Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/5128/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2024. Зареєстровано: 21.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/522/436/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017160000001753

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/5128/19
		Провадження № 1-кп/532/436/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого-судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017160000001753 від 18.11.2017 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, на час вчинення злочину працюючої на посаді начальника відділу дозвільної документації управління благоустрою та екологічного контролю департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, якій 10.12.2002 року Одеською обласною кваліфікацйно-дисциплінарною комісією адвокатів видано свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України,
		за участі прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
		обвинуваченої ОСОБА_8 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 09.01.2018 розпорядженням виконувача обов`язків голови Одеської міської ради № 40к від 09.01.2018 ОСОБА_8 переведено на посаду начальника відділу дозвільної документації управління благоустрою та екологічного контролю департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради.
		Відповідно до пункту 2.1.2. Положення про департамент Муніципальної безпеки Одеської міської ради, затверджений рішенням Одеської міської ради № 2728 - VII від 14.12.2017 «Про затвердження Положення про департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради у новій редакції» на департамент муніципальної безпеки покладено функції реалізації рішень Одеської міської ради, її виконавчого комітету та розпоряджень Одеського міського голови щодо забезпечення громадського порядку на території міста та безпеки життєдіяльності його мешканців.
		Відповідно до пункту 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 107 від 30.03.2017 департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради доручено здійснення контролю за виконанням пункту 1 та пункту 3 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 219 від 28.07.2016, у яких зазначено, що в`їзд автотранспорту до прибережних зон міста Одеса - обмежено. Пунктом 3 передбачено закриття вільного в`їзду автотранспорту до прибережних зон міста Одеса.
		10.07.2015 р. ОСОБА_8 складено присягу посадової особи місцевого самоврядування.
		Одеською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів 10.12.2002 р. ОСОБА_8 видано свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю.
		Відповідно до пункту 2 Примітки 1 статті 368 КК України, ОСОБА_8 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Однак, всупереч взятих на себе обов`язків, достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисно вчинила корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, 12.06.2018 р. за вхідним номером вх. №01.1-14/с. 179 на адресу департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради надійшла заява ОСОБА_19 щодо надання строкового дозволу на в`їзд до пляжу «Отрада», через провулок Віце-адмірала Азарова автомобіля марки «Мерседес», модель «Спрінтер», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою обслуговування торгівельного павільйону розташованому на вказаному пляжі.
		Відповідно до резолюції виконувача обов`язків начальника департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради ОСОБА_20 розгляд вказаної заяви доручено начальнику відділу дозвільної документації управління благоустрою та екологічного контролю департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради ОСОБА_8 .
		За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_19 від 12.06.2018 р. ОСОБА_8 у подальшому складено, а ОСОБА_20 підписано - лист від 19.06.2018 № 01.1-14/с-179 на ім`я ФОП ОСОБА_19 , яким останньому відмовлено у погодженні в`їзду в прибережну зону м. Одеси без викладення підстав такої відмови, а лише з формальним посиланням на наявність рішення Одеської міської ради № 219 від 28.07.2016 р. (із змінами від 30.03.2017 р.) та розпорядження Одеського міського голови № 535 від 13.06.2107 р. (без зазначення того, які саме положення відповідних нормативних документів були порушені ОСОБА_19 ).
		Після чого, 02.07.2018 за вхідним номером № 01.1-14/с-2014 на адресу департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради надійшла аналогічна заява ОСОБА_19 щодо надання строкового дозволу на в`їзд до пляжу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », через провулок Віце-адмірала Азарова автомобіля марки «Мерседес», модель «Спрінтер», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою обслуговування торгівельного павільйону розташованому на вказаному пляжі.
		Відповідно до резолюції начальника департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради ОСОБА_18 розгляд вказаної заяви доручено начальнику відділу дозвільної документації управління благоустрою та екологічного контролю департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради ОСОБА_8 .
		В ході розгляду вказаної заяви у ОСОБА_8 виник умисел на отримання від ОСОБА_19 неправомірної вигоди у вигляді металевої шафи.
