Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/6419/24 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2024. Зареєстровано: 26.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/303/530/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024070000000094

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 303/6419/24
		Провадження 1-кп/303/530/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 серпня 2024 року                                                        місто Мукачево
		       
		Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
		 
		головуючого                                                 судді                 ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання                                  ОСОБА_2 
		прокурора                                                                  ОСОБА_3 
		обвинуваченого                                                         ОСОБА_4 
		захисника                                                адвоката         ОСОБА_5 
		       
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22024070000000094 від 19 червня 2024 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бобовище Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку України») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
		У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку України», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
		Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України «Про Стратегію національної безпеки України» (далі- Стратегії), яке уведено в дію Указом Президента України за № 392/2020 від 14.09.2020, де зазначено, що основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
		Відповідно до пункту 22 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2021 року «Про Стратегію забезпечення державної безпеки» (далі- Стратегії), яке уведено в дію Указом Президента України за № 56/2022 від 16.02.2022,визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХП (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		У відповідності до ст. З вказаного Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Згідно ст. 12 вказаного Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
		Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-ХІІ (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
		Пунктами 1, 3 цієї ж статті вказаного Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
		Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
		Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки , Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.
		24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
		Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої постійно продовжується.
		На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Закарпатської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.
		Так, мешканець АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП , умисно, перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
		ОСОБА_4 , починаючи орієнтовно з 2020 року є учасником загальнодоступної тематичної групи в інтернет-месенджері «Viber» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».
		Так, учасники вказаного інформаційного ресурсу здійснюють збір, консолідацію і трансляцію повідомлень з приводу актуальної ситуації на дорогах області, обміну інформації про розташування працівників поліції на території Мукачівського району, а з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України та початком мобілізаційних заходів - також повідомлень з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання своїх обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
		Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
		Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як військових формувань ЗСУ. При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював об`єктивно існуючу небезпеку свого діяння.
		Зокрема, згідно політики використання, розміщеної на офіційному сайті «Viber» та яка є обов`язковою для всіх користувачів даного месенджеру, зазначається що контент, який поширюється у месенжері повинен відповідати політиці прийнятного використання месенджеру «Viber», та не повинен порушувати норми чинного законодавства або містити поради щодо того, як їх порушувати, а публікація контенту, який може поставити під загрозу національну безпеку чи перешкоджає правоохоронним органам - заборонена.
		Згідно протоколу огляду інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_10» (де міститься інформація перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_1 ) від 20.06.2024 року встановлено, що ОСОБА_4 :
		-29 травня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10» про місце вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Берегівського району, та в тому числі на контрольному посту АДРЕСА_8;
		-10 травня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_3 ;
		-31 травня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_4 ;
		-31 травня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10» про вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Мукачівського району, та в тому числі на колишньому посту поліції м. Мукачево, що встановлений при в`їзді в АДРЕСА_9;
		-03 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_10;
		-05 червня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_10» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_5 ;
		-06 червня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_10» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_6 ;
		-07 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території Мукачівського району, зокрема на з`їзді з автодороги АДРЕСА_11;
		-08 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_12;
		-08 червня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_10» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_6 ;
		- 10 червня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_10» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_7 ;
		-11 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_13;
		-12 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_2 ;
		-15 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_14;
		-15 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про пересування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 з території АДРЕСА_15;
		-17 червня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_10 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_6 на території АДРЕСА_16;
		-19 червня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_10» про вручення повісток військовослужбовцями районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території Мукачівського району, та в тому числі на колишньому посту поліції м. Мукачево, що встановлений при в`їзді в АДРЕСА_9.
		Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вищевказані дати військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_8 , здійснювали заходи оповіщення та призову громадян на території Мукачівського району.
		Таким чином, зі змісту функціонального призначення інформаційної Viber-групи встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлював, що розміщуючи інформацію про місцезнаходження військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадянами України призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та передбачав настання суспільно небезпечних наслідків.
		ОСОБА_4 чітко усвідомлював характер повідомлень, котрі поширюються ним та іншими учасниками інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_10» з приводу перешкоджання законній діяльності працівників центрів комплектування, а отже особисто брав участь у поширенні, консолідації та трансляції відповідної інформації.
		У тематичній групі в інтернет-месенджері «Viber» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 » нараховується більше 48 тисяч користувачів, котрі систематично поширювали інформацію про час та місце вручення повісток співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_11 , що давало можливість особам призовного віку уникати отримання таких повісток у означених місцях, і як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання ними військового обов`язку.
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в публічних спільнотах додатків для обміну повідомленнями, через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями   ІНФОРМАЦІЯ_9 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Таким чином, розміщення групі в інтернет-месенджері «Viber» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 » повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 втрутився в його законну діяльність та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
		26 серпня 2024 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури  ОСОБА_3  та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника, адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
		У відповідності до умов вказаної угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 , за участі захисника, дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 114-1 КК України. 
		Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1141КК України, сприяв проведенню досудового розслідування, щиро розкаявся.
		Під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений узгодили міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 114-1 КК України, у виді позбавлення волі строком на п`ять років, з випробуванням.
		Під час підготовчого судового засідання обвинувачений  надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені судом. Крім цього, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також, обвинувачений зрозумів роз`ясненні судом права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.
		Захисник в підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену  в угоді міру покарання.
		Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні  угоди про  визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому погоджені в угоді вид та розмір покарання.
		Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим та угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (ст. 469 ч. 4 п. 1 КПК України).
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені  п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2  ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, яке, згідно зі ст.12 КК України, є тяжким злочином.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду і розміру покарання.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
		Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, процесуальні витрати відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 100, 314, 368-371, 373-374, 376, 474, 475 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 серпня 2024 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 .
		Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням на нього, відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази у провадженні - мобільний телефон синьо-зеленого кольору марки «HUAWEI P40» моделі «АРТ-L29», з карткою мобільного оператора НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів СВ УСБУ в Закарпатській області, конфіскувати в дохід держави. 
		Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.
		 
		Суддя Мукачівського міськрайонного суду
		Закарпатської області                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...