Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/23038/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Геноцид.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2024. Зареєстровано: 22.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2024.
Дата набрання законної сили: 28.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/761/2157/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022000000001149

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/23038/23
		Провадження №1-кп/761/2157/2024 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		       09 серпня 2024 року                                                                м.Київ
		       Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                                                                               ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судових засідань                                                       ОСОБА_2 
		прокурора                                                                                               ОСОБА_3 
		захисника                                                                                               ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №42022000000001149 від 25.08.2023 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Москви, рф, громадянина російської федерації, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.436, ч.2 ст.442 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно ст. 1 Конвенції про недопущення геноциду та покарання за нього 1948 року, сторони підтверджують, що геноцид незалежно від того, вчиняється він в мирний чи військовий час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і проти якого вони зобов`язуються вживати заходи попередження і карати за його вчинення.
		Відповідно до п. c ст. 3 вказаної Конвенції, покаранню підлягають прямі та публічні заклики до геноциду.
		Згідно п. b ст. 1 Конвенції про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 року, жодні строки давності не застосовуються до злочинів геноциду, визначених у Конвенції 1948 року про недопущення геноциду та покарання за нього.
		Як зазначено у ч. 1 ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права право на життя є невід`ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		У невстановлені час та місці, однак не пізніше жовтня 2022 року, у громадянина російської федерації ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на здійснення публічних закликів до геноциду української нації, виготовлення матеріалів з такими закликами, з метою їх подальшого розповсюдження.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виготовив та розповсюдив на власному Telegram-каналі « ОСОБА_6 » у соціально-орієнтованій мережі Telegram, підписниками якого є 41 618 зареєстрованих користувачів, у мережі Інтернет публікацію з публічними закликами до геноциду української нації, а саме до її часткового знищення за місцем компактного проживання у місті Львів шляхом позбавлення життя та/ або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, де вказана публікація була доступна для необмеженої кількості осіб.
		Так, у вищевказаній публікації ОСОБА_5 закликає: «И не забудьте ударить по Бандере во Львове. В пятницу, к 80-летию УПА ».
		Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 15.05.2023 № 29572/22-36, складеного за результатами проведеної судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення, у публікації, розміщеній на офіційному телеграм (месенджер Telegram) каналі «ОСОБА_5» міститься: публічний заклик до геноциду українського народу на певній території (у м. Львів). Установлений мовленнєвий акт виражений таким лексичним засобом: «И не забудьте ударить по Бандере во Львове. В пятницу, к 80-летию УПА».
		Вищевказаними діями, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.442 КК України, тобто публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, розповсюдженні таких матеріалів.
		Крім того, Крім того, як передбачено ст. 6 Статуту міжнародного військового трибуналу від 08.08.1945, індивідуальній відповідальності та покаранню підлягають підбурювачі до вчинення, зокрема злочинів проти миру: планування, підготовка, початок або ведення агресивної війни або війни всупереч міжнародним договорам, угодам чи гарантіям.
		У силу ст. 5 Статуту Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу від 19.01.1946, індивідуальній відповідальності та покаранню підлягають підбурювачі до вчинення, зокрема злочинів проти миру: планування, підготовка, початок або ведення оголошеної чи неоголошеної агресивної війни або війни з порушенням міжнародного права, договорів, угод чи гарантій.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		-        застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		-        застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-        вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-        бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-        блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-        напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-        застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-        дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-        засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація. 
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Так, у невстановлені час та місці, однак не пізніше травня 2022 року, у громадянина російської федерації ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на здійснення публічних закликів до ведення агресивної війни проти України, виготовлення матеріалів з такими закликами, з метою їх подальшого розповсюдження.
		26.05.2022 року ОСОБА_5 виготовив та розповсюдив на власному Telegram-каналі «ОСОБА_5» у соціально-орієнтованій мережі Telegram, підписниками якого є 41 618 зареєстрованих користувачів, у мережі Інтернет публікацію з публічними закликами до введення агресивної війни рф проти України, спрямованої на захоплення частини її території у насильницький спосіб з порушенням Конституцією України, міжнародного права, договорів, угод та гарантій, де вказана публікація була доступна для необмеженої кількості осіб.
