб протидіяти організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, які відбувались в місті Києві та інших регіонах України, шляхом незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щоб залякати їх учасників та інших громадян і змусити відмовитись надалі брати в них участь, усвідомлюючи протиправність і злочинність таких дій, ОСОБА_24 , перебуваючи 19.02.2014 в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 3, діючи умисно, всупереч вимогам закону і справедливості, в особистих інтересах, які полягали у бажанні задовольнити почуття власної значущості та проявити свою лояльність до чинної на той час влади і таким способом отримати переваги щодо продовження зайняття посади заступника голови суду чи отримання більш вигідної для себе адміністративної посади в судовій системі, будучи суддею, тобто службовою особою, вирішив та погодився вчинити умисні дії, спрямовані на перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві шляхом залякування їх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, а саме шляхом обрання і застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , стосовно яких у період з 22 год 00 хв 18.02.2014 до 03 год 00 хв 19.02.2014 слідчими слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві на виконання протиправної вказівки начальника СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві (обвинувальні акти стосовно цих осіб спрямовані до суду для розгляду по суті в іншому кримінальному провадженні) безпідставно складено протоколи про їх затримання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні №12014100000000367 від 18.02.2014 як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, за відсутності будь-яких доказів, щоб свідчили про їхню причетність до вчинення кримінальних правопорушень, яким 19.02.2014 незаконно, безпідставно повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, тобто в їх активній участі в масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна. 
		Таким чином, за вказаних обставин та в зазначений спосіб ОСОБА_24 свідомо вступив у змову з невстановленими особами із керівництва вищих посадових осіб держави та правоохоронних, судових органів держави щодо вчинення умисних дій, спрямованих на перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві та їх припинення шляхом залякування їх учасників та інших осіб і спонукання відмовитись від участі в них, бажаючи досягнення поставленої цілі, та погодився винести завідомо незаконні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . 
		Реалізуючи цейумисел, ОСОБА_24 19.02.2014у приміщенніДніпровського районногосуду м.Києва,що заадресою:м.Київ,вул.Івана Сергієнка,3,виконуючи своючастину злочинногоплану,діючи запопередньою змовоюгрупою осібз невстановленимиособами ізкерівництва вищихпосадових осібдержави таправоохоронних,судових органівдержави,у періодз 13год 47хв по23год 57хв розглянувв судовомузасіданні тазадовольнив клопотанняпро обранняпідозрюваним ОСОБА_20 та ОСОБА_21 виключного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстроком на60діб,постановивши завідомонезаконні ухвали,які суперечилиоб`єктивним обставинамкримінального провадженнята відомостям,встановленим підчас судовогорозгляду клопотаньоргану досудовогорозслідування прообрання запобіжногозаходу стосовнозазначених осіб,чим завідомонезаконно порушивгарантовані ст.29Конституції Україниправа насвободу таособисту недоторканність ОСОБА_20 і ОСОБА_21 як громадянУкраїни,зокрема шляхом забезпеченнязавідомо незаконногоїх триманняпід вартою, а також вчинив дії, спрямовані на незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.
		При цьому ОСОБА_24 достовірно знав, що будь-які докази вчинення ОСОБА_20 та ОСОБА_21 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, відсутні, як і встановлені ст. 177 КПК України ризики для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і прийняття ним рішення про застосування такого запобіжного заходу забезпечить продовження завідомо незаконного тримання осіб під вартою. Проте він вчинив такі злочинні дії в інтересах вищих посадових осіб держави з метою протиправного переслідування учасників мирних акцій протесту і незаконного перешкоджання організації та проведенню громадянами зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в місті Києві.
		Таким чином, ОСОБА_24 обвинувачується у незаконному перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України.
		Усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_24  у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях своєї вини не визнав повністю та категорично заперечував наявність у його діях ознак будь-яких злочинів. Дав показання,що дійсно19.02.2014,ним булирозглянуті клопотанняпро обраннята змінузапобіжних заходіввідносно ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 ,як слідчимсуддею Дніпровськогорайонного судум.Києва.На тойчас Генеральнапрокуратура Українивирішила,що маєправо перевірятизаконність судівта винесенихрішень суддями.У подальшому,було зміненопідозру ійого почализвинувачувати втому,що вінвступив узмову звищим керівництвом,виніс незаконнірішення.Офіс Генеральногопрокурора вручивйому повідомленняпро підозру09.02.2021,згідно зяким вінвиконував якісьвказівки головисуду Хіліча,бажаючи задовольнитипочуття власногозначення тапроявити своюлояльність дочинної натой часвлади ітаким чиномотримати переваги,щоб продовжитиповноваження заступникаголови судучи отриматибільш вигіднудля себепосаду.19.02.2014до Дніпровськогорайонного судум.Києва,для розглядуклопотання слідчих,були доставленізатримані особи,відносно якихбули прийняттірішення післяповного дослідженняусіх документів.Прийняті нимрішення небули оскарженіі вонинабрали законноїсили.22.11.2018Верховний Судсвоєю постановоюрозглянув йогоскаргу тазазначив,що Великапалата ВерховногоСуду дійшлависновку,що ухвалувід 19.02.2014,слідчий суддяДніпровського районногосуду м.Києва ОСОБА_24 виніс добросовісно,виконав покладенніна ньогообов`язки слідчогосудді,неупереджено розглянувклопотання прообрання запобіжнихзаходів,а такожздійснив усінеобхідні діїдля забезпеченнязахисту правосіб укримінальному провадженні.Далі зазначено,що Вищарада правосуддяпомилково дійшласвоїх висновків.Ще у2018році буловідомо ОфісуГенерального прокурора,що вйого діяхніякого злочинунемає.Фактично ставитьсяпід сумнівдіяльність судовоївлади.Він поновився на роботі та законно чинить правосуддя. Має 20 років судового стажу, 25 років юридичного стажу та 30 років загального стажу. Він не розуміє від чого має захищатися, кому і що він зробив незаконно. Обставини, які викладенні у зміненому обвинувальному акті, взагалі ніхто не може підтвердити, ніхто не довів і не підтвердив у судовому засіданні його вини. Хто, кому давав вказівки? Який план та схема, хто її розробив? Нікого і нічого в доказах немає. Серед томів досліджених у судовому засіданні документів доказів його вини немає. Слідчим суддею він працював з 2012 року, дане рішення прийняте загальними зборами. 19.02.2014 в Дніпровському районному суді м. Києва було встановлено чергування суддів. Зміни в графік чергування він не вносить, це не його робота. У суді було прийняте рішення зборами суддів, що за необхідності інші слідчі судді можуть залучатися до чергування. Авторозподілом справ він, як суддя, не займається. Перенесення файлів проектів з одного комп`ютеру на інший пояснюється тим, що за законом він має помічника, який набирає проекти, а потім передає судді. Це робочі питання, що визначаються законом. За таких обставин він вважає, що єдиним справедливим та законним рішенням, яким має бути завершений судовий розгляд цього кримінального провадження, є його виправдання у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
		З урахуванням позиції обвинуваченого та його захисників, прокурора та потерпілих, суд визнав за необхідне дослідження усього обсягу доказів наданих стороною обвинувачення.
