Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 126/1947/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024.
Дата набрання законної сили: 14.08.2024
Номер судового провадження: 61-13394ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                             
		Іменем України                          
		 
		14 серпня 2024 року
		м. Київ 
		 
		справа № 126/1947/22
		провадження № 61-13394св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,               Тітова М. Ю.,           
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі : ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року у складі судді                      Хмель Р. В.  та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року                 у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Рибчинського В. П.,  
		       
		                                                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позову
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити її на роботі на посаді адміністратора ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1) з 01 березня 2022 року; стягнути               з ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2022 року до дня поновлення на роботі.
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 указувала на те, що з липня 2021 року працювала адміністратором другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1, вона не є військовослужбовцем чи державним службовцем. 
		 
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 лютого 2022 року № 44 ОСОБА_1 звільнено з 28 лютого 2022 року за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом              з підприємством, установою, організацією.
		 
		Своє звільнення позивач вважає незаконним і безпідставним, адже її звільнено із порушенням трудового законодавства, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не пропонували їй переведення разом з установою в іншу місцевість, тому будь-яких причин для звільнення не було. Після 25 лютого                        і протягом березня 2022 року інформації щодо нового місця розташування відповідача позивач не знала і жодних вказівок щодо подальших дій від керівництва вона не отримувала, ніхто з нею на зв`язок не виходив.                     
		 
		Намагання позивача з`ясувати місце знаходження колег і ІНФОРМАЦІЯ_1 були безуспішними, оскільки ця інформація є таємною. Після 25 березня 2023 року ситуація почала загострюватися, в Лисичанську почалися постійні обстріли, тому       з 30 березня до 13 квітня 2022 року позивач перебувала у Польщі. Після повернення в Україну у квітні, розблокувавши картку, позивач побачила, що                   31 березня 2022 року їй відповідач перерахував заробітну плату, ніякої інформації, роз`яснень, запитів, вказівок і пропозицій від відповідачів вона не отримувала. Через активні бойові дії у Лисичанську позивач додому не повернулася, а зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа у Вінницькій області.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Бершадський районний суд Вінницької області рішенням від 25 травня 2023 року               в задоволенні позову відмовив.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову, адже позивачу було відомо про передислокацію установи і подальше відновлення роботи. Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, тому вони задоволенню також не підлягають.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Вінницький апеляційний суд постановою від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована  законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.Позивач була працівником ЗСУ, безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зважаючи на специфіку установи, де вона працювала, та введений на території України воєнний стан,                    а також оголошення загальної мобілізації, активні бойові дії в м. Лисичанську, керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 порушило процедуру ознайомлення позивача з наказами, проте ці порушення з урахуванням усіх обставин є незначними, оскільки введенням на території України воєнного стану передбачено обмеження конституційних прав громадян України, про що позивач як працівник ЗСУ повинна знати, а тому в цьому випадку значення немає, в який спосіб доводилася до відома працівників інформація, оскільки в цих умовах реалізувати вказане відповідно до правил діловодства не було можливим.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених                       у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16,                   від 29 січня 2020 року у справі № 759/1122/19, від 19 травня 2021 року у справі                № 209/3004/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16, від 15 лютого  2023 року у справі № 761/32911/20, від 18 травня 2020 року у справі                                  № 761/11887/15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у подібних правовідносинах.
		На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували те, що взаємодія позивача і відповідачів у день евакуації відбувалася 24 лютого 2022 року протягом декількох годин, без розуміння того, що буде далі. Нова адреса відповідачів позивачу була невідома, позивач була позбавлена можливості самостійно ініціювати будь-яку комунікацію з відповідачами, адже контакти були втрачені, інформація про нову адресу не було, а уповноважені особи відповідачів зв`язок               з нею не встановили. Позивач не могла дізнатися про необхідність їй приїхати на нове місце роботи та з причини відсутності адреси відповідача вона не могла повідомити про свої рішення, в тому числі щодо продовження роботи, або подати заяву про надання безоплатної відпуски. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		26 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням             з 24 лютого 2022 року воєнного стану, та з урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка межує з росією, та де ведуться дотепер тяжкі бойові дії, керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення про передислокацію (переміщення) військовослужбовців та працівників ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою збереження їх життя і здоров`я, відвернення наслідків збройних дій.
		 
		Згідно з пунктом 5 наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 лютого 2022 року № 69 працівникам ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відповідно до абз. 4 пункту 2 цього ж наказу із не залежних від них обставин та факторів не мали можливості виїхати до нового місця розташування 24 лютого 2022 року, надано час для самостійного переміщення до нового місця розташування в термін до 12:00  28 лютого 2022 року.
		 
		Відповідно до абз. 3 пункту 2 цього наказу збір особового складу відбувся на території ІНФОРМАЦІЯ_2 до 12:00 24 лютого 2022 року з подальшим централізованим виїздом до нового місця розташування о 13:00 24 лютого                 2022 року. З 25 лютого 2022 року розпочато виконання службових обов`язків та функціональних обов`язків за новим місцем розташування.
		 
