Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/221/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2024. Зареєстровано: 24.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024.
Дата набрання законної сили: 15.08.2024
Номер судового провадження: 1197 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/221/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.
		 
		за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вх. № 1197 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірош Д.М., повний текст рішення складено та підписано 15.04.2024) 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ», м. Харків,
		до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава,
		про стягнення суми основного боргу,
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради заборгованості за договором на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно - технічному стані об`єктів благоустрою, у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі) за № 49 від 26.09.2022 у розмірі 5.485.844,89 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення розрахунку за надані послуги.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» задоволено.
		Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» заборгованість за договором на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно - технічному стані об`єктів благоустрою, у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі) за № 49 від 26.09.2022 у розмірі 5.485.844,89 грн та 82287,67 грн судового збору.
		Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 12, 15, 509, 525, 526, 631, 901-903 ЦК України, статей 173, 174, 193 ГК України, статей 76-77, 86 ГПК України мотивоване тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження виконання позивачем робіт за договором № 49 від 26.09.2022, що не спростовано відповідачем та не надано доказів оплати виконаних робіт, матеріали справи не містять аргументованої відмови позивачеві (виконавцю) у підписі акту № 6 у порядку, визначеному пунктом 10.7 договору, та відсутні докази звернення до відповідача щодо можливого відстрочення оплати за надані послуги на 241 день відповідно до пункту 3.9 договору, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5.485.844,89 грн заборгованості.
		Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; здійснити розподіл судових витрат у справі. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: незабезпечення участі представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції; ненадання оцінки запереченням відповідача проти позовних вимог, у тому числі щодо відсутності доказів погодження кошторису на роботи/послуги та їх обсяг, переліку послуг/робіт між замовником та виконавцем, а також доказів складання сторонами первинних документів, які б свідчили про виконання позивачем робіт за договором у спірний період. 
		Водночас, 16.05.2024 до суду апеляційної інстанції від представника скаржника надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 6862), в якому заявник просить долучити лист Державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 30.04.2024 №2306/7/11-30-24. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що з метою отримання додаткових доказів незабезпечення судом першої інстанції участі представника у всіх судових засіданнях 25.04.2024 адвокатом Карасір А.І. подано запит про надання інформації до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», щодо запрошення на відеоконференції, за результатами розгляду якого Державне підприємство «Інформаційні судові системи» надало відповідь на запит листом від 30.04.2024 №2306/7/1 1-30-24. Вказує на відсутність вказаного доказу на час подання апеляційної скарги.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вх. № 1197 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 та призначено справу до розгляду на 24.07.2024 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу  до 19.06.2024, з доказами його надсилання апелянту; встановлено позивачу строк до 19.06.2024 для надання письмового ставлення щодо клопотання про долучення матеріалів до апеляційної скарги листа №2306/7/11-30-24 від 30.04.2024 Державного підприємства «Інформаційні судові системи»; встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо  до 19.06.2024.
		18.06.2024 через канцелярію суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 8304), в якому позивач просить апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 - залишити без змін.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 клопотання представника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 24.07.2024 о 10:00 годині у справі №917/221/24 задоволено та ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №917/221/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.
		23.07.2024 через канцелярію суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№ 9741), в якому останній просив відкласти розгляд апеляційної скарги та не проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача. В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи зазначалось, що представник позивача знаходиться у відрядженні та не має технічної можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав, зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 24.07.2024.
		24.07.2024 у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду був присутній представник Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, який підтримав вимоги апеляційної скарги.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 15 серпня 2024 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104, про що повідомлено учасників справи; ухвалено судове засідання у справі №917/221/24, призначене на 15.08.2024 о 10:00 годині, провести за участю представника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради адвоката Карасір А.І. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку.
		Судове засідання суду апеляційної інстанції 15.08.2024 розпочалось за участю представників сторін. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав заявлене клопотання про долучення доказів, надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутні в судовому засіданні керівник ТОВ «ДБК КВАНТ» та адвокат позивача заперечували проти клопотання відповідача, зазначили про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а тому просили залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Щодо доданих представником відповідача до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).
		Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.
		Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.
		Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.
		Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - скаржник). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
		До того ж, відповідно до частини 1 статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
		При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
		Проте, скаржником в апеляційній скарзі не повідомлено суд про неможливість подання відповідного доказу, не наведено жодної причини об`єктивної неможливості його подання на час звернення з апеляційною скаргою, оскільки дії щодо отримання відповідного запиту належали виключно до суб`єктивної поведінки сторони, та взагалі не зазначено про відповідний доказ. Наведене виключає процесуальні підстави для дослідження його апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
		З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду вищенаведений додатковий доказ, як такий, що поданий в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
		Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» (далі - виконавець за договором, позивач, ТОВ «ДБК КВАНТ») та Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі- замовник за договором, відповідач) укладений договір № 49 на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі) (далі  договір) (т.1, а.с. 7-15).
		Згідно з пунктом 1.1 договору виконавець зобов`язується на свій ризик власними (власними і залученими) силами і засобами надати всі послуги по цьому договору за видами послуг і цінами, які передбачені тендерною пропозицією за результатами аукціону за предметом закупівлі: послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі), ДК 021:2015: 90610000-6 - Послуги з прибирання та підмітання вулиць (далі за текстом - послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх.
		Відповідно до пункту 2.1 договору ціна договору складає 128.699.579,82 грн. Договірна ціна є динамічною (пункт 2.3 договору).
		Пунктом 2.4 договору передбачено, що уточнення (зміна) договірної ціни здійснюється відповідно до умов договору за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою до договору.
		Згідно з пунктом 2.5 договору в складі договірної ціни міститься наступна документація:
		- пояснювальна записка до договірної ціни;
		- локальні кошториси;
		- підсумкова відомість ресурсів;
		- дефектний акт;
		- розрахунок загальновиробничих витрат до локальних кошторисів;
		- відомість обсягів робіт.
		Відповідно до пункту 2.6 договору після фактичного затвердження кошторису чи внесення змін до кошторису, договірну ціну та інші пов`язані умови договору (об`єми робіт, тощо) може бути скореговано відповідно до виділених бюджетних асигнувань шляхом укладення відповідних додаткових угод.
		Розділом 3 Договору "Розрахунки та платежі" визначено умови здійснення оплати виконавцю за виконані послуги. Так, відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору замовник здійснює оплату виконавцю та виконані послуги по мірі надходження фінансування з бюджету. Розрахунки та платежі здійснюються на підставі наданих виконавцем замовнику форм КБ-2в, КБ-3. Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги на підставі наступних документів: акту за формою КБ-2в, та формою КБ-3, підписаними уповноваженими представниками обох сторін, з усіма необхідними документами, порядок надання яких визначений пунктом 6.3.11 даного договору, та оформлених належним чином, згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України.
		Оплата проводиться за фактично надані обсяги послуг шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, в межах виділених коштів (фактичного фінансування), на протязі 10 робочих днів з моменту підписання сторонами форм КБ-2в, КБ-3, оформлених відповідно до умов цього договору (п.3.4 договору).
		Можливе відстрочення оплати за надані послуги (п.3.9 договору).
		Відповідно до пункту 6.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема: 
		- своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю за надані послуги, визначені цим договором, в розмірах і в строки встановлені договором (п.п.6.1.1);
		- приймати надані виконавцем послуги згідно з актами формою КБ-2в та формами КБ-3, оформленими належним чином, за умови надання послуг виконавцем, які відповідають вимогам визначеним у розділі 4 цього договору та за умови згідно договірної ціни (п.п. 6.1.2);
		- забезпечити фінансування передбачених цим договором послуг за рахунок бюджетних коштів, в межах фінансування, по мірі фактичного надходження грошових коштів на рахунок замовника, відкритого в органах Державної Казначейської Служби та фактичної оплати органами Державної Казначейської Служби (п.п.6.1.3).
