Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/9012/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2024. Зареєстровано: 03.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2024.
Дата набрання законної сили: 13.08.2024
Номер судового провадження: 22-ц/811/942/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/9012/21                 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. 
		Провадження № 22-ц/811/942/23                Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		        13 серпня 2024 року м.Львів
		Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого  судді Бойко С.М.,
		суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., 
		секретаря  Зеліско-Чемерис К.Р.,
		з участю: представника відповідача  ОСОБА_1 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2023 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа  Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про відновлення пам`ятки архітектури,
		в с т а н о в и в:
		У листопаді 2021 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 відновити пам`ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.12.2020 року ЛКП «Старий Львів» Галицького району м. Львова скеровано на адресу Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі  Управління) для розгляду та вжиття заходів акт-попередження від 08.12.2020 року №40 на ОСОБА_2 , яким встановлено факт самовільного пробиття перекриття в місцях загального користування третього поверху: вихід на горище в будинку АДРЕСА_1 .
		Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06 вересня 1979 року №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави», будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури.
		За результатами проведеного обстеження об`єкта культурної спадщини, відповідно до ст.ст. 3, 6, 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі  Закону) та повноважень, визначених Положенням про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, з метою захисту об`єкта культурної спадщини, а саме: житловий будинок (охоронний №1296), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , управлінням винесено припис №0004-вих-92980 від 12.10.2021 року про усунення порушень законодавства про охорону культурної спадщини, шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів. Вимоги припису відповідачкою не виконано.
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2023 року позов задоволено.
		Зобов`язано ОСОБА_2 відновити пам`ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів.
		Рішення судуоскаржила відповідач ОСОБА_2 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Звертає увагу, що позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що архітектурні елементи квартири, які змінені в результаті здійснених перепланувань, становили предмет охорони об`єкта культурної спадщини  пам`ятки архітектури будинку АДРЕСА_1 .
		Наголошує, що позивач для підтвердження зазначеної обставини мав би представити паспорт об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини із доданими графічними матеріалами і фотофіксацією, облікову картку об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини, опис культурних цінностей, що знаходяться в пам`ятці архітектури, акт технічного стану пам`ятки.
		Вважає, що перетворення, здійснені в межах проекту, не передбачають втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування, не суперечать нормам захисту історичного середовища міста і не порушують пам`яткоохоронних норм, тому не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а після завершення  введення об`єкта в експлуатацію.
		На думку апелянта, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
		В судове засідання інші учасники справи, окрім сторони відповідача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності. 
		Заслухавши пояснення представника відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Водночас, пунктом 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі  КАС) України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. 
		Підпунктом 1 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
		Згідно з підпунктами 3, 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
		Аналогічні за змістом норми закріплені у статті 14 Закону України «Про основи містобудування» та статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		Так, зокрема, ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Відповідно до п.1.1 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 11.11.2016 року №1031 «Про затвердження Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури» (далі  Положення), Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 року №505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Згідно з п.2.1 Положення, основними завданнями управління є:
		1) забезпечення виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території м. Львова;
		2) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня;
		3) забезпечення дотримання режиму використання пам`яток, їх територій, зон охорони на основі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня;
		4) розробка концепцій, рекомендацій та програм управління культурною спадщиною;
		5) організація та координація робіт щодо виявлення, паспортизації, ведення обліку та інвентаризації пам`яток культурної спадщини.
		Тобто, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, що здійснюєуправління у сфері охорони культурної спадщини, є Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Статтею 1 цього Закону визначено, що державний нагляд (контроль)  діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі  органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.
		Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини», цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
		Відповідно до ст.29 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.
		Статтею 30 Закону передбачено, що органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. 
		Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
		Частиною першою статті 27 Закону передбачено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).
		Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження (ч.2 ст.27 Закону).
		У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ч.3 ст.47 Закону, юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе  відшкодувати шкоду відповідно до закону.
		Згідно з п.4.1.37 Положення «Про юридичний департамент Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконкому від 10.09.2021 року №766, до компетенції департаменту належить звернення з позовами з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади.
		За обставинами даної справи, з метою захисту об`єкта культурної спадщини, Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради винесено припис про порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, яким зобов`язано гр. ОСОБА_2 відновити пам`ятку архітектури шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів.
		А оскільки вимоги вищезазначеного припису відповідачем не виконано, Львівська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом.
		В свою чергу, відповідач, заперечуючи пред`явлені до неї вимоги, покликалась на наявність у неї погодженої проектної документації  «Проекту реставрації з переплануванням квартири з розширенням за рахунок приєднання частини простору горища», та відповідних дозволів, у тому числі й Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
		Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини.
		Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак, і публічно-правову природу таких правовідносин.
		Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, як суб`єкт владних повноважень, діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.
		З огляду на наведене вище, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11, від 20 листопада 2019 року у справі №462/4783/16-ц та ряду інших постановах дійшла правового висновку про те, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими, і такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Отже, наведене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саме, статті 19 ЦПК України.
		Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19  22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		За вимогами частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
		Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		Таким чином, з урахуванням наведених вище норм ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, апеляційний суд роз`яснює позивачеві право на звернення до суду з таким позовом в порядку адміністративного судочинства, а також роз`яснює про наявність у позивача права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		З урахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. 
		Керуючись ст.ст.255, 256, 367, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2023 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа  Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про відновлення пам`ятки архітектури,  закрити. 
		Роз`яснити позивачу Львівській міській раді право на звернення до суду з таким позовом в порядку адміністративного судочинства, а також роз`яснити про наявність права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 серпня 2024 року.
		 
		Головуючий                      С.М. Бойко
		Судді:                          С.М. Копняк
		                А.В. Ніткевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...