Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/5447/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2024. Зареєстровано: 22.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2024.
Дата набрання законної сили: 24.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/336/1018/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100000716

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                               
		ЄУН справи: 336/5447/24
		                               Номер провадження: 1-кп/336/1018/2024
		ВИРОК
		іменем України
		21 серпня 2024 року                         м.Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024080100000716 від 05.02.2024 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 ККУкраїни,
		ВСТАНОВИВ:
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 244 від 01.09.2023 ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення.
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове. зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституцій та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому і утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбаченим зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
		15 листопада 2023 року, солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . Після чого солдат ОСОБА_4 свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами несення служби.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинувачені визнав. Пояснив, що мав скаргу на стан зубів та звернувся до лікарів частини. Йому дали направлення до госпіталю, госпіталь направив до лікарні за місцем проживання. Там йому відмовили у лікуванні, пославшись на те, що послуги платні. Він повернувся додому до матері. Будь-яких дій, направлених на повернення до частини, не вживав, до правоохоронних та військових органів не звертався. У травні на телефон його матері зателефонували та повідомили, що за ним заїдуть співробітники Військової служби правопорядку. Обвинувачений усвідомлює протиправність своїх діянь, щиро кається у вчиненому, висловив бажання повернутися до військової служби.
		Крім пояснень обвинуваченого, його вина у пред`явленому обвинуваченні підтверджується такими доказами.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2023 № 244 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення.
		30.10.2023 ОСОБА_4 був оглянутий лікарем-стоматологом поліклініки військова частина НОМЕР_2 , мав скарги на відсутність зубів, погане пережовування їжі, що підтверджується відповідною довідкою від 30.10.2023.
		Відповідно до направлення № 649 від 14.11.2023 обвинувачений був направлений начальником медичної служби в/ч НОМЕР_1 на консультацію до стоматолога для ортопедичного лікування.
		Згідно з направленням № 651 від 15.11.2023 ОСОБА_4 начальником медичної служби в/ч НОМЕР_1 був направлений до КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської районної ради на госпіталізацію для ортопедичного лікування.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2023 № 319 солдата ОСОБА_4 направлено до шпиталю.
		Згідно з рапортом ТВО НМС-НМП молодшого сержанта Н. Білозерцевої солдат ОСОБА_4 на телефонні дзвінки не відповідає з 23.11.2023.
		09.12.2023 військова частина НОМЕР_1 зробила запит до КНП «Уманська центральна районна лікарня» з проханням надати інформацію, чи перебував ОСОБА_4 на лікуванні в закладі.
		Згідно із відповіддю від 14.12.2023 КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської районної ради, відповідно до журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у лікарні ОСОБА_4 до цього лікарського закладу не звертався.
		Згідно з витягу із наказом командира військової частини командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2023 № 1385 за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 призначено проведення службового розслідування.
		Актом службового розслідування № 33 від 25.12.2023 встановлено, зокрема, таке. Згідно з направленням №649 від 14.11.2023 солдат ОСОБА_4 був направлений на консультацію стоматолога та інших профільних фахівців. За результатами консультації було прийнято рішення направити зазначеного військовослужбовця для лікування до цивільного лікувального закладу. Відповідно до направлення №651 від 15.11.2023 солдат ОСОБА_4 за попереднім погодженням був направлений для госпіталізації та ортопедичного лікування до КНП «Уманська ЦРЛ» Паланської сільської ради. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2023 № 319 солдат ОСОБА_4 вибув на лікування. З 23.11.2023 солдат ОСОБА_4 не відповідає на телефонні дзвінки. 22.12.2023 від КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської районної ради на запит військової частини надійшла відповідь, що згідно з журналом обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у лікарні ОСОБА_4 до цього лікарського закладу не звертався. За результатами службового розслідування пропонується: службове розслідування вирішено вважати закінченим; за порушення вимог ст.ст. 11, 16, Розділу І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "Сувора догана"; матеріали службового розслідування направити територіального органу ДБР, ВСП та спеціалізованої військової прокуратури.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2023 № 1392 вирішено: службове розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_4 . військової частини вважати закінченим; притягнути ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани; матеріали службового розслідування направити територіального органу ДБР, ВСП та спеціалізованої військової прокуратури.
		Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням вищезгаданих документів та відомостей, що характеризують особу обвинуваченого. Інші докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, при з`ясуванні обставин справи не досліджувалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз`яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.
		За наведеного суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в ході судового розгляду кримінального провадження знайшла своє підтвердження.
		Перевіряючи правильність кваліфікації діянь обвинуваченого за ч. 4 ст. 408 КК України, суд зазначає таке.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
		У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі 336/5209/222, для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби, - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Оскільки обвинувачений фактично не був госпіталізований до КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської районної ради, суд доходить висновку, що отримання направлення на госпіталізацію до лікарні за місцем мешкання обвинуваченого є способом самовільного залишення частини, а тому в обвинувальному акті форма об`єктивної сторони кримінального правопорушення викладена вірно.
		Враховуючи тривалість залишення військової частини, пояснення обвинуваченого щодо невчинення ним будь-яких дій, направлених на повернення до частини, що вказує на наявність у нього намірів ухилитися від військової служби, суд кваліфікує діяння ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання обвинуваченим вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Керуючись наведеним при призначенні покарання, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, який віднесений законом до особливо тяжких злочинів, відомості проособу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не був судимим, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем служби, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить до висновку про призначення мінімального покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 408 КК України.
		При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), адже Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		Обвинувачений тримається під вартою з 03 травня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2024, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 242240 гривень. Відповідним судовим рішенням вказаний запобіжний захід був продовжений. Тому, враховуючи призначення за цим вироком покарання, що належить відбувати реально, суд вважає за доцільне продовжити вказаний запобіжний захід.
		За положеннями ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 03 травня 2024 року.
		Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 242240 гривень відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою  з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...