Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/1048/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2024. Зареєстровано: 05.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2024.

Номер судового провадження: 2/488/1107/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
		                                                                
		Справа № 488/1048/24
		Провадження № 2/488/1107/24  
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		               
		05.09.2024 року                                          м. Миколаїв
		Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Корабельного районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, в якому позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на свою користь грошові кошти у розмірі 151 788,00 грн., а також витрати на правову допомогу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 є клієнтом та споживачем банківських послуг Акціонергого товариства комерційного банку «ПриватБанк» та мала картку «Універсальна голд» від банку.
		18 лютого 2024 року з 10:00 ранку і по 19 лютого 2024 року з її карткового рахунку через «Приват24» були зняті кредитні кошти у розмірі 150 000,00 гривень та кошти зі «скарбнички» у розмірі 1 788,00 грн. 
		17 лютого 2024 року після оплати комунальних послуг у додатку «Приват24» з київського номеру телефону (044) позивачці зателефонував нібито співробітник банку і повідомив про неможливість проведення попередніх платежів, у зв`язку з чим попросив повідомити надісланий на номер телефону позивачки код з банку. Від здійснення таких дій позивачка відмовилась і поклала слухавку.
		В кінці робочого дня вона вирішила перевірити стан її платежів за комунальні послуги, через додаток «Приват24» вона ввела свій номер телефону, який був прив`язаний до додатку, однак додаток виявився заблокованим.
		Пояснила, що 18 лютого 2024 року у дитини позивачки був день народження і весь день вона була зайнята організацією свята та побутовими питаннями.
		Жодні смс-повідомлення про проведенні транзакції за картковими рахунками за прив`язаним до додатку «Приват24» номером телефону позивачки ( НОМЕР_1 ) вона не отримувала.
		19 лютого 2024 року позивачці зателефонувала її консультант з ПриватБанку та повідомила про повне зняття кредитних коштів у розмірі 150 000,00 гривень з її особового рахунку.
		Вказала, що з отриманої виписки АТ КБ «ПриватБанк» простежується, що шахрайські дії з банківським рахунком НОМЕР_2 , який належав позивачці розпочалися 18.02.2024 року о 10:00 годині і тривали до 19.02.2024 року до 10:00 години.
		19 лютого 2024 року за цим фактом позивачка написала заяву до віділлення поліції № 3 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення.
		Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за №12024152050000155 від 19.02.2024 року з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України. Станом на цей час досудове розслідування триває.
		21 лютого 2024 року позивачка направила заяву до АТ КБ «ПриватБанк» з проханням провести розслідування службою безпеки банку за фактом шахрайських дій та повернути грошові кошти на картковий рахунок.
		15 березня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» розглянувши звернення ОСОБА_1 своїм листом від 12.03.2024 р. №20.1.0.0.0/7-240223/38833 повідомив, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру картки, СVV-коду, терміну дії.
		Зазначила, що на прохання позивачки про повернення коштів на її рахунок і проведення службового розслідування, банк лише повідомив, що буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи.
		Посилаючись на вказані обставини, а також те, що вона не розголошувала третім особам інформацію про свій картковий рахунок, пін-код до нього та іншу персональну інформацію і неможливість вирішення цього питання у досудовому порядку, позивач звернулася в суд з даним позовом.
		Ухвалою суду від 28.03.2024 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
		Копію ухвали надіслано сторонам.
		Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Проте, відповідач через свого представника ОСОБА_2 надав суду відзив, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем недоведена сума позовних вимог; факти порушення відповідачем як банком-емітентом правил проведення операцій за картрахунком позивача. Наголосив, що АТ КБ «ПриватБанк» вірно провів автентифікацію та авторизацію спірних операцій за картрахунком Позивача.
		Представник позивача також повідомив, що за результатами вжитих відповідачем заходів щодо оскарження операцій по карті позивача № НОМЕР_3 за 18.02.24 та 19.02.24, повернув кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 .
		Звернув увагу суду на те, що позивач просила стягнути з відповідача кошти, які не є та не були власними коштами позивача, а операції 18.02.24 і 19.02.24були здійснені з кредитного картрахунку за рахунок кредитних коштів АТ КБ "ПриватБанк" на умовах, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг.
		Відповіді на відзив на позовну заяву від позивача до суду не надходило.
		Ухвалою суду від 03.04.2024 року розглянуто заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щукіної Наталії Олегівни про забезпечення позову у даній цивільній справі та заборонено Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" нараховувати проценти та штрафні санкції ОСОБА_1 по кредитній картці з рахунком  НОМЕР_2 на розмір заборгованості 151 788,00 грн. до розгляду цивільної справи по суті та набранням чинності судового рішення.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, доходить наступного висновку.
