Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/193/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2024.
Дата набрання законної сили: 27.08.2024
Номер судового провадження: 61-16334ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                      
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 серпня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/193/22
		провадження № 61-16334св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                             Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом виселення
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 травня 2023 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня                        2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Канурної О. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2022 року керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра                                                  в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до судуз позовом, у якому просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Дніпровською міською радою комунальним майном - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра посилався на те, що вказана квартира перебуває у власності Дніпровської міської ради, а ОСОБА_1 не має правових підстав користування нею, у тому числі проживання. Дніпровська міська рада як власник комунального майна, будучи обізнаною про вказані факти, належних заходів на припинення порушень, що виникли внаслідок неналежної поведінки відповідачки, не вжила. ОСОБА_1 продовжує незаконно володіти та користуватися вказаною квартирою, що перебуває у комунальній власності, чим створює перешкоди власнику майна в реалізації своїх законних прав та інтересів. 
		 
		У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 01 травня 2023 року позовні вимоги задовольнив. Вирішив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Дніпровською міською радою комунальним майном - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 (без надання іншого житлового приміщення). Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2023 року залишив без змін.
		 
		Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,     в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і направити справу на новий розгляд.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначила те, що апеляційний суд                                              в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 січня 2020 року у справі                                                       № 754/613/18-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 12 червня 2023 року у справі № 607/15144/20, судове рішення ухвалено з порушенням пункту                             5 частини першої статті 411 ЦПК України. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не надали оцінки тривалості проживання відповідачки в спірній квартирі, що вказує на неможливість її виселення з цього житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення, адже вона немає іншого житла.
		 
		Також скарга містить доводи про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме те, що визнавши її явку в судове засідання обов`язковою, безпідставно не відклав розгляд справи у зв`язку з її неявкою                                               в судове засідання та неявкою представника, який був зайнятий в іншому засіданні.
		 
		У грудні 2023 року прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		У грудні 2023 року Дніпровська міська рада подала письмові пояснення на касаційну скаргу.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження                у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		27 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 квітня 2024 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07 грудня 1999 року № 88 з метою створення сприятливих умов для належного використання та експлуатації житлового фонду, який передається до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації                                                             з Дніпропетровського державного підприємства по перевезенням вантажів та пасажирів Дніпропетровської залізниці згідно з його бажанням (лист                                                від 12 листопада 1999 року № 1028/ДНГС) за Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» (далі - ДЖКП «Південне») закріплено житловий фонд, який включено до складу майнового комплексу ДЖКП «Південне» та зараховано                     в установленому порядку на його баланс).
		 
		01 квітня 2000 року між ЖКП «Південне» і Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - ВАТ «Укртелеком») був укладений договір оренди нежилого приміщення та забезпечення комунальними послугами № 1/411, за умовами якого ЖКП «Південне» передало ВАТ «Укртелеком» в строкове володіння та користування (без права викупу) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею       43,20 кв. м, для використання його під трансформаторну підстанцію, строком до        01 квітня 2001 року.
		 
		Згідно з пунктом 5.2 вказаного договору за умови виконання орендатором платіжних зобов`язань за договором у повному обсязі, а також за відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору оренди протягом одного місяця після спливу строку дії договору він автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах.
		 
		ЖКП «Південне» і ВАТ «Укртелеком» підписали акт № 1/411 прийому-передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ), загальною площею 43,20 кв. м, який є додатком до договору оренди та забезпечення комунальними послугами № 1/411.
		 
		Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26 червня 2001 року № 422-16/ХХІІІ надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад області житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування, які згідно з розпорядженнями облдержадміністрації та наказами начальника управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації були прийняті в 1998-2000 роках на баланс Обласного житлово-комунального підприємства «Південне» (далі - ОЖКП «Південне») та житлово-комунального об`єднання управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації від підприємств м. Дніпропетровська, зокрема підприємства «Придніпровська залізниця» (додаток 2).
		 
