Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/3651/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2024. Зареєстровано: 05.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/337/434/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024082070000520

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		05 вересня 2024 року
		Справа № 337/3651/24
		Номер провадження 1-кп/337/434/2024
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 вересня 2024 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя 
		у складі головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 
		прокурора  ОСОБА_3 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 
		захисника  ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв`язку) 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024082070000520 від 23.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, що має вищу освіту, не працевлаштованого, неодруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацездатних осіб або осіб похилого віку чи осіб з інвалідністю на утриманні не має, військовозобов`язаного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		   у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 , у відповідності до положень ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебуває у статусі військовозобов`язаного, якими є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. На ОСОБА_4 , поширюються обов`язки, передбачені для громадян України, зокрема, військовозобов`язаних, передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншим законодавством у військовій сфері.
		Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу підчас мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
		Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України, приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.
		Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, після чого, такий неодноразово продовжувався, зокрема востаннє Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
		Відповідно до вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_4 , у період дії встановленого в Україні воєнного стану, будучи військовозобов`язаним, який перебуває у запасі і не заброньований в установленому порядку на період мобілізації, та у відповідності до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження служби під час мобілізації.
		Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи усі вищевказані обставини та те, що відповідно до довідки КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради № 981 від 22.05.2024 він визнаний придатним до проходження військової служби, діючи всупереч вимогам чинного законодавства, усвідомлюючи протиправність свого діяння, з метою уникнення призову на військову службу за мобілізацією, 22.05.2024, перебуваючи у службовому кабінеті головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився отримувати повістку про прибуття 23.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, яку ОСОБА_7 було запропоновано отримати на виконання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», після чого останньому було оголошено вголос працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 її зміст, а саме дату, час та місце прибуття до центру комплектування, вказані у повістці. Водночас, у вказані дату та час, а саме 23.05.2024 о 08 годині 00 хвилин, останній до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. 
		Крім того, 13.06.2024 близько 14 години 50 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у Відділі поліції № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , відмовився отримувати повістку про прибуття 14.06.2024 на 08 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, яку останньому було запропоновано отримати на виконання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», після чого останньому було оголошено вголос працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 її зміст, а саме дату, час та місце, вказані у повістці. Водночас, у вказані дату та час, а саме 14.06.2024 о 08 годині 00 хвилин, останній до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Отже, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України №3685- ІХ від 08.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, будучи належним чином попередженим про час та місце прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, відмовився від отримання повісток та в подальшому 23.05.2024 та 14.06.2024 не з`явився без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби при мобілізації, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Зазначив, що його батько був прихожанином у католицькій церкви, тому з дитинства він спонукає релігійні погляди, в армії не служив, бо навчався, потім у нього народилося четверо дітей, наразі малолітньою залишила одна донька, яка з колишньою дружиною мешкає за кордоном. Він не придавав уваги, що залишається на військовому обліку. Наразі він перебуває у релігійній організації «Свідки Єгови», тому вказівки отримує від Бога, тримати зброю в руках та вбивати суперечить його переконанням. У травні 2023 року йому порадили звернутися до ТЦК, щоб повідомити про релігійні переконання та отримати звільнення від мобілізації, натомість його направили на медичний огляд, за результатом чого його було визнано придатним для проходження військової служби. 22 травня 2023 року його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначили, що він перебуває у розшуку, його знову відправили на огляд, оголосили висновок про придатність до служби, ввечері відвезли до ОСОБА_8 , де йому вдалося відпроситися до ранку. Вранці він прийшов до ТЦК, спілкувався з приводу розшуку, працівники поліції надали йому для огляду повістку, але підпис там був не його. Тоді йому вручили «бойову» повістку, яку він відмовився брати. Пояснив, що його віросповідання не дозволяє воювати, він може працювати психологом після завершення війни та надати користь бійцям, йому роз`яснили наслідки такої відмови, попередили про кримінальну відповідальність. Він, усвідомлюючи вимоги закону та настання відповідальності, на відеозапис категорично відмовився від повістки та проходження служби. Після цього розпочалося досудове слідство. Під час слідства 13.06.2024 року він за викликом слідчого прибув до ВП №5, де в кабінеті слідчого був працівник ТЦК , він на відеозапис відмовився отримувати повістку про прибуття 14.06.2024 рокудо Мелітопольського РТЦК, це він зробив свідомо, з власних міркувань. Будь-яких підстав для відстрочки проходити військову службу у нього було. Вважає, що саме Бог привів його до цього, тому він змушений пройти цей шлях, його доля в руках Бога. Свою долю він обрав понад 30 років потому, його не лякає відбуття покарання в місцях позбавлення волі, де він буде мати час для вивчення літератури та саморозвитку, його лякає те, що він не буде мати змогу спілкуватися з дитиною та своєю матір`ю, які потребують допомоги від нього. 
		Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних про особу обвинуваченого, процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку.
		   Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		   Обставини, які пом`якшують покарання або обтяжують покарання ОСОБА_9 відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України  відсутні.
		   Оцінюючи відсутність обставини, що пом`якшує покарання у вигляді щирого каяття, колегія суддів зауважує, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів. При цьому, поняття «щире каяття» не є тотожним поняттям до визнання вини (визнання особою факту вчинення нею злочину), як про це стверджувала сторона захисту. Суд на своє глибоке переконання вважає, що визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України, було вимушеним під тиском вагомих доказів його винуватості, а його поведінка не свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд та будь-яких суттєвих позитивних змін у соціальних орієнтацій, які знижують ступінь його небезпечності, останній, будучи громадянином України, не бажає виконувати обов`язки, передбачені для громадян України, зокрема, військовозобов`язаних, що передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з часу вчинення інкримінованого злочину до розгляду провадження судом, не вжив жодної спроби явки до ТЦК для проходження військової служби, що могло б свідчити про його каяття та бажання виправити ситуацію, що склалася. Відповідно до вимог ст.65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		   Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до відповідальності не притягувався, вперше скоїв нетяжкий злочин, свою провину визнав у повному обсязі, офіційно не працевлаштований, має малолітню доньку, яка після розлучення мешкає з колишньою дружиною за кордоном, надає догляд матері пенсійного віку, яка мешкає поруч та має хронічні захворювання, однак в установленому законом порядку не має відповідного статусу  помічника, опікуна, тощо. 
		   З урахуванням всіх обставин справи, даних про особу обвинуваченого, достатній рівень його соціалізації та усвідомлення суспільних та загальнолюдських цінностей, а відсутність обтяжуючих покарання обставин, дають суду підстави для призначення покарання у вигляді мінімального строку в межах санкції частини статті звинувачення, 
		   Враховуючи ситуацію в країні на момент вчинення кримінального правопорушення, адже під час збройної агресії Російської Федерації конституційний обов`язок громадян щодо захисту Вітчизни, її незалежності й територіальної цілісності набуває особливої ваги, суд вважає, що ухилення від його виконання завдає ще більшої шкоди інтересам суспільства. Суд зауважує, що призов на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що обвинувачений зобов`язаний брати до рук зброю, адже з огляду на його релігійні переконання та конституційний обов`язок із захисту Вітчизни під час несення служби він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї, тощо. Під час допиту ОСОБА_4 , не зважаючи на повне визнання вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, у категоричній формі зазначив, що він відмовляється від несення служби в Збройних силах України за мобілізацією з релігійних переконань, що свідчить про його особисте ставлення до вчиненого злочину та можливість його повторного вчинення.
		Відомості про особу винного, який релігійною організацією характеризується як серйозно віруючу людину, є соціально адаптованою особою, не можуть вважатися достатньою підставою для його звільнення від відбування покарання та не доводить можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, особливо у цій конкретній ситуації, оскільки така категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
		   З огляду на викладене суд дійшов висновку, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		   Речові докази,процесуальні витрати посправі відсутні. 
		Строк дії обраного на досудовому слідстві запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту наразі сплинув, під час судового провадження клопотань про продовження/застосування запобіжного заходу від сторони обвинувачення не надходило, тому підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому у суду відсутні.
		Керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
		   На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання відраховувати з часу фактичного затримання на виконання вироку суду.
		   Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
		   Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		   Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні.
		 
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...