Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/2731/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2024. Зареєстровано: 24.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024.
Дата набрання законної сили: 24.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 460/2731/24
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
		У С Т А Н О В И В:
		 
		13 березня 2024 року Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба суми у розмірі 233899,95 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.
		Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративну справу №460/2731/24 за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, передано на розгляд Чернівецькому окружному адміністративного суду.
		16 квітня 2024 року відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду, матеріали адміністративної справи №460/2731/24 передано на розгляд головуючому судді Лелюку О.П.
		Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
		Поданий позов обґрунтовано тим, що у період з 15 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року відповідач проходив навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі - Університет). 15 лютого 2024 року з відповідачем було достроково розірвано Контракт про проходження військової служби (навчання). На виконання вимог Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16 липня 2007 року №419/831/240/605/ 537/219/534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за №863/14130, позивачем були розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Університеті з дня його зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу Університету. Загальна сума заборгованості склала 233899,95 грн. Вказано, що відповідач був ознайомлений із загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в Університеті, підписавшись під Загальним розрахунком №318 від 13 лютого 2024 року, проте добровільно відшкодувати витрати на утримання в Університеті не пізніше 15 днів з дати видання наказу про відрахування з Університету відповідач відмовився, оскільки свій підпис під відповідним зобов`язанням не поставив. Таким чином, не відшкодовані відповідачем на користь позивача витрати, пов`язані з його утриманням, які не отримані державою в особі Міністерства оборони України, завдають шкоди безпосередньо інтересам держави.
		У поданому до суду відзиві відповідач заперечував щодо заявленого позову, вказуючи, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану курсанти ВВНЗ через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, а кошти, пов`язані з утриманням курсантів до ВВНЗ, не повертаються у зв`язку з виникненням обов`язку у колишнього курсанта проходити військову службу за призовом під час мобілізації. Крім цього, відповідач посилався на відсутність в матеріалах позову доказів його добровільної відмови від відшкодування витрат, а тому вважає, що позивач повинен був надати час на добровільне відшкодування витрат. І лише у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом. Також, посилаючись на норми статті 1215 Цивільного кодексу України та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оброни України від 07 червня 2018 року №260, відповідач вважає, що грошове забезпечення військовослужбовця за своїм змістом є винагородою за державну службу особливого характеру і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності) соціального захисту військовослужбовця. Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час завдань військової служби, то, на думку відповідача, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченим за період служби. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
		Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
		Клопотань про розгляд справи за участю учасників справи до суду не надходило.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 15 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба було укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (далі - Контракт), відповідно до якого сержант ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу (навчання) у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом.
		Пунктом 3 названого Контракту визначені інші його умови, серед яких у тому числі умова такого змісту: «Курсант добровільно бере на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану)».
		Факт проходження військової служби під час навчання курсантом у Харківському національному університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба також підтверджується довідкою для відпрацювання уточненого розрахунку розміру коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта 2 курсу факультету ЗРВ (набору 2023 року) ОСОБА_1 №176/176/24/1164/12 від 05 лютого 2024 року.
		Як вбачається з пункту 9 Контракту, його чинність припинено з 15 лютого 2024 року у зв`язку із службовою невідповідністю. З 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу університету (наказ начальника ХНУПС №46 від 14 лютого 2024 року).
		Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 14 лютого 2024 року №46 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано від подальшого навчання через недисциплінованість та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. З 15 лютого 2024 року припинено чинність контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України через службову невідповідність.
		Зазначеним наказом також зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 суму в розмірі 233899 грн 95 коп. за період навчання в університеті відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		13 лютого 2024 року позивачем було складено загальний розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 №318, згідно з яким фактичні витрати, пов`язані з утриманням, складають: по грошовому забезпеченню  204766,16 грн, по продовольчому забезпеченню  20696,46 грн, по медичному забезпеченню  317,42 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв  8119,91 грн. Всього  233899,95 грн.
		Як вбачається з названого розрахунку, курсант, молодший сержант ОСОБА_1 був з ним ознайомлений 14 лютого 2024 року, про що наявна відповідна відмітка з підписом ОСОБА_1 . Водночас, в розрахунку відсутній підпис відповідача про його зобов`язання добровільно відшкодувати витрати на утримання в університеті не пізніше п`ятнадцяти днів з дати видання наказу про відрахування.
