Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/108/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва; Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Надіслано для оприлюднення: 27.08.2024. Зареєстровано: 27.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/154/85/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030510000548

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/108/22
		1-кп/154/85/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 серпня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі :
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		потерпілого - ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
		захисника - ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021030510000548 від 10.09.2021, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бужани Горохівського району Волинської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, фізичної особи-підприємця, не одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		ОСОБА_6 , являючись фізичною особою-підприємцем, будучи відповідальним за охорону праці та техніку безпеки на підприємстві, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у виді настання тяжких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, будучи зобов`язаним дотримуватися правил на виробництві, проявляючи злочинну бездіяльність та не виконуючи дії, спрямовані на дотримання вимог нормативних актів, що містять правила виконання відповідних робіт, не оформив належним чином на роботу працівника ОСОБА_4 , чим порушив вимоги ст. 24 Кодексу законів про працю України, не провівши йому інструктажі й стажування, чим порушив вимоги ст.ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці», відповідно до яких працівники під час прийняття на роботу й у процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії, ОСОБА_6 не створив відповідні служби і не призначив посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань із охорони праці, не затвердив інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, контролю за їх додержанням, не забезпечив належне утримання виробничого обладнання та устаткування, моніторингу за їх технічним станом, не забезпечив усунення причин, що призводять до нещасних випадків та допустив ОСОБА_4 до роботи на деревообробному підприємстві, що розташоване по АДРЕСА_2 , а також до здійснення обслуговування фрезерного деревообробного верстату марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний номер № 5292, що відноситься до роботи з підвищеною небезпекою, без навчання та перевірки знань з охорони праці, що спричинило настання тяжких наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_4 .
		Так, 06 вересня 2021 року, близько 15:36, ОСОБА_4 , перебуваючи на підприємстві ФОП ОСОБА_6 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , не вимкнувши фрезерний верстат марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», на якому не було встановлено захисне огородження рухомих частин, здійснював його обслуговування, в ході чого допустив потрапляння пальців правої руки під фрезу, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої кисті на рівні нижньої третини передпліччя з наявністю циркулярної рани, в дні якої ушкоджені променева та ліктьова кістки, ушкоджені кістки зап`ястка, судинно-нервові пучки, що призвело до 65% стійкої втрати загальної працездатності та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що він є фізичною особою-підприємцем. Основний вид його діяльності є виробництво дерев`яної тари, яке не є небезпечним. Стабільної роботи на підприємстві не було, залежало все від наявності сировини. У зв`язку з нестабільною роботою та епідемією коронавірусу з людьми, які працювали на підприємстві, укладалися цивільно-правові договора, які не визначали конкретні обов`язки. Відповідальної особи за техніку безпеки на підприємстві не було. Інструктажі з техніки безпеки як такі не проводилися. Він сам або ОСОБА_8 кожного дня розказували працівникам, як треба поводитися під час роботи. Вважає, що у даному випадку законодавством України не встановлено обов`язку замовника за договорами цивільно-правового характеру проводити виконавцям інструктажі з охорони праці, так як виконавець виконує роботи за договором цивільно-правового характеру на свій страх і ризик. ОСОБА_9 працював у нього більше року, без офіційного оформлення, на лінії де зшивається деревина. Вказане обладнання не відноситься до обладнання з підвищеною небезпекою та не потребує відповідної кваліфікації. Він ніколи не розподіляв ОСОБА_9 на деревообробні верстати. На лущельному та фрезерному станку працював ОСОБА_10 , який був офіційно працевлаштований. Небезпечною на підприємстві була лише пілорама, на якій працював тільки він ( ОСОБА_11 ). Ремонт та обслуговування станків, яке полягало у їх прибиранні, контролювалися ним особисто. Ремонтом станків займався ОСОБА_12 , якого він запрошував, коли була необхідність. Того дня, коли стався нещасний випадок із ОСОБА_9 , його на підприємстві не було, роботу розподіляв ОСОБА_8 . Останній по телефону доповів йому, що ОСОБА_9 відрізав руку на фрезерному станку. Пізніше, від ОСОБА_8 він дізнався, що ОСОБА_10 попросив у ОСОБА_9 ключі, а ОСОБА_9 з власної ініціативи визвся допомогти Балабіну з фрезерним станком. Вважає, що нещасний випадок стався з необережності самого ОСОБА_9 . Зазначив, що він оплатив ОСОБА_9 витрати на лікування та операцію.
