Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/6339/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2024. Зареєстровано: 06.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/296/91/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018060000000288

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 296/6339/19 
		1-кп/296/91/24 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		06 вересня 2024 року м.Житомир
		 
		Корольовський районний суд м.Житомира в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі 
		секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12018060000000288 від 14.11.2018 за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Зарічани Житомирськогорайону Житомирськоїобласті, громадянина України, одруженого, інваліда ІІ групи, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Відповідно до розпорядження голови Житомирської міської ради № 877 від 28.09.2018 ОСОБА_6 з 01.10.2018 призначено на посаду начальника Управління житлового господарства Житомирської міської ради та присвоєно йому 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
		Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 17.09.2018 заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_7 , начальник управління житлового господарства здійснює керівництво діяльністю управління, розподіляє обов`язки між працівниками управління, очолює та контролює їх роботу, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління, начальників відділів та працівників управління, видає у межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання, розпоряджається коштами міського бюджету в межах затвердженого кошторису витрат на утримання управління, має право діяти від імені управління, представляти інтереси управління у взаємовідносинах з іншими організаціями й органами державної влади, представляти управління у судах, арбітражі, інших установах, підписувати фінансово-господарські документи, договори.
		Відповідно до примітки 1 статті 364 Кримінального кодексу України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
		Відповідно до ч. 2 примітки статті 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії "Б", судді, прокурори й слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники й заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Таким чином, начальник управління житлового господарства Житомирської ради ОСОБА_6 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, однак не раніше 01.10.2018 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на одержання від суб`єктів господарювання грошових коштів у сумі 8-10% від сум по договорах, укладених з Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради, за невчинення перешкод у 
		виконанні зазначених договорів шляхом зловживання своїми службовими повноваженнями, а саме не направленням на об`єкти на яких суб`єкти господарювання здійснювали ремонтні роботи надмірних технічних перевірок та не затримування виплат коштів за проведені роботи.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, 19 жовтня 2018 року ОСОБА_6 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів, висловив вимогу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 , який здійснює свою господарську діяльність у сфері ремонту та облаштування дахів будинків про те, що їм необхідно зустрітися того ж дня у ресторані «Петроград», що за адресою: АДРЕСА_2 . 
		В ході зустрічі 19 жовтня 2018 року, приблизно о 17 год. 30 хв, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , що у нього укладено ряд договорів на виконання будівельних робіт з управлінням житлового господарства Житомирської ради по яких ОСОБА_8 має здійснювати ремонтні роботи об`єктів, зокрема укладено договір № КРБ/12 від 29.11.2017 на капітальний ремонт житлового будинку по АДРЕСА_3 , та відтепер ОСОБА_8 має надавати йому 8-10% від сум по договорах, які укладені ФОП « ОСОБА_8 » з управлінням житлового господарства Житомирської міської ради. У той же час, ОСОБА_6 пояснив ОСОБА_8 , що у разі відмови у надані зазначених коштів, він, перебуваючи на посаді начальника Управління житлового господарства Житомирської міської ради, зловживаючи своїми службовими повноваженнями буде направляти на об`єкти, де підприємець буде здійснювати ремонтні роботи, надмірні технічні перевірки та затримувати виплати коштів за проведені роботи.
		У свою чергу ОСОБА_8 розуміючи, що зазначена вимога є незаконною, однак не бажаючи конфліктувати із ОСОБА_6 погодився надавати кошти та звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.
		Далі, 27.03.2019 між Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради в особі ОСОБА_6 (Замовник) та ФОП ОСОБА_8 (Підрядник) укладено договір № КРБ/1 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
		На виконання зазначеного договору ФОП « ОСОБА_8 » виконано будівельні роботи на зазначеному об`єкті на загальну суму 248 077 грн та25.04.2019 з ним проведено розрахунок Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради.
		Дізнавшись про розрахунок за проведені роботи із ФОП « ОСОБА_8 », 25.04.2019 у першій половині дня, з метою продовження свого злочинного умислу, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про те, що грошові кошти за проведеними роботами перераховано та натякнув про необхідність особистої зустрічі.
		Далі, 26.04.2019, орієнтовно о 17 год. 10 хв відбулася зустріч ОСОБА_6 із ОСОБА_8 у кафе «Любава», що за адресою: АДРЕСА_4 , на якій ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , що останній має 06.05.2019 надати йому 8-10 % від суми, яку він отримав 25.04.2019, а саме від суми 248 077 грн.
		З метою завершення злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, 06.05.2019, ОСОБА_6 вказав ОСОБА_8 прибути на обумовлене місце зустрічі поблизу будинку, що за адресою:   АДРЕСА_5 .
		У подальшому, того ж дня, приблизно о 17 год. 10 хв, ОСОБА_8 на власному автомобілі «Toyota Prado» д.н.з. НОМЕР_1 прибув на обумовлене з ОСОБА_6 місце, де останній сів до нього в автомобіль та, в ході розмови, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, розуміючи протиправність своїх дій, діставши поліетиленовий пакет жовтого кольору повідомив ОСОБА_8 , щоб той поклав кошти у пакет. На виконання вказаної вимоги ОСОБА_8 , перебуваючи у салоні власного авто, поклав грошові кошти у розмірі 1 000 доларів США до пакета ОСОБА_6 .
		Таким чином, ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду у розмірі 1 000 доларів США за невчинення дій в інтересах ОСОБА_8 , а саме перешкод у виконанні договору, укладеного 27.03.2019 між Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради в особі ОСОБА_6 (Замовник) та ФОП ОСОБА_8 , шляхом зловживання своїми службовими повноваженнями, а саме за не направлення на об`єкт будівництва (ремонту) надмірних технічних перевірок та не затримування виплати коштів за проведені роботи.
		Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, тобто, в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь  якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		Кваліфікуючи так діяння обвинуваченого ОСОБА_9 , суд виходить із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК, виразилось в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь  якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_6 , передбачена ч. 3 ст. 368 КК.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		В силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що, на їх переконання, відносно обвинуваченого щодо інкримінованих йому дій мала місце провокація підкупу, певні докази, здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, інші - не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, деякі є недостовірними.
		Однак з урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено.
		З огляду на сформульоване обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України, у даній справі встановленню підлягали наступні ознаки такого складу злочину:
		- спеціальний суб`єкт - службова особа, яка займає відповідальне становище;
		- прохання надати неправомірну вигоду для себе таким суб`єктом;
		- одержання неправомірної вигоди для себе таким суб`єктом;
		- вчинення таких дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду,
		- вчинення таких дії з використанням наданого службового становища.
		ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду у розмірі 1 000 доларів США за невчинення дій з використанням службового становища в інтересах ОСОБА_8 , а саме за нестворення перешкод у виконанні договору, укладеного 27.03.2019 між Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради в особі ОСОБА_6 (Замовник) та ФОП ОСОБА_8 , не направлення на об`єкт будівництва (ремонту) надмірних технічних перевірок та не затримування виплати коштів за проведені роботи, що підтверджується наступними доказами:
		Згідно з витягом з ЄРДР №12018060000000288 зареєстровано кримінальне провадження за фактом одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України. Фабула  06.05.2019 близько 17 год 10 хв у салоні автомобіля «Тойота», який знаходився поблизу буд. АДРЕСА_5 , начальник управління житлового господарства ЖМР ОСОБА_6 , будучи службовою особою яка займає відповідальне становище, отримав від фізичної особи-підприємця неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США, за невчинення ним відносно особи, дій з використанням наданого йому службового становища.
		Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.11.2018 до СУ ГУНП в Житомирській області звернувся ОСОБА_8 із повідомленням про те, що начальник управління ЖГ ЖМР ОСОБА_6 вимагає у нього неправомірну вигоду за невчинення ним дій, що можуть зашкодити нормальному здійсненню ним та членами його сім`ї підприємницької діяльності, та за належне виконання обов`язків управління, щодо вчасного перерахування коштів за виконані роботи, за угодами, що укладені з вище вказаними управлінням керівником якого він являється.
		Відповідно до постанови про уточнення змісту протоколів  виправлено описку у протоколах де було зазначено невірно номер однієї банкноти, яка використовувалася під час проведення слідчих дій, а саме правильним номером купюри номіналом 100 доларів США DC 34288682А.
		Згідно з протоколом огляду речей та документів від 02.05.2019 року слідчим оглянуто надані УСБУ в Житомирській області грошові кошти, а саме купюри вказаних грошей надані номіналом 100 доларів США кожна в кількості 10 (десяти) штук, з наступними серіями та номерами: КВ 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A.
		Згідно з протоколом про результати контролю за вчинення злочину від 06.05.2019 задокументовано обставини одержання ОСОБА_6 06.05.2019 неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , відповідно до якого наведено обставини одержання обвинуваченим неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США. Протокол містить підписи як ОСОБА_6 , так і захисника ОСОБА_10 .
		Відповідно до протоколу огляду, позначення та вручення грошей із додатками від 06.05.2019 оглянуто грошові кошти в сумі 1000 доларів США, зафіксовано серії та номери банкнот, які під час слідчої дії скопійовано на аркушах паперу, грошові кошти позначено спеціальним засобом, після чого вручені ОСОБА_8 . 
		Згідно з протоколом обшуку від 06.05.2019 із додатками (флеш накопичувач), який проведено без ухвали слідчого судді, на підставі ст. 233 КПК України як невідкладний, у зв`язку із необхідністю врятування майна, а саме речових доказів, в автомобілі марки «Тойота Прадо», що належить ОСОБА_8 , який перебував по АДРЕСА_5 , на передньому пасажирському сидінні автомобіля виявлено та вилучено поліетиленовий пакет жовтого кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1000 доларів США, які були вручені ОСОБА_8 перед контролем за вчинення злочину для подальшої передачі їх на вимогу ОСОБА_6 , мобільний телефон ОСОБА_6 , а також змиви з рук ОСОБА_6 .
		Відповідно до ухвали слідчого судді від 13.05.2019 було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Тойота Прадо», що належить ОСОБА_8 , який перебував по вул. Театральній в м. Житомирі.
		Згідно з протоколом огляду речей від 20.06.2019 слідчим оглянуто мобільний телефон, вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_6 . 
		Відповідно до отриманої копії особової справи та посадової інструкції начальника Управління житлового господарства Житомирської міської ради від керуючого справами ВК ЖМР на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України, а саме: особової картки №947, розпорядження міського голови №877 від 28.09.2018, посадової інструкції начальника Управління житлового господарства Житомирської міської ради підтверджують призначення обвинуваченого на вищевказану посаду, те що він є службовою особою, яка здійснює керівництво діяльністю управління, розподіляє обов`язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу, забезпечує виконання покладених на управління завдань, а також розпоряджається коштами міського бюджету в межах затвердженого кошторису витрат, займає відповідальне становище.
		Відповідно до п. 4.17 Положення про управління житлового господарства Житомирської міської ради Управління відповідно до покладених на нього завдань проводить інвестиційну політику в процесі проєктування, будівництва нових та реконструкції діючих об`єктів житлового господарства, здійснює контроль з їх будівництвом. Пунктом 5.2. даного Положення передбачено, що Управління має право розраховувати рівень витрат на ремонт і експлуатацію житлового фонду і вносити пропозиції щодо джерел фінансування. Відповідно до п. 4.17 Положення про управління житлового господарства Житомирської міської ради Управління відповідно до покладених на нього завдань проводить інвестиційну політику в процесі проєктування, будівництва нових та реконструкції діючих об`єктів житлового господарства, здійснює контроль з їх будівництвом. Пунктом 5.2. даного Положення передбачено, що Управління має право розраховувати рівень витрат на ремонт і експлуатацію житлового фонду і вносити пропозиції щодо джерел фінансування.
		Згідно з протоколом про тимчасовий доступ до речей та документів, на підставі ухвали слідчого судді від 10.05.2019, було вилучено документи, складені у 2017-2018 роках, також договір №КРБ/1 від 27.03.2019 щодо капітального ремонту житлового будинку по АДРЕСА_3 , укладений між Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради в особі начальника ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_8 , вартість якого становить 699173 грн, акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019, датовані 23.04.2019, відповідно до яких ФОП ОСОБА_8 виконано будівельних робіт за вищевказаним договором на суму 248077 грн, платіжне доручення №15 від 23.04.2019, на якому є відмітка про сплату зазначеної суми грошових коштів 25.04.2019.
		Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №1/3-207 від 10.06.2019, підписи в договорі від 27.03.2019 №КРБ/1 та у додатках та супутніх документах до договору виконані особисто ОСОБА_6 . 
		Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.05.2019 із додатками задокументовано обставини затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, після одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 та постанова про уточнення змісту протоколу.
		Відповідно до висновку експерта від 20.06.2019 №1/3-206 вилучені під час обшуку грошові кошти 100 доларів США кожна з наступними серіями та номерами: КВ 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A відповідають за своїми характеристиками аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу.
		Відповідно до висновку експерта від 18.06.2019 №10/52 на поверхні банкнот та пакету жовтого кольору, в якому знаходилися грошові кошти, які раніше надавалися ОСОБА_8 для подальшої передачі їх на вимогу ОСОБА_6 , виявлено нашарування спеціальних хімічних речовин із люмінесценцією зелено-жовтого кольору, яка має спільну родову належність.
		Відповідно до постанови слідчого від 07.05.2019 про уточнення даних досудового розслідування зазначити у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.05.2019 по кримінальному провадженні №12018060000000288 фактичне місце затримання ОСОБА_6  АДРЕСА_5 , а місце складання протоколу службовий каб.№1 адмін.будівлі №3 ГУНП в Житомирській області, що за адресою м. Житомир, Старий Бульвар. 5/37.
		Матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 , які підтверджують домовленості ОСОБА_6 із ОСОБА_8 про надання останнім неправомірної вигоди, також факт одержання ОСОБА_6 неправомірної вигоди, а саме:
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.12.2018 року, в якому зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що мала місце 27.12.2018 у службовому кабінеті ОСОБА_6 . Під час даної розмови вказані особи обговорюють між собою укладання та виконання договорів щодо ремонтних та інших робіт, що фінансуються з міського бюджету. Відбувається обговорення об`єктів по АДРЕСА_6 . У тому числі за адресою: АДРЕСА_3 ;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15.01.2019 було зафіксовано змістовну розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , що мала місце 27.12.2018, під час якої ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про суму 280 тисяч за об`єкт на Перемоги, 21;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо  відеоконтроль особи) від 16.01.2019, згідно з яким 16.01.2019 року проведено спостереження за особою відносно ОСОБА_6 та встановлено що ОСОБА_6 вийшов з місця роботи ЖМР та сів в автомобіль «Тойота», який під`їхав, після чого вказаний автомобіль приїхав на стоянку автомобілів ЖК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », далі вказані особи зайшли в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Даним протоколом зафіксовано зустріч та спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_8 в кафе «Любава», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Під час даної зустрічі обвинувачений зі свідком обговорюють можливу співпрацю по багатьох об`єктах. При цьому ОСОБА_6 неодноразово зазначає, що від нього залежить укладення договорів та перерахування коштів за їх виконання та він вчиняє дії, спрямовані на виділення коштів по об`єктах, на яких буде виконувати роботи ФОП ОСОБА_8 , а також детально обговорює з ОСОБА_8 перерахунок коштів за виконання робіт по його об`єктах;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.01.2019, який підтверджує зустріч ОСОБА_6 з ОСОБА_8 в кафе «Любава», що відбулась 15.01.2019; 
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.02.2019, відповідно до якого було зафіксовано діалог між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що відбувся 04.02.2019 в службовому кабінеті обвинуваченого, під час якого вони обговорюють укладення договорів щодо різних видів робіт. ОСОБА_6 в розмові самостійно пропонує Трокозу ті чи інші види робіт, по якимхз ним можуть бути укладені договори;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно з яким 15.02.2019 року було проведено спостереження стосовно ОСОБА_6 та аудіоконтроль де зафіксовано розмову телефоном ОСОБА_6 з ОСОБА_8 ;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15.02.2019, відповідно до якого зафіксовано розмову обвинуваченого з ОСОБА_8 , яка відбулась 15.02.2019 на автомобільній стоянці поблизу Житомирської міської ради. Під час розмови ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_8 про дії, які необхідно вчинити для виконання окремих договорів щодо виконання ремонтних робіт, а також повідомляє ОСОБА_8 про виділення коштів на ремонт об`єкта по АДРЕСА_3 ;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15.02.2019, згідно з яким було зафіксовано особисту зустріч та розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що відбувалась 15.02.2019 на автостоянці поблизу міської ради. Під час вказаної розмови ОСОБА_6 зазначає ОСОБА_8 про те, що ним будуть вчинятись дії щодо сприяння свідку в його господарській діяльності;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.02.2019 та від 05.03.2019, згідно з яким зафіксовано зустрічі обвинуваченого з ОСОБА_8 , які відбулись 21.01.2019 на автомобільній стоянці поблизу Житомирської міської ради та 04.03.2019 в службовому кабінеті обвинуваченого. Під час даних зустрічей ОСОБА_6 обговорює з ОСОБА_8 участь у виконанні робіт на замовлення міської ради та механізм такої участі;
		- протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 01.03.2019 та від 01.03.2019, в ході яких за період з 21.01.2019 по 21.02.2019 зафіксовано 13 розмов між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , 11 з яких відбулись за ініціативою обвинуваченого, та стосувались участі ОСОБА_8 в тендерах щодо кількох видів робіт;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо  відеоконтроль особи) від 14.03.2019 де відображено розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , що відбулась 13.03.2019 у службовому кабінеті обвинуваченого. Під час спілкування обвинувачений зі свідком детально обговорюють укладення договору щодо ремонтних робіт будинку АДРЕСА_3 та порядок отримання коштів за виконання даних робіт;
		- протоколом здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно з яким 14.03.2019 року було проведено відео та аудіо контроль відносно ОСОБА_6 , та зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо  відеоконтроль особи) від 22.03.2019, відповідно до якого зафіксована зустріч ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , за участі підлеглого працівника обвинуваченого в службовому кабінеті 21.03.2019, де детально обговорюється порядок отримання авансом грошових коштів за виконання ремонтних робіт. При розмові ОСОБА_6 запевняє ОСОБА_8 у своєму сприянні йому шляхом переконання інженера технічного нагляду підписати акти приймання виконаних робіт;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо  відеоконтроль особи) від 16.04.2019, згідно з яким зафіксовано особисту зустріч ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в приміщенні міської ради 15.04.2019 та зафіксовано розмову між ними саме за перерахування коштів за виконання робіт по будинку АДРЕСА_3 . В ході спілкування ОСОБА_6 запевняє ОСОБА_8 у подальшому вжитті ним заходів щодо швидкого надходження грошових коштів за виконані роботи;
		- протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 02.05.2019, яким зафіксовано розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , яка відбулась 23.04.2019 та в ході якої обвинувачений повідомляє свідку про своє сприяння його господарській діяльності, та за що ОСОБА_11 повинен передати йому неправомірну вигоду;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо  відеоконтроль особи) від 02.05.2019, якім зафіксовано зустріч 26.04.2019 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в кафе «Любава» за адресою: АДРЕСА_4 . Під час вказаної зустрічі ОСОБА_6 вказує суму неправомірної вигоди, яку має надати ОСОБА_8 в якості «відкату» за укладення договору, що становить 8-10 відсотків від суми договору;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 10.05.2019, відповідно до якого зафіксовано телефонні з`єднання ОСОБА_6 з ОСОБА_8 06.05.2019, під час яких вони домовляються про зустріч для передачі неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_6 пропонує передати грошові кошти через Лихотворика;
		- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо  відеоконтроль особи) від 07.05.2019, яким підтверджено факт отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди від ОСОБА_8 06.05.2019 в салоні автомобіля марки «Тойота Прадо» по вул. Театральній, буд. №19 м. Житомира;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 13.05.2019 визнано правомірним проведений обшук 06.05.2019 року та надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Тойота Прадо», який належить ОСОБА_8 , також в ході даного обшуку було проведено обшук ОСОБА_6 під час обшуку було вилучено предмети та зроблені відповідні змиви з рук;
		- постановою слідчого від 07.05.2019 визнано речовими доказами - гроші в сумі 1 000 доларів США, номіналом 100 доларів кожна в кількості 10 шт., з наступними серіями та номерами: KB 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A, поміщенні до спец. пакету № 7070889; поліетиленовий пакет жовтого кольору, у який ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_6 поклав вказані кошту, поміщено до спец. пакету № 7070890; мобільний телефон MEIZU, з сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , поміщено до спец. пакету № 7070887; особисті речі ОСОБА_6 , а саме:чорнові записи на 4-х арк.; гроші в сумі 630,30 грн; гаманець коричневого кольору; зв`язка ключів (від квартири)  3 ключі і брелок;зв`язка ключів (від автомобіля)  1 ключ і брелок, поміщено до спец. пакету № 7109809; мобільний телефон «Redmi-3», Еmei 1: НОМЕР_4 , Emei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою НОМЕР_6 , поміщено до спец. пакету № 7070888; контрольний зразок серветки 3х7 см поміщено до спец. пакету № 7070886; змиви з правої руки, серветка 3х7 см. поміщено до спец. пакету № 7070884; змиви з лівої руки, серветка 3х7 см поміщено до спец. пакету № 7070885;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 року накладено арешт на майно, а саме: гроші в сумі 1 000 доларів США, номіналом 100 доларів кожна в кількості 10 шт., з наступними серіями та номерами: KB 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A, поміщенні до спец. пакету № 7070889; поліетиленовий пакет жовтого кольору, у який ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_6 поклав вказані кошту, поміщено до спец. пакету № 7070890; мобільний телефон MEIZU, з сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , поміщено до спец. пакету № 7070887; особисті речі ОСОБА_6 , а саме: чорнові записи на 4-х арк.; гроші в сумі 630,30 грн; гаманець коричневого кольору; зв`язка ключів (від квартири)  3 ключі і брелок; зв`язка ключів (від автомобіля)  1 ключ і брелок, поміщено до спец. пакету № 7109809; мобільний телефон «Redmi-3», Еmei 1: НОМЕР_4 , Emei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою НОМЕР_6 , поміщено до спец. пакету № 7070888; контрольний зразок серветки 3х7 см поміщено до спец. пакету № 7070886; змиви з правої руки, серветка 3х7 см поміщено до спец. пакету № 7070884; змиви з лівої руки, серветка 3х7 см поміщено до спец. пакету № 7070885;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 08.05.2019 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10.05.2019 року надано тимчасовий доступ до документів;
		- клопотанням слідчого від 13.05.2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20.05.2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи;
		- протоколом огляду документів та речей від 18.06.2019 року, а саме спец. пакту №G0015300, який надійшов з Житомирського НДЕКЦ за результатами виконання судової почеркознавчої експертизи;
		- постановою слідчого від 18.06.2019 визнано договір №КРБ/1 від 27.03.2019 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 договірну ціну капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року речовими доказами;
		- клопотанням слідчого від 13.05.2019 про проведення судової технічної експертизи документів;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 14.05.2019 року про призначення судової технічної експертизи;
		- клопотанням слідчого від 13.05.2019 року про призначення судової експертизи матеріалів речовин і виробів;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 14.05.2019 року про призначення судової експертизи матеріалів речовин і виробів;
		- клопотанням слідчого від 28.05.2019 про арешт майна;
		- ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 30.05.2019 про накладення арешту на автомобіль «Renault Clio Symbol»,2004 року випуску, н/з НОМЕР_7 , з позбавленням його права на відчуження та розпорядження цим майном;
		- дорученням прокурора від 14.06.2019 року про необхідність виконання ст. 253 КПК та повідомлення ОСОБА_12 про те, що відносно них проводилось НСРД;
		- клопотанням слідчого від 14.11.2018 про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії;
		- копією витягу з ЄРДР від 14.11.2018 з фабулою - службова особа яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагає від громадянина надати її неправомірну вигоду у великому розмірі, за вчинення в його інтересах дій, що відносяться до її службових повноважень;
		- ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15.11.2018 року №448т про надання дозволу на проведення НСРД;
		- дорученням від 20.11.2018 року на проведення негласних слідчих розшукових дій;
		- клопотанням від 04.01.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дії.
		Відповідно до витягу з ЄРДР 14.11.2018 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст. 368 КК України з фабулою  службова особа яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагає від громадянина надати її неправомірну вигоду у великому розмірі, за вчинення в його інтересах дій, що відносяться до її службових повноважень;
		- ухвалою слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 10.01.2019 року №47т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		- дорученням слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду;
		- клопотанням слідчого від 19.02.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
		- ухвалою слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 21.02.2019 року №600т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		- дорученням слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду; 
		-клопотанням слідчого від 15.04.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
		- ухвалою слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 16.04.2019 року №1142т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ;
		- дорученням слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду;
		- постановою про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 03.05.2019 року;
		- клопотанням слідчого від 14.11.2018 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
		- клопотанням слідчого від 15.04.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
		- клопотанням слідчого від 04.01.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
		- клопотанням слідчого від 19.02.2019 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
		- постановою прокурора від 28.02.2023 року про зміну та визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному проваджені.
