Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/10/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оскарження рішень третейських судів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2024.
Дата набрання законної сили: 08.08.2024
Номер судового провадження: 61-5854ав24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                   
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 серпня 2024 року                                             
		м. Київ
		 
		справа № 824/10/23
		провадження № 61-5854ав24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		боржник -  ОСОБА_1 ,
		особа, дії якої оскаржуються, - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Рибчинський Олександр Володимирович,
		заінтересовані особи: Кредитна спілка «ЗАРАЗ», Приватне підприємство «Еммануїл нерухомість», ОСОБА_2 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання - Бондаря В. Б.,
		представника заявника - ОСОБА_3 ,
		представника боржника - Лати Наталії Федорівни ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського Олександра Володимировича, подану адвокатом Ярошенком Дмитром Валерійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського Олександра Володимировича, заінтересовані особи: Кредитна спілка «ЗАРАЗ», Приватне підприємство «Еммануїл нерухомість», ОСОБА_2 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог скарги
		У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О. В. (далі - приватний виконавець), заінтересовані особи: Кредитна спілка «ЗАРАЗ» (далі - КС «ЗАРАЗ»), Приватне підприємство «Еммануїл нерухомість» (далі - ПП «Еммануїл нерухомість»), ОСОБА_2 .
		Скарга обґрунтована тим, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» (далі - третейський суд) від 28 грудня 2022 року у № 1412-22/04 позов КС «ЗАРАЗ» задоволено.
		Стягнено солідарно із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь КС «ЗАРАЗ» заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2020 року № КВ-00073/05-20/2609 у розмірі 747 958,94 грн.
		Стягнено із ОСОБА_1 на користь КС «ЗАРАЗ» частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 25 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., реєстровий № 2904, у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 347 700,00 грн.
		Стягнено солідарно із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь КС «ЗАРАЗ» понесені витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 15 075,00 грн.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 824/10/23 (провадження № 22-вк/824/33/2023) задоволено заяву КС «ЗАРАЗ» про видання виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
		На виконання Київського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 824/10/23 19 травня 2023 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист № 824/10/23, у подальшому відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
		З метою проведення оцінки належної ОСОБА_1 квартириза адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_1 ) у виконавчому провадженні приватний виконавець залучив суб`єкта оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість».
		Дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна є незаконними, а проведена суб`єктом оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість» від 03 січня 2024 року оцінка - недійсною.
		У звіті про оцінку майна від 03 січня 2024 року, проведеному ПП «Еммануїл нерухомість» (далі - звіт про оцінку майна), та матеріалах виконавчого провадження немає доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про квартиру для проведення оцінки та здійснення належної процедури оцінювання квартири.
		У звіті про оцінку майна викладено відповідні пояснення про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, що порушує права власника майна щодо обґрунтованого та правомірного оцінювання об`єкта на підставі цього звіту.
		Замовник звіту - приватний виконавець не забезпечив оцінювачу внутрішній огляд об`єкта оцінки, експерт не проводив особистий внутрішній огляд приміщення квартири, оцінка майна здійснена на підставі пакету документів, наданого замовником, та усної інформації без особистого огляду та фотофіксації.
		Оцінка майна є протиправною та такою, що не відповідає вимогам статті 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), статей 12, 13 Закону України від 12 липня 2001року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон) та призвела до порушення її прав як власника об`єкта оцінки.
		У розділі 3 звіту про оцінку майна визначено вартість квартири порівняльним підходом, однак зі змісту звіту випливає, що суб`єкт оцінювання не навів жодного порівняльного об`єкта.
		У розділі 4 звіту про оцінку майна визначена вартість квартири дохідним методом, однак цей підхід не може використовуватися при визначенні вартості саме цього об`єкта оцінювання з огляду на мету оцінки та спосіб його використання.
		Просила суд:
		визнати недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість», у виконавчому провадженні;
		визнати незаконними дії приватного виконавця щодо визначення вартості квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 із залучення суб`єкта оціночної діяльності - ПП «Еммануїл нерухомість».
		Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Князєва С. В. на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського О. В., заінтересовані особи: КС «ЗАРАЗ», ПП «Еммануїл нерухомість», ОСОБА_2 , задоволено частково. Визнано недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку квартири АДРЕСА_1 , вартістю 1 501 000,00 грн, проведену суб`єктом оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість», станом на 03 січня 2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
		Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17).
		У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватний виконавець для визначення вартості майна боржника відповідно до частини 1 статті 20 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) мав право залучити суб`єкта оціночної діяльності.
		Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця щодо примусового виконання рішення третейського суду, тому оцінка майна може бути оскарженою у порядку оскарження рішень та дій виконавців.
		Суд першої інстанції, оцінивши зміст звіту про оцінку майна від 03 січня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість», встановив, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1 501 000,00 грн визначена з використанням порівняльного підходу. Однак у розділі 3 цього звіту не здійснено аналіз цін продажу (пропонування) на подібне майно, що є порушенням пунктів 15, 16, 47 Національного стандарту № 1, та є підставою для визнання оцінки майна недійсною.
		Київсьий апеляційний суд відхилив доводи суб`єкта оціночної діяльності про те, що визначена ним оціночна вартість квартири пройшла контроль Фонду державного майна України, а рецензування звіту не здійснювалося.
		Виснував, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна (залучення суб`єкта оціночної діяльності та ін.) відповідали статті 57 Закону № 1404-VIII, тому немає підстав для задоволення вимоги скарги про визнання незаконними дій приватного виконавця щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		19 квітня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Рибчинський О. В. через адвоката Ярошенка Д. В. звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, просив її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
		Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року поновлено приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Рибчинському О. В. строк на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи.
