Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/3189/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2024. Зареєстровано: 22.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2024.

Номер судового провадження: 2/210/61/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 210/3189/22 
		Провадження № 2/210/61/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		21 серпня 2024 року                                                                         
		Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченко В.Є., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди,- 
		ВСТАНОВИВ: 
		05 жовтня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди.                                         
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що в особистому користуванні ОСОБА_1 перебуває автомобіль Chevrolet Bolt, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серїї НОМЕР_2 .         
		На підставі рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 23.12.2011 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . 
		Згідно за Договором №2269087 про користування електричною енергією від 08.11.2017 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» надані послуги з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . 1
		5 травня 2020 року приблизно о 00 годині 45 хвилин в середині гаражу за адресою: АДРЕСА_1 подано електричну енергію з перевищенням показників напруги, а саме перевантаження та стрибок напруги в електричній мережі.                                                 
		У результаті перевищення показників напруги за вищезазначеною адресою знищено автомобіль електричний «Chevrolet Bolt» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2016 року випуску, гаражні ворота секційні 45 мм. розміром 2500X2000 мм. з автоматичним приводом на стелі, які були встановлені у 2013 році. Металургійним відділенням поліції Криворізького відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12020040710000709 за ч. 1 ст. 270 КК України. За вищезазначеним кримінальним провадженням ОСОБА_2 було визнано потерпілим.                                         
		У результаті перевищення показників напруги за адресою: АДРЕСА_1 та неналежним обслуговуванням енергопостачальником позивачам заподіяний матеріальний збиток на суму 46 283, 00 грн., як вартість секційних гаражних воріт на загальну суму 33 108 гривень, автоматика - 8 525 гривень, монтажні роботи - 4 650 гривень, що підтверджується наданим ФОП ОСОБА_4 листом від 02.06.2020 року. Крім того, в результаті неналежного виконання та обслуговування відповідачам завдано матеріального збитку на суму 46283,00 , а саме вартість селекційних гаражних воріт на загальну суму 33108,00 грн., автоматика 8525,00 грн., монтажні роботи 4650,00 грн.                 
		Крім того, в результаті неналежного виконання та обслуговування відповідачем ОСОБА_1 завдано матеріального збитку, у зв`язку із повним знищенням автомобіля «Chevrolet Bolt» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2016 року випуску, який знаходився 15.05.2020 року в гаражі домоволодіння АДРЕСА_1 .                                        
		Протиправними діями відповідача АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було заподіяно моральної шкоди. В результаті переживань за знищений автомобіль позивач знаходилась і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання. Стан морального дискомфорту гнітить тривалий період часу. Все вищезазначене вплинуло на нормальні життєві зв`язки з членами родини та сусідами, знайомими. Протиправними діями відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяно моральної шкоди. Просить стягнути моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн. (сто тисяч) на кожного окремо. Усього загальна сума моральної шкоди складає 300 000,00 грн. (триста тисяч), та матеріаль6ну шкоду в сумі 46 283,00 грн. (сорок шість тисяч двісті вісімдесят три).                 
		Ухвалою суду від 06 жовтня 2022 року позивачам відмовлено у відкритті провадження.         
		Ухвалою суду Дніпровського апеляційного суду від 15.листопада 2022 року винесено ухвалу про відкриття провадження за скаргою позивачів.                                                 
		Постановою суду від 14 грудня 2022 року ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.                                                                         
		Ухвалою суду від 29 грудня 2022 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.                        
		Сторони в судове засідання не викликались.                                                 
		Представник відповідача ОСОБА_5 , діючий відповідно до довіреності №121/2022 від 18.03.2022 року у встановлені строки, визначені ухвалою суду, надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач по справі вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке: відповідач по справі в своїй діяльності керується правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312, Кодексом комерційного обліку електричної енергії затвердженим постановою НКРЕКП ВІД 14.03.2018, Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №310, іншими НПА в електроенергетиці, роз`ясненнями НКРЕКП та діє виключно згідно з чинним законодавством. 