		Відповідно до ст. 15,16 ЦК України, ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Судовим розглядом встановлено, що 18.01.2011р. між позивачем ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку", отримавши платіжну картку. 
		З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна Голд», зокрема за № НОМЕР_4 , рахунок № НОМЕР_5 .
		Згідно з довідкою/випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 19.02.2024 по картці № НОМЕР_3 за період з 17.02.2024 до 19.02.2024 кредитний ліміт: 150 000,00, баланс на початок періоду: 9 300,00 грн, баланс на кінець періоду: - 149 532,50 грн, усього надходження: 30 868,50 грн, усього витрати: - 189 701,00 грн, сума комісій 7 083,27 грн. 
		З названої довідки вбачається, що у вказаний період починаючи з 10 год. 00 хв. 18.02.2024 р. до 10 год. 00 хв. 19.02.2024 р. різними платежами з карткового рахунку позивача були списані кошти у загальному розмірі 146 499,00 грн., а також відбулося поповнення мобільного на суму 135,00 грн. 
		Як пояснила позивач у своїй позовній заяві, розпорядження на списання коштів зі своєї картки вона не давала та не розголошувала третім особам відомості щодо свого рахунку, пін-коду тощо. Тим паче, що в цей період додаток "Приват24" був заблокований з невідомих їй причин. Повідомила, що 17 лютого 2024 року, після того як нею були здійснені оплати за комунальними платежами за допомогою Приват24, їй зателефонувала невідома особа, яка назвалася співробітником банку і повідомила про неможливість проведення попередніх платежів, у зв`язку з чим попросив повідомити надісланий на номер телефону позивачки код з банку. Від здійснення таких дій позивачка відмовилась і поклала слухавку проте, згодом з`ясувалося, що з її карткового рахунку були неправомірно списані кошти. 
		19.02.2024 р. дізнавшись про списання з її карткового рахунку майже 150 000,00 грн. Вона звернулася до співробітника ПриватБанку та Відділення поліції № 3 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.02.2024, номер кримінального провадження 12024152050000155 (а.с. 5, 7). 
		З відповіді АТ КБ "ПриваБанк" на звернення представника позивача - адвоката Щукіної Н.О. від 04.03.2024 № 20.1.0.0.0/7-240223/37443 вбачається, що з рахунку № НОМЕР_5 був здійснений переказ коштів. Заборгованість складає 149900,00 грн. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки Клієнта, термін її дії та CVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон Клієнта.
		Списання з карти № НОМЕР_4 :
		- 18/02/2024 10:00:04 19/02/2024 Р32 F DB -24,826.80 UAH -24,000.00 -826.80 -24,386.80 211004 6538 N3000023 UKR Р 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne;
		- 18/02/2024 10:00:04 19/02/2024 P32 F DB -24,322.50 UAH -23,500.00 -822.50 -48,709.30 313005 6538 N3000023 UKR P 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne;
		- 18/02/2024 10:00:05 19/02/2024 P32 F DB -15,525.00 UAH -15,000.00 -525.00 -64,234.30 284006 6538 N3000023 UKR P 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne; 
		- 18/02/2024 10:00:16 19/02/2024 P32 F DB -28,978.97 UAH -27,999.00 -979.97 -93,213.27 233007 6538 N3000023 UKR P 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne;
		- 18/02/2024 10:00:16 19/02/2024 P32 F DB -25,357.50 UAH -24,500.00 -857.50 -118,570.77 552008 6538 N3000023 UKR P 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne;
		- 18/02/2024 10:00:16 18/02/2024 132 100 DB -28,980.00 UAH -28,000.00 -980.00 -147,550.77 098009 6538 N3000023 UKR NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne;
		- 19/02/2024 10:00:05 20/02/2024 P32 F DB -6,727.50 UAH -6,500.00 -227.50 -123,657.50 993014 6538 N3000023 UKR P 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne;
		- 19/02/2024 10:00:05 20/02/2024 P32 F DB -25,875.00 UAH -25,000.00 -875.00 -149,532.50 223015 6538 N3000023 UKR P 32 NovaPay, 03026, m. Kyiv, vul. Stolychne.
		У листі банк також зазначив, що Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення в банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які не супроводжувались авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою. 
		З приводу списання грошових коштів з рахунку позивача, представник відповідача також пояснив, що 19.02.2024 р. позивач звернулась у відділення "Миколаївське №13" АТ КБ "ПриватБанк" розташованого за адресою: 54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 73 до спеціаліста з обслуговування клієнтів ОСОБА_4 . З комплексу Банку відомо, що позивач повідомила спеціалісту банка про те, що по її картрахунку (карта НОМЕР_3 ) 18.02.2024 та 19.02.2024 р. виконувались операції третіми особами за словами клієнта, це стало після того, як 17.02.2024 р. їй подзвонила невідома особа представилась працівником ПриватБанку, та сказала що зараз рейдерська атака, тому для ліквідації загрози запитала інформацію про карту Позивача НОМЕР_3 . Дзвінок був з номера (056), тому клієнтка повірила, що дзвінок з банку, та повідомила інформацію яку запитувала про карту цієї особі. Потім позивач не змогла зайти у застосунок Приват24.
