Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/4033/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2024. Зареєстровано: 21.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2024.
Дата набрання законної сили: 21.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/346/578/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023140150000093

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/4033/23 
		Провадження № 1-кп/346/578/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		21 серпня 2024 року м. Коломия
		 
		Коломийський міськрайонний суд 
		Івано-Франківської області
		 
		у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коломия кримінальне провадження №62023140150000093 від 17.05.2023 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Косів Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, громадянина України, українця, не судимого, депутатом не обирався, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), самовільно залишив військову частину, вчинене в умовах воєнного стану.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022, старшого солдата ОСОБА_4 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.05.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 57-РС призначено на посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2022 №122 обвинувачений ОСОБА_4 прийняв справи і посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов`язків.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно Указу Президента України №64/2022  Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Про введення в дію воєнного стану обвинуваченому ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
		Однак, 10.12.2022р. приблизно о 14:00 годині, обвинувачений ОСОБА_4 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, перебуваючи в населеному пункті Строїнці Новоселицького району Чернівецької області під час дозаправки транспортного засобу, що перевозив військовослужбовців до зони виконання бойових завдань, самовільно залишив вищевказаний транспортний засіб і вибув у невідомому напрямку та незаконно, без поважних причин перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 до 29.05.2023 р. знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд. Після цього 29.05.2023 р. приблизно о 14:00 годині обвинувачений ОСОБА_4 з`явився до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові за адресою: АДРЕСА_3 та заявив про своє бажання надалі проходити військову службу.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, вказаних в обвинувальному акті. Зокрема пояснив, що дійсно будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, залишив місце розташування військової частини, в якій проходив військову службу, самовільно, без повідомлення керівництва останньої та перебував поза її межами по місцю свого фактичного проживання, а з`явився до органу досудового розслідування з метою намагання усунення наслідків вчинених ним дій. Щиро розкаюється, шкодує про свій вчинок, просить суворо не карати. Послугами захисника під час розгляду даного кримінального провадження скористатись не бажає. 
		Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 а суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України оскільки він, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), самовільно залишив військову частину, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
		Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого; що на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває ( лист КНП "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області № 567/01-05/11 від 23.05.2023р.), є учасником бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_2 від 14.02.2018р.), згідно довідки ВЛК від 26.06.2023р. № 1057/1 є обмежено придатним до військової служби, не судимий, а також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому судом визнаються щире каяття.
		Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 р. (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ч.1 ст.75 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 р. чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 р. № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, …, при призначенні покарання у виді … позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		З наведеного вбачається, що ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України 2839-IX від 13.12.2022 р.) поліпшує становище особи.
		Враховуючи вищезазначені положення Закону, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке мало місце 10.12.2022 р. у редакції Закону, яка діяла на момент його вчинення, тобто застосувавши положення ч.1 ст.75 КК України, які діяли на момент вчинення вказаного правопорушення.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив при призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі застосувати ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, позицію обвинуваченого, з врахуванням положень ч.2 ст. 50, ст. 65 КК України, які передбачають, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, з урахуванням вищенаведених обставин, які враховуються при призначенні покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому застосувавши ст. 75 КК України, його слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладенням на нього частини обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Крім того, призначення покарання обвинуваченому із застосуванням вимог ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили, не встановлено.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Цивільний позов не заявлено.
		Речові докази відсутні.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст.349,370,373,374 КПК України, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи. 
		Згідно ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення - на орган пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.
		Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...