		У відповідності до п. 11.4.6 КСР парламенти якості електричної енергії в точках приєднання споживачів у нормальних умовах експлуатації мають відповідати парламентам, визначеним ДСТУ EN 50160:2014 «Характеристик напруги електропостачання в електричних мережах загального призначення». Пунктом 11.4.7 КСР передбачено, що стандартна номінальна напруга Un для мереж низької напруги загального призначення має значення 220В між фазним і нульовим проводом або між фазними проводами: для трифазних чотири провідних мереж:Un=220В між фазним та нульовим проводом; для трифазних три провідних мереж Un=220В між фазним та нульовим проводом. Зміна напруги не повинна перевищувати ± 10% від величини номінальної напруги. Таким чином, напруга в електричній мережі повинна бути в діапазоні від 198В до 242В. За інформацією наданою оперативно-диспетчерською службою Криворізького міського району електричних мереж, в період з 14 по 16 травня 2020 року аварійних відключень в мережах 0,4 кВ КТП-814, від якої живиться будинок АДРЕСА_1 , не відбувалось. Звернень від інших споживачів, будинки яких приєднані до мережі 0,4 кВ КТП-81, стосовно невідповідності встановлених параметрів якості послуги електропостачання не надходило.         
		Отже, твердження позивачів про те, що відповідачем до їхнього домоволодіння було подано електричну енергію з перевищенням показників напруги, а саме перевантаження та стрибок напруги в електричній мережі є лише припущенням, оскільки вказана обставина не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Позивачі по справі не надали доказів причинно-наслідкового зв`язку між знищенням належного їм майна та протиправними діями відповідача, що не дає можливості встановити реальну причину завдання таких збитків та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, на підтвердження розміру завданої шкоди позивачами було долучено лист ФОП ОСОБА_6 , однак вказаний доказ не може відповідати критеріям належності та допустимості, оскільки такі відомості можуть бути підтверджені лише експертною оцінкою розміру завданого збитку. Щодо моральної шкоди вимоги позивачів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті винних дій відповідача не знайшов свого підтвердження. З огляду на вищевикладене просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивачів судові витрати.                 
		Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.                         
		Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.                                                                         
		Так, судом встановлено, що згідно з Договором № 2269087 про користування електричною енергією від 08.11.2017 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» надає послуги з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з договору №2269087 від 08.11.2017 року (а.с.172-176).          ОСОБА_1 є власником автомобіля Chevrolet Bolt» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 26).                                 
		Отже, позивачі є споживачами послуг з електричної енергії, що надаються ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».                                                  
		15 травня 2020 року було складено акт-претензію, з якої вбачається, що 15 травня 2020 року приблизно о 00 год. 45 хв. в середині гаражу за адресою АДРЕСА_1 подано електричну енергію з перевищенням показників напруги, а саме перевантаження та стрибок напруги в електричній мережі. У разі перевищення показників за вищевказаною адресою знищено автомобіль електричний Chevrolet Bolt державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2016 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 31). 
		Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2020 року о 18:44 надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що його транспортний засіб Chevrolet Bolt , який був припаркований поблизу його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 зайнявся полум`ям. (а.с. 37).         
		На підтвердження розміру завданої позивачем матеріальної шкоди позивачами долучено лист ФОП ОСОБА_4 від 02.06.2020 року, з якого вбачається, що в 2013 році за адресою АДРЕСА_1 були встановлені ворота гаражні секційні 45 мм. розміром 2500*200 мм. з автоматичним приводом. Вартість продукції становить: ворота 33108,00 грн., автоматика - 8525,00 грн., монтажні роботи - 4650,00 грн.         Вартість майна застосована станом на 2013 рік.                        
		Однак вказаний доказ не може відповідати критеріям належності та допустимості, оскільки такі відомості можуть бути підтверджені лише експертною оцінкою розміру завданого збитку. З матеріалів справи вбачається, що вищезазначене експертне оцінювання не проводилось, клопотання про його проведення не заявлялось.                 
		Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої майну позивачів унаслідок перенапруги, яка відбулась, на думку позивачки, 15 травня 2020 року в середині гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , що позивачі ототожнюють з протиправними діями, які полягають у неякісному наданні послуг з електропостачання.                                                 Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі який суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.                         Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.                         
		Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це - дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва ремесла, щодо об`єктів явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.        
		З огляду на вищезазначене, оскільки визначення розміру завданою матеріальної шкоди є дослідженням на основі спеціальних знань, суд приходить до висновку що таке дослідження має проводитись у відповідності до Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5.                                                        
		Таким чином, висновок суб`єкту господарювання, а саме лист ФОП ОСОБА_4 від 02.06.2020 року (а.с. 37) не може бути прийнятим судом до уваги як доказ матеріальних збитків через невідповідність його положенням ст..ст. 70-80 ЦПК України.                                                 
		Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку щодо відмови позову в частині стягнення майнової шкоди, а саме вартості селекційних гаражних воріт, автоматики та монтажних робіт, оскільки позивачем не доведено суму спричинених збитків.        
		З позовної заяви вбачається, що моральну шкоду, позивачі кожен окремо оцінюють в 
		100 000,00 гривень, посилаючись на постійні переживання, емоційну напруженість, втрату сну, стану постійного дискомфорту в результаті вчинення протиправних дій відповідача. 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). 
