Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/5508/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 03.09.2024. Зареєстровано: 03.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2024.
Дата набрання законної сили: 03.09.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/6530/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/6530/24 Справа № 216/5508/20   Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста  О. І.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 вересня 2024 року                                                                 м.Кривий Ріг
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого судді                    Корчистої О.І.
		суддів:                           Агєєва О.В., Тимченко О.О.,
		за участю секретаря           Лідовської А.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/5508/20 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича, та відшкодування моральної шкоди, 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
		на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року,
		 
		встановив:
		 
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби  Міністерства юстиції України Назаровця А.Т., в якій просила:
		- визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. щодо неналежного виконання покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні  НОМЕР_3, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходилось у той час на території Криму;
		- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. направити на її адресу рекомендованим листом із повідомленням про його вручення постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_5 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 для прийняття нею рішення про її оскарження;
		- відшкодувати з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ моральну шкоду у розмірі 1 076 000 гривень за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
		Свої вимоги обґрунтувала тим, що з ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року, за наслідками розгляду її скарги на дії головного державного виконавця Департаменту ДВС МУЮ Кузьменка О.О., дізналась про наявність постанови про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_5 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, винесеної головним державним виконавцем Департаменту ДВС МЮУ Назаровцем А.Т. Вказану постанову, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», вона не отримувала.
		Посилаючись на те, що така бездіяльність державного виконавця є неправомірною та такою, що суперечить основним засадам виконавчого провадження, встановленим у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», просила скаргу задовольнити.
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т., що полягає у несповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17 червня  2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_5 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4. Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема направити на адресу ОСОБА_1 постанову від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_5 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4. Провадження в частині скарги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 31 липня 2023 ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції.
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року в частині, що стосується залишення вимог про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1 076 000 гривень моральної шкоди за неналежне виконання головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 задовольнити. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 13 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 шляхом автоматизованого розподілу було передано на розгляд судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецову Р.О., який без постановлення ухвали про прийняття її скарги до свого провадження постановив 18 вересня 2023 року оскаржувану ухвалу про залишення скарги в частині вимог про відшкодування моральної шкоди без розгляду. Посилається, що тим самим відбулося порушення ч. 11 ст. 33 ЦПК України, яке призвело до розгляду її справи судом, який не встановлений законом, що впливає на законність судового рішення. 
		Також посилається, що судом першої інстанції було порушено ст. 451 ЦПК України, якою визначено які судові рішення ухвалюються за результатами розгляду скарги і яка не наділяє суд повноваженнями на залишення скарги, поданої в порядку контролю за виконанням судового рішення, в будь-якій частині, без розгляду. Залишаючи без розгляду вимогу про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України моральної шкоди у зв`язку з неналежним виконанням державним виконавцем своїх прямих обов`язків, суд першої інстанції неправомірно застосував положення ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якою визначено підстави для залишення без розгляду позову. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було залишено без розгляду її вимоги про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮВУ моральної шкоди у зв`язку з неналежним виконанням державним виконавцем цього відділу своїх прямих обов`язків, пов`язаних з примусовим виконанням рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року з посиланням на положення ст. 294 ЦПК України, яка встановлює порядок розгляду справ окремого провадження і до якого контроль за виконанням судових рішень не відноситься. 
		Також, як на порушення норм процесуального права, зазначає, що оскаржувана ухвала від 18 вересня 2023 року була постановлена судом першої інстанції без належного повідомлення її про судовий розгляд скарги, передбаченого ст. 128 ЦПК України, що призвело до порушення її права на «доступ до суду» одним із аспектів якого є право на справедливий судовий розгляд справи судом встановленим законом. 
		У відзиві на апеляційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. 
		В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
		Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 за наступних підстав.
		Відповідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвала суду першої інстанції не відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону.
		Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що серед іншого, заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. 
		В апеляційній скарзі, як на порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, окрім іншого, заявник посилається на те, що судовий розгляд справи 18 вересня 2023 року відбувся без її належного повідомлення.
		Надаючи оцінку доводам заявника в цій частині апеляційний суд зазначає наступне. 
		Згідно ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. 
		Згідно Довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» судова повістка-повідомлення про судове засідання у цивільній справі на 18 вересня 2023 року об 11.45 годин по справі № 216/5508/20 (4-с/216/36/23 від 14.09.2023 року доставлено одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 14.09.2023 о 20.09.42 (а.с. 188). 
		Також, згідно Довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» судова повістка-повідомлення про судове засідання у цивільній справі на 18 вересня 2023 року об 11.45 годин по справі № 216/5508/20 (4-с/216/36/23 від 14.09.2023 року доставлено одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 14.09.2023 о 20.09.42 (а.с. 189). 
		Інших підтверджень отримання ОСОБА_1 судового повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції 18 вересня 2023 року матеріали справи не містять
		Відповідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
		Згідно частини 13 вказаної статті, за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		Отже, з аналізу вищевказаних норм процесуального права слідує, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом із використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень (тобто SMS).
		Тобто, процесуальне законодавство пов`язує можливість інформування учасника судового процесу шляхом надсилання текстових повідомлень, ймовірно, і через Viber, тільки у випадку наявності відповідної заяви такого учасника про це.
		Верховний Суд неодноразово наголошував, що судовий виклик за допомогою SMS вважається належним лише в разі подання учасником справи заяви про таке інформування (постанова КЦС ВС від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17), акцентуючи саме на власному волевиявленні та бажанні особи.
		Відповідної заяви ОСОБА_1 про інформування її про дату, час та місце розгляду справи шляхом текстових повідомлень з використанням засобів мобільного зв`язку матеріали справи не містять. 
		Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що надсилання судом першої інстанції текстових повідомлень з використанням додатку Viber за відсутності відповідної заяви ОСОБА_1 не може вважатися належним повідомленням ОСОБА_1 про дату, час та місце засідання суду першої інстанції. 
		Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учсаник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що 18 вересня 2023 року судом першої інстанції постановлена оскаржувана ухвала про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровець А.Т. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з порушенням норм процесуального права, що згідно п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. 
		Вирішуючи питання щодо вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заявленої в порядку судового контролю за виконанням судових рішень апеляційний суд виходить з наступного. 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,                          від 21 жовтня 2010 року).
		Правові норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження, містяться у Законі України «Про виконавче провадження».
		Розгляд скарг на рішення, дії, або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників, Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу» віднесено до компетенції суду.
		Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
		Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано Розділом 7 ЦПК України.
		Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.
		Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності.
		Частиною 2 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.
		Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
		Проте, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (ст. 1174, 1166, 1167 ЦК України).
		Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, як у цій справі, у державного виконавця.
		Отже, оскільки Розділом VII ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.
		Встановивши, що у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т., серед іншого, заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди у скарзі на дії державного виконавця.
		У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.
		Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20, який відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд враховує під час розгляду даної справи. 
		У вказаній постанові Верховним Судом також зазначено, що особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).
		Частиною 6 статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		У пунктах 74, 75 постанови від 14 грудня 2021 року у справі  № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила:
		«Якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду».
		Отже, оскільки скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. містить вимоги про відшкодування моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, скарга ОСОБА_1 в зазначеній частині підлягає залишенню без розгляду. 
		 
		Керуючись ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року скасувати.
		Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		 
		Судді:                  
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 03 вересня 2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий О.І. Корчиста

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...