Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 172/1310/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Надіслано судом: 22.08.2024. Зареєстровано: 22.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024.
Дата набрання законної сили: 17.02.2025
Результат оскарження 17.02.2025 Дніпровський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/172/106/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 72023000220000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 172/1310/23
		Провадження № 1-кп/172/106/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.08.2024 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 
		за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		обвинуваченого - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні
		№ 72023000220000019 від 10.03.2022 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Докучаєвськ Донецької області, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_17, 2011 та ОСОБА_7 , 2019 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		Обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачено в тому, що він згідно з наказом від 08.01.2020 № 36к на підставі протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Демурінський ГЗК» від 03.01.2020
		№ 03/01/2020 приступив до виконання обов`язків генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 30454644) (далі - ТОВ «Демурінський ГЗК» або Товариство), зареєстроване за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський район, село Новоандріївка, вулиця Гагаріна, будинок 2-А, кв. (офіс) 4, яке перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Васильківська ДПІ (Васильківський район), та будучи з вказаного періоду директором та головним бухгалтером Товариства, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції керівника ТОВ «Демурінський ГЗК», і таким чином, являючись службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
		Так, на ОСОБА_6 як на службову особу - директора ТОВ «Демурінський ГЗК» відповідно до п.п. 3, 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено обов`язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, а також відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.
		Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
		Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПКУ базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
		Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Демурінський ГЗК», будучи керівником та головним бухгалтером, тобто службовою особою цього підприємства, маючи при цьому владні повноваження, передбачені внутрішніми нормативними актами підприємства та законодавчими актами України, відповідно до ч. 3
		ст. 18 КК України виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зокрема пов`язані з нарахуванням та своєчасною сплатою податків підприємством та з подачею достовірних документів податкової звітності від імені ТОВ «Демурінський ГЗК».
		Однак, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_6 , у період не пізніше березня 2020 року при не встановлених обставинах, вступив у злочинну змову із не встановленими особами, з якими спільно розробив план та детальну схему вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків, та, діючи із такими особами за попередньою змовою, свідомо ігноруючи власні обов`язки службової особи ТОВ «Демурінський ГЗК», вчинив умисне ухилення від сплати податку на прибуток підприємств в особливо великих розмірах шляхом заниження ціни реалізації продукції Товариства в період з березня 2020 року по грудень 2021 року та, відповідно, заниження прибутку, суб`єктивно усвідомлюючи, що об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, а базою оподаткування податку на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування.
		Відтак, в не встановлений судом день, час та місце, але не пізніше березня 2020 року, у директора ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_6 спільно з не встановленими судом особами виник злочинний умисел, спрямований на умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку.
		З цією метою, як стверджує сторона обвинувачення, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з не встановленими судом особами, прийнято рішення про використання компанії-нерезидента «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» (Австрія, VAT identification number: ATU67676446), з якою останнім у період з березня 2020 року по грудень 2021 року документально оформлено господарські відносини для надання видимості ведення звичайної зовнішньоекономічної господарської діяльності з постачання товару - титановмісної сировини, а саме: ільменітових, рутилових, цирконових, дистен-силіманітових та ставролітових концентратів за умисно заниженою вартістю, для досягнення злочинної мети у вигляді зменшення розміру обов`язкових платежів (податку на прибуток підприємств) до Державного бюджету України.