		Замовник має право, зокрема, повернути виконавцю акти наданих послуг без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 3.3 розділу 3 цього договору (відсутність печатки, підписів тощо) та ненадання всіх необхідних підтверджуючих документів, визначених пунктом 6.3.11 даного договору та оформлених належним чином згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. У супровідному листі до таких документів замовник надає виконавцеві перелік відсутніх та/або не вірно оформлених документів із посиланням на відповідну норму законодавства (п.п.6.2.2 договору).
		Відповідно до пункту 6.3 договору виконавець зобов`язаний, зокрема:
		- забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором та листами-дорученнями (за їх наявності) (п.п.6.3.1);
		- своєчасно надавати замовнику, відповідно до умов договору та тендерної пропозиції, послуги, які наведені у додатку № 2 до договору відповідно до вимог замовника (п.п.6.3.3);
		- своїми (та залученими) силами і засобами надати всі послуги в обсягах і строки, передбачені договором, з урахуванням зведеного підрахунку витрат на виконання послуг та здати надані послуги замовнику (п.п.6.3.5); 
		- письмово інформувати замовника про укладання договорів з третіми особами, що залучаються виконавцем для надання послуг за цим договором, і забезпечувати контроль за ходом надання послуг, що виконуються ними (п.п.6.3.6); 
		- надати замовнику разом з актами приймання наданих послуг з розрахунком одиничної вартості (на власну техніку), оригінали або завірені належним чином копії підтверджуючих документів (як то: видаткові накладні на матеріальні ресурси, калькуляції на виготовлення матеріальних ресурсів, табелі обліку робочого часу, платіжні доручення підтверджуючі проведені видатки, талони, довідки, рапорти (шляхові листи) та завірені копії договорів на орендовані машини та механізми, довідки на послуги, розрахунки вартості 1 маш-год власної техніки, відповідні розрахунки заміни машини та механізмів та інші необхідні замовнику документи) на обсяг наданих послуг. У разі надання завірених належним чином копій документів, наведених у цьому пункті, оригінали таких документів повинні зберігатися виконавцем (п.п.6.3.11);
		- виконувати послуги регулярно, попередньо узгодивши з замовником, а саме: проводити регулярний огляд вулиць та за наявності будь-якого сміття на території огляду надати послуги з прибирання та вивезенню сміття (в тому числі в місцях масово скупчення сміття ігнорування яких може призвести до негативних наслідків благоустрою Полтавської міської територіальної громади), здійснювати щоденне прибирання вулично-дорожньої мережі міста та вивіз сміття, в осінній період під час листопаду забезпечити щоденне ретельне очищення проїжджої частини вулиць, доріг від листя застосовуючи спеціальну техніку, під час зимової експлуатації доріг забезпечувати очищення вулиць доріг від снігу та усунення ожеледиці, забезпечити заготівлю необхідної кількості протиожеледних матеріалів (пісчано-солевої суміші), забезпечити негайну роботу спецтехніки (піскорозкидувачів, грейдерів) (п.п.6.3.14).
		Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (п.п.6.4.1 договору).
		Розділом 8 договору передбачено умови залучення третіх осіб, а саме: виконавець може залучити для виконання послуг третіх осіб за попереднім інформуванням замовника. Виконавець забезпечує координацію діяльності залучених третіх осіб при надані послуг та наявності їх дозвільних документів. Такі договори не змінюють зобов`язань виконавця перед замовником (п. 8.1 договору).
		За умовами пункту 8.2 договору приймання та оплату послуг виконаних третіми особами, здійснює виконавець, після узгодження обсягів наданих послуг із замовником. Виконавець співпрацює з іншими виконавцями, державними органами, комунальними підприємствами і замовником.
		У розділі 10 договору сторони передбачили такі умови здавання та приймання послуг.
		Згідно з пунктом 10.1 договору строк надання послуг - з моменту підписання даного договору по 31 грудня 2022 року.
		Відповідно до пункту 10.2 договору місце надання послуг - територія Полтавської міської територіальної громади (м. Полтава, Валківський старостинський округ ПМТГ, Чорноглазівський старостинський округ ПМТГ, Гожулівський старостинський округ ПМТГ, Пальчиківський старостинський округ ПМТГ, Абазівський старостинський округ ПМТГ, Супрунівський старостинський округ ПМТГ, Бричківський старостинський округ ПМТГ, Тахтаулівський старостинський округ ПМТГ, Сем`янівський старостинський округ ПМТГ, Ковалівський старостинський округ ПМТГ).
		Пунктом 10.3 договору встановлено, що обсяг виконання послуг - зазначено у переліку послуг та їх обсягів (Додаток № 2).
		Згідно з пунктом 10.4 договору здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення здійснюється актами приймання наданих послуг з розрахунком одиничної вартості, з наданням всіх необхідних підтверджуючих документів (накладні на матеріальні ресурси, талони, довідки, шляхові листи та завірені копії договорів на орендовані машини та механізми, довідки на послуги, розрахунки вартості 1 маш-год. власної техніки, відповідні розрахунки заміни машини та механізмів та інші необхідні замовнику та обов`язкові згідно чинного законодавства документи) та оформлених належним чином, згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України.
		Відповідно до пункту 10.5 договору вартість послуг розраховується на підставі зведеного кошторису на виконання послуг з урахуванням ресурсних елементних кошторисних норм утримання об`єктів вулично-дорожньої мережі населених пунктів, інших діючих нормативних документів.
		Надання послуг за договором здійснюється в обсягах і в терміни, визначені даним договором та згідно листів-доручень замовника (в разі їх наявності). Також, замовник може надавати доручення виконавцю у телефонному режимі (п. 10.6 договору).
		За результатами наданих послуг виконавець складає, підписує 2 (два) примірники акту (актів) приймання наданих послуг з розрахунком одиничної вартості (форми КБ-2в та КБ-3), з наданням підтверджуючих документів замовнику. Останній перевіряє такі акти, і в разі відсутності зауважень, підписує і повертає один примірник акту виконавцю у триденний термін, або надає виконавцю аргументовану відмову у підписі (п. 10.7 договору).
		Договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2022, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань (п. 13.1 договору).
		При взаєморозрахунках по цьому договору, усі витрати, які включаються до актів приймання наданих послуг, розраховуються за цінами визначеними виконавцем у тендерній пропозиції за результатами аукціону (по кожному виду послуги окремо) з урахуванням фактично наданих послуг (п. 15.1 договору).
		Зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані сторонами (п.17.1 договору).
		Згідно з розділом 18 договору додатками до нього є: договірна ціна (додаток № 1); перелік послуг та їх обсягів (додаток № 2); зведений кошторисний розрахунок вартості (додаток № 3).
		До позовної заяви долучено вказані додатки до договору, а саме:
		- Договірна ціна - додаток №1 договору №49 від 26.09.2022, на загальну суму 128.699.579,82 грн (т.1, а.с.16);
		- Перелік послуг та їх обсягів - додаток №2 договору №49 від 26.09.2022, в якому визначено найменування робіт і витрат, їх кількість(т.1, а.с.17-29);. 
