Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/177/24 : не визначено.
Надіслано судом: 03.09.2024. Зареєстровано: 04.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2024.
Дата набрання законної сили: 27.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 серпня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  924/177/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючої), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б., 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" (далі - ТОВ "Промінь", позивач) - Прядун Р.В. (адвокат)
		відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" (далі - ТОВ "Іберсон Компонентс", відповідач, скаржник) - Шаповал Д.В. (адвокат),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Іберсон Компонентс" 
		на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 (головуюча - суддя Виноградова В.В.),
		додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2024 (головуюча - суддя Виноградова В.В.) та
		постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024  (головуюча - суддя Філіпова Т.Л., судді: Павлюк І.Ю., Василишин А.Р.)
		 
		у справі за позовом ТОВ "Промінь"
		до ТОВ "Іберсон Компонентс",
		про стягнення 2 345 850, 00 грн.
		 
		ВСТУП
		Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. ТОВ "Промінь" звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення 2 374 487,00 грн, з яких: 2     345 850,00 грн - неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у період з 24.02.2022 по 24.05.2023 та 28 637,00 грн - шкоди, заподіяної об`єкту оренди.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення дії договору оренди - 01.06.2021 та всупереч рішенню Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21, яким відповідача зобов`язано повернути об`єкт оренди позивачу, здійснив повернення об`єкта оренди частини нежитлового приміщення лише 25.05.2023.
		 
		2.      Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		2.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.03.2024 позов ТОВ "Промінь" до ТОВ "Іберсон Компонентс" в частині стягнення 28 637,00 грн збитків залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
		 
		2.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позов задоволено.
		 
		2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, заяву ТОВ "Промінь" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
		3.1. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Іберсон Компонентс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі № 924/177/24 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що  судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме: частин першої, другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, а також норми процесуального права частини четвертої статті 75 ГПК України без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, а також висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2020 у справі №916/2724/18.
		 
		4.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування частин першої, другої статті 785 ЦК України в контексті того, що: 1) які дії орендаря вважаються негайним поверненням майна; 2) що є належними діями/заходами з повернення майна за актом, з огляду на те, що таке повернення не є одноосібною дією і залежить від контрагента.
		5. Позиція інших учасників справи
		5.1. ТОВ "Промінь" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.1. ТОВ "Промінь" (орендодавець) та ТОВ "Іберсон Компонентс" (орендар) 06.08.2018 укладено договір оренди №1 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування частину нежитлового приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності. У користування за договором передається індивідуально визначене майно, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживча річ). 
		 
		6.2. Об`єктом оренди є частина нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщене на 1-му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46 (пункт 1.2 договору).
		6.3. Об`єкт оренди надається орендареві з метою здійснення господарської діяльності (пункт 2.1 договору).
		 
		6.4. У пункті 1.5 договору зазначено, що на момент передачі в оренду об`єкт оренди придатний до експлуатації згідно з пунктом 2 договору.
		 
		6.5. За змістом пункту 3.3 договору сторони обумовлюють, що об`єкт оренди передаватиметься орендарю у стані, придатному для використання відповідно меті оренди.
		 
		6.6. Підписання акта приймання-передачі свідчить про фактичну передачу об`єкту оренди в оренду (пункт 3.4 договору).
		 
		6.7. Відповідно до пункту 4.1 договору договір вступає в дію з 06.08.2018. Строк договору обчислюється з моменту вступу його в дію та становить 24 місяці. Договір припиняється з моменту повернення орендарем об`єкту оренди орендодавцеві та підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі об`єкту оренди.
		 
		6.8. Згідно з пунктом 5.1 договору орендна плата за користування об`єктом оренди за місяць оренди складає 78 195 гривні. 
		 
		6.9. Орендна плата нараховується починаючи з 27.08.2018 і нараховується по дату фактичного повернення об`єкта оренди від орендаря орендодавцеві. Орендна плата сплачується на підставі рахунків орендодавця в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа місяця, за який проводиться розрахунок (пункт 5.2 договору).
		 
		6.10. За умовами пункту 6.2 договору орендодавець має право одержати після закінчення терміну дії або при розірванні цього договору зданий в користування об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, а також з урахуванням невідокремлюваних покращень, здійснених орендарем протягом дії даного договору; достроково розірвати цей договір, письмово попередивши орендаря не пізніше, ніж за три місяці, але не раніше, ніж за шість місяців з моменту підписання цього договору.
		 
		6.11. Орендар зобов`язаний, серед іншого, у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві об`єкт оренди в тому ж стані, в якому він був переданий в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 7.1 договору).
		 
		6.12. У розділі 8 договору містяться положення про те, що після закінчення терміну дії договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди за актом приймання - передачі, протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги орендодавця щодо повернення об`єкту оренди (пункт 8.1 договору).
		 