		Реалізовуючи спільний із не встановленими судом особами злочинний умисел, за раніше розробленим злочинним планом, переслідуючи корисливі мотиви і мету умисного ухилення від сплати податків, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді фактичного ненадходження коштів до бюджету в особливо великих розмірах, ОСОБА_6 за невстановлених обставин, як директором ТОВ «Демурінський ГЗК», укладено ряд контрактів з компанією-нерезидентом «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» (Австрія) з поставки на адресу останньої ільменітових, рутилових, цирконових, дистен-силіманітових та ставролітових концентратів за цінами нижчими від середньоринкової вартості на подібну сировину на зовнішніх світових ринках, а саме:
		- контракт № 20-03/19 від 19.03.2020 на поставку ільменітового концентрату загальною кількістю 15000 тонн;
		- контракт № 13-05/20 від 13.05.2020 на поставку дистен-силіманітового концентрату загальною кількістю 3000 тонн;
		- контракт № 19-05/20 від 19.05.2020 на поставку ільменітового концентрату загальною кількістю 1008 тонн;
		- контракт № 20-27/05 від 27.05.2020 на поставку ставролітового концентрату загальною кількістю 200 тонн;
		- контракт № 20-22/06 від 22.06.2020 на поставку ставролітового концентрату загальною кількістю 200 тонн;
		- контракт № 2020-10/02 від 02.10.2020 на поставку цирконового концентрату марки КЦП загальною кількістю 3500 тонн;
		- контракт № 04/11-20 від 04.11.2020 на поставку рутилового концентрату загальною кількістю 5000 тонн;
		- контракт № 06/11-20 від 06.11.2020 на поставку ільменітового концентрату загальною кількістю 20000 тонн;
		- контракт № 12/01-21 від 12.01.2021 на поставку цирконового концентрату марки КЦП загальною кількістю 1000 тонн.
		Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, не відступаючи від своїх злочинних намірів, ОСОБА_6 за невстановлених обставин як директор ТОВ «Демурінський ГЗК» уклав додаткові угоди до вказаних контрактів з компанією-нерезидентом «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» (Австрія).
		В той же час, ОСОБА_6 , усвідомлюючи середньоринкову вартість на подібну сировину на зовнішніх світових ринках, реалізація якої від ТОВ «Демурінський ГЗК» документально здійснювалась на адресу компанії-нерезидента « OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH » (Австрія) за вищевказаними контрактами та угодами до них, діючи за попередньою змовою з не встановленими судом особами, з метою заниження податку на прибуток підприємств, умисно вніс до цих контрактів та угод занижену вартість ціни реалізації такої продукції, достовірно розуміючи вимоги законодавства, зокрема, порядок обліку валових доходів підприємства, складання податкової звітності та підстави для внесення відомостей у декларації з податку на прибуток підприємств.
		Так, у період з 20.03.2020 по 30.12.2020 ТОВ «Демурінський ГЗК» на підставі контрактів № 20-03/19, № 20-27/05, № 19-05/20, № 13-05/20, № 20-22/06, № 2020-10/02,
		№ 04/11-20 та додаткових угод до них з компанією OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» здійснено реалізацію ільменітових, рутилових, цирконових, дистен-силіманітових та ставролітових концентратів шляхом їх експорту за межі митного кордону України на загальну суму 36 714 286,42 грн. (тридцять шість мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 42 копійки), що на 6 446 194,17 грн. (шість мільйонів чотириста сорок шість тисяч сто дев`яносто чотири гривень 17 копійок) є нижчим середньоринкової вартості цієї продукції на зовнішніх світових ринках за 2020 рік.
		У подальшому, ОСОБА_6 як директор ТОВ «Демурінський ГЗК», діючи за попередньою змовою з не встановленими судом особами, усвідомлюючи, що господарські операції з компанією «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» проведені з заниженням фактичної ціни реалізації вищевказаної продукції показникам середньоринкової вартості цієї продукції на зовнішніх світових ринках за 2020 рік, з метою мінімізації податку на прибуток підприємств, призвели до заниження підприємством фінансового результату до оподаткування за 2020 рік на загальну суму 6 446 194,17 грн. (шість мільйонів чотириста сорок шість тисяч сто дев`яносто чотири гривні 17 копійок), вніс до податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік № 9373128290 від 11.03.2021 суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, 1 795 430 грн. замість 2 955 744,95 грн. Указану декларацію ОСОБА_6 подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області в електронному вигляді, використовуючи свій цифровий підпис.
		Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, директор ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_6 , за попередньою змовою з не встановленими судом особами, шляхом заниження ціни реалізації продукції, що була документально депортована цим підприємством на адресу компанії «OSTTOR Beteiligungs-und landelsgesellschaft mbH» у період з 20.03.2020 по 30.12.2020, діючи в порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, умисно занизив прибуток підприємства за 2020 рік та, як наслідок, розмір податку на прибуток підприємств за вказаний звітний період, що призвело до ненадходження до Державного бюджету України коштів у сумі 1 160 314, 95 грн. (один мільйон сто шістдесят тисяч триста чотирнадцять гривень 95 копійок).
		У подальшому, у період з 11.01.2021 по 30.12.2021 ТОВ «Демурінський ГЗК» на підставі контрактів № 20-03/19, № 20-27/05, № 19-05/20, № 13-05/20, № 20-22/06,
		№ 2020-10/02, № 04/11-20, № 06/11-20, № 12/01-21 та додаткових угод до них з компанією «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» здійснено реалізацію ільменітових, рутилових, цирконових, дистен-силіманітових та ставролітових концентратів шляхом їх експорту за межі митного кордону України на загальну суму 400 151 414,72 грн. (чотириста мільйонів сто п`ятдесят одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 72 копійки), що
		на 72 179 969,32 грн. (сімдесят два мільйони сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 32 копійки) є нижчим середньоринкової вартості цієї продукції на зовнішніх світових ринках за 2021 рік.
		Надалі, ОСОБА_6 як директор ТОВ «Демурінський ГЗК», діючи за попередньою змовою з не встановленими судом особами, усвідомлюючи, що господарські операції з компанією «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» проведені з заниженням фактичної ціни реалізації вищевказаної продукції показникам середньоринкової вартості цієї продукції на зовнішніх світових ринках за 2021 рік з метою мінімізації податку на прибуток підприємств, призвели до заниження підприємством фінансового результату до оподаткування за 2021 рік на загальну суму 72 179 969,32 грн. (сімдесят два мільйони сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 32 копійки), вніс до податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік № 9432674231 від 09.03.2022 (уточнююча) суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, 24 918 624 грн. замість 37 911 018 грн. Указану декларацію ОСОБА_6 подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області в електронному вигляді, використовуючи свій цифровий підпис.
		Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, директор ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_6 , за попередньою змовою з не встановленими судом особами, шляхом заниження ціни реалізації продукції, що була документально експортована цим підприємством на адресу компанії «OSTTOR Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» у період з 11.01.2021 по 30.12.2021, діючи в порушення вимог п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, умисно занизив прибуток підприємства за 2021 рік та, як наслідок, розмір податку на прибуток підприємств за вказаний звітний період, що призвело до ненадходження до Державного бюджету України коштів у сумі 12 992 394 грн. (дванадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі триста дев`яносто чотири гривні).
		Загалом за версією сторони обвинувачення, за наведених обставин директор ТОВ «Демурінський ГЗК» ОСОБА_6 , за попередньою змовою з не встановленими судом особами, шляхом заниження ціни реалізації продукції, що була документально експортована цим підприємством на адресу компанії «OSTTOR Вeteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH» у період з 20.03.2020 по 30.12.2021, діючи в порушення вимог п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134,
		п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, умисно занизив прибуток підприємства за 2020-2021 роки та, як наслідок, розмір податку на прибуток підприємств за вказані звітні періоди, що призвело до ненадходження до Державного бюджету України коштів у