		Реалізуючи свій злочинний намір, 06.07.2018 р. ОСОБА_8 у ході розмови із ОСОБА_19 , яка відбулася у приміщенні службового кабінету № 112 департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, повідомила ОСОБА_19 , про те, що за підготовку та надання строкового дозволу на в`їзд автомобільного транспорту до пляжу «Отрада», останній повинен надати їй металеву шафу.
		У подальшому, 10.07.2018 року, приблизно о 16.30 годині, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету № 112 департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , отримала від ОСОБА_19 неправомірну вигоду у вигляді металевої шафи, вартістю 14028 гривень, після чого надала ОСОБА_19 підготовлений нею строковий дозвіл № 01.1 - 14/С-204/239 від 10.07.2018 р. на в`їзд автомобільного транспорту до пляжу «Отрада».
		Цього ж дня, о 16.50 годині, після отримання зазначеної неправомірної вигоди, ОСОБА_8 була затримана співробітниками правоохоронних органів в приміщенні свого службового кабінету. В ході огляду в приміщенні, яке розташовано на третьому поверсі адміністративної будівлі департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_4 виявлено металеву шафу, яку остання отримала у якості неправомірної вигоди від ОСОБА_21 .
		Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що  ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, за ознаками одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину не визнала та пояснила, що станом на 10.07.2018 року вона займала посаду начальника відділу дозвільної документації Управління благоустрою та екологічного контролю Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради. В неї взагалі не було посадової інструкції. Вона не обіймала посаду, як особа, яка займає відповідальне становище. У відповідності до кримінального законодавства України та статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відносяться особи, які віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, судді Конституційного Суду України, прокурори, слідчі і дізнавачі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу. Її посада не відноситься до цього списку. У її повноваження, як начальника відділу, у відповідності до Положення про Департамент муніципальної безпеки Рішення ОМР від 18.09.2019 р. входили видача та погодження документів з благоустрою міста, та не входило узгодження та видача проїздів у пішохідну та прибережні зони, це було тимчасове усне доручення директора департаменту ОСОБА_18 . Рішення щодо видачі дозволів на проїзд приймає особисто директор. Вона не приймала жодних рішень за матеріалами, які входили до відділу благоустрою та взагалі не було права підпису та прийняття рішень. На момент злочину, який їй інкримінується, вона перебувала в офіційній відпустці. Ці дані є в матеріалах досудового слідства. На роботі з`явилася випадково, заїхала за своїми особистими речами. Через деякий час до департаменту прийшли співробітники УСБУ. ОСОБА_22 перший раз побачила та спілкувалася з ним 19 червня 2018 року, на той момент він вже отримав на руки відмову на проїзд в канцелярії. Згідно заяви ОСОБА_22 від 31.05.2018 року, яку у нього відібрали в прокуратурі області. ОСОБА_22 в своїй заяві вказує, що прийшов до департаменту муніципальної безпеки 15 травня 2018 року, спілкувався зі співробітником якого не знає в кабінеті 112, і той вимагав у нього 500 дол. США за вчинення ними дій з використанням наданого їм службового повноваження. ОСОБА_22 навіть в заяві про вчинення злочину не зміг написати за що в нього вимагають гроші. Слідчий зрозумів, що це вигадка ОСОБА_22 , тому навіть не став допитувати співробітника Департаменту, який працював в кабінеті № 112. В матеріалах кримінального провадження на арк. 13-14 т.1 є відповідь СБУ (виконавець ОСОБА_23 ) на окреме доручення облпрокуратури зовсім по іншій справі, де зазначається, що ОСОБА_24 і Рекецька вимагають у підприємців по 500 дол. США. На арк. спр. 25 є рапорт оперуповноваженого ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_23 від 15.05.20218 року, де вказано, що в травні 2018 року ОСОБА_23 у встановленому порядку отримана інформація стосовно можливого факту противоправної діяльності з боку Посадових осіб департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради. Під час перевірки було встановлено, що співробітники ДМБ ОСОБА_17 та ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, зловживаючи власним службовим становищем організували противоправну діяльність, пов`язану з вимаганням неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання, за не перешкоджання у здійсненні