Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4380/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2024. Зареєстровано: 26.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		21 серпня 2024 року                        м.Харків                                   Справа № 910/4380/24
		                                                                                              
		 
		          Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,
		          за участю секретаря судового засідання Шептовицької А.А.,
		          від представників сторін:
		          від позивача: Монастирський Д.О. (в режимі відеоконференції);                                                                                           
		          від відповідача: не прибув;
		          розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон»,
		          до   держави   Російської Федерації в особі Міністерства юстиції      Російської Федерації
		          про   стягнення збитків у розмірі 5   583 972 560 грн 12 коп.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           10.04.2024 Приватне акціонерне товариство «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» (далі ПрАТ "Агротон") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до держави Російської Федерації, в якій просить стягнути з відповідача 5 583 972 560 грн 12 коп., з яких 1   414 860 676 грн 43 коп. - сума реальних збитків, що станом на дату втрати 03.03.2022 становило 48 363203,31 доларів США та упущеної вигоди в сумі 4 169 111 883 грн 69 коп., що станом на дату втрати 03.03.2022 становило 142 509 866,17 доларів США.
		          Господарський суд міста Києва, ухвалою від 15.04.2024 матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» із вимогами до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 5 583 972 560,12 грн. передав на розгляд до Господарського суду Луганської області.
		          Позовна заява обґрунтована тим, що Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон" є підприємством агропромислового сектору, що здійснює господарську діяльністю насамперед у сферах вирощування зернових, бобових та олійних культур. Позивач є частиною групи компаній "Агротон" - диверсифікованого вертикально-інтегрованого сільсько-господарського виробника сходу України, основним видом діяльності якого є вирощування, переробка, зберігання і продаж зернових та олійних культур, а також тваринництво і виробництво продуктів харчування.
		          Виробничі потужності ПрАТ "Агротон", зокрема об`єкти нерухомості, земельні ділянки на яких здійснювалось вирощування сільськогосподарських культур, транспортні засоби, обладнання, устаткування тощо, були розташовані у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області.
		           24.02.2022 розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення агресора на суверенну територію України. У цей день Україна розірвала з Російською Федерацією дипломатичні відносини. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указ затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває досі. 
		          Станом на відповідний час за адресою місцезнаходження позивача та інших виробничих підрозділах, які наразі окуповано, перебувало наступне належне позивачу майно, яке було втрачене та/або знищене:
		 
		          Товари.
		 
		№НайменуванняСума, грн1.Борошно в/г (50кг)38 773,102.Горошок зелений 0,425л1 128,403.Ікра з кабачків319,504.Квасоля в ніжному соусі1 661,455.Колонка паливороздавальна Шельф 100V-50-1-1-139 375,006.Крупа горох колотий, 1кг Олімп350,007.Крупа гречана ядриця швидкорозварювальна, 1кг1 305,008.Крупа пшенична417,609.Крупа пшенична для страви Булгур з сушен. овоч. 0,7кг211,7510.Крупа пшенична для страви Булгур клас. 0,7кг1 023,0011.Крупа пшоно, 1кг245,1012.Крупа рис довгозернистий, 1кг1 226,4013.Крупа ячна435,0014.Кукурудза324 978,9615.Кукурудза делікатесна 0,4253 802,4016.М`ясо яловичини13 183,3317.Макаронні вироби трубчасті Перо гладкі, 3кг, ТМ Олімп7 389,9018.Макаронні вироби трубчасті Ріжки №5 гладкі, 3кг, ТМ Олімп6 607,0119.Молоко незбиране згущене з цукром ДСТУ 8,5% (з/б 370г.) ТМ "ІЧНЯ"470,9020.Оз.пшениця зерн.115 016,7621.Олія рослинна19 279,9322.Олія соняш.раф. 1л Любонька397 235,8223.Оцет 9%234,0024.Сода585,0025.Соняшник8 619 298,4226.Соняшник високоолеїновий74 165 257,8327.Тушонка Яловичина в/г 525гр ж/б552,75 Всього:83 760 364,31
		          
		 
		Сільськогосподарська продукція.
		 
		№НайменуванняКількістьСума, грн1.Відходи гороха1 310,001 650,602.Відходи проса6 046,009 975,903.Горох134 080,00737 440,004.Еспарцет68 190,00306 855,005.Зерновідходи пшениці8 195,0012 292,506.Кукурудза6 220,0021 148,007.Люцерна6 315,0072 622,508.Люцерна насіння104,002 600,009.Оз.пшениця зерн.20 998 882,0094 494 969,0010.Ріпак2 752,0027 087,5511.Соняшник13 459 730,00168 246 625,0012.Соняшник високоолеїновий723 740,009 408 620,0013.Суданка12 726,0027 997,2014.Суданка насіння165,00275,55 Всього:35 428 455,00273 370 158,80          
		          Також позивач зазначає, що величина реальних збитків, нанесених ПрАТ "Агротон", в результаті втрати, знищення товарів, запасів, сільськогосподарської продукції, основних засобів на території виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, які є окупованими збройними силами відповідача територіями, становить: 1 414 860 676,43 (один мільярд чотириста чотирнадцять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч шістсот сімдесят шість гривень 43 копійки) без урахування ПДВ або 48 363 203,31 дол. США.
