Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/5031/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2024. Зареєстровано: 26.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/766/588/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000310

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №766/5031/23 
		н/п 1-кп/766/588/24
		26.08.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		за участю:
		секретаря: ОСОБА_2 
		прокурора: ОСОБА_3 
		обвинуваченого: ОСОБА_4 
		захисника: ОСОБА_5 
		під час відкритого судового засі дання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22023230000000310 від 07.06.2023 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , ІПН- НОМЕР_2 , одруженого, має неповнолітню дитину, вища освіта, раніше не судимий, на обліку лікаря психіатора та нарколога не перебуває,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації ОСОБА_7 від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил (далі - ЗС) РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		У зв`язку з цим, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.
		Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.
		У період з 24.02.2022 по теперішній час частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ та на даний час вона знаходиться під окупацією держави-агресора, в тому числі до 11.11.2022 місто Херсон.
		Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248) «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.10.2022», Херсонська область Херсонський район Херсонська міська територіальна громада, включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.10.2022.
		Громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували АДРЕСА_1 та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи керівника середньої ланки в Басейновому управлінні водних ресурсів нижнього Дніпра (далі БУВР нижнього Дніпра), оскільки наказом від 15.08.2022 № 180-ос був призначений на посаду начальника відділу правового забезпечення, надав добровільну згоду на зайняття посади так званого начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Згідно підпункту 4 пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» від 06.05.2014 № 1238-VII, ухвалено рішення щодо забезпечення в повному обсязі потреб у водних ресурсах Херсонської області в зоні дії Північно-Кримського каналу.
		З метою реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства затверджено постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 року за №393 положення про Державне агентство водних ресурсів України.
		Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
		До сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів належить Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра (далі БУВР нижнього Дніпра).
		У відповідності до наказу Державного агентства водних ресурсів № 272 від 25.03.2020 року затверджено положення про Басейнове Управління водних ресурсів нижнього Дніпра (далі - Положення).
		Відповідно до Положення, основними завданнями БУВР нижнього Дніпра є забезпечення реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району басейну річки Дніпро та Херсонської області; спрямування та координацiя дiяльностi органiзацiй, що належать до сфери управління Державного агенства водних ресурсів України, з питань управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району рiчки Днiпро та Херсонської областi; забезпечення державної політики у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель у межах Херсонської області.
		02.09.2022 указом так званого «временно исполняющего обязанности главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 » № 50-у створено т.зв. «Государственное унитарное предприятие «ІНФОРМАЦІЯ_4», та затверджено устав вказаного органу, директором якого призначено ОСОБА_9 .
		Відповідно до відомостей, розміщених на сайті «ЕГРЮЛ» держави агресора т.зв. «Государственное унитарное предприятие «ІНФОРМАЦІЯ_4» є «Государственным казенным учреждением субъектов росийской федерации» (мовою оригиіналу), має коди «ІНФОРМАЦІЯ_3»: НОМЕР_3 відноситься до «Орагнов исполнительной власти субъектов российской федерации, осуществляющих другие функции» (мовою оригиіналу); та 65242 відноситься до «Государственных унитарных предприятий субъектов российской федерации».
		       Відповідно до уставу т.зв. «Государственного унитарного предприятия «ІНФОРМАЦІЯ_4», затвердженого указом так званого «временно исполняющего обязанности главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 » від 02.09.2022 № 50-у, основною метою діяльності цього органу є здійснення функцій у сфері водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відновлення поверхневих водних ресурсів на території Херсонської області.        
		       Достовірно знаючи про вказані відомості, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, діючи умисно, маючи досвід у сфері водного господарства України, погодився на пропозицію ОСОБА_9 та 05.09.2022 перебуваючи в м. Херсоні добровільно обійняв посаду начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «ІНФОРМАЦІЯ_4» - незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: розроблення так званого «устава» так званого «Государственного унитарного предприятия «ІНФОРМАЦІЯ_4», підготовка та супроводження договорів пов`язаних з господарською діяльністю, безпосереднє керівництво відділом правого забезпечення та підлеглими працівниками, правове супроводження діяльності так званого «Государственного унитарного предприятия «ІНФОРМАЦІЯ_4», на яку призначений наказом директора так званого «Государственного унитарного предприятия «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_9 № 05-лс від 05.09.2022.
		Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 вину свою не визнав дав наступні пояснення. На початку повномасштабного вторгнення працював начальником відділу планування заходів цивільного захисту та матеріального забезпечення департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації. Працівників було переведено на дистанційну роботу. В липні 2022 року прийшло розпорядження, щоб всі працівники виїхали на підконтрольну територію. В нього не було можливості виїхати на підконтрольну територію, через відсутність безпечних коридорів для виїзду, має батьків похилого віку, які хворіють, дитину, він один працездатний в сім`ї, тому неможливо було покинути територію. Йому зателефонував ОСОБА_10 запропонував зустріч, де повідомив, що його друг ОСОБА_9 шукає юриста на підприємство БУВР. Оскільки він має вищу юридичну освіту, обвинуваченого це зацікавило. Розуміючи, що створюються «квазі установи», він поцікавився чиє це підприємство, йому повідомили, що українське, тому він погодився. Приїхав на співбесіду, потім звільнився з 11.08.2022 року з попереднього місця роботи, а 15.08.2022 року був прийнятий на посаду начальника відділу правового забезпечення БУВР нижнього Дніпра. Наприкінці серпня ОСОБА_11 сказав, що на нього тиснуть, щодо створення підприємства за законами рф. У вересні дізнався, що підприємство створено. Включали в штат підприємства різних людей, в тому числі і тих, хто був на підконтрольній території. Наприкінці вересня звільнився водій, він возив часто в якості водія ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_9 кульгав, а ОСОБА_10 часто вживав спиртні напої. В кабінеті, де знаходився обвинувачений, згодом було четверо людей на той час. На українському підприємстві жодного разу зарплату не отримував, йому давав періодично гроші ОСОБА_12 з власних коштів. З приводу видачі заробітної плати в рублях, обвинувачений заперечив, що її видавав, вказав, що міг привести та занести сумку з грошима у приміщення, коли допомагав ОСОБА_12 і возив його. Пояснив, що мав комп`ютер, який стояв на робочому столі, але за ним його не закріпляли, хто мав до нього доступ він не знає. Під час робочого дня, не бачив, щоб хто-то за ним працював. Вказав, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 возив тільки по території Херсонської області, в Крим не возив. Така ситуація була до кінця жовтня 2022 року, поки окупаційна влада не оголосила евакуацію у зв`язку із безпековою ситуацією. ОСОБА_12 попросив зберегти у себе транспортний засіб, він погодився. Згодом ОСОБА_12 попросив вивезти та зберегти майно, оскільки боявся, що його винесуть. Після деокупації м. Херсона, все майно і транспортний засіб обвинувачений повернув. Можливо була розмова з ОСОБА_13 , що без згоди ОСОБА_11 не поверне майно, але точно обвинувачений не пам`ятає. Щодо пояснень свідка ОСОБА_14 , то вказує, що не питав в нього про переклад статуту. 
		Незважаючи на повне невизнання вини, винність ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведена показаннями свідків, письмовими доказами.
		З пояснень обвинуваченого вбачається, що він виконував доручення ОСОБА_9 , спілкувався з ним, возив на автомобілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , допомагав ОСОБА_9 , визанав, що можливо і допоміг нести сумку, в якій були російські рублі. Наведене вказує про пряме підпорядкування обвинуваченого останньому.