		Наявність факту про те, що сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 , складає саме 233899,95 грн, також підтверджується: довідкою про доходи ОСОБА_1 ; розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 по грошовому забезпеченню; розрахунком на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням по продовольчому забезпеченню курсанта ОСОБА_1 під час навчання в ХНУПС у період з 15 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року; розрахунком коштів, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 по медичній службі; довідкою-розрахунком на відшкодування витрат комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 під час навчання в ХНУПС у період з 15 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року.
		Оскільки відповідачем не було добровільно відшкодовано вартість витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, на загальну суму 233899,95 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (далі  Закон №1934-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Статтею 15 Закону № 1934-XII визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі  Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Абзацом шостим частини шостої статті 2 Закону №2232-XII визначено, що до видів військової служби належить військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.
		Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Частинами першою, третьою, п`ятою та восьмою статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, присвоюється військове звання рядового складу. За військовослужбовцями та військовозобов`язаними зберігаються військові звання, які вони отримали під час проходження військової служби.
		Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
		Частина 11 статті 25 Закону №2232-XII передбачає, що контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом, та направляються: у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) - у військові частини для подальшого проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби; під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначений Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок №964).
		Згідно з пунктами 3, 4, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів. Витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», - за весь період навчання. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
		У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку №964).
		На виконання вимог пункту 3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16 липня 2007 року №419/831/240/605/ 537/219/534, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за №863/14130, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок).
		Так, пунктом 1.2 Порядку встановлено, що зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.
		Відповідно до пункту 2.1 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
		Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
		Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
		За змістом пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
		Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання (пункт 2.1.4.3 Порядку).
		Пунктом 2.1.5 Порядку встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).
		Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.
		Пунктом 2.3 Порядку встановлено, що у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом (військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу) та курсантом про проходження військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України, та контрактом. У випадку дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість або систематичне невиконання умов контракту, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти. При цьому до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення під час навчання.
		Зміст частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку №964 передбачають право вищого військового навчального закладу на звернення до суду з позовом про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта в закладі освіти, яке виникає лише у випадку відмови курсанта добровільно відшкодувати такі витрати.
		Як вбачається зі змісту встановлених у даній справі обставин, ОСОБА_1 , укладаючи Контракт із Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 15 серпня 2023 року, добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання його умов або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).
		Відповідно до змісту наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 14 лютого 2024 року №46 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 було відраховано від подальшого навчання саме через недисциплінованість, а з 15 лютого 2024 року припинено чинність контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України через службову невідповідність.
		Отже, після розірвання контракту у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання.
		Також судом установлено, що 13 лютого 2024 року позивачем було складено загальний розрахунок коштів №318 на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , загальна сума яких склала 233899,95 грн. Зазначений розрахунок містить, перелік витрат, пов`язаних з його утриманням (грошове, продовольче, медичне забезпечення, а також оплата комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв).
		З указаним розрахунком відповідач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на загальному розрахунку №318 від 13 лютого 2024 року. При цьому відповідачем не було надано доказів щодо наявності у нього зауважень до названого розрахунку.
		Суд також звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи відповідачем не подано належних та достовірних доказів того, що підпис в графі «Ознайомлений курсант» у загальному розрахунку №318 від 13 лютого 2024 року не належить ОСОБА_1 .
		Також відповідачем не надано доказів оскарження розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням в якості курсанта, що здійснений позивачем.
		Суд наголошує, що питання правомірності визначення суми відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з навчанням, не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунок витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем, не є предметом позову у даній справі, а тому суд не уповноважений надавати правову оцінку такому розрахунку в межах даних спірних відносин.
		Крім цього, суд зауважує, що в загальному розрахунку №318 від 13 лютого 2024 року також міститься графа про зобов`язання ОСОБА_1 добровільно відшкодувати витрати на утримання в університеті не пізніше 15 днів з дати видання наказу про відрахування.
		Як свідчить зміст відзиву, відповідач не заперечує наявність указаної графи в загальному розрахунку, але вказує на відсутність підпису в ній, а тому вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він був обізнаний про обов`язок добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в університеті, і позивач у свою чергу надавав відповідачу строк на їх добровільне відшкодування.
