Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/3614/24-а : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 29.08.2024. Зареєстровано: 30.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2024.
Дата набрання законної сили: 29.08.2024
Номер судового провадження: П/300/7086/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		про відмову у забезпеченні позову
		 
		"29" серпня 2024 р. Справа № 600/3614/24-а
		м. Івано-Франківськ 
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши заяву Чернівецького окружного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення позову, - 
		  В С Т А Н О В И В:
		 
		15.08.2024 Чернівецький окружний адміністративний суд звернувся до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, Управління Західного офісу Держадитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на ІІІ квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 24.05.2024 №108 (із змінами), в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку 4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року щодо проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
		Розпорядженням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року справу №600/3614/24-а передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 адміністративну справу №600/3614/24-а направлено для розгляду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
		Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову (вих. №01-23/3458/2024 від 14.08.2024), у якій просить зупинити дію індивідуального акту, а саме: пункту 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на ІІІ квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 24.05.2024 №108 (із змінами), в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку 4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року, а також шляхом заборони Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області проводити ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
		Необхідність забезпечення позову мотивована протиправними, на думку заявника, вимогами суб`єкта владних повноваження щодо проведення перевірки  заходів державного фінансового контролю позивача, оскільки жодних законодавчих підстав для перевірки відповідачем судових органів не визначено, як не зазначено і підстав для здійснення контрольної функції відповідачем, як органом виконавчої гілки влади, позивача, як частини судової влади, з огляду на їх самостійність. Вказав, що у Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зазначено вичерпний перелік підконтрольних установ, серед яких судові органи відсутні. Відтак проведення ревізії позивача прямо порушує конституційний принцип розподілу гілок влади на законодавчу, виконавчу та судову та принцип незалежності судів. Також, зазначено, що про протиправність оскаржуваного наказу та проведення ревізій судів зазначено у рішенні Ради суддів України від 01.08.2024 №24. Таким чином, наявні ознаки протиправності рішень суб`єкта владних повноважень щодо проведення ревізії судових органів, а забезпечення позову заявника є єдиним можливим способом захисту прав заявника та недопущення вчинення протиправних дій відповідачами.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову  до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
		Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що в її задоволенні слід відмовити з наступних мотивів.
		Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Тобто, забезпечення позову  це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
		Слід зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; дотримання збалансованості інтересів сторін, а атк5ож інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності труднощів виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи, у разі вжиття таких заходів тощо. 
		Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах: від 21.11.2018 у справі №826/8556/17; від 25.04.2019 у справі №826/10936/18; від 29.01.2020 у справі №640/9167/19; від 16.03.2020 у справі №640/4769/19. 
		Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності таких обов`язкових умов: значна складність чи неможливість виконання судового рішення чи захисту прав та законних інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		З вищенаведеного слідує, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову у разі існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них у відповідності до вимог процесуального закону  є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову. 
		Відтак, вирішуючи питання про вжиття забезпечення позову, суд повинен пересвідчитись, що подані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття,  навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 Рішення). 
		Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення чи безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разу задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. 
		У той же час, як підстави для забезпечення позову, заявник посилається на те, що у випадку подальшого здійснення державного фінансового аудиту діяльності суду, враховуючи можливу тривалість розгляду справи судом, такий аудит може бути завершено до ухвалення судом рішення та визначення його правомірності, а позивач буде вимушений звертатись до суду з метою оскарження наслідків аудиту.
		Суд зазначає, що наразі, зазначені заявником негативні наслідки фінансового аудиту не існують, а їх настання є лише припущеннями позивача. Однак, судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях. Тому, покликання позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду є безпідставними та недоведеними.
		При цьому, суд звертає увагу, що оскаржуючи наслідки проведеного Державною аудиторською службою України фінансового аудиту (рішення, прийняті за наслідками проведеного фінансового аудиту), позивач не позбавлений можливості посилатись на порушення перевіряючим органом вимог законодавства щодо проведення такого аудиту, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих рішень.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
		Також, на думку суду, наведені у заяві ознаки очевидності протиправності оскаржуваного рішення не є достатніми та обґрунтованими для можливості вжиття заходів забезпечення позову, оскільки встановлення такої протиправності стане предметом розгляду адміністративної справи за позовною заявою, що подана до суду. 
		Тому, на переконання суду, забезпечення позову в способи, визначені позивачем, призведе до фактичного ухвалення рішення та вирішення публічно-правового спору без розгляду адміністративної справи по суті. 
		Однак, можливість вирішення публічно-правового спору шляхом забезпечення позову не відповідає системним положенням статей 150, 151 КАС України та змісту прав позивача, передбачених чинним законодавством.
		Так, відповідно до положень чинного законодавства вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд позбавлений права прийняття рішення по суті позовних вимог без судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.
		Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об`єктивних обставин, котрі б підтверджували, що до моменту ухвалення рішення у справі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду, такими рішеннями чи діями. 
		Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав, зазначених у статті 150 КАС України. 
		З огляду на вищенаведене, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, визначені Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні.
		За таких обставин, заява про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
		Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову  відмовити.
		 
		Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...