		Позивач не вибула 24 лютого 2022 року разом з іншим особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_2 до нового місця розташування, 28 лютого  2022 року на роботі не з`явилася.
		 
		Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 лютого 2022 року № 44 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 28 лютого 2022 року відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Підставою для звільнення вказано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1                                    від 24 лютого 2022 року № 1 «Про передислокацію ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		 
		Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 11 березня 2022 року № 74 ІНФОРМАЦІЯ_2 було передислоковано.
		 
		Згідно із заявою ОСОБА_1 від 10 травня 2022 року, адресованою військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернулася з проханням поновити її на роботі та відшкодувати втрачений заробіток.
		 
		На заяву ОСОБА_1 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 повідомив, що 24 лютого 2022 року керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами автомобільного транспорту, включаючи працівників, службовців та членів їх сімей.
		 
		З 25 лютого до 28 лютого 2022 року всім працівникам відділів ІНФОРМАЦІЯ_1, які не виявили бажання скористатися евакуаційними засобами, засобами телефонного зв`язку неодноразово пропонувалося самостійно прибути до нового місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		Враховуючи складність і нестандартність ситуації, непередбаченість законодавством України врегулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником ЗСУ в обставинах, що виникли, неможливість завчасної підготовки до заходів звільнення працівників ЗСУ та специфіку регіону, 28 лютого 2022 року працівники ЗСУ, які відмовилися прибути до нового місця дислокації, відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України були звільнені з роботи у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією.
		 
		26 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомивши про свій намір захищати свої права у суді.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм                   права  в  межах   касаційної  скарги,  дійшов  висновку,  що  касаційна  скарга  підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
		 
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		 
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		 
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
		 
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого                     2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє дотепер.
		 
		Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку з уведенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		 
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або                  в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та                  в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
		 
		У цій справі передислокація ІНФОРМАЦІЯ_1  ІНФОРМАЦІЯ_2  не є зміною істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, які допускаються відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України.
		 
		Переведення на роботу в іншу місцевість разом з ІНФОРМАЦІЯ_1   ІНФОРМАЦІЯ_2 було зумовлено терміновими оперативними обставинами, пов`язаними з уведенням на території України воєнного стану та наближеністю                 м. Лисичанськ до кордону з російською федерацією, активними бойовими діями, що загрожувало життю та здоров`ю працівників ІНФОРМАЦІЯ_1   ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є  відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
		 
		Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. 
		 
		Закон детально не регламентує порядок відмови працівника від продовження роботи у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією  і не встановлює, що передбачена пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відмова працівника від переведення має бути надана лише у письмовій формі.
		 
		Суди встановили, що позивач була працівником ЗСУ; 24 лютого 2022 року до 12:00 відбувся збір особового складу відповідача на території ІНФОРМАЦІЯ_2            з подальшим централізованим виїздом до нового місця розташування; 25 лютого 2022 року було розпочато виконання службових обов`язків і функціональних обов`язків за новим місцем розташування; працівникам, які з об`єктивних причин не могли виїхати 24 лютого 2022 року надано час для самостійного переміщення до нового місця розташування в термін до 12:00 28 лютого 2022 року.
		 
		Доказів як обізнаності позивача про місце передислокації відповідачів так і доказів повідомлення позивача про необхідність самостійно переміститися до нового місця розташування в термін до 12:00 28 лютого 2022 року матеріали справи не містять.
		 
		Ураховуючи, що порядок відмови працівника від продовження роботи у зв`язку                  з його відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою закон детально не регламентує, проте відповідачі не надали належних і допустимих доказів обізнаності позивача про їх місце передислокації та необхідність прибути до нового місця до 12:00 28 лютого 2022 року, немає правових підстав уважати, що позивач відмовилася від переведення на роботу                   в іншу місцевість разом з установою.
		 
		З огляду на викладене, відповідач порушив норми трудового законодавства України при звільненні позивача із займаної посади за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України,  що є підставою для поновлення позивача на займаній посаді.
		 
		Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази дотримання вимог трудового законодавства при звільненні працівника із займаної посади. 
		 
		Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.  
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак суди неправильно застосували норми матеріального права, рішення судів у частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цієї вимоги.
		 
		Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
		 
		Ураховуючи, що суди не встановили розмір середньоденної заробітної плати позивача, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості це зробити, постанова апеляційного суду в частині вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню                      з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд. 
		 
		Керуючись статтями 400, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в частині вирішення вимоги про поновлення на роботі скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
		 
		Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення на роботі задовольнити.
		 
		Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді адміністратора ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 березня 2022 року. 
		 
		Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в частині залишення без змін рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 травня 2023 року про відмову в задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,                       є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                 А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                            В. М. Коротун
		 
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...