Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/25825/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2024. Зареєстровано: 23.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2024.

Номер судового провадження: 2-3548/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/25825/23-ц
		пр. 2-3548/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
		суддя Матійчук Г. О.
		секретар судового засідання Музика В. П.
		справа №757/25825/23-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, -
		представник позивача - адвокат Зінченко М. М.
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним вчинений 19.08.2022 року з його рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) переказ на суму 93 142, 94 грн на ім`я ОСОБА_2 , та стягнуту за цей переказ комісію в сумі 2 780,51 грн; визнати недійсними подальші списання відсотків за використання кредитного ліміту, що мали місце в період з 01.10.2022 року по 01.05.2023 року в сумах: 3 894, 30 грн, 3 183,36 грн, 3 022,78 грн; 915,43 грн, 915,43 грн, 814,75 грн, 845,66 грн, 787,68 грн; визнати недійсними перекази з рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), що були списані з карти 53**06 - 29.09.2022 (погашення обов`язкового платежу) на суму 0,72 грн; 03.10.2022 (автоматичне списання для погашення простроченої заборгованості) на суму 7,74 грн, 04.10.2022 (автоматичне списання) на суму 50,00 грн, 05.10.2022 (автоматичне списання) на суму 24,73 грн, 08.10.2022 (автоматичне списання) на суму 13,61 грн, 26.10.2022 (погашення обов`язкового платежу) на суму 175,72 грн, 29.10.2022 (погашення обов`язкового платежу) на суму 0,70 грн, 03.11.2022 (автоматичне списання) на суму 88.22 грн, 04.11.2022 (автоматичне списання) на суму 50,00 грн, 05.11.2022 (автоматичне списання) на суму 38,20 грн, 29.11.2022 (погашення обов`язкового платежу) на суму 0,72 грн; зобов`язати відповідача поновити залишок коштів на його рахунку, який існував станом на 18.08.2022 року; стягнути з відповідача на його на користь безпідставно списані кошти з карткових рахунків НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритий у АТ КБ «Приват Банк» МФО 305299, відповідно до договору SАМDNWFC00007966088 від 15.08.2014 та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий відповідно до договору SAMDNWFC00038656519 від 08.11.2017, в сумі 31 610, 18 грн.
		В обґрунтування позову зазначає, що 19.08.2022 року, перебуваючи за кордоном, отримав дзвінок від невідомої особи, яка представилась представником контакт-центру Приватбанку, а також об`єднання рядів банків України, в т.ч. державних. Йому було наголошено, що по його емітованих у АТ «КБ «Приватбанк» картках були спроби зняття великої суми грошей і тому його попросили перевірити наявність своїх коштів на картках Приватбанку. Після перевірки рахунків, не виявивши ніяких змін, він повідомив про це співрозмовника. Той в свою чергу тримав його на зв`язку і вмовив поповнити мобільний рахунок із застосунку «Приват24».
		Особа, що телефонувала, наголосила, що телефонує з гарячої лінії АТ КБ «Приватбанк», в зв`язку з чим він гадав, що діє відповідно до офіційного та належного звернення представника банку, використав функцію додатку «Приват24». Після здійснення операції, він виявив, що з його карткового рахунку № НОМЕР_3 відбувся неналежний переказ у сумі 93 142, 94 грн кредитних коштів та стягнуто комісію в розмірі 2 780,51 грн. Кошти були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_2 , якого він не знає.
		Зрозумівши, що його ошукали, зателефонував на гарячу лінію банку, і повідомив про подію. О 21 год. того ж дня, було оформлено заявку про шахрайство та блокування картки, а також зареєстровано заяву до Департаменту кіберполіції Національної поліції України.
		13.09.2022 року Сектором дізнання відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області до ЄРДР було зареєстровано кримінальне провадження № 12022142410000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
		Від моменту звернення, 19.08.2022 року і до моменту подання позову, він не отримав належного реагування з боку відповідача.
		На здійснені 19.08.2022 року операції зі списання кредитних коштів у подальшому відповідачем були проведені нарахування за кредитом в сумі 31 610,18 грн, які списані з його рахунків.
		Крім того, з картки № НОМЕР_1 за період з 19.08.2022 року по 22.05.2023 року проводилось автоматичне погашення простроченої заборгованості, списання відсотків за використання кредитного ліміту та комісії за обслуговування в загальній сумі 14 379, 39 грн.
		З картки № НОМЕР_3 за період з 19.08.2022 року по 22.05.2023 року проводилось автоматичне погашення простроченої заборгованості, списання відсотків за використання кредитного ліміту та комісії за обслуговування, в загальній сумі 517, 36 грн. Всього за двома картками списано 14 896, 75 грн.
		Наголошує на тому, що жодних дій або бездіяльності, направлених на розголошення пін-кодів сім-картки та іншої конфіденційної інформації стосовно карткових рахунків, відкритих у відповідача на його ім`я не вчиняв, банківські картки не губив.