		Попри те, що обвинувачений ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, суд вважає, що його вина повністю встановлена в ході судового розгляду сукупністю доказів безпосередньо досліджених у судовому засіданні, а саме:
		- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , наданими ним у судовому засіданні, згідно яких потерпілий з березня 2020 року, без оформлення трудових відносин, працював у ФОП ОСОБА_6 на деревообробному підприємстві, яке займалося виготовленням дерев`яної тари. Графік роботи п`ять днів на тиждень, з 9:00 до 19:00, без відпусток та лікарняних. Визначеної посади у нього не було, робив усе, що прийдеться, за вказівкою керівництва. До цього на деревообробних станках він не працював, навчання ніякого не проходив, лише показали раз як працювати, далі вчився по ходу роботи. Налагоджувати станки, що ріжуть шпон, включати та виключати його, він вчився сам. Інструктажі з техніки безпеки на підприємстві не проводилися, відповідальної особи за техніку безпеки не було. Керівником на підприємстві був ОСОБА_6 , за його відсутності - ОСОБА_13 , який здійснював контроль за роботою, вів табель. 06 вересня 2021 року, після обіду, працюючи на лінії із зшивання ящиків, до нього підійшов ОСОБА_10 , який в той час працював на фрезерному станку, і попросив допомогти підтягнути болти, щоб краще тягнуло дошку. Взявши ключа, він пішов до ОСОБА_10 та, не вимкнувши фрезерного станка, став підкручувати болти, як раптом у нього зіскочив ключ, і права рука потрапила під ріжучі пили фрезерного верстатат. Після чого, викликали швидку і його відвезли до лікарні. Потерпілий також зазначив, що ОСОБА_10 попросив його про допомогу, бо сам нічого не вмів, а потерпілий раніше неодноразово ремонтував ці станки, в т.ч. обслуговував їх, підкручував, змінював пили. ОСОБА_6 про це знав, а також давав сам накази щодо цього. Майстра для ремонту та обслуговування станків, як такого в цеху не було, якщо щось ламалося серйозно, то ОСОБА_6 привозив «дядю ОСОБА_30» з ОСОБА_14 . Кожуха на фрезерному станку не було тому, що станок був перероблений і той кожух туди не ставав. Після нещасного випадку ОСОБА_6 пропонував йому підписати заяву про те, що він сам винен, а також хотів оформити заяви (договори) про працевлаштування, але він відмовився. На сьогодні обвинувачений жодним чином не відшкодував завдану йому шкоду, навіть не робив такі пропозиції;
		- показаннями свідка ОСОБА_15 , наданими нею у судовому засіданні, згідно яких свідок періодично, починаючи з 2013 року, працювала у ФОП ОСОБА_6 на деревообробному підприємстві, яке займалося обробкою деревини, виготовленням дерев`яної тари. Цех з виробництва дерев`яної тари знаходиться на території підприємства «Іст менеджмент». На роботу вона оформлялася офіційно, договір підписувала лише один раз. Графік роботи був встановлений з 9:00 до 19:00, з одним днем для відпочинку, але сталого графіку не було, оскільки працювали коли є робота та матеріал. Відпусток і лікарняних не було. ОСОБА_6 проводив інструктажі з техніки безпеки, які полягали лише у тому, щоб не сунути руки куди не треба. ОСОБА_9 знає як відповідального працівника. Чи ремонтував він станки, їй не відомо. В той день, коли стався нещасний випадок із ОСОБА_9 , вона разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_13 перебували в іншому цеху, тому нічого не бачила. ОСОБА_11 в той момент на підприємстві не було; 
		- показаннями свідка ОСОБА_16 , наданими нею в судовому засіданні, які фактично є аналогічними показанням сідка ОСОБА_15 . На підприємстві ОСОБА_11 вона працює з 01.09.2021, укладала з ним цивільно-правовий договір. Що входило в обов`язки ОСОБА_9 , їй не відомо. Станки на підприємстві ремонтувала особа, яку викликав ОСОБА_11 ;
		- показаннями свідка ОСОБА_18 , наданими нею в судовому засіданні, які фатично є аналогічними показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . На підприємстві ОСОБА_11 вона працювала з 2020 року по 2021 рік. Договір з ОСОБА_11 підписувала один раз, за інструктажі з техніки безпеки розписувалася приблизно 2 рази. Роботи визначав ОСОБА_11 , робила те, що скажуть. Працювали в залежності від наявності деревини. В той день, коли стався нещасний випадок із ОСОБА_9 , вона разом з потерпілим працювала на зшивальному верстаті. ОСОБА_10 покликав ОСОБА_9 до іншого станка, для чого вона не знає. Як ОСОБА_9 отримав травму руки вона не бачила; 
