Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 729/1125/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2024. Зареєстровано: 02.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/729/35/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022111130000590

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                               Справа № 729/1125/23
		 
		                                                                               1-кп/729/35/24 р. 
		 
		В И Р О К
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		02 вересня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :
		 
		                       судді                                                 ОСОБА_1 ,
		                       за участю секретаря                         ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111130000590 від 24.03.2022 року по обвинуваченню  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, Республіки Татарстан, Азнакаєвського району, с. Талли - Буляк, який проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗС РФ, військова частина № НОМЕР_1  - окрема ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		за участю:
		 
		                       прокурора                                         ОСОБА_4 
		                       потерпілих:                                         ОСОБА_5 
		                                                                        ОСОБА_6 
		                                                                        ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил - Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
		Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї OOH ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
		Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		Згідно ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь- коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
		a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
		b)захоплення заручників;
		c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
		d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		У разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов`язана застосовувати як мінімум такі положення:
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеної Конвенції, поранені та хворі, а також інваліди та вагітні жінки перебувають під особливим захистом і користуються особливим шануванням.
		Згідно зі ст. ст. 27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування та образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст. 31 Конвенції, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		Крім того, ст. 32 Конвенції визначає, що високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Відповідно до ст. -33 вказаної Конвенції пограбування та репресії стосовно осіб, які перебувають під захистом, і їхнього майна забороняється.
		У ст.147 Конвенції зазначається, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року. (Протокол ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР N 7960-ХІ (7960-11) від 18.08.89).
		Крім того, статтею 51 визначено, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
		Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
		Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.
		Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити воєнні об`єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об`єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.
		Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов`язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов`язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.
		Також, статтею 52 визначено, що цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами, як вони визначені в пункті 2.
		Напади повинні суворо обмежуватися об`єктами. Що стосується об`єктів, то воєнні об`єкти обмежуються тими об`єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу.
		У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях.
		Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу І встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
		Для реалізації злочинного наміру щодо спроб окупації території України, серед інших був залучений військовий підрозділ ЗС РФ, в якому проходив службу військовослужбовець РФ ОСОБА_3 , а саме військова частина № НОМЕР_1 - окрема ІНФОРМАЦІЯ_2 (БТГр 15 омсбр).
		27 лютого 2022 року військовослужбовці окремої гвардійської мотострілкової Олександрійської бригади у складі Сухопутних військ ЗС РФ (БТГр 15 омсбр, військова частина НОМЕР_1 ), в складі якої перебував ОСОБА_3 , тимчасово зайняли АДРЕСА_2 , де перебували до 30.03.2022.
		23 березня 2022 року, близько 13:00 години, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, спільно з іншими шістьма невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ, прибули на військовому автомобілі ЗС РФ марки КАМАЗ - 63968 «Тайфун» до господарського подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та незаконного затримання ОСОБА_7 , курсанта Національної академії внутрішніх справ України.
		У подальшому ОСОБА_3 , разом з іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, зайшли на територію господарства та до жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_6 , який не є військовим об`єктом, під приводом виявлення ОСОБА_7 та доказів співпраці і надання допомоги ЗСУ в боротьбі у збройному конфлікті з РФ власників даного господарства.
		Знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , спільно з невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцям ЗС РФ, розпочали обшук житлового будинку.
		У ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , групою осіб за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗС РФ, в порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 33, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, умисно, відкрито заволодів чужим майном, а саме: відеокамерою марки «Samsung HMX-F90» вартістю 1 650,00 грн.; планшетом марки «Impessijn ImPADl 113» вартістю 2 500,00 грн.; навушниками марки «ХР WSA» вартістю 3 751,00 грн.; ланцюжком із золота 585-ї проби вагою 13 гр. вартістю 24 035,36 грн.; хрестиком із золота 585-ї проби вагою 2 гр. вартістю 3 697,75 грн.; браслетом із золота 585-ї проби вагою 7 гр. вартістю 12 942,12 грн.; перстнем із золота 585-ї проби вагою 5,5 гр. вартістю 10 168,80 грн.; 300 доларами США, що еквівалентно 8 776, 47 грн., відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 23.03.2022 (29,2549 грн., за 1 долар США), які належали потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , чим спричинили останнім майнову шкоду на загальну суму 67 521,50 грн.
