Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/5565/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 05.09.2024. Зареєстровано: 06.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2024.
Дата набрання законної сили: 04.09.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/5848/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5848/24 Справа № 203/5565/23   Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2024 року                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		головуючого  судді: Халаджи О.В.
		суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
		секретар Піменова М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та зобов`язання демонтувати обмежувальний пристрій (суддя першої інстанції Ханієва Ф.М., повний текст рішення складено 04 квітня 2024 року),
		ВСТАНОВИВ:
		 
		2 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та зобов`язання демонтувати обмежувальний пристрій, в якому просив: 
		- визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ», щодо обмеження доступу ОСОБА_1 , до використання спільного майна (ліфту) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , шляхом встановлення обмежувального пристрою, що працює за кодованими ключами;
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ», демонтувати обмежувальний пристрій, що працює за кодованими ключами, у ліфті багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій та зобов`язання демонтувати обмежувальний пристрій задоволено частково.
		Визнано протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» щодо обмеження доступу ОСОБА_1 як співвласнику у користуванні спільним майном (ліфтом) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 шляхом невручення йому кодованих ключів до обмежувального пристрою ліфту.
		Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» вручити ОСОБА_1 , як співвласнику спільного майна (ліфту) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 кодований ключ до обмежувального пристрою ліфту.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовлено.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
		Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, вважає, що воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
		Скарга мотивована тим, що з 01.06.23 року відповідач ТОВ «ЖСК «Проспект» незаконно обмежив позивачу доступ до ліфту шляхом встановлення пристрою, що працює тільки ключами за кодом.
		Також вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог та необґрунтовано відмовив у частині позовних вимог, а саме визнав протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» щодо обмеження доступу ОСОБА_1 як співвласнику у користуванні спільним майном (ліфтом) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 саме шляхом невручення йому кодованих ключів до обмежувального пристрою ліфту. Але позивач заявляв про перешкоди йому у користуванні ліфтом та їх усунення саме шляхом демонтажу обмежувального пристрою, а не наданням ключа.
		ОСОБА_2 просила рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		У судовому засіданні представник  ОСОБА_1 - адвокат Мисечко К.О. та сам ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
		   Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований та фактично проживає в ній. Це підтверджується копіями: паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 29.04.1996 року; свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2018 року, спадкова справа №04/2017, зареєстровано в реєстрі за №940; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 19.07.2018 року.
		Відповідно до умов типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 09.11.2018 року, затвердженого постановою КМУ від 05.09.2018 року №712, ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» (управитель) та співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (співвласник), в особі ОСОБА_3 , уповноваженої зборами співвласників багатоквартирного будинку, що діє відповідно до протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 20.07.2018 року, уклали договір, за яким управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління, згідно з вимогам законодавства та умовами цього договору (п.1).
		Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає, в тому числі утримання ліфтів (п. 3).
		Технічна документація на будинок передається управителю згідно з актом приймання-передачі технічної документації, відповідно до додатку 3 до цього договору КП «Жилсервіс-2», не пізніше, ніж протягом 60 днів з дня, наступного за днем набрання чинності договором (п. 4).
		Управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, відповідно до нормативних вимог і цього договору, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг (п. 8).
		Управитель має інші права та обов`язки, що передбачені законом або прямо випливають із цього договору (п. 9).
		На підтвердження факту звернення із колективною скаргою до ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ», ДМР, ГУНП в Дніпропетровській області, Центральної окружної прокуратури м. Дніпра, до відповідача із досудовою претензією позивач надав суду копії: колективної скарги від 05.06.2023 року з підписами співвласників у кількості  25 осіб, заяв про врахування голосів у колективній скарзі від 31.05.2023 року та від 02.06.2023 року від 4-х осіб  інших співвласників, листів від 14.06.2023 року Департаменту житлового господарства ДМР «Про розгляд звернення», від 08.06.2023 року Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, від 12.09.2023 року ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» «Щодо розгляду звернення», яке було залишено без розгляду.
		На підтвердження факту направлення ключів позивачу відповідач надав суду копію супровідного листа від 03.11.2023 року «Щодо направлення ключів» з додатком: ключі від системи доступу до ліфта та докази направлення на адресу позивача, а саме: копії накладної та фіскальних чеків від 06.11.2023 року, опис вкладення в цінний лист: оригінал листа від 03.11.2023 року із додатком  ключем до системи доступу ліфта.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 року у справі №904/575/19 було частково задоволено позовні вимоги ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» та зобов`язано КП «Жилсервіс-2» ДМР передати ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ», зокрема, технічну документацію на ліфти та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.
		У судовому засіданні були оглянуті відеозаписи від 05.11.2023 року та від 02.03.2024 року, надані позивачем, та у ході огляду встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ліфт не працює без ключа від обмежувального пристрою та треба підносити кодований ключ.
		На підтвердження того факту, що з 01.06.2023 року та 28.07.2023 року ліфт працює тільки при наявності кодованого ключа, позивач надав суду скріншоти з телефону у додатку Viber із оголошеннями в Групі компаній ЖСК «Проспект».