		Свідок ОСОБА_15 пояснив, що знає ОСОБА_4 з 2007-2008 року. Під час окупації м. Херсона зустрівся з ОСОБА_4 у вересні 2022 року. Під час спілкування я повідомив, що не має роботи, доглядаю за матір`ю, ОСОБА_4 запропонував влаштуватись юрисконсультом до підприємства, в якому працював він працював юристом, обов`язки юрисконсульта та заробітна плата близько 60 000 рублів, свідок погодився. В кінці вересня 2022 року вийшов на це підприємство, написав заяву у відділі кадрів, на ім`я начальника ОСОБА_9 , на момент підписання заяви не знав чи російське чи українське підприємство. У відділі кадрів підтвердили розмір заробітної плати. Заяву писав російською мовою, назва «ГУП БУВР Херсонськой области». Вважав ОСОБА_4 своїм безпосереднім керівником. Практично нічого не робив на роботі. Безпосередньо зі Статутом не ознайомлювався, но на столі лежав титульний лист Статуту, російської мовою. Отримував один раз близько 40 000 рублів російських, в залі зібрав людей ОСОБА_9 та дав ці гроші, поруч з ОСОБА_12 був його заступник, прізвище не пам`ятаю, при цьому був присутній обвинувачений. Свідок отримав грошові кошти в рублях від ОСОБА_9 і одразу вийшов. 
		Покази свідка ОСОБА_15 в частині того, що він не знає чи в українське підприємство чи в російське він влаштовувався, суд до уваги не бере, оскільки свідок зазначив назву установи «ГУП БУВР Херсонськой области», в яку писав заяву про прийняття на робот у на російській мові, а також, як особа з юридичною освітою, цілком розуміла, що оплату праці в російських рублях, на українському підприємстві запропонувати не можуть.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що на час повномасштабного вторгнення працював начальником відділу енергоефективності та механізації БУВР Нижнього Дніпра. Пояснив, що приблизно в липні 2022 року ОСОБА_4 прийшов в російську установу юристом, так сказав ОСОБА_9 також повідомив, що ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , займався переоформленням українського БУВРу Нижнього Дніпра за законодавством російської федерації.
		Свідок ОСОБА_17 пояснив, що з квітня 2020 року по липень 2022 року на центральному офісі по АДРЕСА_2 , працював охоронцем у БУВР Нижнього Дніпра, з липня 2022 року по вересень 2022 року на лабораторному корпусі, із вересня повернувся до центрального офісу, російську зарплату не отримував, останній аванс отримав в липні 2022 року, потім працював безкоштовно, вважав, що працює в українській установі. У вересні 2022 року керівником вже російського підприємства був ОСОБА_9 , заступником ОСОБА_10 . Повідомив суду, що в період роботи так званого «ГУП БУВР Херсонской области», в разі відсутності на робочому місці прямого керівництва в особах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , військові рф з візитами навідувались саме до ОСОБА_4 , який працював юристом. Свідок на вахті видавав ключи, співробітники сказали, що ОСОБА_4 - начальник юридичного відділу, він був в кабінеті 105.
		Свідок ОСОБА_14 повідомив, що з серпня 2020 року працював завідувачем господарства БУВР Нижнього Дніпра. Після окупації м. Херсон, ходив на роботу до серпня 2022 року, потім пішов у відпустку і вже не вийшов з неї. Начальником установи вже російської був ОСОБА_9 , заступники ОСОБА_18 та ОСОБА_10 . Начальником відділу юридичного забезпечення став ОСОБА_4 ще БУВР Нижнього Дніпра, працював в 105 кабінеті, який звертався до свідка в серпні з питанням, як перевести статут на російську мову, чи є якась програма для цього, це було до відпустки свідка, в яку він пішов з 20.08.2022 року. Також свідок пояснив, що йому дзвонила ОСОБА_20 , яку призначили начальником відділу кадрів і казала, що необхідно скласти перелік працівників, які будуть брати допомогу від рф. Коли пішов у відпустку, то все знає зі слів інших співробітників. Водій ОСОБА_12 - ОСОБА_21 розповідав, що ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 їздили до Криму реєструвати підприємство, він їх відвозив. Після деокупації, коли свідок прийшов на роботу, то була відсутня оргтехніка. Коли приїхав ОСОБА_23 - ОСОБА_24 , останній спитав працівників, на якій підставі ми там знаходимся, спочатку не хотів віддавати техніку, як розповів ОСОБА_13 . Потім техніку та транспортний засіб повернув ОСОБА_23 - ОСОБА_24 . В комп`ютері, на якому працював ОСОБА_23 - ОСОБА_24 , він знаходився на робочому місті, були відновлені в комп`ютері документи, які там були. В іншому кабінеті 203 знайшли документи так званого «ГУП БУВР Херсонской области». Після чого свідок видав всю вказану документацію працівникам СБУ під час слідчої дії.