		сумі 14 152 708,95 грн. (чотирнадцять мільйонів сто п`ятдесят дві тисячі сімсот вісім гривень 95 копійок), що згідно з приміткою до ст. 212 КК України є особливо великим розміром, оскільки вказана сума більше ніж в сім тисяч разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах не визнав. Пояснив, що у нього не було ні корисливого умислу, ні особистої вигоди. Аналіз митної бази свідчить, що цінова надбавка до собівартості під час підписання контрактів була не менше 18%, а в середньому більше 39 % що є гарними показниками. Прибуток давав можливість розвивати підприємство, своєчасно сплачувати всі обов`язкові платежі та заробітну плату. Він був директором з січня 2020 року до 25.05.2023 року. В його обов`язки входило забезпечити прибутковість підприємства, серед іншого. За ведення бухгалтерського обліку до жовтня 2021 року був відповідальний головний бухгалтер. Питання повноти та своєчасності сплати податків, а також правильність їх нарахування покладено на директора. Контракти, що є в матеріалах справи підписував він. Контракти підписували шляхом обміну електронними документами та поштою. Оплата здійснювалася безготівково через валютні рахунки підприємства. З ОСОБА_8 не знайомий. Він проходив співбесіду з керівниками компанії Лімпієза ЛТД, які прийняли рішення про призначення ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші). Ціноутворення складається з декількох етапів: розраховується планова собівартість, розробляється бюджет, замовляється звіт незалежної організації для отримання інформації про ціни, визначається надбавка. Протягом року ціна могла коригуватися. Під час укладення контракту не знали хто буде отримувачем. Отримувач зазначався у заявках від покупця. Жодних коштів, крім отриманих по безготівковому рахунку, не отримували. Всі суми відображені у звітності. Про обов`язки реалізовувати продукцію за середньозваженими цінами йому не відомо. Сплачено близько 105 млн. грн. податків за 2 роки, боргу із заробітної плати та податків не було.
		Допитаний судом свідок ОСОБА_11 пояснив, що він працює начальником відділу логістики та збуту ТОВ «Демурінський ГЗК» з червня 2023 року, до цього з 2017 року працював завідувачем складу готової продукції. Відносини з обвинуваченим робочі. Товариство добуває корисні копалини у вигляді концентратів і продає їх. Його обов`язки: прийом продукції, зберігання і відвантаження. Хто був власником підприємства до Фонду державного майна України не відомо. Продукція вантажилася і зберігалася у бігбегах по 1 тоні. Покупцем була фірма «OSTTOR ....», а відвантажували на адресу багатьох інших осіб. З приводу формування ціни і сплати податків нічого не відомо. 
		Свідок ОСОБА_12 пояснила в суді, що вона з 01.07.2019 року працювала заступником генерального директора із загальних питань ТОВ «Демурінський ГЗК». ОСОБА_6 був генеральним директором. До її посадових обов`язків входять кадрові питання. Підприємство займається видобутком корисних копалин. Зараз на підприємстві працює 262 працівника. Близько 4 місяців, з вересня 2019 року вона виконувала обов`язки генерального директора так як ОСОБА_13 був у відпустці. Під час підписання договору (контракту) директору надається текст угоди з листом візування, де відповідні підрозділи і посадові особи підприємства відповідно до положення перевіряють свої частини. На підприємстві є головний бухгалтер і постійно був до жовтня 2020 року, коли звільнився. Після цього інші працівники виконували обов`язки головного бухгалтера. Безпосередньо генеральний директор міг виконувати обов`язки з березня 2022 року. Щодо продажу продукції та ведення податкового обліку нічого не відомо.
		Свідок ОСОБА_14 пояснив у судовому засіданні, що з обвинуваченим він не знайомий. У 2019 році працював генеральним директором ТОВ «Демурінський ГЗК», до травня місяця. До середини літа 2020 року перебував на обліку в центрі зайнятості. Підприємство здійснювало розробку Вовчанського родовища. Був головний бухгалтер, який відповідав за правильність нарахування та своєчасність сплати податків. Поставляли товар багатьом компаніям, розрахунок був безготівковий. У ГЗК ніяких боргів не було. На посаду генерального директора його запропонував попередній директор, так як до цього був головним геологом на ГЗК і знав виробничий процес. Ціни на продукцію складалися відповідним підрозділом. Як гендиректор не приймав у цьому участі. Ринок сировини не дуже великий і тому всі знають приблизні ціни. Якби ціна була нижче допустимої, то митні органи пред`явили б якісь претензії, йому так здається.