		Так, вказаним додатком передбачено такі послуги: послуга №1 - прибирання вулиць (очищення, посипання) Полтавської міської територіальної громади при зимовому утриманні; послуга №2  прибирання (очищення, посипання) вулиць Полтавської міської територіальної громади в зимовий період (тротуарів, доріжок, площ та інших територій) механізованим способом; послуга №3  прибирання (очищення, посипання) доріг, тротуарів, доріжок, площ та інших територій Полтавської міської територіальної громади від снігу та льоду вручну; послуга №4 - прибирання вулиць Полтавської міської територіальної громади (зупинок громадського транспорту) при зимовому утриманні; послуга №5 - прибирання (механізоване очищення в т.ч. миття та полив) проїжджої частини вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади при літньому утриманні; послуга № 6 - механізоване прибирання прибордюрної частини доріг від наносів ґрунту з навантаженням та вивезенням з території Полтавської міської територіальної громади при літньому утриманні; послуга №7  прибирання прибордюрної частини доріг від наносів ґрунту вручну територій Полтавської міської територіальної громади при літньому утриманні; послуга №8 - прибирання (очищення) тротуарів, доріжок, площ та інших територий Полтавської міської територіальної громади; послуга №9 - прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (збирання, згрібання, навантаження та вивезення опалого листя, трави, гілок, сміття, прибирання сміття та крупногабаритного сміття); послуга №10 - механізоване прибирання: зняття напливів і наносів ґрунту із зелених зон та узбіччя доріг Полтавської міської територіальної громади та інші роботи; послуга №11 - Прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади: очищення мереж зливової каналізації; послуга №12  прибирання вулиць та інших територій від сміття Полтавської міської територіальної громади (зупинок громадського транспорту); послуга №13 - прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (прибирання сміття з урн); послуга №14 - прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (прибирання сміття на газонах, узбіччі, автодорогах, тротуарах та інших територіях); послуга №15  прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (прибирання підземних переходів, туалетів громадського користування, оглядових майданчиків, місць відпочинку, місць відстою транспорту, та інші роботи). 
		- Зведений кошторисний розрахунок вартості - додаток №3 договору №49 від 26.09.2022, відповідно до якого всього по зведеному кошторисному розрахунку загальна вартість 128.699.579,82 грн (т.1, а.с.30).
		Вищезазначені додатки підписані сторонами та скріплені їх печатками.
		Також, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до пункту 2.5 договору складені такі документи: 
		- пояснювальна записка на Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т ч. утримання вулично-дорожньої мережі) ДК02162015:90610000-6 - Послуги з прибирання та підмітання вулиць, згідно якої всього по кошторису 128 699,58 тис грн (т.1, а.с. 41);
		- локальний кошторис на будівельні роботи № 07-01-01 на Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т.ч, утримання вулично-дорожньої мережі) ДК02162015:90610000-6 - Послуги з прибирання та підмітання вулиць, складений в поточних цінах станом на вересень 2022 року, відповідно до якого всього по зведеному кошторисному розрахунку 128.699.579,82 грн (т.1, а.с.42-65);
		- підсумкова відомість ресурсів (т.1, а.с.66-72);
		- дефектний акт на "Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі) ДК02162015:90610000-6 - Послуги з прибирання та підмітання вулиць", в якому визначено найменування робіт і витрат та їх кількість (т.1, а.с. 31-35);
		- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 07-01-01 на Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі) ДК02162015:90610000-6 - Послуги з прибирання та підмітання вулиць, разом загальновиробничі витрати: 8201009,24 грн (т.1, а.с. 36-40);
		- відомість обсягів робіт "Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі) ДК02162015:90610000-6 - Послуги з прибирання та підмітання вулиць" (т.1, а.с.73-77).
		В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» та Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради укладено додаткову угоду від 27.09.2022 №1 до договору від 26.09.2022 №49 (т.1, а.с. 78).
		Відповідно до умов пункту 1.1 цієї додаткової угоди, враховуючи пункт 15.4 та пункт 17.2 договору від 26.09.2022 № 49, сторони дійшли до взаємної згоди: зменшити обсяги закупівлі, відповідно до додатку № 2 до додаткової угоди № 1 до договору від 26.09.2022 № 49 (п.п.п. 1.1.1); враховуючи п. 1.1.1 даної додаткової угоди зменшити ціну договору на 24.915.261,45 грн та викласти пункт 2.1 договору від 26.09.2022 № 49 у відповідній редакції, згідно з якою ціна договору складає 103.784.318,37 грн.
		Також сторони домовились викласти додаток № 1 «Договірна ціна», додаток № 2 «Перелік послуг та їх обсяги» та додаток № 3 «Зведений кошторисний розрахунок вартості» до договору у новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди.
		Відтак, з урахуваннями додаткової угоди від 27.09.2022 №1 до договору сторонами підписані та скріплені печатками такі документи:
		- Договірна ціна - додаток №1 до додаткової угоди №1 від 27.09.2022 до договору №49 від 26.09.2022, на загальну суму 103.784.318,37 грн (т.1, а.с.79);
		- Перелік послуг та їх обсягів - додаток №2 до додаткової угоди №1 від 27.09.2022 до договору №49 від 26.09.2022, в якому визначено найменування робіт і витрат, їх кількість. Вказаним додатком передбачено тотожні послуги, що були визначені у додатку №2 до договору, проте змінено їх кількість (т.1, а.с.80-89);
		- Зведений кошторисний розрахунок вартості - додаток №3 до додаткової угоди №1 від 27.09.2022 до договору №49 від 26.09.2022, відповідно до якого всього по зведеному кошторисному розрахунку загальна вартість 103.784.318,37 грн (т.1, а.с.90).
		Також, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до пункту 2.5 договору, з урахуванням укладеної додаткової угоди від 27.09.2022 № 1, складено такі документи у новій редакції:
		- пояснювальна записка на послуги, згідно якої всього по кошторису 103784,32 тис грн (т.1, а.с.129);
		- локальний кошторис на будівельні роботи № 07-01-01 на послуги, складений в поточних цінах станом на вересень 2022 року, (т.1, а.с.102-121);
		- підсумкова відомість ресурсів (т.1, а.с.122-128);
		- дефектний акт на послуги, в якому визначено найменування робіт і витрат та їх кількість (т.1, а.с. 91-95);
		- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 07-01-01 на послуги, разом загальновиробничі витрати: 6604625,44 грн (т.1, а.с. 130-134);
		- відомість обсягів робіт на послуги (т.1, а.с.96-100);
		- договірна ціна на послуги, згідно якого договірна ціна 103.784.318,37 грн (т.1, а.с. 101).
		Також, сторонами укладено додаткову угоду від 27.09.2022 №2 до договору від 26.09.2022 №49, за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди щодо зменшення суми авансу, передбаченого пунктом 3.5 договору (т.1, а.с. 155).
		В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду від 28.12.2022 №3 до договору від 26.09.2022 №49, за умовами якої сторони дійшли до взаємної згоди про зменшення ціни в договорі про закупівлю на 1350000,00 грн та викладення пункту 2.1 договору від 26.09.2022 № 49 у відповідній редакції, згідно з якою ціна договору складає 102.434.318,37 грн (т.1, а.с. 136).
		30.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» та Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради укладено додаткову угоду №4 до договору від 26.09.2022 №49 (т.1, а.с. 137), в якій сторони домовились про таке:
		- продовжити строк дії договору від 26.09.2022 №49 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році (п.п. 1.1.1); 
		- загальна сума ціни цієї додаткової угоди складає 20.486.863,00 грн, у тому числі ПДВ - 3.414.477,17 грн (п.п. 1.1.2);
		- внести зміни до пункту 10.1 договору від 26.09.2022 № 49 та викласти його у наступній редакції: «Строк надання послуг з моменту підписання даного договору по 31.03.2023» (п.п.1.1.3);
		- доповнити пункт 13.1 договору від 26.09.2022 № 49 абзацом 2 наступного змісту: «Договір продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2023 року, але не пізніше 31.03.2023» (п.п. 1.1.4);
		- інші пункти договору від 26.09.2022 № 49 залишаються незмінними (п.п.1.1.5).
