Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 298/1336/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2024. Зареєстровано: 04.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2024.
Дата набрання законної сили: 07.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/298/96/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024071070000134

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 298/1336/24
		Номер провадження 1-кп/298/96/24
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2024 року                            смт. Великий Березний
		 
		Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:
		головуючої  судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний матеріали кримінального провадження №12024071070000134, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 липня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, із вищою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до Указу Президента України № 64/2022у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам  громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам- військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Під час досудового розслідування з`ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим Воєнного стану».
		Так, ОСОБА_4 разом невстановленими органом досудового розслідування особами розробили злочинну схему, відповідно до якої, вони підводять до встановленого місця, неподалік державного кордону України зі Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, надає поради та вказівки, зокрема, вказує точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають йому грошову винагороду.
		Так, 01.07.2024громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приїхали потягом сполученням «Київ  Ужгород» з міста Львів до міста Ужгород Закарпатської області, де поселився в готелі «GELENA» та в подальшому очікували протягом 8-ми днів вказівок від невстановленої особи на псевдонім « ОСОБА_8 », тобто невстановленої особи, які разом з ОСОБА_4 та іншими невстановленими органом досудового слідства особами мали допомогти незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску. 
		Реалізовуючи свій злочинний план, особа на псевдонім «ADMIN» 09.07.2024об 11 годині 15 хвилин, виконуючи роль організатора у незаконному переправленні через державний кордон України, зв`язався через додаток «Telegram» із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , де повідомив, що через 30 хвилин до вищевказаного готелю прибуде автомобіль марки «Пежо» червоного кольору, до якого їм необхідно сісти.
		Надалі на виконання вказаної схеми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою водія віком близько 45 років, рухаючись на заздалегідь обумовленому транспортному засобі марки «Пежо» червоного кольору, розпочали рух та проїхали близько 30-ти хвилин на вказаному транспортному засобі в напрямку з м. Ужгород до с. Стужиця Ужгородського району (колишній Великоберезнянський район) по території Ужгородського району лісистою місцевістю до заздалегідь обумовленого місця до дороги, де на них очікував інший автомобіль марки «Пежо» сірого кольору, де в якості водія знаходилась інша особа віком близько 40 років. На вказаному автомобілі марки «Пежо» сірого кольору вони продовжили рух близько 2 годин, після чого отримали вказівку швидко пересісти до іншого автомобіля марки «ВАЗ»2109червоного кольору, в якому ОСОБА_7 рухався в багажному відділенні, а
		ОСОБА_6 , лежачи на задньому сидінні.
		В подальшому 09.07.2024близько 15 години 30 хвилин після 30-ти хвилин руху на автомобілі марки «ВАЗ»2109червоного кольору ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли біля річки, де їх зустрів в якості провідника ОСОБА_4 , який на той час був вдягнутий в маску та надав вказівку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переходити річку та підніматись вгору, а саме  до лісового масиву з метою подальшого незаконного переправлення їх через Державний кордон. Рухаючись гірсько-лісистою місцевістю, їх зустріла ще одна особа в масці, де вони всі разом продовжили рух в напрямку державного кордону України. Продовжуючи рух, ОСОБА_4 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою в масці, яка рухалась попереду всіх, надавали вказівки та інструкції, щодо руху лісистою місцевістю до кордону та надали вказівки щодо руху лісистою місцевістю по території Словацької Республіки.
		Однак, 09.07.2024під час руху гірсько-лісистою місцевістю в околицях с. Стужиця, Ужгородського району, а саме  на відстані 500 метрів від 32 прикордонного знаку на суміжній смузі зі Словацькою Республікою працівниками Державної прикордонної служби України, було виявлено та затримано в адміністративному порядку ОСОБА_4 , який супроводжував громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене за
		ч. 2 ст. 332 КК України, яке полягає в організації, пособництві незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб.
		До початку підготовчого судового засідання 04 вересня 2024 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024071070000134, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 липня 2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості, укладену 04.09.2024 між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 , підтвердив в суді, що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав обвинувачення в повному обсязі та погодився на призначення вказаного в угоді покарання.Просить угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому обумовлену в угоді міру покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 332 КК України, та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК Українита ч. 4ст. 474 КПК України, які йому роз`яснено судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості, зазначивши, що така укладена добровільно, просив угоду затвердити та призначити ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
		Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості. 
		Так, відповідно до ст.468КПК України передбачено можливість у кримінальному провадженні укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. 
		Згідно з п. 1 ч. 3ст. 314 КПК Українипри прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
		На підставі пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Дане кримінальне правопорушення є тяжким злочином. 
		Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. 
		Зі змісту угоди вбачається, що прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження, обвинувачений беззастережно у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненому діянні. 
		Вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена і його дії вірно кваліфіковано за
		ч. 2ст. 332 КК України, а саме як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, пособництво вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами вказівками та наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб. 
		Також, сторонами визначено узгоджене ними покарання за ч. 2ст. 332 КК Україниу вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк два роки, крім того, сторонами узгоджено застосування до ОСОБА_4 звільнення від покарання з випробуванням відповідно до
		ст. 75 КК України із покладенням на нього обов`язків відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. 
		В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, зміст обвинуваченому яких роз`яснено. 
		Судом встановлено, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2ст. 332 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним вст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням відсутності обставин, які відповідно дост. 66 КК Українипом`якшують покарання обвинуваченого та обставин, що його обтяжують, відповідно дост. 67 КК України. Підстав неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.
		Відтак, підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених в ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
		Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, враховуючи, що в судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також вимоги ч. 2ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання з наданням обвинуваченому іспитового строку. 
		Відповідно до ч. 1ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. 
		Цивільний позов по справі не заявлявся.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України. 
		Судові витрати по справі відсутні.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався. 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст.314, 368- 370, 371, 374, 376, 473 - 475 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04 вересня 2024 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024071070000134, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 липня 2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 .
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 332 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк 2 (два) роки.
		На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього відповідно дост. 76 КК Україниобов`язки.
		На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
		Арешт, накладний ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 17.07.2024 по справі № 298/1314/24, номер
		провадження 1-кс/298/119/24, скасувати.
		Речові докази по справі:
		 радіостанцію марки «MOTOROLA» моделі TB-2 EXTREE чорно-жовтого кольору, яку поміщено в камеру зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області після вступу вироку в законну силу конфіскувати в дохід держави;
		 упаковку меленого перцю масою 80 грам, розкладний ніж з металево-дерев`яною ручкою без маркувань, балаклаву темно-синього кольору, яка являє собою шматок футболки з прорізаними отворами для очей, які поміщено в камеру зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, після вступу вироку в законну силу знищити. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4ст.394 КПК Українидо Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...