Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/6387/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2024.
Дата набрання законної сили: 19.08.2024
Номер судового провадження: 61-99ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 серпня 2024 року
		м. Київ
		справа № 591/6387/21
		провадження № 61-99св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., 
		Сердюка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Рижов Сергій Євгенович, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів Собини О. І., Криворотенка В. І., Рунова В. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку теплової енергії.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 .
		ТОВ «Сумитеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у м. Суми, у тому числі, у будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходиться квартира відповідачів.
		Протягом опалювальних сезонів 2014-2021 років позивач вчасно та в повному обсязі надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, якими користувалися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		У зв`язку з частковою оплатою за використані послуги за період із 01 жовтня 2014 року до 31 липня 2021 року у відповідачів виникла заборгованість, загальна сума якої становить 101 995,76 грн, а також заборгованість за обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 
		59,68 грн.
		Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Сумитеплоенерго» просило стягнути у солідарному порядку з відповідачів на його користь заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 101 995,76 грн, внески за обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 59,68 грн, що в загальному розмірі становить 
		102 055,44 грн, а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2023 року 
		позов ТОВ «Сумитеплоенерго» задоволено.
		Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 101 995,76 грн, внески за обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 59,68 грн.
		Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь 
		ТОВ «Сумитеплоенерго» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн, тобто по 756,67 грн із кожного.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі користуються послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем ТОВ «Сумитеплоенерго», проте вчасно та у повному розмірі за отримані послуги не сплачують, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 102 055,44 грн, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
		Оскільки від відповідачів періодично надходила оплата за надані послуги, що свідчить про визнання ними свого боргу та визнання обов`язку по сплаті за комунальні послуги, суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин не застосовується позовна давність.
		Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 через представника Рижова С. Є. оскаржила його в апеляційному порядку.
		Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційна скарга залишена без руху з підстав відсутності у справі належних доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, та пропуску строку на апеляційне оскарження. 
		Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року 
		від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту першого частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СМ № 387, виданий адвокатом 30 грудня 2021 року, не надає адвокату Рижову С. Є. повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 у Сумському апеляційному суді як конкретному судовому органі, так і в судових органах взагалі, оскільки з його змісту установлено, що адвокат уповноважений на надання правничої допомоги 
		«у всіх установах, підприємствах та організаціях України». 
		Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції № 41, затвердженого Радою адвокатів 12 квітня 2019 року, встановлений обов`язковий реквізит ордера - назва органу, 
		у якому надається правова допомога адвокатом. Крім того роз`яснено, що під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
		Оскільки апеляційну скаргу, подану до Сумського апеляційного суду від імені ОСОБА_3 , підписав адвокат, який не мав повноважень для її підписання, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне повернути апеляційну скаргу у порядку пункту першого частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		29 грудня 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Рижов С. Є., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
		У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а також вказує на пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається у всіх установах, підприємствах та організаціях України, є підтвердженням повноважень адвоката представляти інтереси клієнта в будь-яких судах. Оскільки ордер є самостійним документом, який підтверджує повноваження на представництво інтересів, а тому відсутність у ньому записів щодо обмежень у вчиненні процесуальних дій свідчить про відсутність таких обмежень, у зв`язку з чим адвокат не зобов`язаний доводити наявність у нього повноважень на підписання апеляційної скарги.
		Висновки апеляційного суду про повернення апеляційної скарги суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 квітня 
		2022 року у справі № 756/334/21, відповідно до якої вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій незалежно від спеціалізації, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не потребує уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		У квітні 2024 року ТОВ «Сумитеплоенерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні скарги. 
		Відзив мотивовано безпідставністю доводів скарги, оскільки, як правильно виснував апеляційний суд, відсутність в ордері всіх необхідних реквізитів вказує на його дефектність, а тому такий ордер не може вважатися документом, що посвідчує повноваження адвоката на представництво.
		Указаний висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2018 року 
		у справі № 914/2771/16, а також Верховного Суду в ухвалі від 27 листопада 
		2023 року у справі № 212/5110/22.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року поновлено ОСОБА_3 , 
		в інтересах якої діє адвокат Рижов С. Є., строк на касаційне оскарження ухвали Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Зарічного районного суду м. Суми.
		У травні 2024 року справа № 591/6387/21 надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Не погодившись із рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2023 року, ОСОБА_3 через представника Рижова С. Є. оскаржила його в апеляційному порядку.
		На підтвердження повноважень адвоката Рижова С. Є., який підписав апеляційну скаргу, долучено копію ордера серії від 30 грудня 2021 року 
		СМ № 387. У графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено: «у всіх установах, підприємствах та організаціях України» 
		(а. с. 83, т. 2).
		Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без руху з підстав відсутності у справі належних доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, та пропуску строку на апеляційне оскарження.
		На виконання вимог ухвали адвокат Рижов С. Є. подав клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому вказав, що надає правову допомогу ОСОБА_3 «у всіх установах, підприємствах та організаціях України», як зазначено у ордері, тобто і в судах, зокрема і Сумському апеляційному суді. Долучений ним до апеляційної скарги ордер повною мірою підтверджує його повноваження представляти інтереси відповідача у Сумському апеляційному суді.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного 
		суду - залишенню без змін. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який 
		не суперечить закону.
		Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї 
		(далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий 
		і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним 
		і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів 
		(DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається 
		ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням 
		чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
		Стаття 59 Конституції України регламентує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
		Представником у суді може бути адвокат або законний представник 
		(частина перша статті 60 ЦПК України).
		У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
		Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
		Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до частин першої-третьої якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. 
		Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
		Пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі мінами, внесеними, зокрема рішенням Ради адвокатів України від 19 травня 2023 року № 32) (далі - Положення), встановлено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
		У підпункті 12.4 пункту 12 Положення, у якому зазначено всі обов`язкові реквізити, що має містити ордер, визначено, що у ордері на надання правничої (правової) допомоги має бути вказано назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко вказав, які саме реквізити та відомості повинен містити ордер, зокрема, назву конкретного органу або групи органів.
		У справі, що є предметом касаційного перегляду, установлено, що 13 жовтня 2023 року ОСОБА_3 через представника Рижова С. Є. подала апеляційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2023 року.
		На підтвердження повноважень на представництво інтересів долучено копію ордера серії від 30 грудня 2021 року СМ № 387. У графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено: «у всіх установах, підприємствах та організаціях України».
		Відомості про право представництва інтересів у судах, зазначення конкретного органу або назва групи органів (як-то судові органи) ордер не містить.
		Ухвалою Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та роз`яснено, зокрема, що долучена копія ордеру не містить інформації про право представництва Рижовим С. Є. інтересів ОСОБА_3 у Сумському апеляційному суді або в судах України загалом, а тому необхідно долучити докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.
		На виконання вимог ухвали адвокат Рижов С. Є. не надав доказів на підтвердження його повноважень щодо представництва інтересів 
		ОСОБА_3 в Сумському апеляційному суді, а лише зазначив, що долучений ним до апеляційної скарги ордер повною мірою підтверджує його повноваження представляти інтереси відповідача, оскільки в ньому зазначено про усі установи, підприємства та організації України.
		Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
		У зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а також ураховуючи те, що апеляційну скаргу, подану до Сумського апеляційного суду від імені ОСОБА_3 , підписав адвокат, який не мав повноважень для її підписання, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне повернути апеляційну скаргу у порядку пункту першого 
		частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду та вважає за необхідне зазначити про те, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
		Ордер про надання правничої (правової) допомоги має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, при цьому в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу чи групи органів, зокрема судових органів.
		Тобто, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду або судові органи, в якому адвокат надає правову допомогу.
		У свою чергу, якщо в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено, що адвокат надає правову допомогу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування або ж узагальнено вказано «у всіх установах, підприємствах та організаціях України», такий ордер не можна вважати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у суді.
		Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 у справі № 9901/847/18, постановах Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 911/2636/19, 
		від 24 лютого 2021 року у справі № 554/213/19.
		Як на підставу касаційного оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Рижов С. Є., посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що висновок апеляційного суду суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові.
		Вказані доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, з огляду на їх безпідставність, оскільки у наведеній для порівняння справі та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини та підстави повернення апеляційної скарги.
		Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований при вирішенні подібного спору у подібних правовідносинах.
		Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Так, у справі № 756/334/21, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, встановлено, що на підтвердження наявності права на підписання та подання апеляційної скарги, адвокатом надано ордер на надання правової допомоги та договори про надання правової допомоги. В графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено про надання адвокатом правової допомоги у судах всіх інстанцій, органах юстиції, правоохоронних органах, банківських установах. Таким чином, в ордері вказано про надання адвокатом правової допомоги у судах всіх інстанцій, тобто зазначено групу органів.
		У свою чергу, у справі, що переглядається, в ордері на надання правової допомоги у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» були взагалі відсутні відомості про судові органи, а тому, проаналізувавши наведену в касаційній скарзі постанову Верховного Суду на предмет подібності, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав вважати, що висновок апеляційного суду суперечить правовій позиції Верховного Суду, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини. Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не знайшла свого підтвердження.
		Колегія суддів також зазначає, що повернення апеляційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника (див. ухвалу Верховного Суду 
		від 27 листопада 2023 року у справі № 212/5110/22).
		У справі, що переглядається, установлено, що після повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 , поданої адвокатом Рижовим С. Є., на підставі оскаржуваної ухвали Сумського апеляційного суду від 14 листопада 
		2023 року, повторно була подана апеляційна скарга на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 2023 року.
		За результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданої адвокатом Рижовим С. Є., постановою Сумського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 вересня 
		2023 року залишено без змін.
		Таким чином, враховуючи принцип пропорційності, завдання цивільного судочинства, особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін, право особи на доступ до правосуддя та судовий захист у контексті цієї справи не порушено, оскільки ОСОБА_3 реалізувала своє конституційне право на апеляційне оскарження, як і не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін. 
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Рижов Сергій Євгенович, залишити без задоволення.
		Ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		і оскарженню не підлягає.
		Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...