		          Позивач також звертає увагу на упущену вигоду, завдану активними бойовими діями та окупацією територій. Розмір упущеної вигоди ПрАТ «Агротон» від нанесення власникам реальних збитків, станом на 03.03.2022 у зв`язку з активними бойовими діями та окупацією територій та втратою основних засобів, ТМЦ, біологічних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів становить 4 169 111 883,69 грн (чотири мільярда сто шістдесят дев`ять мільйонів сто одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 69 копійок), що станом на дату втрати (03.03.2022) становило 142 509 866,17 дол. США.
		          У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, та просить стягнути з відповідача 5   583 972 560 грн 12 коп.
		          Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.
		          Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
		           20.05.2024 відкрито провадженням у справі та призначено підготовче засідання на 26.06.2024.
		           26.06.2024 ухвалою суду судове засідання відкладено на 18.07.2024.
		          Ухвалою від 18.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у межах розгляду справи по суті на 21.08.2024. 
		           21.08.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, позовні вимоги підтримав, надав пояснення з приводу заявлених позовних вимог, позов просив задовольнити. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, шляхом розміщення оголошення на офіційному порталі «Судової влади». Також судом здійснено заходи щодо надсиланням ухвал на електронну пошту citizenkiev1@gmail.com, pr@minjust.gov.ru, info@minjust.gov.ru.
		          Крім того усі процесуальні документи суду у справі №910/4380/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно з   Законом України «Про доступ до судових рішень».
		          Суд зазначає, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт -   постанову Верховної Ради України   Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності   від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації. Україна вийшла з даної угоди відповідно до   Закону України «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 12.01.2023 № 2855-IX.
		          Згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 №25814/12.1.1/32-22   щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану   з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
		          Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ   Укрпошта   з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
		          Відповідно до заяви МЗС України щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією від 24.02.2022 Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.   Також згідно з листом МЗС від 13.10.2022 №72/11-612/1-81401 повідомлено, що після письмового повідомлення Російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені   Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14 лютого 1992 року, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24 лютого 2022 року.
		          Однак суд зазначає, що за змістом статей   2,   4 Закону України "Про доступ до судових рішень"   кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		          Отже враховуючи наведене, за висновком суду відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду під час розгляду справи також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		          Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
		          Відповідно до ч.4   ст.13 Господарського процесуального кодексу України   (далі   ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		          Відповідно до ч.9   ст.165 ГПК України   у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		          Суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
		          Встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.
		          Приватне акціонерне товариство «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» є юридичною особою, резидент України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 30280120, дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи   01.10.2004, номер запису 13821200000001061.
		          Місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: Україна, 01021, місто Київ, вул. Грушевського Михайла, будинок 9Б, офіс Д9-5.
		          Види діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.29 вирощування інших багаторічних культур; 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.50 змішане сільське господарство; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 01.64 оброблення насіння для відтворення; 10.11 виробництво м`яса; 10.13 виробництво м`ясних продуктів; 10.85 виробництво готової їжі та страв 10.91; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 оптова торгівля живими тваринами; 46.32 оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.61 оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.24 роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.32 надання послуг таксі; 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.10 складське господарство; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 64.91 фінансовий лізинг; 64.92 інші види кредитування; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 діяльність у сфері права; 75.00 ветеринарна діяльність; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 33.11 ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; 36.00 забір, очищення та постачання води; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 79.11 діяльність туристичних агентств.
		          Як зазначив позивач його виробничі, зокрема об`єкти нерухомості, земельні ділянки на яких здійснювалось вирощування сільськогосподарських культур, транспортні засоби, обладнання, устаткування тощо, були розташовані у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області.
		          Позивач зазначає, що 24.02.2022 року почалось масштабне військове вторгнення Російської Федерації на територію суверенної України, зокрема і на територію Луганської області.
		           02.03.2022 збройну агресію Російської Федерації проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи
		гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.         
		           16.03.2022 Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти Росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що РФ має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24.02.2022.
		           14.04.2022 Верховна Рада України визнала дії, вчинені Збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX від 14.04.2022).
		           27.04.2022 Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
		          Позивач вказує, що з початком російського вторгнення в Україну, у лютому 2022 року Збройні сили Росії, включно із 2-м армійським корпусом «ЛНР» просунулись на північ Луганської області, взявши під контроль більшу частину території Луганської області за винятком плацдарму на заході області у районі міст Сєвєродонецьк-Лисичанськ-Рубіжне, де найбільш запеклі бої точилися з березня до початку липня 2022 року. 3 липня українські захисники вимушені були відступити з Лисичанська, який лишався останнім великим населеним пунктом Луганщини, що станом на початок липня був підконтрольним Україні.
		          Таким чином, втрачене (окуповане) та знищене майно ПрАТ "Агротон", а також земельні ділянки, що перебували в оренді ПрАТ "Агротон" та на яких здійснювалось вирощування сільськогосподарських культур, розташовані у межах Старобільського (колишні Біловодський, Міловський, Марківський, Новопсковський, Старобільський р-ни), Сватівського (колишній Білокуракинський), Щастинського (колишні Станично-Луганський, Новоайдарський р-ни) та Сєвєродонецького (колишній Кремінський р-н) районів Луганської області, які є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями з 03 березня 2022 року.