		Відповідно до протоколу від 30.05.2023 обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 ознайомлено з додатковими матеріалами кримінального провадження.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав наступні покази. На той час він навчався в агроуніверситеті, вийшов попити кави, до нього підійшли працівники поліції й запропонували бути понятим, на що свідок погодився. Зайшли в бус, купюри були зібрані до купи й віддані заявнику, чи помічали, в його присутності купюри, свідок не пам`ятає, чи проводили обшук перед врученням також не пам`ятає, не пам`ятає, щоб обладнання чіпляли. Далі пересіли до легкового автомобіля, поїхали до кафе «Кактус» на вул. Театральній і чекали півтори години, чи пропонували захисника і роз`яснювали права затриманому, свідок теж не пам`ятає. З машини з правої сторони вилучили долари. Слідчий дістав гроші, перерахували, в той день був дощ, протокол обшуку складався під парасолькою. Гроші склали в пакет. Відеозапис обшуку був. Свідок повідомив що було 10 купюр по 100 доларів, надавались копії, гроші завіряли, автомобіль був завжди в полі зору. Підтвердив, що в даному протоколі від 06.05.2019 наявні підписи свідка.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надав наступні покази. В той день курив біля агроуніверситету, підійшли працівники поліції й запропонували бути понятим, на що свідок погодився. Далі підійшли до буса, там вже був понятим ОСОБА_15 . Свідку роз`яснили права, відбувалось мічення купюр, не пам`ятає чи був ксерокс в автомобілі. Далі вони сіли в інший автомобіль, там складався протокол, зміст якого свідок читав та підписав потім. Проводився обшук, всі дії знімали на відео. На пасажирському сидінні автомобіля лежали гроші, слідчий їх дістав і поклав в пакет. Протокол обшуку складався біля автомобіля. Права затриманому роз`яснювали, протокол підписував. Протокол зачитували у приміщенні поліції. На запитання прокурора свідок повідомив, що гроші були у валюті, також свідок підтвердив що його підписи є в протоколі.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні надав наступні покази. Йому відомо загалом по якій справі його викликали. Свідку відомо, що ОСОБА_17 передавав якісь кошти обвинуваченому, коли це було не пам`ятає. ОСОБА_6 на той час був начальником управління житлового господарства Житомирської міської ради, з якою метою надавалися йому кошти, ОСОБА_16 невідомо. Конкретні деталі йому невідомі. З ОСОБА_6 свідок був раніше знайомий, ще до того, як він став начальником управління. Свідок інженер технічного нагляду, знайомі були по роботі. Відносини з обвинуваченим чисто ділові. Технічний нагляд по АДРЕСА_3 , мабуть, здійснював за договором. Договори стандартні. Договір підписує підрядник, замовник і начальник управління. У 2018 році мала місце зустріч, його ОСОБА_18 та ОСОБА_19 по роботі, поза приміщенням міської ради в кафе на виїзді з Житомира, назву не пам`ятає. В присутності свідка розмови про договори не було, питання виконання договорів, коштів при свідкові не було. ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до цієї зустрічі знайомі не були, це була ознайомча зустріч, кафе вибирав ОСОБА_17 , ОСОБА_20 привів свідок. Він часто виходив курити, а Трокоз з ОСОБА_19 залишалися на одинці. Стосунки були між ними нормальними, конфліктів не було. Трокоз завжди переживав, що була накладка, він завжди збирав інформацію, переживав, що роботи виконані, а кошти не сплачені, він завжди за це переживав. ОСОБА_6 у свідка запитував на скільки порядна людина «ФОП» ОСОБА_8 . Свідок підтримує зв`язок з начальником управління, тут такого нічого немає, це робота. Не підписання актів може бути, якщо роботу не виконано, або не повністю, а коли роботи виконані, чому не підписувати акти, могли бути таке порушення, щоб підписувати наперед, бо це був кінець року.До виконання робіт повинна надаватися технічна документація, він казав «за определенную сумму денег», щоб свідок йому зробив документацію. Питання свідка "сколько", значить що він питав скільки він заплатить за цю роботу. Тут за неправомірну вигоду річ не йде. В обов`язки свідка входить контроль за якістю, своєчасністю робіт підрядників. Він контролює виконані роботи. Графік приходу на об`єкт визначає сам на свій розсуд. Головне, щоб була якісна робота. Свідок несе відповідальність за виконання робіт. ОСОБА_16 не був підлеглим ОСОБА_19 та він не міг йому надавати вказівки, що йому роботи. Акт виконання робіт ОСОБА_16 візував, а не підписував. Оплату роботи проводить бухгалтерія управління, кошти поступали з міського бюджету за рішенням сесії. Якщо немає коштів на рахунку управління ніхто не виплачує, якщо акти підписані, то всі роботи повинні бути вже закриті. Відповідно договору, кошти повинні виплатити через 5-10 днів, але є затримки з-за відсутності коштів у бюджеті. Якщо кошти є, а не виплачують, санкції є, але це смішні санкції. Заявка видається на отримання коштів, підписує її бухгалтер та начальник управління. Акт передається в управління. Акт може буди підписаний, а коштів цих немає, багато нюансів. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він являється фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якого є виконання ремонтних та будівельних робіт. У 2018 році, мабуть, листопад, дату не пам`ятає, він як ФОП виконував будівельні, ремонтні роботи по договорах, укладених з Управлінням житлового господарства. З управлінням ЖКГ були складені договори на проведення робіт, конкретно адреси, він не пам`ятає. В цей період сталася заміна керівника Управління ЖКГ, керівником став ОСОБА_6 . Спочатку було знайомство з ним при призначенні його на посаду керівника. Свідок познайомився з ОСОБА_6 через ОСОБА_16 , який дзвонив і сказав, що з ним хоче познайомитися новий начальник ЖКХ. Перше знайомство з ОСОБА_6 відбувалось на виїзді з Житомира в кафе « ОСОБА_21 ». На цієї зустрічі ОСОБА_6 повідомив свідку, що він, як підрядник який працює з управлінням житлового господарства, має сплачувати йому певний відсоток від суми укладених договорів підряду, в межах 10% від суми договору. На таку пропозицію свідок нічого не відповів, оскільки не мав бажання та наміру сплачувати кошти ОСОБА_6 . Через декілька днів йому зателефонували ОСОБА_16 та ОСОБА_6 та повторно уточнили чи має він намір сплачувати раніше зазначені грошові кошти. Після цього, зрозумівши, що нормально працювати він не зможе, звернувся із заявою до правоохоронних органів із заявою про вимагання ОСОБА_6 неправомірної вигоди. Надалі у свідка з ОСОБА_6 відбулось ще декілька зустрічей, коли не пам`ятає, під час яких обговорювались питання щодо виконання робіт та сплати грошових коштів обвинуваченому. На зустрічах обговорювали те, що було пов`язано з об`єктами, з роботою і фінансами. На той період 2018-2019 рр. у свідка було два  три об`єкти. Всі роботи були ремонтні, ще оголошувався тендер на вивезення сміття, але договір там не укладався. Під час зустрічей прохання щодо надання неправомірної вигоди висловлював обвинувачений ОСОБА_6 , розмір такої вигоди визначався в відсотках від загальної суми договору, близько 8-10%. Крім того, мав місце випадок непідписання актів приймання виконаних робіт інженером технічного нагляду для спонукання його сплатити неправомірну вигоду обвинуваченому. ОСОБА_16 передзвонив йому і сказав, щоб він приготував певну суму, що «шеф хоче їсти». У випадку несплати неправомірної вигоди був ризик несвоєчасної сплати грошових коштів за виконані роботи, оскільки це залежало від ОСОБА_6 , бо саме він ставив підпис на платіжних документах. 
		Щодо об`єкта по АДРЕСА_3 свідок повідомив, що після укладення та виконання додаткового договору щодо ремонтних робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , при зустрічі біля міської ради з ОСОБА_22 , останній повідомив, що ОСОБА_8 будуть перераховані грошові кошти та вказав на необхідність надання неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, що складало близько 10% від суми отриманих свідком коштів за виконані роботи.
		Після цієї розмови, події відбувалися наступним чином. ОСОБА_8 звернувся до поліції, співробітники управління безпосередньо перед зустріччю з ОСОБА_6 надали йому кошти в сумі 1000 доларів США. Про зустріч с ОСОБА_6 він домовлявся на попередній зустрічі, місце не було визначене, домовилися здзвонитися і свідок повинен був під`їхати. Це було місце від площі Перемоги, Телецентр, перехрестя Бердичівська, після перехрестя від Телецентру по прямій, там будинок «Афганців», далі за технікумом в кінці вулиці. ОСОБА_8 під`їхав на своєму автомобілі «Тойота Прадо», ОСОБА_6 сів на переднє сидіння, вийняв пакет та сказав свідку гроші покласти у пакет. ОСОБА_8 у власному автомобілі передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1000 доларів США. Після того, як ОСОБА_8 поклав грошові кошти, обвинуваченого було затримано працівниками правоохоронних органів та грошові кошти вилучено. 
		На запитання свідок показав, що при врученні йому коштів, він пам`ятає, що їх обробляли. Пам`ятає, що ОСОБА_6 брав в руки кошти, а потім сказав: «положи в пакет». Коли ОСОБА_6 став виходити з автомобіля, почалось затримання в машині зі сторони пасажира, ОСОБА_6 в ноги викинув кошти й сказав, що це не його, дослівно не пам`ятає. Свідок наполягає, що намагався уникнути того, щоб давати кошти, ОСОБА_6 розказував, що в нього тяжке становище, що йому потрібні кошти, підводив його, щоб свідок давав ці кошти. 
		У кафе « ОСОБА_21 » надав відповідь ОСОБА_6 , що обдумає це питання. Погодився він в момент, коли була затримка з розрахунком по іншому об`єкту. Заява у правоохоронних органів вже була і свідок діяв вже з поліцією. Після заяви в органи, ОСОБА_19 подзвонив і погрожував, всі зустрічі відбувались з технічними записами, робітниками поліції всі розмови з ОСОБА_6 фіксувалися. ОСОБА_8 розумів, що телефони прослуховувалися, але це була погроза з боку ОСОБА_6 . В процесі прослуховування, все одно старався нічого не давати. Значить щось було чи затримка платежів, чи затримка підписів, свідок розумів, що це робота ОСОБА_6 , що не давав проплати по інших об`єктам. Щось було по тендерах, щось без тендерів. 
		Пояснення писав, що ОСОБА_6 вимагає кошти по об`єкту АДРЕСА_3 . Чому ОСОБА_6 звернувся до свідка, а не до його доньки, не може пояснити. Заяву до правоохоронних органів писав в приміщені поліції чи СБУ, не пам`ятає. На наступний день він приходив в поліцію надавати покази як свідкок. Заходив не з чорного входу, а з центрального, не пам`ятає, чи реєстрували, чине реєстрували його. ОСОБА_8 погодився на натяки ОСОБА_6 про кошти, після його дзвінка з погрозами, і тоді свідок вже звернувся в поліцію. Договір був укладений по АДРЕСА_3 , розмова йшла про % саме за цією адресою. В заяві слідчому зазначав, що ОСОБА_6 вимагає кошти за об`єкти, які оформлювалися на його доньку. Сума йшла загальна від об`єкта, але всі роботи виконував ОСОБА_8 . З сім`єю вони одне ціле, а тому роботи об`єкта своєї доньки, виконував ОСОБА_8 особисто, і в нього є працівники. 
		Свідок підтверджує, що було укладено декілька договорів, мова йшла за об`єкт по вул. Перемоги 21, 1000 доларів було сплачено саме за цей об`єкт, але інший, він зараз не пам`ятає. Договір свідок підписував у ньому все правильно зазначено. 
		Згоду на проведення обшуку у своєму автомобілі давав, а чи писав заяву не пам`ятає. ОСОБА_6 кошти просив не тільки за об`єкт по АДРЕСА_3 , погрожував, і якби погроз та вимагання не було, свідок заяву до поліції не писав би. Не може сказати, що було переломним моментом та чому він погодився давати ОСОБА_6 гроші 
		АДРЕСА_3 технічний нагляд здійснював, підписував ОСОБА_16 . ОСОБА_6 міг вплинути на ОСОБА_16 , оскільки у них тісні відносини. Переломним моментом був дзвінок зі сторони ОСОБА_6 .
		Відповідно достатті 23 КПК Українисуд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Свідки обвинувачення допитані з дотриманням положеньстатті 352 КПК України, приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивих показів. Сторонам кримінального провадження забезпечена можливість безпосереднього допиту свідків під час судового розгляду з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності.
		Показання свідків, а саме і свідка ОСОБА_8 є послідовними, логічними та узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні протоколами про результати проведення НСРД та іншими документами. 
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_6 вину увчиненні інкримінованогодіяння невизнав такатегорично заперечивобставини,викладені вобвинувальному акті,надав судунаступні покази. 
		01.10.2018 року його було призначено на посаду начальника Управління житлового господарства Житомирської міської ради. Після призначення відбувся процес знайомства з 
		представниками підприємств-підрядників по будівельним та ремонтним роботам, в яких замовником виступає Управління. Такі знайомства могли відбуватись як в робочому кабінеті, так і в неофіційній обстановці, наприклад в кафе, при цьому факт зустрічі з ОСОБА_8 за участі ОСОБА_16 обвинувачений не заперечив. Жодних вимог про надання неправомірної вигоди на таких зустрічах ОСОБА_6 не висловлював та співпраця Управління з підрядниками відбувалась у звичайному робочому режимі. З приводу затримок перерахунку коштів за виконані роботи обвинувачений повідомив, що повноважень щодо затримки чи заборони виплати коштів підрядникам він не мав. Такі випадки могли мати місце при відсутності грошових коштів у казначейської служби. Впродовж місяця ОСОБА_16 познайомив його з більшою частиною людей, які виконували роботи, серед них був ОСОБА_8 . ОСОБА_16 сказав, що ОСОБА_8 готовий з ним зустрітися, на що він попросив привезти його до нього, але ОСОБА_8 призначив зустріч у кафе. В кафе він з ОСОБА_8 обговорювали які в нього є механізми, які працівники, які роботи він виконує, які роботи може виконати для інвалідів візочників, оскільки в них була програма «афганців», «атовців». Надалі почався звичайний процес виконання робіт, були лише робочі моменти. Обвинувачений наполягає, що нікому нічого не казав про гроші, вимогу і таке інше. ОСОБА_8 обвинувачував ОСОБА_6 , що затримували виплату грошей. ОСОБА_6 зазначає, що є директор і бухгалтер і ці питання вирішує не одна людина. Він не вирішує питання про виплату чи затримання виплати грошей. ОСОБА_6 наполягає, що не натякав і не вимагав у ОСОБА_11 ніяких грошових коштів. Не погрожував ОСОБА_23 , що буде влаштовувати якісь перевірки й таке інше. В його обов`язки не входило виплачувати гроші, був спеціальний працівник і технагляд. Спеціалісту по технагляду він не міг давати якісь вказівки, в нього немає таких повноважень. В його обов`язки, як начальника управління не входило розпорядження коштами та він не міг організовувати додаткові перевірки стану виконання ремонтних робіт.
		Досліджені в судовому засіданні аудіо - відео записи ОСОБА_6 не підтверджує, заперечує їх змісту, та вказує, що дані записи змонтовані. 
		На запитання захисника обвинувачений повідомив, що в його обов`язки як начальника Управління не входило розпорядження коштами та він не міг організовувати додаткові перевірки стану виконання ремонтних робіт. З приводу змісту досліджених в суді аудіо- та відеозаписів, отриманих в результаті проведення НСРД обвинувачений повідомив, що дані записи змонтовані. 
		Поряд з цим, на запитання прокурора під час допиту обвинувачений відповідати відмовився. 
		Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_6 , на переконання суду, його винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення за частиною 3 статті 368 КК Україниза обставин, встановлених судом, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів - письмових доказів, протоколів слідчих дій, показів свідків, відеозаписів слідчих дій, висновками судових експертиз, речових доказів.
		Оцінка доводів сторони захисту. Мотиви суду щодо доводів сторони захисту.
		Під час судового розгляду сторона захисту посилалась на обставини, які, на її переконання підтверджують недопустимість та недостовірність зібраних у справі доказів, висувала версії подій на спростування висунутого обвинувачення, а також стверджувала що обвинувачений підлягає виправданню за не доведеністю того, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Суд зауважує, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Водночас недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї ж статті та не є виключними.
		Отже, недопустимими є лише докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Всі інші - допустимі, якщо отримані у порядку, встановленому КПК України.
		До того ж відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно, підзаконні нормативно-правові акти не визначають порядок кримінального провадження на території України.
		При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини й використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1 - 3 ст. 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.
		Вищевказані позиції узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 08.10.2019 у справі №639/8329/14-к, від 12.11.2019 у справі № 236/863/17, від 22.10.2021 у справі №487/5684/19.
		При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд у кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих у результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, Суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та зіставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
		Така позиція також ґрунтується й на практиці Верховного Суду. Так, при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели й чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих у результаті їх проведення (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №334/5670/18).
		Суд вважає безпідставними посилання сторони захисту на те, що здійснення досудового розслідування неуповноваженими слідчими, у зв`язку з відсутністю правових підстав для прийняття 15.01.2019 рішення про зміну складу групи слідчих у кримінальному провадженні та неповідомлення прокурора про прийняття такого рішення з огляду на наступне.
		Перелік повноважень керівника органу досудового розслідування визначений у ст. 39 КПК. Так, згідно з п.1 ч. 2 цієї статті керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		При винесенні 15.01.2019 постанови про зміну складу групи слідчих керівник органу досудового розслідування діяв у межах своїх повноважень, крім того, в згаданій постанові, в обґрунтування такого рішення наведено необхідність забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування, враховано складність кримінального провадження та необхідність проведення значної кількості слідчих дій. 
		Сторона захисту не обґрунтувала, яким чином факт проведення досудового розслідування, а саме слідчим ОСОБА_24 , як і неповідомлення прокурора про прийняття рішення про зміну складу групи слідчих, призвело до істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, міжнародними договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та, як наслідок, до недопустимості зібраних доказів сторони обвинувачення. 
		Щодо здійснення досудового розслідування неуповноваженою особою, а саме слідчим СУ ГУНП в Житомирській області, в той час, як злочин вчинено на території, на яку поширюється юрисдикція Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області. 
		Відповідно до ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до Положення «Про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України №570 від 06.07.2017, органи досудового розслідування Національної поліції України є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.
		Отже, до компетенції слідчого СУ ГУНП відповідної області (у конкретному випадку Житомирської) входить здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території даної області.
		З приводу покликань сторони захисту на порушення порядку реєстрації кримінального провадження щодо закінченого злочину не давала право розслідувати події, які відбуваються після реєстрації.
		Злочин, передбачений ст. 368 КК України, є закінченим з моменту, коли службова особа вчинила певні дії: а) прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй або третій особі неправомірну вигоду і той, хто її пропонував або обіцяв, усвідомив надану службовою особою згоду; б) одержала неправомірну вигоду чи тільки її частину; в) попросила надати таку вигоду й особа, до якої звернене таке прохання, сприйняла його (формальний склад). Якщо ж службова особа лише вчинила певні дії, що були спрямовані на одержання неправомірної вигоди, однак останнього не відбулося з причин, які не залежали від її волі, то скоєне є замахом на вчинення цього злочину. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди від того, хто діє з метою викриття такої особи й звільняється від кримінальної відповідальності з передбачених законом підстав, є закінченим складом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. 
		Продовжуваний злочин - це злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реалізацією єдиного злочинного наміру винної особи. Продовжуваний злочин розпочинається вчиненням першого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних діянь, які складають цей злочин. Тотожні діяння, з яких складається продовжуваний злочин, можуть самі по собі (кожне окремо) бути й такими, що містять всі ознаки самостійного злочину, і такими, що за інших обставин розглядалися б лише як інші правопорушення.
		Одержання неправомірної вигоди може складатись як з одного, так і з декількох діянь, залежно від тих чи інших факторів, які впливають на реалізацію злочинного умислу. З аналізу об`єктивної сторони ч. 3 ст. 368 КК України вбачається, що вимагання (чи прохання надати) та одержання неправомірної вигоди є логічними, нерозривними та взаємообумовленими формами об`єктивної сторони відповідного складу злочину. Очевидно та логічно, що вимагання, як кваліфікуюча ознака складу злочину, передує в часі фактичному одержанню неправомірної вигоди.
		Дане кримінальне провадження зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_8 саме про вимагання неправомірної вигоди, у зв`язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч. 3 ст. 368 КК України. Викладені в заяві свідка відомості свідчили про наявність в ОСОБА_6 умислу на одержання неправомірної вигоди та намір вчинити кримінальне правопорушення в декілька «етапів», першим з яких власне і було висловлення вимоги надати неправомірну вигоду. Надалі, з метою перевірки наведених у заяві відомостей та дійсності намірів обвинуваченого органом досудового розслідування проведено низку слідчих (розшукових) дій, за результатами яких протиправні дії обвинуваченого припинено. 
		Зважаючи на наявність в діях ОСОБА_6 ознак саме продовжуваного злочину, підстав для реєстрації кримінального провадження за фактом замаху на вчинення злочину у прокурора не було. Аналогічно не було підстав і для реєстрації як окремих кримінальних проваджень кожного окремого діяння, які в сукупності між собою становлять продовжуваний злочин, оскільки сторона обвинувачення мала відомості про намір обвинуваченого у подальшому отримати неправомірну вигоду. За таких обставин висновки захисту щодо неможливості проведення досудового розслідування щодо подій, які мали місце після реєстрації кримінального провадження не відповідають встановленим обставинам кримінального провадження.
		Щодо покликаннясторони захистуз приводутого,що невнесення до ЄРДР відомостей щодо конкретних обставин вчинення злочину (таких як особа, яка вимагає неправомірну вигоду, сума неправомірної вигоди тощо), а внесення неконкретного формулювання.
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі за текстом, Реєстр) вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		При внесенні до Реєстру короткого викладу таких обставин в обов`язковому порядку відображаються дата, час, місце вчинення кримінального правопорушення та дані про осіб, які його вчинили (пункт 14 Розділу 2 Глави II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06 квітня 2016 року).
		Облік осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які підозрюються у їх вчиненні, здійснюється у випадках, визначених Розділом 5 Глави II цього ж Положення, а саме після складання повідомлення про підозру; після вручення повідомлення про підозру; при зверненні до суду з обвинувальним актом, з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; при закритті кримінального провадження у разі смерті підозрюваного, при закритті кримінального провадження, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення; при закритті кримінального провадження стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, коли досягнуто податковий компроміс.
		Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлюють безумовного обов`язку слідчого або прокурора вносити до Реєстру відомості про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, саме в день надходження заяви про вчинення такого правопорушення, а пов`язує такий обов`язок безпосередньо з моментом набуття особою статусу підозрюваного та обвинуваченого.
		Щодо незазначення у першому витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про дату, час та місце вчинення правопорушення, то слід зазначити неможливість визначити їх станом на 14 листопада 2018 року, виходячи зі змісту заяви ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, в якій фактично йдеться лише про кілька озвучених ОСОБА_6 фраз та відсутність конкретних вимог надати неправомірну вигоду.
		Посилання сторони захисту на повідомлення про підозру здійснено з істотним порушенням вимог КПК України через відсутність доказів про негайне внесення відомостей до ЄРДР не ґрунтуються на вимогах закону.
		Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 06.04.2016 № 139, реєстр - це електронна база даних, створена за допомогою автоматизованої системи, до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
		Невідображення чи несвоєчасне відображення відповідних відомостей на підставі постанови є лише порушенням порядку ведення ЄРДР та не може свідчити про його об`єктивну відсутність в цілому.
		Водночас, про порушення порядку ведення ЄРДР та невнесення відомостей до відповідної бази йдеться у постанові Верховного суду від 15.09.2022 у справі № 168/411/21, який зазначає «на думку колегії суддів касаційного суду, неналежне ведення ЄРДР, невідображення в ньому прийнятого під час досудового розслідування процесуального рішення, яким у провадженні, яке переглядається касаційним судом, є постанова прокурора про продовження строку досудового розслідування, не може свідчити про його об`єктивну відсутність в цілому, оскільки такий реєстр становить собою відповідну інформаційну базу».
		Зважаючи на наведене, первинним документом, яким розпочинається притягнення особи до кримінальної відповідальності є саме повідомлення про підозру, а несвоєчасне внесення відомостей про таке повідомлення в ЄРДР не свідчить про те, що особа не набула статусу підозрюваного.
		Під час досудового розслідування даного кримінального провадження відомості про повідомлення ОСОБА_6 про підозру вносились в ЄРДР своєчасно, що підтверджується витягом з ЄРДР від 08.06.2019.
		Щодо посилання сторони захисту на не заведення оперативно-розшукової справи при проведенні НСРД.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» ведення оперативно-розшукових справ здійснюється, в тому числі щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення кримінального правопорушення, до встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, але не більше шести місяців. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави дляпочатку досудового розслідування.
		За фактом вимагання неправомірної вигоди, за вчинення дій в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого ОСОБА_6 службового становища, 14.11.2018 до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Таким чином, в цьому випадку НСРД ініціювалися та проводилися в рамках досудового розслідування, тобто в порядку, передбаченому ст. 271 КПК України, Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом ГПУ, МВС України, СБУ, АДПСУ, МФУ, МЮУ №114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012, а не в рамках оперативно-розшукової діяльності.
		Відповідно до п. 5.4 розділу V вказаної Інструкції матеріальні носії інформації щодо організації негласних слідчих (розшукових) дій (постанови, клопотання, ухвали, доручення), результати проведення цих дій (протоколи та додатки до них), а також відповідне службове листування (листи, доповідні, рапорти тощо) зберігаються в окремих номенклатурних справах «Документи (постанови, клопотання, ухвали, доручення, листи, доповідні, рапорти тощо) щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій», що проводяться співробітниками (працівниками), які мають безпосередній стосунок до організації та проведення цих заходів.
		Таким чином, усі матеріальні носії інформації щодо організації негласних слідчих (розшукових) дій містяться у відповідній номенклатурній справі, заведення окремої ОРС законом не передбачено.
		Щодо посилання сторони захисту з приводу того, що отримання дозволів на проведення НСРД без попередньої перевірки обставин кримінального провадження іншим шляхом. Не долучення до клопотань про надання дозволу на НСРД жодних додатків окрім витягу з ЄРДР.
		Оцінюючи правомірність проведення НСРД, суд враховує специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу обвинуваченого. Відтак отримання доказів в цьому кримінальному провадженні в інший спосіб, окрім як за допомогою негласних заходів фіксації фактичних даних було б неможливим. Так, під час досудового розслідування проводився комплекс НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських телефонних номерів, якими користується ОСОБА_6 , аудіо, відеоконтроль особи. Указані НСРД проведено на підставі відповідних ухвал слідчого судді та доручень слідчого, наданих оперативному підрозділу для виконання згаданих ухвал. НСРД стосовно обвинуваченого були застосовані обґрунтовано та під належним контролем. При цьому процедура надання дозволу на проведення НСРД була ясною та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК України та переслідувало легітимну мету.
		Законодавче обмеження негласних заходів випадками, коли іншим шляхом отримати інформацію неможливо, вказує на те, що слідчий суддя у світлі конкретних обставин справи має переконатися, що на відповідному етапі досудового розслідування негласні заходи є єдиним можливим способом отримання інформації, яка може мати значення для кримінального провадження. Неможливість реалізації відкритих процесуальних шляхів в кожному конкретному випадку може бути пов`язана з тим, що проведення гласних заходів зумовить розкриття інформації про факт і обставини кримінального провадження. Це, в свою чергу, призведе до спотворення та приховування інформації, зміни поведінки як суб`єкта, щодо якого ставиться питання про надання дозволу на проведення негласних заходів, так і інших осіб, які перевіряються на причетність до кримінального правопорушення. Негласність абсолютно необхідна в умовах, коли відкрита форма здійснення досудового розслідування може негативно вплинути на процес доказування обставин кримінального правопорушення, об`єктивність оцінки та правильність кваліфікацій дій осіб, причетних до кримінального правопорушення. Цей критерій вимагає, щоб за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя міг дійти висновку, що саме під час проведення НСРД, щодо яких клопоче слідчий, можуть бути здобуті відомості, які у сукупності з іншими зможуть мати суттєве значення для з`ясування усіх обставин кримінального правопорушення, переліку залучених до нього осіб, розуміння розподілу ролей, процесу планування та реалізації протиправних намірів тощо. Необхідність НСРД має досліджуватися й оцінюватися слідчим суддею у світлі обставин кожної конкретної справи, в межах якої уповноважений суб`єкт звертається за дозволом на їх проведення.
		У даному кримінальному провадженні, постановляючи ухвали на проведення НСРД, слідчий суддя Житомирського апеляційного суду врахував наведені обставини та вказав, що отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення в інший спосіб ніж проведення НСРД неможливо. 
		Доводи сторони захисту про не долучення до клопотань про проведення НСРД інших документів окрім витягу з ЄРДР не ґрунтується на вимогах КПК України. 
		Так, згідно з ч. 2 ст. 248 КПК України до клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. 
