Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/2031/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2024. Зареєстровано: 26.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2024.
Дата набрання законної сили: 24.09.2024
Номер судового провадження: 2/552/1738/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Київський районний суд м. Полтави 
		 
		Справа № 552/2031/24 
		Провадження №2/552/1738/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.08.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
		 
		головуючого - судді Самсонової О.А.
		секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,
		за участю:
		представника позивача - ОСОБА_1 ,
		представників відповідачів - Цибульської Марії Леонідівни , Кобеляцької Маргарити Анатоліївни ,
		 
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури.
		У своїй позовній заяві посилався на те, що Полтавською окружною прокуратурою здійснювалось процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №12021175430000842 від 30.09.2021 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.
		За версією прокуратури  ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Полтавський Ремонтно-механічний завод», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та будучи службовою особою, керівником Товариства, умисно порушуючи вимоги статей Конституції України, Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», злісно ігноруючи права працівників ТОВ «ПРМЗ» на своєчасне одержання винагороди за працю, які гарантовані ст. 43 Конституції України, діючи в силу наданих йому службових повноважень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, грубо порушуючи вимоги, Статуту ТОВ «ПРМЗ», вимоги ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», знаючи про необхідність першочергової виплати заробітної плати працівникам підприємства та маючи реальну фінансову можливість здійснити такі виплати, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисну, безпідставну невиплату заробітної плати, не виплачував заробітну плату працівникам вказаного підприємства, у результаті чого, у період з січня 2021 року по 23.09.2021 року, заборгованість по заробітній платі перед працівниками охорони підприємства становила 42068,50 грн., а саме: перед ОСОБА_5  на суму 18375 гривень,  ОСОБА_6 , на суму 17793,5 гривень,  ОСОБА_7  на суму 5900 гривень. Своїми умисними діями ОСОБА_4 , у період з січня 2021 року по 23.09.2021 року допустив заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам ТОВ «ПРМЗ» на загальну суму 42068 гривень 50 копійок. Таким чином, ОСОБА_4 , будучи керівником підприємства, умисно, безпідставно, не виплачував заробітну плату більш як за один місяць.
		Дії ОСОБА_4 прокурором кваліфіковані за ч. 1 ст. 175 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць громадянам, вчинені умисно керівником підприємства.
		28.01.2022 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.175 КК України.
		Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.
		04 квітня 2023 року вказаний виправдувальний вирок набрав законної сили.
		Таким чином кримінальне провадження відносно нього тривало 1 рік 2 місяці та 8 днів.
		Безпідставним кримінальним переслідуванням та притягненням до кримінальної відповідальності йому спричинено значної моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 1000000 грн.
		Тому позивач просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 грн.
		Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2024 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
		 
		Відповідач Полтавська обласна прокуратура надала відзив на позов, у якому позовні вимоги визнала частково (а.с. 48-49).
		Зазначила, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачам відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021175430000841 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.175 КК України.
		Досудове розслідування здійснювалося дізнавачами ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. Процесуальне керівництво здійснювалося групою прокурорів Полтавської окружної прокуратури.
		За результатами досудового розслідування 28 січня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
		За результатами дізнання 28.01.2022 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021175430000841 стосовно ОСОБА_4 передано до суду.
		Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21.10.2022 року ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст.175 КК України.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		В даній справі Полтавська обласна прокуратура не заперечує наявності заподіяної позивачу моральної шкоди, однак лише у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Позивачем не надано доказів, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. 
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 грн.
		Тому відповідач просив суд моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_4 визначити та стягнути у розмірі мінімально передбаченому ч. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
		 
		Відповідач, Державна казначейська служба України також надала відзив на позов (а.с.53-55).
		У відзиві посилалась на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт спричинення йому моральної шкоди, та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування, зокрема, висновків експертів, показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, які б обґрунтовано доказували моральну шкоду позивача в сумі 1000000 грн.
		Державна казначейська служба ніяких до процесуальних відносин з позивачем не мала, його законні права та інтереси не порушувала. 
		Тому залучення Державної казначейської служби відповідачем по справі є безпідставним.
		Залучення або незалучення Державної казначейської служби до такої категорії справ не впливає на результати їх розгляду, оскільки вона не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Державна казначейська служба (її територіальні органи) лише будуть виконувати рішення суду про стягнення коштів в разі його прийняття. Механізм виконання визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
		Тому просив відмовити в задоволенні позову до Державної казначейської служби України в повному обсязі.
		Інші заяви по суті справи сторони не подавали.
		 