ними підприємницької діяльності. Під час особистої зустрічі ОСОБА_22 та посадовими особами вищевказаного департаменту, ОСОБА_22 було відмовлено у наданні дозвільної документації по формальним ознакам, однак, як йому повідомили, що у разі надання неправомірної вигоди у сумі 500 доларів США ОСОБА_8 , його питання буде вирішено в обхід «канцелярії» та затвердженого порядку. ОСОБА_22 вперше звернувся з заявою до Департаменту щодо в`їзду автотранспорту в прибережну зону тільки 12.06.2018 року, а відповідь про відмову отримав 19.06.2018 року, то яким чином 15.05.2018 року, більш ніж за місяць, ОСОБА_23 знав, що ОСОБА_22 відмовлено. Це свідчить, що готувалась провокація злочину. ОСОБА_22 не один раз співпрацював із СБУ. Він виступав викривачем директора КП «Узбережжя» ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_22 зайшов до неї в кабінет з проханням роз`яснити, чому йому відмовили в проїзді. Вона йому розповіла, що зараз дуже багато скарг і обурень від активістів, що вони пропускають автомобілі в прибережну зону і запропонувала йому подати документи через два тижні. При цьому, нічого у ОСОБА_22 не вимагала, не просила якісь матеріальних благ ні для себе, ні для будь-кого зі співробітників ДМБ, що підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_22 подав повторну заяву тільки 02.07.2018 року. Вона цей документ, як і всі інші надала директору департаменту для прийняття рішення. Як і коли, і яке було прийняте рішення їй невідомо. Наскільки відомо від колишнього співробітника ОСОБА_26 , саме він спілкувався з ОСОБА_22 , що саме ОСОБА_22 запропонував допомогу Департаменту. Він пропонував і гроші, і сейф, і ще щось.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , показала, що вона знайома з Рекецькою по роботі, вона її підлегла. Вона очолювала управління, ОСОБА_27 готувала документи, підпис безпосередньо ставав начальник департаменту. Існує певний порядок, ОСОБА_27 була начальником відділу, документи готуються відділом, керівник перевіряє та подає на узгодження та підпис. Регламентом не передбачено дозволу на заїзд на море, головою міської ради видається розпорядження про заборону заїзду на море.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , показав, що в обов`язки Рекецької входило розгляд звернень громадян, розгляд резолюцій, доповідала йому. Щодо підписання дозволів, він підписував їх самостійно. Приймав рішення після її доповіді, на той час не було обов`язків начальника департаменту. Коли сталася ця подія він був на робочому місці, ОСОБА_22 ніколи не бучив як і шафу.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , показав, що у нього було кафе на берегу моря, йому потрібно було вивезти та завезти товари. Узнав, що ОСОБА_27 дає такі дозволи. Перший раз йому відмовили, а другий раз сказали привезти сейф, то нададуть дозвіл. Привіз сейф і йому надали дозвіл. В серпні 2018 року подав документі, які були потрібні. Дозвіл для вантажівки заїхати на пляж забрати речі, він пам`ятає, що дозвіл надавався з вечора до ранку, на який час не пам`ятає. Перший раз відмовили, причину не пам`ятає і хто видав відмову теж не пам`ятає. Рекецька йому особисто сказала, що потрібна шафа, у її кабінеті були в двох, були вказані розміри. Суму вже не пам`ятає, кому її передавав та хто видав дозвіл не пам`ятає. Він звернувся до ОСОБА_28 з приводу неправомірних дій ОСОБА_27 . З нього вимагали 500 доларів США. Він одягав апаратуру для зустрічі з працівниками департаменту. Раніше приймав участь в таких діях як дача неправомірної вигоди, це його громадянська позиція. Чому написав заяву в травні не пам`ятає, кому передавав 500 доларів США також.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 , показав, що він працював начальником управління в ОМР, в 2018 році одним із підлеглих підрозділів яким він керував був відділ кадрів. Якось спілкувався із Рекецькою, про те як зберігати особисті справи, вона запропонувала в металевому ящику (сейфі). Через деякий час пані Рекецька зателефонувала та сказала спуститись, зайшов в кабінет де була вона та невідомий йому чоловік. Рекецька сказала, що ця людина може зварити сейф. Через деякий час йому зателефонували і сказали, що занесли вже ящик, в який кабінет. Повернувшись з наради, в департаменті вже були співробітники СБУ, які проводили слідчі дії, на першому поверсі у Рекецької, потім на третьому в кабінеті відділу кадрів, після чого забрали ящик (сейф). Рекецька не мала дозвіл на підписання документів, цим виключно займався директор. Відділ, яким на той час керувала Рекецька, готував проект документа на підпис.
		Відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства, а саме ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. 
		Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
		Відповідно до ч. 2ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно зст. 22 КПК України,кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно дост. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Відповідно дост. 91 КПК України,у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		На підтвердженні винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:
		- протоколом огляду від 10.07.2018 року, згідно якого проведено огляд у службовому кабінеті № 112, розташований на першому поверсі Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67а), у якому розташоване робоче місце начальника відділу дозвільної документації управління благоустрою та екологічного контролю ОСОБА_8 ;
		- протоколом огляду речей вилучених під час проведення огляду місця події 10.07.2018 року від 08.11.2018 року, згідно якого оглянуто пакет чорного кольору, скріплений биркою з написом: «Пакет № 1 Документи по заяві ОСОБА_19 вилучені під час проведення огляду кабінету № 112 за адресою: АДРЕСА_3 ; пакет чорного кольору, скріплений биркою з написом: «Пакет № 13 Чернові записи ОСОБА_8 , Кліше з підписом ОСОБА_18 , ОСОБА_20 вилучені в каб. № 302, 303 за адресою: АДРЕСА_3 ;
		- фототаблицею до протоколу огляду документів від 08.11.2018 року;
		- протоколом огляду речей вилучених під час проведення огляду місця події 10.07.2018 року від 08.11.2018 року, згідно якого оглянуто коробку білого кольору, скріплений биркою з написом: «Пакет № 2 Прошиті папки з документами вилучені під час проведення огляду кабінету № 112 за адресою: АДРЕСА_3 ; 
		- фототаблицею до протоколу огляду документів від 08.11.2018 року;
		- протоколом огляду речей вилучених під час проведення огляду місця події 10.07.2018 року від 08.11.2018 року, згідно якого оглянуто папка з написом «справа матеріали щодо відмов у погодженні в`їзду автотранспорту до прибережної та інших пішохідних зон м. Одеси згідно виконання рішень виконавчого комітету Одеської міської ради № 218 від 28.07.2016 року (зі змінами від 30.03.2017 року, № 219 від 28.07.2016 року (зі змінами від 30.03.2017 року) та розпорядження Одеського міського голови № 535 від 13.06.2017 року. Розпочато 02.05.2018, закінчено 27.06.2018» в 1 т., яку вилучено під час проведення огляду 10.07.2018 кабінету № 112 за адресою: АДРЕСА_3 ; 
		- протоколом огляду речей вилучених під час проведення огляду місця події 10.07.2018 року від 08.11.2018 року, згідно якого оглянуто пакет чорного кольору, скріплений биркою з написом: «Пакет № 4 Документи від 10.07.2018 №01.1-14/л 218/240 та № 01.1-16/1133 з додатками вилучені під час проведення огляду кабінету № 112 за адресою: АДРЕСА_3 ; 
		- фототаблицею до протоколу огляду документів від 08.11.2018 року;
		- постановою про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 21.06.2018 року, згідно якої вирішено застосувати заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) у сумі 500 доларів США стосовно начальника відділу дозвільної документації управління благоустрою та екологічного контролю Департаменту муніципальної безпеки ОМР ОСОБА_8 ;
		- постановою про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 21.06.2018 року, згідно якої визнано необхідним використати грошові кошти в розмірі 500 доларів США, як незаконну винагороду, з використанням аудіо- та відеозапису, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження;
		- протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.08.2018 року, 10.12.2018 року, згідно яких проводились записи бесід осіб: ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_30 .
		Оцінивши покази обвинуваченої ОСОБА_8 та фактичні дані, що підлягали доведенню у судовому засіданні, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно ст. 84 КПК України,доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому КПК України.Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Згідно ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.При цьому, відповідно до ч. 2ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК України.Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового розслідування докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимогст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 186 КК України, вчинене саме обвинуваченою ОСОБА_8 .
		Суд визнає, що показання обвинуваченої ОСОБА_8 про її непричетність до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, не спростовані, дослідженими в ході судового розгляду жодними вагомими, переконливими, допустимими та належними доказами, наданими стороною обвинувачення. 
		При оголошенні про підозру були порушенні вимоги ст. 481 КПК України. 