		Свідок ОСОБА_25 повідомив, що працював у БУВР нижнього Дніпра на час повномасштабного вторгнення, зарплатню в гривнях отримував до літа 2022 року. З ОСОБА_23 - ОСОБА_24 познайомився на роботі в кінці літа 2022 року, останній почав працювати начальником юридичного відділу. В новостворену установу всі ходили, в тому числі і ОСОБА_23 - ОСОБА_24 Дізнався, що організація працює за законами рф на зборах, де про це повідомили. Свідок писав заяву про прийняття на роботу в нове підприємство восени 2022 року, зарплатню отримував в рублях. Збирали в актовому залі та давали зарплату в рублях, яку видавав ОСОБА_4 , брав рублі, відраховував та видавав. Свідок отримував близько 50 000 руб., які йому дав ОСОБА_4 , зарплату таким чином отримували більше десяти людей. Установу очолював ОСОБА_11 після деокупації свідок також продовжував ходити на роботу.
		Так, свідок ОСОБА_25 вказав на отриманні заробітної плати в російських рублях, яку йому видав ОСОБА_4 .
		Свідок ОСОБА_26 поснила, що працює на посаді провідного інженера відділу енергоефективності та механізації БУВР нижнього Дніпра, приблизно в липня 2022 року на посаду юриста прийшов ОСОБА_4 , замість ОСОБА_27 , так сказав ОСОБА_9 , керівник установи. Також пояснила, що ОСОБА_4 перевіряв у їх відділі договори з енергопостачальної компанією влітку 2022 року, яка потім припинила дію даних договорів. Свідок вважає, що працювала весь час в українському підприємстві. 
		Свідок ОСОБА_28 пояснив, що працював сторожем у БУВР Нижнього Дніпра, коли вийшов з лікарняного приблизно в травні 2022 року, то ОСОБА_4 працював юристом, так його представив начальник ОСОБА_9 . Про створення російського підприємства об`явив ОСОБА_9 , від нього два рази свідок отримував грошові кошти в рублях.
		Свідок ОСОБА_29 пояснив, що на час повномасштабного вторгнення працював в БУВР Нижнього Дніпра, приблизно в червні 2022 року ОСОБА_4 почав працювати юристом на підприємстві, яким чином він влаштувався чи переходив в російське підприємство, йому невідомо.
		При оцінці показів свідка ОСОБА_29 , суд враховує, що він перебуває в умовах СІЗО у зв`язку із наявністю кримінального провадження, впливає на його позицію у справі.
		Свідок ОСОБА_20 пояснила, що приймала ОСОБА_4 на українське підприємство, начальником був ОСОБА_9 , вважає що працювало українське підприємство саме за українськими законами, чула чутки про створення російського підприємства, більше нічого не знає і не може пояснити. Не заперечувала факт, що з нею проводилась слідча дія щодо пред`явлення особи для впізнання за фото, де вона впізнала ОСОБА_4 , вказала, що не могла такого підписати про обвинуваченого, при цьому визнала той факт, що з боку працівників правоохоронних органів на нею тиску не було, але сам факт перебування в умовах СІЗО вплинув на її емоційний стан, який був неврівноважений.
		Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_20 , оскільки її статус обвинуваченої в іншому кримінальному процесі, впливає на її позицію у справі. При цьому суд бере до уваги протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 року, оскільки даний доказ є належним та допустимим, будь-яких доказів іншого суду не надано.
		Відповідно до протоколу огляду Інтернет ресурсу - сайту «Эксчек Про» від 03.07.2023 року, де наявна виписка із ЕГРЮЛ (єдиний державний реєстр юридичних осіб російської федерації), де вказано, що так званий «ГУП БУВР Херсонской области» зареєстровано 02.09.2022 за російським законодавством як орган виконавчої влади рф код ростата 2300280, «государственное казенное учреждение росийськой федерации» (мова оригінала).