		Проте, доводи відповідача в указаній вище частині є помилковими, оскільки, ознайомившись із загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, відповідач не міг не знати про встановлений йому п`ятнадцятиденний строк на їх добровільне відшкодування, при цьому графа з таким повідомленням розміщена на одній сторінці із загальним розрахунком - одразу після графи «Ознайомлений курсант». А відтак, відсутність підпису в графі про зобов`язання протягом п`ятнадцятиденного строку добровільно відшкодувати витрати не свідчить про те, що відповідачу не було відомо про такий обов`язок.
		Отже, оскільки відповідач, який був належним чином повідомлений про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, сума яких становить 233899,95 грн, і такі витрати у добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодовано, то у позивача відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку №964 виникло право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.
		З огляду на те, що згідно наявних у справі матеріалів відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
		Стосовно доводів відзиву, то такі суд вважає безпідставними, вони не спростовують наявності у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, встановленого частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII та пунктом 7 Порядку №964.
		При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у справі №400/4280/20 та Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року №520/6757/22, оскільки у цій справі, на відміну від тих, на які містяться посилання у відзиві, ОСОБА_1 був обізнаний із загальним розрахунком №318 від 13 лютого 2024 року на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в графі «Ознайомлений курсант» від 14 лютого 2024 року. Водночас відсутність підпису відповідача у графі «Зобов`язуюсь добровільно відшкодувати витрати на моє утримання в університеті не пізніше п`ятнадцять днів з дати видання наказу про моє відрахування» і свідчить про незгоду курсанта ОСОБА_1 добровільно відшкодувати кошти, пов`язані з його навчанням.
		Стосовно посилань відповідача на положення частини одинадцятої статті 25 Закону №2232-ХІІ, на підставі яких він вважає, що звільняється від обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з навчанням, оскільки він проходить військову службу за призовом під час мобілізації, то такі також є безпідставними, адже норми частини десятої та частини одинадцятої статті 25 Закону №2232-ХІІ не є взаємовиключними. Направлення курсанта, якого відраховано з вищого військового навчального закладу, до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, не звільняє його від обов`язку відшкодувати кошти в разі відрахування його з вищого навчального закладу через службову невідповідність, що встановлено частиною десятою статті 25 Закону №2232-ХІІ.
		Суд вважає помилковими посилання відповідача у відзиві і про необхідність застосування в межах даного спору положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України та пункту 13 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, вказуючи, що грошове забезпечення військовослужбовця за своїм змістом є винагородою і не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта в навчальному закладі, оскільки нормами названих актів законодавства визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
		Натомість предметом даного спору є відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у вищому військовому навчальному закладі, порядок стягнення яких врегульовано приписами Порядку №964, прийнятого у відповідності до вимог частини десятої статті 25 Закону №2232-ХІІ, норми яких є спеціальними.
		Згідно змісту пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, в тому числі, пов`язаних з грошовим забезпеченням.
		Суд зауважує, що у спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №2232-XII та Порядку №964.
		Наведене спростовує доводи відзиву у вказаній вище частині.
		До цього варто зазначити і те, що відмінність у характері військової служби курсантів в порівнянні з іншими військовослужбовцями обумовлені відмінностями програм фінансування, за рахунок яких здійснюється виплата їх грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають відшкодуванню, оскільки саме в кошторисі ВНЗ передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ.
		Вказане свідчить про те, що заявлена позивачем до стягнення сума грошового забезпечення у розмірі 204766,16 грн (згідно загального розрахунку №318 від 13 лютого 2024 року та довідки про доходи ОСОБА_1 ) є складовою фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у вищому військовому навчальному закладі, і такі отримані відповідачем саме у зв`язку з навчанням. Ці кошти не є аналогом заробітної плати чи винагороди, а тому згідно з пунктом 3 Порядку № 964 вони підлягають відшкодуванню.
		Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		З огляду на викладене, враховуючи встановлені у даній справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі. Натомість відповідачем не було надано суду жодних доказів на спростування позиції позивача або ж доказів добровільної сплати коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, на суму 233899,95 грн. Тому заявлений позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Зміст указаної норми свідчить про те, що в разі задоволення судом позову суб`єкта владних повноважень стягненню з відповідача підлягають лише судові витрати, які були пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз
		Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
		Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у закладі вищої освіти під час навчання, на суму 233899 (двісті тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 95 коп.
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 серпня 2024 року.
		 
		Повне найменування учасників справи: позивач  Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ); відповідач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
		 
		Суддя О.П. Лелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...