Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/9724/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2024. Зареєстровано: 04.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2024.
Дата набрання законної сили: 07.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/646/1118/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024220000000230

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 646/9724/24 
		№ провадження 1-кп/646/1118/2024 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04.09.2024                           м. Харків
		Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2204220000000230 від 14.02.2024 за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Куп`янськ Куп`янського району Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, безробітна, не є депутатом, заміжньої, має на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, 
		в скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
		в с т а н о в и в:
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціям 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі  рф), а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС рф на території України.
		24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. 
		Законом України від 22.05.2022 № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» рф визнана державою-терористом (державою-агресором). 
		24 лютого 2022 року територія  АДРЕСА_3 була окупована підрозділами держави-агресора та звільнена силами оборони України 09 вересня 2022 року (вказане закріплено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 із змінами).
		З початку військової агресії рф на територіях, які опинилися в окупації, державою-агресором створювались органи незаконної влади.
		03.06.2022 на території м. Куп`янськ Харківської області групою осіб з числа громадян України з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою «тимчасова цивільна адміністрація Харківської області», що створена та функціонує в інтересах Російської Федерації, та обрання її керівника. Надалі вказаний незаконний орган влади був перейменований в «тимчасову військово-цивільну адміністрацію Харківської області».
		10.06.2022 т.зв. головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно з яким затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ),т.зв. «временной гражданской администрации Харьковського района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).
		18.07.2022 головою «временной гражданской администрации Харьковской области» видано наказ № УГ-35/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно з п. 2 якого також, перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.
		Після незаконноговторгнення натериторію Українизбройних силросійської федераціїта фактичноїтимчасової окупації АДРЕСА_3 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше кінця серпня 2022  початку вересня 2022 року,у громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		З цією метою, ОСОБА_3 , не пізніше кінця серпня 2022  початку вересня 2022 року, перебуваючи на території тимчасово окупованого державою-агресором рф м. Куп`янськ Куп`янської міської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, добровільно зайняла посаду «исполняющей обязанности специалиста сектора льготных категорий населения Управления труда и социальной политики Временной Гражданской Администрации Купянского района Харьковской области».
		Продовжуючи діяти на шкоду основам національної безпеки ОСОБА_3 , протягом кінця серпня - початку вересня 2022 року, перебуваючи в будівлі т.зв. «Управления труда и социальной политики Временной Гражданской Администрации Купянского района Харьковской области» за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. 1-го Травня, буд. 6, добровільно займаючи посаду «исполняющей обязанности специалиста сектора льготных категорий населения Управления труда и социальной политики Временной Гражданской Администрации Купянского района Харьковской области», виконувала обов`язки, не пов`язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, а саме: здійснювала прийом та обробку заяв від місцевих мешканців Куп`янського району Харківської області щодо отримання матеріальної допомоги від рф у розмірі 10 000 тисяч російських рублів, займалася підготовкою робочої документації на російській мові, здійснювала перевірку та прийом необхідних документів для призначення та виплати соціальної допомоги від держави-агресора пільговим категоріям населення Куп`янського району Харківської області під час окупації вказаної території рф.
		Дії  ОСОБА_3 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 111-1 КК України, колабораційна діяльність, шляхом добровільного зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
		ОСОБА_3 надала письмову заяву, складену в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
		Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
		На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
		Матеріали кримінального провадження відповідають вимогам ч. 3 ст. 302 КПК України, встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження. За таких обставин, суд ухвалює вирок у спрощеному провадженні.
		Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.
		Вивченням даних про особу обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, з вищою освітою, заміжня, має на утриманні неповнолітнього сина, не є депутатом, за амбулаторною допомогою не зверталась під медичним наглядом у лікаря-психіатра у КНП ХОР«ОКПЛ№3» не перебуває, на диспансерному (профілактичному) обліку лікаря-нарколога КНП ХОР « Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває, відповідно до довідки характеристики Куп`янського районного відділу поліціі ГУНП в Харківській області, ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у Куп`янському РВП ГУНП в Харківській області не знаходиться, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від сусідів на поведінку обвинуваченої не надходило.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її беззаперечне визнання винуватості та щире каяття.
		Обставиною, що обтяжує покарання винної, передбаченоюст. 67 КК України, яку суд враховує при призначенні покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Призначаючи покарання обвинуваченій, суд керується ст.65ККУкраїни та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		Суд бере до уваги правову позицію, сформульовану у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, а саме, рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частиниККвизначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується уст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості даного правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих обставин та обтяжуючу обставину покарання, а також відомості про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше не судима, заміжня, має на утриманні неповнолітнього сина, враховуючи умови її життя, на обліках не перебуває, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 2ст. 111-1 КК України, увиді позбавленняправа обійматипосади ворганах державноївлади,державного управліннята місцевогосамоврядування,чив органах,що надаютьпублічні послуги в межах санкції ч. 2ст. 111-1 КК України, що є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).
		Дійшовши висновку про можливість не визначати додаткове факультативне покарання у вигляді конфіскації майна, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
		Згідно з ч. 2ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу.
		Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2ст. 111-1 КК Українивстановлене як додаткове факультативне, суд дійшов висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи беззаперечне визнання її провини, щире каяття, обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.
		Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 не обирався. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.124, 369, 370, 373, 374, 377, 381, 382 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст.111-1ККУкраїни іпризначити покаранняу виді11(одинадцяти)років позбавленняправа обійматипосади ворганах державноївлади,державного управліннята місцевогосамоврядування, чи в органах, що надають публічні послуги, без конфіскації майна.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_3  до набрання вироком законної сили не обирати.
		Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КК України.
		Відповідно до положень ч. 1 ст.394КПКУкраїни вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...