		У додатковій угоді від 31.03.2023 №5 до договору сторони, керуючись пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи пункт 15.4 та пункт 17.2 договору від 26.09.2022 року №49, дійшли згоди внести зміни до абзацу 1 пункту 13.1 договору та викласти його в такій редакції: договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.04.2023, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань (т.1, а.с.138).
		За твердженням позивача, у період з 22.12.2022 по 24.02.2023 позивач (виконавець) надав послуги за договором на загальну суму 20.485.844,18 грн, та з огляду на вичерпання суми, передбаченої додатковою угодою від 30.12.2022 № 4 до договору, надання послуг було припинено.
		У позовній заяві позивач вказує на те, що 06.03.2023 виконавець надав замовникові акти приймання наданих послуг за формою КБ-2в з необхідними додатками № 5 на суму 14.999.999,29 грн та акт № 6 на суму 5.485.844,89 грн; відповідач (замовник) сплатив вартість послуг, зазначених в акті № 5, підписав та повернув акт позивачеві, проте акт № 6 не підписано, не повернуто та не оплачено відповідачем.
		Доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2023 листом від 18.08.2023 вих. № 2023.08.18, та 10.11.2023 листом від 07.11.2023 вих.№ 2023.11.07 ТОВ «ДБК КВАНТ» на адресу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради надіслано акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за 22.12.2022  24.02.2023 за формою КБ-2в на суму 5.485.844,89 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №6 за 22.12.2022  24.02.2023 за формою КБ-3 на суму 5485,84489 тис. грн разом з іншими доданими документами (т.2, а.с.103-113).
		Проте, як зазначає позивач, у передбачений договором строк аргументованої відмови у підписанні із зазначенням чіткої підстави для такого та необхідних до виправлення/додання документів відповідачем не надано.
		Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що: по-перше, первинної документації яка б свідчила про виконання позивачем зобов`язань матеріали позовної заяви не містять, окрім наданого договору, який підтверджує тільки намір; по-друге, не укладання сторонами до додаткової угоди №4 на загальну суму цієї додаткової угоди, яка складала 20.486.863,00 грн, таких додатків, як договірна ціна, перелік послуг та їх обсягів, зведений кошторис розрахунків вартості також свідчить тільки про намір в майбутньому за необхідності скористатись послугами позивача на визначену сторонами суму коштів, адже сторони фактично виконали весь обсяг договору у 2022 році, а новий перелік робіт та послуг завжди укладався між сторонами під час зміни відносин, про що свідчать як умови договору так й в подальшому укладена до нього додаткова угода №1. За твердженням відповідача, він не замовляв послуги у позивача у спірний період, кошторис на роботи/послуги та їх обсяг не погоджував, а тому направлений акт виконаних робіт №6 не підписував і не погоджував, адже їх фактично не замовляв та не отримував.
		При цьому, вказує на те, що відповідач у справі є некомерційною організацією, юридичною особою і розпорядником бюджетних коштів, а тому без фактичного затвердження кошторису ні замовлення послуг, ні їх оплату не здійснює, та зобов`язання останнього виникають тільки після наявності та виключно в межах затверджених бюджетних призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах виділених бюджетних асигнувань та фактичного надходження бюджетних коштів, що і передбачено умовами спірного договору.
		Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження фактичних наданих послуг відповідачу, вказує на те, що договори із іншими організаціями та акти виконаних робіт до них, не підтверджують фактичне виконання робіт самим позивачем на зазначену до стягнення суму в розмірі 5.485.844,89 грн та відсутні докази інформування замовника про залучення таких осіб.
		Крім того, зазначає, що пунктом 3.9 договору передбачена можливість відстрочення оплати за надані послуги, тому фактично за наявності відстрочення оплати в 241 день на даний час у замовника за договором взагалі відсутній обов`язок сплачувати кошти, а у позивача право вимагати їх сплати.
		Разом тим, відповідач звернув увагу на те, що позивач неодноразово подавав до суду вказаний позов (справи № 917/139/24, №917/140/24, №917/221/24), а тому, на думку відповідача, намагався в такий спосіб обійти систему автоматичного розподілу, допоки не обрав склад суду, який його влаштував.
		03.04.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову, з підстав зазначених вище (т.2, а.с.176-178).
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
		- відповідач до закінчення встановленого строку звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про продовження строку на подання відзиву у відповідності до приписів частини 2 статті 119 ГПК України, проте вказане клопотання не було розглянуто у відповідності до вимог процесуального законодавства, а натомість суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав причини пропуску строку поважними та прийняв до розгляду відзив, чим порушив норми процесуального права;
		- судом першої інстанції не розглянуто заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не надано можливості представнику відповідача взяти участь ні у підготовчому засіданні, ні під час розгляду по суті, належним чином не повідомлено відповідача та введено в оману за фіктивної реєстрації відеоконференції у справі, розглянуто справу за відсутності представника відповідача;
		- відповідачем було подано заяву про відвід судді Господарського суду Полтавської області Сіроша Дмитра у справі №917/221/24 з посиланням на обставини щодо проведення підготовчого засідання без належного повідомлення відповідача та за фіктивної реєстрації відеоконференції у справі, не вирішення клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та за обставин вибору позивачем складу суду через систему авторозподілу, оскільки вказану позовну заяву позивач подавав тричі поки не обрав, як він вважає, склад суду який його влаштовує (справи № 917/139/24, №917/140/24, №917/221/24). Проте, судом першої інстанції залишено вказану заяву без розгляду;
		- суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не надав оцінку доводам відповідача у справі, залишив без уваги заперечення відповідача викладені у відзиві. 
		В цій частині скаржник звертає увагу на відсутність доказів складання сторонами первинних документів, які б свідчили про виконання позивачем робіт за договором у спірний період, тоді як укладення додаткової угоди свідчить лише про намір сторін; не укладення сторонами до такої додаткової угоди обов`язкових додатків також свідчить лише про намір в майбутньому за необхідності скористатись послугами позивача; відповідач не замовляв послуги у позивача, кошторис на роботи/послуги та їх обсяг не погоджував, а тому направлений акт виконаних робіт №6 не підписував і не погоджував, адже їх фактично не замовляв та не отримував; надані договори зі сторонніми організаціями та акти виконаних робіт до них не підтверджують фактичне виконання робіт самим позивачем за спірним договором на зазначену до стягнення суму в розмірі 5.485.844,89 грн.
		Вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не надав оцінку тому, що за відсутності погодженого кошторису, переліку послуг та робіт між замовником та виконавцем, виділених бюджетних асигнувань, погодженого акта виконаних робіт - стягнення заборгованості за послуги, які не надавались відповідачеві, слід визнати безпідставним та протиправним.
		Також, вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що складання вказаного акту позивачем відбулось у вересні та листопаді 2023 року, про що свідчать подані позивачем докази, а судом не з`ясовано яким чином відповідач мав можливість перевірити виконані позивачем роботи в грудні 2022 року - лютому 2023 року з прибирання вулиць, тобто здійснені ним більше ніж пів року до цього, які не замовлялись відповідачем та обсяги не погоджувались.
		З огляду на те, що однією з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового судового рішення, суд апеляційної інстанції насамперед вважає за необхідне з`ясувати доводи апеляційної скарги в цій частині.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд
		Згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу.
		Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
		Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
		У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Колегія суддів зазначає, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
		Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.
		За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
		Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		Частинами 1 та 2 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
		Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки (частина 11 статті 197 Господарського процесуального кодексу України).
		Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2023 (тобто не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання) представником відповідача адвокатом Карасір Анною Ігорівною до суду першої інстанції було подано заяву про участь у судовому засіданні, призначеного на 19.03.2024 о 14:30 годині, та в усіх подальших судових засіданнях у даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 2, а. с.134-135).
		19.03.2024 судом першої інстанції постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.04.2024 о 10:00 годині. З протоколу судового засідання (без фіксації) від 19.03.2024 вбачається, що сторони в судове засідання не з`явились, тому фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, протокол ведеться в письмовій формі згідно з ГПК України. 
		01.04.2024 представником відповідача подано заяву про відвід судді у справі, зокрема, з тих підстав, що судом не розглянуто заяву відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та не повідомлено відповідача про таку можливість. Як зазначав відповідач, 19.03.2024 організатором конференції Господарського суду Полтавської області о 09.27 годині зареєстрована відеоконференція у справі №917/221/24 №2621272 та представник відповідача, як запрошена у справі, проте вказана відеоконференція не відбулась 19.03.2024 ні о 14.30 годині, ні в інший час.
		03.04.2024 суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача. За результатами цього судового засідання судом першої інстанції було ухвалено рішення, яке є предметом апеляційного оскарження. Зі змісту цього судового рішення вбачається, що 19.03.2024 організатором конференції Господарського суду Полтавської області Бойченко Людмилою Олександрівною о 09:27 годині зареєстрована конференція у справі № 917/221/24 та запрошено учасника, проте відповідач не взяв участь в підготовчому засіданні в режимів відеоконференції. Також, у системі відеоконференцзв`язку зареєстровано відеоконференцію 03.04.2024 о 10:00 годині, проте, відповідач не взяв участь в судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.04.2024 о 10:00 годині в режимі відеоконференції. 
		Колегія суддів зазначає, що Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке набуло чинності 05 жовтня 2021 року (далі по тексту - Положення).
		Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (пункт 2 розділу І Положення).
		Згідно з пунктом 46 глави 3 розділу ІІІ Положення за наявності в суді технічної можливості учасник справи у порядку, встановленому процесуальним законом, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
		За наявності в суді технічної можливості учасник справи може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду за допомогою технічних засобів суду. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує такий суд (пункт 47 глави 3 розділу ІІІ Положення).
		Відповідно до пункту 50 глави 3 розділу ІІІ Положення суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).
		Частиною 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
		Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні ухвали місцевого господарського суду про задоволення, відмову чи залишення без розгляду заяви представника відповідача, що наявна в матеріалах справи, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
		Отже, з огляду на норми статті 232 Господарського процесуального кодексу України та пункту 50 глави 3 розділу ІІІ Положення суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу за результатами розгляду заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чого ним зроблено не було.
		Будь-яких інших доказів повідомлення представника відповідача про вказані обставини (зокрема, телефонограми, повідомлення на електронну пошту, довідки про доставку електронного листа, розписки представника, тощо) матеріали справи також не містять.
		Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд не може вважати підтвердженими встановлені в оскаржуваному рішенні обставини, що представник відповідача був належним чином повідомлений, зокрема, про дату, час та місце проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте не прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		При цьому, суд апеляційного інстанції враховує, що процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції (що й було зроблено в даному випадку представником відповідача) або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання.
		Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції під час проведення судових засідань (19.03.2024 та 03.04.2024) здійснив запрошення/виклик представника відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також відсутні докази того, що під час запрошення/виклику представника відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми з інтернет зв`язком, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником відповідача.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що залишення без розгляду заяви представника відповідача про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та незабезпечення судом участі представника у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав, позбавило відповідну сторону можливості реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості.
		Таким чином, залишення без розгляду вказаної заяви представника відповідача про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, не повідомлення останнього про результати розгляду цієї заяви, фактично призвело до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, оскільки скаржник мав правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (про що просив у заяві).
		Враховуючи викладене та наведені норми Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права, не розглянув заяву скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, чим порушив вимоги статті 197 Господарського процесуального кодексу України та принцип рівності сторін.
		Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 904/5816/20, від 26.09.2023 у справі № 922/1163/22.
		Окрім того, у відповідності до вищенаведеної усталеної практики Верховного Суду, залишення відповідного клопотання без розгляду свідчить про відсутність належного повідомлення заявника про місце розгляду справи (поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції або ж виключно у приміщенні суду).
		Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Отже, оскільки доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення у судовому засіданні 03.04.2024 без участі представника відповідача, неповідомленого належним чином про місце розгляду справи, знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з вищенаведених процесуальних підстав, які в даному випадку є обов`язковими для застосування.
		Апеляційний господарський суд, надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає таке.
		Так, предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ «ДБК КВАНТ» до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення заборгованості за додатковою угодою від 30.12.2022 №4 до договору від 26.09.2022 № 49 на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т. ч. утримання вулично-дорожньої мережі), укладеного за результатами публічної закупівлі.
		Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Згідно із статями 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення як спрямованості їх дій, так і певних правових наслідків.
		Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06. 2019 року у справі №923/496/18.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України, з елементами договору підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 ЦК України, з огляду на таке.
		Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
		Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.
		Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
		Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.
		До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов`язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/611/19 від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18.
		У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.
		Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Зі змісту статей 839, 840 Цивільного кодексу України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо ж робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.
		У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (стаття 843 Цивільного кодексу України).
		Враховуючи те, що предметом договору є надання виконавцем на власний ризик послуг з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у томі числі утримання вулично-дорожньої мережі), з урахуванням додатків до цього договору, зокрема, додатку №2  Перелік послуг та їх обсягів, яким визначено найменування робіт і витрат, одиницю виміру та кількість цих робіт, зважаючи, що за умовами договору здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення оформлюється актами приймання наданих послуг (форми № КБ-2в) та довідкою про вартість наданих послуг (форми №КБ-3) (характерно для договорів підряду), тобто замовника цікавить не сам процес надання послуги, а його результат, який є осяжним, колегія суддів вважає, що укладений договір, предметом якого зазначено послуги, має елементи змішаного договору: договору підряду і послуг.
		Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18.
		Спір у справі виник у зв`язку із нездійсненням відповідачем оплати за надані послуги/роботи по договору від 26.09.2022 №49 на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі), з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди від 30.12.2022 №4. 
		Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов пункту 10.7 договору від 26.09.2022 №49 позивачем складено та направлено відповідачу на підписання акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за 22.12.2022  24.02.2023 за формою КБ-2в на суму 5.485.844,89 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №6 за 22.12.2022  24.02.2023 за формою КБ-3 на суму 5485,84489 тис. грн разом з іншими доданими документами у відповідності до пункту 6.3.11 договору, проте відповідачем вказані документи не підписані та оплату не здійснено. 
		Досліджуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
		З вищенаведеного вбачається, що як умовами укладеного між сторонами договору (п.п.4.3,6.2.1, 6.2.3, 6.2.4, 10.8), так і нормами статті 853 ЦК України саме на замовника (в даному випадку  відповідача) покладено обов`язок зі здійснення протягом усього строку надання послуг контролю за відповідністю якості та обсягу наданих послуг умовам цього договору, контролю надання послуг у строки, встановлені цим договором.
		Проте, в даному випадку відповідач відмовився від підписання наданих відповідачем документів (акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3) за результатами наданих послуг/робіт, не надавши доказів на підтвердження письмового звернення до позивача щодо недоліків чи неякісності виконаних робіт (наданих послуг).
		Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18 та інших (у тому числі і постанова Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20). Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
		За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
		Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
		Таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.
		Також варто враховувати, що виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання актів, в яких ним зафіксовано обсяг та вартість наданих послуги (виконаних робіт).
		Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради оплати ТОВ «ДБК КВАНТ» виконаних робіт/наданих послуг за договором, останній повинен направити замовнику визначені умовами пункту 6.3.11, 10.7 договору документи, зокрема, акти приймання-передачі виконаних робіт, а замовник повинен їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
		Обґрунтованість мотивів відмови другої сторони від підписання акта, обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором та відповідність цих робіт умовам договору є предметом доказування у справі за загальним правилом.
		Водночас за обставинами цієї справи вбачається, що замовник (відповідач) взагалі не заперечує факт отримання документів на підтвердження факту виконання робіт щодо обсягу та їх вартості, однак мотивує свою відмову від їх підписання та прийняття робіт/послуг відсутністю доведення обставин щодо їх реального надання/виконання та не погодження відповідного обсягу послуг сторонами у договорі, що виключає наявність у нього підстав виконувати договірні зобов`язання в частині здійснення їх оплати.
		З урахуванням встановлених фактичних обставин, які склались між сторонами, суд зазначає про те, що у цій справі для правильного вирішення спору мають важливе значення обставини реального виконання робіт/надання послуг за укладеним договором та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем, та відповідно, підлягає окремому доведенню ним у цій справі.
		Так, як було встановлено вище, між сторонами було укладено договір від 26.09.2022 № 49 на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі), за умовами пунктів 2.1, 2.3 якого ціна договору складає 128.699.579,82 грн, договірна ціна є динамічною.
		Згідно з пунктом 10.1 договору строк надання послуг - з моменту підписання даного договору по 31 грудня 2022 року. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2022, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань (п. 13.1 договору).
		Також сторонами укладено та підписано додатки до цього договору, якими згідно з розділом 18 договору є: договірна ціна - додаток №1 договору від 26.09.2022 №49, на загальну суму 128699579,82 грн; перелік послуг та їх обсягів - додаток №2 договору від 26.09.2022 №49, в якому визначено найменування робіт і витрат, їх кількість; зведений кошторисний розрахунок вартості - додаток №3 договору від 26.09.2022 №49, відповідно до якого всього по зведеному кошторисному розрахунку загальна вартість 128699579,82 грн.
		В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду від 27.09.2022 №1 до договору від 26.09.2022 №49, якою зменшено ціну договору та передбачено, що ціна договору складає 103.784.318,37 грн. З цих підстав, сторонами також викладено додаток № 1 «Договірна ціна», додаток № 2 «Перелік послуг та їх обсяги» та додаток № 3 «Зведений кошторисний розрахунок вартості» до договору у новій редакції, що додано до цієї додаткової угоди.
		Окрім того, у відповідності до пункту 2.5 договору, згідно з яким у складі договірної ціни міститься наступна документація: пояснювальна записка до договірної ціни; локальні кошториси; підсумкова відомість ресурсів; дефектний акт; розрахунок загальновиробничих витрат до локальних кошторисів; відомість обсягів робіт, до матеріалів справи додано відповідні документи складені до договору від 26.09.2022 №49, а в подальшому до додаткової угоди від 27.09.2022 №1, якою змінено ціну договору.
		Також, сторонами укладено додаткову угоду від 28.12.2022 №3 до договору від 26.09.2022 №49, за умовами якої сторони дійшли до взаємної згоди про зменшення ціни в договорі про закупівлю та викладення пункту 2.1 договору від 26.09.2022 № 49 у відповідній редакції, згідно з якою ціна договору складає 102.434.318,37 грн (т.1, а.с. 136).
		Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, договірні зобов`язання сторін за договором від 26.09.2022 №49 виконані в повному обсязі. Обставини щодо виконання договору від 26.09.2022 №49, з урахуванням укладених до нього додаткових угод №1-3, не є спірними в даній справі та не досліджуються судом.
		Разом з тим, спірним є питання щодо виконання зобов`язань за договором в частині продовження правовідносин сторін, з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди від 30.12.2022 №4.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. 
		Частиною 6 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" ( в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
		Зазначені норми фактично надають сторонам право унести до укладеного ними договору закупівлі такі зміни, які гарантують можливість забезпечити відповідні потреби замовника на період, що не входив до укладеного ними договору в первісній редакції. Законодавство встановлює обмеження щодо строку укладення такого договору (час, достатній для проведення процедури закупівлі) та суми, на яку може бути збільшена початкова ціна договору закупівлі (не більше 20%).
		Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали додаткову угоду від 30.12.2022 №4 до договору від 26.09.2022 №49 (т.1, а.с. 137), в якій домовились продовжити строк дії договору від 26.09.2022 №49 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році (п.п. 1.1.1). 
		Сторонами визначено загальну суму ціни цієї додаткової угоди у розмірі 20.486.863,00 грн (п.п. 1.1.2). 
		Крім того, цією додатковою угодою внесено зміни до пункту 10.1 договору, а саме: строк надання послуг з моменту підписання даного договору по 31.03.2023 (п.п.1.1.3); доповнено пункт 13.1 договору абзацом, відповідно до якого договір продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2023 року, але не пізніше 31.03.2023 (п.п. 1.1.4); інші пункти договору від 26.09.2022 № 49 залишаються незмінними (п.п.1.1.5).
		Судова колегія зазначає, що за умовами укладеного договору уточнення (зміна) договірної ціни здійснюється відповідно до умов договору за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою до договору; після фактичного затвердження кошторису чи внесення змін до кошторису, договірну ціну та інші пов`язані умови договору (об`єми робіт, тощо) може бути скореговано відповідно до виділених бюджетних асигнувань шляхом укладення відповідних додаткових угод (п.п. 2.4, 2.6).
		Відповідно до положень укладеного договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю за надані послуги, визначені цим договором, в розмірах і в строки встановлені договором (п.п.6.1.1), приймати надані виконавцем послуги згідно з актами формою КБ-2в та формами КБ-3, оформленими належним чином, за умови надання послуг виконавцем, які відповідають вимогам визначеним у розділі 4 цього договору та за умови згідно договірної ціни (п.п. 6.1.2); виконавець зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати замовнику, відповідно до умов договору та тендерної пропозиції, послуги, які наведені у додатку № 2 до договору відповідно до вимог замовника (п.п.6.3.3), своїми (та залученими) силами і засобами надати всі послуги в обсягах і строки, передбачені договором, з урахуванням зведеного підрахунку витрат на виконання послуг та здати надані послуги замовнику (п.п.6.3.5); обсяг виконання послуг - зазначено у переліку послуг та їх обсягів (додаток № 2) (п. 10.3); вартість послуг розраховується на підставі зведеного кошторису на виконання послуг з урахуванням ресурсних елементних кошторисних норм утримання об`єктів вулично-дорожньої мережі населених пунктів, інших діючих нормативних документів (п.10.5); надання послуг за договором здійснюється в обсягах і в терміни, визначені даним договором та згідно листів-доручень замовника (в разі їх наявності) (п. 10.6).
		Тобто, за умовами договору визначення обсягу та вартості наданих послуг визначається саме у додатках до цього договору, що є невід`ємними його частинами, а надання виконавцем послуг за таким договором, та відповідно їх прийняття замовником, має бути у відповідності до узгоджених сторонами умов щодо їх виду, обсягів (кількості) та вартості. 