		При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого ОСОБА_24 обвинувачення, безпосередньо вивчивши письмові докази, на які посилався прокурор, допитавши потерпілих, свідків та обвинуваченого, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати, у яких прокурор просив ОСОБА_24 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України,а захисникита обвинувачений,який невизнавав своєївини увчиненні данихзлочинів,просили йоговиправдати,за своїмвнутрішнім переконанням,керуючись законом,оцінивши кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів зточки зорудостатності тавзаємозв`язку,суд дійшоввисновку,що єпідстави дляухвалення виправдувальноговироку,оскільки стороноюобвинувачення недоведено,що вдіянні обвинуваченого ОСОБА_24 є складкримінальних правопорушень,передбачених  ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України.
		Відповідно до ч. 1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Судом були допитані потерпілі та свідки обвинувачення, які, на думку прокурора, підтверджують винуватість  ОСОБА_24 в інкримінованих йому злочинах.
		Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_19 дав показання, що 17.02.2014-18.02.2014 роках знаходився на ОСОБА_95 розташованому в АДРЕСА_3 . Відстоюючи протест, він та інші активісти були затримані працівниками міліції. Два дні знаходився у відділку міліції, після чого його доставили у Дніпровський районний суд м. Києва та застосували до нього незаконне та несправедливе рішення про взяття під варту. Суддю, який йому обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою, не пам`ятає та не знає. У СІЗО він пробув 4-5 днів, точно не пам`ятає. Які документи надавав прокурор та що він казав, потерпілого не цікавило. Точної дати він не пам`ятає, однак, як йому здається, 19.02.2014 його працівники міліції доставили знову до Дніпровського районного суду м. Києва. У судовому засіданні знаходився суддя ОСОБА_24 , секретар, прокурор, адвокат та він. У той момент він не розумів, що відбувається, однак, після судового засідання у камері СІЗО йому надали пакет документів та ухвалу суду, яку він не читав та відпустили до дому. Як йому пояснив адвокат, у нього домашній арешт і йому потрібно бути вдома, однак потерпілий вирішив поїхати на ОСОБА_96 . На суддю ОСОБА_24 працівниками міліції та прокуратури було здійснено тиск, який саме та підстави, він пояснити не може. Із суддею ОСОБА_24 не знайомий, бачив лише в судовому засіданні один раз, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Під час перебування потерпілого на ОСОБА_95 , увесь пакет документів, які йому надали після суду, зник. Після даних подій довгий час його розшукували працівники прокуратури. Він звернувся до Генеральної прокуратури. Його направили до прокуратури Подільського районну м. Києва. Там він написав заяву ОСОБА_97 у статусі потерпілого. За якою саме статтею йому було вручено підозру, не відомо, він не читав і нічого не знає. Яка подальша доля справи у якій його затримували, йому не відомо. 
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 показав, що клопотання про взяття його на поруки були висловлені. Він не мав наміру приймати участь в масових заворушеннях та заподіювати тілесні ушкодження. В суді була заслухана сторона обвинувачення, його не заслуховували. Після того, як ОСОБА_98 втік з країни, його привезли до іншого судді і йому змінили запобіжний захід. Під вартою він був близько чотирьох діб. З народними депутатами знайомий не був. Медична допомога чи до чи після засідання надавалася. Чи оскаржував захисник рішення суду, йому не відомо. Згідно з експертизи з місця події, прокурор вважав його винним, свідків не було.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_21 дав показання, що 18.02.2014 знаходився на Майдані Незалежності в м. Києві. У Києві він перебував по робочих справах. На ОСОБА_95 розпочалися акції протесту. У той час він був одягнутий у «балаклаву», однак будь-яких заборонених предметів при собі не мав. Під час наступу на них працівників «Беркуту», він тікав. Опір не чинив. Його затримали на ОСОБА_95 та він прийшов до тями в «автозаку». Під конвоєм його доставили до  ІНФОРМАЦІЯ_2 . У райвідділку у нього вилучили одяг та особисті речі (гаманець, гроші та кредитні картки). Чому вилучали одяг не пояснювали, можливо через те, що він був брудний. У слідчого був допит, які документи були вручені йому, не пам`ятає. 19.02.2014 був суд у Дніпровському районному судді та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після цього його було доставлено в медичний заклад для надання допомоги, потім його відвезли до СІЗО. Йому відомо, що до медичного закладу його відвезли відповідно до задоволеного клопотання адвоката, суддею ОСОБА_24 . Через декілька днів знову був суд під головуванням судді ОСОБА_24 і потерпілому змінили запобіжний захід, відпустивши з-під варти. Він не пам`ятає чи спілкувався з адвокатом з приводу оскарження рішення щодо обрання та зміни запобіжного заходу. Також не пам`ятає які документи були у клопотанні при обрані йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що підтверджували його вину. Підозру ніби як вручали. Чи досліджував суддя у судовому засіданні докази він не пам`ятає. Суддя надав право надати пояснення у судовому засіданні. Він пояснював, що його не законно затримали. Адвокат у судовому засіданні заявляв клопотання про передачу його на поруки. Свідків та депутатів у судовому засіданні під час обрання варти не було. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_99 дав показання, що з 2013-2014 років по теперішній час працює водієм Батальйону конвойної сили в м. Київ. Брав участь у доставці осіб затриманих на ОСОБА_95 , та завозив їх у Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві. Будучи у складі екіпажу, який складався із начальника та двох працівників конвою, він, як водій, знаходився у кабіні автомобіля. Невідомі для нього чоловіки у чорній формі та масках приводили невідомих для нього чоловіків, яких одразу садили до конвойного автомобіля. Начальник конвою записував прізвища та імена затриманих осіб до бортового журналу. Прізвища, кількість та будь-які обставини щодо затриманих осіб йому не відомі. Огляд затриманих осіб він не здійснював. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_100 дав показання, що він брав участь у приміщенні Дніпровського РУ ГУМВС Українив м.Києві у якості понятого при огляді людей, яких привозили з ОСОБА_101 під час заворушень у 2013-2014 роках. Затриманих осіб не пам`ятає. Точної дати не пам`ятає, він повертався з роботи та зустрів знайомого з РУГУ МВС України, який попросив його бути понятим. У осіб, які були доставлені, у його присутності не вилучалися заборонені предмети, тільки «балаклави». Одяг у затриманих людей був брудний, працівники міліції надавали їм чистий одяг. Більшість затриманих осіб було із Західної України. Його залучали до огляду людей в інших кабінетах РУГУ МВС України. Він був понятим один день, підписав не менше 4 протоколів. Суддю Дніпровського районного суду м. Києва не знає та будь-яких справ не було. