Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1734/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано судом: 09.09.2024. Зареєстровано: 09.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2024.
Дата набрання законної сили: 03.09.2024
Номер судового провадження: 1326 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 вересня 2024 року                               м. Харків                        Справа № 905/1734/23  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя  Мартюхіна Н.О.,
		за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» (вх. №1326 Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 (рішення ухвалено суддею Демідовою П.В. у приміщенні Господарського суду Донецької області 01.05.2024 об 11:37 год., повний текст складено 02.05.2024, додаткове рішення ухвалено суддею Демідовою П.В. у приміщенні Господарського суду Донецької області 14.05.2024, повний текст складено 14.05.2024) у справі №905/1734/23
		за позовом Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство», м. Краматорськ, Донецька область
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд», м. Краматорськ, Донецька область
		про стягнення заборгованості в сумі 7930511,27 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» про стягнення заборгованості в сумі 7930511,27 грн, з яких: 485222,54 грн - основний борг; 175375,60 грн - пеня; 88040,80 грн - інфляційні втрати; 21178,32 грн - 3% річних; 2636987,56 грн - неустойка; 4523706,45 грн - збитки, заподіяні втратою та пошкодженням майна.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 у справі №905/1734/23 позовну заяву Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» про стягнення заборгованості в сумі 7930511,27 грн задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» 6143314,22 грн, з яких: 370393,35 грн - основний борг; 99257,18 грн- пеня; 70631,48 грн - інфляційні втрати; 16388,05 грн - 3% річних; 1062937,71 грн- неустойка; 4523706,45 грн - збитки, заподіяні втратою та пошкодженням майна, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 92149,71 грн та витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження колісних транспортних засобів в сумі 27112,50 грн, в іншій частині заявлених вимог - відмовлено.
		Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23 заяву Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23239,29 грн, в задоволені іншої частини заяви - відмовлено.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23 в частині задоволення вимог заяви КП «АТП» про ухвалення додаткового рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаної заяви КП «АТП» відмовити в повному обсязі. Також заявник апеляційної скарги просить стягнути з позивача на користь відповідача суму сплаченого судового збору за подання до суду апеляційної скарги у справі №905/1734/23.
		В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що настання форс-мажорних обставин вплинуло на можливість користування орендованим майном та виконання ним зобов`язань за договором зі сплати орендної плати та повернення орендованого майна, тому враховуючи відсутність його вини, останній звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань, а саме: відшкодування збитків, інфляційних нарахувань, неустойки, пені, 3% річних.
		Так, відповідач посилається на те, що спірні автотранспортні засоби з обладнанням згідно з умовами договору № 1 від 04.01.2022 зберігались в складському приміщенні, яке було в користуванні у ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» за адресою: 87400, Донецька область, Маріупольський район, смт. Мангуш, вул. Поштова, буд. 14. Через військову агресію російської федерації представники збройних формувань країни-агресора протиправно заволоділи майном, зокрема, машиною дорожньою комбінованою МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ - 6501С5, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; автотранспортні засоби державний номерний знак НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зазнали пошкоджень в результаті бойових дій, ракетних атак. При цьому, настання даних обставини не є страховим випадком, а отже така подія не може бути підставою для виникнення зобов`язання з виплати страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідач не звертався до страхової компанії. 
		Відповідач також стверджує, що ним невідкладно з моменту, коли стало відомо про неможливість виконання зобов`язань за договором внаслідок впливу форс-мажорних обставин, на адресу КП «АТП» було направлено лист №35 від 20.03.2022, яким повідомлено позивача про настання вищевказаних форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання ТОВ «Компанія Містдорбуд» обов`язків за договором. В свою чергу, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги вказаний лист, зробивши висновок, що відповідач керуючись нормами, що регулюють відносини, пов`язані з настанням форс-мажорних обставин, звертався до позивача з заявою про звільнення від сплати орендної плати. 
		Проте, як стверджує заявник апеляційної скарги, в даному листі відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин з метою звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків за договором, а також враховуючи положення ст. 762 ЦК України, просив звільнити від сплати орендної плати, зокрема, за договором оренди №5 від 13.07.2021, за автотранспортні засоби з обладнанням, користування якими ТОВ «Компанія Містдорбуд» було неможливим. Таким чином, лист №35 містить дві самостійних заяви: повідомлення про настання форс-мажорних обставин та про звільнення ТОВ «Компанія Містдорбуд» від сплати орендної плати.
