Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/2664/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 05.09.2024. Зареєстровано: 06.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2024.
Дата набрання законної сили: 07.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/629/160/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221110000260

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Кримінальне провадження №629/2664/24
		Номер провадження 1-кп/629/160/24 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 вересня 2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , за участю прокурора  ОСОБА_3 , обвинуваченого  ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження №12024221110000260 від 02.03.2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Парафіївка, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, невійськовозобов?язаного, вдівця, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -
		в с т а н о в и в :
		У невстановлений в ході досудового розслідування та судового розгляду час, за невтанослених у ході досудового розслідування та судового розгляду обставин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, 01.03.2024, близько 19:00, ОСОБА_4 перебував поблизу буд. АДРЕСА_2 , де в той час знаходилась раніше знайома йому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
		Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень і бажаючі їх настання, ОСОБА_4 тримаючи в руці дерев`яну палицю, умисно, з мотиву особистих неприязних відносин завдав нею потерпілій ОСОБА_5 не менше п`яти ударів в область рук та спини.
		В результаті умисних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно: закритий уламковий перелом верхньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням, синці на рівні середніх третин зовнішніх країв обох лопаток, по розгинальній поверхні лівого передпліччя у верхній і середній третинах, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та закритий уламковий перелом верхньої третини правої ліктьової кістки з зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я, адже для консолідації (зрощення) даних переломів необхідний строк більше ніж 21 день.
		Прокурор у судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст.122 ч.1 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі та з урахуванням ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, цивільний позов просив задовольнити частково.
		Потерпіла та її представник просили притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст.122 ч.1 КК України, призначивши йому покарання, яке було запропоноване прокурором, цивільний позов просили задовольнити повністю.
		Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав частково, цивільний позов визнав частково, а саме не заперечував щодо задоволення позову у частині матеріальної шкоди, щодо суми моральної шкоди заперечував. ОСОБА_4 надав покази, в яких вказав, що йому стало відомо про те, що потерпіла ОСОБА_5 опублікувала у соціальній мережі публікацію про те, що він знущається над тваринами та спонукала людей покарати його за це. 
		 