		          Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано докази, зокрема надано довідки №31 від 18.03.2024, №22 від 18.03.2024, №23 від 18.03.2024, №26 від 18.03.2024, №28 від 18.03.2024, №29 від 18.03.2024, №30 від 18.03.2024, №32 від 18.03.2024, про майно, що перебуває на балансі позивача за період 01.01.2022-24.02.2022. Довідкою №17 від 18.03.2024 підтверджуються відомості щодо основних засобів позивача (земельні ділянки) по 2 га, за адресами с.Дмитрівка, вул. Центральна та с. Штормове. 
		          Надано довідки, щодо відомостей про основні засоби позивача, зокрема №18 від 18.03.2024, №19 від 18.03.2024, №20 від 18.03.2024, №21 від 18.03.2024, №25 від 18.03.2024, №24 від 18.03.2024.
		          Також надано довідки AGROTON PUBLIC LIMITED, як керівної компанії позивача, про балансову вартість нерухомого майна, зокрема: №1 від 15.08.2022, за якою на балансі ПрАТ «АГРОТОН» обліковується майно станом на 15.08.2022 на суму 49   208   216,09 грн; №2 від 15.08.2022 за якою загальна вартість сільськогосподарської продукції складає 275   130   853,01 грн.; №5 від 15.08.2022 за якою кількість сировини і матеріалів складає 137311 од. балансовою вартістю 2   865 284,61 грн; №6 від 15.08.2022 за змістом якої балансова вартість будівельних матеріалів позивача складає 200 763,93 грн; №7 від 15.08.2022, за якою кількість запасних частин позивача, готових деталей, вузлів, агрегатів складає 88032 од. балансовою вартістю 17   796 674,69 грн; №8 від 15.08.2022, за якою балансова вартість матеріалів сільськогосподарського призначення складає 73   782,88 грн; №9 від 15.08.2022, за якою балансова вартість інших матеріалів позивача складає 223   247,75 грн; №10 від 15.08.2022, за якою балансова вартість малоцінних та швидкозношувальних предметів складає 1   174   114,15 грн; №11 від 15.08.2022, за якою кількість товарів на складі складає 5049821 од. балансовою вартістю 83   894   575,42 грн; №12 від 15.08.2022, за якою балансова вартість машин та обладнання складає 664   766   181,87 грн; №13 від 15.08.2022, за якою балансова вартість транспортних засобів складає 42   380   094,03 грн; №14 від 15.08.2022, за якою балансова вартість інструментів, приладів та інвентарю складає 1   681 407,79 грн; №15 від 15.08.2022, за якою балансова вартість земельної ділянки 2.0 га (Луганська область, Щастинський район, с. Дмитрівка, вул. Центральна 1Г ) складає 36   600,00 грн, а балансова вартість земельної ділянки 2.0 га (Луганська область, Щастинський район, с. Штормове, вул. Лесі Українки 11А) складає 31   800,00 грн; №16 від 15.08.2022 за якою загальна балансова вартість інших основних засобів позивача складає 326   413,70 грн; №16 від 15.08.2022 за якою балансова вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, що зберігаються на складі, складає 4   332   049,79 грн. Також за довідкою №3 від 15.08.2022 надано інформацію, що загальна сума втрат на основі інформації про прогнозні дані по збиранню врожаю сільськогосподарської продукції у 2022 році складає 89   413   350,00 Доларів США.
		          Листом №331 від 28.07.2022 від Державного підприємства «Держреєстри України» надано відповідь на запит позивача та зазначено, що згідно з даними Основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 24.02.2022 зерновий склад ПрАТ сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» зберігав зерно за 7 складськими квитанціями. Зокрема у додатку до цього листа наявна інформація про зберігання позивачем Соняшнику 3 класу, 2021 року врожаю, за бланком АЦ 965289 вагою 2380 кг, за бланком АЦ 965291 вагою 1000000 кг, за бланком АЦ 965293 вагою 2513700 кг, за бланком АЦ 965294 вагою 1780980 кг, за бланком АЦ 965295 вагою 3000000 кг, за бланком АЦ 965296 вагою 1000000, за бланком АЦ 965297 вагою 8573910 кг. Також позивач на підтвердження права власності на земельну ділянку, за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Підгорівка, вул. Леніна, буд. 175 надав копію нотаріально засвідченого договору №1452 від 08.09.2011 купівлі продажу 98/100 часток комплексу. 
		          Листом від 21.02.2024 №31/27-1401 від Сервісний центр ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній республіці Крим та м. Севастополі надано інформацію, щодо транспортних засобів, що зареєстровані за ПрАТ «Агротон». Зазначена інформація міститься на додатку до зазначеного листа на 38 аркушах. 
		          Позивач в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 101 ГПК України, для підтвердження розміру завданих збитків та упущеної вигоди надав суду Висновок експертів Міжнародно експертно-правової групи №27-12/4/23 від 27.12.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки. 
		          Висновок вкладений судовими експертами:
		          - Пилипенком Валентином Володимировичем (свідоцтво №1122 від 29.05.2007, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України).