		Вважає, що відповідачем порушено його права, як споживача банківських послуг, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь, несанкціановано списаних коштів з карткового рахунку на рахунок неналежного отримувача, що обслуговуються відповідачем, а також стягнення з відповідача безпідставно списаних його особистих коштів, які були зараховані банком в рахунок погашення заборгованості за несанкціановано списані кошти.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 49).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2023 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) вчиняти дії, спрямовані на нарахування та стягнення будь-яких процентів та будь-яких інших платежів з карткових рахунків ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), що відкритий а АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, відповідно до договору SAMDNWFC000007966088 від 15.08.2014 року, та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що відкритий в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, відповідно до договору SAMDNWFC00000038656519 від 08.11.2017 року в рахунок погашення заборгованості за договором SAMDNWFC00000038656519 від 08.11.2017 року до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №757/25825/23-ц (а.с. 50-51).
		Копію ухвали про відкриття провадження та копію ухвали про забезпечення позову направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказані ухвали направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а.с. 52).
		Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу представника позивача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію ухвали про забезпечення позову - 05.07.2023 року (а.с. 79). 
		Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження, копію ухвали про забезпечення позову та копію позовної заяви з додатками - 18.07.2023 року (а.с. 78), на електронну пошту ухвали доставлено - 23.06.2023 року (а. с. 53-54).
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
		Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
		За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
		04.07.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 56-57).
		04.07.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів (а.с. 58-65).
		31.07.2023 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в пунктах 3 і 6 позовної заяви, а саме: визнати недійсними списання відсотків за використання кредитного ліміту, що мали місце в період з 01.10.2022 по 01.07.2023 р.р. в сумах: 3 894,30 грн, 3 183,36 грн, 3 022,78 грн; 915,43 грн, 915,43 грн, 814,75 грн, 845,66 грн, 787,68 грн, 800,68 грн, 769,68 грн; стягнути з відповідача на його на користь безпідставно списані кошти з карткових рахунків НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, відповідно до договору SАМDNWFC00007966088 від 15.08.2014 та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий відповідно до договору SAMDNWFC00038656519 від 08.11.2017, в сумі 35 450,18 грн (а. с. 80-86).
		08.08.2023 року надійшов відзив на позов відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що на підставі договору про надання банківських послуг, позивач ОСОБА_1 отримав платіжні картки, зокрема кредитну картку № НОМЕР_1  та дебетну картку №? НОМЕР_3 . Як свідчить аналіз виписки по картці № НОМЕР_1 , дійсно, з неї 19 серпня 2022 року позивачем був здійснений переказ коштів за рахунок встановленого кредитного ліміту на загальну суму з урахуванням комісії 95 923, 45 грн. Службовою перевіркою встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згода на виконання платіжної операції (пов?язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача. Транзакція від 19 серпня 2022 року, проведена АТ КБ`ПриватБанк», щодо переказу коштів з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1  у сумі 95 923,45 грн (93 142, 94 грн сума оскаржуваної платіжної операції; 2 780, 51 грн сума комісій за операцією) є належною та акцептованою платіжною операцією. Позивач не довів, що здійснена 19 серпня  2022 року платіжна операція на суму 95 923,45 грн, є неналежною платіжною операцією, оскільки, щоб операція вважалась неналежною має бути дотримана диспозиція норм права Закону України «Про платіжні послуги», а саме наявність вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, в наслідок чого здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Крім того, слід зазначити, що згода на виконання платіжної операції (пов?язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону. Разом з цим, позивач в позовній заяві письмово детально виклав та підтвердив розголошення ним 19.08.2022 року невідомим особам інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів. Також факт передачі інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів, підтверджується протоколом допиту потерпілого від 14.09.2022 року у кримінальному провадженні №12022142410000340. Також разом із відзивом представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про залишення позову без руху (а. с. 88-150).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 151).
		16.08.2023 року від представника позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2023 року (а. с. 153-163).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року виправлено описки, допущені в ухвалі цього ж суду від 23.06.2023 року (а.с. 166).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 182).
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
		За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Судом встановлено, що 26.01.2021 року позивач підписав Анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно якої уклав договір про надання банківських послуг.
		Того ж дня позивач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою приєднався до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Регулярні платежі» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», прийнявши права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі. Цією ж заявою сторони письмово погодили істотні умови договору «Кредитні картки» (а.с. 104-113, 126).
		19 серпня 2022 року з картки позивача № НОМЕР_1 (кредитна картка) був здійснений переказ коштів, на загальну суму з урахуванням комісії, 95 923, 45 грн на рахунок ОСОБА_3 (а.с. 16). 
		Переказ коштів здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів інтернет-банкінга «Приват24».
		Вхід в «Приват24» здійснений під авторизацією позивача із введенням імені та паролю застосунку «Приват24», що відображено в позові та в протоколі допиту потерпілого (а.с. 27-28). В позовній заяві позивачем детально викладено обставини переказу 19.08.2022 року коштів та надання телефонувавшій особі інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію з підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів.