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_102 дав показання, що у лютому 2014 році був присутній у приміщенні Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в якості понятого. У кабінеті слідчого вилучалися речі. На той час він працював інспектором охорони «Ашан». Попереднім місцем роботи було служба дільничних, саме звідти зателефонували йому та попросили бути понятим. Після обіду, більше двох годин він знаходився у кабінеті слідчого куди доставляли затриманих з Майдану Незалежності, за підозрою вчинення громадських заворушень. Він запам`ятав ОСОБА_103 , оскільки він був з Миколаївської області, як і він. У затриманих осіб був вилучений одяг, оскільки він був брудний. Він не пам`ятає чи було вилучено в затриманих осіб заборонені речі. У коридорі третього поверху РУ ГУ МВС України в м. Києві, він бачив вилучені пляшки, вміст яких йому не відомий. Він розумів, що затримані порушили правила громадського порядку, та їх дії повністю підпадали під порушення закону. Затримані особи нічого не повідомляли, окрім, як відповідали на поставлені питання слідчим. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_104 дав показання, що працює в службі судової охорони. 18.02.2014 він заступив у конвойний наряд в м. Києві з охорони громадського порядку. У наряді, окрім нього, був ще один конвоїр, начальник та водій спецтранспорту. Зранку стояли поряд із Маріїнським парком по вул. Грушевській, та через деякий час працівники в чорній спецформі почали приводити затриманих до «автозака». Декількох осіб вони забрали та переїхали на інший бік парку зі сторони Верховної ради. На даному місці дислокації до «автозака» було поміщено близько 32 осіб. Їх прізвища командир зі слів записав до бортового (дорожнього) журналу, та їх відвезли до двох відділків ІНФОРМАЦІЯ_3 та Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Безпосередньо він не затримував людей, а лише перевозив. Затримані особи були у брудному одязі, навколо все горіло та диміло чорним димом. Він не бачив особисто вчинків та протиправних дії затриманих осіб, оскільки знаходився в автомобілі. ОСОБА_24 не знає. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_105 дав показання, що працює адвокатом. У лютому 2014 року до нього звернулися рідні ОСОБА_20 та повідомили, що останнього затримано на Майдані Екзалежності в м. Києві під час громадських заворушень. Відносно ОСОБА_20 до Дніпровського районного суду м. Києва було подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Він зателефонував до Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та дізнався, що ОСОБА_20 знаходиться в суді на розгляді клопотання. Він прибув до суду, де побачив інших адвокатів та дуже багато затриманих осіб, серед яких був його підзахисний. У той день слухалася велика кількість клопотань про обрання запобіжного заходу в вигляді варти з однотипних і написаних «під копірку» підстав. Він зустрівся із ОСОБА_20 який повідомив, що був побитий та затриманий на ОСОБА_95 . У свідка були заяви депутатів, які мали бажання взяти ОСОБА_20 на поруки. Того дня клопотання про обрання запобіжних заходів у виді тримання під вартою усім затриманим особам були задоволені. Додатками до клопотання були рапорти працівників «Беркуту» та протоколи огляду одягу, інших документів він не пам`ятає. Клопотання адвокатів судом було розглянуто формально. Слідчий суддя ОСОБА_24 під час розгляду клопотання, задовольнив його клопотання про медичний огляд ОСОБА_20 . Ухвалу слідчого судді ОСОБА_24 про обрання ОСОБА_20 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ним, як адвокатом, не було оскаржено, оскільки він не встиг подати апеляційну скаргу. Через декілька днів після зміни політичного курсу, слідчий подав клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання про зміну запобіжного заходу ґрунтувалося на тих самих підставах, що і обрання варти. Дніпровський районний суд м. Києва задовольнив усі клопотання слідчого та відпустив підозрюваних. Ухвалу про зміну запобіжного заходу ним до Апеляційного суду не було оскаржено. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_106 показав, що ОСОБА_107 знає через знайомих. Струбіцький працював в м.Києві, в цей час почався « ОСОБА_108 ». Він повідомив ОСОБА_107 , що він може йому телефонувати як адвокату. В 2014 р. йому зателефонував ОСОБА_109 та повідомив, що його затримали в Дніпровському райвідділі. Він виїхав до нього і через дві години його допустили до ОСОБА_107 , з яким проводилися слідчі дії. В ОСОБА_107 були відібрані покази. Потім його на наступний день доставили в Дніпровський суд для обрання запобіжного заходу, серед інших осіб. За клопотанням захисників було вирішено судом питання про лікування ОСОБА_107 та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Апеляцію не подавали, так як через день чи на наступний день 22.02.2014, ОСОБА_107 випустили під особисте зобов`язання. Він пам`ятає, що у ОСОБА_107 було вилучено його одяг та працівниками міліції виданий інший, чи направлялася одежа на експертизу, йому не відомо. Коли був у райвідділку, його місія зводилася до ттого, щоб перевірити стан його здоров`я, так як він мав високу температуру. ОСОБА_109 пояснив наступне, що він був в районі Європейської площі, активної участі не приймав, проте коли була атака «Беркута», його схопили разом з іншими. Які докази були долучені до клопотання, не пам`ятає, так як пройшло більше семи років. Під час розгляду клопотання було звичайне судове засідання, підстав для відводу не було. Ключове було забезпечити йому медичний огляд, що було задоволено. Питання законності рішення суду вирішує апеляційний суд, в даному випадку було нормальне судове засідання. Як адвокат, він заперечував проти підозри, судове засідання було не формальне, а повне, було більше півтори години. Він пригадує, що при ньому складалися слідчі дії, протокол огляду та допит. Суддя оглянув ОСОБА_107 в судовому засіданні та задовольнив клопотання про його медичний огляд. Апеляційну скаргу не подавав, так як відпала потреба, так як запобіжний захід був змінений на особисте зобов`язання. Були депутати, які хотіли взяти на поруки. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_110 показала, що в той період працювала адвокатом і на прохання колег, надавала правову допомогу затриманим особам. Потерпілого та його представників не знала. Підписувала договори вже в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва. Не пам`ятає як знайомилася з металами, чи був час, чи знайомилася вже в засіданні. Заявляли про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків. Не пам`ятає які документи досліджувалися. Просили передати на поруки затриманих народним депутатам, які були в приміщенні суду, проте була відмова. Прокурора та слідчого не пам`ятає. Вважає, що не було підстав для обрання запобіжного заходу, проте це оціночне поняття і суд обрав запобіжний захід. Засідання проходило у пришвидшеному режимі з усіма атрибутами розгляду. Вважала підозру не обґрунтованою і підстав обрання запобіжного заходу відсутні.
		Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які, на думку прокурора, доводять вину  ОСОБА_24 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених . 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, а саме:
		- постанови Генеральної прокурори України (т.2 а.с.43-52; т. 3 а.с.3-14, а.с.27-113, а.с.136-155, а.с.195-201, а.с.205-214; т.4 а.с.39-46; т.6 а.с.126-129, а.с.147-150; т.12 а.с.170-174);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва справа №757/53953/16-к від 31.03.2017 (т.2 а.с.53);
		- клопотання Генерального прокурора України про допит свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні (т.2 а.с.54-56, а.с.60-62, а.с.66-68, а.с.71-73, а.с.76-78, а.с.81-83);
		- журнал судового засідання Вінницького міського суду Вінницької області, головуючий суддя ОСОБА_111 (т.2 а.с.57-59, а.с.63-65, а.с.69-70, а.с.74-75, а.с.79-80, а.с.84-85);
		- протокол огляду документів від 10.03.2017 прокурора групи прокурорів відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України (т.2 а.с.86);
		- обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016000000001578 від 14.06.2016 за обвинуваченням ОСОБА_112 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 222-VII від 18.04.2013, з урахуванням частини 1 Прикінцевих положень Закону № 1261- VII від 13.05.2014, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України (т.2 а.с.87-138);
		- протокол огляду документів від 20.01.2017, безпосереднім предметом огляду є матеріали кримінального провадження № 42016000000001210 від 12.05.2016 (т.2 а.с.141-225);
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018000000002001 від 16.08.2018 та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014100070000020 від 05.02.2014, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016020000000286 від 15.05.2014, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000001811 від 15.05.2014, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014100000000370 від 18.02.2014 (т.3 а.с.1-2, а.с.15-26, а.с.114-132, 156-161, а.с.189-194, а.с.202-204, т.4 а.с.33-38);
		- додаток до постанови від 14.09.2016 про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 42014100070000020 в кримінальне провадження № 420150000000000286 (т.3 а.с.162-183),
		- протокол огляду від 08.06.2016 кримінального провадження № 12014100000000370 за фактом масових заворушень невстановленими особами в АДРЕСА_4 , що призвело до тяжких наслідків (т.4 а.с.1-32);
		- рапорт оперативного чергового Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 18.02.2014 (т.4 а.с.47); 
		- протокол допиту свідка ОСОБА_113 від 18.02.2014 (т.4 а.с.48-54);
		- протокол допиту свідка ОСОБА_104 від 22.02.2014 (т.4 а.с.55-59);
		- протокол допиту свідка ОСОБА_114 від 22.02.2014 (т.4 а.с.60-64);
		- протокол допиту свідка ОСОБА_115 від 22.02.2014 (т.4 а.с.65-70);
		- матеріали кримінального провадження № 12014100000000367 від 18.02.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України (т.4 а.с.71);
		- протоколом огляду місця події від 18.02.2014 (т.4 а.с.72-76), об`єктом огляду місця події є приміщення кабінету № 309 Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який розташований на третьому поверсі даної установи по АДРЕСА_5 ;
		- постанови МВС України Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (т.4 а.с.77-78, а.с.117-118);
		- матеріали справи у кримінальному провадженні № 12014100000000370, серед документів: пояснення ОСОБА_34 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_34 від 18.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_64 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_34 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_34 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_116 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_116 від 22.02.2014; протокол огляду місця події від 18.02.2014 (т.4 а.с.79-116); 
		- матеріали справи у кримінальному провадженні № 12014100000000370, серед документів: пояснення ОСОБА_19 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_19 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_19 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_19 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_19 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_117 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 22.02.2014 (т.4 а.с.119-144); 
		- матеріали кримінального провадження №12014100000000367 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, розпочатого 18.02.2014 серед документів: протокол огляду місця події від 19.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_20 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_20 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_20 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_20 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 22.02.2014 (т.4 а.с.145-183);
		- матеріали справи у кримінальному провадженні № 12014100000000370, серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_29 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_29 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_29 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_29 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_29 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_117 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 22.02.2014 (т.4 а.с.184-226); 
		- матеріали кримінального провадження №12014100000000367 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, розпочатого 18.02.2014 серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_21 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_21 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_21 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_21 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_118 від 22.02.2014; постанова заступника прокурора Дніпровського району м. Києва юриста 1 класу ОСОБА_119 про закриття кримінального провадження № 12014100000000370 від 19.01.2014, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України від 24.02.2014; повідомлення прокурора Дніпровського району м. Києва (т.4 а.с.227-276);
		- матеріали кримінального провадження серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_32 від 19.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_32 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_62 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_32 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_32 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_118 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_120 від 22.02.2014 (т.5 а.с.1-41);
		- матеріали кримінального провадження серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_35 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_35 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_35 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_35 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_35 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_121 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_120 від 22.02.2014 (т.5 а.с.42-86);
		- матеріали кримінального провадження №12014100000000367 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, розпочатого 18.02.2014 серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_122 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_122 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_122 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_122 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_122 від 19.02.2014 (т.5 а.с.87-124);
		- матеріали справи у кримінальному провадженні № 12014100000000370, серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_30 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_30 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_30 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_30 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_30 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_117 від 19.02.2014 (т.5 а.с.125-161); 
		- матеріали справи у кримінальному провадженні № 12014100000000370, серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_33 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_33 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_33 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_33 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_33 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_85 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_85 від 22.02.2014 (т.5 а.с.162-194); 
