Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21039/20 : не визначено.
Надіслано судом: 22.08.2024. Зареєстровано: 23.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		31 липня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/21039/20 
		судді Верховного Суду Рогач Л.  І.
		на ухвалу Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №  910/21039/20
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд"
		до  Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло"
		про  визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд"
		на  постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024  
		Історія справи
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло", у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, який укладений 05.04.2019 сторонами зі справи та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим №  320; зобов`язати відповідача повернути позивачу майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.  Гречка Маршала, 10-Б, яке отримане за спірним договором.
		Рішенням від 05.05.2020 Господарський суд міста Києва позов задовольнив.
		Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 97  750,00 грн, яке обґрунтовано наявністю підстав для стягнення означеної суми.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 (колегія суддів у складі: Тищенко А.    І. - головуючий, Скрипка І.    М., Михальська Ю.    Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/21039/20 та призначено до розгляду.
		Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 заяву головуючого судді та судді Михальської Ю.    Б. про самовідвід у справі №    910/21039/20 задоволено. Матеріали справи №    910/21039/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень  статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
		Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 №    09.1-08/4443/21 справу №    910/21039/21 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021 справу №    910/21039/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Тищенко А.    І., суддів Скрипки І.    М., Коробенка Г.    П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №    910/21039/20 у складі колегії Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Тищенко    А.    І., судді Скрипка    І.    М., Коробенко    Г.    П. та за результатами розгляду якої у цьому ж складі суддів 18.01.2022 апеляційним судом прийнято постанову.
		Утім, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №    910/21039/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, справа була прийнята апеляційним судом до нового розгляду.
		Розпорядженням керівника апарату апеляційного суду від 20.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.    Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко    К.    В., судді - Іоннікова    І.    А., Михальська    Ю.    Б.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №    910/21039/20 та призначено до розгляду за раніше визначеними датою та часом.
		При повторному автоматизованому розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 підстави, які б викликали сумніви в неупередженості судді Михальської    Ю.Б. відпали.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (колегія суддів у складі: Тарасенко    К.    В. - головуючий, Іоннікова    І.    А., Михальська    Ю.    Б.) рішення суду першої інстанції скасовані та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
		  У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувана судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що: апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №    477/2330/18, від 02.11.2021 у справі №    917/1338/18, від 22.10.2019 у справі №    923/876/21 та у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №    910/15043/21, від 13.04.2021 у справі №    909/722/14, від 01.07.2021 у справі №    46/203, від 13.04.2023 у справі №    925/1616/20, від 01.12.2021 у справі №    980/3467/19, від 07.06.2022 у справі №    925/632/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду оскільки суддя Михальської Ю.    Б. у цій справі вже заявляла самовідвід при попередньому розгляді, тому остання не вправі була брати участь у розгляді справи, апеляційний суд не розглянув клопотання позивача про відвід колегії суддів; апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення судової будівельно-оціночної експертизи; суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для розгляду справи на підставі недопустимих доказів, якими є протокол №    204 загальних зборів учасників ТОВ "АРТА Управління Активами" від 04.04.2019 та рішення №    05/04/19 учасника ТОВ "Центрагробуд" від 05.04.2019.
		Короткий зміст ухвали Верховного Суду
		Верховний Суд ухвалою від 31.07.2024  справу №  910/21039/20 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною другою статті 302 ГПК України, оскільки вважав за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №  911/3656/20, від 15.06.2023 у справі № 907/726/18, колегією суддів іншої судової палати.
		Мотивував тим, що перелік випадків недопустимості повторної участі судді у розгляді справи визначений у  стаття 36 ГПК України  і такий перелік не може бути розширений на підставі судового рішення, тому повторна участь судді Михальської    Ю.    Б. у даній справі як цими, так і іншими положеннями  ГПК України  не заборонена.