		Письмове повідомлення про підозру здійснюється: 1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень. 
		ОСОБА_8 на час проведення досудового розслідування має статус адвоката, повідомлення про підозру у вчиненні злочину мало здійснюватися з урахуванням положень глави 37 КПК України, яка встановлює особливий порядок кримінального провадження відносно певних категорій осіб, тобто вручати письмове повідомлення повинен був керівник регіональної прокуратури, який підписав письмове повідомлення про підозру. 
		Між тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вручення повідомлення про підозру здійснив не керівник регіональної прокуратури, а інша особа. 
		Слід зазначити, що положення п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, про порядок здійснення повідомлення про підозру адвокату є імперативними, і не передбачають можливості здійснення письмового повідомлення - як всієї процедури в цілому, так і її частини - іншими особами аніж керівник регіональної прокуратури , у т.ч. в порядку надання доручення. 
		За змістом глави 22 КПК України, складання письмового повідомлення про підозру та його вручення підозрюваній особі є складовими частинами повідомлення про підозру як єдиної стадії кримінального процесу. Ніяких винятків щодо цього не встановлюють ані глава 37 КПК України, ані інші норми цього Кодексу. 
		Таким чином, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 не може вважатися особою, яка у встановленому законом порядку під час досудового розслідування набула статусу підозрюваного. 
		Згідно пояснень ОСОБА_19 , він спочатку отримав дозвіл, а потім десь через хвилин 30 передав шафу, але кому він її передав, він не пам`ятає. 
		Також в матеріалах кримінального провадження є відомості що вартість шафи 14000 грн., однак будь-яких документів не надано. Навпроти захист надав відомості, які взяв з сайту магазина, що вказана шафа має вартість 3400 грн. 
		Крім того стороною захисту зроблено заяву про недопустимість поданих обвинуваченням доказів з тих підстав, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено з грубим порушенням норм кримінального процесуального кодексу України. 
		Згідно листа заступника начальника Управління - начальника ГВ БКОЗ ОСОБА_31 від 17 травня 2018 року №65/4- 4080, 16 травня 2018 року з усною заявою звернувся ОСОБА_19 стосовно факту вимагання неправомірної вигоди посадовими особами управління благоустрою та екологічного контролю Департаменту муніципальної безпеки ОМР за надання документації дозвільного характеру, але, зазначена заява документально не оформлена. Відомості внесені до ЄРДР 21 травня 2018 року за № 42018160000000467, тбто, без перевірки доводів, фактів, опитування ОСОБА_19 . 
		Постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_32 від 30 травня 2018 року кримінальне провадження від 18 листопада 2017 року № 42017160000001753 та від 21 травня 2018 року № 42018160000000467 об`єднані в одне провадження, проведення досудового розслідування доручено слідчим СВ СУ прокуратури Одеської області. 
		Згідно ч. 1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). 
		Судом було встановлено, що постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_32 від 30 травня 2018 року кримінальне провадження, що було розпочато відносно ОСОБА_8 , було об`єднане з кримінальним провадженням, відомості про яке були внесені до ЄРДР 18 листопада 2017 року за попередньою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 364 КК України. 
		Об`єднаному кримінальному провадженню було залишено попередній номер від 18 листопада 2017 року № 42017160000001753. 
		При цьому, ОСОБА_8 не повідомляли про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, вона жодного разу не була допитана по цьому питанню, з нею не було проведено жодної процесуальної дії. 
		Частиною 10 ст. 216 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, прокурор ОСОБА_33 не є посадовою особою, яка має повноваження на винесення постанови про зміну підслідності. 
		Відповідно до поданих стороною обвинувачення письмових доказів, матеріалів допиту свідка та прийнятих в процесі досудового розслідування процесуальних рішень судом встановлено, що в матеріалах досудового розслідування відсутні дані про обвинувачену особу ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні умисного злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що дозволяло б визначити статус такої особи. 
		На підтвердження правомірності проведення НСРД обвинуваченням не було подано клопотання прокурора, постанови про проведення НСРД - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту, доручення прокурора оперативному підрозділу щодо проведення НСРД. 
		Згідно п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК України, у постанові про контроль за вчиненням злочину крім вимог, передбачених ст. 251 КПК України, прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК України, виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. 