		- показаннями свідка ОСОБА_19 , наданими нею в судовому засіданні, згідно яких вона з 2020 року до пенсії працювала на фірмі ОСОБА_6 , на території підприємства «Іст менеджмент». В її обов`язки входило складання шпону, іншої роботи вона не виконувала. Працювала по договору, підписувала на початку місяця, коли саме не памятає. Не знає, які обов`язки у неї по договору. Графік роботи залежав від наявності матеріалу. Оплата - погодинна. Інструктаж з техніки безпеки проходила у 2020 році, однак подробиць не пам`ятає. 06 вересня 2021 року вона разом з ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 перебувала на роботі. ОСОБА_8 , який був майстром на підприємстві, розподілив їм роботу, ОСОБА_11 на місці не було. Під час роботи на зшивальному станку, де вона працювала разом із ОСОБА_9 , до останнього підійшов ОСОБА_10 і попросив допомогти, але з чим саме, вона не знає. Їй відомо, що ОСОБА_9 здійснював дрібні ремонти на підприємстві. ОСОБА_9 виключив їхнього станка і пішов до ОСОБА_10 в іншу частину цеха. Через деякий час ОСОБА_9 повернувся, взяв інструмент та знов пішов до ОСОБА_10 . Далі вона почула крик із сусіднього приміщення, де знаходився фрезерний станок, та, прибігши на крик, побачила, що рука ОСОБА_9 потрапила до фрезерного станка. Після чого ОСОБА_8 викликав швидку; 
		- показаннями свідка ОСОБА_22 , наданими нею в судовому засіданні, згідно яких свідок приблизно з 2020 року, без оформлення трудових відносин, працювала на деревообробному підприємстві ОСОБА_11 . Графік роботи з 08:00 до 20:00, вихідний день неділя, без відпусток та лікарняних. Якщо не було деревини, то не працювали. Оплата залежала від виходів. Визначеної посади та обов`язків у неї не було. Роботу визначав ОСОБА_11 . За відсутності ОСОБА_11 , за порядком на підприємстві стежив ОСОБА_8 , який проводив з нею інструктажі з техніки безпеки. В день події вона разом із ОСОБА_9 працювала на зшивальному станку, коли ОСОБА_9 покликав ОСОБА_10 , бо на іншому станку щось зламалося. ОСОБА_9 пішов з ОСОБА_10, і через деякий час вона почула крик. Коли підійшла, то побачила, що рука ОСОБА_9 потрапила до станка, який різав дошки і на якому працював ОСОБА_10 . Також свідок зазначила, що за час її роботи на підприємстві ОСОБА_9 працював на різних станках, займався дрібним ремонтом. Цивільно-правовий договір з нею був підписаний вже після події із ОСОБА_9 ; 
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , наданими ним у судовому засіданні, згідно яких свідок з 2017 року по жовтень 2021 року працював на підприємстві ОСОБА_11 , який орендував виробничі приміщення у ПП «Іст менеджмент». Підпорядковувався він лише ОСОБА_11 . Визначеної посади у нього не було. Займався він прийманням деревини, вів облік готової продукції, контролював роботу на підприємстві, визначав які роботи слід сьогодні робити в залежності від наявності людей і сировини. Робота була не постійно, в залежності від наявності матеріалу, та різноманітна. Працював за цивільно-правовим договором, які підписувалися на початку кожного місяця. Відповідального за техніку безпеки на підприємстві не було, таку функцію виконував ОСОБА_11 , який і проводи заняття з працівниками в усній формі. Він ( ОСОБА_23 ) лише нагадував працівникам про техніку безпеки. Журнал по техніці безпеки він не бачив. У працівників підприємства не було постійно встановлених обов`язків. ОСОБА_9 працював на всіх наявних станках, в тому числі і на фрезерному. 06.09.2021, біля 16:00, перебуваючи біля столярного цеху, він почув крик, вибігли дівчата, які сказали, що травмувався ОСОБА_9 . Далі він побачив, як зі столярного цеху вийшов ОСОБА_9 , в якого була замотана рука. Що саме сталося, він не бачив. Того дня ОСОБА_9 з іншими працював в деревообробному цеху, а ОСОБА_10 на фрезерному станку, ОСОБА_11 на підприємстві не було. Дрібний ремонт, обслуговування станків, здійснювали ті люди, хто за ними працював. Більш складні ремонтні роботи робила інша людина; 
		- показаннями свідка ОСОБА_24 , наданими ним у судовому засіданні, згідно яких свідок в період з березня 2021 року по 22 листопада 2021 року, без оформлення трудових відносин, працював у ОСОБА_11 , на виробництві дерев`яної тари. Робота була різноманітна, залежала від наявності деревини. Оплата була договірна, за певну виконану роботу усім цехом. Інструктажі з техніки безпеки проводилися в усній формі, але які саме не пам`ятає, ніяки папери він не підписував. Керівником на підприємстві був ОСОБА_11 . За його відсутності роботу підприємства контролював ОСОБА_8 . У вересні 2021 року він працював в цеху, зокрема різав рейку із ОСОБА_9 . В якийсь момент до ОСОБА_9 підійшов ОСОБА_10 , який працював в іншому приміщенні на фрезерному станку, та попросив ОСОБА_9 про допомогу, про що саме, він не чув. ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 пішли в інше приміщення цеху, звідки, через деякий час, він почув крик. Коли підійшов, то побачив, що рука ОСОБА_9 зажата у фрезерному станку. Свідок також зазначив, що цивільно-правовий договір з ОСОБА_11 він підписав вже у вересні 2021, після нещасного випадку із ОСОБА_9 . Ремонт станків здійснював як особисто ОСОБА_9 , так і інша особа, якої він не знає;
