Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/226/24 : не визначено.
Надіслано судом: 21.08.2024. Зареєстровано: 21.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2024.
Дата набрання законної сили: 13.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 серпня 2024 року Справа № 918/226/24 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А. 
		 
		секретар судового засідання Верещук А.В.
		 
		за участю представників сторін:
		прокурора: не з`явився 
		відповідача 1: не з`явився 
		відповідача2: не з`явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про ухвалення додаткового рішення 
		за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 29.04.24р. суддею Войтюком В.Р. о 15:24 у м.Рівному, повний текст складено 07.05.24р. у справі № 918/226/24
		за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави
		до відповідача - 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
		до відповідача - 2 Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"
		про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А.) апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.24 у справі № 918/226/24 задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.24 у справі № 918/226/24 скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Рівненської окружної прокуратури на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" 9 084, 00 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
		01.08.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, з додатками, відповідно до ст. 129 ГПК України. 
		Ухвалою суду від 02.08.2024 заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/226/24 призначено до розгляду в судовому засіданні без виклику сторін. Розгляд заяви призначено на "06" серпня 2024 р. об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано Рівненській окружній прокуратурі у строк до 05.08.2024 включно надати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі.
		Згідно із довідкою про неможливість проведення судового засідання від 05.08.2024, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Саврія В.А. судове засідання у справі №918/226/24 призначене на 06 серпня 2024 року об. 14 год. 00 хв. не відбулося.
		Ухвалою суду від 08.08.2024 розгляд заяви призначено на "13" серпня 2024 р. об 14:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4, без виклику сторін.
		В судове засідання сторони не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись заздалегідь та належним чином, про, що свідчить підтвердження надсилання ухвали суду від 08.08.2024 про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2024 об. 14:15 в електронні кабінети представників сторін.
		При цьому, заявник у заяві просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №918/226/24 без присутності представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація".
		06.08.2024 від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
		Крім того, 06.08.2024 від заявника надійшли додаткові пояснення у справі.
		Розглядаючи заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про ухвалення додаткового рішення у справі у справі № 918/226/24 колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
		Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
		2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
		3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
		Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
		Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
		Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
		Як вбачається, із матеріалів справи у апеляційній скарзі просив стягнути з Рівненської обласної прокуратури 25000,00 грн витрат на правничу допомогу.
		В судовому засіданні 30.07.2024 в суді апеляційної інстанції було вказано, що докази понесення витрат на правову допомогу, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
		Як зазначалося вище 01.08.2024 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №918/226/24, у якій вказує, що у відповідності із заявою, зробленою до закінчення судових дебатів на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України, у доповнення до доказів на підтвердження витрат ТДВ «Рівнефармація» на професійну правничу допомогу, що були надані разом із апеляційною скаргою, прошу приєднати до матеріалів справи копію акту передачі-прийняття професійної правничої допомоги від 31.07.2024 № 31-07 та ухвалити у справі додаткову постанову з питання розподілу вказаних витрат.
		Так, як убачається із наявних у справі документів, 08.05.2024 між Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» та ТДВ «Рівнефармація» був укладений договір про надання професійної правничої допомоги №05/24/22572748, відповідно до умов якого Бюро надає Клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва в судах у справі №918/226/24.
		Відповідно до п.п. 4.1.,4.1.1. договору визначено, що у відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням складності справи, її значення для Клієнта, кваліфікації і досвіду адвокатів Бюро, часу, що може бути витрачений на надання допомоги, та інших істотних обставин, Сторони погодили, що Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованих розмірах: за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції - 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).
		Згідно рахунку №10-05 від 10.05.2024 за правничу допомогу у справі №918/226/24 в суді апеляційної інстанції, який клієнту було виставлено на суму 25000,00 грн, ним за платіжною інструкцією було сплачено адвокатському бюро 25000,00 грн. 
		Відповідно до акту №31-07 передачіприйняття професійної правничої допомоги від 31.07.2024 про нижченаведене: Бюро на виконання Договору від 09.05.2024 № 05/24/ 22572748 надало Клієнту, а Клієнт прийняв професійну правничу допомогу у справі №918/226/24 » суді апеляційної інстанції вартістю 25000, 00 грн. Клієнт підтверджує отримання вказаної у цьому акті правничої допомоги. Жодних претензій щодо обсягу, якості, строків надання такої допомоги та її вартості Клієнт до Бюро не має.
		Загальна вартість послуг адвоката з правової допомоги за договором - 25 000,00 грн.
		Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
		1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
		2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
		При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
		Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Рівненська окружна прокуратура заявила заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких вказує, що наданий акт від 31.07.2024 не містить детального опису наданих бюро послуг. Крім того, вказує, що розмір гонорару є завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у своїх додаткових постановах від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 вказує наступне:
		"Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права."
		Проаналізувавши надані заявником в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів відповідача 2, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 25 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
		Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, складання апеляційної скарги з огляду на її правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей. 
		При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що враховуючи, предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.
		Разом з тим, щодо послуг адвоката таких як вивчення договору, аналіз договірних правовідносин, надання консультації, дослідження судової практики, отримання інформації щодо практики Верховного Суду, то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє відображення у апеляційній скарзі та охоплюються послугою зі здійснення підготовки та подачі апеляційної скарги. 
		З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, враховуючи заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг, з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти, та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, а також враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена адвокатом відповідача 2 сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №918/226/24 в сумі 25 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені відповідачем 2 судові витрати у сумі 5 000,00 грн у суді апеляційної інстанції, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених відповідачем 2 на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 20 000,00 грн слід відмовити.
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
		Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.
		Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
		Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви відповідача 2 встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач 2 та адвокат обумовили в договорі 08.05.2024.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між відповідачем 2 та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги від 08.05.2024, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цими договорами не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились відповідач 2 та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
		Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони винести додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про ухвалення додаткового рішення у справі №918/226/24 задоволити частково.
		2. Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, м. Рівне, майдан Незалежності, буд. 3, код ЄДРПОУ 22572748) 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті заяви - відмовити.
		3. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		 
		5. Справу №918/226/24 повернути до господарського суду Рівненської області.
		 
		 
		Повний текст постанови складений "20" серпня 2024 р.
		 
		Головуючий суддя Миханюк М.В. 
		 
		Суддя Коломис В.В. 
		 
		Суддя Саврій В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...