		Частиною 1 ст. 271 КПК України визначено, що контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: контрольована поставка; контрольована та оперативна закупка; спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину. 
		Згідно ч. 3 цієї статті, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Стороною обвинувачення було надано до суду копії відеозаписів та звукозаписів, на яких зафіксовані розмови між особами, які не ідентифіковані судом. 
		В судовому засіданні 14 квітня 2022 року стороною захисту було заявлено клопотання про надання оригіналів зазначених відео та аудіо записів. 
		В судовому засіданні 05 травня 2022 року стороною обвинувачення була надана відповідь УСБУ в Одеській області від 04 травня 2022 року №65/5/0/1-1144, у який зазначено, що «матеріальні носії інформації, на які фіксувались негласні (слідчі) розшукові дії за кримінальним провадженням № 42017160000001753 від 18.11.2017 знищені разом з іншими документальними матеріалами». 
		Таким чином, відсутні оригінали аудіо і відеозаписів НСРД, на підставі яких складалися протоколи за результатами НСРД. Усі матеріали НСРД, а саме: копії аудіо і відеозаписів НСРД, протоколи про результати НСРД, оскільки вони складені на підставі даних оригіналів аудіо і відеозаписів, що відсутні, в судовому засіданні не вивчалися. Тому, відсутня можливість ідентифікувати осіб, розмови яких зафіксовані на аудіо і відеозаписах, перевірити відповідність даних протоколів про результати НСРД фактичним подіям. 
		Зважаючи на той факт, що суд позбавлений можливості дослідити оригінали відеозаписів та звукозаписів, на яких зафіксовані розмови між не ідентифікованих осіб, суд визнає такі докази недопустимими. 
		Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. 
		Відповідно до диспозиції частини 1 статті 368 КК України, відповідальність за вказаною нормою настає за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Отже, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, полягає в прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Діяння, за яке службова особа одержує неправомірну вигоду, повинне бути зумовлене її службовим становищем і безпосередньо пов`язане зі службовими повноваженнями. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). 
		Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. 
		Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. 
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що у своїй прецедентній практиці під час оцінки доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey, п.282), яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. 
		Суд має дати оцінку не лише кожному доказу та засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. 
		Під час судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу, наданого стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України відповідно до викладених в ньому фактичних обставин не знайшло свого підтвердження. 
		Достатніх та допустимих доказів вчинення обвинуваченою інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано. 
		Також, суду не надано доказів того, ОСОБА_8 є посадовою особою місцевого самоврядування та має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, а отже є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України. 
		Також, не надано докази того, що ОСОБА_8 вимагала від ОСОБА_19 надання їй неправомірної вигоди у вигляді металевої шафи. У судовому засіданні ОСОБА_19 не підтвердив факт вимагання у нього неправомірної вигоди у вигляді металевої шафи з боку ОСОБА_8 . 
		Суд дійшов висновку і про те, що одних лише показань свідка ОСОБА_19 , за відсутності інших належних та допустимих доказів у кримінальному провадженні, недостатньо для доведення винуватості особи, при цьому враховуючи допущені під час проведення досудового розслідування вищевказані судом порушення. 
		Одночасно суд зауважує, що не підтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення, однак існування припущень про наявність в її діях ознак інших правопорушень, не уповноважує та не зобов`язує суд самостійно відшукувати в діях цієї особи бодай якийсь інший склад правопорушення, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні протиправного діяння є прямим обов`язком сторони обвинувачення. 
		Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларується, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Згідно ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає. 
		Відповідно до положень п. 1, 2 ч. 1 ст. 284, п. 1-3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у разі, якщо не доведено, що 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок. 
		Суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не представлено належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять наявність в інкримінованому ОСОБА_8 діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вона підлягає виправданню. 
		Суду не надано жодних об`єктивних даних, які б були у розпорядженні органу досудового розслідування та які б могли свідчити про причетність обвинуваченої ОСОБА_8 до скоєння інкримінованого їй кримінального правопорушення,а тому суд, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, з урахуванням положень ст.ст.22,23,337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення тих чи інших слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання ОСОБА_8 .