		- показаннями свідка ОСОБА_25 , наданими ним у судовому засіданні, згідно яких свідок працював у ОСОБА_6 більше 2 років, з лютого 2019 року по жовтень 2021 року, розпускав дошку на рейку, однак постійної посади не мав, працювали там де скажуть, зарплата була від виручки. Не пам`ятає, коли саме підписав цивільно-правовий договір, до події або після події. Керівником підприємства був ОСОБА_11 , за його відсутності роботою підприємства керував ОСОБА_8 . На станках раніше не працював, вчився на ходу, десь тиждень його вчив ОСОБА_11 . Інструктаж з техніки безпеки проводили усно, це робив сам ОСОБА_11 або ОСОБА_8 , однак в чому це полягало не пам`ятає. Розписувалися в якомусь журналі, але про періодичність таких інструктажів нічого не зміг пояснити. В день події у нього на фрезерному станку сталася несправність, він пішов до ОСОБА_9 щоб взяти ключі, бо вони лежали біля його станка, та попросив ОСОБА_9 підстрахувати його. ОСОБА_9 , почувши про несправність, взяв ключі і пішов сам ремонтувати верстат. На фрезері відійшла прижимна рейка, яка не зажимала дошку щоб та сама «йшла» на пилу. ОСОБА_9 став ключем підкручувати і ключ злетів, через що рука ОСОБА_9 потрипали під пилу. Станок не виключали під час ремонту, чому не може пояснити. Він і ОСОБА_9 раніше ремонтували станки самі, оскільки відповідальної особи за це не було, ОСОБА_11 знав за їх ремонти. Останнього тоді на підприємстві не було, був ОСОБА_8 . Також свідок пояснив, що захисного кожуха на станку не було, оскільки він сам його зняв раніше, бо з ним дуже часто забивався станок і його чистили більше ніж працювали на ньому, а так нічого не заробиш. При цьому щоб полагодити рейку прижимну все одно треба було зняти кожух. Про те, що цей кожух знімають ОСОБА_11 знав, коли бачив це, то робив зауваження. За станок відповідав той, хто на ньому працював, він же його прибирав та ремонтував; 
		- випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - виробництво деревьяної тари; 
		- протоколом огляду місця події від 10.09.2021, з фототаблицею до нього, а саме території, розташованої по АДРЕСА_2 , згідно якого встановлено, що сама територія огороджена по периметру парканом із бетонних секцій, вхід на яку здійснюється через двоє воріт зі сторони проїжджої частини вулиці. На території знаходяться нежитлові промислові споруди, зокрема одноповерхове приміщення - цех, в якому розміщені різного роду деревообробні станки. Станок, на якому отримав травму ОСОБА_4 , розташований в дальному лівому куті приміщення. На ньому наявні дві металеві таблички, на яких міститься №5292, рік випуску 1988, напис «FR101 MASHINEN LUBIMEZ». На момент огляду станок перебуває у вимкненому стані, у верхній частині станка відсутня захисна металева кришка. На відстані близько 1 м від станка, на бетонній підлозі, наявні плями темно-бурого кольору схожі на кров, з однієї з яких зроблені змиви на марлевий тампон;
		- висновком судово-медичної експертизи №158 від 27 вересня 2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 , 1967 року народження, виявлені тілесні ушкодження: травматична ампутація правої кисті на рівні нижньої третини передпліччя з наявністю циркулярної рани, в дні якої ушкоджені променева та ліктьова кістки, ушкоджені кістки зап`ястка, судинно-нервові пучки. Враховуючи локалізацію, характер тілесних ушкоджень, їх стан на момент поступлення на лікування, вказані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дії циркулярної або поздовжньої пилки, тобто ушкодження можуть бути пиленими і утвореними в термін, зазначений в медичній документації та в Постанові. Травматична ампутація правої кисті на рівні променево-запьястного суглобу на підставі таблиці визначення процентної втрати працездатності привело до 65% стійкої втрати загальної працездатності, а тому відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_26 повністю підтримав висновки вказаної експертизи, вважає їх такими, що повністю відповідають медичній документації та діючому законодавству. Зазначив, що ступень тяжкості тілесний ушкоджень визначається судово-медичним експертом з урахуванням відсотку стійкої втрати потерпілим загальної працездатності. У своїй роботі він користується критеріями визначення відсотків стійкої втрати загальної працездатності в результаті різних травм, відповідно до яких відсутність кисті на рівні зап`ястка дорівнює 65 % стійкої втрати загальної працездатності. В той же час, медико-соціальною експертною комісією визначається відсоток втрати саме професійної працездатності. 