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
		Представник відповідача Полтавської обласної прокуратури Цибульська М.Л. в судовому засіданні позов визнала частково. При цьому посилалась на обставини, викладені у відзиві. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, просила виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який визначений ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
		Представник відповідача Державно казначейської служби України Кобеляцька М.А. в судовому засіданні проти позову заперечила. В задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України просила відмовити.
		Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		 
		Судом встановлено, що в провадженні ВП №1 Полтавського РУП ГУНП В Полтавській області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021175430000841 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.175 КК України.
		В межах даного кримінального провадження 28 січня 2022 року позивачу ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України (а.с. 33-35).
		Після цього обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 передано на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.
		Вироком Київського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2022 року у справі №552/454/22 ОСОБА_4 визнаний невинуватим та виправданий за ч. 1 ст. 175 КК України (а.с.12-24).
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року вирок Київського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2022 року залишено без змін (а.с. 25-29).
		Таким чином від дня повідомлення йому про підозру та до дня набрання законної сили виправдувальним вироком відносно ОСОБА_4 під слідством та судом він перебував 1 рік 2 місяці та 7 днів - з 28 січня 2022 року до 04 квітня 2023 року.
		 
		За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди,  відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян
		Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		На підставі викладеного судом встановлено, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення позивачу було завдано моральної шкоди.
		Вирішуючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що завдана позивачу моральна шкода незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в період з 28 січня 2022 року, коли йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, до 04 квітня 2023 року, коли набрав законної сили виправдувальний вирок щодо нього, підлягає відшкодуванню.
		Як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц, виходячи із буквального тлумачення норми статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то:  незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади), інші процесуальні дій, що обмежують права громадян - є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу - незаконне взяття під варту і їхнім закінченням - винесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин. 
		 Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.
		Вирішуючи питання щодо розміру завданої позивачу моральної шкоди, суд бере до уваги, що незаконні обмеження прав позивача тривали чотирнадцять місяців і сім днів.
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також  з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи  в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		Таким чином, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
		Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 552/7412/21, провадження № 61-3566св24.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі  № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. 
		У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні  з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. 
		Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. 
		Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. 
		Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості  і справедливості.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 у частині визначення розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивачу запобіжний захід не обирався, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, він підозрювався у вчиненні проступку. 
		Будь-які докази, що внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності у позивача змінився спосіб життя, сімейний стан чи соціальне становище, позивачем до матеріалів справи не додано.
		Суд також бере до уваги глибину душевних страждань позивача, яка підтверджується наданими йому характеристиками (а.с. 30-32).
		На підставі викладеного суд визначає розмір заподіяної позивачу моральної шкоди з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності за наступним розрахунком:
		(14 міс. х 8000 грн.) + (8000 грн. /30 х 7 дн.) = 113867 грн.
		 
		При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача Полтавської обласної прокуратури на те, що розмір відшкодування позивачу має обраховуватися з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
		Правова позиці з цього питання викладена Верховним Судом у Постанові від 25 червня 2024 року у справі № 552/7412/21.
		Зокрема, у вказаній Постанові Верховний Суд зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом».
		У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону № 266/94-ВР зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, спів мірному  з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Таким чином безпідставними є доводи касаційної скарги керівника Полтавської обласної прокуратури про поширення на спірні правовідносини статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», оскільки вказана норма не існувала на час виникнення спірних правовідносин. При цьому підлягає застосуванню саме стаття 13 Закону № 266/94-ВР, згідно з якою відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		На підставі викладеного підстави для обрахування розміру заподіяної позивачу моральної шкоди з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні.
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 12 ЦПК України  кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Позивач не довів належними і достатніми доказами такої глибини моральних страждань, погіршення здоров`я, зміни нормального способу життєдіяльності, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, які б давали можливість призначити суму відшкодування у більшому розмірі, ніж мінімальний гарантований законом розмір.
		З цих підстав позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
		 
		Також суд звертає увагу на наступне.
		Одним із відповідачів, до яких позивачем пред`явлено позовні вимоги, є Державна казначейська служба України.
		Проте, Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі.
		На цю обставину неодноразово звертав увагу Верховний Суд.
		Так, у Постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію, відповідно до якої держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган.
		Вказана правова позиція залишається незмінною та неодноразово підтверджувалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
		Тому в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України необхідно відмовити в повному обсязі, оскільки вона є неналежним відповідачем у справі.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
		Судові витрати у справі суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.
		Керуючись ст.ст.259, 253-255 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 113867 грн. (сто тринадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень нуль копійок) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
		В задоволенні решти позовних вимог та позовних вимог до Державної казначейської служби України відмовити.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
		відповідач - Полтавська обласна прокуратура, адреса: м. Полтава, вул.1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060,
		відповідач - Державна казначейська служба України, адреса: м.Київ, вул.Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
		 
		Повне судове рішення виготовлено 26 серпня 2024 року.
		 
		Головуючий                                                        О.А.Самсонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...