		Допитана в суді свідок ОСОБА_15 пояснила, що нею від прокуратури була отримана постанова на проведення аналітичного дослідження Демурінського ГЗК. Дослідили і дали висновок. Під час здійснення дослідження таке поняття як «середньо зважена ринкова ціна» для приватної компанії не передбачено. Підприємство самостійно визначає ціну продукції. Державного регулювання цін у даній галузі немає. Прокуратурою були надані всі вихідні дані (середні ціни, ціни продажу підприємством, обсяги і т.п.) і аналітичне дослідження здійснювалося виключно з їх урахуванням. Лише за умови встановлення під час досудового розслідування різниці між фактично отриманими коштами за продукцію і коштами за які продано по документам можуть мати ознаки ухилення від сплати податків та легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом. Якщо не буде доведено заниження сум фактично отриманого доходу, то порушень немає. Підприємство самостійне у визначенні ціни продукції, виходячи із собівартості та інших економічних показників. Аналітичне дослідження проводилося виключно лише в рамках наданих прокуратурою вихідних даних.
		Крім показань свідків, стороною обвинувачення вина ОСОБА_6 обґрунтовується наданими суду письмовими доказами:
		- Витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації інформації про кримінальне правопорушення за ст. 212 ч. 3 КК України відносно директора ТОВ «Демуринський ГЗК» ОСОБА_6 
		- Протоколами оглядів узагальнених матеріалів Державної служби фінансового моніторингу України № 0559/2022/ДСК, інтернет видання «Комерсантъ», інтернет-сторінок (мовою оригіналу) ПАО «Выборгский судостроительный завод», ООО «Магнитогорский электродный завод», ПО «Севмаш», Корпорація «РосТех», ТОВ Юргінський машинобудівний завод, АТ «Гідравліка» та ін. (т. 2 а.с. 42-117).
		- Документом під назвою «Аналітичний продукт» № 175 від 16.09.2022 року, складеним за результатами проведення аналітичного дослідження працівниками бюро економічної безпеки (т. 3 а.с. 59-186).
		- листом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 07.04.2022 року (том 3 а.с. 196-249).
		- Копією та оригіналом юридичної справи ТОВ «Демуринський ГЗК» (томи 5-12).
		- Контрактами ТОВ «Деміринський ГЗК» з додатками до них з контрагентами на продаж продукції, укладених протягом 2020 року (томи 16-29, 32-34).
		- Рахунками фактурами на продукцію, митними деклараціями, сертифікатами якості на продукцію, транспортними та іншими документами, передбаченими ст. 335 Митного кодексу України за 2020-2021 роки та протоколами їх огляду (томи 30, 31).
		- Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 6220-6239/22-71 від 31.03.2022, яким частково підтверджено висновки аналітичного дослідження управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.03.2022 року № 19/04-36-08-01-06/30454644, складеного за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Демуринський ГЗК» (т. 43 а.с. 25-82).
		- Висновками судових почеркознавчих експертиз від 27.07.2022 та 16.03.2022 року
		(т. 43 а.с. 107-138 та т.46 а.с. 67-158).
		- Висновком аналітичного дослідження від 16.02.2023 № 2/04-36-08-01-06/30454644 з додатками (т. 45 а.с. 16-159).
		- Висновками експертів за результатами проведення комплексних судових товарознавчих економічних експертиз, економічних експертиз та експертиз майна та техніки військового призначення від 14.11.2022 та від 10.04.2023 (т. 44 а.с. 97-189, т. 47 а.с. 30-102).
		Та іншими матеріалами досудового розслідування. 
		Оцінюючи докази, надані стороною обвинувачення, суд вважає, що вони жодними чином не доводять вину ОСОБА_6 у інкримінованому йому злочині. З огляду на таке.
		Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
		Серед загальних принципів господарювання в Україні, визначених ст. 6 Господарського кодексу України слід вирізнити свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та, обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.
		Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом (стаття 43 ГКУ).
		Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:
		вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
		самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
		вільного найму підприємцем працівників;
		комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
		вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
		самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
		Стаття 62 ГК України встановлює, що підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Аналогічні норми щодо свободи договору та вільного волевиявлення сторін під час укладення договорів встановлено нормами чинного ГК України.
		Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено принципи такої діяльності серед яких принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
		- праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки;
		- праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
		- обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
		- виключному праві власності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
		Відповідно до положень Митного кодексу України під час переміщення товарів через митний кордон України застосовується така величина як митна вартість товарів. При цьому у разі незгоди митних органів із зазначеною суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності митної вартості товарів, вони вправі самостійно визначити таку вартість за встановленими цим кодексом методами.
		Інформації про незгоду митних органів із зазначеною ТОВ «Демуринсьткий ГЗК» митною вартістю товарів протягом 2020-2021 років під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності стороною обвинувачення не надано.
		Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна  товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
		У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.
		Для майна (крім необоротних активів), робіт, послуг, вироблених (створених, наданих) платником податку, звичайна ціна визначається на рівні ціни договору, але не нижче виробничої собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку відповідно до принципів, методів і процедур, визначених в обліковій політиці платника податку. Якщо в обліковій політиці такі принципи, методи і процедури не визначені, контролюючий орган самостійно розраховує виробничу собівартість відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що ринкова ціна -  ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
		При цьому суду не надано жодної інформації про участь підприємства у контрольованих операціях та наявність встановлених державою мінімальних чи максимальних цін на продукцію, виробництво та продаж якої здійснювалось ТОВ «Демуринський ГЗК».
		Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання (стаття 23 ПК України).
		За правилами ст. 29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
		Відповідно до ст. 133 ПК України ТОВ «Демуринський ГЗК» є платником податку на прибуток підприємств.
		Стаття 134 ПК України визначає об`єкт оподаткування. За загальним правилом об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
		При цьому стаття 136 ПК України встановлює податкові ставки.
		Стаття 137 встановлює порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати. За загальним правилом податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару, а ціноутворення - це процес встановлення цін.
		Дія вказаного Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (стаття 2 Закону).
		Стаття 4 Закону встановлює, що державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення, серед іншого, розвитку національної економіки та підприємницької діяльності, протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення, розширення сфери застосування вільних цін.
		Відповідно до статті 10 Закону суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.
		Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 Закону) 
		Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації) (стаття 12 Закону).
		За приписами статті 13 Закону державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
		1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання:
		фіксованих цін;
		граничних цін;
		граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
		граничних нормативів рентабельності;
		розміру постачальницької винагороди;
		розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
		2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
		Статтею 14 Закону визначено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
		Системний аналіз норм Закону України «Про ціни і ціноутворення» свідчить про те, що його дія спрямована здебільшого на захист економічної системи, споживачів та інших учасників економічних відносин від встановлення необґрунтовано високих цін та пов`язаних з цим негативних наслідків для економічної конкуренції. 
		Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства України можна зробити висновок, що у правовій та економічній системах України закріплено як основоположні принципи «свободи підприємницької діяльності» та «вільного ціноутворення». Вказані принципи є головними опорами ринкової економіки, яку просто не можливо уявити без їх дотримання. 
		Стороною обвинувачення допущено неповноту досудового розслідування в частині повної відсутності дослідження процесу ціноутворення на підприємстві оскільки не допитано жодного працівника, який би приймав участь у цьому процесі. Натомість допитані свідки, які взагалі не мають відношення до утворення ціни на продукцію ТОВ «Демуринський ГЗК». Зазначена неповнота не може бути усунута під час судового розгляду так як суд не має права за власної ініціативи здійснювати збирання доказів.