		Крім того, на думку відповідача, місцевим господарським судом не досліджено та не надано належної правової оцінки договору №1 від 04.01.2022, укладеного між ТОВ «Компанія Містдорбуд» та ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», яким не передбачено підписання актів приймання-передачі.
		Обґрунтовуючи підстави скасування додаткового рішення, відповідач зазначає, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною рішення суду, нерозривно пов`язано з результатом вирішення спору по суті і не може існувати окремо, у зв`язку з чим у разі скасування рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 підлягає скасуванню і додаткове рішення про розподіл судових витрат. 
		23.05.2024 від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії договору оренди №1 від 15.04.2021.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» на рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 09.07.2024.
		17.06.2024 від Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» надійшов відзив на апеляційну скаргу та заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» у сумі 6285576,43 грн, які обліковуються на поточних рахунках в банках, в тому числі в АТ Комерційний індустріальний банк (м. Київ), МФО 322540 (документи сформовані в системі «Електронний суд»).
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» про забезпечення позову.
		27.06.2024 від ТОВ «Компанія Містдорбуд» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких товариство просило долучити до матеріалів справи, зокрема, лист слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях №78/2/13-2938нт від 26.06.2024.
		Згідно з розпорядженням Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 у зв`язку відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
		Відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
		08.07.2024 від КП «Автотранспортне підприємство» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач заперечував проти долучення до матеріалів справи нових доказів.
		09.07.2024 від ТОВ «Компанія Містдорбуд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що відповідачем з адвокатом Сушком О.П. укладено договір про надання правової допомоги №0807/24 від 08.07.2024 та необхідність адвокату ознайомитись з матеріалами справи та здійснити належну підготовку до розгляду справи. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024, з урахуванням ухвали суду від 10.07.2024 про виправлення описки, оголошено у судовому засіданні перерву до 13.08.2024; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати суду оригінали листа вих. №35 від 20.03.2022, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» та адресованого Комунальному підприємству «Автотранспортне підприємство», а також опису вкладення до 0210512688769 та поштової накладної 0210512688769 від 22.03.2022.
		15.07.2024 від ТОВ «Компанія Містдорбуд» надійшли пояснення по справі, в яких товариство повідомляло, що працівники товариства у зв`язку з військовими діями, та небезпекою для їх життя та здоров`я тимчасово перебували поза межами міста Краматорськ Донецької області, де знаходиться офісне приміщення ТОВ «Компанія Містдорбуд». В результаті порушення процесу документообігу втрачено оригінали витребуваних документів. Однак, відповідач вживає всіх необхідних заходів для встановлення їх місцезнаходження, а саме встановлює контакт з працівниками, з якими припинено трудові відносини, перевіряє документи, передані в архів. При цьому відповідач просить суд взяти до уваги те, що КП «АТП», як додаток до позовної заяви було надано копію листа ТОВ «Компанія Містдорбуд» № 43 від 20.10.2022, на якому зазначено: «У доповнення до листа від 20 березня 2022 року № 35», який був отримай в.о. директора КП «АТП» нарочно 26.10.2022, що свідчить про його обізнаність та попереднє отримання листа №35 від 20.03.2022.
		06.08.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначав, що після отримання листа 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях №78/2/13-2938нт від 26.06.2024 відповідач звернувся до Донецької торгово-промислової палати з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідач отримав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-24-1484, який він просив долучити до матеріалів справи.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 відкладено розгляд справи на 03.09.2024.
		30.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12022052390000938).
		У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Також, представник відповідача просила долучити до матеріалів справи копії: договору оренди №1 від 15.04.2021, листа 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях №78/2/13-2938нт від 26.06.2024, сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-24-1484 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12022052390000938).
		Представник позивача проти апеляційної скарги та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів заперечувала. 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
		13.07.2021 між КП «Автотранспортне підприємство» (орендодавець) та ТОВ «Компанія Містдорбуд» (орендар) укладено договір оренди №5 майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області (далі - договір), який складається зі змінюваних умов договору (розділ А договору) та незмінюваних умов договору. 
		Пунктами 3.1.1 та 3.2.1 договору сторонами визначено адреси їх електронної пошти, на які надсилаються офіційні повідомлення за договором (електронна пошта орендодавця: ІНФОРМАЦІЯ_1, електронна пошта орендаря: ІНФОРМАЦІЯ_2).
		Згідно з п.4.1 розділу А договору інформація про об`єкт оренди - індивідуально визначене майно, передбачена додатком №1 до договору.