		          - Гавриловою Катериною Вадимівною (свідоцтво №1917 від 15.12.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).
		          - Фахівець в галузі оцінки Максімов Вадим Володимирович (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №844-3 від 23.06.2000, спеціалізація в межах напряму 1.3 «оцінка колісних транспортних засобів; свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів від 23.09.2013 №10603). 
		          Експертам поставлено наступний перелік питань:
		1)          Яка вартість належного ПрАТ "Агротон" майна, товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, розташованих у виробничих підрозділах ПрАТ "Агротон" у Сватівському, Старобільському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області станом на дату втрати (03.03.2022), що сталося у зв`язку з активними бойовими діями, окупацією територій та захопленням активів підприємства внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022?
		2)          Чи підтверджується документально наявність за адресами виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Сватівському, Старобільському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області належного ПрАТ "Агротон" на момент втрати (03.03.2022) майна:
		-          товарно матеріальних цінностей (запасів), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 599 номенклатурних одиниць, загальною балансовою вартістю 300 047 531,22 грн (триста мільйонів сорок сім тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 22 копійки) без урахування ПДВ;
		-          товарно матеріальних цінностей (товарів), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 27 номенклатурних одиниць, загальною балансовою вартістю 83 760 364,31 грн (вісімдесят три мільйона сімсот шістдесят тисяч триста шістдесят чотири гривнi 31 копійка) без урахування ПДВ;
		-          товарно матеріальних цінностей (сільськогосподарської продукції), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 35428,455 тони, загальною балансовою вартістю 273 370 158,80 грн (двісті сімдесят три мільйона триста сімдесят тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 80 копійок) без урахування ПДВ;
		-          малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 269 одиниць загальною балансовою вартістю 1 174 114,15 грн (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі сто чотирнадцять гривень 15 копійок) без урахування ПДВ;
		-          малоцінних необоротних матеріальних активів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 1303 одиниць загальною балансовою вартістю 4 933 329,45 грн (чотири мільйона дев`ятсот тридцять три тисячі триста двадцять дев`ять гривень 45 копійок) без урахування ПДВ.
		-          основних засобів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 3526 одиниць загальною балансовою вартістю 810 846 195,33 грн (вісімсот десять мільйонів вісімсот сорок шість тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 33 копійки) без урахування ПДВ, що сталося у зв`язку з активними бойовими діями, окупацією територій та захопленням активів підприємства внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022?
		3)          Який розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ПрАТ "Агротон" в результаті знищення належного йому майна, розташованого за адресою виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Сватівському, Старобільському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, що сталося у зв`язку з активними бойовими діями, окупацією територій та захопленням активів підприємства внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022, станом на дату втрати (03.03.2022)?
		4)          Який розмір упущеної вигоди, що не отримало ПрАТ "Агротон" в результаті втрати належного йому майна, товарів та товарно-матеріальних цінностей, яке були розташоване у Сватівському, Старобільському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, що сталося в результаті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022, станом на дату втрати (03.03.2022)?
		5)          Чи мали місце ознаки доведення ПрАТ "Агротон" до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства за період 2019- 2021 р. р. за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності товариства?
		          За результатами дослідження експерти дійшли наступних висновків:
		1)          вартість втраченого майна внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації становить: 1 232 238 412,49 грн (один мільярд двісті тридцять два мільйона двісті вісім тисяч чотириста дванадцять 49 копійок) або 42 120 752,85 дол. США., з них обладнання, що входить до складу основних засобів загальною вартістю 482 643 327,68 грн; товарно-матерільні цінності на загальну суму 658 352 168,48 грн; КТЗ та спецтехніка ринковою вартістю 91 242 916, 33 грн.
		Сума збитків внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації на території України, шляхом ведення агресивної війни, а саме, в результаті знищення, запасів, товарів та сільськогосподарської продукції, які належать ПрАТ "Агротон" та які знаходились на території виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, становить 658 352 168,48 грн (шістсот п`ятдесят вісім мільйонів триста п`ятдесят дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 48 копійок) без урахування ПДВ або 22 503 996,54 дол. США, в тому числі від знищення запасів - 300 047 531,22 грн, товарів - 83 760 364,31 грн, сільськогосподарської продукції - 273 370 158,80 грн., малоцінних та швидкозношуваних предметів - 1 174 114,15 грн. 
		Розмір реальних збитків, понесених ПрАТ "Агротон" внаслідок знищення, втрати машин, обладнання, інструментів, приладів, інвентарю, малоцінних необоротних матеріальних активів та інших основних засобів, які належать ПрАТ "Агротон", розташованих за адресою виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, що сталося в результаті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022, розрахований як обсяг витрат, необхідних для заміни пошкодженого, втраченого та (або) знищеного рухомого майна, станом на 03.03.2022, становив 482 643 327,68 грн (чотириста вісімдесят дві мільйона шістсот сорок три тисячі триста двадцять сім гривень 68 копійок) без ПДВ або 16 497 862,84 дол. США.