		Відповідно до вимогст. 62 Конституції України, ст.ст.370,374 КПК України, роз`яснень п. 23 ППВСУ № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов ППВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. 
		Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		З урахування викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до обґрунтованого висновку, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 3ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинності, закріпленого уст. 62 Конституції Українивиправдати ОСОБА_8 , у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 368 КК України, вчинене саме ОСОБА_8 .
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 у виді застави  скасувати, та повернути її застодавцю.
		Речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 369-371,373-374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК Українита виправдати.
		Повернути заставодавцю ОСОБА_17 грошові кошти, внесені в якості застави в розмірі 52860 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень, згідно з квитанцією № 0.0.1082229680.1 від 12.07.2018 року за Рекецьку Ірину Ростиславівну, Справа № 522/12236/18, Провадження № 1-кс/522/12730/18 на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області код отримувача 26302945.
		Ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2018 року про арешт майна  скасувати.
		Скасувати арешт з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ; квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ; квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , які перебувають у власності ОСОБА_8 .
		Речові докази: карта пам`яті; відеокасета; вісім ДВД диски; лист від 10.07.2018 №01.1-14/с. 204/239 на 1 арк. (оригінал); лист від 10.07.2018 №01.1-14/с. 204/239 на 1 арк. (оригінал); копія листа від 10.07.2018 №01.1-14/с. 204/239 на 1 арк.; лист від 10.07.2018 №01.1-14/с. 204/239 на 1 арк. (оригінал); резолюція від 03.07.2018 на 1 арк. (оригінал); заява ОСОБА_19 від 02.07.2018 на 1 арк. (оригінал); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter д/н НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 на 1 арк.; копія першого аркушу договору №101/2018 від 03.04.2018 на 1 арк.; копія договору № 102/2018 від 03.04.2018 на 03 арк.; копія свідоцтва про оплату єдиного податку №572818 від 01.04.2007 на 1 арк.; копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_19 № НОМЕР_3 на 1 арк.; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб відносно ОСОБА_19 на 2 арк.; лист від 10.07.2018 №01.1-14/с. 204/239 на ім`я ОСОБА_19 щодо надання дозволу на в`їзд за підписом директора департаменту ОСОБА_18 на 04 арк. (2 арк. - оригінал, 2 арк. - копії); оригінал листа від 19.06.2018 № 01.1.14/С-179 в.о. директора департаменту ОСОБА_20 про відмову у наданні дозволу на проїзд у прибережну зону міста Одеси на 1 арк.; чорнові записи зроблені ОСОБА_29 , під час розмови у кабінеті ОСОБА_8 , 06.07.2018 на 1 арк.; роздруківка фотографії товарного чеку ФОП « ОСОБА_34 № НОМЕР_4 , щодо придбання металевої шафи 10.07.2018 за 14028 на 1 арк.  зберігати в матеріалах кримінального провадження; металева шафа модель АМН 1891, заводський номер НОМЕР_5 ; аркуш з написом «руководство по експлуатації»; картонна коробка від металевої шафи модель АМН 1891; папку з написом «справа матеріали щодо відмов у погодженні в`їзду автотранспорту до прибережної та інших пішохідних зон м. Одеси згідно виконання рішень виконавчого комітету Одеської міської ради №218 від 28.07.2016 року (зі змінами від 30.03.2017 року, № 219 від 28.07.2016 року (зі змінами від 30.03.2017) та розпорядження Одеського міського голови № 535 від 13.06.2017 року. Розпочато 02.05.2018, закінчено 27.06.2018» в 1 томі; прошиту папку з написом «справа за матеріалами щодо відмови у погодженні в`їзду автотранспорту до прибережної та інших пішохідних зон м. Одеси: «Розпочато 02.05.2018, закінчено 27.06.2018» (на 96 аркуші виявлено лист від 19.06.2018 №01.1-14/с-179 на ім`я ФОП ОСОБА_19 щодо неможливості погодження в`їзду в прибережну зону м. Одеси за підписом в.о. директора департаменту ОСОБА_20 в лівому нижньому куті з відміткою вик. ОСОБА_8 тел. (048)772-20-40, в правому верхньому куті аркуша наявний рукописний текст виконаний простим олівцем «отказ №78» на 1 арк.)  повернути власнику після набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя: ОСОБА_1 
		20.08.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...