		Вищевказані викрадені речі не могли бути використані для досягнення воєнної мети.
		Отже, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, здійснив незаконне відкрите заволодіння майном потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , чим порушив вимоги ст. ст. 27, 29, 31, 32, 33, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977. Обвинувачений ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом опублікування повістки про виклик до суду у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Бобровицького районного суду Чернігівської області. Ухвалою суду від 23.12.2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.438 КК України визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні («in absentia»). Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливому значенню охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбулось за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України. Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив,що 23.03.2022 року в обідню пору під"їхав до їх будинку автомобіль "Тайфун" в якому перебувало 7 чоловік . Старший військовий рф запитав потерпілого де його син та сказав , що знають , що він навчається в навчальному закладі системи МВС ( на поліцейського). Потерпілий сказав , що поїхав в м. Київ , на що рашист сказав, що він не міг проїхати через с. Новий Биків. Взагалі в той день син поїхав в с. Гаврилівка , напередодні звонила староста села , сказала, що будуть їхати на м. Згуровку , якщо потрібно щось купити , то привезуть. Потерпілий сказав , що якщо є місце , то щоб забрали сина. Потім він, сусід та рашисти зайшли в будинок . Дружині сказали бути на подвір"ї. В будинку все перевернули , забрали дорогу відеокамеру, планшет , золотий ланцюжок з хрестиком, перстень , золотий браслет, побачили шеврон Правого сектору. В хаті стояв сейф , наказали відкрити . В сейфі була рушниця ТОЗ , запитали чия, на що потерпілий відповів, що його , теж забрали . І забрали 300 доларів. Всі були в балаклавах , а коли зайшли в будинок, то зняли , бо було в хаті тепло і коли показали фото , то він зразу впізнав по фото особу, яка була старша .В село рашисти заїхали на двох автомобілях , ще був БТР. Двоє рашистів перевіряли сарай.Всі речі , крім рушниці належали його сину.                Потерпіла         ОСОБА_6  скориставшись  положенням ст.63 Конституції України відмовилася давати покази за станом здоров"я.                                                                                                       Потерпілий ОСОБА_7  під час допиту,  пояснив, що о 8 годині ранку 23.03.2022 року він  поїхав в с. Гаврилівка , так як мав їхати до м. Згуровки. В с. Гаврилівка він побачив  рашистів, які поїхали в один з будинків та заховався . Там вони пробули  близько 1 години та поїхали в с. Українка.  Потерпілий  подзвонив додому, проте не зміг  зразу дозвонитися , дозвонився з м. Згуровка  та дізнався від батька , що до них приїздили рашисти та пограбували їх. В м. Згуровка потерпілий  пішов в поліцію , повідомив , що забрали в батька мисливську рушницю.Потім пішов до військомату та повідомив  про рашистів та техніку на якій вони були.                                                       В судовому засіданні  також були досліджені  письмові докази.                                                        Згідно   рапорту головного інспектора 5-го відділу 1-го управління  Департаменту кіберполіції Національної поліції України  встановлено , що на території АДРЕСА_2   було здійснено реєстрацію  абонета  телефонного номеру НОМЕР_2   в мережі ПрАТ "Водафон" , було проведено пошук скріншотів  , у відкритих джерелах в мережі Інтернет  , де виявлено дані " ОСОБА_9 " , проведено пошук в соціальних мережах  та встановлено профіль , який було архівовано , зокрема використано ресурс  в месенджері TELEGRAM та отримана інформація за якою вдалося ідентифікувати   особу з обліковими даними :  ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адрес АДРЕСА_1  .На розміщене  в телеграм чаті "ІНФОРМАЦІЯ_1" оголошення з раніше встановленими  даними та фото  був отриманий відгук  від особи з ім"ям  ОСОБА_7 , який повідомив, що його батько ОСОБА_5   ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2  впізнав ОСОБА_3   як особу, яка 23.03.2022 року приймала участь в пограбуванні його домоволодіння. (а.с. 156-161 , 164,165 т.1).                                                                                                        Згідно протоколу впізнання за фотознімками  від 20.05.2022 року   ОСОБА_5  в присутності понятих  вказав на фото № 1  на якому,  як він зазначив , був військовослужбовець , який з іншими військовими рф 23.03.2022 року  був у нього вдома , викрав речі та кошти належні йому , та був головним серед військових , згідно довідки  до протоколу на фото №1 зображений ОСОБА_3 ( а.с. 167-171 т.1).                                                                                                       Згідно протоколу впізнання за фотознімками  від 06.01.2023 року ОСОБА_6  в присутності понятих  вказала на фото № 2  на якому , як вона зазначила ,  впізнала   військовослужбовця , який з іншими військовими рф 23.03.2022 року  був у її будинку, проводив з іншими військовими незаконний обшук , викрав  їх сімейні речі  та  був головним серед військових , згідно довідки  до протоколу на фото №2 зображений ОСОБА_3 ( а.с. 173-177 т.1)                                                                                                                                                            Згідно протоколу впізнання за фотознімками  від 06.01.2023 року  свідок ОСОБА_11   в присутності понятих  вказав на фото № 4  на якому як він зазначив , був військовослужбовець , який з іншими військовими рф 23.03.2022 року незаконно проводив обшук в будинку ОСОБА_5  ,  був головним серед військових , надавав їм накази , згідно довідки  до протоколу на фото №4 зображений ОСОБА_3 ( а.с. 182-189 т.1).                                            Згідно технічного паспорту житловий будинок в АДРЕСА_2  належить на праві власності  ОСОБА_6 (а.с. 191-195 т.1).                                                                                                               10.05.2023 року був проведений огляд місця події  в присутності понятих та потерпілої  ОСОБА_6  в належному їй будинку в АДРЕСА_2  під час якого ОСОБА_6  показала   де знаходилися викрадені рашистами речі (а.с. 196-202 т.1).                                                                                                        