Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/3924/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2024. Зареєстровано: 31.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2024.

Номер судового провадження: П/500/4247/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 500/3924/24
		30 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про виправлення технічної описки в тексті позовної заяви, просить:
		визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
		зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2024 року, не бажаючи продовжувати військову службу, позивач звернулася до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду.
		Рапорт позивач подала по команді, 23.03.2024 рапорт погодив старший лейтенант ОСОБА_3 , командир взводу управління четвертого артилерійського дивізіону, а також підполковник ОСОБА_4 , командир четвертого артилерійського дивізіону, однак, відповідач проігнорував рапорт, не вжив жодних заходів щодо звільнення позивача з військової служби, що слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
		Ухвалою судді від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		18.07.2024 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує на відсутність протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
		Вказує, що свідченням того, що позивачу відомий результат розгляду рапорту від 25.03.2024 за вх. №3918/а з квітня 2024 року, є поданий рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 ) від 02.06.2024 за вх.№7309/а, де враховані обставини, що були причиною відмови у задоволенні рапорту позивача від 25.03.2024 за вх. №3918/а, а саме відсутність висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
		Також зазначає, що наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена заключенням лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) 607/4 від 20.02.2024.
		Проте, командування Військової частини НОМЕР_1 наголошує на тому, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа. 
		Вказує, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а тому довідка ЛКК, надана позивачем, не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
		01.08.2024 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідач не надав жодних доказів належного доведення до відома позивача як самого факту прийняття рішення, так і обґрунтованої аргументації незвільнення позивача. У рапорті від 23.03.2024 не зазначено дати прийняття рішення, немає посилань на чинне законодавство, на підставі якого було відмовлено у звільненні з військової служби, як того вимагають чинні нормативно-правові акти.
		Крім того, представник зазначив, що у позовній заяві допущено технічну описку та помилково вказано підстава для звільнення з військової служби пункт 2 частини 4, замість пункту 3 частині 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		27.08.2024 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що за загальним правилом, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути розглянутий командиром військової. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та таке рішення доведена до військовослужбовця належним чином.
		Вказує, що позивач, 25.03.2024 за вх.№3918/а повторно звернулась із рапортом про звільнення з військової служби у запас відповідно підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 ), при цьому долучивши документи, що засвідчують ступень спорідненості солдата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Проте, командиром військової частини НОМЕР_1 відмовлено в задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
		Вказує, що системний аналіз статті 14 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, дає підстави стверджувати, що військовослужбовець повинен самостійно цікавитись станом розгляду поданого рапорту.
		Зазначає, що на рапорті солдата ОСОБА_1 від 25.03.2024 за вх. №3918/а стоїть резолюція командира військової частини НОМЕР_1 про доведення рішення за даним рапортом до військовослужбовця ОСОБА_1 .
		Вказує, що підтвердженням ознайомлення позивача з рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту, є долучення до позовної заяви копії рапорту від 25.03.2024 за вх. №3918/а.
		Також від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.
		Ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.
		Інших заяв по суті до суду не надходило.
		Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
		Радіотелефоніст відділення управління командира дивізіону взводу управління четвертого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , звернулась із рапортом від 23.02.2024 (надходження до військової частини 28.02.2024 за вх. №2617/а) про звільнення з лав Збройних Сил України у запас відповідно підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 ).
		До вказаного рапорту було додано: копія паспорта ОСОБА_1 , копія паспорта ОСОБА_2 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія висновку ЛКК №607/4 від 20.02.2024 (про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, у наслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі), копія витягу з протоколу засідання ЛКК №608/5 від 20.02.2024. 
		За результатами розгляду даного рапорту, командиром військової частини НОМЕР_1 відмовлено в задоволенні з підстав відсутності документів, щодо ступеня спорідненості солдата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		В подальшому позивач, повторно звернулась із рапортом 23.03.2024 (надходження до військової частини 25.03.2024 за вх.№3918/а) про звільнення з військової служби у запас відповідно підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 ).