		- матеріали справи у кримінальному провадженні № 12014100000000370, серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; пояснення ОСОБА_123 від 18.02.2014; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_123 від 19.02.2014; повідомлення про підозру ОСОБА_123 від 19.02.2014; протокол роз`яснення права на захист від 19.02.2014 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_123 від 19.02.2014; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_123 від 19.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_85 від 19.02.2014; клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт від 21.02.2014; ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_85 від 22.02.2014 (т.5 а.с.195-228); 
		- матеріали справи у кримінальному провадженні, серед документів: протокол огляду місця події від 18.02.2014; постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про призначення експертиз; протокол допиту свідка ОСОБА_124 від 19.02.2014; пояснення ОСОБА_125 від 18.02.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_125 від 19.02.2014; пояснення ОСОБА_126 від 18.02.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_126 від 18.02.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_42 від 18.02.2014; протокол допиту свідка ОСОБА_43 від 19.02.2014 (т.5 а.с.195-309); 
		- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 18.02.2016 (т.6 а.с.1-3);
		- ухвала слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області ОСОБА_127 від 19.02.2016, у кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05.02.2014 (т.6 а.с.4-5);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.03.2016 (т.6 а.с.6-9);
		- протоколом огляду документів від 24.07.2018 (т.6 а.с.10-32);
		- наказ голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_128 № 15 від 06.06.2018 про відрахування зі штату суддів суддю ОСОБА_24 (т.6 а.с.35); 
		- повідомлення про підозру ОСОБА_24 від 25.07.2018 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України (т.6 а.с.36-48);
		- рішення Вищої Ради правосуддя Друга Дисциплінарна палата №1907/2дп/15-17 від 03.07.2017 про притягнення судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_24 до дисциплінарної відповідальності (т.6 а.с.54-61); 
		- клопотання Генеральної прокуратури України про проведення обшуку від 18.02.2016 (т.6 а.с.62-66);
		- ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області ОСОБА_127 від 19.02.2016, у кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05.02.2014 (т.6 а.с.67-68);
		- протокол обшуку від 23.02.2016 (т.6 а.с.69-72); 
		- наказ Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2014 №2/а про розмежування функціональних обов`язків між працівниками суду (т.6 а.с.73-80); 
		- ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_129 від 27.07.2018 та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 31.08.2018 (т.6 а.с.81-83);
		- повідомлення № 23/3-32795-14 від 10.09.2018 слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань про затримання ОСОБА_24 (т.6 а.с.84);
		- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 10.09.2018 ОСОБА_24 (т.6 а.с.85-91);
		- постанову заступника Генерального прокурора ОСОБА_130 про продовження строку досудового розслідування від 25.09.2018 кримінального провадження № 42018000000002001 (т.6 а.с.92-95);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017 ОСОБА_131 (т.6 а.с.96-97);
		- звіт повторного автоматизованого розподілу справи № 755/5456/14-к, провадження № 1-кс/755/599/14 (т.6 а.с.98-109);
		- ухвалу Київського апеляційного суду від 23.10.2018 (т.6 а.с.110);
		- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_24 від 12.11.2018, у кримінальному провадженні № 42018000000002001, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України (т.6 а.с.111-125);
		- висновок експерта № 3680/16-35 від 12.01.2018 за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів; Висновок експерта № 23461/18-35 від 08.11.2018 за результатами проведення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, з додатками у виді оптичних дисків; Висновок експерта № 6445/18-35/12639-12647/18-35 від 21.06.2018 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи (т.6 а.с.132-136, а.с.153-162; т.12 а.с.181-235);
		- протокол огляду документів від 10.09.2018 (т.6 а.с.137-145);
		- протокол обшуку від 23.02.2016 від 23.02.2016 (т.7 а.с.1-7);
		- протокол огляду від 11.06.2018 (т.7 а.с.8-20); 
		- матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у кримінальному провадженні № 12014100000000367 від 18.02.2014 (справа №755/5460/14-к, провадження №1-кс/755/601/14 під головуванням слідчого судді ОСОБА_24 (т.7 а.с.21-123);
		- матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у кримінальному провадженні № 12014100000000570 від 19.02.2014 (справа №755/5456/14-к, провадження №1-кс/755/599/14 під головуванням слідчого судді ОСОБА_24 (т.7 а.с.124-177);
		- матеріали клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_6 , у кримінальному провадженні № 12014100000000570 від 19.02.2014 (справа №755/5614/14-к, провадження №1-кс/755/620/14 під головуванням слідчого судді ОСОБА_24 (т.7 а.с.178-215);
		- матеріали клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_7 , у кримінальному провадженні № 12014100000000570 від 19.02.2014 (справа №755/5615/14-к, провадження №1-кс/755/621/14 під головуванням слідчого судді ОСОБА_24 (т.7 а.с.216-250);
		- матеріали клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у кримінальному провадженні № 12014100000000570 від 19.02.2014 (справа №755/5616/14-к, провадження №1-кс/755/622/14 під головуванням слідчого судді ОСОБА_24 (т.7 а.с.251-278); 
		- скарга до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо неправомірних дій судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 з додатками у виді документів (т.8 а.с.269-362); 
		- протокол огляду від 20.06.2018 особової справи судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 (т.7 а.с.363-377);
		- протокол огляду документів від 24.01.2017 (т.9 а.с.1-2);
		- копія обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_47 , ОСОБА_39 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 у кримінальному провадженні № 42016000000001811 від 13.07.2016 (т.9 а.с.3-273);
		- протокол огляду від 19.07.2017 (т.10 а.с.1);
		- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 27.06.2017, повідомлено ОСОБА_136 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 258 КК України у кримінальному провадженні № 42017000000002014 від 23.06.2017 (т.10 а.с.2-161);
		- протокол огляду від 17.07.2015 (т.11 а.с.1-2);
		- повідомлення про підозру від 25.02.2014, повідомлено ОСОБА_136 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, ч. 2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000000037 від 25.02.2014 (т.11 а.с.3-23);
		- повідомлення про підозру від 25.02.2014, повідомлено ОСОБА_137 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000000037 від 25.02.2014 (т.11 а.с.24-31);
		- повідомлення про підозру від 02.03.2014, повідомлено ОСОБА_137 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 в редакції Закону від 07.04.2011, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 340 КК України у кримінальному провадженні № 12014100060000228 від 22.01.2014 (т.11 а.с.32-39);
		- повідомлення про підозру від 27.05.2014, повідомлено ОСОБА_138 за ознаками злочинів, передбачених п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 121, ст. 340, ч.ч. 2, 3 ст. 365, ч. 1 ст. 125, ч.ч. 2, 3 ст. 109, ч. 4 ст. 296, ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 12014100060000228 від 22.01.2014 (т.11 а.с.41-50); 
		- протокол огляду від 17.12.2015 (т.11 а.с.52-120); 
		- повідомлення про зміну підозри від 17.11.2015, повідомлено ОСОБА_137 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000001048 від 17.11.2015 (т.11 а.с.122-188);
		- повідомлення про зміну підозри від 17.11.2015, повідомлено ОСОБА_138 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000001048 від 10.10.2014 (т.11 а.с.190-227);
		- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 27.06.2017, повідомлено ОСОБА_137 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.3 ст. 365 (в редакції Закону від 07.04.2011), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п.1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України у кримінальному провадженні № 42017000000002014 від 23.06.2017 (т.12 а.с.1-158);
		- протокол огляду від 05.02.2018 (т.12 а.с.160-168).