		6.13. До настання терміну згідно з пунктом 8.1 договору орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди від свого майна та підготувати його до передачі, орендодавцю (пункт 8.2 договору).
		 
		6.14. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані, в якому він був отриманий орендарем, з урахуванням невідокремлюваних покращень, здійсненних орендарем, та нормального зносу протягом дії даного договору (пункт 8.3 договору).
		 
		6.15. Відповідно до акта прийому-передачі від 09.08.2018, підписаного представниками сторін договору та скріпленого відтисками печаток сторін, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, що розташоване на 1-му поверсі будівлі та знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46. У пунктах 2, 3 акта сторони підтвердили, що на момент передачі об`єкт перебуває в справному стані і є придатним для використання його за призначенням; орендар підтверджує, що не має жодних претензій щодо технічного стану переданого йому об`єкту.
		 
		6.16. Вищезазначені обставини встановлені також у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21, залишеному без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 (ухвалою Верховного Суду від 08.08.2022 у відкритті касаційного провадження відмовлено), яким задоволено позов ТОВ "Промінь" до ТОВ "Іберсон Компонентс" про стягнення коштів та зобов`язання повернення об`єкту оренди. Стягнуто з ТОВ "Іберсон Компонентс" 78195 грн основної заборгованості, 258463,52 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкту оренди, 31278,00 грн неустойки (штрафу), 11447,82 грн пені, 5269,75 грн інфляційних втрат та 5769,81 грн судового збору. Зобов`язано ТОВ "Іберсон Компонентс" повернути ТОВ "Промінь" об`єкт оренди за договором оренди №1 від 06.08.2018 - частину нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1-му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46, за актом прийому-передачі згідно з умовами договору.
		 
		6.16.1. У наведеному рішенні суд, зокрема встановив, що датою припинення дії договору оренди №1 від 06.08.2018 є 01.06.2021 у зв`язку із його розірванням та з огляду на направлення відповідачу вимоги №1 від 17.06.2021 про повернення за актом прийому-передачі об`єкта оренди, яка отримана відповідачем 18.06.2021, ТОВ "Іберсон Компонентс" до 23.06.2021 було зобов`язане повернути орендоване майно згідно з договором оренди. Однак, відсутність акта прийому-передачі майна між сторонами договору свідчить про невиконання обов`язку щодо повернення майна.
		 
		6.16.2. Також суд зазначив, що відсутність належних доказів повернення майна підтверджує обґрунтованість вимог щодо його повернення і стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо вказаного повернення. При цьому період нарахування неустойки, зазначений в позові (з 24.06.2021 прострочення обов`язку по поверненню майна по 13.08.2021 день подання позову) є правильним, оскільки здійснений за період прострочення виконання обов`язку (щодо повернення майна).
		 
		6.17. На виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21, зокрема про зобов`язання ТОВ "Іберсон Компонентс" повернути ТОВ "Промінь" об`єкт оренди, 11.05.2022 видано відповідний наказ.
		 
		6.18. За заявою ТОВ "Промінь" від 07.07.2022 постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 відкрито виконавче провадження №69445728 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2022 у справі №924/843/21 про зобов`язання ТОВ "Іберсон Компонентс" повернути ТОВ "Промінь" об`єкт оренди.
		 
		6.19. Виконавче провадження №69445728 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2022 у справі №924/843/21 12.09.2022 прийнято державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
		 
		6.20. Державним виконавцем 25.11.2022 виставлено ТОВ "Іберсон Компонентс" вимогу про повернення орендованого майна.
		 
		6.21. Державним виконавцем 29.11.2022 складено акт, в якому зафіксовано невиконання вимоги  державного виконавця від 25.11.2022 та те, що приміщення зачинене, доступу стягувача до приміщення немає, рішення суду не виконане.
		 
		6.22. У подальшому рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.02.2023 у справі №924/746/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та постановою Верховного Суду від 19.07.2023, відмовлено у первісному позові ТОВ "Іберсон Компонентс" до ТОВ "Промінь" про визнання припиненим 19.06.2021 зобов`язання ТОВ "Іберсон Компонентс" щодо повернення ТОВ "Промінь" частини нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв.м, розміщене на 1-му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46 за договором оренди від 06.08.2018 у зв`язку із поверненням цього приміщення ТОВ "Промінь" 19.06.2021; визнання укладеним Акта приймання-передачі майна до Договору оренди від 06.08.2018 № 1 ТОВ "Промінь" та ТОВ "Іберсон Компонентс". Зустрічний позов ТОВ "Промінь" до ТОВ "Іберсон Компонентс" про стягнення 1 028 477,94 грн задоволено, стягнуто з ТОВ "Іберсон Компонентс" на користь ТОВ "Промінь" 1001219,00 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкту оренди, 12652,59 грн пені, 14606,35 грн інфляційних втрат та 15427,17 грн судового збору.
		 