		До вказаного рапорту було додано аналогічні документи, що і до попереднього рапорту, крім того, додатково було надано копію картки платника податків ОСОБА_1 , копію картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , крім того позивачем було додано копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 на підтвердження ступені спорідненості солдата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		Проте, командиром військової частини НОМЕР_1 відмовлено в задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
		Далі позивач втретє звернулася до відповідача із рапортом від 31.05.2024 (надходження до військової частини 02.06.2024 за вх.№7309/а) про звільнення з військової служби у запас відповідно підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 ).
		До вказаного рапорту, серед іншого, позивачкою було додано довідку до акта МСЕК №725672.
		Однак, в черговий раз їй було відмовлено в його задоволенні, у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати постійний догляд, оскільки відбулись зміни в законодавстві що регулюють дані правовідносини.
		Після цього, позивач вирішила звернутись в суд за захистом.
		Визначаючись щодо спірних правовідносин суд виходить з наступного.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
		Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
		Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
		Підстави для припинення (розірвання) контракту, і звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною п`ятою цієї статті.
		Пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців у мирний час, пунктом другим під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), пунктом третім під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
		Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено та діє до тепер.
		Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент подання рапорту та відмови позивачу в задоволенні рапорту від 23.03.2024) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
		3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
		г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
		у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
		у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;
		у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
		у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
		у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
		у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
		військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;
		військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
		один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
		військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
		якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
		Таким чином, підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII встановлено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом на звільнення зі служби у зв`язку з сімейними обставинами. 
		Серед таких обставин визначено необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		Так, вперше позивач звернулася до командування відповідача із рапортом від 23.02.2024, згідно якого просила звільнити її від військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, проте їй було відмовлено з підстав відсутності документів, щодо ступеня спорідненості солдата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Вдруге позивач звернулася до командування відповідача із рапортом від 23.03.2024, згідно якого просила звільнити її від військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, проте їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
		Так, у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що наданий позивачем висновок ЛКК не надає права на звільнення з військової служби, так як законодавцем визначено, що документом, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду для осіб віком понад 18 років може бути лише медичний висновок МСЕК.
		Щодо наведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
		У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 року № 705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
		У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337, термін "медичний висновок" визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.
		Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.
		Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.
		У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
		Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
		Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
		Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
		З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
		Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
		Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
		Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
		ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
		потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
		потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
		ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
		причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;
		медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
		У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
		При цьому, поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
		Отже, поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
		В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 року № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
		За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
		1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
		2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
		3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
		4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).
		Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
		форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
		висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
		Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
		Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
		У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
		Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання", в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
		Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.04.2024 справа №420/16689/23.
		З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, суд приходить до висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
		Щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг:
		- про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою первинної облікової документації №080-2/о);
		- про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою первинної облікової документації №080-4/о).
		Отже, Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає наявність документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України №413 розмежовують повноваження таких органів залежно від суб`єкта, якому надається відповідний висновок.
		Так, позивачем до рапорту надано висновок ЛКК №607/4 від 20.02.2024, виданий на ім`я ОСОБА_2 , про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
		Згідно витягу з протоколу засідання лікарсько-консультаційної комісії №608/5 від 20.02.2024, ОСОБА_2 встановлено діагноз: хронічна ішемія мозку (ішемічний гемодинамічний інсульт в басейні ЛСМА (30.08.2020) з глибоким правобічним геміпарезом, гемігіпестезією, помірним когнітивним зниженням (МОСА 19б.) з порушенням функції ходи та самообслуговування.
		ІХС. кардіосклероз в поєднанні з метаболічною кардіопатією. Дилатація лівого передсердя. Кальциноз мітрального кільця. Гіпертонічна хвороба III стадії, 2 ступінь, дуже високий кардіо-васкулярний ризик. Гіпертензивне серце. CH II А ст. із збереженою фракцією викиду (ФВ 58%), II ФК (УНА). Фіброкальциноз аортального клапана з легкою недостатністю.
		Аліментарно-конституційне ожиріння II ст.
		Цукровий діабет II типу, середньої тяжкості, стадія субкомпенсований. 