		Таким чином, з досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що ОСОБА_6 як генеральним директором ТОВ «Демуринський ГЗК» протягом 2020-2021 років укладено ряд контрактів на продаж корисних копалин, добуванням яких займається підприємство. У контрактах зазначено загальний обсяг продукції та ціна одиниці товару. Протягом 2020 та 2021 років підприємством на підставі укладених контрактів здійснювався продаж сировини. Розрахунки за поставлений товар здійснювались шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок підприємства. Всі кошти, отримані підприємством за реалізацію готової продукції повністю відображені у податковому обліку у складі доходів включені до бази оподаткування податку на прибуток підприємств. Факт повного та своєчасного відображення прибутку підприємства у податковій звітності не заперечується стороною обвинувачення у судовому засіданні та підтверджено обвинуваченим. Крім того, вказаний факт підтверджено інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність у ТОВ «Демуринський ГЗК» заборгованості зі сплати податків та підстав для визнання податкових органів потерпілою стороною у справі.
		Суд не може взяти до уваги висновок аналітичного дослідження від 16.02.2023 року, а також висновки судових товарознавчих та економічних експертиз, які підтверджують в різних частинах вказане дослідження, оскільки висновки за його результатами зроблені за умови доведення факту неправильного відображення у податковій звітності отриманого доходу. Тобто висновки дослідження могли б відповідати дійсності у разі якщо ТОВ «Деміринський ГЗК» реалізувало продукцію за цінами, які є середньо зваженими на ринку чи вище, а у податковій звітності відобразило факт реалізації продукції за нижчими цінами. У такому випадку саме різниця між ціною фактичної реалізації та ціною, зазначеною у податковій звітності і є тим прихованим прибутком з якого, у порушення вимог чинного законодавства, не сплачено податок на прибуток підприємства.
		В даній справі факт ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства є припущенням, яке може існувати за визначеної умови. Під час досудового розслідування та судового розгляду справи стороною обвинувачення жодним чином не доведено факт продажу товариством продукції протягом 2020-2021 років за цінами, які відрізняються від вказаних у податковій звітності та контрактах. 
		Крім того, у аналітичних дослідженнях та висновках експертів у даному кримінальному провадженні під час порівняння цін не враховано різницю у якості продукції, ступеню її очистки, способу отримання та інші супутні фактори, які значно впливають на ціноутворення.
		Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, суд приходить до висновку, що прокурор за допомогою належних та допустимих доказів не довів факту вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 .
		У ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.
		Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнати особу винною у вчинені злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь підсудного .
		Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України Законом від 17.07.1997 року №457/97/ВР, при визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, та застосування презумпції невинуватості. Тобто відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно з законом. Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року.
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені конституційні положення та положення чинних міжнародних договорів відображені в кримінально-процесуальному законодавстві України.
		В статті 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		В статті 17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до вимог ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю спростована у судовому засіданні, а його дії в частині в частині своєчасності нарахування та сплати податків на посаді генерального директора ТОВ «Демуринський ГЗК» протягом 2020-2021 років не містять складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України.
		До початку підготовчого судового засідання прокурором в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до обвинуваченого ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування збитків, завданих умисним ухиленням від сплати податку на прибуток підприємства за період 2020-2021 років у розмірі 14152708,95 грн., який, з урахуванням результату розгляду справи, відповідно до вимог ст. 129 КПК України, необхідно залишити без розгляду.
		Питання про речові докази у справі слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Заходи забезпечення доказів у справі необхідно скасувати. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, -
		 
		У Х В А Л И В
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
		ч. 3 ст. 212 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
		Застосований до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 11.07.2022 року запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який неодноразово продовжувався під час досудового розслідування - скасувати.
		Речові докази: 
		- оптичні диски із записами - залишити у матеріалах кримінальної справи.
		- оригінал реєстраційної справи ТОВ «Деміринський ГЗК», вилучений у Синельниківській РДА повернути володільцю.
		Скасувати арешти з рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав та грошових коштів ТОВ «Демуринський ГЗК», накладені згідно з ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.22, 24.03.22, 28.04.22, 03.06.22, 08.06.22, 15.08.22, 19.10.22.
		Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.05.2022 року 
		Позов заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...