Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20560/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2024. Зареєстровано: 06.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: К/990/31241/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/20560/20
		адміністративне провадження № К/990/31241/22  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
		судді: Берназюк Я.О., Кравчук В.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 (судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)
		у справі №640/20560/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Старонаводницький" про скасування містобудівних умов та обмежень. 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.12.2017 №823 з виданими містобудівними умовами та обмеженнями будівництва на вул. Старонаводницькій,2-а, у Печерському районі м. Києва.
		В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що видані містобудівні умови та обмеження будівництва на вул. Старонаводницькій,2-а у Печерському районі м. Києва не відповідають вимогам чинних будівельних норм, містобудівному законодавству та підлягають скасуванню через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 №823 ТОВ "ЖК Старонаводницький" було затверджено містобудівні умови та обмеження будівництва на вул. Старонаводницькій, 2-а у Печерському районі м. Києва.
		Не погоджуючись з виданими містобудівними умовами та обмеженнями будівництва на вул. Старонаводницькій, 2-а у Печерському районі м. Києва, вважаючи, що містобудівний розрахунок не відповідає вимогам ДБН 360-92, позивач звернувся до суду.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даній справі позивач оскаржує саме індивідуальний акт - містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва від 21.12.2017 № 823, який стосується виключно прав осіб, які в ньому зазначені.
		Також суди виходили з того, що позивач не обґрунтував порушення спірними містобудівними умовами та обмеженнями його особистих прав чи інтересів.
		Також суди виходили з того, що доводи позивача щодо невідповідності містобудівних умов містобудівному розрахунку, які базуються на математичних розрахунках позивача, є недоведеними і спростований експертним звітом № 3-019-18-ЕП/КО від 29.08.2018 р.
		Також суди виходили з того що оскаржувані містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам нормативних актів, в т.ч. чинним державним будівельним нормам.
		Також суди виходили з того, що проектна документація була погоджена листом Мінкультури від 28.12.2019 №996/10-2/61-19, оскільки земельна ділянка частково накладається на територію пам`ятки архітектури та містобудування національного значення «Башта №4 і стіни» (охоронний №867/20).
		ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
		В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Зокрема, покликається на те, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не враховують чинні нормативи озелення, висотності та щільності забудови, дотримання червоних ліній.
		Також покликається на те, що в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях не враховано вимоги охоронної зони пам`ятки національного значення.
		Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду 09.09.2021 у справі №826/11084/18, від 28.04.2021 у справі №1.380/2019.003061, від 27.07.2022 у справі №826/16076/18, від 25.05.2022 у справі №826/4181/17, від 15.06.2022 у справі №640/24640/20, від 05.10.2022 у справі №460/2818/18, від 29.11.2021 у справі №823/1305/18.
		Також покликається на відсутність правових позицій Верховного Суду щодо невідповідності містобудівної документації в частині «червоних ліній» забудови та обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити рішення про задоволення позовних вимог.
		У відзивах відповідач та третя особа просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. 
		Серед іншого, покликаються на те, що позивачем не наведено доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права у правовідносинах, пов`язаних з виданням оспорюваного наказу. 
		Також покликаються на те, що позивач не зазначив в адміністративному позові, в чому саме полягає порушення спірними містобудівними умовами та обмеженнями його особистих прав чи інтересів.
		ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Закон №3038-VI), містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3038-VI суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
		Відповідно до статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
		Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
		Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
		Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
		1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
		2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
		3) затвердження проектної документації;
		4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
		5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
		6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є:
		1) містобудівні умови та обмеження;
		2) технічні умови;
		3) завдання на проектування.
		Відповідно до частини другої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI 8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.
		Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:
		1) за заявою замовника;
		2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;
		3) за рішенням суду.
		Верховний Суд уже неодноразово висловлювався з питань застосування норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання можливості оскарження містобудівних умов та обмежень особами, які не звертались за їх отриманням.
		Так, у постановах від 09.09.2021 у справі №826/11084/18, від 27.07.2022 у справі №826/16076/18, на які серед іншого покликається позивач як на підставу касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про можливість оскарження містобудівних умов та обмежень як акта індивідуальної дії особою, яка їх не отримувала. 
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 02.06.2022 у справі №380/1075/20, від 02.11.2021 у справі №420/2719/20, від 15.02.2021 у справі №320/5710/20.
		За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження позивачем рішення про надання містобудівних умов та обмежень як акта індивідуальної дії не можна визнати обґрунтованим.
		Водночас, за правилами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Відповідно до висновку, сформованого у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Такі висновки застосовано Верховним Судом під час розгляду справи №320/9959/20 у постанові від 19.10.2023.
		Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.08.2020 (справа №522/1611/17):
		«В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
		Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача.
		Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.».
		У постанові від 31.03.2021 (справа №640/21611/19) Верховний Суд дійшов наступного висновку:
		«….з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
		Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.»
		Таким чином, право на оскарження містобудівних умов та обмежень, як зрештою і право на звернення до суду в цілому, не є абсолютним, а потребує доведенню факт, що оскаржуваним рішенням порушено ті чи інші права, свободи або законні інтереси особи, яка звертається до суду.
		У справах, на які покликається позивач в обґрунтування доводів касаційної скарги, визнаючи за позивачами право на оскарження містобудівних умов та обмежень Верховний Суд враховував наведені такими особами обґрунтування порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, зокрема права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, права на охорону культурної спадщини.
		У справі, яка розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача про порушення спірними містобудівними умовами та обмеженнями його особистих прав чи інтересів.
		Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.
		В доводах касаційної скарги в частині обґрунтування права звернення до суду позивач, серед іншого, покликається на те, що збільшення чисельності населення на певній території, тягне за собою безумовне погіршення становища осіб, що вже проживають на цій території, та існує потенційний вплив (втручання) в певні права таких осіб рішеннями, на підставі яких відбувається збільшення чисельності населення.
		Також покликається на те, що земельна ділянка, на проектування забудови якої видані містобудівні умови та обмеження, безпосередньо прилягає та накладається на охоронну зону пам`ятки національного значення.
		Такі ж доводи, а також і інші, в частині обґрунтування порушення своїх прав, позивач наводив у апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення не надав оцінку таким доводам та надані позивачем до суду першої інстанції докази в такому контексті не дослідив. 
		Водночас такі обставини є ключовими для правильного вирішення справи, оскільки недоведення позивачем порушення його прав, свобод та законних інтересів є самостійною, безумовною підставою для відмови у позові, що виключає можливість встановлення інших фактичних обставин справи та надання оцінки зібраним у справі доказам, оскільки, зважаючи на передбачений статтею 9 КАС України принцип диспозитивності, такі дії суд уповноважений вчиняти лише на підставі позовної заяви, поданої з дотриманням вимог цього Кодексу.
		В силу визначених статтями 341, 349 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій справі фактичні обставини в контексті з?ясування порушення прав позивача оскаржуваним рішенням відповідача та з врахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №640/20560/20 скасувати.
		Справу №640/20560/20 направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
		 
		Судді:
		О.П. Стародуб
		Я.О. Берназюк 
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...