		Розмір реальних збитків понесених ПрАТ "Агротон" внаслідок, втрати (знищення) транспортних засобів, які належать ПрАТ "Агротон" на праві власності, становить становив 91 242 916,33 грн (дев`яносто один мільйон двісті сорок дві тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень 33 копійки) без урахування ПДВ або 3 118 893,46 дол. США.
		2)          Документально підтверджується наявність на території виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон"у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, наступних ТМЦ та основних засобів, а саме:
		-          товарно матеріальних цінностей (запасів), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 9599 номенклатурних одиниць, загальною балансовою вартістю 300 047 531,22 грн (триста мільйонів сорок сім тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 22 копійки) без урахування ПДВ;
		-          товарно матеріальних цінностей (товарів), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 27 номенклатурних одиниць, загальною балансовою вартістю 83 760 364,31 грн (вісімдесят три мільйона сімсот шістдесят тисяч триста шістдесят чотири гривнi 31 копійка) без урахування ПДВ;
		-          товарно матеріальних цінностей (сільськогосподарської продукції), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 35428,455 тони, загальною балансовою вартістю 273 370 158,80 грн (двісті сімдесят три мільйона триста сімдесят тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 80 копійок) без урахування ПДВ;
		-          малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 269 одиниць загальною балансовою вартістю 1 174 114,15 грн (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі сто чотирнадцять гривень 15 копійок) без урахування ПДВ;
		-          малоцінних необоротних матеріальних активів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 1303 одиниць загальною балансовою вартістю 4 933 329,45 грн (чотири мільйона дев`ятсот тридцять три тисячі триста двадцять дев`ять гривень 45 копійок) без урахування ПДВ.
		-          основних засобів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 3526 одиниць загальною балансовою вартістю 810 846 195,33 грн (вісімсот десять мільйонів вісімсот сорок шість тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 33 копійки) без урахування ПДВ.
		          Отже, як зазначила експертна комісія, на підставі наданих на дослідження документів, документально підтверджується наявність за адресою виробничих підрозділів ПрАТ «АГРОТОН» у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області майна ПрАТ «АГРОТОН», а саме (яке позивачем було втрачено): 
		-          товарно матеріальних цінностей (запасів), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 9599 номенклатурних одиниць, загальною балансовою вартістю 300 047 531,22 грн (триста мільйонів сорок сім тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 22 копійки) без урахування ПДВ;
		-          товарно матеріальних цінностей (товарів), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 27 номенклатурних одиниць, загальною балансовою вартістю 83 760 364,31 грн (вісімдесят три мільйона сімсот шістдесят тисяч триста шістдесят чотири гривнi 31 копійка) без урахування ПДВ; 
		-          товарно матеріальних цінностей (сільськогосподарської продукції), що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 35428,455 тони, загальною балансовою вартістю 273 370 158,80 грн (двісті сімдесят три мільйона триста сімдесят тисяч сто п`ятдесят вісім гривень 80 копійок) без урахування ПДВ;
		-          малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 269 одиниць загальною балансовою вартістю 1 174 114,15 грн (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі сто чотирнадцять гривень 15 копійок) без урахування ПДВ;
		-          малоцінних необоротних матеріальних активів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 1303 одиниць загальною балансовою вартістю 4 933 329,45 грн (чотири мільйона дев`ятсот тридцять три тисячі триста двадцять дев`ять гривень 45 копійок) без урахування ПДВ.
		-          основних засобів, що належали ПрАТ "Агротон" в кількості 3526 одиниць загальною балансовою вартістю 810 846 195,33 грн (вісімсот десять мільйонів вісімсот сорок шість тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 33 копійки) без урахування ПДВ.
		           3) Розмір реальних збитків понесених ПрАТ "Агротон" внаслідок, втрати нерухомого майна розташованого за адресою виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, що сталося в результаті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, розпочатої 24.02.2022, станом на 03.03.2023, становив 182 622 263,94 грн (сто вісімдесят дві мільйона шістсот двадцять дві тисячі двісті шістдесят три гривні 94 копійки) без урахування ПДВ або 6 242 450,459 дол. США.
		          Таким чином, величина реальних збитків, нанесених власнику ПрАТ "Агротон", в результаті втрати, знищення товарів, запасів, сільськогосподарської продукції, основних засобів на території виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, які є окупованими збройними силами Російської Федерації територіями, становить: 1 414 860 676,43 грн (1 232 238 412,49 грн + 182 622 263,94 грн) один мільярд чотириста чотирнадцять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч шістсот сімдесят шість гривень 43 копійки) без урахування ПДВ або 48 363 203,31 дол. США.                    
		           4. Також у розділі 4 експертного дослідження комісією експертів зроблено висновки щодо упущеної вигоди на основі аналізу ділової активності (оборотності) з використанням даних фінансової звітності ПрАТ «АГРОТОН» за 2019-2021 роки, зокрема зазначено: розмір упущеної вигоди ПрАТ "Агротон" від нанесення власникам реальних збитків, станом на 03.03.2022 року у зв`язку з активними бойовими діями та окупацією територій та втратою основних засобів, ТМЦ, біологічних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів становить 4 169 111 883,69 грн (чотири мільярда сто шістдесят дев`ять мільйонів сто одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривнi 69 копійок) або 142 509 866,17 дол. США.