		Згідно з переліком житлових будинків, які передаються управлінням Дніпровської залізниці до спільної власності територіальних громад області на баланс ОЖКП «Південне» (додаток 2 до рішення № 422-16/ХХІІІ), будинок за адресою: АДРЕСА_4 ) був серед переданих житлових будинків.
		 
		Зі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19 грудня 2001 року на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 26 червня 2001 року № 422-16/ХХІІІ, відомо, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ) належить територіальній громаді Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на праві спільної територіальної власності.
		 
		Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2003 року № 35/7 прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що перебуває на балансі обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», «Аеродром», житлово-комунальної контори м. Дніпропетровська, розташоване на території міста, яке забезпечує колективні потреби виключно його територіальної громади.
		 
		Розпорядженням голови обласної ради від 10 вересня 2003 року № 171-р цілісний майновий комплекс ОЖКП «Південне», що належить до спільної власності територіальних громад області, передано у власність територіальної громади міста Дніпропетровська, що також підтверджується актом від 10 вересня 2003 року.
		 
		На підставі наказу Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 17 лютого 2004 року № 14-кв найменування ОЖКП «Південне» змінено на комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради.
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 квітня                        2004 року № 277 «Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний» та «Лівобережжя» на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (колишня назва АДРЕСА_3 ) передано на баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства Жовтневого району, що також підтверджується додатком 1 до цього рішення - «Перелік будинків, які передались з балансу ОЖКП «Південне» на баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства Жовтневого району» та рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18 листопада 2004 року № 3179 «Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 22 квітня 2004 року № 277, від 16 лютого 2004 року № 330, від 20 травня 2004 року № 1435 щодо передачі житлових будинків».
		 
		Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 листопада 2004 року № 3179 визнано такими, що втратили чинність пункти 1.1.-1.5, 2.1.-2.4., 3.1.-3.4. рішення виконкому міської ради від 22 січня 2004 року № 277. Крім того, житлові будинки загальною площею 132 096,15 кв. м (у тому числі житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_4 ), що перебувають на балансі КЖЕП «Південне» було вирішено передати на баланс КЖЕП Жовтневого району.
		 
		05 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Укртелеком» із заявою про надання їй дозволу на проживання в орендованому приміщенні - квартирі АДРЕСА_5 ).
		 
		Згідно з витягом з постанови профспілкового комітету Дніпровської філії ВАТ «Укртелеком» від 31 липня 2012 року № П-7-7 з метою соціального захисту працівників товариства та у зв`язку з тяжким матеріальним становищем вирішено клопотати перед керівництвом Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» про надання можливості помічнику директора ОСОБА_1 на проживання                                         в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_6 
		 
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня                              2017 року у справі № 202/8098/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 з серпня 2012 року до січня 2017 року.
		 
		Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 31 січня 2017 року.
		 
		Рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року у справі № 201/2661/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» про визнання права користування житловим приміщенням. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_2 .
		 
		Після набрання законної сили вказаним рішенням ОСОБА_1 13 травня                             2017 року знялася з реєстрації за попереднім місцем проживання за адресою: АДРЕСА_7 .
		 
		13 травня 2017 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі                        АДРЕСА_2 на підставі рішення Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року                                       № 201/2661/17, що також підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 вересня 2023 року № 221387.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року, у справі                                       № 201/2661/17 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська                                         від 31 березня 2017 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання права користування житловим приміщенням відмовлено. 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у справі 201/2661/17 відмовлено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено в силі. 
		 
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року у справі № 201/10661/19 позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, про виселення задоволено, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 .
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
		 
		Право власності на спірне приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстроване, що підтверджується інформаційною довідкою з вказаних реєстрів від 11 вересня                    2023 року № 345998432.
		 
		Згідно з листом Дніпровської міської ради від 19 серпня 2021 року № 7/11-2172,                        з 24 липня 2013 року виконавчі органи міської ради та з 21 грудня 2016 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради ордера на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 не оформлювали і не видавали; рішення щодо надання житлового приміщення за цією адресою виконавчий комітет міської ради не приймав; згідно з інформацією з реєстру територіальної громади та за даними картотеки з питань реєстрації осіб, за адресою: АДРЕСА_6 з 13 травня 2017 року дотепер зареєстрована ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року у справі № 201/2661/17.
		 