		Доводи захисника про недопустимість вказаного висновку судово-медичної експертизи, через те, що вньому невірно визначено ступінь втрати працездатності потерпілим, суд вважає безпідставними та не приймає їх до уваги, оскільки вказаний висновок був складений компетентним експертом в межах чинного законодавства, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність;
		- протоколом отримання біологічних зразків у потерпілого ОСОБА_4 від 16.09.2021, а саме зразків крові потерпілого, для проведення судової імунологічної експертизи;
		- висновком судової імунологічної експертизи № 121 від 13.10.2021, відповідно до якого кров, виявлена 10.09.2021 під час огляду місця події в приміщенні деревообробного підприємства ФОП « ОСОБА_6 », за адресою:  АДРЕСА_2 , на підлозі біля деревообробного станка «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний номер  НОМЕР_1 , може походити від потерпілого  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ;  
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.11.2021, відповідно до якого у ОСОБА_6 , на підставі ухвали слідчого судді, вилучено копію Акта спеціального розслідування нещасного впадку, що стався 06.09.2021 о 15:15 у ФОП ОСОБА_6 від 22.11.2021; 
		- Актом спеціального розслідування нещасного впадку, що стався 06.09.2021 о 15:15 у ФОП ОСОБА_6 від 22.11.2021, відповідно до якого ФОП ОСОБА_6 проводить свою діяльність у виробничих приміщеннях ПП «ІСТ менеджмент» за адресою: АДРЕСА_3 . Основний вид діяльності підприємства згідно КВЕД - 16.24 виробництво дерев`яної тари. Безпосереднім місцем нещасного випадку є виробничий цех за адресою: АДРЕСА_3 . Обставини за яких стався нещасний випадок: 06 вересня 2021 року, близько 07:30, бригада працівників у складі 8-ми чоловік прийшли в цех та приступили до роботи. Близько 09:00 особа, яка працює за цивільно-правовим договором ОСОБА_13 дав завдання бригаді в кількості 7-ми чоловік по переробці деревини на пиломатеріали в лісопильному цеху, в якій і працював ОСОБА_4 , яку вони закінчили об 11:00. В 11:00 ОСОБА_4 і ще 4-ро осіб, які працювали за цивільно-правовими договорами, ОСОБА_13 були направлені в цех переробки для виготовлення боковин для ящиків на спеціалізованій лінії до кінця дня, а ОСОБА_25 направили переробляти пиломатеріали на рейку на фрезерному верстаті. При роботі на фрезерному верстаті ОСОБА_25 помітив, що у верстаті почали застрягати дошки, та потрібно регулювати направляючи для дошок. Не вимикаючи верстат ОСОБА_25 пішов до ОСОБА_4 , щоб взяти в нього ріжковий ключ на 19мм, для того щоб підтягнути кріплення направляючих. ОСОБА_4 сам взяв ключа та пішов до верстату Не вимикаючи верстат, спочатку підтягнув верхні болти направляючих, та почав підтягувати нижні болти для направляючих, як раптом, у ОСОБА_4 зіскочив ключ, і його права рука потрапила під ріжучі пили фрезерного верстата. ОСОБА_25 побачив, що трапилося, відразу вимкнув верстат і допоміг звільнити руку ОСОБА_4 з верстату. Відразу була викликана швидка медична допомога, яка забрала ОСОБА_4 в КП «Володимир-Волинське територіальне медичне об`єднання». Основною причиною події та настання нещасного випадку є незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці, невиконання вимог ст.13 Закону України «Про охорону праці». Супутня причина - допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці , невиконання вимог ст.18 Закону України «Про охорону праці». Особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є ФОП ОСОБА_6 ;
		- протоколом обгяду предметів від 24.11.2021, а саме оптичного DVD-R диску макри «НР», з відеозаписом, що здійснювався в приміщенні, де знаходиться деревообробне обладнання, по АДРЕСА_2 , який також був досліджений в ході судового розгляду. При перегляді відеозапису встановлено, як 09.06.2021 о 15:04:17 до потепрілого ОСОБА_4 підходить ОСОБА_25 , після чого ОСОБА_4 бере ріжковий ключ та іде разом із ОСОБА_25 . О 15:05:18 ОСОБА_4 повертається назад і загружає до станка дошки, після чого знову повертається до ОСОБА_25 . О 15:05:58 ОСОБА_4 повертається та бере ще один ріжковий ключ і знову повертається до ОСОБА_25 . О 15:06:30 трапляється нещасний випадок із ОСОБА_4 і всі інші працівники ідуть до робочого місця ОСОБА_25 ;
		- заявою ОСОБА_6 про надання згоди працівникам поліції на проведення огляду приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якої ОСОБА_6 надав лише копії цивільно-правових договорів від 01.09.2021, укладені з ОСОБА_25 та ОСОБА_15 , копії додатків до договорів з іншими працівниками від 01.09.2021, окрім потерпілого ОСОБА_4 , а також копію інструкції з техніки безпеки з виконання робіт на деревообробних верстатах, яка містить підписи всіх допитаних у судовому засіданні свідків - працівників підприємства, окрім потерпілого ОСОБА_4 ;
		- постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.11.2021, відповідно до якої ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, у зв`язку з допуском 06.09.2021 ОСОБА_4 до роботи без укладеного трудового договору, який здійснював налаштування деревообробного верстату, внаслідок чого отримав виробничу травму. 