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди. 
		Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. 
		Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). 
		Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. 
		З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Chevrolet Bolt з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 2016 року випуску, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію технічного засобу (а.с 26).
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з державного реєстру правочинів ОСОБА_2 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 з 2007 року ( а.с. 27). 
		Згідно технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , реєстровий номер 12269042 , на території домоволодіння знаходиться житловий будинок, літня кухня, вбиральня, сарай, огорожа, водокол, замощення та гараж ( а.с. 28). 
		З витягу єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетрвоській області надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що 15.05.2020 року його транспортний засіб марки Chevrolet Bolt , який був припаркований поблизу його мешкання за адресою АДРЕСА_1 зайнявся полум`ям. 
		На підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2011 року в справі № 2-1048/11/0408, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).         
		Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав № 33473470 ОСОБА_7 належить частка домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . 
		Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне. 
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України). 
		Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції. 
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 
		У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22.
		Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
		Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року в справі №?686/10520/15-ц зауважував, що розв`язуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважає на тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном). 
		Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, ураховуючи характер страждань позивачів у даній справі, обсяг заподіяної шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами й доповненнями), суд доходить до висновку, що позивачам спричинені душевні страждання, яких вони зазнали з огляду втрату майна, та у даному випадку обґрунтованою, справедливою і співрозмірною грошовою компенсацією завданої позивачам моральної шкоди ОСОБА_1 є сума 80 000,00 грн., ОСОБА_2 - 10 000,00 грн., ОСОБА_3 - 10 000,00 грн.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 80 000,00 гривень, ОСОБА_2 10 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, в задоволенні іншої частини вимог відмовити.
		Щодо вимог позивача та відповідача про стягнення судових на правничу допомогу витрат суд виходить з наступного.
		З письмових матеріалів справи встановлено, що відповідачем понесено витрати на правову допомогу , що підтверджується попереднім розрахунком судових витрат (а.с. 161). Просить стягнути з позивачів на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
		З позовної заяви вбачається, що позивачі просять стягнути з відповідача на їх користь відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
		Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
		Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). 
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.         
		Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
		Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
		Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		За правилами статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Суд враховує, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, є малозначною, та не викликає особливої складності.
		Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Згідно п. 2. ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		Згідно постанови ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Згідно постанови ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17 види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.
		Згідно постанови ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.
		Позивачами не надано доказів надання правничої допомоги, а саме розрахунку витрат на правничу допомогу. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо суми витрат, понесених позивачами у зв`язку з розглядом даної справи. З даних підстав суд не вбачає можливості задоволення цієї частини позовних вимог.        
		Відповідачем не надано докази надання правничої (правової) допомоги, а саме Договору про надання правової допомоги, угоди чи акту в якій вказані витрати на правничу допомогу, гонорар адвоката. 
		Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивачів про стягнення на їх користь судових витрат.        
		Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог відповідача про стягнення на його користь судових витрат.
		Щодо судового збору.
		У відповідності зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		Позивачами, які звільнені від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», заявлено дві позовні вимоги (про відшкодування матеріальної та моральної шкоди), суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 90 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, а тому з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь держави слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволеної позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 90000,00 грн. х 100% : 300000,00 грн. заявленої моральної шкоди = 30 %), тобто 30 % від ціни позову в частині відшкодування моральної шкоди.
		У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у розмірі 90 000,00 грн. - що становить 30% від суми позову (300 000,00 грн.), із АТ « ДТЕК Дніпровські електромережі» підлягають стягненню на користь держави судові витрати, у розмірі задоволеної частини, що становить 252,24 грн.
		Керуючись ст. ст. 16, 23, 837, 865, ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 89,133,137, 263-265 ЦПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі», (49070 місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22 ЄДРПОУ 23359034) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000,00 (вісімдесят тисяч ) гривень.
		Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі», (49070 місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22 ЄДРПОУ 23359034) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 (десять тисяч) гривень. 
		Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі», (49070 місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22 ЄДРПОУ 23359034) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
		Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі», (49070 місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22 ЄДРПОУ 23359034) на користь держави судовий збір в розмірі 252,24 ( двісті п`ятдесят дві гривні двадцять чотири копійки) гривень.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду складено та підписано 21.08.2024 року.
		Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
		- позивач: Акціонерне товариство ДТЕК Дніпровські електромережі», (49070 місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22 ЄДРПОУ 23359034;
		- відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
		- відповідач:  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою:  АДРЕСА_4  
		 
		Суддя: В. Є. Сільченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...