		Також, ОСОБА_4 зазначив, що наступного дня, собаки потерпілої подавили його курей, а ще пізніше ОСОБА_5 , на думку обвинуваченого, потравила всіх його тварин. З даного приводу ОСОБА_4 мав намір поспілкуватися з чоловіком потерпілої ОСОБА_5 , але останній уникав його. 01.03.2024 року ОСОБА_4 зустрів на вулиці ОСОБА_5 та запитав, де її чоловік, на що остання повідомила, що їй не відомо де він. Потім, як пояснює ОСОБА_4 , зненацька ОСОБА_5 бризнула йому в обличчя з балончика, на що ОСОБА_4 взяв палицю, вдарив її по правій руці, приблизно 4-5 разів, щоб вибити у неї з рук балончик, але оскільки вона ухилялася, то удари прийшлися й по спині. ОСОБА_4 зазначив, що шкодує про свій вчинок.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий, суддя та суд встановлюють наявність чи відсутність фактів, обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		У відповідності до ч. 1 ст. 86 КПК України, докази визнаються допустимими, якщо вони отримані в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 86-89 КПК України, доказ визнається недопустимим, якщо він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами у порядку невстановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Положення ст. 87 КПК України можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у разі істотного порушення прав і свобод людини.
		За ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Вина ОСОБА_4 повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, показами потерпілої та свідків, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України, та іншими доказами, а саме: 
		-рапортами старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського РВП ГУНП від 01.03.2024 року (а.с.56, 58, Том 1);
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушеня або таке, що готується від 01.03.2024 року (а.с.57, Том 1);
		-рапортом старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського РВП ГУНП від 02.03.2024 року (а.с.59, Том 1);
		-висновком експерта №12-14/65-ЛЗ/24 від 19.03.2024 року щодо результатів проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого у останньої, має місце закритий уламковий перелом верхньої третини правої ліктьової кістки із зміщенням, синці на рівні середніх третин зовнішніх країв обох лопаток, по розгинальній поверхні лівого передпліччя у верхній та середній третинах, які утворилися від ударної дії тупих предметів, що не відобразили в ушкодженнях своїх індивідуальних особливостей та яким могла бути і дерев`яна палиця, можливо в строк та за обставин вказаних потерпілою. Маловірогідно утворення комплексу вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти зросту. Виходячи з області локалізації наявних у потерпілої тілесних ушкоджень, їй було спричинено п`ять тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості закритий уламковий перелом верхньої третини правої ліктьової кістки із зміщенням - це СЕРЕДНЬОГО ступеня тілесне ушкодження, за критерієм тривалості розладу здоров`я, так як для зростання перелому необхідно більш ніж 21 день (згідно п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року) (а.с.65, Том 1);
		-медичною картою стаціонарного хворого №1210 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66-70, Том 1);
		-випискою №1210/1 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.71, Том 1);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 09.04.2024 року проведеного з метою перевірки і уточнення відомостей показань потерпілої ОСОБА_5 (а.с.72-75, Том 1);
		- диском DVD-R з відеозаписом слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12024221110000260 від 02.03.2024 року, що має напис червоним маркером «ПУГАЧ» та знаходиться у паперовому конверті (а.с.76, Том 1);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 09.04.2024 року проведеного з метою перевірки і уточнення відомостей показань свідка ОСОБА_7 (а.с.78-80, Том 1);
		- диском DVD-R з відеозаписом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №12024221110000260 від 02.03.2024 року, який знаходиться у паперовому конверті (а.с.81, Том 1);
		-висновком експерта №12-14/95-ЛЗ/24 від 10.04.2024 року щодо результатів проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі даних судово-медичної експертизи гр-ки ОСОБА_5 , по матеріалах справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень, з урахуванням даних з наданих протоколів проведення слідчих експериментів з відеозаписами їх проведення за участі потерпілої і свідка, і у відповідь на додатково поставлені питання, експерт прийшов до наступних висновків, а саме: показання які дали потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7 в ході проведення слідчих експериментів, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення встановлених у потерпілої ОСОБА_5 тілесних ушкоджень (а.с.82-83, Том 1).
		У судовому засіданні 03.07.2024 року було допитано потерпілу ОСОБА_5 , яка пояснила, що обвинуваченого знає, близькою особою він не є. ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила наступне, що 07.02.2024 року вона опублікувала у соціальній мережі Фейсбук публікацію про те, що хтось у сел-щі Орілька, знущається над тваринами, але не вказувала ані імені, ані прізвища будь-кого. 01.03.2024 року близько 18-30 год, ОСОБА_5 пішла гуляти зі своєю собакою, по дорозі зустріла ОСОБА_7 та вони почали розмовляти, пізніше вони побачили, що в їх сторону з палицею йде ОСОБА_4 та запитує у ОСОБА_5 , де її чоловік, на що остання запитала, навіщо він ОСОБА_4 , на що останній почав погрожувати і казати, що він вб`є її чоловіка та її. Після цього ОСОБА_4 почав наносити ОСОБА_5 удари палицею, які були направлені на голову, але остання прикривалася руками, тому удари прийшлися саме на праву руку, ударів було близько 10. ОСОБА_5 намагалася відходити від ОСОБА_4 , але той продовжував наносити удари, через деякий час останній все ж вдалося втекти додому. Також ОСОБА_5 вказує, що неподалік стояла співмешканка ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , яка була свідком даної події. Після вчиненого ОСОБА_4 не вибачився перед ОСОБА_5 та не надав жодної матеріальної допомоги.
		У судовому засіданні 03.07.2024 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_7 , яка пояснила, що обвинуваченого та потерпілу знає, близькими родичами вони не являються, підстав для їх оговору у неї немає. ОСОБА_7 у судовому засіданні надала наступні покази, а саме вказала, що 01.03.2024 року приблизно о 18-30 год, вона зустріла ОСОБА_5 й вони стали розмовляти, потім вони побачили, як з парку в їх сторону йде ОСОБА_4 й запитує у ОСОБА_5 де її чоловік, на що остання запитує, навіщо він йому потрібен, після цього ОСОБА_4 погрожуючи, замахнувся палицею на ОСОБА_5 та почав наносити їй удари палицею, ударів було близько 5-8, вони наносились зверху, ОСОБА_5 захищалася від них руками. ОСОБА_7 намагалась зупинити дії ОСОБА_4 але безрезультатно. Також свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона була свідком з початку даної сварки, що там де вони знаходилися, не було собак, які б нападали на ОСОБА_4 , до того ж, останній наніс удар потерпілій перший, в свою чергу ОСОБА_5 йому не погрожувала. Зі слів ОСОБА_7 ніякого балончика у ОСОБА_5 не було.
		У судовому засіданні 03.07.2024 року було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_9 , яка пояснила, що обвинуваченого та потерпілу знає, близькими родичами вони не являються. У показах зазначила, що 01.03.2024 року вона йшла до матері, біля магазину зустріла ОСОБА_4 йдалі вони пішли разом. Потім ОСОБА_4 помітив двох жінок, якими були ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , та вирішив піти запитати у ОСОБА_5 де її чоловік. Коли він йшов, до нього підбігла зграя собак, одна з них вхопила ОСОБА_9 за ногу, остання почала 
		 
		відганяти від себе собак, в цей час ОСОБА_4 вже підійшов до ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 почула звук, характерний для розпилення якогось аерозолю, після цього ОСОБА_4 почав плюватися, замахнувся на ОСОБА_5 палицею та вдарив її по руці, приблизно 2 рази, після чого ОСОБА_9 знову почула звук характерний для розпилення. ОСОБА_9 сказала ОСОБА_4 щоб він не чіпав ОСОБА_5 . Після даної події ОСОБА_5 пішла додому, а ОСОБА_9 та ОСОБА_4 пішли разом, останній скаржився на біль в очах. Також свідок ОСОБА_9 стверджує, що стояла від місця події в 4-5 метрах, та зазначає, що в коментарях до публікації, яку виклала ОСОБА_5 , згадується прізвище ОСОБА_4 , та чи згадується воно в самій публікації вона не пам`ятає.
		Від допиту інших свідків прокурор відмовився, інші учасники кримінального провадження не наполягали на їх допиті.
		Оцінюючи, згідно вимог ст. 94 КПК України, всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши потерпілу та свідків, запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши подані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
		Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Беручи до уваги докази в їх сукупності, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
		Суд вважає обґрунтованою таку кваліфікацію дій обвинуваченого та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 скоїв нетяжкий злочин.
		Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем с. Парафіївка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, вдівець, пенсіонер, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, станом на 22.03.2024 року на військовому обліку не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.
		Згідно досудової доповіді Лозівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 06.06.2024 року, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення є середнім, ризик небезпеки для суспільства високий, ризик шкоди життю і здоров`ю оцінюється як високий.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Згідно із ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних 
		 