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді вищевказані докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку вказані докази, як докази вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
		У судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, був допитаний як свідок ОСОБА_27 , який суду пояснив, що він є токарем за спеціальністю. Трачука знає приблизно 4-5 років, ремонтував у нього станки, зокрема брусовочний, вертикально-фрезерний. На брусовочному міняв пили приблизно 1 раз у пів року. ОСОБА_11 викликав його рідко, 2-4 рази на рік. 
		Таким чином, вказаний свідок своїми показаннями фактично підтвердив показання потерпілого та свідків обвинуваченння про те, що стороння особа, яку привозив ОСОБА_11 , займалася складними ремонтами станків, які працівники не могли виконати самостійно.
		Крім того, судом були досліджені надані стороною захисту копія рішення Володимир-Волинського міського суду від 12.09.2023, яким потерпілому ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його позову до ФОП ОСОБА_6 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення заробітної плати та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи, а також копія постанови Волинського апеляційного суду від 18.12.2023, яким вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Проте, суд не бере до уваги при постановленні вироку вказані судові рішення, оскільки відповідно до положень ст.90 КПК України рішення національного суду має преюдиціальне значення, лише якщо воно набрало законної сили та ним установлено порушення прав людини й основоположних свобод, гарантованих конституцією України й міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України. Як наслідок, судове рішення має приюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження, тільки у визначених цією статтею випадках. Чинний КПК не містить інших положень, на підставі яких рішення судів інших юрисдикцій могли б бути визнані преюдиціальними в кримінальному процесі, тобто такими які звільняють суд від необхідності встановлення обставин, що підлягають доказуванню, шляхом дослідження всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні. Завдання кримінального судочинства є відмінними від тих завдань, які вирішують націанальні суди в цивільній, господарській чи адміністративних юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення й за допомогою доказів установлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні. Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.
		Така правова позиція міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 390/934/13-к. 
		Щодо кваліфікації діяння обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.272 КК України, то суд вважає правильною кваліфікацію за цієї статтею Кримінального кодексу України з урахуванням такого.
		Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
		Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
		Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначає Закон України «Про охорону праці».
		Відповідно до ст.13 вказаного Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
		З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
		створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
		розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
		забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
		впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
		забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
		забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
		організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;
		розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
		здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
		організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
		вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
		Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
		Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
		Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
		Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
		Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.
		Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
		Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
		Відповідно до пункту 115 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці №15 від 26.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №232/10512, до робіт з підвищеною небезпекою відноситься обслуговування верстатів по обробці деревини, тобто комплекс робіт з підтримки працездатності обладнання в період його використання. До технічного обслуговування електрообладнання належать випробування обладнання, пристроїв, огляд обладнання, підтяжка контактних з`єднань, доливання ізоляційного масла, випробування і вимірювання ізоляційних характеристик тощо (п. 3.1 розділу ІІІ Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Мінпаливенерго від 25.07.2006 № 258).
