Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/2343/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2024. Зареєстровано: 30.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2024.
Дата набрання законної сили: 01.10.2024
Номер судового провадження: 2/642/916/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"30" серпня 2024 р.              
		 
		 
		Справа № 642/2343/24
		Провадження 2/642/916/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 серпня 2024 року м. Харків
		Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді Гримайло А.М.,
		за участю секретаря судового засідання Антонян А. М.,
		представника відповідача  адвоката Драченка В. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		02.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, у якому просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 147638,00 грн.
		У обґрунтування позовних вимог вказала, що 12.02.2024 року вона перерахувала на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 16000,00 грн., 22.02.2024 року перерахувала на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 12000,00 грн., 18.02.2024 року перерахувала на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 27720,00 грн., 08.03.2024 року позивачка перерахувала на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 21960,00 грн., 12.03.2024 року перерахувала на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 78958,00 грн.; жодних договорів між нею та ФОП ОСОБА_2 на вказані суми не існувало, не укладалося та жодних грошових зобов`язань у ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_2 немає; ОСОБА_1 не отримувала від ФОП ОСОБА_2 товар та/або послуги на вказану суму грошових коштів. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 безпідставно заволодів майном позивачки, яким є грошові кошти у розмірі 147638,00 грн., а тому позивачка набула право відповідно до ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України на повернення грошових коштів.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.05.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) осіб.
		13.06.2024від представникавідповідача адвоката ДраченкаВ.В.надійшов відзивна позов,у якомузазначив,щов основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити. вважав заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
		Позивачка у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно належним чином, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності.
		Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно належним чином, 20.08.2024 представник відповідача  адвокат Драченко В. В. приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.
		Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
		Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги позицію позивача, викладену у позові, заперечення відповідача у відзиві на позов, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Як вбачається з платіжних доручень АТ КБ «Приватбанк» Івановою Н. В. на користь ФОП ОСОБА_2 з призначенням платежів «Виробництво меблів» здійснені такі платежі:
		-12.02.2024 на суму 16000,00 грн., платіжна інструкція № 73, призначення платежу «стільці 4 шт. Берлін»;
		-18.02.2024 на суму 27720,00 грн., платіжна інструкція № 79, призначення платежу «Виробництво меблів»;
		-22.02.2024 на суму 12000,00 грн., платіжна інструкція № 82, призначення платежу «Виробництво меблів»;
		-08.03.2024 на суму 21960,00 грн., платіжна інструкція від 08.03.2024, призначення платежу «Виробництво стільців»,
		-12.03.2024 на суму 78958,00 грн., платіжна інструкція від 12.03.2024, призначення платежу «Виробництво стільців».
		18.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про повернення їй безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 147638,00 грн.
		Частиною 1ст. 2ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За приписами частин 1, 2, 4, 5статті 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною 3 статті 3ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
		Відповідно до частини 1статті 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
		Тлумачення як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), у якій зазначено, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максим «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці». В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
		Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 ЦК України).
		Передбачений статтею 1212ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
		Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
		Відповідно до статей 79, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За правилами статті 89 ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Як зазначеновище,позивач сплатилана рахуноквідповідача грошовікошти назагальну суму147638,00грн.,в призначенніплатежів заплатіжними дорученнямизазначила:«за виробництвомеблів,стільців»,при цьомужодних договорівпро наданняпослуг,як ідоказів того,що коштибули сплаченіпоза межамидоговірних зобов`язань,суду ненадала,що позбавляєсуд можливостідійти висновкупро те,чи буву позивачана моментпередачі вказанихкоштів наявнийчи відсутнійвідповідний обов`язокщодо їхсплати тачи діявпозивач,сплачуючи вказанікошти нарахунок відповідача,з власноїволі,у зв`язкуз чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів за недоведеністю вказаних вимог. 
		Враховуючи, що суд дійшов до висновку про необхідність відмови у позові, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
		Керуючись ст. ст. 2, 3, 10-13, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення виготовлено 30 серпня 2024 року.
		 
		 
		Суддя-    А. М. Гримайло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...