		Таким чином відповідач вважав, що 17.02.2024 р. ОСОБА_1 розголосила інформацію щодо свого картрахунку (карта НОМЕР_3 ), яка дала змогу ініціювати платіжні операції. 
		Листом АТ КБ "ПриватБанк" від 12.03.2024 р. № 20.1.0.0.0/7- 240223/38833 позивача повідомлено, що Банком була ініційована претензійна робота згідно з правилами Міжнародної платіжної системи, регламент проведення такої роботи - до 120 днів.
		Як вбачається з відзиву на позовну заяву та підтверджено наданими відповідачем Виписками (довідками) по картці/рахунку НОМЕР_6 і додатком рахункам договору SAMDNWFC00099111331 від 19.02.2024 за період 14.04.2024-26.04.2024, а також за період 01.02.2024-26.04.2024, всі безпідставно списані грошові кошти були повернуті на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 , що підтверджується наданими відповідачем виписками. 
		Кошти за вкладом "Скарбничка" в сумі 1 788,00 грн. були перераховані на картрахунок позивача № НОМЕР_5 (картка НОМЕР_3 ).
		Ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
		В постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
		Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Згідно з ч.1,3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч.3 ст.1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Приписами ст.1 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30.06.2021, з-поміж іншого, визначено, що кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.
		Згідно з п.3-5 ч.20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: ….. 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Згідно з ч.1,3 ст.42 вказаного Закону надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.
		Відповідно до ст.86 Закону надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
		Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника.
		Надавач платіжних послуг повинен сприяти платнику в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією шляхом надання доступної йому інформації про таку операцію, у тому числі отриманої на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
		Згідно з ст.87 Закону платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.
		Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.
		Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		Крім того, відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, платіжні інструменти використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків та/або електронних гаманців, відкритих у надавачів платіжних послуг відповідно до законодавства України (п.103); держатель має право здійснювати платіжні та/або інші операції виключно з використанням персоналізованого платіжного інструменту чи його реквізитів (якщо інше не встановлено законодавством України) відповідно до договору, укладеного з емітентом (п.104); власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій (п.108); держатель здійснює платіжні та/або інші операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг (п.115); користувач зобов`язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень (п.136); користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (п.140); надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів (п.144).
		Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
		З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
		Так, в межах даної цивільної справи позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти в сумі 151 788,0 грн, які були списані невідомими особами з її карткового рахунку. 
		В обґрунтування таких вимог вказує, зокрема, на те, що вона 17.02.2024 під час дзвінка невідомої їй особі, яка назвалася представником банку, не розголошувала особисту інформацію яка б давала змогу ініціювати (провести) платіжні операції від її імені. Списання коштів, які відбулися 18 та 19 лютого 2024 р., були вчинені невідомими особами шахрайським чином, про що вона повідомила правоохоронні органи та Банк вже 19.02.2024 р. 
		Посилаючись на те, що на підставі її заяви про неправомірне списання коштів і проведення службового розслідування банк не повернув коштів, а лише повідомив, що буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи, а також нараховував штрафні санкції, вважала, що цими діями Банк порушив її права як споживача банківських послуг.
		З цього приводу суд приймає до уваги інформацію відповідача про ініціювання претензійної роботи на підставі заяви позивача за правилами Міжнародної платіжної системи тривалістю до 120 днів, про що також було повідомлено позивача у листі АТ КБ "ПриватБанк" від 12.03.2024 р. № 20.1.0.0.0/7- 240223/38833 (а.с. 10).
		Так, правовідносини пов`язані з використанням міжнародних платіжних систем регулюються Регламентом ведення претензійної        роботи і обробки підтримуючої документації по операціях, здійснених з використанням         платіжних карт МПС MasterCard International і        Visa International, емітованих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та іншими учасниками МПС MasterCard (крім банків-партнерів) та Visa International, в торгівельно-сервісних підприємствах і банкоматах ПриватБанку та інших банків членів платіжної системи MasterCard International та Visa International, якиий діє з 1998 року (надалі - Регламент), а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати та Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
		Вказаний Регламент регулює         претензійну роботу по операціях, здійснених з використанням платіжних карт міжнародної платіжної системи MasterCard International Incorporated (далі MasterCard) і Visa International (далі Visa) в торгівельно-сервісних підприємствах, банкоматах і пунктах видачі готівки.