		6.22.1. У межах розгляду цієї справи також встановлено факт укладення ТОВ "Промінь" та ТОВ "Іберсон Компонентс" договору оренди №1 від 06.08.2018 зі строком оренди приміщення на 24 місяці, поновлення договору на новий строк. Зазначено про виконання ТОВ "Іберсон Компонентс" рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №924/843/21 в частині сплати 390423,90 грн та про відсутність доказів повернення орендарем орендодавцю об`єкту оренди за договором №1 від 06.08.2018 відповідно до вимог статті 795 ЦК України та умов укладеного сторонами договору за актом прийому-передачі. Акт від 29.04.2021 не є свідченням повернення приміщення - об`єкта оренди, а свідчить лише про звільнення його від майна відповідача, що має передувати його поверненню. Зазначено, що ТОВ "Іберсон Компонентс" з метою створення уявлення про намір повернути приміщення неодноразово направляло ТОВ "Промінь" проекти актів приймання-передачі із внесенням відомостей. З урахуванням цих обставин, суд дійшов висновку, що об`єкт оренди за договором оренди №1 від 06.08.2018 - частина нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46, всупереч рішенню суду у справі №924/843/21, яке набрало законної сили, залишається неповернутим згідно з актом прийому-передачі відповідно до умов договору.
		 
		6.22.2. Також суд зазначив про не доведення належними доказами факту повернення ТОВ "Іберсон Компонентс" ключів від об`єкта оренди для ТОВ "Промінь" за квитанцією про поштове відправлення 2900901439301 від 03.06.2021 та рекомендованим повідомленням про вручення.
		 
		6.22.3. Суд в результаті судового розгляду справи встановив факт неповернення об`єкта оренди згідно з договором оренди від 06.08.2018 №1 за заявлений у позові період з 14.08.2021 по 23.02.2022 виключно з вини самого орендаря (ТОВ "Іберсон Компонентс") та зробив висновок, що з 24.06.2021 триває прострочення ТОВ "Іберсон Компонентс" його зобов`язання із повернення об`єкта оренди, що є підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення згідно з частиною другою статті 785 ЦК України у період з 14.08.2021 по 23.02.2022 у розмірі 1001219 гривень.
		 
		6.23. У листі від 09.05.2023 ТОВ "Іберсон Компонентс" повідомило ТОВ "Промінь" про надіслання на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі №924/843/21 підписаного з його боку акта приймання-передачі частини нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46. Просило підписати відповідний акт. Зазначило, що за необхідності огляду об`єкта оренди з боку ТОВ "Промінь" представники ТОВ "Іберсон Компонентс" готові прибути за місцезнаходженням об`єкта оренди для його огляду. Також у листі просило врахувати, що звільнило об`єкт оренди до 01.06.2021 та готове було передати його; повідомило про направлення ключів від об`єкта 03.01.2021 на адресу ТОВ "Промінь".
		 
		6.24. У матеріалах справи наявні копії конверта, накладної відділення поштового зв`язку від 09.05.2023, опису вкладення до листа та відомостей щодо відстеження поштового відправлення (вручено 12.05.2023).
		 
		6.25. У відповідь ТОВ "Промінь" листом від 18.05.2023 повідомило про готовність прийняти об`єкт оренди та про бажання відповідно до пункту 8.3 договору оренди оглянути приміщення перед його прийняттям. Просило направити повноважного представника 25.05.2023 за місцезнаходженням об`єкту оренди.
		 
		6.26. Відповідно до наявних у матеріалах справи копій опису вкладення до листа, фіскального чека та накладної відділення поштового зв`язку від 18.05.2023 і даних щодо відстеження поштового відправлення вищенаведений лист ТОВ "Промінь" вручено відповідачу 23.05.2023.
		 
		6.27. Згідно з актом огляду приміщення від 25.05.2023 за участю представників сторін було проведено огляд частини нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46, за результатами якого встановлено дефекти: пошкоджено плитку розміром 30 см х 30 см у кількості 106 штук; пошкоджено плити підвісної стелі 60 см х 60 см у кількості 14 штук; наявні отвори в стінах від будівельних кріплень орієнтовною площею (загальною) до 2 кв м; вмонтована труба (цинкована) в зовнішній стіні (приклади зафіксовано на фото).
		 
		6.28. Як зазначено в акті, інших дефектів, пошкоджень приміщення не встановлено. Інших претензій до технічного стану приміщення у орендодавця до орендаря немає. Огляд приміщення фіксувався на відеозапис представником орендодавця.
		 
		6.29. Акт огляду приміщення містить підписи представників сторін, відтиск печатки ТОВ "Промінь".
		 