		Показаннями свідків та потерпілого ОСОБА_4 стверджується, що останній неодноразово займався обслуговуванням та дрібним ремонтом верстатів по обробці деревини, про що було відомо ОСОБА_6 . 
		Проте, згідно показань потерпілого інструктажі та заняття щодо охорони праці з ним не проводилися, його підпис у відповідній відомості відсутній. 
		При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, вказана відомість існує на одному аркуші із зазначенням однієї дати проведення інструктажу. Жоден із допитаних свідків не зміг назвати, в чому полягали відповідні інструктажі, не назвали їх зміст, види чи періодичність їх проведення. 
		Допитаний свідок ОСОБА_13 надав показання, що здійснював нагадування щодо безпеки на виробництві, однак вони містили загальні фрази про те, як треба себе поводити при роботі на обладнанні. Окремої особи, яка б відповідала за охорону праці у ФОП ОСОБА_6 не було. 
		Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що оскільки ОСОБА_4 працював, як і всі інші працівники, за цивільно-правовим договором, на свій страх і ризик, законодавством України в цьому випадку не встановлено обов`язку замовника за договорами цивільно-правового характеру проводити виконавцям інструктажі з охорони праці, суд вважає безпідставними та необгрунтованими.
		Так, у своїх постановах КАС ВС від 04.07.2018 р. у справі № 820/1432/17 та від 30.03.2021 р. у справі № 380/1563/20 пояснив, шо основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		Основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
		Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		Як вбачається з показань потерпілого та свідків, ОСОБА_4 працював на одному визначеному об`єкті, який належав ОСОБА_6 , на засадах підпорядкування власнику ОСОБА_6 , та особі, яка його заміняла - ОСОБА_28 . Вказана праця відбувалася протягом тривалого періоду і фактично була безстрокова, здійснення трудової діяльності відбувалося у складі трудового колективу, працівники і ОСОБА_4 , зокрема, мали визначений трудовий графік, а також систему оплати, виконували роботу певного виду, яка хоч і могла змінюватися, однак це відбувалося за вказівкою того ж керівника ОСОБА_6 . Також, поставка обладнання та сировини здійснювалася безпосередньо керівником, а не працівниками. 
		Суд вважає необхідним також зауважити, що згідно показань свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_24 цивільно-правові договори з ОСОБА_6 вони підписали вже після нещасного випадку із ОСОБА_4 свідок ОСОБА_25 не зміг вказати коли саме він підписав договір до нещасного випадку, чи після.
		Враховуючи вказані факти, а також беручи до уваги постанову про притягнення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 41 КУпАП за допущення ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, не залишається сумнівів, що ОСОБА_6 використовував найману працю ОСОБА_4 .
		Таким чином, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_6 в порушення вимог ст.24 КЗпПУ, ст. ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці» не створив на підприємстві відповідні служби і не призначив посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань із охорони праці, не затвердив інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, контролю за їх додержанням, не забезпечив належне утримання виробничого обладнання та устаткування, моніторингу за їх технічним станом, не забезпечив усунення причин, що призводять до нещасних випадків та допустив ОСОБА_4 до роботи на деревообробному підприємстві, а також до здійснення обслуговування фрезерного деревообробного верстату марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний номер № 5292, що відноситься до роботи з підвищеною небезпекою, без навчання та перевірки знань з охорони праці, що спричинило настання тяжких наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_4 .
		Факт того, що ОСОБА_4 06.09.2021 працював на іншому верстаті і він самостійно, без прямої вказівки ОСОБА_29 чи ОСОБА_28 став здійснювати налагодження верстату в увімкненому стані, жодним чином не нівелює порушень, допущених ОСОБА_6 . Така його діяльність є наслідком таких порушень, а також свідчить тільки про те, що ним створенні такі умови, за яких на ОСОБА_4 фактично було покладено обов`язок щодо обслуговування верстатів з обробки деревини.
		На переконання суду у діях особи, яка знає, що працівники підприємства не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці щодо виконання робіт підвищеної небезпеки та їх інструктажу, і допускає цих працівників до виконання робіт підвищеної небезпеки, що спричинило тяжкі наслідки, є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України.
		Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, суд розцінює як спосіб захисту, обраний обвинуваченим з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
		З урахуванням наведеного суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та правосвідомістю, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні, вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинувачених ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке їм інкримінується, доведена повністю в ході судового розгляду, та його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.272 КК України, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобовьязана їх дотримувати, що спричинило інші тяжкі наслідки. 
		За таких обставин суд не приймає до уваги доводи захисника про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України.
