Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 472/1176/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 28.08.2024. Зареєстровано: 28.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2024.
Дата набрання законної сили: 11.11.2024 (частково)
Результат оскарження 11.11.2024 Апеляційний суд Миколаївської області: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/472/73/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 472/1176/23
		Провадження №2/472/73/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"05" серпня 2024 р. селище Веселинове 
		 
		                                               Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
		 
		головуючого судді                Кучерявенко С.С.,
		при секретарі                       Чорної О.В.,
		за участю 
		представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Шевченко А.О. ,
		        розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_3 до відповідача АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача, шляхом стягнення грошових коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.11.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів шляхом стягнення грошових коштів.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що воназ 2018 року є клієнтом АТ КБ «Приватбанк", зокрема, 19.11.2018 р. нею було підписано Анкету -Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
		       20.12.2021 р. вона отримала банківську картку з номером: НОМЕР_1 , на рахунку якої нараховувалося 42 000 грн.
		21 квітня 2022 року відкривши додаток «Приват24» побачила, що 17 квітня 2022 року приблизно о 21 год. 37 хв. з її рахунку, відбулося несанкціоноване списання грошових коштів, зокрема, невідомі особи, шляхом шахрайських дій, зняли з її банківського рахунку грошові кошти загальною сумою в 42 000 гривень, а потім з іншого її рахунку перевели на банківську картку з номером НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1800 гривень. 
		       Виявивши несанкціоноване втручання в роботу додатку - Приват24 та списання грошових коштів з рахунку, вона невідкладно зателефонувала на гарячу лінію банку за номером НОМЕР_2 з метою якнайшвидшого блокування карткового рахунку та повідомила про шахрайські дії з її рахунками. Одночасно звернулася до Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за адресою свого місця проживання й подала заяву про вчинення відносно неї кримінального правопорушення.
		На підставі вказаної заяви, 21 квітня 2022 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження за № 12022152190000241, за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України. В даний час проводиться досудове розслідування за вказаним фактом.
		       У відділенні ПриватБанку в смт Веселинове їй було надано виписку про рух грошових коштів за 17 квітня 2022 року, з якої вбачається, що 17.04.2022 р. з її рахунку було списання коштів чотирма транзакціями, а саме було списано грошові кошти в розмірі 500 грн. на розваги: ISP, Kyiv, далі було списання в сумі 500 грн. на розваги POST1, Kyiv; грошові кошти в сумі - 24999,00 грн на розваги Ypay, Kyiv та грошові кошти в сумі 15 999, 00 грн на розваги Ypay, Kyiv. В подальшому з її іншого рахунку з останніми цифрами «…30» на картковий рахунок з останніми цифрами «…5202» було перераховано грошові кошти в сумі 1800, 00 грн.
		       Листом від 26 липня 2022 року № 20.1.0.0.0/7-220719/8442 на 3382838-ВБ від 19-07-2022 року банк повідомив, що не може повернути грошові кошти. 
		Враховуючи ту обставину, що вона не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію, картки не губила, доступу до них треті особи не надавала, зважаючи на те, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути належні їй грошові кошти, вона вимушена звернутись до суду із даним позовом.
		Ухвалою суду від 28.11.2023 року було відкрито провадження у справі. 
		23.01.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Шевченко А.О. просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що 19.11.2018 та 20.12.2021 року позивач підписала Анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "Приват Банк". Відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. 
		АТ КБ "Приват Банк" встановлено, що позивач ОСОБА_3 має зареєстрованим в АТ КБ "Приват Банк" фінансовий номер телефону : НОМЕР_3 . Фінансовий номер телефону - це номер, "привязаний" до банківських розрахунків. Згідно Умов та Правил п. 1.1.1.71. Фінансовий номер телефону Клієнта- це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений Клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть виконуватися платіжні операції. Підтверджується Клієнтом під час активації банківської послуги за допомогою POS-терміналу у відділенні Банку, банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду платіжної картки і sms-паролем, а також у Системі "Приват24" Банку. 
		Позивач є власником картки міжнародної платіжної системи Visa № НОМЕР_1 , емінентом якої є АТ КБ "Приват Банк". 
		17.04.2022 року згідно руху коштів по картці позивача "Універсальної Gold"№№ НОМЕР_1,виконано чотири транзакції на загальну суму 41998,00 грн.: 1)21:37- 500 грн рітейлер ISP,термінал № Е2216323, власник термінала Банк "Південний"; 2)21:39- 500 грн. рітейлер POST1, термінал № Е2216324, власник термінала Банк "Південний"; 3) 21:40-24999 грн. рітейлер YPAY, термінал № Е2215144, власник термінала Банк "Південний"; 4) 21:41- 15999 грн. рітейлер YPAY ,термінал № Е2215144, власник термінала Банк "Південний".
		Так як це сторонні сервіси, інформацію про отримувача коштів може надати власник терміналів - Банк "Південний".
		За зверненням ОСОБА_3 банком ініційовано службову перевірку спірних операцій. За результатами службової перевірки (заявка № 620254 № 15838644) встановлено, що всі транзакції проведено в інтернеті на сторонньому сайті з правильним ручним вводом інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції по карті ОСОБА_3 № НОМЕР_1 : - індивідуального номеру картки (унікальна комбінація із 16 цифр); - строку дії картки; - коду безпеки картки (CVV-коду, 3 цифри на зворотній стороні карти, для здійснення операцій в мережі інтернет; - коду для інтернет-платежів - 3-D Secure (код підтвердження операцій в інтернеті прийшов в програмі Приват24 позивача). 
		Вказані дії по введенню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 17.04.2022 року можливо було здійснити лише власнику картки за допомогою використання фінансового телефону для входу в електронний кабінет позивача Приват 24.
		Отже, 17.04.2022 року відбулося проведення чотирьох оплат, ініційованих позивачем на загальну суму 41998 грн. Доказів зворотнього позивачкою не надано. 
		Таким чином, враховуючи все вищевикладене, вважає, що вина АТ КБ "ПриватБанк" у здійсненні транкзацій по рахункам позивача відсутня і відповідно відсутні підстави у позивача у стягненні коштів з АТ КБ "Приват Банк". 
		 