		Долучення жодних інших документів окрім витягу з ЄРДР кримінальне процесуальне законодавство не вимагає. Поряд з цим, ч. 2 ст. 248 КПК України визначено вимоги до клопотання, а саме перелік відомостей які в обов`язковому порядку зазначаються в клопотанні. На думку суду, при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , клопотання про надання дозволу на проведення НСРД повністю відповідають таким вимогам.
		Посилання захисту на те, що продовження проведення НСРД без наведення у відповідних клопотаннях та ухвалах слідчого судді додаткових відомостей щодо протиправної діяльності обвинуваченого не ґрунтуються на вимогах КПК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 249 КПК України якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали згідно з вимогами статті 248 КПК України.
		Частиною 3 наведеної норми передбачено, що крім відомостей, зазначених у статті 248 цього Кодексу, слідчий, прокурор повинен надати додаткові відомості, які дають підстави для продовження негласної слідчої (розшукової) дії.
		Так, при зверненні до слідчого судді з клопотаннями про продовження НСРД слідчим у клопотаннях зазначено, що злочинний умисел зазначеними у клопотаннях не реалізовано, однак мають намір продовжити діяльність, направлену на отримання неправомірної вигоди, що й обумовлює необхідність продовження НСРД.
		В свою чергу слідчий суддя, розглянувши дані клопотання прийшов до висновку про його відповідність вимогам ст. 248 та ч. 3 ст. 249 КПК України та обґрунтовано постановив ухвали про продовження НСРД відносно ОСОБА_6 .
		Крім того, КПК України не містить окремих вимог до ухвали слідчого судді про продовження НСРД, а тому доводи захисника про невідповідність таких ухвал приписам КПК України є необґрунтованими.
		Щодо посилань сторони захисту на те, що ідентифікація грошових коштів спецзасобом «Промінь» без відповідного рішення прокурора та попереднє копіювання грошових коштів не відповідає вимогам законодавства.
		Статтею 273 КПК України передбачено можливість використання заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення негласної слідчої дії за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора. Слід зазначити, що використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів можливе лише при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст. 271 КПК України. Наявність окремого рішення прокурора чи керівника органу досудового розслідування щодо використання таких засобів покликане убезпечити правоохоронні органи, які будуть проводити відповідну слідчу дію, від виходу за межі доручення та утримувати їх від провокування особи на вчинення злочину.
		З постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину можна встановити у межах якого виду негласної слідчої (розшукової) дії проводились огляд та вручення грошових коштів ОСОБА_8 . У ній міститься вказівка на те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 висловив намір отримати неправомірну вигоду в сумі 8-10 % від суми раніше укладеного договору на виконання ремонтних робіт. Визначальною властивістю будь-якого експерименту, у тому числі слідчого, є те, що він є дослідом, який потребує підтвердження або спростування. При цьому вивчення поведінки та дій фігурантів експерименту відбувається в доцільно вибраних умовах, які забезпечують спостереження за ними, що у свою чергу забезпечує встановлення фактичних обставин у справі. Під час винесення цієї постанови, прийняття окремого рішення щодо використання заздалегідь ідентифікованих (мічених) засобів було б передчасним та могло невірно зорієнтувати оперативних працівників на необхідність їх безумовного використання. 
		Дійсно, згідно з статтею 273 КПК під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. За змістом ч. 3 ст. 110 КПК, рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. У низці статей процесуального закону законодавець використовує такі синтаксичні конструкції «про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала)» (п. 11 ч. 3 ст. 42, п. 12, ч. 1 ст. 56, п. 6 ч. 2 ст. 64-1), «прокурор виносить постанову» (ч. 3 ст. 44, ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 298-5, ч. 2 ст. 503), «прокурор виносить вмотивовану постанову» (ч. 5 ст. 55), «про що ним (прокурором) виноситься відповідна постанова» (ч. 7 ст. 219), «виноситься вмотивована постанова» (ч. 2 ст. 220), «виноситься окрема постанова» (ч. 2 ст. 281), «виноситься відповідна постанова» (ч. 2 ст. 298-3), тим самим визначає обов`язок їх винесення (постановлення) у конкретних ситуаціях. Рішення ж, про яке йдеться у ч. 1 ст. 273 КПК не зобов`язує суб`єкта його прийняття виносити його у формі постанови, а, відтак, надає йому таке право. Такому праву кореспондується обов`язок сторони обвинувачення на проведення заходу з контролю за вчиненням злочину в пасивний спосіб, що випливає зі змісту ч. 3 ст. 271 КПК. На право, а не обов`язок винесення такої постанови вказує й обставина розслідування злочину, який ще вчиняється, що зумовлює динамічний підхід до побудови криміналістичних версій та заходів, спрямованих на їх перевірку. З огляду на принцип оперативності, який виражається в динамічності організації розслідування кримінальних правопорушень, рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 273 КПК, може бути прийнято в усній формі. Наведене свідчить про те, що заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби було використано правомірно.
		З приводу покликань сторони захисту на те, що під час огляду, позначення та вручення грошей від 06.05.2019 фактично проведено особистий обшук ОСОБА_8 , а також огляд свідка який не передбачено КПК України, суд вважає надуманими.
		Метою проведення огляду, позначення та вручення грошей, який є елементом контролю за вчиненням злочину є саме ідентифікація та вручення грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди, особі, залученій до конфіденційного співробітництва, для подальшої перевірки дійсності намірів особи на отримання неправомірної вигоди. 
		Під час огляду, позначення та вручення грошей проведено огляд ОСОБА_8 , який полягав у добровільній демонстрації ним відсутності будь-яких речей і документів та був покликаний забезпечити достовірне проведення слідчої дії усунути підстави для виникнення в майбутньому будь-яких сумнівів щодо законності контролю за вчиненням злочину. 
		В свою чергу, метою обшуку є виявлення та відшукання предметів, речей і документів, а метою проведення огляду є фіксація та опис обстановки чи певної речі. 
		Суд вважає безпідставними посилання сторони захисту на те, що проведення НСРД (аудіо - відеоконтролю) свідком ОСОБА_8 , а не уповноваженими особами.
		Судовим розглядом встановлено, що НСРД проводились уповноваженими працівниками оперативного підрозділу, які діяли на підставі відповідних доручень слідчого. В свою чергу ОСОБА_8 діяв в межах конфіденційного співробітництва та його роль полягала не у проведенні НСРД, а у пасивній участі. 
		Доводи сторони захисту на відсутність протоколу вручення ОСОБА_8 спеціальних технічних засобів для проведення НСРД не ґрунтується на нормах КПК України.
		Адже, такі слідчі дії КПК прямо не передбачені; вони є окремими діями, що не охоплюються контролем за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту; такі слідчі дії як обов`язкові елементи проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів передбачені Інструкцією про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки від 16.09.2013 виключно для зазначених у ній форм контролю за вчиненням злочину - контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, тобто на проведення спеціального слідчого експерименту її дія не поширюється, а отже відсутність таких протоколів не може визнаватися порушенням, оскільки відсутня норма, яка б установлювала обов`язковість проведення цих дій.
		Щодо посилання захисту на непідписання ОСОБА_8 протоколу про контроль за вчиненням злочину не є підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі й документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		Наведена норма стосується саме особи, відносно якої проводиться НСРД, що і було виконано слідчим у даному кримінальному провадженні, про що свідчить підпис ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 .
		Водночас КПК України не покладає на слідчого чи працівника оперативного підрозділу обов`язку складати протокол контролю за вчиненням злочину в присутності особи, залученої до НСРД в межах конфіденційного співробітництва або ж вручати під підпис такій особі копію протоколу. 
		Щодо посилання захисту на несвоєчасне направлення прокурору протоколів про результати НСРД, то суд вважає що це не є підставою для визнання доказів недопустимими.
		Так, ч. 3 ст. 252 КПК визначено, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. Допущене органом досудового слідства порушення чітко визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує форму кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД. Проте таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону внаслідок цього. За таких обставин, відсутні підстави для визнання доказів недопустимими з даної підстави, на що неодноразово звертав увагу Верховний суд.
		З приводу покликань сторони захисту на складення протоколів НСРД оперативним працівником, на переконання суду, вказане, відповідно до ст. 87 КПК України, не впливає на допустимість доказів у даному провадженні, оскільки істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі права на захист, відповідно до статей 20, 42 КПК України.
		Проведення НСРД оперативним підрозділом на виконання доручень слідчого повністю відповідає вимогам КПК України та відсутні у зв`язку з цим будь-які істотні порушення процесуального законодавства, оскільки, зі змісту п. 3.8 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення слідчого, прокурора з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) дій може залучити на підставі свого завдання відповідні оперативні та оперативно-технічні підрозділи. Підстави їх залучення до проведення певної слідчої дії не впливають на допустимість відповідних доказів, оскільки такі документи не відносяться до безпосередніх процесуальних підстав проведення цієї слідчої дії.
		Щодо посилання сторони захисту на невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України ухвал про дозвіл на НСРД відносно ОСОБА_16 суд вважає необґрунтованими, оскільки ухвали відкрито стороні захисту та надано для дослідження суду. Відсутність таких ухвал в матеріалах кримінального провадження на час виконання вимог ст. 290 КПК України була обумовлена тривалістю розсекречення та необхідністю завершення досудового розслідування в передбачений законом строк. Зважаючи на подальше відкриття таких ухвал захисту та їх надання суду, відсутні підстави для визнання протоколів проведення НСРД недопустимими доказами. 
		Наведені доводи узгоджуються з позицією Верховного суду України у справі №718/1433/17 від 08.07.2020. Згідно із даним рішенням Верховного суду України процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. 
		Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК), який належить до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх повноважень цим Кодексом.
		У зв`язку з цим розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, виявить, що в них наявний протокол про результати НСРД, але відсутні процесуальні документи, які стали підставою для проведення цих дій, і вона вважатиме за необхідне ознайомитися з цими документами, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому, прокурору чи суду клопотання про необхідність відкриття і долучення вказаних документів до матеріалів провадження (це цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини).
		Протоколом надання доступу до матеріалів кримінального провадження, дослідженим в судовому засіданні підтверджується той факт, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження у сторони захисту не було заяв та зауважень, в тому числі клопотань про відкриття ухвали саме на стадії досудового розслідування.
		Доводи сторони захисту щодо участі в НСРД особи, якій не надано допуск до державної таємниці є безпідставними, адже чинне законодавство не містить вимог щодо залучення до участі в проведенні НСРД лише осіб, які мають право доступу до державної таємниці. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» на таких осіб покладається тільки обов`язок зберігати таємницю, що стала їм відома у зв`язку з проведенням такої діяльності. До того ж в процесуальних документах з відомостями про НСРД, які підлягали засекреченню (постанови, ухвали, протоколи), не міститься підписів свідка ОСОБА_8 щодо ознайомлення з цими матеріалами (аналогічна позиція відображена у постановах ККС ВС від 05 серпня 2020 року у справі № 700/361/17 та від 24 вересня 2020 року у справі № 738/689/19). Порушень порядку залучення ОСОБА_8 до участі у проведенні НСРД, які б зумовлювали недопустимість їх результатів як доказів не забезпечено стороною захисту.
		Щодо посилань сторони захисту на відсутність у матеріалах кримінального провадження повідомлення ОСОБА_6 про проведення відносно нього НСРД не відповідає дійсності, оскільки судом досліджені матеріали, а саме: доручення прокурора №04/2/4-2107-18 від 14.06.2019 про повідомлення в порядку ст. 253 КПК України осіб, конституційні права яких порушені - ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , повідомлення слідчого №1547/24-2019 від 25.06.2019, яким обвинуваченого повідомлено, що відносно нього проводились негласні слідчі (розшукові) дії. На даному повідомленні містяться підписи ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_10 про його отримання та дата отримання  25.06.2019.
		Суд відхиляє посилання захисту на не опечатані конверти з додатками до протоколів НСРД  оптичними дисками, а саме на неналежне упакування додатків до протоколу щодо проведення НСРД, як підставу для визнання недопустимими доказами фактичних даних, які містяться на аудіовідеозаписах, здобутих за допомогою застосування технічних засобів під час проведення НСРД, оскільки пакування відповідних додатків до протоколів щодо проведення НСРД забезпечило надійне їх збереження. Зазначені у протоколах НСРД технічні дані носіїв інформації та їх номери дають достатні відомості для ідентифікації відповідних додатків. Також, зміст розмов, що зафіксований на аудіо - відеозаписах у цих носіях інформації відповідає змісту розмов, зафіксованим у протоколах щодо проведення НСРД. Відсутність підписів слідчого чи оперативного працівника на пакуванні цих додатків у жодному разі не впливає на достовірність відомостей, що містяться на них, оскільки такі додатки виготовлялись самими оперативними працівниками СБУ, які проводили НСРД на підставі ухвал слідчих суддів та доручень слідчого.
		Також, на переконання суду, відсутня постанова слідчого про залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва не є істотним порушенням, дане порушення є формальним і не відміняє факту проведення такої НСРД.
		Згідно з п. 14 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності оперативним підрозділам надано право використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями ст. 275 КПК України. Під конфіденційним співробітництвом слід розуміти негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою і на засадах добровільності та конспіративності використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Слідчий має право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлено конфіденційне співробітництво під час проведення НСРД, або залучати їх до проведення таких дій.
		Згідно з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду щодо застосування відповідних положень КПК України (справа № 558/1199/16-к від 18 грудня 2019 року), заявник та свідок, який є іншою особою в контексті ч. 6 ст. 246 КПК України, може залучатися до проведення НСРД тільки за рішенням слідчого чи прокурора (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №700/361/17).
