Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/6640/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2024. Зареєстровано: 05.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2024.
Дата набрання законної сили: 08.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/336/1120/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024080100002367

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 вересня 2024 року                        м.Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                     ОСОБА_3 ,
		захисника                     ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024080100002367 від 21.03.2024 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Маначин, Волочинського району Хмельницької області, громадянина України, не одруженого, який отримав середню спеціальну освіту, є військовослужбовцем за мобілізацією на посаді номера обслуги 3 відділення мінометного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджений, 
		у скоєнні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді старшого номера обслуги 3 відділення мінометного взводу, у військовому званні «солдат», 17 лютого 2024 року, діючи в умовах воєнного стану, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, з метою ухилення від військової служби, в порушення статутних вимог, самовільно залишив місце служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 , таким чином ухилився від військової служби.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 17 лютого 2023 р. через складнощі в проходженні служби, покинув розташування військової частини НОМЕР_1 та поїхав до дівчини, яка мешкає в Запорізькій області. Був затриманий в м.Запоріжжі. До дня затримання проводив час на власний розсуд. Розкаявся у вчиненому.
		Вислухавши думку учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичних обставин справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом ОСОБА_5 , а також дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Об`єктом злочину, передбаченогост. 408 КК України, є порядок проходження військової служби.
		З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.
		Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.
		Від злочину, передбаченогост. 407 КК України, злочин, передбаченийст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини/не з`явлення на службу, або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини або не з`явлення на службу приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини чи нез`явлення на службу може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.
		Кваліфікуючими ознаками дезертирства, у тому числі, є вчинення його в умовах воєнного стану.
		З огляду на пояснення самого обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме дезертирство, яке по своїй суті є переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління, з метою ухилення від проходження військової служби.
		Про мету ухилення ОСОБА_5 від проходження військової служби свідчить те, що він 17.02.2024 р. залишив місце несення служби, за 3 місяці самостійно не повернувся до місця несення служби, допоки його не було затримано слідчим за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України. При цьому, безумовно маючи таку можливість, обвинувачений протягом цього часу не намагався зв`язатись із командуванням військової частини, повідомити про своє місце перебування чи зазначити про намір повернутись до військової служби через певний час. Вказані обставини свідчать про те, що самовільне ухилення обвинуваченого від військової служби було перервано саме у зв`язку із його затриманням, а не у зв`язку із його добровільним поверненням до військової служби,тобто протиправні дії ОСОБА_5 щодо дезертирства були припинені не з його волі.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
		Обвинувачений ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, вчинив особливо тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби в умовах введеного в Україні воєнного стану, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується посередньо, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття у вчиненні злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		У даній справі суд не вбачає законних підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_5 положень статей69,75 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, враховуючи обраний йому судом вид покарання та існування ризиків ухилення від виконання вироку суду, слід залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
		Враховуючи те, що ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4ст. 408 КК України, 17.05.2024, після чого він утримувався під вартою на підставі відповідних судових рішень, строк відбування ним покарання слід рахувати саме з 17.05.2024, а строк попереднього ув`язнення обвинуваченого слід зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до положень ч. 5ст. 72 КК України.
		Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349,369,373,374,376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання 17 травня 2024 року.
		Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили, залишити без змін.
		Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу, відповідно до ч. 5ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирок можебути оскарженийдо Запорізькогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення,а обвинуваченим, який тримається під вартою, -у той же строк після отримання копії вироку.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...