		 
		 
		 
		 
		Крім того, зазначили, що відсутні також підстави для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення моральної шкоди. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю та просили суд повернути на її рахунки грошові кошти в загальному розмірі 43798,00 гривень, які були несанкціоновано списані. 
		В судовому засіданні представник відповідача - Шевченко А.О. з урахуванням відзиву на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. 
		Суд, заслухавши позивача ОСОБА_3 , представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Шевченко А.О. , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є клієнтом АТ КБ "Приват Банк", яка є власником картки міжнародної платіжної системи Visa за № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ "Приват Банк". 
		17 квітня 2022 року приблизно о 21 год. 37 хв. з рахунку позивача, відбулося несанкціоноване списання грошових коштів, зокрема, невідомі особи, шляхом шахрайських дій, зняли з її банківського рахунку грошові кошти загальною сумою в 42 000 гривень, а потім з іншого її рахунку перевели на банківську картку з номером НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1800 гривень, що підтверджується виписками з особових рахунків позивача.
		За фактом незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ "Приват Банк".
		       Листом від 26 липня 2022 року № 20.1.0.0.0/7-220719/8442 на 3382838-ВБ від 19-07-2022 року банк повідомив, що не може повернути грошові кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів позивачці було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Водночас у цьому листі не вказано, що позивач своїми діями якимось чином сприяла передачі свого логіну та паролю у системі «Приват24» третім особам.
		На підставі вказаної заяви, 21 квітня 2022 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження за № 12022152190000241, за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України, досудове розслідування за вказаною подією й досі триває.
		Відповідно  до ст. 1 ЗУ "Про платіжні послуги" платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чиіншого виду картки (п. 56). Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій (п. 36). Надавач платіжних послуг з ініціювання платіжної операції - юридична особа, яка в установленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку отримала право на надання послуг з ініціювання платіжної операції (п. 37). Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (п. 42). Неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі (п. 43). Неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно) (п. 44). Помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (п. 69).
		Відповідно до п.20 ст.38 ЗУ "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:
		 
		 
		 
		1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором;
		2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом;
		3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;
		4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;
		5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Відповідно до розділу VII "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" ПОЛОЖЕННЯ про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі - Положення), затвердженого Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 року емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення (п. 138).
		Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. (п. 140 Положення ).
		Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (п. 143 Положення).
		Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 146 Положення).
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно 
		 
		 
		 
		ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання АТ КБ "Приват Банк" на ту обставину, що позивач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. 
		Відповідач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Судом встановлено факт звернення позивача до банку, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї злочинних дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача ОСОБА_3 була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цих транзакцій. 
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використання карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови упозові. 
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		Таким чином, суд, врахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов висновку, що відповідач АТ КБ "Приват Банк" не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач ОСОБА_3 , як користувач банківських карток, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по карткам, її особових рахунків, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала б змогу ініціювати платіжні операції 17.04.2022 року щодо перерахування з її карткових рахунків грошових коштів сумою 42 000,00 грн. та 1800,00 грн.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Таким чином, суд встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач платіжних карток, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткових рахунків чи надав інформацію третім особам, що дало б змогу ініціювати платіжні операції. 
		Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, та від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21. 
		За таких обставин, суд дійшов до переконання, що в цій частині вимог позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому відповідач повинен повернути на рахунки позивача несанкціоновано перераховані грошові кошти у розмірі 43 798 (сорок три тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень, з яких 42 000 (сорок дві тисячі) гривень кредитні кошти та 1 798 (одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) гривень особисті кошти, шляхом зарахування вказаної суми на її банківський рахунок відкритий в установі АТ КБ "ПриватБанк".
		       Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до наступного.        
		       Позивач наводить аргументи про те, що неправомірними діями щодо списання грошових коштів відповідачем їй заподіяна моральна шкода, оскільки була позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися належними їй грошовими коштами, позбавлення її можливості користуватися банківськими послугами відповідача. Її душевні страждання та хвилювання пов`язані й з тим, що відповідач намагається перекласти всю вину за подію на неї, намагається за її рахунок покрити свої збитки. Все це викликає у неї хвилювання, недовіру до банківських установ, що значно погіршило якість її життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінила в суму 20 000,00 грн, вказуючи, що саме ця сума буде достатньою для відновлення її прав в цій частині і є співмірною завданими їй діями відповідача душевними стражданнями.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
		       Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		       Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх 
		інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
		       Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
		       Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		       Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, почуття врівноваженості. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
		       Відповідно до ст. 23 ЦК України суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.
		       Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		       На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що позивачем не доведено, що пережиті нею негативні емоції спричинили такий рівень душевних страждань, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
		       При цьому суд звертає увагу на те, що моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року (справа № 815/2603/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 815/6107/17), від 04 березня 2020 року (справа № 815/2215/15).
		       З аналізу обставин справи та наведених норм закону, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду будь-яких доказів завдання моральної шкоди, також не обґрунтовано її розміру, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає.
		       Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд приходить до висновку про задоволення вказаних вимог, виходячи з наступного.
		       Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		       Згідно ордеру про надання правової допомоги серії ВЕ № 1103977, адвокат Губська Ю.О. представляла інтереси позивача у вказаній цивільній справі на підставі договору про надання правової допомоги №47/23 від 11.09.2023 року.
		       На виконання умов договору про надання правничої допомоги №47/23 від 11.09.2023 року були надані послуги, а саме: витребування копій документів; узгодження правової позиції з клієнтом; складення процесуальних документів (позовна заява, клопотання); представництво інтересів в суді на загальну суму 5000,00 гривень.
		       Згідно Розділу 3 п. 3.3 Договору про надання правничої допомоги № 47/23 від 11.09.2023 року: "За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в фіксованій сумі у розмірі 5 000 гривень. Розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань. 
		       Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		       Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
		       Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		       За змістом ст.26 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		       Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		       Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формо винагороди адвоката за здійснення представництвана надання інших видівправової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		       Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		       Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
		       Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
		       Отже, представником позивача надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи.
		       При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
		       Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.
		       Відповідач не виконав обов`язку доведення не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
		       Враховуючи, що представником позивача надано до суду опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 гривень є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає необхідним задовольнити заяву.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
		Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів", то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1073,60 гривень.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_3 до відповідача АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача, шляхом стягнення грошових коштів - задовольнити частково. 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 43 798 (сорок три тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень, з яких 42 000 (сорок дві тисячі) гривень кредитні кошти та 1 798 (одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) гривень особисті кошти, шляхом зарахування вказаної суми на її банківський рахунок відкритий в установі АТ КБ "ПриватБанк".
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника 
		 
		 
		 
		податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"  (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
		Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
		В іншій частині позовних вимог відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Повний текст рішення суду виготовлено 14 серпня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя Веселинівського районного суду 
		Миколаївської області С.С. Кучерявенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...