		6.30. Сторонами підписано та скріплено відтисками печаток акт приймання-передачі від 09.05.2023 до договору оренди №1 від 06.08.2018, згідно з яким до умов договору орендар повернув (передав), а орендодавець прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46.
		 
		6.31. Біля підпису орендодавця наявний напис щодо дати - 25.05.2023, а також про те, що перед прийняттям приміщення відбувався його огляд 25.05.2023, про що складено акт огляду приміщення. 
		 
		6.32. ТОВ "Промінь" звернулось до державного виконавця із заявою від 29.05.2023 про повне виконання судового рішення, в якій повідомило про те, що ТОВ "Іберсон Компонентс" 25.05.2023 у повному обсязі виконав рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21, повернувши орендоване приміщення згідно з актом приймання-передачі.
		 
		6.33. Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.06.2023 виконавче провадження №69445728 з виконання виконавчого документу від 11.05.2022 про зобов`язання ТОВ "Іберсон Компонентс" повернути ТОВ "Промінь" об`єкт оренди за договором оренди №1 від 06.08.2018 - частину нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46, за актом прийому-передачі згідно з умовами договору закінчено.
		 
		6.34. Такі ж відомості містяться й у наявній у матеріалах справи інформації про виконавче провадження №69445728.
		 
		6.35. Позивач звернувся до відповідача із претензією щодо добровільної сплати неустойки від 15.09.2023 у період з 24.02.2022 по 24.05.2023, який не охоплюється рішеннями Господарського суду Хмельницької області у справах №924/843/21 та №924/746/22, на суму 2345850 грн, одночасно зазначивши про бажання врегулювати спір мирним шляхом (фіскальний чек відділення поштового зв`язку від 13.09.2023, відомості про вручення поштового відправлення 26.09.2023, роздруківка листа електронної пошти від 15.09.2023 про направлення претензії).
		 
		6.36. У матеріали справи відповідачем надано заяви свідків ОСОБА_1 (менеджер (управитель) зі збуту ТОВ "Іберсон Компонентс"), ОСОБА_2 (бухгалтер ТОВ "Іберсон Компонентс"), ОСОБА_3 (з 05.08.2019 - менеджер (управитель) зі збуту ТОВ "Іберсон Компонентс", з 01.02.2022 - керівник підрозділу "Хмельницький" ТОВ "Іберсон Компонентс") від 04.10.2022 щодо обставин зустрічі з представниками ТОВ "Промінь" 07.07.2022 за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46, зокрема, відмови представників ТОВ "Промінь" від підписання акта приймання-передачі приміщення за договором №1 від 06.08.2018 без пояснення причини, із фіксуванням факту відмови відеозаписом та посвідченням на одному з примірників акта; заяви свідка ОСОБА_3 від 22.12.2022 щодо, зокрема обставин виїзду ТОВ "Іберсон Компонентс" з приміщення 29.04.2021 та доступу представників ТОВ "Промінь" до приміщення після цієї дати.
		7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №924/177/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М.,          Ємця А.А.
		 
		7.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №924/177/24 за касаційною скаргою Товариства у на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.3. Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 №32.2-01/1972 у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М., Ємця А.А.призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б., пор що свідчить протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи №924/177/24.  
		 
		7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення і додаткового рішення суду першої інстанції. 
		 
		8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
		 
		8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ "Іберсон Компонентс" у касаційній скарзі, зокрема, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме: частин першої, другої статті 785 ЦК України без врахування висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, а також норми процесуального права частини четвертої статті 75 ГПК України без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, а також висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2020 у справі №916/2724/18.
		 
		8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		8.6. При цьому, колегія суддів зазначає, що саме скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника. 
		 
		8.7. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		8.8. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
		 
		8.9. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		 
		8.10. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		8.11. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
		 
		8.12. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
		 
		8.13. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
		- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
		- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
		- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);
		-у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		 
		8.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, означених скаржником та вказаними у пункт 4.1. цієї постанови, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		8.15. У справі №910/20370/17, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення неустойки за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди. Суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення позивачу обладнання (світлодіодних панелей у кількості 33 шт.), що були предметом договору оренди обладнання від 02.03.2011 № 7, укладеного сторонами спору та розірваного з 31.12.2015 шляхом укладення додаткової угоди від 30.11.2015. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зазначила, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи є факт неповернення відповідачем орендованого майна позивачу у погоджений в договорі оренди строк наслідком його недобросовісної поведінки як контрагента позивача, чи вчинялися відповідачем дії, спрямовані на свідоме уникнення повернення світлодіодного обладнання орендодавцю та чи порушив відповідач-орендар внаслідок неповернення майна право позивача на мирне володіння належним йому майном, зважаючи на те, що спірне обладнання було змонтовано на нежитлових приміщеннях позивача, які орендувалися відповідачем, та експлуатувалося на фасадах належного позивачу нерухомого майна.
		 