		Тобто, відсутність в матеріалах провадження процесуального рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_8 до проведення НСРД не відповідає положенням зазначеної норми КПК України та судовій практиці.
		Разом з тим, з приводу порушення порядку отримання доказів та оцінки таких порушень слід зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 01 грудня 2020 року у справі №318/2921/18 звернув увагу на те, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України, істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
		Та обставина, що в матеріалах справи відсутня постанова про залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва не змінює правового змісту проведених процесуальних дій в межах НСРД та не ставить під сумнів адекватність, правову обізнаність або добровільність на проведення таких дій цієї особи.
		Ст. 275 КПК України не передбачено отримання заяви чи укладення угоди про конфіденційне співробітництво з особою, як не передбачено і прийняття відповідного рішення стосовно цієї обставини.
		Під час судового розгляду досліджено заяву ОСОБА_8 , подану ним 14.11.2018 слідчому, відповідно до якої ОСОБА_8 просить залучити його до конфіденційного співробітництва. Така заява також свідчить про добровільність участі свідка в проведенні НСРД. Тобто, ОСОБА_8 , надавши згоду на конфіденційне співробітництво, був залучений до участі у проведенні такої НСРД, як аудіо - відеоконтроль особи, що не заборонено КПК України. 
		В постанові про проведення НСРД  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 03.05.2019 прокурором вказано на необхідність залучення ОСОБА_8 до його проведення.
		Посилання сторони захисту на недопустимість доказів сторони обвинувачення з огляду на відсутність законодавчого акту, яким регулюється порядок і тактика проведення такої НСРД як контроль за вчиненням злочину, на думку суду, є необґрунтованими.
		Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом ГПУ, МВС 
		України, СБУ, АДПСУ, МФУ, МЮУ №114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 врегульовано загальні процедури організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, що забезпечують додержання конституційних прав та законних інтересів учасників досудового розслідування, інших осіб, швидке, повне та неупереджене розслідування злочинів, захисту особи, суспільства і держави, нею таки встановлено єдиний порядок організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими та уповноваженими оперативними підрозділами правоохоронних органів, а також прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, у тому числі й слідчого експерименту. Крім того, на обґрунтування вказаної позиції як приклад наведена правова позиція зазначена у справі №712/5779/16-к від 22.01.2019, проте посилання на відсутність порядку і тактики проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в ній не міститься.
		Щодо посилання сторони захисту на не долучення оригінальних примірників технічних носіїв інформації, отриманої в результаті проведення НСРД.
		Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 
		Відповідно до постанови Верховного суду у справі №751/6069/19 від 10.09.2020 ВС зазначив, що матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
		З огляду на зазначене, файли, записані на оптичні диски та долучені як додатки до протоколів проведення вказаних НСРД, та на флеш-носії є оригіналами електронних документів, отриманих під час НСРД та надані суду відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України, а тому є допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Посилання захисту щодо незазначення у протоколах НСРД ідентифікаційних даних технічних засобів, використаних під час їх проведення, не ґрунтуються на вимогах КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 246 КПК України відомості про факт та методи проведення НСРД не підлягають розголошенню. Таке обмеження на розкриття у кримінальному провадженні відповідних відомостей обумовлено віднесенням їх до державної таємниці.
		З відомостей, що становлять державну таємницю встановлено, що до державної таємниці належать, зокрема, відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки - устаткування, апаратури, приладів, пристроїв, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.
		Таким чином, відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею й стосуються не тільки цього кримінального провадження, а тому їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам та безпеці.
		Так само статті 104, 105, 107, 252, 266, 271 КПК України не містять вимог щодо зазначення у протоколах технічних характеристик обладнання і працівників оперативного підрозділу, які встановлювали на особу заявника та знімали з нього спеціальне обладнання, а також відомостей про маршрут заявника до місця події.
		Відсутність у відповідних протоколах відомостей, про які вказує сторона захисту, узгоджується із положеннями чинного законодавства і не зумовлює визнання результатів такої НСРД недопустимими доказами (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 20 травня 2020 року у справі №585/1899/17 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 725/1199/19).
		Посилання захисту на відсутність у постанові прокурора про контроль за вчиненням злочину належного обґрунтування щодо відсутності провокування ОСОБА_6 до вчинення злочину, а також обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчиняє в інший спосіб, окрім як проведення НСРД не ґрунтується на вимогах КПК України з огляду на наступне. 
		Вимоги до постанови про проведення НСРД встановлено у ч. 1 ст. 251 КПК України. Вона повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься НСРД; 4) початок, тривалість і мету НСРД; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити НСРД; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид НСРД, що проводиться.
		Окрім цих відомостей, прокурор у своїй постанові повинен викласти обставини, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину; зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів (ч. 7 ст. 271 КПК).
		Постанова про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину №20-788т-19 від 03.05.2019 відповідає вказаним положенням КПК, у тому числі є вмотивованою та обґрунтовує підстави прийняття такого рішення.
		Посилання захисника на те, що огляд, позначення та вручення грошей, а також подальший обшук автомобіля ОСОБА_8 проведений за участі одних і тих самих понятих, не свідчить про недопустимість протоколу таких доказів, оскільки присутність одних і тих самих понятих, не вказує на одночасне проведення слідчих дій, які були проведені в різний час, хоча і в один і той же день, з фіксуванням на технічні носії. Норми процесуального закону не містять застережень щодо обов`язкового залучення різних понятих при проведенні слідчих дій, зокрема й тих, що проводяться в один день через незначний проміжок часу.
		Аналогічна правова позиція з даного приводу відображена в Постанові Верховного суду №729/521/20 від 27.09.2023.
		Суд вважає не обґрунтованим посилання сторони захисту на те, що присутність оперуповноважених СБУ при проведенні обшуку, спричиняє недопустимість доказів, які були здобуті в результаті його проведення.
		Оцінюючи правомірність залучення оперуповноважених СБУ до проведення обшуку, суд враховує позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 758/5719/16-к про те, що залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій є формою взаємодії слідчих органів та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення. Таким чином, враховуючи, що обшук проводився уповноваженим слідчим, у порядку, що визначений КПК України (із дотриманням положень, що регулюють порядок проведення цієї слідчої дії), а залучення оперуповноважених СБУ не суперечить положенням КПК України.
		Не є істотним порушенням прав та свобод людини посилання сторони захисту щодо незазначення в протоколі обшуку повних анкетних даних ОСОБА_6 та інших учасників (оперативних працівників і слідчого).
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України вступна частина протоколу повинна містити серед іншого відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання). Однак на переконання суду, незазначення у протоколі обшуку автомобіля від 06.05.2019 повних анкетних відомостей учасників, які були оголошені під час відеофіксації, не тягне за собою істотних порушень прав та свобод людини та жодним чином не вплинуло на достовірність даного доказу та речей, отриманих за результатами його проведення. 
		Посилання захисту на незазначення конкретних ідентифікаційних ознак відеозаписувального пристрою та флеш-носія, якими фіксувалось проведення обшуку не спростовують самого факту застосування такого технічного засобу та змісту зафіксованої за допомогою цього технічного засобу інформації. 
		В ході судового розгляду встановлено, що обшук автомобіля ОСОБА_8 був проведений відповідно до вимог ст. ст. 234 -236 КПК на законних підставах. Протокол обшуку був складений та підписаний уповноваженою особою  слідчим ОСОБА_24 , понятими, ОСОБА_6 та його захисником, а також іншими учасниками. 
		Крім того, слідчий перед початком проведення обшуку інформував всіх присутніх про ведення відеофіксації слідчої дії за допомогою відеокамери марки «Панасонік» і збереження інформації на флеш носій, у тексті протоколу зазначено про фіксацію обшуку відеокамерою «Панасонік». 
		Відеозапис, зафіксований на вказаному носію інформації, повністю відображає весь хід проведення обшуку.
		КПК України не встановлює жодних обов`язкових технічних характеристик щодо записуючого пристрою, а також щодо відомостей про пристрій, які підлягають відображенню у протоколі. З огляду на зазначене, протокол обшуку в цій частині складений відповідно до положень ст. 104 КПК України.
		Доводи захисту, щодо неповідомлення ОСОБА_6 про підстави та причини затримання під час обшуку, є порушенням права на захист, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
		Так, в протоколі затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України (складено одразу після завершення обшуку автомобіля) зазначено, що ОСОБА_6 роз`яснено процесуальні права, повідомлено про причини затримання та о 17 год 33 повідомлено центр безоплатної правової допомоги. 
		Крім того, той факт, що обшук за участі обвинуваченого було проведено до повідомлення підстав його затримання, до повідомлення інших осіб про його затримання, а також виклику захисника, не впливає на допустимість речових доказів, виявлених під час особистого обшуку. Адже речові докази існують незалежно від волі особи (на відміну від показань). Також слід зазначити, що під час кримінального провадження вживаються всі можливі заходи, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, детальні правила збереження речових доказів і, навіть, тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Кримінальний закон навіть передбачає кримінальну відповідальність за приховування слідів злочину. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи переслідує й проведення обшуку негайно після затримання особи. Відтак, проведення обшуку наведених обставин не впливає на допустимість речових доказів, які були отримані в результаті затримання, оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі особи й обшук міг бути проведений без добровільної згоди особи, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від неї. Ці висновки узгоджуються із позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к.
		Доводи захисту стосовно того, що слідчим, який проводив обшук, перед проведенням обшуку не роз`яснення прав понятим при проведенні обшуку спростовуються самим протоколом обшуку, дослідженого судом, відповідно до якого понятим роз`яснено їх процесуальні права. Крім того, допитані під час судового розгляду поняті підтвердили факт роз`яснення їх процесуальних прав, передбачених КПК України та досить чітко відтворили обставини, які вони сприймали під час обшуку та не повідомили суд про ті чи інші перешкоди під час їх участі у слідчій дії. 
		Доводи захистустосовно відсутностізахисника припроведенні обшуку упродовж певного часу, істотно вплинула на можливість реалізації стороною захисту своїх прав, передбачених ст. 42 КПК, зокрема щодо можливості під час проведення процесуальної дії подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу є безпідставними, оскільки слідчим було допущено до слідчої дії захисника одразу по прибуттю, про що свідчить відповідний запис в протоколі обшуку. Крім того, згідно з протоколом затримання ОСОБА_6 у порядку ст. 208 КПК України о 17 год 33 хв (тобто під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_8 ) повідомлено про затримання ОСОБА_6 , що свідчить про забезпечення права обвинуваченого на захист. 
		Водночас у постанові від 15.06.2021 у справі№ 204/6541/16-к Верховний Суд зазначив, що навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення. 
		Доводи сторони захисту щодо непідписання протоколу обшуку усіма учасниками слідчої дії, а саме особою що фіксувала дану слідчу дію є надуманими, оскільки фіксація здійснювалась оперативним працівником, кожен з присутніх на обшуці осіб (у тому числі оперативні працівники та слідчий) підписали протокол слідчої дії по її завершенню, що підтверджується самим протоколом. 
		Доводи сторони захисту що відсутні відомості про спосіб упакування серветок, якими зроблені змиви з долонь ОСОБА_6 та непідписання спецпакетів, до яких поміщено вилучене майно усіма учасниками обшуку не ґрунтуються на вимогах КПК.
		Відповідно до статей 103, 104, 105 Кримінального процесуального кодексу України процесуальні дії під час кримінального провадження на стадії досудового розслідування можуть фіксуватися у протоколі та на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії. Протокол підписують всі учасники процесуальної дії, а їхні зауваження та доповнення мають бути відображені у ньому. Додатки до протоколу повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Як розтлумачив Верховний Суд у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 683/1200/18, відсутність підпису всіх учасників слідчої дії на додатках до протоколу її проведення не зумовлює недопустимості відомостей, здобутих за результатами такої дії, якщо її перебіг повністю зафіксований у протоколі, підписаному всіма її учасниками, та за умови, що вони не заявляли зауважень щодо ходу і результатів слідчої дії.
		У ході проведення обшуку автомобіля ОСОБА_8 та особистого обшуку ОСОБА_6 від учасників цієї слідчої дії не надходили будь-які зауваження або доповнення, заяви про невідповідність дійсно вилученого під час обшуку майна та його ідентифікуючих ознак 
		відомостям, які викладені у протоколі та додатку до нього, повідомлення про неналежне упакування вилученого майна, яке унеможливлювало його надійне зберігання тощо.
		Під час судового розгляду сторона захисту не пояснила, як процесуальне порушення частини третьої статті 105 Кримінального процесуального кодексу України, яке полягало у відсутності у додатках до протоколу обшуку підписів учасників позначилось на законності обшуку та достовірності його результатів. Тоді як сам по собі окреслений недолік процесуального документа не може автоматично бути підставою для визнання недопустимими доказів, зібраних під час проведення слідчої дії (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 753/130/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 683/642/20).
		Доводи захисту щодо переривання відеофіксації обшуку є необґрунтованими, оскільки, на думку суду, переривання відеозапису обшуку з технічних причин (відсутність частини відеозапису щодо пакування речей), за умови що таким записом зафіксовано відшукання речей, не може бути підставою для визнання недійсною всієї слідчої дії. У цьому випадкувстановлено відповідність дійсності відомостей про вилучення конкретних речей, зазначених у протоколі, та достовірність зафіксованих у протоколі відомостей, в тому числі шляхом відтворення відеозапису обшуку та дослідження інших письмових доказів. Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду у постанові від 13.06.2024 по справі №567/10/20. 