		Відповідно до протоколу огляду речей і документів від 20.06.2023, в ході чого оглянуто документи, виявлені та вилучені під час проведення огляду службового кабінету № 105 відділу правового забезпечення БУВРу нижнього Дніпра, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Серед оглянутих документів наявний наказ від 05.09.2022 № 05-лс про призначення ОСОБА_23 - ОСОБА_24 на посаду так званого «начальника отдела правового обеспечения», підписаний так званим директором «ГУП БУВР Херсонской области» ОСОБА_30 (виконаний на російській мові) з 05.09.2022 року, що вказує на факт прийняття обвинуваченого на посаду в російську установу.
		В матеріалах справи наявний «Указ» від 02.09.2022 № 50-у «О создании государственного унитарного предприятия ІНФОРМАЦІЯ_2 », підписаний так званим «Врио главы Военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_8 ». 
		Крім того, платіжні відомості зазначеного незаконного органу влади (виконані на російській мові) зі списками працівників «ГУП БУРВ Херсонской», серед яких міститься ОСОБА_4 із заначенням посади - «начальник отдела правового обеспечения», з посадовим окладом 100 тисяч російських рублів, а також інша документація незаконного органу влади, в якій неодноразово зазначено посаду, зайняття якої, інкриміновану обвинуваченому ОСОБА_4 . Мовою оригіналу: «платежная ведомость за ноябрь 2022 года, октябрь 2022 года, сентябрь 2022 года».
		З платіжних відомостей, тексту Статуту (копія) так званого «ГУП БУВР Херсонской области» з датою затвердження указом голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області від 02.09.2022 року № 50-у, як вказано на титульній сторінці, бюджетного запиту на вересень 2022 року, з виписки реєстру юридичних осіб від 06.09.2022 року, довідки про відкриття рахунку у «комерческом банке «международный расчетный банк» (мовою оригіналу) у валюті рф 12.09.2022 року, заяви про перехід на спрощену систему податків, переліку працівників та підрозділів, вбачається, що відбувалась діяльність так званого «ГУП БУВР Херсонской области».
		Твердження захисника про те, що так званий «ГУП БУВР в Херсонської области» не міг функціонувати з 02.09.2022 року, оскільки зареєстрований за законами рф лише 22.12.2022 року, при цьому долучає захисник до справи нормативні акти рф, тому не може бути відповідальності за зайняття посади в неіснуючої організації, суд до уваги не бере виходячи з наступного. При розгляді кримінальних проваджень відносно громадян України національним судом, норми права російського законодавства не застосовуються. Крім того, функціонування так званого «ГУП БУВР в Херсонської области» з 02.09.2022 року підтверджується письмовими доказами та показами свідків.
		Твердження захисника, що так званий «ГУП БУВР в Херсонської области» є комерційною організацією відповідно до статуту, а відомості, що підприємство має код статистики ІНФОРМАЦІЯ_3 « 2300280 Органи исполнительной власти субъектов российской федерации, осуществляющих другие функции» (мовою оригиналу), не мають дати внесення, тому так зване «ГУП БУВР Херсонской области» не належить до органов влади, суд до уваги не бере, оскільки воно спростовано письмовими доказами та показами свідків.
		Твердження захисника щодо недоведеності факту зайняття посади ОСОБА_4 посади в так званому «ГУП БУВР Херсонской области», відсутності доказів виконання їм будь-яких функції, недоведеності об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, ймовірності використання персональних даних обвинуваченого без його відома, суд до уваги не бере. Оскільки дослідженими доказами (письмові докази, покази свідків) ці факти доведено.
		Твердження захисника щодо неналежності та недопустимості доказу копії наказу від 05.09.2022 № 05-лс про призначення ОСОБА_4 на посаду так званого «начальника отдела правового обеспечения», оскільки цей доказ подано в копії, суд оцінює критично, виходячи з наступного. 