		8.16. Предметом позову у справі №910/16362/18, на яку також посилається скаржник, було стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо вивільнення орендованого нерухомого майна, у зв`язку із припиненням договору оренди та положеннями статті 785 ЦК України. Змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки, в силу приписів статті 785 ЦК України, є обґрунтованими. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що по закінченню дії укладеного сторонами договору оренди, позивач неодноразово направляв відповідачу листи про припинення дії договору та вивільнення орендованого приміщення. 30.09.2016 на адресу відповідача позивачем також було направлено супровідний лист про підписання актів приймання-передачі орендованого майна, які є належними доказами повернення орендарем орендованого майна, відповідно до положень пункту 2.5. укладеного договору, однак, які не були підписані відповідачем. Верховний Суд, залишаючи без змін оскаржувані судові рішення, у постанові від 09.09.2019 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно визначили необхідність розгляду питання вини відповідача у розрізі саме зобов`язальних правовідносин, зосередивши свою увагу на питанні прострочення повернення орендованого майна. Водночас суди першої та апеляційної інстанції не встановили, що незабезпечення доступу до орендованих приміщень є підставою для припинення відносин оренди, тоді як належним доказом повернення майна з оренди є підписаний сторонами акт приймання-передачі. Окрім того, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено і обставин ухилення орендодавця від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна. Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши наявність між сторонами зобов`язальних відносин, прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню орендованого майна, дійшли вірного висновку наявності підстав для стягнення з відповідача неустойки у силу частини другої статті 785 ЦК України, оскільки наявність вини відповідача саме у неповерненні раніше орендованого приміщення позивачеві ґрунтується на встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактах.
		 
		8.17. У справі №916/2724/18, Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України. Таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що дію договору оренди було припинено у зв`язку з закінченням його дії та відсутністю наміру позивача його пролонгувати, про що орендодавець повідомив орендаря у належний спосіб. 
		 
		8.18. У постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, де предметом позову було стягнення з учасників товариства коштів (виплат у вигляді дивідендів), отриманих без достатньої правової підстави, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшла такого висновку: "…враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо здійснення виплат грошових коштів учасникам ТОВ "Агрофірма "Яковлівська" як дивідендів на підставі дійсного рішення загальних зборів, такі кошти набуто учасниками товариства за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути повернуті на підставі статті 1212 ЦК України.
		 
		З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку тому, що, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав внаслідок сплати учасникам коштів в якості дивідендів, в силу корпоративного характеру спірних правовідносин такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства".
		 
		8.19. У постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №916/2724/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 міститься такий правовий висновок:
		"Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".
		 
		8.20. У постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, в якій розглядався позов фермерського господарства, яке вважало себе правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства, про визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки), Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
		 
		8.21.Предметом позову у справі № 924/177/24, яка переглядається, є стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.
		8.21.1.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийняв до уваги встановлені в судових рішеннях у справах №924/843/21, №924/746/22 обставини невиконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди з вини орендаря; звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди 09.05.2023; дійшов висновку, що здійснення в результаті такого звернення фактичного приймання-передачі об`єкта лише 25.05.2023 свідчать про невжиття до цього часу відповідачем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди, недоведення наявності перешкод у вчасному поверненні такого об`єкта чи бездіяльності, ухилення орендаря від його прийняття підтверджує наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України. З огляду на викладене у сукупності, перевіривши здійснені ТОВ "Промінь" нарахування неустойки в сумі 2 345 850,00 грн за період з 24.02.2022 по 24.05.2023, суди попередніх інстанцій визнали такі нарахування обґрунтованими.
		 
		8.22. Верховний Суд, оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.
		 
		8.23. Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій постанові, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цій справі не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.
		 
		8.24. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 31.01.2020 у справі №916/2724/18, оскільки означені справи та справа, що переглядається є неподібними з точки зору спірних правовідносин ні за предметом розгляду (стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави; визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки) ні за підставами позову, ні за матеріально-правовим регулюванням, а також характером урегульованих нормами права прав і обов`язків учасників, а стаття 75 ГПК України, на яку посилається скаржник, є нормою процесуального права і її застосування в наведеному скаржником аспекти залежить від спірних правовідносин та обставин справ з кожної з наведених справ і не може розглядатись відірвано від доказово-фактичної бази. 
		 
		8.25. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статті 75 ГПК України, викладеного у постанові від 31.01.2020 у справі №916/2724/18, оскільки вказана постанова хоча і прийнята у справі з аналогічним предметом спору зі справою, що переглядається і вирішувалось питання підстав для стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, але за іншої фактично-доказової бази і доводів сторін, а тому не є релевантною до обставин цієї справи.
		 
