Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4823/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2024. Зареєстровано: 21.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2024.

Номер судового провадження: 2/336/2245/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЄУН: 336/4823/24
		Провадження №: 2/336/2245/2024 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 серпня 2024 року                     м. Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» про захист прав споживача,
		ВСТАНОВИВ:
		Представник позивача  адвокат Швайковський А.А. звернувся до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» ( далі по тексту  АТ «ОЩАДБАНК») з позовом про захист прав споживача, в якому вказав, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «ОЩАДБАНК». На підставі Заяви про приєднання № 2924109/090622 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 21.06.2022 року йому було відкрито дебетовий картковий рахунок № НОМЕР_1 і видано дебетову платіжну картку № НОМЕР_2 , на якому станом на 20.03.2024 року перебувало 15477, 17 грн. особистих коштів ОСОБА_1 
		20.03.2024 року о 09.43 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 5000 грн. Крім того, цього ж дня о 08.57 ОСОБА_1 перерахував на рахунок своєї дружини кошти у розмірі 1000 грн. + 15 грн. комісія банку та о 12.50 перерахував їй на оплату послуг мобільного зв`язку 250 грн. + 7, 50 грн. комісія банку. Баланс карткового рахунку 20.03.2024 року станом на 15.00 становив 19204, 67 грн.
		20.03.2024 року близько 15.11 на фінансовий (мобільний) телефон НОМЕР_3 позивача надійшло SMS-повідомлення про зняття з його карткового рахунку НОМЕР_2 однією транзакцією 18800 грн. + 193 грн. комісії банку, що в загальній сумі складає 18993 грн.
		Оскільки проведення транзакції ОСОБА_1 не здійснював та нікого не уповноважував, він негайно повідомив на гарячу лінію АТ «ОЩАДБАНК» за номером 0800210800 для скасування виконаної транзакції і блокування карткового рахунку. Як зазначив позивач, він нікому не розголошував ПІН-код картки, як користувач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не кажучи вже про невжиття заходів щодо захисту свого аккаунту «Ощад24», ним здійснювалися заходи для захисту свого рахунку і аккаунту «Ощад24» у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг. Тому ОСОБА_1 того ж дня звернувся до поліції із зверненням ID 355874 за допомогою ресурсу Cyberpolice.gov.ua, що зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлено про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України відділу № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області № 6450.
		Як вказано в позовній заяві, 25.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Філії Запорізького обласного управління АТ «ОЩАДБАНК» з заявою про переказ на його рахунок суми 18800 грн. за рахунок власних коштів банку, а також сплати йому пені в розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на його рахунок. Ця заява була отримана банком 26.03.2024 року, проте відповіді він не отримав, а тому вимушений звернутися до банку з даним позовом. Також позивач зазначив у позові, що пеня за здійснення неналежного переказу розрахована ним наступним чином: 18993 грн. х 0, 1 % : 100 % х 56 днів = 1063, 61 грн. (тобто, 18893 грн. - загальна сума неналежного платежу; 56 днів - кількість днів від дня неналежного платежу до дня звернення до суду).
		Посилаючись на положення статей 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 ЦК України та на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» відновити залишок коштів на дебетному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 на підставі Заяви про приєднання № 2924109/090622 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.06.2022 року шляхом зарахування на вказаний дебетний рахунок суми недозволеної операції у розмірі 18993 грн. та стягнути з відповідача на його користь пеню за здійснення неналежного переказу у розмірі 1063, 61 грн. Судові витрати (з огляду на положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів») покласти на відповідача.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2024 року відкрито провадження в цій справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		27.06.2024 року від представника відповідача  ОСОБА_2 надійшла заява про залучення його у якості представника та про ознайомлення з матеріалами справи.
		29.07.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання відзиву на позов. 
		07.08.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		09.08.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» - Тихонова В.В. про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.
		Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов. 
		Як зазначено представником відповідача у заяві від 07.08.2024, 02 серпня 2024 року він отримав доступ до матеріалів справи в електронному вигляді через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», тому встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі 15-денний строк для подачі відзиву на теперішній сплив. 
		Правом подачівідзиву відповідачне скористався, тому відповідно до ч.8 ст.178 та ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття89ЦПКУкраїни).
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.
		На підставі Заяви про приєднання № 2924109/090622 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 21.06.2022 року позивачу було відкрито дебетовий картковий рахунок № НОМЕР_1 і видано дебетову платіжну картку № НОМЕР_2 , на якому станом на 20.03.2024 року перебувало 15477, 17 грн. особистих коштів ОСОБА_1 
		20.03.2024 року о 09.43 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 5000 грн. Крім того, цього ж дня о 08.57 ОСОБА_1 перерахував на рахунок своєї дружини кошти у розмірі 1000 грн. + 15 грн. комісія банку та о 12.50 перерахував їй на оплату послуг мобільного зв`язку 250 грн. + 7, 50 грн. комісія банку. Баланс карткового рахунку 20.03.2024 року станом на 15.00 становив 19204, 67 грн.