		Під час досудового слідства було виявлено копію даного наказу від 05.09.2022 № 05-лс про призначення ОСОБА_4 на посаду так званого «начальника отдела правового обеспечения», тому доказом у справі є копія наказу, оскільки саме виявлена копія, а не оригінал, тому долучено до справи саме той доказ, який виявлено. Тому суд бере до уваги даний доказ, який у сукупності з іншими доказами підтверджує вину обвинуваченого в інкримінованому обвинуваченні.
		Відповідно до протоколу огляду від 20.06.2022, який відбувся в кабінеті 105 БУВРу Нижнього Дніпра, відповідно до ст. 615 КПК України поняті не залучались, під час якого свідок ОСОБА_14 видав знайдені та відновлені матеріли, які вилучено, що підтверджують факт зайняття посади обвинуваченим ОСОБА_4 в так званому «ГУП БУВР Херсонской области» та діяльності даної установи. Що також вбачається з відеозаписів даної дії.
		Заперечення сторони захисту в тому, що ці письмові докази отримано в непроцесуальний спосіб, тобто без відповідного дозволу, суд оцінює критично, виходячи з такого.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороні обвинувачення ці письмові докази добровільно надав свідок ОСОБА_14 , заперечень власника установи на проведення таких дій матеріали справи не містять.
		Суд зазначає, що в разі, коли особа добровільно надає стороні обвинувачення письмові докази, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, то у такому випадку відсутня необхідність цій стороні вживати заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених гл. 15 КПК, за умови, що надання таких документів не порушує прав сторони захисту, гарантії якої закріплені цією главою.
		Твердження сторони захисту, що дані відеозаписи є неналежними та недопустимим доказами, оскільки відсутня безперервність зйомки та не дано джерело запису, суд зазначає таке.
		До протоколу огляду від 20.06.2023 року долучено диск з двома відеофайлами, в самому протоколі вказано, що застосовувався технічний засіб відеокамера телефона Iphona 13Pro з подальшим записом на dvd-r - диск.
		Тобто такий носій інформації, як диск вказано в графі щодо фіксування дії разом з відеокамерою телефона Iphona 13Pro, крім того диск є додатком до протоколу, і є допустимим доказом даної дії. 
		З оглянутих відеофайлів встановлено таке. В першому відеофайлі розпочинається дія з повідомлення часу та міста її проведення та хто її проводить, хто присутній, яким чином фіксується, свідок ОСОБА_14 видає документи тощо, після чого особа, яка проводила дану дію повідомляє про перевивання відеозапису для складання протоколу огляду, у другому файлі відео починається з повідомлення про продовження дії, тобто всі дії осіб, які проводили огляд зафіксовані та повідомлені, що вказує на відсутність порушення ст. 615 КПК України. За таких обставин дані докази є допустимими.
		Твердження захисника про умисне додавання до вилучених документів копій інших доказів, які фактично є підробкою документів є неспроможними, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б вказувала на факт підробки документів (вирок суду, тощо).
		Захисником вказано, що арешт не накладався на вище зазначені вилучені докази. Суд зазначає, що незвернення уповноваженої особи із клопотанням про накладення арешту, не впливає на допустимість доказів.
		Щодо тверджень захисника щодо ненадання комп`ютера, то в протоколі огляду від 20.06.2023 року не вказано про такий огляд.
		За таких обставин, оскільки не встановлено порушень при отриманні доказів, клопотання захисника про визнання доказів недопустимими, задоволенню не підлягає.
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.08.2023 року ОСОБА_25 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_4 , начальника юридичного відділу БУВР, якого зустрів в актовому залі, коли обвинувачений видавав заробітну плату в російських рублях.
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року ОСОБА_28 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_4 , який обіймав посаду юриста «ГУП БУВР Херсонської області» при окупаційній владі.
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 року ОСОБА_17 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_4 , як керівника юридчного відділу при створеній російській філії.
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року ОСОБА_16 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_4 , який обіймав посаду юриста «ГУП БУВР Херсонської області».
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року ОСОБА_14 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_4 , який обіймав посаду юриста «ГУП БУВР Херсонської області» при окупаційній владі.
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 року ОСОБА_20 впізнала особу на фото 3, як ОСОБА_4 , який обіймав посаду начальника юридичного відділу БУВР Нижнього Дніпра та в подальшому очолив відділ в незаконно створеному «ГУП БУВР Херсонської області».