		8.26. У постанові об`єднаної палати у справі №910/20370/17 від 13.12.2019 викладено низку висновків, зокрема, щодо обрання способу захисту у спірних правовідносинах щодо захисту порушеного права у разі несвоєчасного повернення майна орендодавцю, щодо предмету доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України, висновку щодо тягаря доказування, зокрема, чи спростовано відповідачем-орендарем належними та достатніми доказами відсутність його вини у простроченні повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю за наслідком розірвання договору оренди. У цьому аспекті висновки, у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, а доводи скаржника фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
		8.27. Крім того, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, у справі №916/2724/18 від 31.01.2020 оскільки зазначені постанови Верховного Суду, на висновки щодо застосування норм права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, були прийняті у спорах, пов`язаних зі стягненням неустойки за договором оренди нерухомого майна на підставі частини другої статті 785 ЦК України, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень (дивись розділ 6 цієї постанови), висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовій позиції щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України, викладеній у вказаних постановах (дивись пункт 8.15-8.17, 8.25-8.26.) 
		 
		8.28. Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
		 
		8.29. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на викладені у постанові Верховного Суду висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
		 
		8.30. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
		 
		8.31. Щодо доводів касаційної скарги із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		8.32. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		8.33. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		8.34. У касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування частин першої, другої статті 785 ЦК України в контексті того, що: 1) які дії орендаря вважаються негайним поверненням майна; 2) що є належними діями/заходами з повернення майна за актом, з огляду на те, що таке повернення не є одноосібною дією і залежить від контрагента.
		 
		8.35. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		 
		8.36. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		 
		8.37. У вирішенні цього спору Верховний Суд зазначає, що причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. 
		 
		8.38. Верховний Суд зазначає, що цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
		 
		8.39. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
		 
		8.40. За змістом пункту 3 частини першої статті 3, частини першої статті 627 ЦК України сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, свободою договору, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		8.41. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		8.42. У відповідності до положень статті 526 ЦК України, які кореспондуються із положенням статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		8.43. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
		 
		8.44. Відповідно до частини першої статті 283 ГК України, яка кореспондується з приписами статті 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		 
		8.45. Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		 
		8.46. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина перша статті 284 ГК України).
		 
		8.47. Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		 
		8.48. Таким чином, відповідно до положень статей 509, 526, 530, 785 ЦК України у разі припинення договору оренди в орендаря виникає обов`язок повернути орендодавцеві об`єкт оренди на визначених законом та/чи договором оренди умовах та з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		 
		8.49. Вимоги, які випливають з правовідносин за договором оренди та спрямовані на реалізацію прав і виконання обов`язків за цим договором, є такими, що звернені до сторони договору оренди та регулюються, крім умов договору, приписами ГК України та ЦК України. Саме сторона договору оренди є відповідальною за використання орендованого майна за цільовим призначенням, своєчасну сплату платежів за договором оренди, повернення орендодавцю орендованого майна після припинення дії договору. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 925/253/23.
		 
		8.50. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Промінь" (орендодавець) та ТОВ "Іберсон Компонентс" (орендар) 06.08.2018 укладено договір оренди №1 (далі - договір), відповідно до якого позивач передав, а відповідач отримав у строкове платне користування об`єкт оренди - частину нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв.м, розміщеного на 1-му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46. 
		 
		8.50.1. У межах розгляду справи №924/843/21 за позовом ТОВ "Промінь" до ТОВ "Іберсон Компонентс" про стягнення коштів та зобов`язання повернення об`єкту оренди  судами встановлено, зокрема факт укладення договору оренди №1 від 06.08.2018, дату припинення його дії - 01.06.2021 у зв`язку із його розірванням, наявність обов`язку ТОВ "Іберсон Компонентс", враховуючи умови пункту 8.1 договору, повернути орендоване майно до 23.06.2021 та його невиконання. Серед іншого, суд у справі №924/843/21 вказав, що відсутність акта прийому-передачі майна між сторонами договору свідчить про невиконання обов`язку щодо повернення майна; при цьому наявний акт від 29.04.2021 не є свідченням повернення приміщення орендодавцю - ТОВ "Промінь", а свідчить про звільнення його від майна ТОВ "Іберсон Компонентс". Як наслідок, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21 зобов`язано ТОВ "Іберсон Компонентс" повернути ТОВ "Промінь" об`єкт оренди за договором оренди №1 від 06.08.2018 за актом прийому-передачі згідно із умовами договору, а також стягнуто із ТОВ "Іберсон Компонентс" на користь ТОВ "Промінь", зокрема, неустойку, передбачену частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення приміщення, за період з 24.06.2021 до 13.08.2021. Тобто, обставини невиконання обов`язку ТОВ "Іберсон Компонентс" щодо повернення ТОВ "Промінь" орендованого майна 29.04.2021 вже були встановлені судом під час розгляду справи №924/843/21. Також під час розгляду справи №924/843/21 судом встановлено факт неповернення об`єкта оренди за договором оренди від 06.08.2018 №1 за заявлений у позові період з 14.08.2021 до 23.02.2022, виключно з вини самого орендаря - ТОВ "Іберсон Компонентс".
		 