		Заключення: за станом здоров`я, потребує постійного стороннього догляду, як особа похилого віку з когнітивними порушеннями. Нездатна до самообслуговування та пересування через невиліковні хвороби.
		Таким чином, на переконання суду, вказаним висновком ЛКК, підтверджено умову на звільнення з військової служби, передбачену п.п. г п. 3 ч. 5 статті 26 Закону.
		Натомість покликання відповідача, як на підставу у відмові в задоволенні позову, у зв`язку з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 не відповідає вимогам п.п.г п.3 ч.5 ст.26 "Про військовий обов`язок і військову службу" (в чинній редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин).
		Також, суд зауважує, що вподальшому позивачем також було надано відповідачу і довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №725672 із висновком, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду, оскільки матір позивачки крім наявності когнітивних порушень є також одночасно особою з інвалідністю першої групи, яка потребує стороннього догшляду.
		Разом з тим, враховуючи зазначене вище, висновок ЛКК №607/4 від 20.02.2024 в даному випадку теж є належним документом що підтверджкє наявність підстав для звільнення позивача зі служби на підставі п.п.г п.3 ч.5 ст.26 "Про військовий обов`язок і військову службу" (в чинній редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин).
		Тому, на переконання суду, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в задоволенні рапорту від 23.03.2024 про звільнення з військової служби. Відтак, вказана відмова є протиправною.
		У зв`язку із наведеним, суд приходить до переконання про наявність підстав для зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі п.п."г" п.3 ч.5 ст.26 "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Закону до 18.05.2024, чинній на момент спірних правовідносин). 
		Обраний спосіб захисту є належним та ефективним способом відновлення прав позивача. 
		Щодо покликань відповідача на те, що позивачем до рапорту було долучено саме копії документів, а не їх оригінали, як цього вимагають положення пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170, то суд зауважує, що це не може слугувати беззаперечною та самостійною підставою для відмови у задоволенні рапорту при дотриманні позивачем усіх інших вимог (умов) передбачених п.п.г п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в чинній редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин). 
		При цьому, суд зауважує, що відповідач зазначеної підстави не вказував відмовляючи в задоволенні рапортів позивача. Також не було жодних перешкод у відповідача витребувати у позивача оригінали документів під час розгляду такого рапорту.
		Щодо внесення Законом №3633-IX змін зокрема в ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка визначає підстави звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, слід зазначити, що вказані зміни набули чинності 18.05.2024, натомість подання позивачем рапорту від 23.03.2024 та відмова у його задоволенні відбулись до набрання чинності вказаних змін.
		Враховуючи навчене, до вказаних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції Закону чинній до 18.05.2024.
		При цьому, суд зазначає, що позивач на протязі усього часу звернення до відповідача вчиняла дії щодо усунення недоліків при зверненні із рапортами про звільнення з військової служби у запас відповідно підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 ).
		Таким чином, у позивача були легітимні очікування на позитивне вирішення порушеного питання після усунення недоліків у поданих документах, на які звертав увагу відповідач.
		Однак, відповідачем вкотре змінювались підстави для відмови у задоволенні рапорту, у зв`язку з чим позивач змушена була звернутись за судовим захистом.
		Легітимні очікування походять від принципу правової визначеності та корелюється з іншими принципами, такими як добросовісність, правова визначеність, належне урядування, пропорційність, передбачуваність тощо, які в умовах правової держави й верховенства права є важливими для подолання прогалин і суперечностей у праві, зокрема, під час вирішення спорів судами.
		Так, у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/3694/16 ВС підкреслив, що складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
		Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для захисту порушених прав позивача.
		Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення судом питання про розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги задовольнити.
		Визнати протиправною відмову командира Військової частини НОМЕР_1 в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 23.03.2024 та видачі наказу про припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби.
		Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі п.п."г" п.3 ч.5 ст.26 "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Закону до 18.05.2024, чинній на момент спірних правовідносин). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повне судове рішення складено 30 серпня 2024 року.
		Реквізити учасників справи:
		позивач:
		- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); 
		відповідач:
		- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). 
		Головуючий суддяБаб`юк П.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...