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.06.2023 року ОСОБА_29 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_4 , який обіймав посаду юриста «ГУП БУВР Херсонської області».
		В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року ОСОБА_26 впізнала особу на фото 3, як ОСОБА_4 , який обіймав посаду начальника юридичного відділу БУВР нижнього Дніпра, після працював на російську владу, на посаді начальника юридичного відділу.
		Додатки до протоколу - відеозаписи, не оглядались, оскільки сторони кримінального провадження вказали на відсутність такої необхідності.
		Від допиту та виклику свідка ОСОБА_9 сторона захисту відмовилась, оскільки він перебуває на тимчасово окупованій території.
		Стороною захисту долучено до матеріалів справи роздруківку сторінок газети « ОСОБА_31 » із публікацію відомостей про порушення кримінальної справи окупаційною владою відносно ОСОБА_9 , як бувшого керівника так званого «ГУП БУВР Херсонской области» за розтрату та службовий підлог. 
		Наведені відомості мають інформативний характер і не спростовують факти, встановлені судом.
		Крім того в матеріалах кримінального провадження є наказ № 180-ос від 15.08.2022 року про прийняття з 15.08.2022 року ОСОБА_4 на посаду начальника відділу правового забезпечення БУВР нижнього Дніпра, тимчасово на період відпустки ОСОБА_27 , за підписом начальника - ОСОБА_32 .
		Також судом витребувано за клопотанням сторони захисту наказ № 05/11-ос від 01.11.2022 року.
		Надано завірену копію наказу № 05/11-ос від 01.11.2022 року за підписом В.о. начальника БУВР нижнього Дніпра про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу правового забезпечення з 01.11.2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
		Наведені накази не спростовують факту працевлаштування ОСОБА_4 в так званий «ГУП БУВР Херсонской области».
		Захисником також долучено до справи докази захисту, а саме копії документів членів сім`ї та родичів ОСОБА_4 , документи щодо попереднього працевлаштування обвинуваченого, автобіографію, характеристику, довідку про проходження перевірки, які суд рахує такими, що характеризують особу обвинуваченого і доказового значення щодо суті обвинувачення - не мають. 
		Позицію у справі обвинуваченого ОСОБА_4 суд оцінює, як бажання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки вона спростовується дослідженими судом доказами. При цьому суд вказує, що ОСОБА_4 має вищу юридичну освіту, досвід роботи, що дає можливість усвідомлювати характер своїх дій. 
		За частиною 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на  тимчасово окупованій території України»).
		У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановили.
		Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
		Доводи захисника про той факт, що всі документи створені установою окупаційної влади не мають будь-яких юридичних наслідків і є недійсними, тому не можуть бути доказами, суд оцінює критичне виходячи з вище викладеного.
		Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).
		Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Суд, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4 , і констатує, що ОСОБА_4 своїми умисними і протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора створеній на тимчасово окупованій території.
		При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має неповнолітню доньку, матір похилого віку. 
		Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.
		Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого судом не встановлено, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.
		   Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
		Позовні вимоги не заявлені.
		Судові витрати відсутні.
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 25.07.2023 року та утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
		Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.368-371, 374 КПК України, суд, -
		ухвалив:
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно- розпорядчі посади строком на десять років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання рахувати з 25.07.2023 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою.
		Накладений ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.08.2023 арешт на транспортний засіб Ford Orion 1392 (1989), д.н.з. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , який перебуває у власності ОСОБА_4 - скасувати.
		Накладений ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва арешт від 27.07.2023 на майно, а саме: мобільний телефон «Redmi Note 10s», що належить ОСОБА_4 - скасувати.
		Вилучений під час обшуку місця проживання обвинуваченого мобільний телефон Redmi Note 10s, а також транспортний засіб Ford Orion 1392 (1989), д.н.з. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , який перебуває у власності ОСОБА_4 конфіскувати в дохід держави.
		Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же самий строк з моменту отримання копії вироку.
		Прокурору, засудженому, захисникові копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...