		Доводи захисту щодо неможливості встановити з відеозапису обшуку місце виявлення та вилучення пакета з грошовими коштами не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
		З переглянутого судом відеозапису встановлено, що слідчий, не маючи нічого в руках, перебуваючи поблизу переднього пасажирського сидіння дістав пакет жовтого кольору, в якому знаходився предмет неправомірної вигоди  грошові кошти. Крім того, присутній при обшуку ОСОБА_6 будь-яких зауважень як в письмовій, так і в усній формі не висловив.
		Окрім того, достовірність даних обставин підтверджується також іншими доказами, зокрема відеозаписом НСРД  аудіо - відеоконтролю ОСОБА_6 , на якому чітко зображено як саме цей пакет жовтого кольору ОСОБА_6 надає свідку ОСОБА_8 для того, щоб останній поклав до нього грошові кошти, при цьому надаючи таку словесну вказівку свідку. При припиненні протиправних дій обвинуваченого правоохоронцями вказаний пакет ОСОБА_6 тримав в руках. 
		Сторона захисту вважає, що ненадання учасникам слідчої дії для огляду відеозапису проведення обшуку є підставою для визнання доказу недопустимим, однак такі доводи захисника не відповідають вимогам КПК.
		Аргументуючи вимогами ч. 4 ст. 104 КПК України: «перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії повинна бути надана можливість ознайомитись з текстом самого протоколу та додатками до нього, які являються складовою його частиною».
		Однак, наведений текст даної норми не відповідає тексту даної норми, якою передбачено наступне: «Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу».
		Наведене свідчить про відсутність імперативного обов`язку слідчого надавати такий відеозапис учасникам. Аналогічно такий обов`язок відсутній і в інших нормах КПК України. Жодних клопотань про надання для ознайомлення відеозапису обшуку від ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_10 не надходило.
		На переконання суду, доводи захисту щодо проникнення до автомобіля ОСОБА_8 і проведення його обшуку без отримання дозволу слідчого судді здійснено без належних правових підстав є надуманими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором.
		Як вбачається з дослідженого судом протоколу обшуку від 06.05.2019, він був проведений старшим слідчим СУ ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_24 в порядку ст. 233 КПК України, у період з 17.15 год до 19.49 год по АДРЕСА_5 , без ухвали слідчого судді за участі двох понятих.
		Тобто, обшук був проведений безпосередньо слідчим, який включений до групи слідчих та мав право на проведення обшуку - уповноваженою на те особою, а не іншими особами, як вказує захисник.
		Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
		Так, враховуючи, що в рамках даного кримінального провадження проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, у тому числі контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту для перевірки достовірності фактів, що можуть свідчити про ведення злочинної діяльності, у зв`язку з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушення, безпосередньо після передачі грошових коштів, було проведено обшук без ухвали слідчого судді.
		Статтею 87 КПК Українивизначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини й основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		Відповідно до постанови Верховного Суду (справа №761/36627/15-к), суд висловив правову позицію, що крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, закон передбачає проникнення до житла також і в разі її добровільної згоди. Слідчі дії можливо проводити на території житла чи іншого володіння особи у разі добровільної згоди власника чи іншого користувача приміщення, ти паче, якщо в ході проведення таких слідчих дій присутня добровільна видача певних речей чи документів. Закон не визначає форми такої добровільної згоди на проведення слідчих дій, що пов`язані з проникненням до житла чи іншого володіння особи й такий дозвіл не обов`язково має бути письмовим. Тому відсутність письмової згоди на проведення огляду у житлі чи іншому володінні особи не може слугувати визнання такого огляду недопустимим доказом. Разом з тим, суд констатував, що дозвіл на проведення слідчих дій в приміщенні не обов`язково повинен надавати безпосередньо власник, такий дозвіл може надавати особа, яка на підставах 
		фактичного володіння та користування знаходиться у даному приміщенні та використовує його у своїх цілях і в ньому зберігає свої речі.
		Вказаний обшук проводився відповідно до вимог КПК України. Разом з тим, необхідно зазначити що посилання захисника на правову позицію ВС у справі №448/368/17 від 07.10.2020 є недоцільним. У вказаній справі слідчим суддею надавався дозвіл на фактично проведений обшук із встановленням строку дії ухвали. 
		Доводи сторони захисту щодо одночасного проведення огляду ОСОБА_8 , обшуку та контролю за вчиненням злочину однією особою, одночасного проведення огляду, помітки та вручення грошових коштів, огляду мобільного телефону без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до нього, не відповідають вимогам КПК України.
		Інформація, яка була наявна в мобільному телефоні обвинуваченого була досліджена шляхом включення телефону та огляду інформації щодо абонентських з`єднань, які в ньому знаходились. Доступ до наведених відомостей не був пов`язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу до електронних інформаційних систем, як і власником доказу безпосереднього доступу до нього. У цьому випадку орган досудового розслідування провів огляд предмета  телефона (який з огляду на накладений арешт перебував у органу досудового розслідування) та оформив його відповідним протоколом, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		Доводи сторони захисту щодо неповідомлення підозрюваного ОСОБА_6 під час досудового розслідування про проведення судових експертиз. Не попередження судових експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок спростовуються дослідженими в суді доказами. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
		Зміст висновку експерта має відповідати вимогам ст. 102 КПК України. Зокрема, у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Згідно з п. п. 9, 10 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу.
		Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства, підозрюваний має право брати участь у проведенні процесуальних дій наслідком яких є складання протоколу з можливістю подавати свої зауваження та заперечення.
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 69 КПК України, експерт зобов`язаний не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням обов`язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.
		Отже, залучення підозрюваного до проведення експертизи не є обов`язком сторони обвинувачення. Окрім того, висновки експертів, так само як і постанови про призначення відповідних експертиз стороні захисту були відкриті у порядку ст. 290 КПК України. Будь-яких клопотань про призначення додаткових експертиз на стадії досудового розслідування від сторони захисту не надходило, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами. Так само, стороною захисту не надано суду висновку експерта, який би суперечив наявним у матеріалах кримінального провадження.
		Водночас надані стороною обвинувачення висновки експертів повною мірою відповідають вимогам КПК України, у тому числі містять підписи та печатки експертів, які виконували експертизи, попередження їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст. ст. 384, 385 КК України.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду (справа №751/7557/15-к) вимагається відкриття документів, які стали підставою проведення слідчих та негласних слідчих розшукових дій, з метою перевірки дотримання вимог кримінального процесуального закону. Доступ до вказаних матеріалів досудового розслідування відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України стороні захисту був наданий, що нею також не заперечується.
		Доводи захиступро те,що експертизипроводились експертами,які працюютьв системіорганів внутрішніхсправ,до якоївходить іорган досудовогорозслідування,що можесвідчити проїх упередженістьє необґрунтованими,оскільки,згідно зпостановою №617від 06.05.1998Кабінет МіністрівУкраїни погодивсяз пропозицієюМіністерства внутрішніхсправ,підтриманою Міністерствомфінансів,Міністерством економіки,Міністерством юстиціїта Міністерствому справах наукий технологій,про утворенняДержавного науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру набазі Експертно-криміналістичногоуправління,Центру криміналістичнихдосліджень іВибухотехнічної служби. Тобто, ДНДЕКЦ є державною спеціалізованою установою судової експертизи, яка очолюється директором, а не відомчою установою.
		Доводи захисту щодо справжності записів, зафіксованих за результатами проведення НСРД суд відхиляє з огляду на наступне.
		Під час допиту обвинувачений зазначив, що усі аудіо та відеофайли, досліджені під час судового розгляду несправжні та змонтовані.
		Сумніви в достовірності інформації мають бути об`єктивними та аргументованими, з огляду на обставини конкретного кримінального провадження, а твердження щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування аудіо - відеозаписів, недостовірності відображеної на них інформації, мають спиратися на об`єктивні дані безпосереднього сприйняття таких фактів чи переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №712/2374/18) [4].
		Стороною захисту не наведено під час дослідження відповідних записів і їх співставлення з іншими доказами будь-яких об`єктивних даних про конкретні факти, які б могли вказувати на невідповідність звуку і відео, зафіксованих на аудіо та відеофайлах, створених у ході реалізації НСРД, їх редагування чи монтування, невідповідність змісту розмови, зафіксованої в ході проведення НСРД на носіях інформації та відображеної у протоколах відеоконтролю і аудіоконтролю, із її змістом.
		Така позиція обвинуваченим висловлена лише під час допиту, водночас при дослідженні аудіо та відеозаписів сторона захисту жодного разу такі доводи не висловлювала. 
		Оцінка судом доводів захисту стосовно провокації вчинення злочину
		У судовому засіданні сторона захисту стверджувала про провокацію вчинення злочину, а тому суд зобов`язаний перевірити відповідні обставини.
		Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі й документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		У ст. 370 КК України міститься поняття «провокації підкупу» як дії службової особи з підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Останній, зокрема у рішенні у справі «Чохонелідзе проти Грузії» (заява №31536/07, 28 червня 2018 року), сформував матеріально-правовий і процесуальний тест на провокацію вчинення злочину.
		Повертаючись до обставин даного кримінального провадження, суд зазначає, що на підставі вищенаведених доказів доведено, що органи влади мали вагомі підстави для початку таємної операції, зокрема, вони володіли доказами, які свідчать про початкові кроки для вчинення дій, які складають злочин, а злочинні дії були вже вчинені на час втручання органів влади.
		З цього приводу ЄСПЛ також відзначив у своїй практиці, що негласні операції повинні проводитися істотно в пасивному режимі за відсутності вчинення тиску на заявника для здійснення злочину за рахунок таких заходів, як взяття на себе ініціативи зв`язатися з заявником, повторення пропозиції незважаючи на отримання початкової відмови, наполегливе спонукання, обіцянки фінансової вигоди, або апелюючи до почуття співчуття у заявника (рішення ЄСПЛ у справі «Веселов та інші проти Росії» від 02 жовтня 2012 року, заяви №23200/10, №24009/07 та №556/10, § 92).
		Суд визначає пастку як ситуацію, коли залучені агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке б вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
		Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали.
		Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
		Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Дослідивши докази, суд дійшов до переконання, що ініціатива ОСОБА_8 у спілкуванні з ОСОБА_6 не була пов`язана із провокуванням вчинення злочину, а стосувалась їхніх попередніх домовленостей про подальше спілкування та зустрічі щодо об`єктів будівництва. Неодноразові дії ОСОБА_6 , такі як особисте, так і за допомогою засобів телефонного зв`язку спілкування обвинуваченого зі свідком ОСОБА_8 , під час якого обговорювалось укладення та виконання договорів підряду, а також отримання ФОП грошових коштів за виконання договорів та подальше безпосереднє отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 беззаперечно свідчать про умисний характер таких дій. Очевидно, що зважаючи на досвід та кваліфікацію ОСОБА_6 та обстановку яка склалась, обвинувачений не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій. Крім того, спрямованість умислу обвинуваченого була направлена саме на досягнення протиправної мети  одержання неправомірної вигоди. 
		Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, та початком досудового розслідування було звернення ОСОБА_8 про вимагання ОСОБА_6 неправомірної вигоди за невчинення ним дій щодо перешкоджання здійсненню ним та членами його родини нормальної господарської діяльності, а також за своєчасне перерахування грошових коштів за виконані будівельні роботи. Після цього звернення, ОСОБА_8 було допитано як свідка. Під час допиту він повідомив про обставини вимагання у нього обвинуваченим неправомірної вигоди. Отже, до початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій в органу досудового розслідування були в наявності об`єктивні дані, які вказували на реалізацію обвинуваченим своєї мети - отримання неправомірної вигоди. Негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки для їх проведення було отримано дозволи слідчих суддів.
		Крім того, доводи сторони захисту про провокацію кримінального правопорушення мають явно суперечливий характер, оскільки полягають у висуненні захистом двох взаємовиключних версій, перша з яких вказувала на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 мала місце провокація вчинення злочину, а друга зводилась до того, що обвинувачений ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, спрямованих на прохання неправомірної вигоди та не одержував неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , а надані докази сторони обвинувачення, які вказували на зворотне, були сфальсифіковані правоохоронними органами.
		На переконання суду, такі суттєві суперечності вказують на явну необґрунтованість доводів захисту щодо провокації кримінального правопорушення відносно обвинуваченого.
		Так, у справі «Берлізев проти України», відхиляючи скаргу заявника як явно необґрунтовану ЄСПЛ зазначив, що вважає непослідовними посилання заявника, який заперечував, що він вчинив злочин і одночасно скаржився на те, що він був втягнутий у цей злочин. Захист проти провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинено, але стверджує, що це відбулось внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Однак, як вбачається з пояснень заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента - провокатора.
		Відповідно достатті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Згідно з частиною першоюстатті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установленихКПКвипадках - на потерпілого.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
		Згідно зстаттею 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Мотиви призначення покарання
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу винного.
		Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить із того, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий закінчений злочин, який є корупційним.
		Суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим корупційного кримінального правопорушення, на переконання суду є значною, оскільки потенційно може проявлятися у падінні авторитету органів державної влади, підриві демократичних інститутів і цінностей, а також справедливості.
		Загалом корупція серед державних службовців є однією з головних загроз суспільству та функціонуванню демократичної держави. Вона підриває доброчесність поведінки державних службовців при виконанні останніми посадових обов`язків та послаблює довіру громадян до системи державного управління.
		Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення. Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням свого становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто надав таку вигоду або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди й вчиненням (не вчиненням) указаних дій.
		Оцінюючи наявність ознак об`єктивної сторони необхідно виходити з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.
		Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, можуть бути службові особи, які займають відповідальне становище. Згідно з п. 2 примітки до цієї статті до таких осіб, зокрема, належать керівники структурних підрозділів органів місцевого самоврядування.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема, вчиняється шляхом виконання одного з таких альтернативних діянь: 1) прохання надати неправомірну вигоду; 2)одержання неправомірної вигоди. Всі вони полягають в активній поведінці - дії, яка вчиняється щодо неправомірної вигоди.