		Згідно з листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 13 жовтня 2021 року № 3112-4735, зокрема за архівними даними приватизаційних справ, немає інформації щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_2 ; будинок за вказаною адресою прийнятий до комунальної власності згідно                                       з рішенням виконавчого комітету міської ради від 22 січня 2004 року № 277.
		 
		Вказаний житловий будинок перебуває на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-14» ДМР.
		 
		Також встановлено, що Дніпропетровська міська рада зверталась з листом                          від 13 вересня 2005 року № 3/3454 до Жовтневої районної у місті ради, в якому, зокрема, йшлося про те, що при переведенні зазначеного будинку до комунальної власності територіальної громади міста з`ясувалось, що приміщення, яке орендує ВАТ «Укртелеком», має статус житлового. 3 метою приведення у відповідність договорів оренди необхідно провести РТК обстеження приміщення для встановлення відповідності санітарним і технічним вимогам.
		 
		У вказаному приміщенні з дня здачі будинку в експлуатацію встановлено обладнання міських радіотрансляційних мереж; це приміщення визнане районною технічною комісією непридатним для проживання, згідно з актом обстеження житлового будинку (житлового приміщення) з метою встановлення його відповідності санітарним та технічним вимогам і визнання житлового будинку (приміщення) непридатним для проживання, затвердженим рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради у місті Дніпропетровську від 21 жовтня 2005 року № 633.
		 
		Між ОСОБА_1 і КВЖ РЕП Жовтневого району укладено договір № 2/52 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій                                від 17 листопада 2017 року, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_4 , а споживачем - своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд                             у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції України).
		 
		У частині четвертій статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
		 
		У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		 
		Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
		 
		За обставинами цієї справи 05 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Укртелеком» із заявою про надання їй дозволу на проживання в орендованому приміщенні - кв. АДРЕСА_2 (колишня назва АДРЕСА_3 ). 
		 
		Зазначену заяву підтримав профспілковий комітет Дніпровської філії ВАТ «Укртелеком», постановою від 31 липня 2012 року № П-7-7 клопотав перед керівництвом Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» про надання можливості на проживання в орендованому приміщенні.
		 
		Таким чином, вселення  ОСОБА_1 у спірне приміщення зі згоди ПАТ «Укртелеком» (протилежного не встановлено), яке на той час було орендарем цього приміщення, не може вважатися самовільним.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.
		 
		У статті 8 Конвенції закріплено право кожного на повагу до його приватного                                    і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		 
		Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків                                     з конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії», заява                           № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання                у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).
		 
		У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації                                                       у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що                                  б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
		 
		Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
		 
		При вирішенні справи про наявність передбачених законом підстав для виселення особи суд у кожній конкретній справі, виходячи із принципу верховенства права, повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. 
		 
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня                              2017 року у справі № 202/8098/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі і з серпня 2012 року до січня 2017 року.
		 
		13 травня 2017 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в спірному приміщенні.
		 
		Тривале проживання відповідачки у спірному житлі є достатньою підставою для того, щоб вважати це житло належним їй в розумінні статті 8 Конвенції.
		 
		Відсутність ордера на вселення у спірне приміщення саме по собі не є підставою для висновку, що займане відповідачкою з 2012 року житло за таких фактичних обставин справи, за наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання, не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції.
		 
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, зазначеного не врахували та належним чином не перевірили доводів сторін, не встановили, чи є у відповідачки інше житло, а тому дійшли передчасного висновку про можливість задоволення позову.
		 
		У зв`язку з цим підстави касаційного оскарження в частині того, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є частково обґрунтованими.
		 
		Отже, з огляду на викладене оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а також такими, що відповідають вимогам ЦПК України, принципам верховенства права та справедливості.
		 
		Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. 
		 
		Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципівсправедливості, добросовісності та розумності, що                                    є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті                     2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження                                         і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу         в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального                             і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне            і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,   є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                        М. Є. Червинська  Судді:                         А. Ю. Зайцев                            Є. В. Коротенко                            В. М. Коротун                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...