		Також, у судовому засіданні судом були досліджені докази, що посвідчують та характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі, речові докази, письмові докази, надані стороною захисту.
		Долучені прокурором документи - рапорти поліцейського, супровідні, запити, повідомлення та доручення в силу положеньст. 86 КПК України, суд не приймає як належні докази обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Дані документ мають для працівників правоохоронних органів лише внутрішній інформативний характер щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Крім того, проведення будь-якої слідчої або негласної (розшукової) дії фіксуються протоколом, а не супровідними, рапортами та дорученнями.
		Відповідно до змісту частини першої статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, хоча й може мати значення при оцінці допустимості доказу, зафіксованого в висновку експерта. Частиною другою даної статті передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Отже, у розумінні ст. 84 КПК України, ухвали слідчих судів, обвинувальні акти не є доказами, а тому суд оцінює їх критично. 
		Захисник ОСОБА_139 подав клопотання про визнання неналежними доказами журнали судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області, де в ході досудового розслідування, в порядку ст.225 КПК України, слідчим суддею були допитані свідки: ОСОБА_140 (т.2 а.с.57-59), ОСОБА_59 (том 2 а.с.63-65), ОСОБА_141 (том 2 а.с.69-70), ОСОБА_142 (том 2 а.с.74-75), ОСОБА_58 (том 2 а.с.79-80), ОСОБА_60 (том 2 а.с.84-85), так як дані свідки жодної інформації, яка б підтвердила наявність чи відсутність обставин, що підлягає доказуванню винуватості ОСОБА_24 , не надали. Крім того, просив суд також визнати неналежними доказами: протокол огляду від 10.03.2017 та обви- нувальний акт відносно ОСОБА_143 (т.2 а.с.84-138), протокол огляду від 30.01.2017 та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_143 (т.2 а.с.143-202); протокол огляду від 24.01.2017 (т.9 а.с.1-2) та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_39 (т.2 а.с.3-273); протокол огляду від 19.07.2017 та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_81 (т.10 а.с.1-161); протокол огляду від 17.07.2015 року (том 11 а.с.1-2); повідомлення про підозру ОСОБА_136 від 25.02.2014 року (том 11 а.с. 3-10); супровідний лист (том 11 а.с. 11); повідомлення про підозру ОСОБА_136 від 29.10.2014 року (том 11 а.с. 12-23); повідомлення про підозру ОСОБА_137 від 25.02.2014 року (том 11 а.с. 24-30); супровідний лист (том 11 а.с. 31); повідомлення про підозру ОСОБА_137 від 02.03.2014 року (том 11 а.с. 32-39); супровідний лист (том 11 а.с. 40); повідомлення про підозру ОСОБА_138 від 27.05.2014 року (том 11 а.с. 41-50); супровідний лист (том 11 а.с. 51); протокол огляду від 17.12.2015 року (том 11 а.с.52); повідомлення про зміну підозри ОСОБА_136 від 17.11.2015 року (том 11 а.с. 53-120); супровідний лист (том 11 а.с. 121); повідомлення про зміну     підозри ОСОБА_137 від 17.11.2015 року (том 11 а.с. 122-188); супровідний лист (том 11 а.с. 189); повідомлення про підозру ОСОБА_138     від 17.11.2015 року (том    11 а.с. 190-227); супровідний лист (том 11а.с. 228); повідомлення про зміну підозри ОСОБА_137 (том 12 а.с. 1-158); протокол огляду від 05.02.2018 з додатками (т.12 а.с.160-167), за аналогічних підстав.
		Суд погоджується з позицією захисту з тих підстав, що вказані особи в даному кримінальному провадженні не є потерпілими. Провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_24 розглядається в межах пред`явленого йому обвинувачення. З поданих клопотань до слідчого судді про допит вказаних свідків в порядку ст.225 КПК України та журналів судових засідань, відомості по слідчого суддю ОСОБА_24 відсутні. Обвинувальні акти щодо інших осіб, протоколи їх огляду, супровідні, зміни підозр іншим особам, відповідно до ст.85 КПК України, суд визнає неналежними.
		Приєднані стороною обвинувачення до матеріалів справи протоколи слідчих дій, а саме: протоколи допиту свідків з огляду на те, що в них містяться показання свідків, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, показання були надані слідчому під час досудового розслідування, тому, враховуючи положення ч. 4ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.