		          У висновку щодо питання №5 зазначено, що в результаті проведеного дослідження та за наданими на дослідження матеріалами, встановлено, що за період 2019-2020 рр. за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Агротон":
		-          не виявлено ознак фіктивного банкрутства ПрАТ "Агротон" ;
		-          не виявлено ознак дій з доведення ПрАТ "Агротон" до банкрутства;
		-          не виявлено ознак дій з приховування банкрутства ПрАТ "Агротон".
		          На підтвердження наявності атестації у експертів позивачем надано картку атестованого судового експерта Пилипенко Валентина Володимировича, в якій містяться відомості, що підтвердження кваліфікації судового експерта щодо 11. Економічної експертизи (11.1 дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, 11.2 Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, 11.3 Дослідження документів фінансово-кредитних операцій) продовжено до 09.08.2022. За змістом Картки атестованого судового експерта Гаврилової Катерини Вадимівни встановлено, що наявне підтвердження кваліфікації судового експерта щодо Товарознавчої експертизи (12.1 Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів) продовжено до 17.12.2023. Також суд враховує, що Наказом міністерства юстиції України від 14.03.2022 N 1138/5 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану» продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.
		          На підставі вищевикладеного, судом встановлено чинність наданих позивачем свідоцтв присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, у зазначених вище експертів, та отже наявність повноважень на проведення експертного дослідження.
		          Відповідно до п.3 ч.1   ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право"   суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
		          Згідно з ч.2   ст.2 Цивільного кодексу України   (далі   ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		          Відповідно до ч.ч.1, 4   ст.45 ГПК України   сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
		          Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив відповідачем державу   Російську Федерацію.
		          Відповідно до п.3 ч.1   ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
		          Ч.2   ст.2 Цивільного кодексу України   (далі -   ЦК України) визначено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		          Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право"   пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.           Частиною 4  ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права . Отже   Закон України "Про міжнародне приватне право"   встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
		          Однак, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі №428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя   статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.
		          Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права,   позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
		          Звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України.
		          За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої   статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.
		          Також в даній постанові Верховний Суд зробив наступні концептуальні висновки: судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		          Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22.
		          Отже судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.
		          Відповідно до ст.17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
		          Згідно зі ст.1 Протоколу №1 від 20.03.1952 №ETS N 009 до   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		          Відповідно до   ст.41 Конституції України   кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		          Частиною 1   ст.317 ЦК України   визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		          Згідно із ч.1   ст.321 ЦК України   право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		          Відповідно до ч.3   ст.386 ЦК України   власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		          За таких умов, знищення, захоплення чи пошкодження належного позивачу на праві власності майна, позбавлення позивача можливості реалізувати право користування, володіння та розпорядження належним йому майном порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
		При цьому, матеріалами справи підтверджується використання (до моменту протиправних дій відповідача) позивачем майна для отримання доходу.
		          Відповідно до  ст.41 Конституції України   кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		          Згідно із ч.1  ст.3 Господарського кодексу України  (далі   ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		          За приписами ч.1  ст.133 ГК України   основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
		          При цьому, відповідно до   ст.134 ГК України   право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
		          Згідно із ч.1  ст.55 ГК України   суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
		          Відповідно до п.1 ч.2   ст.55 ГК України   суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до   Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього   Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		          Згідно із ч.ч.4, 5  ст.55 ГК України  суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб`єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
		          Відповідно до  ст.84 ЦК України  товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.
		          Згідно з  ст. 42 ГК України  підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		          Таким чином, позивач створений та здійснює свою діяльність у формі приватного акціонерного товариства, є підприємницьким товариством та здійснює підприємницьку діяльність в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів.
		          За таких умов, фактичне захоплення майна відповідачем та відсутність у позивача можливості здійснювати ним ефективне володіння, користування та розпоряджання, що належить йому на праві власності, унеможливлює реалізацію господарської діяльності позивача на основі такого майна, а отже є порушенням права власності позивача та прав позивача на здійснення підприємницької та господарської діяльності (зокрема отримання доходу від передачі майна в оренду).          
		          З огляду на викладене, даний спір щодо майна Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон»   є спором, пов`язаним із здійсненням господарської діяльності позивача, а отже на нього поширюється предметна юрисдикція господарських судів.
		          Відповідно до ч.1   ст.49 Закону України "Про міжнародне приватне право"   права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		          Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
		          Одночасно, відповідно до  ст.9 Конституції України   чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		          Згідно зі   ст.10 ЦК України   чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		          Аналогічна за змістом норма викладена у  ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".
		          Відповідно до   ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"   суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих   Конституцією   і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		          Згідно зі ст.ст.1,   17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   суди застосовують при розгляді справ   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		          Статтею 3 ГПК України  встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до   Конституції України, цього   Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право",  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		          Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
		          З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
		          Відповідно до ч.2, 3   ст.4 ГПК України   юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		          Згідно з ч.1   ст.15 ЦК України   кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		          Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
		          Відповідно до ч.ч.1, 2   ст.16 ЦК України   кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		          Як встановлено у  ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		          Згідно зі ст.ст.73,  74 ГПК України   доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		          Положеннями   ст.16 ЦК України   визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		          Відповідно до ч.1   ст.1166 ЦК України   майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		          Отже загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
		          Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		          Пунктом 2  ст.22 ЦК України  встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
		          Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
		- наявність реальних збитків;
		- вина заподіювача збитків;
		- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
		          Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до   ст.224 ГК України.