		про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України  звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
		Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.ст. 69, 69-1 КК України у суду немає, так як суд застосовує до нього покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Як вбачається з ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		На стадії підготовчого судового засідання потерпілою ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень та матеріальної шкоди у розмірі 23 304,77 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_5 вказала, що її було визнано потерпілою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за фактом умисного нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. Внаслідок завданих тілесних ушкоджень потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП Лозівське ТМО з 01.03.2024 по 18.03.2024 року, на лікування та подальшу реабілітацію нею було витрачено 23 304,77 грн, що підтверджується квитанціями та чеками (а.с.27-30, Том 1).
		Окрім того, потерпіла вважає, що ОСОБА_4 своїми неправомірними діями завдав їй моральної шкоди, розмір відшкодування якої оцінює в 100 000,00 гривень та яка полягає в тому, що від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла зазнала фізичних та душевних страждань, які спричинили негативні зміни у її житті: спогади про наслідки події, негативні переживання, тривога за здоров`я, відчуття нервозності та дратівливості, які продовжуються досі, оскільки вона змушена в судовому порядку доводити спричинення їй тілесних ушкоджень та витрат на лікування. Вказала також, що в момент отримання тілесних ушкоджень перенесла емоційний стрес, має страх, що обвинувачений може знов спричинити їй якусь шкоду.
		У судовому засіданні 08.05.2024 року суд ухвалив прийняти цивільний позов, визнав цивільним позивачем ОСОБА_5 , цивільним відповідачем ОСОБА_4 Цивільному відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов та роз`яснено право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні 12.06.2024 року позов визнав частково, а саме у частині відшкодування матеріальної шкоди, відносно задоволення позову в частині стягнення з нього моральної шкоди заперечував.
		Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відзив чи зустрічний позов цивільним відповідачем подано не було.
		 
		 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, що пов`язана із лікуванням потерпілої, суд враховує надані нею докази у виді виписки із медичної карти амбулаторного хворого №1210/1, з якої вбачається, що вона з 01.03.2024 по 18.03.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: закритий уламковий перелом в/3 правої ліктьової кістки зі зміщенням, множинні забої та садна м`яких тканин спини та обох в/кінцівок; фіскальні чеки на придбання ліків на загальну суму 4 604 гривень 56 копійок; рахунок-фактуру №БР-0000163 від 06.03.2024 року на придбання у ФОП ОСОБА_10 . набору металоконструкцій для остеосинтезу ліктьового відростку у кількості однієї штуки на суму 18 700, 00 грн; квитанція №Т1КМ-82Е8-36Н1-ОН4Р від 06.03.2024 року про переказ коштів ОСОБА_11 ФОП ОСОБА_10 у сумі 18 700, 00 гривень, де у призначенні платежу вказано:  ОСОБА_5 , рахунок: НОМЕР_1 , 6 березня 2024 р.
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що обвинуваченим ОСОБА_4 цивільний позов у частині матеріальної шкоди було визнано, суд виходячи із засад розумності і справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги матеріального характеру підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає, зокрема, у спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч. 1 ст. 1168 ЦК України, виходячи з якої вона може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		В ході судового розгляду було встановлено, що потерпіла, зазнала фізичного болю та моральних страждань, проходила необхідне лікування, відчувала певний дискомфорт протягом строку лікування, було порушено нормальний спосіб її життя, оскільки вона змушена докладати додаткові зусилля, щоб виконувати свої повсякденні справи і не завдавати собі сильного больового синдрому, який виникав через завдані тілесні ушкодження. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, характер заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та їх наслідки, а також враховує матеріальний стан обвинуваченого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої з відшкодування моральної шкоди частково, а саме у розмірі 20 000,00 гривень, яка виходячи з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні. 
		 
		Суд вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувального вироку та призначенням останньому покарання за вчинений злочин буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілої.
		З урахуванням вище викладеного, дослідивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
		Відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання відсутні.
		У справі відсутні судові витрати на залучення експертів.
		У справі речові докази відсутні.
		Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд, - 
		у х в а л и в:
		Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Захід забезпечення ОСОБА_4 не обирати.
		Цивільний позов ОСОБА_5 -задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 гривень та матеріальну шкоду у розмірі 23 304,77 грн.
		Витрати на залучення експертів та речові докази у справі відсутні.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...