		Згідно з ч. 1ст. 2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
		З рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 року (справа № 754/12820/15-к) зазначив, що відповідно до статті 94 КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов`язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з точки зору його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, що встановлює факти, широкими повноваженнями при дослідженні та оцінці доказів, визначаючи у частині 2 статті 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. 
		Загальні засади ст. 62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України гарантують, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo" ("у випадку сумніву - на користь обвинуваченого"), згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Стандарт доведення винуватості "поза розумним сумнівом" полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Виконуючи свій професійний обов`язок передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу. 
		Суд,мотивуючи своєрішення проневинуватість ОСОБА_24 і виправданняйого,дійшов висновкупро те,що стороноюобвинувачення недоведено тасудом невстановлено жоднихдоказів напідтвердження виниобвинуваченого увчиненні інкримінованихйому кримінальнихправопорушень танаявності вйого діяхскладу кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.371,ч.2ст.28,ст.340 КК України.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_24 обвинувачується в тому, що він на час інкримінованих йому кримінальних правопорушень перебував на посаді судді Дніпровського районного суду м. Києва та ним було ухвалені рішення про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо  ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , а також розглянуто клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_29 , не містять підтвердження вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, як не містять і доведеності необхідних складових елементів кримінальних правопорушень, а саме їх об`єктивної та суб`єктивної сторони. При цьому, норми сформульовані в статтях 371 і 375 КК України, конкурують за ознаками предмета і суб`єкта.
		Жоден із доказів сторони обвинувачення також не підтверджує того, у чому саме полягає незаконність дій судді ОСОБА_24 під час ухвалення ним рішень відносно потерпілих у даному кримінальному провадженні. У чому виражається неправосудність судових рішень прийнятих ним, та того, що суддя діяв з кар`єрських мотивів та інших особистих інтересів. Тобто, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Суд, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів та дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_24 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України.
		Слід зазначити, що ні в обвинувальному акті, ні в судовому засіданні, стороною обвинувачення не зазначено та не доведено, яку завідомо неправильну норму матеріального права було застосовано слідчим суддею ОСОБА_24 під час ухвалення рішень, чи які грубі порушення норм процесуального права допущено під час розгляду ним клопотань про обрання потерпілим запобіжних заходів, чи яка завідома невідповідність містилася у висновках викладених ним в ухвалах, що не відповідала фактичним обставинам кримінального провадження.
		Окрім того, стороною обвинувачення не доведено ні показаннями потерпілих, ні показаннями свідків, ні письмовими доказами викладене обвинувачення в частині кар`єристських мотивів, не конкретизовані корисливі мотиви чи інші особисті інтереси судді, під час прийняття ним рішень, а саме у чому вони полягали та чим підтверджуються. З ким саме з керівників державних органів спілкувався обвинувачений і який бажав би для себе отримати кар`єрний ріст після розгляду вказаних клопотань. Тобто, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_24 постановив завідомо неправосудні ухвали про обрання потерпілим запобіжних заходів з кар`єрських мотивів та інших особистих інтересів.
		В ходісудового розглядуобвинуваченому ОСОБА_24 було зміненопред`явлене обвинуваченняз ст.375КК України,яка визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України № 3-р(ІІ)2022 від 08 червня 2002 року, на ч.3 ст.371 КК України.
		Щодо вирішення питання щодо декриміналізації ст.375 КК України, суд приходить до висновку, що підстав для закриття в цій частині кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, який на день винесення вироку набув чинності відповідно до Закону №2810-ІХ від 01.12.22, не вбачає зважаючи на наступне. 
		Держава зобов`язана забезпечити завершення кримінального провадження стосовно особи в разі набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою. Однак принцип презумпції невинуватості обумовлює необхідність створення таких механізмів юридичного регулювання щодо завершення кримінального провадження, які убезпечать від сумнівів у винуватості особи у вчиненні такого діяння, яке вважалось кримінальним правопорушенням до його декриміналізації.
		Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України в чинній редакції визначено підставу для обов`язкового й автоматичного закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування, якщо втратив чинність закон, яким встановлено кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, зокрема шляхом ухвалення прокурором постанови про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного. Тобто правомірною (легітимною) метою такого припису статті 284 КПК України є припинення кримінального переслідування стосовно особи за діяння, яке перестало бути суспільно небезпечним і більше не є злочином відповідно до законодавства про кримінальну відповідальність, що за загальним правилом має виключати продовження кримінального провадження й узгоджується з принципами зворотної дії в часі більш м`якого кримінального закону. Водночас закриття кримінального провадження має бути здійснене з дотриманням як указаних принципів, так і інших конституційних принципів та прав, зокрема принципу презумпції невинуватості, прав на повагу до людської гідності, на судовий захист.
		Підстави для закриття кримінального провадження з огляду на спричинені ними юридичні наслідки для особи, стосовно якої відбувається таке закриття, в теорії права та правозастосовній практиці прийнято класифікувати як реабілітуючі та нереабілітуючі.
		Водночас, суд звертає увагу, що в сталій судовій практиці підставу для закриття кримінального провадження, визначену пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, не прийнято відносити до реабілітуючих підстав, оскільки спричиняє несприятливі наслідки для репутації особи, стосовно якої відбулося таке закриття. Особі, стосовно якої закрито кримінальне провадження за визначеною нереабілітуючою підставою, має бути гарантоване право на ефективний судовий захист, що полягає в можливості звернутися до суду щодо перевірки та оцінки законності й обґрунтованості ухвалених у кримінальному провадженні процесуальних рішень, у яких зафіксовано висунуту стосовно особи підозру, обвинувачення у кримінальному правопорушенні.
		Крім цього, згідно з "принципом верховенства права" надання згоди особою на закриття стосовно неї кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією діяння обов`язкове, оскільки це є умовою реалізації її права викласти свою позицію стосовно власної невинуватості - бути почутою Судом. Відсутність такої можливості не забезпечує дотримання основних конституційних засад, які поширюються й на кримінальне провадження, а саме рівності перед судом і законом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а отже, призводить до порушення права на судовий захист.
		Таким чином, закриття стосовно особи кримінального провадження за нереабілітуючою підставою, визначеною п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка містить у собі формулювання "вчинене особою", фактично вказує на беззаперечну винуватість такої особи у вчиненні діяння, яке до його декриміналізації вважалося кримінальним правопорушенням. Тим самим декриміналізація діяння не спростовує причетності такої особи до вчинення кримінального правопорушення в минулому та не усуває закономірних загроз її репутації.