		Так, у вищевказаній публікації ОСОБА_5 закликає: « В Черниговской-Сумской областях нужно как минимум вернуть Путивль с ОСОБА_10. Я , конечно, за Чернигов , но там потребуется долгая и серьезная денацификация».
		Установлені мовленнєвий акт виражений таким лексичним засобом: «В Черниговской-Сумской областях нужно как минимум вернуть Путивль с ОСОБА_10. Я, конечно, за Чернигов , но там потребуется долгая и серьезная денацификация».
		Вищевказаними діями, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 436 КК України, а сааме публічні заклики до агресивної війни, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження, розповсюдженні таких матеріалів.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), ОСОБА_5 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		Відповідно до ухвали суду від 29.03.2024 року, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.436, ч.2 ст.442 КК України.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.436, ч.2 ст.442 КК України за викладених в межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.436, ч.2 ст.442 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом.
		Так, згідно з рапортом прокурора відділу 10/1/1 ОСОБА_3 від 25.08.2022 року та долученими до нього матеріалів, яким зафіксовано факт публікацій у всесвітній мережі Інтернет за участю ОСОБА_5 під назвами: « ОСОБА_6 : Американсике ракеты на Украине - повод для российской интервенции». Крім того, зафіксовано, що ОСОБА_5 внесений Службою безпеки України до списку діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України, а також те, що останній є автором ряду книг антиукраїнської спрямованості, а саме: «Карать карателей. Хроники Русской весны» (2015), «Реванш русской истории» (2016), «Русские. Нация, цивилизация, государственность и право русских на Россию» (2020).
		- рапортом оперуповноваженого 1 відділу 1 управління ДКІБ СБ України молодшого лейтенанта ОСОБА_8 від 15.05.2023 року, зафіксовано факт того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території, а саме м.Донецьк, на форумі «російський донбасс», у статті «Забере тли Россия Донбасс?» видавництва «Комсомольская правда» від 03.02.2021 заявив, що «Люди Донбасса хотят быть русскими. Мы обязаны обеспечить им эту возможность. Люди Донбасса хотят говорить по-русски так, чтоб никто не мог у них отнять это право или оспорить. Люди Донбасса хотят быть частью своей огромной, щедрой Родины. Россия, матушка! Забери Донбасс домой».
		- рапортом оперуповноваженого 1 відділу 1 управління ДКІБ СБ України молодшого лейтенанта ОСОБА_8 від 06.10.2023 року, яким зафіксовано, що ОСОБА_5 у месенджері «Telegram» поширював повідомлення антиукраїнського спрямування з закликами до масового знищення осіб за національною ознакою. Крім того, останній на власному каналі « ОСОБА_6 » поширював повідомлення з закликами до нанесення ядерних ударів по містам України та закликав до «денацификации».
		- висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у кримінальному провадженні №42022000000001149 №29572/22-36 від 15.05.2023 відповідно до якого в текстах, поширених ОСОБА_5 у Телеграм-каналі («ОСОБА_5»), відеохостингу «Rutube» на сайті «Украина.ру», інтернет-сайті видавництва «Комсомольська правда» відповідно до протоколу огляду від 27.10.2022 року містяться публічні заклики до геноциду українського народу на певній території (м.Львів), публічні заклики до ведення агресивної війни проти України, спрямованої на захоплення частини її території та передачі під юрисдикцію РФ, тобто зміну меж території (державного кордону) України у насильницький спосіб на порушення порядку, встановленого Конституцією України, публічні заклики, адресовані політичному керівництву РФ, до забезпечення інтеграційних процесів у контексті переходу східних територій України до зони економічного та політичного впливу російської федерації, а саме: зміни меж території (державного кордону) України у насильницький спосіб на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		 
		- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 27 жовтня 2022 року, яким зафіксовано публікацію ОСОБА_5 на його власному телеграм-каналі « ОСОБА_5 », інших Інтернет-ресурів публікацій, повідомлень, котрі містять заклики до ведення агресивної війни проти України, вчинення актів геноциду на окремих територіях України (м.Львів), заклики до керівництва рф до інтеграційних процесів
		- протоколом огляду від 07 червня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_5 підтверджує власні судження про необхідність здійснення акту геноциду українського народу на певній території (м.Львів).