		8.50.2. Крім того, у справі №924/746/22 суди встановили, що в частині зобов`язання повернути приміщення рішення суду у справі №924/843/21 не було виконане, оскільки приміщення так і не було повернуто за актом прийому-передачі згідно з умовами договору, з огляду на це суди дійшли висновку, що з 24.06.2021 триває прострочення ТОВ "Іберсон Компонентс" його зобов`язання із повернення об`єкта оренди та наявні підстави для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення згідно з частиною другою статті 785 ЦК України у період з 14.08.2021 по 23.02.2022 у сумі 1 001 219 гривень. Судом встановлено факт неповернення об`єкта оренди за договором оренди від 06.08.2018 №1 за заявлений у позові період з 14.08.2021 по 23.02.2022, виключно з вини самого орендаря - ТОВ "Іберсон Компонентс".
		 
		8.51. Згідно з положеннями статей 610, 611, 612 ЦК України та статті 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання кредитор має право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом.
		 
		8.52. Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		 
		8.53. Колегія суддів зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 910/9438/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 15.11.2022 у справі № 910/13166/21.
		 
		8.54.Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20.
		 
		8.55. Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.
		 
		8.56. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що договір оренди №1 від 06.08.2018 припинений 01.06.2021 у зв`язку із його розірванням, тому відповідно до пункту 8.1 договору, орендар зобов`язаний був повернути орендоване майно до 23.06.2021, що підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21. Водночас, передання відповідачем позивачу та прийняття позивачем об`єкта оренди відбулось 25.05.2023.
		 
		8.57. Колегія суддів зазначає, що сам факт невикористання об`єкта оренди орендарем не звільняє відповідача від виконання обов`язку повернути об`єкт оренди на підставі акта прийому-передачі після припинення строку дії договору. Водночас у кожному конкретному випадку суд повинен дослідити та встановити обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об`єкта оренди та наявності можливості у орендаря виконати свій обов`язок щодо повернення об`єкта оренди.
		 
		8.58. При цьому колегія суддів зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.
		 
		8.59. Водночас, згідно з частинами першою, другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		 
		8.60. Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18.
		 
		8.61. До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
		 
		8.62. Обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України. Така правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/19019/20, від 19.07.2023 у справі №924/746/22, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, і яка була врахована судами попередніх інстанцій, як свідчить зміст судових рішень.
		 
		8.63. Під час розгляду цієї справи суди встановили, що на виконання судових рішень у справі №924/843/21 ТОВ "Іберсон Компонентс" листом від 09.05.2023 направило ТОВ ""Промінь" підписаний в односторонньому порядку акт приймання-передачі орендованого за договором приміщення від 09.05.2023, зазначивши про готовність його представників прибути за місцезнаходженням об`єкта оренди для його огляду.
		 
		8.63.1. У відповідь ТОВ "Промінь" повідомило про готовність прийняти об`єкт оренди та з огляду на пункт 8.3 договору оренди висловило побажання перед прийняттям приміщення оглянути його, просило направити повноважного представника відповідача 25.05.2023 за місцезнаходженням об`єкту оренди.
		 
		8.63.2. Сторонами 25.05.2023 складено акт огляду приміщення, відповідно до якого представниками сторін проведено огляд частини нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46. В акті зафіксовано виявлені під час огляду приміщення дефекти та зазначено, що інших претензій до технічного стану приміщення у орендодавця до орендаря немає. При цьому, представниками сторін підписано та скріплено відтисками печаток сторін акт приймання-передачі від 09.05.2023 до договору оренди №1 від 06.08.2018, згідно з яким відповідно до умов договору орендар повернув (передав), а орендодавець прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею 601,5 кв м, розміщеного на 1 - му поверсі будівлі, яка розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 46. Підпис представника позивача датований 25.05.2023 та містить помітку про те, що перед прийняттям приміщення відбувався його огляд 25.05.2023, про що складено акт огляду приміщення. 
		 
