Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/7876/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2024. Зареєстровано: 02.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2024.
Дата набрання законної сили: 03.10.2024
Номер судового провадження: 2/175/1328/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 175/7876/24
		Провадження № 2/175/1328/24
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 
		Іменем України
		"02" вересня 2024 р. смт. Слобожанське
		Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) через свого представника звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ЄДРПОУ: 41078230, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 90-А), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 93, оф. 3) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		В обґрунтування позовних вимог вказано, що 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. видано виконавчий напис № 55413, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №66464586. Зазначає, що наданий нотаріусу договір про надання споживчого кредиту не був посвідчений нотаріально. Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, що є суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, у зав`язку з чим виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
		Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
		Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. 
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
		У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Судом встановлено, що 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 55413 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованість у сумі 30320 грн. 60 коп. 
		11.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійником О.І. відкрито виконавче провадження № 66464586 щодо виконання зазначеного виконавчого напису.
		Виконавче провадження по справі № 66464586 на підставі договору про заміщення приватного виконавця від 22.05.2023 року було передано та прийнято на виконання приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем, що підтверджується постановою про прийняття виконавчого провадження від 14.07.2023 року.
		Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного. 
		Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. 
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису  це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із змінами та доповненнями (надалі - Порядок).
		Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. 
		Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
		У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі  Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку вчинення нотаріальних дій.
		Так, пунктом 2 Переліку документів, передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
		Разом з тим, пункт 2 вказаного переліку був визнаний незаконним та нечинним у повному обсязі згідно із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14. Вказана постанова суду є чинною.
		В пункті 1 вищевказаного Переліку документів визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Таким чином, з 22.02.2017 року кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
		Також, суд звертає увагу на те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж беззаперечно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі та саме за цей період.
		Законодавством не визначений вичерпний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Відповідачем не було надано доказів того, що ним до нотаріуса були надані будь-які документи, що підтверджують безспірність заборгованості у вказаний у виконавчому написі період. Виконавчий напис видано без з`ясування дійсної дати виникнення заборгованості.
		Крім того, виконавчий напис вчинено на підставі договору, стосовно якого не надано доказів нотаріального посвідчення. 
		Отже, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, в той час як заборгованість, яка вказана у цьому написі, не є безспірною. 
		На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та положення Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, від якого був звільнений позивач при подачі позову у розмірі 1211 грн 20 коп. 
		Щодо витрат на правову допомогу суд виходив з наступного.
		Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача адвокатом Берзінь С.Л. надано договір про надання правової допомоги від 15.05.2024 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги; акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 15.05.2024 року; квитанцію від 15.05.2024 року.
		При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
		Враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 3000 грн є такими, що підлягають задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України,-
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню  задовольнити.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 55413 від 11.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованості у розмірі 30320 грн 00 коп.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ЄДРПОУ: 41078230, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 90-А) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ЄДРПОУ: 41078230, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 90-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд  якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. 
		Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Заочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених ЦПКУкраїни,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Т. С. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...