		При призначенні покарання обвинуваченим суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання, суспільну небезпеку скоєного ним злочину, а також його особистість, умови життя, виховання та здоров`я і загального розвитку, сімейні проблеми та матеріальний стан.
		Разом з тим, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (з наступними змінами), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Відповідно до ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 272 КК України, належить до тяжких злочинів.
		При призначенні покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, є фізичною особою-підприємцем, не одружений, посередньо характеризуються за місцем проживання, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває,  а також висновки органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
		Обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 66 та ст.67 КК України, судом не встановлені.
		З урахування вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції частини 2 статті 272 КК України, із застосування додаткового виду покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю пов`язаною з виконанням робіт з підвищеною небезпекою.
		На підставі ст.75 КК України, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, вважає необхідним звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
		Потерпілим ОСОБА_4 в рамках вказаного примінального провадження, до початку судового розгляду, заявлено цивільний позов про відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
		В обґрунтування заявленого позову потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що протиправними діями, що проявились у службовій недбалості ОСОБА_6 його здоров`ю як фізичному, так і моральному спричинено значної шкоди. Він отримав невимовно важку моральну травму, адже являючись правшею та займаючись роботою, напряму пов`язаною із фізичною діяльністю із залученням праці обох рук, після втрати кисті правої руки, він уже ніколи не зможе жити звичним для нього життям. У свої 54 роки йому доводиться вчитись обслуговувати свої потреби лише за допомогою однієї руки, що завдає йому дискомфорту та обмежує його у звичному способі життя. Щоденні ритуали, такі як чищення зубів, приготування їжі, зашнуровування взуття, одягнення брюк/джинсів та багато іншого тепер даються йому з неабиякими зусиллями та щоденно нагадують йому про травму. Також це не могло відобразитися на його найближчих родичах, для яких ситуація, що трапилась стала шоком, адже він являється батьком та дідом. Діти та внуки завжди могли розраховувати на його допомогу у господарстві, адже він був майстром на всі руки, а тепер їм доводиться допомагати йому, як фізично так і морально, так і фінансово. Через трудове каліцтво відтепер він не зможе повноцінно працювати. За висновком Володимирського обласного бюро МСЕ Профпатологічної спеціалізованої МСЕК від 18.01.2022, в результаті отриманої травми йому встановлена довічна 3-тя група інвалідності, з 50% стійкою втратою професійної працездатності. 
		З урахуванням глибини вже перенесених ним моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати його довготривалий час, перенесених ним та його сім`єю моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у його повсякденному житті, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять його стан психологічного та фізичного здоров`я, величину моральної шкоди він оцінює у 500 000,00 гривень, яку просить стягнути на його користь з обвинуваченого. 
		Як передбачено ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).
		Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода полягає, зокрема  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч.1 ст.1168 ЦК).
		Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
		Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Відповідно до п. 5 вказаної Постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		При вирішенні цивільного позову суд також враховує, що відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
		Суд вважає встановленим, що в результаті нещасного випадку, який стався з вини обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних, психічних стражданнях, яких потерпілий зазнав та продовжує зазнавати у зв`язку з каліцтвом, був порушений звичайний спосіб його життя та життя його родини, для відновлення якого він та його родина були вимушені докладати додаткових зусиль.
		При визначенні розміру шкоди суд враховуючи обставини кримінального провадження, характер правопорушення, глибину душевних та фізичних страждань потерпілого, наслідки отриманої ним травми, погіршення здібностей потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану.
		Одночасно, суд бере також до уваги те, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, тому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати вимоги розумності та справедливості, а сам розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку з порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
		Тому, враховуючи засади виваженості, добросовісності та розумності, а також співмірності грошового відшкодування із заподіяною шкодою, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди та визначити розмір морального відшкодування в сумі 200 000,00 грн, що на переконання суду буде достатнім та належним відшкодуванням завданої потепрілому моральної шкоди.
		Шкода підлягає стягненню саме з ОСОБА_6 , оскільки вона потерпілому спричинена внаслідок контакту з джерелом підвищеної небезпеки, яким являється фрезерний верстат, власником та розпорядником якого є обвинувачений. 
		Арешт накледний ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.09.2021 на деревообробний станок марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний № 5292, 1998 року випуску, слід скасувати.
		Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.
		Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався.
		Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст.75,76 КК України  ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну (немайнову) шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
		В іншій частині позову відмовити.
		Скасувати арешт на деревообробний станок марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний № 5292, 1998 року випуску, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.09.2021.
		Речові докази у справі: деревообробний станок марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний № 5292, 1998 року випуску, який перебуває на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 - залишити останньому за належністю.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...