		Враховуючи наведене, особа повинна мати можливість реалізувати у суді своє право на судовий захист, оскільки до реабілітуючих підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тобто ухваленням щодо неї виправдувального вироку.
		Так, у випадку встановлення судом під час судового розгляду провадження підстав для закриття кримінального провадження у відповідності з п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України і при цьому, особа наполягає на ухваленні виправдувального вироку, суд повинен встановити: чи мала місце подія кримінального правопорушення, чи міститься в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване органами досудового розслідування. Лише у випадку доведення того, що особа вчинила діяння і кримінальна відповідальність за це діяння скасована, суд має право закрити кримінальне провадження з зазначених вище підстав.
		Таким чином, суд має право закрити кримінальне провадження на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, постановивши ухвалу, якщо відсутні підстави для прийняття ним інших кінцевих для цієї стадії процесуальних рішень, що передбачені КПК України, зокрема - виправдувального вироку, який суд зобов`язаний ухвалити при наявності передбачених у КПК України підстав.
		При цьому, суд не вправі закрити кримінальне провадження за наявності підстав, передбачених пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, якщо обвинувачений під час судового засідання наполягає на ухваленні виправдувального вироку. В даному випадку обвинувачений ОСОБА_24 наполягає на виправдувальному вироку відносно нього.
		Якщо ж під час судового розгляду встановлено підстави для ухвалення виправдувального вироку та одночасно набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, суд повинен керуватися абзацом першим частини 7 статті 284 КПК України.
		Дані мотиви суду також підтверджуються судовою практикою при розгляді аналогічних проваджень, зокрема Постановою Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 серпня 2022 року справа № 592/6875/15-к провадження № 51-1310км22.
		Крім того, ОСОБА_24 обвинувачується у вчиненні за вказаних обставин незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, статтею 340 Кримінального кодексу України.
		З об`єктивної сторони злочин полягає в незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Перешкоджання - будь-яке діяння, спрямоване на обмеження конституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Це може бути перешкоджання проведенню: масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів. Способами його можуть бути винесення рішення про заборону їх проведення, погроза застосування до їх організаторів чи учасників насильства або фактичне його застосування, спроба підкупу організаторів відповідного заходу чи їх обман тощо. 
		Відповідно до ст. 39 Конституції України встановлено реєстраційний, а не дозвільний порядок проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, а їх проведення може бути обмежене лише за рішенням суду та виключно у випадках, визначених безпосередньо Основним Законом. Такі обмеження можуть встановлюватися судом відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою: а) запобігання заворушенням чи злочинам; б) для охорони здоров`я населення;в) для захисту прав і свобод інших людей. Відповідно до чинного законодавства, під перешкоджанням організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, вчинене суддею, вважається постановлення завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови безпосередньо щодо проведення самих зборів, мітингів, походів і демонстрацій. 
		Щодо «спеціального суб`єкта»  службової особи в диспозиції статті, йдеться про осіб, які крім загальних ознак суб`єкта, наділені кримінальним законом спеціальними ознаками, які характеризують її правовий стан, службове становище. Ними є службові особи, зокрема, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші суб`єкти, на яких відповідно до законів України покладається обов`язок гарантування та створення умов для реалізації права громадян на мирні зібрання, але вони всупереч встановленому законом порядку порушують свої владні повноваження та перешкоджають організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. 
		З суб`єктивної сторони злочин характеризується умисноюформою вини.
		Одним із суб`єктів даного злочину є службові особи, які використовують своє службове становище для перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. 
		Матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, що суддя ОСОБА_24 приймав рішення щодо заборони проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Проте, як слідчий суддя, розглядав клопотання органу досудового розслідування щодо потерпілих, які на час розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів, мали статус підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень. До клопотань були додані письмові докази, повідомлення про підозру, протоколи затримання, інші докази. Право на захист підозрюваним були забезпечені участю захисників. За даних обставин, ОСОБА_24 , як слідчий суддя, зобов`язаний був розглянути вказані клопотання та постановити ухвали. Законність та обґрунтованість постановлених ухвал має право перевіряти лише суд вищої інстанції.
		Зважаючи на дані обставини, враховуючи показання потерпілих та захисників, суд не вбачає жодних процесуальних порушень суддею ОСОБА_24 під час розгляду клопотань щодо обрання запобіжних заходів відносно потерпілих. На них не вказали і свідки ОСОБА_106 та ОСОБА_110 , які представляли інтереси потерпілих, як захисники, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому, на переконання суду, ОСОБА_24 не є суб`єктом кримінальної відповідальності за ст.371 КК України.
		Відповідно до норм чинного законодавства, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а склад кримінального правопорушення повинен бути доведений «поза розумним сумнівом».
		Таким чином, на переконання суду, ні письмовими доказами, ні показаннями потерпілих та свідків, стороною обвинувачення не доведено в діях ОСОБА_24 , як судді Дніпровського районного суду міста Києва, складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340 та ст.371 КК України.
		З урахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, доводи обвинувачення ґрунтуються на припущеннях. 
		Сумнівний характер вчинення ОСОБА_24 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, а тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на їх користь. 
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази, що наявні у провадженні, приходить до висновку, що пред`явлене  ОСОБА_24 органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340 та ст.371 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення. 
		З огляду на викладене, суд вважає, що  ОСОБА_24 підлягає визнанню невинуватим у пред`явлених обвинуваченнях та виправданню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340 та ст.371 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Підстав для обрання запобіжного заходу відсутні.
		Речові докази по справі не заявлено.
		Цивільний позов ОСОБА_20 , заявлений до ОСОБА_24 про стягнення 100000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди, залишити без розгляду.
		Керуючись ст. ст. 129, 318, 322, 337, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1 ст. 373, 374-376 КПК України, ч.5 тс.27, ч. 3 ст. 368 КК України, суд 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_24 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, та виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		ОСОБА_24 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, та виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Підстав для обрання запобіжного заходу відсутні.
		Речові докази по справі не заявлено.
		Цивільний позов ОСОБА_20 , заявлений до ОСОБА_24 про стягнення 100000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди, залишити без розгляду.
		Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
		Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку  після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам процесу.
		 
		 
		 
		Суддя:         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...