		Проте, як стверджує замовник (відповідач) та не спростовано позивачем, до додаткової угоди від 30.12.2022 №4 до договору, якою сторонами окремо було передбачено ціну такої додаткової угоди (20.486.863,00 грн) та строк її виконання (до 31.03.2023), сторонами не укладались такі додатки як договірна ціна (додаток №1), яка в свою чергу має містити у своєму складі визначену пунктом 2.5 договору документацію; перелік послуг та їх обсягів (додаток №2); зведений кошторисний розрахунок вартості (додаток №3).
		Відтак, в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами обсягів послуг за укладеною сторонами додатковою угодою від 30.12.2022 №4, як то передбачено умовами договору, а також будь-які інші документи (листи-доручення, завдання, замовлення тощо), які б підтверджували їх замовлення відповідачем. 
		У позовній заяві позивач стверджує про те, що 06.03.2023 виконавець надав замовникові акти приймання наданих послуг за формою КБ-2в з необхідними додатками № 5 на суму 14.999.999,29 грн та № 6 на суму 5.485.844,89 грн; відповідач (замовник) сплатив вартість послуг, зазначених в акті № 5, підписав та повернув акт позивачеві, проте акт №6 не підписано, не повернуто та не оплачено відповідачем.
		Доказів на підтвердження вказаних обставин щодо надсилання 06.03.2023 на адресу відповідача відповідних документів матеріали справи не містять. Також в матеріалах відсутній акт приймання наданих послуг за формою КБ-2в № 5 на суму 14.999.999,29 грн, як й докази його оплати.
		Водночас, за твердженням позивача неоплаченою залишилась частина фактично наданих послуг за договором на суму 5.485.844,89 грн на підставі акту за формою КБ-2в № 6.
		На підтвердження факту надсилання платіжного пакета документів, які визначені умовами договору, ТОВ «ДБК КВАНТ» надало листи від 18.08.2023 вих. № 2023.08.18 (надіслано 11.09.2023) та від 07.11.2023 вих.№ 2023.11.07 (надіслано 10.11.2023). При цьому, відповідач визнає факт отримання зазначених листів.
		Так, згідно вказаних листів та наявних в матеріалах справи доказів, на підтвердження реальності надання послуг за вказаним договором (з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2022 №4) позивачем надані такі документи:
		- акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за 22.12.2022  24.02.2023 (форма КБ-2в) на загальну суму 5485833,89 грн, в розділі щодо найменування робіт і витрат якого зазначено про такі послуги: послуга №1 - прибирання вулиць (очищення, посипання) Полтавської міської територіальної громади при зимовому утриманні; послуга №9 - прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (збирання, згрібання, навантаження та вивезення опалого листя, трави, гілок, сміття, прибирання сміття та крупногабаритного сміття) (т.1, а.с. 139-144);
		- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 6 за 22.12.2022  24.02.2023 (форма КБ-3), відповідно до якої всього вартість робіт 5485,844489 тис. грн (т.1, а.с.144);
		- підсумкова відомість ресурсів. Об`єкт: Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської територіальної громади (витрати по факту) (т.1, а.с.145-146);
		- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 07-01-01 на послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (т.1, а.с.147-148);
		- копії табелів обліку використання робочого часу ТОВ «ДБК КВАНТ» за 21.01.2023 - 31.01.2023, за 01.02.2023 - 24.02.2023 (т.1, а.с.149-162);
		- копія договору про надання послуг від 07.03.2019 № 03/19, з додатками та додатковими угодами, між ПП «ХСБМ-7» та ТОВ «ДБК КВАНТ», та копія акту надання послуг від 27.02.2023 №2 за цим договором на суму 239472,00 грн (послуги з утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, зелених насаджень у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтава (т.1, а.с. 163-168);
		- копія договору про надання послуг від 07.03.2019 №2019/03, з додатками га додатковими угодами, між ПП «БУДГАРАНТ-7» та ТОВ «ДБК КВАНТ», та копія акту надання послуг від 27.02.2023 №3 до цього договору на суму 334800,00 грн (послуги з утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, зелених насаджень у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтава (т.1, а.с. 169-174);
		- копія договору про надання послуг від 03.02.2020 № 2020.02.03 на надання послуг будівельної техніки та транспортних засобів з додатками та додатковими угодами, між ТОВ «ТЕХДОР» та ТОВ «ДБК КВАНТ», та копії актів надання послуг від 20.01.2023 №1 на суму 4648197,92 грн, від 27.02.2023 №9 на суму 10471732,92 грн, копії рапортів на роботу машин/механізмів за грудень 2022 року - січень 2023 року, за січень  лютий 2023 року до цих актів, копії схем ліквідації стихійних звалищ за 21.01.2023 - 24.02.2023 (т.1, а.с. 175-290, т.2, а.с. 1-95);
		- копія договору на послуги з поводження з загальноміськими відходами (захоронення) на 2023 рік від 02.01.2023 № 2023.01-1, між Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 та ТОВ «ДБК КВАНТ», та копії актів здачі-приймання робіт від 31.01.2023 № 6348 на суму 42178,15 грн, 05.02.2023 № 6414 на суму 8793,90 грн, 13.02.2023 № 6509 на суму 20649,38 грн, 19.02.2023 № 6592 на суму 19737,42 грн, 26.02.2023 № 6889 на суму 19476,86 грн (т.2, а.с.96-102).
		Досліджуючи надані до матеріалів справи акт №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 5485833,89 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 6 (форма КБ-3), колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів замовлення відповідачем у зазначений в цих документах період (22.12.2022-24.02.2023) визначених таким актом робіт/послуг, позивачем не доведено відповідність надання таких послуг за укладеним договором та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які визначені його умовами.
		Водночас, як було зазначено вище обставини реального (фактичного) надання послуг (виконання робіт) за договором та їх обсяг є предметом доказування у справі.
		За твердженням позивача, у період з 22.12.2022 по 24.02.2023 позивач (виконавець) надав послуги за договором на загальну суму 20.485.844,18 грн, та з огляду на вичерпання суми, передбаченої додатковою угодою від 30.12.2022 № 4 до договору, надання послуг було припинено.
		Враховуючи посилання позивача на те, що частина наданих послуг за спірним договором, з урахуванням укладеної додаткової угоди до нього від 30.12.2022 №4, була прийнята позивачем та оплачена в повному обсязі на підставі акту № 5 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в на загальну суму 14999999,29 грн, який в свою чергу не було додано до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити відповідні аргументи позивача та надати оцінку обставинам щодо прийняття цих послуг відповідачем у спірний період, а також порівняти їх із зазначеними послугами/роботами в спірному акті №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на предмет їх подібності або дублювання деяких робіт/послуг.
		При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15.08.2024 представником позивача було зазначено про те, що спочатку ним було складено та надіслано відповідачу акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в на повному суму наданих послуг/виконаних робіт за додатковою угодою від 30.12.2022 №4 до договору, проте на прохання замовника в подальшому такі послуги/роботи було виокремлено в акт приймання виконаних робіт № 5 на суму 14.999.999,29 грн та акт приймання виконаних робіт № 6 на суму 5485833,89 грн. 
		Дані доводи позивача додатково свідчать про необхідність дослідження документів в сукупності для встановлення обставин щодо реального надання послуг за договором у спірний період, прийняття їх замовником та визначення їх обсягу, проте, відповідних доказів до матеріалів справи не надано. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірний акт №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) складений за період з 22.12.2022 по 24.02.2023, проте додаткова угода № 4 до договору, якою передбачено окрему ціну договору у розмірі 20.486.863,00 грн та продовження строку дії договору для проведення процедури закупівлі на початок наступного року у визначеному Законом України "Про публічні закупівлі" порядку, укладена сторонами лише 30.12.2022, тоді як до 31.12.2022 послуги за спірним договором повинні надаватись з урахуванням визначених в ньому умов щодо договірної ціни та обсягу, з урахуванням додатків та додаткових угод до нього.