		          Статтею 225 ГК України  визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка   зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі   належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
		          Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
		          Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
		          Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		          Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
		          Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
		          При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.
		          Відповідно до ч.2  ст.623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
		          Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
		          Відповідно до  ст.1173 ЦК України  шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		          Отже на відміну від загальної норми   ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми   ст.1173 ЦК України   допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
		          З огляду на вказане обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
		          Відповідно до   Конституції України   Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		          З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974, як акт збройної агресії.
		          Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено   постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
		          У квітні 2014 року контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення незаконних терористичних угрупувань «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014).
		           27.08.2014 розпочалися масовані вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації.
		           24.02.2022 розпочалася та триває фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.
		          Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим  Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24.02.2022.
		          У п.4 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		          Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
		          Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п.2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		          Суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо зазначеної вище міжнародної угоди, в рамках якого він, зокрема, зобов`язався поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України і утримуватися від загрози силою та від її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.
		          Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.
		          Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
		          Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.
		          Преамбулою   Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"   встановлено, що Україна згідно з   Конституцією України   є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної   Конституцією   та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		          За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними. Крім того, відповідач не має права тим чи іншим чином скористатися на свою користь наслідками такої агресії.
		          Враховуючи вищенаведені докази та оцінюючи встановлені обставини у даній справі, суд доходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		          Відповідно до ст.25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
		          Матеріалами справи доведено, що дії відповідача внаслідок яких унеможливлено володіння, користування та розпоряджання позивачем майном, були вчинені всупереч норм міжнародного права та норм національного законодавства, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну позивачу.
		          Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
		          У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.
		          Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст.76,   77,   78,   79,   91 ГПК України   факт заподіяння шкоди Приватному акціонерному товариству «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон» діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.
		          Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.
		          Щодо розміру заявлених збитків Суд зазначає наступне.
		          Приписами ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		          Висновком експертів Міжнародно експертно-правової групи № 27-12/4/23 від 27.12.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки зазначено, що величина реальних збитків, нанесених власнику ПрАТ "Агротон", в результаті втрати, знищення товарів, запасів, сільськогосподарської продукції, основних засобів на території виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, які є окупованими збройними силами Російської Федерації територіями, становить: 1 414 860 676,43 грн (один мільярд чотириста чотирнадцять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч шістсот сімдесят шість гривень 43 копійки) без урахування ПДВ або 48 363 203,31 дол. США.          
		          Відповідно до ч.1   Закону України «Про судову експертизу»   Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
		          Згідно з п.5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який затверджено   постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» від 20.03.2022 №326   - оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи. Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими   Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
		          Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 1 407 208 942 грн 00 коп. або 48 363 203,31 дол. США. є обґрунтованими та підтвердженими документально.
		          Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 4 169 111 883,69 грн,  що станом на дату втрати (03.03.2022) становило 142 509 866,17 дол.           
		          Суд зазначає, що упущена вигода   це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. При зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (подібні за змістом висновки, викладені у   постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).
		          Суд враховує, що з лютого 2022 року держава-агресор Російська Федерація здійснювала та здійснює по теперішній час повний фактичний контроль над територією Луганської області, оскільки вона розмістила на зазначеній території свої війська, проводить активні бойові дії, направлені на захоплення ще більших територій України, та створює власні окупаційні органи влади на захоплених українських територіях.
		          Суд зазначає, що ознаками наявності упущеної вигоди у позивача з 03.03.2022 є   відсутність доступу Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон»   до його активів та, відповідно, їх втрата через окупацію, встановлення відповідачем контролю над територією Луганської області та проведення активних бойових дій на території Луганської області збройними силами Російської Федерації; руйнування/пошкодження активів Позивача, зростання витрат та зменшення рентабельності бізнесу (збитковість); збільшення ризиків та зменшення вартості капіталу.
		          Зазначені обставини у сукупності унеможливили провадження господарської діяльності позивачем після 03.03.2022.
		          Як зазначалось вище Висновком експертів Міжнародно експертно-правової групи № 27- 12/4/23 від 27.12.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи із залученням фахівця у галузі оцінки зазначено, що величина реальних збитків, нанесених власнику ПрАТ "Агротон", в результаті втрати, знищення товарів, запасів, сільськогосподарської продукції, основних засобів на території виробничих підрозділів ПрАТ "Агротон" у Старобільському, Сватівському, Щастинському та Сєвєродонецькому районах Луганської області, які є окупованими збройними силами Російської Федерації територіями, становить: 1 414 860 676,43 грн (один мільярд чотириста чотирнадцять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч шістсот сімдесят шість гривень 43 копійки) без урахування ПДВ або 48 363 203,31 дол. США.          
		          Оскільки Російська Федерація як держава-агресор вчинила дії, які позбавили позивача можливості здійснювати реалізацію свого права власності на майно, позивач позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості ним володіти, користуватися, розпоряджатися та отримувати відповідні економічні вигоди, то суд вважає правомірним визначення розміру упущеної вигоди, у загальному розмірі 1 414 860 676,43 грн. або 48 363 203,31 дол. США.