		Процедура складена на підставі Правил MasterCard International Chargeback Guide і Правил Visa International Operating Regulations (далі VIOR), що регламентують порядок вирішення спірних питань між банками-емітентами, з одного боку, і банками-еквайєрами, з іншого боку, з приводу транзакцій, учасниками яких вони є одночасно, а також внутрішніх нормативних документів з ведення         претензійної роботи.
		Термін оскарження операцій становить від         45 до 120 днів.
		Дії АТ КБ "ПриватБанк" щодо оскарження операцій операцій позивача в міжнародній платіжній системі «MasterCard International Incorporated» були успішними, у зв`язку з чим грошові кошти були повернуті на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по картці. 
		Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. При цьому, спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		В даній справі судом достовірно встановлено, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, ще 18.01.2011 року уклали договір про надання банківських послуг, в т.ч. банківського рахунку та кредитування, відповідно до якого позивачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» з подальшим її перевипуском, на яку згодом був встановлений кредитний ліміт в сумі 150 000,00грн.
		Наявність вказаних договірних відносин між сторонами під час судового розгляду даної справи не заперечувалась, у зв`язку з чим в силу правил ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню іншими засобами доказування.
		Укладений між сторонами договір банківського обслуговування передбачає можливість отримання клієнтом кредиту на споживчі цілі за рахунок кредитного ліміту шляхом переказу коштів з рахунку клієнта з метою оплати вартості товарів і послуг (в т.ч. сплати відсотків за користування кредитними коштами), перерахування коштів із свого рахунку на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банку, через банкомати, здійснення інших операцій, передбачених договором.
		Станом на 18.02.2024 в користуванні позивачки знаходилась картка № НОМЕР_3 , яка була прив`язана до її фінансового номеру НОМЕР_7 та встановлений кредитний ліміт в розмірі 150 000,00 грн., що сторонами не спростовано. 
		Судом також встановлено та не спростовано сторонами, що списання грошових коштів третіми особами відбулося за рахунок кредитних коштів в межах встановленого кредитного ліміту. Власні кошти позивача використані не були.
		Крім того, як вже було встановлено судом, за результатами успішної претензійної роботи АТ КБ "ПриватБанк" кошти були повернуті на картковий рахунок позивача.
		Слід також зазначити, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено безспірності тих обставин, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, які б давали змогу ініціювати платіжні операції, що призвели до списання грошових коштів з її рахунку 18.02.2024 та 19.02.2024.
		Матеріалами справи також не встановлено обставин, які б вказували, що спірні платіжні операції стали наслідком порушення відповідачем порядку проведення розрахункових операцій, тому підстав для покладання відповідальності за спірні операції, що відбулися 18.02.2024 та 19.02.2024, на відповідача суд не знаходить. 
		Суд також зазначає, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом в порядку захисту прав споживача банківських послуг, не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що відповідач, як надавач цих послуг, порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного між ними договору, зокрема, порушив правила проведення розрахункових операцій 18.02.2024 р. та 19.02.2024 р. при здійсненні переказів грошових коштів. 
		У позовній заяві позивач зазначила, що порушення прав позивача полягало в тому, що Банк здійснив платіжні операції (переказ коштів) фактично без її згоди, а після повідомлення його про шахрайські дії з картковим рахунком позивачки не вчинив дій щоб повернути переказані кошти, чим не захистив її.
		Однак в обґрунтування цих доводів позивач не зазначив, які саме норми чинного законодавства та положення кредитного договору порушив відповідач. 
		При оцінці обраного способу захисту, суд виходить з того, що обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. 
		Аналізуючи викладені обставини, а також враховуючи те, що розрахункові операції зі списання грошових коштів 18.02.2024 і 19.02.2024 відбулися внаслідок неправомірних дій третіх осіб за рахунок встановленого банком кредитного ліміту та не були власними коштами позивача ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з АТ КБ "ПриватБанку" на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151 788,00 грн, про які заявляла остання у своєму позові. 
		Належним способом захисту на думку суду у подібних правовідносинах є вимоги щодо відновлення залишку коштів на рахунку позивача, що існував станом на 18.02.2024 р.
		Враховуючи вказані обставини, через безпідставність вимог позивача про стягнення на її користь з відповідача грошових коштів в сумі 151 788,00 грн., у задоволенні позову слід відмовити.
		Згідно з ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю, підстав для стягнення з відповідача на її користь судових витрат по сплаті витрат на правничу допомогу суд не знаходить.
		Керуючись ст. 3, 6, 11, 15, 16, 526, 627, 629, 1054, 1056-1, 1066-1073, 1092 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про платіжні послуги», ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ;
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; рахунок №UA083052990000029092829003111, МФО № 305299.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя       Я.А. Чернявська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...