Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/5618/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2024. Зареєстровано: 23.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 серпня 2024 року справа № 580/5618/24
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) повторно розглянути рапорт від 16.03.2024 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу як військовослужбовця, який проходить військову службу за привозом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України). Позивачем подано рапорт командиру про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, а саме за сімейними обставинами у зв`язку наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю, так як дружина позивача має інвалідність ІІІ групи. Однак відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту з огляду на те, що зазначена правова підстав дозволяє звільнення у разі, якщо дружина (або чоловік) має інвалідність І або ІІ групи, тоді як дружина позивача має інвалідність ІІІ групи. Позивач не погоджується із таким тлумаченням правової норми та наголошує, що вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи інвалідності.
		Ухвалою суду від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 
		Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
		Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
		ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України).
		Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , 12.08.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
		Відповідно до Довідки до акта огляду медико соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 425411, виданої 05.12.2023, ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи безтерміново.
		Позивач НОМЕР_4 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) з рапортом про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		Листом вих.№08/17159/24-Вих від 21.03.2024 Військової частиною частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) розглянуто питання щодо звільнення з військової служби позивача та повідомлено, що за результатами розгляду та доданих до нього документів, Військовою частиною відмовлено у звільненні з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини із числі осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
		Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
		Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено такі види військової служби:
		строкова військова служба;
		військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
		військова служба за контрактом осіб рядового складу;
		військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
		військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
		військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
		військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
		військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
		На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
		Як зазначалось вище, позивач проходить військову службу у військовій частині частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) та виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, подавши рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
		Відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
		З конструкції цієї норми слідує, що законодавець поєднав сполучниками «та» і «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от:
		- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (1 умова);
		- одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (2 умова).
		Синтаксичний розбір вказаного речення дає підстави вважати, що військовослужбовці які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема під час воєнного стану, за наступних умов:
		- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (тобто, 1 або 2 умови);
		- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи
		Тобто, сполучник «та» поєднує 1 і 2 умови, а сполучник «або» розділяє.
		Суд вважає, що наведена в абзаці 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ підстава звільнення - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (1 умова) є самостійною. При цьому, в конструкції цього речення відсутня конкретизація, яка саме група інвалідності повинна бути в дружини (чоловіка).
		Разом із тим, якщо розглядати випадок поєднання 1 та 2 умов сполучником «та», то навіть у цьому разі Закон № 2232-ХІІ не ставить звільнення військовослужбовців у залежність від наявність у дружини (чоловіка) І чи ІІ групи інвалідності, а лише вказує «із числа осіб з інвалідністю».
		Принагідно допустити, що якби законодавець мав на увазі, як стверджує відповідач, що І чи ІІ групи інвалідності стосується як дружини (чоловіка) військовослужбовців, так і одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), то втрачало б сенс зазначення у конструкції 1 умови фрази «із числа осіб з інвалідністю». У такому випадку абзац 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ був би викладений наступним чином: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Саме в такому випадку можна було б стверджувати про прив`язку 1 та 2 умов до наявності І чи ІІ груп інвалідності.
		Таким чином суд вважає, що наведене відповідачем розуміння норми абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ є суто суб`єктним і ґрунтується на неправильному її тлумаченні.
		Аналогічні висновки щодо трактування норми абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ викладені у постанові Верховного суду від 24.04.2024 у справі №140/12873/23.
		Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
		Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
		Таким чином, особою з інвалідністю є особа, якій встановлена I, II чи III група інвалідності.
		Отже, основним критерієм для звільнення з військової служби є сам факт інвалідності у дружини або чоловіка, а не конкретна група інвалідності, або наявність/відсутність опікунів, піклувальників, шлюбних відносин, тощо.
		Відповідно, військовослужбовець, дружина якого має інвалідність, має право на звільнення з лав ЗСУ на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», незалежно від групи інвалідності та наявності чи відсутності необхідності здійснення за нею постійного догляду.
		Тобто, сам факт наявності дружини з числа осіб з інвалідністю вже є достатньою підставою для звільнення з військової служби.
		Враховуючи, що факт встановлення дружині позивача ІІІ групи інвалідності підтверджено належними доказами і сторонами не оспорюється, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
		Як зазначалось вище, відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача надана відповідь викладена у формі листа від 21.03.2024 №08/17159/-Вих, в якій відмовлено у звільненні з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що виключає обставини бездіяльності відповідача.
		З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) у звільненні з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», позивача, викладену у листі від 21.03.2024 №08/17159/-Вих.
		Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Враховуючи наведену норму та обставини наявності протиправності відмови у звільненні з військової служби, суд вважає доцільним зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) повторно розглянути рапорт позивача та прийняти рішення щодо звільнення позивача, на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з наявністю у дружини третьої групи інвалідності, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
		Щодо судових витрат, суд зазначає таке.
		Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
		З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, то розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», викладену у листі від 21.03.2024 № 08/17159/-Вих.
		Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) повторно розглянути рапорт від 16.03.2024 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за привозом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
		Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
		 
		 
		Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...