		20.03.2024 року, близько 15.11 год., на фінансовий (мобільний) телефон НОМЕР_3 позивача надійшло SMS-повідомлення про зняття з його карткового рахунку НОМЕР_2 однією транзакцією 18800 грн. + 193 грн. комісії банку, що в загальній сумі складає 18993 грн.
		ОСОБА_1 відразу повідомив на гарячу лінію АТ «ОЩАДБАНК» за номером 0800210800 для скасування виконаної транзакції і блокування карткового рахунку.
		Як зазначив позивач, він нікому не розголошував ПІН-код картки, як користувач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не кажучи вже про невжиття заходів щодо захисту свого акаунту «Ощад24», ним здійснювалися заходи для захисту свого рахунку і акаунту «Ощад24» відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. 
		Того ж дня ОСОБА_1 звернувся до поліції із зверненням ID 355874 за допомогою ресурсу Cyberpolice.gov.ua, що зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлено про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України відділу № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області № 6450.
		25.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Філії Запорізького обласного управління АТ «ОЩАДБАНК» з заявою про переказ на його рахунок суми 18800 грн. за рахунок власних коштів банку, а також сплати йому пені в розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на його рахунок. Ця заява була отримана банком 26.03.2024 року, проте відповіді він не отримав, а тому вимушений звернутися до банку з даним позовом. Також позивач зазначив у позові, що пеня за здійснення неналежного переказу розрахована ним наступним чином: 18993 грн. х 0, 1 % : 100 % х 56 днів = 1063, 61 грн. (тобто, 18893 грн. - загальна сума неналежного платежу; 56 днів - кількість днів від дня неналежного платежу до дня звернення до суду).
		Тобто, позивач ОСОБА_1 вказав на те, що ним не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, ПІН - коди та інша конфіденційна інформація. Картка не губилася, доступу до картки треті особи не мали. Враховуючи ту обставину, що відповідач, не надавши відповідь на заяву ОСОБА_1 про вчинення злочину (шахрайства) від 25.03.2024 року (заява була вручена 26.03.2024 року представнику адресата  про що в справі наявний доказ  перевірка статусу відстеження «Укрпошти»), фактично відмовився в добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, позивач був вимушений звернутись до суду із даним позовом.
		Залишивши поза увагою заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024 року, та не надавши суду ані відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , ані будь-яких доказів, на спростування доводів позивача, суд вважає, що банком не доведено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь - які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України) (далі - ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1, 6, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам ЦПК України, які викладені вище.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Відповідач  АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» не надав суду будь-яких доказів стосовно того, що ОСОБА_1 що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі (третім особам) проведення платіжних операцій.
		Також судом встановлено, що позивач того ж дня (20.03.2024 року), як тільки було здійснено неналежний платіж, звернувся на гарячу лінію банку з вимогою скасування транзакції, блокування картки та до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій, а 25.02.2024 року звернувся з письмовою заявою до Філії Запорізького обласного управління АТ «ОЩАДБАНК» з заявою про переказ на його рахунок суми 18800 грн. за рахунок власних коштів банку, а також сплати йому пені в розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на його рахунок. Ця заява була отримана банком 26.03.2024 року, проте відповіді він не отримав.
		Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечені факти його неодноразового звернення з даного питання.
		Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		У відповідності до вимог статті 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв`язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Статтею 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачено, що суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково - касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
		У статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказано, що для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. На час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Позивач надав суду розрахунок розміру пені за 56 днів  період з дня неналежного переказу коштів до дня звернення до суду.
		З огляду на положення п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		Крім того, відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
		Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985року № 39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
		Отже, враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк».
		То того ж, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі 176/1445/22 (провадження № 61-8249 св23).
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки (карток), своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку (карткових рахунків) чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН - коду, здійснення смс-інформування позивача про всі операції.
		Судом встановлено, що позивач, як користувач картки (карток) своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку (карткових рахунків) позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позивач на підставі ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
		Керуючись статтями 15, 16, 526, 1066, 1071, 1073, 1092 ЦК України, положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні`та закону України «Про захист прав споживачів», статтями ст. ст. 2, 3,10-12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» про захист прав споживача задовольнити.
		Зобов`язати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківського дебетового карткового рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 18993 гривень шляхом їх відновлення на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 .
		Стягнути на користь ОСОБА_1 з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» пеню за здійснення неналежного переказу у розмірі 1063, 61 грн.
		Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
		Відповідно дост. 265 ч. 5 ЦПК Українизазначаються наступні відомості:
		Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; тел.. НОМЕР_3 .
		Відповідач  АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; тел. 0443630133.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                     Є.С. Боєв
		21.08.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...