		- протоколом огляду від 25 травня 2023 року, яким зафіксовано той факт, що ОСОБА_5 ознайомлений з повідомленням про підозру та виражає свою позицію у тому, що останній вчинив недостатньо злочинів проти України та хоче через певний проміжок часу приїхати в України на танку.
		Таким чином, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність належних, допустимих та достовірних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вони узгоджуються між собою і в своїй сукупності доводять подію кримінальних правопорушень, вину ОСОБА_5 в їх вчиненні, а також є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
		Також, стороною обвинувачення під час досудового розслідування використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування, повістки про його виклик відповідно до вимог ч.8 ст. 135 КПК України були опубліковані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, копії процесуальних документів на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України вручені захиснику.
		Так, згідно з протоколом огляду від 07 червня 2023 року, яким зафіксовано публікацію повідомлення про підозру та повісток про виклик ОСОБА_5 на допит на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
		- протоколом огляду від 07 червня 2023 року відповідно до якого повідомлення про підозру та повістки про виклик були опубліковані в офіційній газеті «Урядовий кур`єр».
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Під час спеціального судового провадження судом вжито заходів про забезпечення доступу обвинуваченого до правосуддя шляхом публікації повісток про виклик в кожне судове засіданні, призначені на 08.09.2023, 30.10.2023, 09.01.2024, 07.03.2024, 08.05.2024, 09.08.2024, в газеті «Урядовий кур`єр» та оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. Захисник ОСОБА_4 здійснював активний захист обвинуваченого, брав участь у досліджені письмових доказів сторони обвинувачення, виступав в судових дебатах.
		Таким чином, суд вважає, що в результаті здійснення спеціального досудового розслідування та проведення спеціального судового провадження були дотримані права обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 442, ст.436 КК України, поза розумним сумнівом.
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 , здійснював публічні заклики до геноциду, а також виготовляв матеріали із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, розповсюджував такі матеріали, здійснював публічні заклики до агресивної війни або до розв`язування воєнного конфлікту, а також виготовляв матеріали із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження, розповсюджував такі матеріали, чим вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.442, ст.436 КК України.
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 , вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень, у тому числі віднесеного до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставини, які б, відповідно до вимог ст.66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_5 - відсутні.
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Враховуючи положення ч. 1 ст. 70 КК України, покарання за даним вироком суду, суд признає обвинуваченому ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що необхідною та достатньою мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень має бути покарання за сукупністю злочинів із застосуванням положень ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Крім того, з огляду на вчинення ОСОБА_5 , суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України та проти миру, безпеки людства та міжнородного правопорядку, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання, суд, при призначенні покарання не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
		Крім того, суд вважає, що процесуальні витрати за проведення судової експертизи №29572/22-36 від 15.05.2023 року слід стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
		Даних щодо наявності речових доказів у кримінальному провадженні прокурором не надано.
		Запобіжні заходи у данному кримінальному провадженні не застосовувались.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.442, ст.436 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.442 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
		- за ст. 436 КК України у виді 3 (трьох років) років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Стягнути з  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню, а саме за проведення експертизи №29572/22-36 від 15.05.2023 року у сумі 14 193 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто три) гривні 96 копійок.
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту його затримання.
		Запобіжний захід обвинуваченому  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  не застосовувався.
		Цивільний позов та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		Копію повного тексту вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...