		При цьому, умов щодо розповсюдження визначеної ціни цієї додаткової угоди на правовідносини сторін за укладеним договором від 26.09.2022 №49, який містить власні істотні умови щодо ціни договору та строку надання послуг, як й умов щодо розповсюдження її дії на правовідносини сторін до укладення такої угоди, сторонами не погоджено, змін до договору в частині ціни договору внесено не було.
		З огляду на викладене, з наданих позивачем документів неможливо виокремити (розмежувати) обсяг надання відповідних послуг/виконання робіт у період дії укладеного за результатами публічної закупівлі договору про надання послуг та у період дії продовжених правовідносин сторін за таким договором за укладеною додатковою угодою №4 до нього, що не входив до укладеного ними договору в первісній редакції. 
		До того ж, враховуючи, що матеріали справи містять докази лише щодо направлення відповідних документів на підтвердження наданих послуг/виконаних робіт на адресу відповідача у вересні та листопаді 2023 року, тоді як періодом надання відповідних послуг визначено грудень 2022 року  лютий 2023 року, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що вказані обставини позбавляють замовника можливості належної перевірки надісланих відповідачу первинних документів, які необхідні для перевірки реальності виконаних робіт в частині їх обсягів та якості, з огляду на характер таких послуг (а саме: послуга №1 - прибирання вулиць (очищення, посипання) Полтавської міської територіальної громади при зимовому утриманні; послуга №9 - прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (збирання, згрібання, навантаження та вивезення опалого листя, трави, гілок, сміття, прибирання сміття та крупногабаритного сміття) та за відсутності доказів їх попереднього погодження замовником або надання відповідних доручень на виконання таких робіт.
		З урахуванням вищевикладеного, апеляційним господарським судом встановлено, що у справі відсутні передбачені умовами договору та нормами чинного законодавства первинні документи - акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт надання послуг та, відповідно які б давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за спірним договором, а складені в односторонньому порядку акт №6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 6 (форма КБ-3) не дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі щодо реального надання послуг за укладеним спірним договором, з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди від 30.12.2022 №4, у заявленому обсязі.
		Стосовно наданих до матеріалів справи інших документів на підтвердження надання послуг (а саме: підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 07-01-01, табелі обліку використання робочого часу), то колегія суддів зазначає, що такі документи складені в односторонньому порядку та не є первинними документами, що передбачені умовами договору як підстава для здійснення розрахунку та платежів за надані послуги, не містять відомостей стосовно виконання позивачем зобов`язань саме визначених спірним договором у заявленому обсязі та самі по собі не можуть підтверджувати ні обсяг, ні вартість наданих послуг за цим договором, оскільки є додатковими документами, що надсилаються разом з актами наданих послуг/виконаних робіт.
		Щодо наданих позивачем договорів із іншими організаціями та актів виконаних робіт до них, колегія суддів зазначає, що такі документи не підтверджують фактичне надання послуг (виконання робіт) позивачем на зазначену до стягнення суму в розмірі 5.485.844,89 грн, оскільки: по-перше, зі змісту цих документів не вбачається їх укладення з метою виконання умов укладеного спірного договору про надання послуг та матеріали справи не містять доказів про надання таких послуг за замовленням відповідача; по-друге, відповідно до наданих актів виконаних робіт (наданих послуг) за цими договорами  безпосередньо позивачем не надавались послуги та не проводились роботи взагалі, а зазначена в цих актах вартість наданих послуг/робіт значно перевищує заявлену в даному випадку вартість виконаних робіт, вказану в акті №6 за формою КБ-2в та довідці №6 за формою КБ-3 за період з 22.12.2022  24.02.2023 (зокрема, ціна за надані послуги (роботи) сторонньої організації ТОВ «ТЕХДОР» згідно акту від 20.01.2023 №1 становить 4648197,92 грн, а акту від 27.02.2023 №9 - 10471732,92 грн); по-третє, матеріали справи не містять ні доказів інформування замовника про залучення третіх осіб, як то встановлено пунктом 6.3.6 та розділом 8 спірного договору, яким також передбачено координацію виконавцем діяльності залучених третіх осіб при наявності їх дозвільних документів та приймання ним послуг виконаних третіми особами після узгодження обсягів наданих послуг із замовником, чого в даному випадку не доведено, ні доказів замовлення цих послуг відповідачем у відповідному обсязі у спірний період.
		Частинами першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Стаття 77 ГПК України визначає, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
		Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		Відтак, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не проаналізував аргументи обох сторін, не дослідив усіх наданих до справи доказів та не надав їм належну правову оцінку.
		Вирішуючи спір у цій справі, оцінивши належність та допустимість кожного доказу окремо і у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів та не надав суду належних доказів для підтвердження обставин реального виконання робіт/надання послуг за укладеним договором та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем, з огляду на предмет доказування у даній справі та встановлені вище у цій постанові обставини.
		З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.
		Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтовуючи мотиви свого рішення лише наявністю безпідставної (невмотивованої) відмови відповідача від прийняття робіт за відсутності заявлених вимог про їх можливі недоліки, суд першої інстанції залишив поза увагою характер та зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання; не встановив факт наявності/відсутності реального надання послуг/виконання робіт виконавцем за договором у заявленому обсязі та виникнення права на вимогу щодо оплати вартості цих робіт, у зв`язку з чим повно та всебічно не встановив на підставі всіх доказів обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Отже, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано вищевикладеного, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позову.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про зловживання правами позивачем, з огляду на таке.
		Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
		Згідно з частиною 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
		Колегія суддів зазначає, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 922/4278/21, від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22.
		При цьому, у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505 та від 28.04.2020 у справі № 910/6245/19.
		У матеріалах справи відсутні копії поданих позивачем до Господарського суду Полтавської області позовних заяв, на які відповідач посилається на обґрунтування доводів про зловживання правом позивачем, що унеможливлює перевірку відповідних доводів скаржника.
		При цьому, перевіркою відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що справа № 917/139/24 з іншим предметом спору (про стягнення 1009116,24 грн). 
		Водночас, саме по собі послідовне подання декількох позовів не може беззаперечно свідчити про зловживання процесуальними правами та вчинення таких дій позивачем з метою маніпуляції автоматизованим розподілом (коли позивач одночасно подає декілька аналогічних позовів і за результатами автоматичного розподілу "обирає собі" суд, який буде розглядати справу).
		Щодо посилання скаржника на залишення судом першої інстанції відводу судді без розгляду, то апеляційна скарга не містить доводів на спростовування вказаних висновків суду першої інстанції, тоді як позиція Верховного Суду щодо необхідності залишення без розгляду заяви про відвід судді у випадку порушення заявником передбачених ч.3 ст.38 ГПК строків викладена у постановах від 01.03.2023 у справі №910/11980/21 та від 29.03.2023 у справі №910/13847/21.
		Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
		Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради задовольнити.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 у справі №917/221/24 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК КВАНТ» (61135, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 44, код ЄДРПОУ 42103828) на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (36020, м. Полтава, вул. Стрітенська, 19, код ЄДРПОУ 03365854) 123431,51 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. 
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 23.08.2024.
		 
		Головуючий суддя Я.О. Білоусова
		 
		Суддя Н.О. Мартюхіна 
		 
		Суддя О.А. Пуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...