		8.63.3. Таким чином, суди попередніх інстанцій, здійснюючи аналіз умов договору оренди та фактичних обставин справи щодо здійснення сторонами огляду приміщення 25.05.2023 перед підписанням акта про повернення майна дійшли висновку про те, що реальне та фактичне передання відповідачем позивачу та прийняття позивачем об`єкта оренди відбулось 25.05.2023 і у матеріалах справи відсутні докази того, що об`єкт оренди за договором №1 від 06.08.2018 був повернутий орендарем орендодавцю відповідно до вимог статті 795 ЦК України та умов укладеного сторонами договору до 25.05.2023. Виконання відповідачем передбаченого договором оренди обов`язку з повернення орендованого приміщення, у тому числі за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 у справі №924/843/21, підтверджено позивачем й у поданій до органу ДВС заяві про закінчення виконавчого провадження №69445728.
		 
		8.63.4. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішенням також зазначили, що беручи до уваги встановлені в судових рішеннях у справах №924/843/21, №924/746/22 обставини невиконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди з вини орендаря, звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди 09.05.2023 та здійснення в результаті такого звернення фактичного приймання-передачі об`єкта лише 25.05.2023 свідчать про невжиття до цього часу відповідачем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди, недоведення наявності перешкод у вчасному поверненні такого об`єкта чи бездіяльності, ухилення орендаря від його прийняття, відповідно, підтверджує наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України. З огляду на викладене у сукупності, перевіривши здійснені ТОВ "Промінь" нарахування неустойки в сумі 2 345 850,00 грн за період з 24.02.2022 по 24.05.2023, суди визнали  такі нарахування обґрунтованими.
		 
		8.64. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм частини другої статті 785 ЦК України. 
		 
		8.65. Колегія суддів зазначає, що передбачений частиною першою статті 785 ЦК України  обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі контексті розуміння «негайно повернути наймодавцеві»  виступає як оціночна категорія, яка розглядається судом у порядку статті 86 ГПК України на підставі доводів, доказів і обставин справи. Обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі означає, що таке повернення об`єкту має бути зроблено максимально швидко та за першої можливості і відповідно у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, адже наймодавець "законно очікує" та розраховує, що йому буде повернуто майно найшвидше у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		 
		8.66. Відтак категорія «негайно», яка використана в статті 785 ЦК України є оціночною і має конкретизуватися, у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що частина друга наведеної статті передбачає право наймадавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а тому, серед іншого, має мету запобігти невиконанню обов`язку наймача щодо повернення речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		 
		8.67. Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
		 
		8.68. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/719/19 (постанова від 19.05.2020) зазначала, що:
		"6.20. Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
		6.22. Відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця".
		 
		8.69. Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №     129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №     904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №     916/3027/21).
		 
		8.70. «Належні дії/заходи з повернення майна» також є оціночною категорією, яка розглядається судом у порядку статті 86 ГПК України, і має забезпечувати виконання обов`язку відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства України, ураховуючи справедливість,  добросовісність та розумність, що належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
		 
		8.71. Верховний Суд відзначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
		 
		8.72. Верховний Суд також Суд зазначає, що зважаючи на закріплені у пункті 6 статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності та, ураховуючи індивідуальний характер підстав, якими у спірних конкретних правовідносинах щодо застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, обумовлюється наявність/відсутність «негайного повернення наймодавцеві речі» та вчинення/не вчинення «належних дій/заходів щодо повернення», а також оціночний характер цих категорій, зумовлюють висновок про відсутність як універсального переліку обставин, які мають кваліфікуватись як "негайне повернення" так відсутності універсального переліку дій/заходів орендаря, що можуть вважатись належними щодо негайного поверненням майна та вказувати, що є належними діями /заходами з повернення майна, втім у кожному конкретному випадку суд має розглядати справу з дотриманням статей 2, 210, 86 ГПК України з огляду на доводи та заперечення сторін.
		 
		8.73. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. 
		 
		8.74. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
		 
		8.75. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
		 
		8.76. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		 
		8.77. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.
		 
		8.78. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
		 
		8.79. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		8.80. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
		 
		8.81Зазначені вище обставини переконливо свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування в цій справі висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин першої, другої статті 785 ЦК України.
		 
		8.82.Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень. 
		 
		8.83.З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом. 
		 
		8.84Стосовно оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, то слід зазначити, що скаржник вказує на те, що таке судове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, а відтак у разі скасування основного рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
		 
		8.85.Водночас, скаржник не наводить інших міркувань/доводів/аргументів стосовно наявності підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
		 
		8.86.Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		 
		8.87.Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи ТОВ "Промінь", викладені у відзивах на касаційні скарги у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.
		 
		8.88. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		 
		8.89. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		8.90. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		 
		8.91. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
		 
		8.92. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) узагльнено визначав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід та аргумент,міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		8.93. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
		 
		9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.
		 
		10. Судові витрати
		10.1. Судовий збір, сплачений ТОВ "Іберсон Компонентс" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №924/177/24 залишити без задоволення.
		 
		3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024, додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №924/177/24 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                    Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                                    Т. Жайворонок
		 
		Суддя                                                                                                    І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...