		Відповідно до звіту ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» за період з 01.01.2023 року по 01.09.2023 року, у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , було проведено, зокрема, ремонт ліфту та його запуск під.№2.
		Відповідно до наряду допуску №584193 від 03.07.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , під`їзди 1-3, проводились ремонтні роботи за завданням: установка домофонів на ліфт та в переліку виконаних робіт вказано: встановлення системи доступу до ліфта. 
		Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не можу користуватися ліфтом, у зв`язку з відсутністю у нього кодованого ключа, дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження доступу ОСОБА_1 як співвласнику у користуванні спільним майном (ліфтом) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 шляхом невручення йому кодованих ключів до обмежувального пристрою ліфту, та необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення йому перешкод у користуванні ліфтом шляхом вручення йому як співвласнику спільного майна (ліфту) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , кодованого ключа до обмежувального пристрою ліфту.
		Колегія суддів погоджується з- даним висновком суду першої інстанції.
		Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі  ЦК України).
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно доположень ст.355ЦК України,майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно) .
		Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
		Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
		Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
		Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно достатті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.
		Частиною 1 ст. 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-VIII, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
		Відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 5 Закону України Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
		Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
		У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку.
		У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники мають право:
		1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;
		2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;
		3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;
		4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;
		5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі;
		6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;
		7) інші права, визначені законом.
		Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
		За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
		Відповідно до частин 1-3 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.
		До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:
		1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;
		2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;
		3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
		4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;
		5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;
		6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;
		7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;
		8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
		9) вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
		Ініціатором зборів співвласників є ініціативна група, яка складається не менш як із трьох власників квартир або нежитлових приміщень, або управитель, обраний відповідно до цього Закону.
		Відповідно до пунктів 1, 7, 9, 10, 43 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року №712, ці Правила визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір управління), укладеного відповідно до Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про житлово-комунальні послуги».
		Приймання-передача технічної документації на будинок підтверджується відповідним актом.
		У разі передачі технічної документації на будинок від попереднього управителя уповноважена співвласниками особа бере участь у підписанні акта приймання-передачі такої документації та отримує його копію разом із копіями відповідної технічної документації.
		Послуга зуправління включає,зокрема,утримання ліфтів.
		Під час надання послуги з управління управитель забезпечує виконання робіт та послуг з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис), з урахуванням обов`язкового переліку робіт та послуг, що затверджується Мінрегіоном, та з дотриманням:
		встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості житлово-комунальних послуг;
		вимог до якості, в тому числі щодо періодичності виконання (надання) таких робіт (послуг), визначених договором управління.
		Управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору управління, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
		За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення  гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).
		Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами , зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
		Відповідно до положень ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Апеляційний суд вважає, що районний суд встановивши ту обставину, що позивачем на підтвердження своїх вимог не було надано результату проведення (протоколу) зборів співвласників квартир, щодо демонтажу обмежувального пристрою у ліфті, що працює за кодованими ключами, дійшов правильного висновку, щодо визнання дій відповідача щодо обмеження саме позивача до ліфту протиправними та зобов`язав надати останньому ключ для доступу до ліфту, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що більша частина власників квартир не згодні із установкою даного пристрою.
		Окрім того, як правильно було вказано судом першої інстанції станом на час розгляду даної справи КП «Жилсервіс-2» ДМР не було передано всіх документів та протоколів зборів щодо монтажу даного пристрою, оскільки матеріалами справи не встановлено, що за рішенням зборів чи особистою ініціативою відповідача було встановлено цей пристрій.
		Також слід зазначити, що суд не має права ухвалити рішення щодо демонтажу даного пристрою, оскільки дане волевиявлення зборами не зафіксовано.
		Інші доводиапеляційної скаргине можутьбути взятідо увагиколегією суддів,оскільки вонифактично зводятьсядо переоцінкидоказів танезгодою звисновками судупо їхоцінці.Проте відповіднодо вимогст.89ЦПК Україниоцінка доказівє виключноюкомпетенцією суду,переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
		Керуючись статтями 374, 375,381 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від28березня 2024рокузалишити без змін
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Судді:    О. В. Халаджи
		                       Т.В. Космачевська
		                       Ж.І. Максюта         
		Повний текст судового рішення складено 5 вересня 2024 року.
		 
		Головуючий-суддя    О. В. Халаджи

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...