		Матеріали справи надійшли до Верховного Суду з Київського апеляційного суду 10 травня 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
		Визнання оцінки майна недійсною не є належним способом судового захисту прав боржника у виконавчому провадженні.
		Суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 2-3894/09, провадження № 61-8199св23.
		Боржник не довела порушення її права або інтересу приватним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		Відсутність у звіті з оцінки майна таблиці з оголошеннями з продажу нерухомого майна (квартир) для методу порівняльного аналізу зумовлена технічним збоєм програми, у якій виготовлено електронний звіт про оцінку майна. Суду було надано повний звіт з пропущеною таблицею, який підтверджує встановлену оціночну вартість квартири АДРЕСА_1 .
		Довідка Фонду державного майна України про внесення звіту про оцінку майна до Єдиної бази даних звітів про оцінку підтверджує, що звіт про оцінку майна пройшов державну перевірку, а вартість майна відповідає ринковій.
		Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
		Відзив боржника на апеляційну скаргу надійшов до Верховного Суду 07 серпня 2024 року.
		У відзиві просить поновити строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
		У судовому засіданні представник боржника - адвокат Лата Н. Ф. підтримала заперечення, викладені у відзиві, та клопотання, просила поновити строки на подання відзиву та долучити докази до матеріалів справи.
		Представник заявника ОСОБА_3 заперечував проти поновлення строку на подання відзиву та доказів, посилався на те, що стороні боржниці було відомо про апеляційне провадження у справі, сторона зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Верховний Суд, врахувавши та оцінивши доводи і заперечення сторін, протокольною ухвалою від 08 серпня 2024 року у задоволенні клопотань відмовив.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Ухвала Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року оскаржується в частині вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання недійсною оцінки майна, яка визначена у звіті про оцінку майна та проведена суб`єктом оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		Апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		У апеляційній скарзі викладено доводи лише в частині визнання недійсною оцінки майна, визначеної у звіті про оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності ПП «Еммануїл нерухомість», тому в іншій частині Верховний Суд справу не переглядає.
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. 
		У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Згідно з пунктом 15 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
		За змістом частин першої, третьої статті 20 Закону № 1404-VIII для проведення оцінки майна виконавець виносить постанову про залучення суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, який зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
		Згідно із частинами першою-третьою статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
		Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону № 1404-VIII).
		Суд апеляційної інстанції встановив, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна відповідали статті 57 Закону № 1404-VIII та відмовив у задоволенні скарги в частині визнання незаконними дій приватного виконавця щодо визначення вартості квартири АДРЕСА_1 із залучення суб`єкта оціночної діяльності - ПП «Еммануїл нерухомість», в цій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржується.
		Щодо питання правомірності визнання недійсною оцінки майна, що визначена у звіті про оцінку майна, Верховний Суд керується таким.
		Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону).
		Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
		Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. 
		Національний стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. 
		Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
		Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.
		Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
		Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
		Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1.
		Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.
		Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
		Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. 
		Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 2-3894/09, провадження № 61-8199св23, на яку посилається приватний виконавець у апеляційній скарзі. 
		Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
		Аналогічна правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.
		Водночас, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, від 20 липня 2022 року у справі № 910/10956/15).
		У справі, що переглядається, скаржник, заявивши вимогу про визнання недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності, фактично оскаржує звіт про оцінку майна, а не дії державного виконавця із визначення вартості майна боржника.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 4 Закону однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
		Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.
		Тобто Закон визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
		Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.
		Згідно з частиною четвертою статті 57 Закону № 1404-VIII виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		В інших випадках Закон № 1404-VIII не передбачає обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.
		Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 442/649/17, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/38243/21, від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21.
		З огляду на вказане суд першої інстанції, виснувавши, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна (залучення суб`єкта оціночної діяльності та ін.) відповідали статті 57 Закону № 1404-VIII, помилково керувався тим, що вимога ОСОБА_1 у частині оскарження звіту з оцінки майна є оскарженням рішення та дій приватного виконавця щодо оцінка майна та підлягає задоволенню.
		Крім того, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи немає доказів того, що отримавши звіт про оцінку майна,  ОСОБА_1 скористалася законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензуванням звіту з оцінки квартири АДРЕСА_1 .
		З огляду на викладене, врахувавши наведені норми права, належним чином дослідивши надані докази, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення скарги, помилково витлумачивши норми матеріального права.
		За таких обставин Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні скарги в частині визнання недійсною оцінки квартири АДРЕСА_1 , визначену у звіті про оцінку майна у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті, частини другої 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Ураховуючи наведене, встановивши підстави для скасування судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні скарги.
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки за подання апеляційної скарги приватний виконавець сплатив 605,60 грн судового збору, то понесені витрати необхідно стягнути із  ОСОБА_1 .
		У апеляційній скарзі приватний виконавець надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
		Вказав, що буде надано докази витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції. 
		У судовому засіданні представник приватного виконавця - Ярошенко Д. В. зазначив, що буде подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, у встановлений ЦПК України строк. 
		Керуючись статтями 24, 141, 351, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 478 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського Олександра Володимировича, подану адвокатом Ярошенком Дмитром Валерійовичем, задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського Олександра Володимировича, заінтересовані особи: Кредитна спілка «ЗАРАЗ», Приватне підприємство «Еммануїл нерухомість», ОСОБА_2 , в частині визнання недійсною оцінки майна, визначеної у звіті про оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 501 000,00 грн, проведеної суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Еммануїл нерухомість», станом на 03 січня 2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Рибчинського Олександра Володимировича понесені у зв`язку з поданням апеляційної скарги судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            А. С. Олійник
		                                                                                                                        В. М. Ігнатенко
		                                                                                                                        І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...