		За висновком колегії суддів, наявність чинного станом на судового рішення, яким суддю відведено від розгляду цієї справи внаслідок задоволення заявленого ним самовідводу, за вказаних вище обставин не може бути правою підставою вважати, що судове рішення ухвалено неповноважним складом суду, оскільки обставини, які були підставою для самовідводу судді при попередньому розгляді справи відпали.
		При цьому матеріали справи, зокрема й наведені скаржником на підтвердження його доводів про незаконність складу суду, не свідчать про наявність доказів, які б указували на упередженість чи небезсторонність судді Михальської    Ю.    Б. при повторному розгляді цієї справи.
		Мотиви незгоди з постановою Верховного Суду
		Відповідно до змісту частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
		Не погоджуюсь з ухвалою про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати з метою відступу від висновків Верховного Суду, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, з огляду на таке. 
		Згідно з частиною другою статті 8 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.
		Визначення складу господарського суду унормовано статтею 32 ГПК, згідно з частиною першою якої визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
		Підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.
		Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина дев`ятнадцята статті 32 ГПК).
		Рішенням Ради суддів України затверджене Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (у тому числі місцевих та апеляційних господарських судах),та яке забезпечує, зокрема, об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пункти 1.3.1, 1.4.3 цього Положення).
		За змістом пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ (пп.2.3.1). Не розподіляються щодо конкретного судді справи, що надійшли, у передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (пп.2.3.3).
		Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
		Недопустимість участі судді, зокрема повторної, у розгляді справи передбачена статтями 35, 36 ГПК. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
		Згідно із закріпленим у статті 39 ПК порядком вирішення заявленого відводу та самовідводу зазначене питання вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість, постановляючи за результатами вирішення заяви про відвід ухвалу.
		Наслідки відводу суду (судді) визначені статтею 40 ГПК, відповідно до частини 2 якої в разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
		За змістом наведених норм законодавства у їх взаємозв`язку після задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді чи колегії суддів у певній справі відповідний суддя чи судді, які були у складі відведеної колегії суддів, не можуть брати подальшу участь у розгляді такої справи та не повинні брати участь при її розподілі (перерозподілі) автоматизованою системою.
		Саме такі висновки викладені в постановах Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 911/3656/20, від 15.06.2023 у справі № 907/726/18, від яких і пропонується відступити.
		У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від  04.09.2018 у справі №  823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і №  818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі №  227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі №  310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від  21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від  26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт  23), від 23.06.2020 у справі №  179/1043/16-ц (пункт  48), від 30.06.2020 у справах №  264/5957/17 (пункт 41) і №  727/2878/19 (пункт 39), від  07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти  58, 59), від 29.09.2020 у справі №  712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі №  149/1499/18 (пункт  29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі №  233/2021/19 (пункт 34), від  02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт  31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі №  362/643/21(пункт 45)).
		Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя; суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
		Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
		Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Мироненко та Мартиненко проти України". У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
		Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" вказав, що Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
		У рішенні у справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
		У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
		Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
		Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11 грудня 2020 року № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.
		Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
		Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
		Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.
		Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
		На моє переконання, сформований Верховним Судом підхід щодо подальшого розгляду справ суддями, щодо яких є чинні судові рішення про задоволення самовідводу у цих справах повність відповідає наведеним вище принципам безсторонності та неупередженості та надає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, забезпечуючи пріоритетність суспільної довіри до суду, а також відповідає формальному змісту приписів ГПК України, які передбачають відвід судді від розгляду справи як єдиного провадження у межах вирішення певного правового спору, а не від розгляду певних стадій цього спору.
		Застосування підходу, запропонованого колегією суддів Верховного Суду, фактично означатиме, що розгляд питання відводу вже відведеного судді під час нового розгляду справи стороні (чи судді) щоразу слід ініціювати та суду розглядати повторно, ревізуючи тим самим чинне судове рішення про відвід судді. 
		Тому вважаю, що підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 911/3656/20, від 15.06.2023 у справі № 907/726/18 відсутні.
		 
		Суддя                                                                                Лариса РОГАЧ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...