За участі ОСОБА_6  був проведений слідчий експеримент  під час якого вона розповіла та показала за яких обставин стосовно неї  було вчинено кримінальне правопорушення  військовими рф. При цьому вона зазначила , що 23.03.2022 року до їх господарства  під"їхав військовий автомобіль з якого вийшло семеро військових в касках, обличчя були  закриті балаклавами та стали  розпитувати її чоловіка де їх син  ОСОБА_7  , сказавши , що  знають що він поліцейський і хочуть його допитати . В цей час один з військових рф проник до будинку та через кілька хвилин вийшов з шевроном Правого сектору і  ОСОБА_3 , який був головним надав наказ провести обшук, їй наказав не заходити. Військові були зі зброєю. та пішли до будинку.Після обшуку вийшли без балаклав.  ОСОБА_3  тримав рюкзак сина з  речами , а інший військовий рушницю.  Серед шести військових які були з ОСОБА_13  був один слов"янської зовнішності, а п"ятеро  бурятів (.а.с. 203-206 т.1).                                                                                                                                          Під час слідчого експерименту 24.05.2023 року за участі ОСОБА_5  він надав  пояснення , аналогічні тим , що і в судовому засіданні (а.с. 211-214 т.1).                                                                          15.03.2023 року  проведено огляд  персонального комп"ютера  типу "Ноутбук" марки LENOVO де було відкрито  інтернет - браузер , що дозволяє перегляд інтернет- ресурсів доступ до яких обмежено  та було отримано 15 скріншотів  з контактною інформацією  особи-користувача  ОСОБА_14  (а.с. 227-244 т.1).                                                                                                                   25.04.2023 року було поведено огляд  сторінки в соціальній мережі Facebook, якою користується  ОСОБА_3  (а.с. 250 т.1, а.с. 1-3 т.2).                                                                                                ОСОБА_5  надав перелік викрадених у нього речей (а.с. 6 т.2).                                                         Згідно висновку експерта  № СЕ-19/125-23/5696-ТВ від 30.05.2023 року  загальна вартість викрадених речей 67521 грн.50 коп (а.с. 12-19 т.2).                                                                                            Згідно повідомлення т.в.о. начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 "  через  АДРЕСА_2  в ході наступу переміщувалися  підрозділи БТГ р.15 омсбр (  в складі якого як було встановлено в ході досудового розслідування проходив службу   ОСОБА_3 ) , двох БТГр 21 омсбр , БТГ р. 30 омсбр , БТГ р. 239 тп 2А Центрального ВО ( а.с. 20,21 т.2). Аналогічна інформація була надана 8 управлінням Департаменту військової контррозвідки  СБУ (а.с. 23, 24 т.2).                                                Надані та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними та допустимими, здобутими у відповідності із вимогами закону, такими, що узгоджуються між собою, а також доводять вину обвинуваченого.                                                                                                                            Заслухавши покази потерпілих, аналізуючи в сукупності  з наданими суду та перевіреними в судовому засіданні письмовими  доказами , суд вважає доведеною  винуватість ОСОБА_3 , у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненному за попередньою змовою групою осіб ,   а його дії вірно кваліфікованими за ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 438 КК України.                                 Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.                                                                                                                 Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.                                                                                                                                                                     За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.                                                                    Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання:у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення тавідповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.                                              При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.                                                                                        Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.                                                            Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_3  відповідно до ст. 66 КК України не встановлено.                                                                                                                                 Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого  ОСОБА_3  відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.                Призначаючи покарання ОСОБА_3  суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно із ст.12 КК України є особливо тяжким, особу винного, відсутність обставин, які його пом`якшують та наявність обставини що його обтяжує, а також те, що вчинений обвинуваченим злочин є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни, становить значну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.438 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.                                                                                                                                                      Цивільний позов не заявлений.                                                                                                                   Процесуальні витрати  на залучення експертів на загальну суму - 1195,00 грн., у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого. Речові докази у справі відсутні. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		        ОСОБА_3 визнати винуватим за 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України і призначити йому покарання у виді 12 ( дванадцяти ) років позбавлення волі.
		       Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання у ході виконання вироку.
		       Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в зв"язку з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 1195 грн.00 коп.
		       Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		       На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		       Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...