		Оскільки прохання надати та одержання неправомірної вигоди зазначені в диспозиції ст. 368 КК України як ознаки складу злочину, то їх виконання становить закінчений злочин.
		Прохання надати неправомірну вигоду слід розглядати як виявлення бажання суб`єкта кримінального правопорушення одержати неправомірну вигоду за вчинення або не вчинення ним дій із використанням певного становища або у зв`язку з певною його діяльністю. Таке прохання полягає у зверненні відповідного змісту в чіткій і коректній формі з розумінням водночас можливості особи, яка потенційно здатна надати неправомірну вигоду, відмовити в задоволенні такого прохання.
		Одержання неправомірної вигоди передбачає будь - який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення (заволодіння майном, користування послугами тощо). Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь - яких дій з використанням свого становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто надав таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди й вчиненням (не вчиненням) указаних дій.
		Водночас фактичне виконання або невиконання зазначених дій знаходиться поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У зв`язку з цим для кваліфікації дій винної особи за відповідною нормою КК України не має значення: 1) коли (до чи після вчинення діянь з використанням повноважень, становища, яке займає особа) одержано неправомірну вигоду; 2) чи було фактично вчинено ці діяння і чи мала особа намір вчиняти їх; 3) за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода.
		З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом та наявністю мети - одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.
		Крім того, дії службової особи можуть бути кваліфіковані за статтею 368 Кримінального кодексу України, тобто як отримання неправомірної вигоди, не тільки тоді, коли службова особа з використанням наданої їй влади чи службового становища безпосередньо виконує чи не виконує дії, які вона може або повинна була виконати, але й тоді, коли ця особа не була уповноважена вчиняти конкретні дії особисто, але до вчинення яких іншими особами могла вжити заходів (законних або незаконних) завдяки своєму службовому становищу.
		Також, необхідно зазначити, що діяння належить визнавати даванням і одержанням неправомірної вигоди й у тому випадку, коли учасники злочину не деталізували дії, що їх за таку вигоду вчинятиме службова особа або від вчинення яких утримуватиметься, але повною мірою та однаково усвідомлювали кінцеву мету надання такої вигоди.
		Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 462/6084/18 кримінальна відповідальність за порушення заборони отримання службовою особою, яка займає відповідальне становище, будь-якої неправомірної вигоди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень, настає також у тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що надає її саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує неправомірну вигоду, розуміє значущість займаної нею посади, її статусність та можливості.
		При цьому за межами об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, перебуває фактичне виконання або невиконання службовою особою обумовлених дій, адже відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій була одержана неправомірна вигода, виконала фактично чи не виконала службова особа узгоджену дію, та взагалі збиралась вона це робити чи ні.
		При розгляді питання наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, досліджені докази у своїй сукупності, судом встановлено, що обвинувачений є службовою особою, яка займає відповідальне становище (спеціальний суб`єкт), обвинувачений вчинив дії щодо прохання надати неправомірну вигоду та одержання неправомірної вигоди, одержання неправомірної вигоди здійснювалось за вчинення обвинуваченим дій з використанням наданої йому влади та його службового становища в інтересах третьої особи, неправомірну вигоду ОСОБА_6 отримав саме за дії, які входили до його компетенції начальника управління житлового господарства Житомирської міської ради. Зокрема такі дії полягали у прямому умислу на вчинення злочину та мети, яка полягає в одержанні обвинуваченим неправомірної вигоди. Неодноразові дії ОСОБА_6 , такі як особисте, так і за допомогою засобів телефонного зв`язку спілкування обвинуваченого зі свідком ОСОБА_8 , під час якого обговорювалось укладення та виконання договорів підряду, а також отримання ФОП грошових коштів за виконання договорів та подальше безпосереднє отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 беззаперечно свідчать про умисний характер таких дій. Очевидно, що зважаючи на досвід та кваліфікацію ОСОБА_6 та обстановку яка склалась, обвинувачений не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій. Крім того, спрямованість умислу обвинуваченого була направлена саме на досягнення протиправної мети  одержання неправомірної вигоди. 
		ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні корупційного кримінального правопорушення. Корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання та демократичного розвитку України, здатною поставити під загрозу будь-які позитивні зрушення і перетворення є корупція, яка заважає повноцінній реалізації гарантованих Конституцією прав та свобод громадян, всебічному розвитку громадянського суспільства, створює негативний імідж держави на міжнародній арені.
		Вона не лише посягає на нормальну роботу органів влади та інших інституцій суспільства, а й формує у людей стереотип про те, що закон можна обійти й домогтися «потрібного результату» через підкуп того чи іншого службовця. З іншого боку, корупція породжує тотальну недовіру громадян до органів влади, підриває їх авторитет і має наслідком виникнення у людей відчуття незахищеності та безпорадності. 
		Ще більш негативні наслідки породжує корупція, коли вона «проривається» в органи та місцевого самоврядування, які покликані утверджувати законність і порядок в межах територіальної громади протидіяти її проявам. Одержання неправомірної вигоди державними службовцями є неприпустимим і не повинно проходити безкарно.
		Злочин вчинений ОСОБА_6 , а саме отримання «відкату» є одним із найнебезпечніших для суспільства корупційних злочинів. Такі злочини характеризуються високою латентністю, оскільки їх вчинення є зручним як для особи, що надає неправомірну вигоду так і для особи, яка її отримує. Крім того, подібні злочини сприяють виникненню у осіб, що надають неправомірну вигоду (підрядників, постачальників тощо) почуття вседозволеності та безкарності, що може потягнути за собою як шкоду для бюджету внаслідок завищення вартості робіт, товарів чи послуг так і неналежне виконання робіт та постачання товарів неналежної якості, що в свою чергу може призвести до більш небезпечних наслідків, таких як загроза життю та здоров`ю людей.
		Крім того, кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив будучи начальником управління міської ради, тобто посадовою особою, яка відповідала за цілий напрям діяльності органу місцевого самоврядування обласного центру, та мала в підпорядкуванні значну кількість держслужбовців, взірцем для яких і мав би бути керівник, у тому числі взірцем непідкупності та чесності, чого і вимагає така відповідальна посада.
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь  якої дії з використанням наданого їй службового становища.
		Згідно зі статтею50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до частини 2статті 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		При визначенні виду та розміру покарання суд керується вимогамистатей 65-68 КК Українита роз`ясненнямипостанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 є особоюсереднього віку,на облікуу лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,вчинив кримінальнеправопорушення,перебуваючи напосаді начальникаУправління житловогогосподарства Житомирськоїміської ради,перебуваючи націй посадіхарактеризувався посередньо,на утриманнінеповнолітніх дітейне має,одружений,до кримінальноївідповідальності притягаєтьсявперше, являється інвалідом II групи.
		Водночас на особливу увагу суду заслуговує безпосереднє відношення ОСОБА_6 до скоєного, а саме не визнання вини, не дивлячись на вичерпний перелік доказів його вини, зібраних у повній відповідності до вимог законодавства, категоричне заперечення встановлених обставин злочину, надання показань, спрямованих на дискредитацію заявника та органу досудового розслідування. 
		Оцінивши вищенаведене, з метою запобігання вчиненню нових корупційних кримінальних правопорушень як ОСОБА_6 , так і іншими особами, враховуючи приписи ч. 1 ст. 75 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 368 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування та посади, пов`язані з наданням публічних послуг та з конфіскацією майна, оскільки таке покарання на думку суду є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази й документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили (ч. 9 ст. 100 КПК).
		Суд, одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення Судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК).
		Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіКорольовського районногосуду м.Житомира від15.05.2019на грошові коштив сумі1000доларів США,номіналом 100доларів кожнав кількості10шт.,з наступнимисеріями таномерами:KB01261555K,HE94924879B,KB70259116F,KB15457570H,DC34288582A,HL17937889F,KG10666506A,KK57328456C,HB75185525B,KF24748201A;поліетиленовий пакетжовтого кольору; чорновізаписи на4-харк.;гаманець коричневогокольору;зв`язку ключів(відквартири),зв`язку ключів(відавтомобіля) 1ключ ібрелок;контрольний зразоксерветки 3х7см;змиви зправої руки,серветку 3х7см;змиви злівої руки,серветку 3х7см -підлягає скасуванню. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 30.05.2019 на автомобіль «Renault Clio Symbol», 2004 року випуску, н/з НОМЕР_7 слід залишити в силі, з огляду на необхідність забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 на грошові кошти в сумі 630,30 грн, мобільний телефон MEIZU з сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , мобільний телефон «Redmi-3», Еmei 1: НОМЕР_4 , Emei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою НОМЕР_6 слід залишити в силі, з огляду на необхідність забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна. 
		Речові докази: договір №КРБ/1 від 27.03.2019 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; договірна ціна капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року слід залишити в матеріалах справи; грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, номіналом 100 доларів кожна в кількості 10 шт., з наступними серіями та номерами: KB 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A слід повернути УСБУ в Житомирської області, як особі, якій такі кошти належать; поліетиленовий пакет жовтого кольору, контрольний зразок серветки 3х7 см, змиви з правої руки, серветка 3х7 см, змиви з лівої руки, серветка 3х7 см підлягають знищенню; мобільний телефон MEIZU, з сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , мобільний телефон «Redmi-3», Емеі1: НОМЕР_4 , Emei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою НОМЕР_6 , грошові кошти в сумі 630,30 грн., автомобіль «Renault Clio Symbol», 2004 року випуску, н/з НОМЕР_7 слід конфіскувати в дохід держави; гаманець коричневого кольору; зв`язка ключів (від квартири)  3 ключі і брелок; зв`язка ключів (від автомобіля)  1 ключ і брелок, чорнові записи на 4-х арк. залишити обвинуваченому.
		Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		У цьому кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 3 768 грн 24 коп., а саме:
		- за проведення судової почеркознавчої експертизи  1 256 грн 08 коп.;
		- за проведення судової технічної експертизи документів  1 256 грн 08 коп.;
		- за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів  1 256 грн 08 коп.
		З огляду на зазначене, суд вважає, що наявні у кримінальному провадженні витрати, на залучення експертів для проведення судових експертиз у сумі 3 768 грн 24 коп. слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
		Щодо запобіжного заходу
		Згідно ізп.2ч.4ст.374КПК України,у резолютивнійчастині вирокузазначається рішеннящодо заходівзабезпечення кримінальногопровадження,до якихКПК відноситьтакож запобіжнізаходи. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
		Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Ухвалюючи вирок, суд доходить до висновку про відсутність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризику переховування обвинуваченого від суду, та вважає можливим до набуття вироком законної сили залишити ОСОБА_6 запобіжний захід, обраний ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.07.2019 року у вигляді особистого зобов`язання. 
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6  визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.368КК Українита призначитийому покаранняу виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування та посади, пов`язані з наданням публічних послуг на строк 03 (три) роки, з конфіскацією усього належного йому майна.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_6  обчислювати з моменту затримання на виконання цього вироку.
		Запобіжний захід обвинуваченому  ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов`язання залишити в силі до набрання вироком законної сили.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 на грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, номіналом 100 доларів кожна в кількості 10 шт., з наступними серіями та номерами: KB 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A; поліетиленовий пакет жовтого кольору; чорнові записи на 4-х арк.; гаманець коричневого кольору; зв`язку ключів (від квартири), зв`язку ключів (від автомобіля)  1 ключ і брелок; контрольний зразок серветки 3х7 см; змиви з правої руки; серветку 3х7 см; змиви з лівої руки, серветку 3х7 см - скасувати. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 30.05.2019 на автомобіль «Renault Clio Symbol», 2004 року випуску, н/з НОМЕР_7 -залишити в силі до набрання вироком законної сили, для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.05.2019 на грошові кошти в сумі 630,30 грн, мобільний телефон MEIZU з сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , мобільний телефон «Redmi-3», Еmei 1: НОМЕР_4 , Emei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою НОМЕР_6 - залишити в силі до набрання вироком законної сили, для забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
		Речові докази: договір №КРБ/1 від 27.03.2019 на виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; договірна ціна капітального ремонту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року - залишити в матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, номіналом 100 доларів кожна в кількості 10 шт., з наступними серіями та номерами: KB 01261555K, HE 94924879B, KB 70259116F, KB 15457570 H, DC 34288582 A, HL 17937889 F, KG 10666506 A, KK 57328456 C, HB 75185525 B, KF 24748201 A - повернути УСБУ в Житомирської області, як особі, якій такі кошти належать; поліетиленовий пакет жовтого кольору, контрольний зразок серветки 3х7 см, змиви з правої руки, серветку 3х7 см, змиви з лівої руки, серветку 3х7 см - знищити; мобільний телефон MEIZU, з сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , мобільний телефон «Redmi-3», Емеі1: НОМЕР_4 , Emei 2: НОМЕР_5 , з сім-карткою НОМЕР_6 , грошові кошти в сумі 630,30 грн., автомобіль «Renault Clio Symbol», 2004 року випуску, н/з НОМЕР_7 - конфіскувати в дохід держави; гаманець коричневого кольору; зв`язку ключів (від квартири)  3 ключі й брелок; зв`язку ключів (від автомобіля)  1 ключ і брелок, чорнові записи на 4-х арк. - залишити обвинуваченому ОСОБА_6 ..
		Стягнути з  ОСОБА_6  на користь держави судові витрати в сумі 3 768 грн 24 коп., а саме: за проведення судової почеркознавчої експертизи  1 256 грн 08 коп.; за проведення судової технічної експертизи документів  1 256 грн 08 коп.; за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів  1 256 грн 08 коп.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		Головуючий суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...