		          Щодо заявлення позивачем стягнення матеріальної шкоди та збитків у формі упущеної вигоди з зазначенням еквіваленту у іноземній валюті, суд зазначає наступне.
		          Відповідно до положень   ст.99 Конституції України   грошовою одиницею України є гривня.
		          Одночасно, в Україні діє спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує валютний обіг. Відповідно до преамбули   Закону України «Про валюту і валютні операції», цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Відповідно до частин 2, 3 ст. 3 наведеного Закону питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього   Закону   може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього   Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього   Закону, застосовуються положення цього   Закону.
		          Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»   гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.
		          Таким чином,  Закон України «Про валюту і валютні операції», як спеціальний нормативно-правовий акт у сфері регулювання валютних операцій, визначає гривню як єдиний законний платіжний засіб в межах території України, однак не встановлює обов`язку здійснення платежів з території інших країн на територію України в національній валюті. Більше того, така вимога суперечила б критеріям суверенітету держав, оскільки поширювала б дію нормативно-правових актів України на чужу суверенну територію, що суперечить і доктрині національного права України,   і положенням міжнародного права.
		          Згідно із п. 1   ст. 1 вказаного Закону   валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
		          Отже, операція щодо сплати нерезидентом суми заподіяної шкоди на підставі такого, що набуло законної сили, рішення суду, підпадає під наведені вище ознаки валютної операції. При цьому, відповідно до пп. «ґ» п. 8   ст. 1 вказаного Закону   іноземні держави (у тому числі і відповідач) підпадають під ознаки нерезидента.
		          Відповідно до ч. 5   ст. 3 вказаного Закону   у разі, якщо норма цього   Закону   чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього   Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.
		          Згідно із ч. 1 ст. 6 наведеного Закону, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього   Закону   заходів захисту.
		          У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4   липня 2018   року у справі №   14-134цс18 зроблено висновок, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Згідно з постановою Верховного Суду у справі справа N 662/928/15-ц від 08.02.2018, реальна вартість грошей може визначатись їх купівельною спроможністю у певний час. Відповідно до ч.2   ст. 1192 ЦКУ   розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. В свою чергу вчасне неповернення майна у вигляді грошових коштів відповідачем (заподіювачем шкоди) є тією обставиною, що призводить до втрати купівельної спроможності грошей   реальних збитків позивача, та позивачу необхідно буде нести додаткові витрати, щоб відновити своє порушене право (купівельну спроможність).
		          Також Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).
		          У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".
		          Отже, враховуючи той факт, що судові рішення є обов`язковими до виконання, а майно відповідача розташоване на окупованій території та його вартість за висновком Експертного дослідження визначена як у гривні, так і у доларі США, суд вважає обґрунтованим визначення позовних вимог з застосуванням грошового еквіваленту в іноземній валюті, що допоможе уникнути інфляційнх втрат та валютних коливань і забезпечить можливості для   реального виконання рішення суду.
		          Виходячи з описаного вище, позовні Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон», підлягають задоволенню в повному обсязі.
		          При зверненні з позовом позивачі не сплачували судовий збір, оскільки звільнені від його сплати в силу приписів п.22 ч.1 ст.5 Закону України   Про судовий збір.
		          Відповідно до ч.2   ст.129 ГПК України   судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		          Згідно зі ст. 4 Закону України   «Про судовий збір»,   судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		          Статтею 7 Закону України   Про Державний бюджет України на 2024 рік   установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн 00 коп.
		          Відповідно до ч.3   ст.4 Закону України «Про судовий збір»   при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		          Отже, сума судового збору за розгляд даної справи складає 847 840 грн 00 коп., яка належить до стягнення з відповідача до Державного бюджету України.
		          Керуючись ст.ст.129,   232,   233,   236   238 ГПК України, господарський суд
		 
		УХВАЛИВ:
		           1. Позов Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон», до  держави  Російської Федерації в особі Міністерства юстиції    Російської Федерації, про стягнення 5   583 972 560 грн 12 коп., задовольнити.
		           2. Стягнути з держави   Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житная, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) на користь Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «Агротон»   (Україна, 01021, місто Київ, вул.Грушевського Михайла, будинок 9Б, офіс Д9-5, Ідентифікаційний код юридичної особи 30280120) збитки, завдані збройною агресією у розмірі 5 583 972   560 грн 12 коп, з яких 1 414 860 676,43   сума збитків у вигляді втрачених активів, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.03.2022 - 48 363 203,31 дол. доларів США, 4 169 111 883,69 - сума збитків у формі упущеної вигоди, що відповідає за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют встановлених НБУ станом на 03.03.2023   - 142 509 866,17 дол. США.
		           3. Стягнути з держави   Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житная, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 847 840 грн 00 коп.
		           4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		          Відповідно до   ст.241 ГПК України   рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		          Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені   ст.256 ГПК України   та порядку, визначеному   ст.257 ГПК України.
		          Повний текст рішення складено 26.08.2024.
		 
		          Суддя                                                                                   Н.І. Злепко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...