		За таких обставин транзакція від 19 серпня 2022 року, проведена АТ КБ «ПриватБанк», щодо переказу коштів з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 95 923,45 грн (93 142,94 грн сума платіжної операції та 2 780,51 грн комісії) є акцептованою платіжною операцією.
		Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до банку, до проведення спірної операції, про втрату ним доступу до свого фінансового номера або електронного платіжного засобу. 
		Натомість навпаки, надав в розпорядження невідомого свої особисті дані, в т.ч. доступ до рахунків, помиляючись відносно особи, яка телефонувала.
		За ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		АТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого розміщує на своєму сайті Умови та правила надання банківських послуг. «Умови та Правила надання банківських послуг», є публічно доступними і розміщенні у вільному доступі. 
		Укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняттям до виконання його умов, а саме: банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) відповідачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку. 
		У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який діяв на момент підписання позивачем Анкет-заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку) передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
		Аналогічні інформація та порядок укладення та форма договору про надання послуг передбаченні ст. 28 Закону України «Про платіжні послуги». Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням визначенні Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року № 164 (далі - Положення №164). 
		Частиною 1 пункту 136 розділу VII. Положення №164 Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками, встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватись ним.
		Пунктом 140 Положення №164 встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої -інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
		Аналогічна диспозиція норми права зазначена в пункті 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги», а саме, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
		Факт передачі інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів, підтверджується протоколом допиту потерпілого (а.с. 28) у кримінальному провадженні №12022142410000340.
		Так, відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Картки, піни, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.
		Відповідно до п. 2.1.4.12.9 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в стоп-лист платіжною системою.
		Положеннями п. 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню піна або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Згідно п. 2.1.4.5.2 Умов клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		Пунктом 2.1.4.12.8 Умов встановлено, у разі, якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.
		Відповідно до п. 2.1.4.12.3 Умов банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням піна або нанесених на картці даних.
		Пунктом 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		За ч. 4 ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.
		Отже банк діяв в межах закону та договору. 
		В той же час станом на день звернення до суду із даним позовом, відсутнє рішення у справі за зверненням позивача до поліції та у кримінальному провадженні №12022142410000340 (а.с. 24, 27-31), відповідно винну особу не встановлено.
		Щодо позовної вимоги про безпідставне нарахування процентів за користування кредитним лімітом, суд зазначає таке. 
		26.10.2021 року ОСОБА_1 на підставі власного волевиявлення, згідно ст. 634 ЦК України, підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою погоджено всі істотні умови договору «Кредитні картки», зокрема щодо розміру та порядку нарахування і сплати відсотків за користування кредитним лімітом.
		За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується видати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» правомірно, на підставі умов договору від 26.10.2022 року, провів договірне списання грошових коштів з карткового рахунку, який належить позивачу, на погашення існуючої на час такого списання заборгованості по кредиту.
		Щодо списаних з рахунків позивача сум у розмірі 35 450,18 грн, то неможливо встановити таке списання, оскільки позивач не надав відповідні розрахунки, і виписки з рахунків не підтверджують вимоги позивача (а.с. 14-16).
		Разом з тим із виписок вбачається, що в період з 08.10.2022 року по 12.05.2023 року кредитна картка № НОМЕР_1 поповнювалась в терміналах самообслуговування, грошовими переказами, без зазначення платника та поповненням з картки НОМЕР_3 на загальну суму 29 223,55 грн (а.с. 14-16), отже ці платіжні операції не можуть вважатися безпідставним списанням, оскільки кошти потрапляли на рахунок шляхом поповнення, в т.ч. з іншого рахунку позивача.
		Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. 
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
		У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме ст. 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
		Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 19.08.2022 року, отримав дзвінок від невстановленої (неідентифікованої) особи, як назвалась представником агенції 20 найбільших банків України по протидії шахрайству, мета якого була «запобігти шахрайській атакам» на рахунки позивача. Останній в свою чергу почав діяти за вказівками телефонувавшої особи, здійснивши ряд дій направлених на вхід в свій акаунт в додатку «Приват24», надавши тим самим доступ, невстановленій особі до своїх рахунків. В результаті наданого доступу, невстановлена особа скористалась можливістю перерахувати значну суму коштів з рахунка позивача на інший рахунок, який обліковується у відповідача. При цьому, позивач ігнорував дзвінки від АТ КБ «ПриватБанк» в момент розмови з невстановленою особою, що зафіксовано в протоколі допиту свідка (а.с. 28).
		В матеріалах справи містяться відомості про зареєстроване кримінальне провадження №12022142410000340 від 13.09.2022 р. (а.с. 29), проте відсутнє рішення, прийняте за цим провадженням. Тобто винну особу не встановлено.
		Із матеріалів справи також вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» діяв в межах своїх повноважень, згідно з законом та інструкціями, отже не є належним відповідачем у справі.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 1048ЦК України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 28, 38, 42 Закону України «Про платіжні послуги», Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженим Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року № 164, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
		 
		Позивач:  ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
		 
		Повний текст рішення складено 22.08.2024 року.
		 
		Суддя Г.О.Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...