		Пунктом 6.1 розділу А договору передбачено, що балансова залишкова вартість майна (частина 1 статті 8 Закону) складає без ПДВ 6276649,48грн 
		Страхова сума, сума яка дорівнює балансовій залишковій вартості майна, складає без ПДВ 6276649,48грнн. (п.6.2.1 розділу А договору).
		Орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, за базовий місяць 30.11.2020 року. Сума, грн, без ПДВ 64500,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.9.1 розділу А договору).
		Розмір авансового орендного платежу складає 2 (дві) місячні орендні плати, сума, грн, без ПДВ 129000,00 грн (п.10.1 розділу А договору). Сума забезпечувального депозиту: 2 дві місячні орендні плати, але в будь-якому випадку у розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної заробітної плати станом на перше число місяця, в якому укладається цей договір: сума, грн, без ПДВ 129000,00 грн (п.11 розділу А договору). 
		Цей договір діє з 13.07.2021 по 14.07.2022 включно (п.12.1 розділу А договору).
		Відповідно до п. 1.1. незмінюваних умов договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов. 
		Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно із підписанням цього договору. Передача майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, визначеною у пункті 6.2 умов (пункти 2.1, 2.2 незмінюваних умов договору оренди).
		Пунктом 3.1 незмінюваних умов договору оренди передбачено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування обладнання). Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із надавачами таких послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
		Відповідно до п. 3.2. незмінюваних умов договору оренди, орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць (визначений відповідно до пункту 9.1 умов) і датою підписання акта приймання-передачі минуло більше ніж один повний календарний місяць, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць; орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
		Орендар сплачує оренду плату за звітний місяць до 5 того числа місяця наступного за звітним. У випадку якщо граничний термін оплати випадає на вихідний день, оплата орендної плати здійснюється у перший робочій банківський день, після настання граничного терміну. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця. Орендодавець виставляє рахунок на загальну суму орендної плати, із зазначенням орендної плати, ПДВ нараховується на загальну суму орендної плати згідно з чинним законодавством. Орендар сплачує орендодавцю належну йому частину орендної плати разом із ПДВ, нарахованим на загальну суму орендної плати. Орендодавець надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати платежу. Протягом 5 робочих днів після закінчення поточного місяця оренди орендодавець передає акт виконаних робіт на надання орендних послуг. У дату укладання цього договору або до такої дати орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж за кількість місяців та у розмірі, зазначеному у пункті 10 умов (пункти 3.3.- 3.5 незмінюваних умов договору оренди).
		Згідно з п.4.1 незмінюваних умов договору оренди, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний: протягом 3 робочих днів повернути орендоване майно орендарю відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна, в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або здійснено капітальний ремонт - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендарю орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна із оренди, пеню нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на такі випадки погіршення стану або втрати орендованого майна) або в разі демонтажу або іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.
		Пунктами 4.2, 4.4, 4.5 незмінюваних умов договору оренди передбачено, що протягом 3 робочих днів з моменту припинення або розірвання цього договору орендодавець зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором, в акті повернення з оренди орендованого майна. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. Якщо орендар не повертає майно після отримання від орендодавця примірників акта повернення з оренди орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
		Відповідно до п.п.4.6, 4.7 незмінюваних умов договору оренди, з метою виконання зобов`язань орендаря за цим договором, в день підписання цього договору орендар сплачує на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 умов. Орендодавець повертає забезпечувальний депозит орендарю протягом 5 робочих днів після отримання від орендаря примірника акту повернення з оренди орендованого майна, підписаного без зауважень, або здійснює вирахування сум, визначених у пункті 4.9 цього договору, у випадку наявності зауважень орендодавця.
		Орендодавець не пізніше п`ятого робочого дня з моменту отримання від орендаря примірнику акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов`язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов`язань орендаря у такій черговості: у першу чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати пені (п. 3.8 цього договору); у другу чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати неустойки (п. 4.5 цього договору); у третю чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати частини орендної плати; у четверту чергу погашаються зобов`язання орендаря з компенсації суми збитків, завданих орендованому майну; у п`яту чергу погашаються зобов`язання орендаря зі сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших не виконаних орендарем зобов`язань за цим договором. Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишалась після здійснення вирахувань, передбачених цим пунктом (п. 4.9 незмінюваних умов договору оренди).
		Орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правила пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.6.2 незмінюваних умов договору оренди).
		Орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня укладення цього договору застрахувати майно на суму не менше, ніж зазначено у пункті 6.2 умов, на користь орендодавця; щорічно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору майно було застрахованими, і надавати орендодавцю по одному екземпляру договору страхування і доказів сплати страхового платежу (п.7.1незмінюваних умов договору оренди).
		Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1 незмінюваних умов договору оренди).
		Відповідно до п.12.2 незмінюваних умов договору оренди, умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. 
		Згідно з п. 12.11 незмінюваних умов договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна. 
		У додатку №1 до договору оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області №5 від 13.07.2021 визначено перелік майна, яке передається в оренду відповідно до результатів електронного аукціону №UA-PS-2021-05-31-000057-3 від 01 липня 2021 року, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області: 
		- машина дорожня комбінована МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, марки (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі): НОМЕР_5 , державний номерний знак:  НОМЕР_3 ; 
		- машина дорожня комбінована МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, марки (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі): НОМЕР_6 , державний номерний знак:  НОМЕР_2 ; 
		- машина дорожня комбінована МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, марки (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі): НОМЕР_7 , державний номерний знак:  НОМЕР_4 .
		13.07.2021, згідно актів приймання передачі транспортних засобів по договору оренди №5 від 13.07.2021, орендодавець передав, а орендар прийняв обумовлені договором транспортні засоби.
		КП «Автотранспортне підприємство» звернулось до ТОВ «Компанія Містдорбуд» з листом вих.№27 від 15.02.2022, в якому зазначало про порушення орендарем умов договору оренди майна, а саме не здійснення орендних платежів, у зв`язку з чим вимагало сплати пені у розмірі 816,36 грн., нарахованої на підставі п.3.8 розділу 3 договору.
		22.03.2022 між сторонами складено акт повернення майна з оренди транспортних засобів по договору оренди №5 від 13.07.2021, відповідно до якого ТОВ «Компанія Містдорбуд» передало, а КП «Автотранспортне підприємство» прийняло машину дорожню комбіновану МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, державний номерний знак  НОМЕР_4 , помаранчевого кольору (одна одиниця), разом з обладнанням за переліком, при цьому піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал 1шт, задній борт кузова 1 шт - відсутні.
		20.06.2022 КП «Автотранспортне підприємство» направило на електронну адресу ТОВ «Компанія Містдорбуд» лист вих.№22/а від 17.06.2022, в якому повідомило про припинення договору оренди №5 від 13.07.2021 - 14.07.2022 на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений законом строк. Також, позивач повідомляв про необхідність повернення орендованого майна з оренди 15.07.2022 та просив забезпечити огляд транспортних засобів переданих в оренду для складання відповідного акту приймання - передачі, у зв`язку з чим з метою уникнення непорозумінь просив письмово повідомити про місце, час та дату огляду орендованого майна представниками КП «АТП», з обов`язковою участю уповноважених осіб відповідача. Крім того позивач вимагав у строк до 15.07.2021 сплатити суму заборгованості з орендної плати в розмірі 349285,39грн, яка виникла на 31.04.2022. 
		10.07.2022 позивач направив на електронну адресу відповідача лист за вих.№33/а від 09.07.2022, в якому повідомив про необхідність повернення орендованого майна з оренди 15.07.2022, у зв`язку з закінченням строку дії договору та зазначив про обов`язки відповідача, передбачені умовами розділу 4 договору.
		19.07.2022 позивачем направлено на електронну адресу відповідача лист за вих.№36/а від 19.07.2022, аналогічний за змістом попередньому листу від 09.07.2022.
		26.07.2022 сторонами складено акт повернення майна з оренди транспортних засобів по договору оренди №5 від 13.07.2021, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв машину дорожню комбіновану МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, державний номерний знак  НОМЕР_3 , помаранчевого кольору (одна одиниця), разом з обладнанням за переліком, при цьому відсутні: піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал 1шт, лопата штикова 1шт, проблисковий маяк 2 шт, додаткові габаритні світловідбиваючі покажчики 2шт, насос шестерний 1шт, тяга металева чорного кольору з двома отворами під кріплення, інструкція з експлуатації 1шт, інструкція з діагностики 1 шт, керівництво з експлуатації 1шт, сервісна книга 1шт, автомобільний паспорт 1шт, задній борт кузова 1шт, інструкція із експлуатації систем управління мікрокліматом 1шт, інструкція з експлуатації підігрівача передпускового дизельного 1шт, інструкція з експлуатації щиту покажчиків електромеханічний 1шт, ключ запалення 2шт - в наявності тільки 1шт.
		Позивачем складено акти наданих послуг та рахунки на оплату на загальну суму 485222,54грн, а саме: №15 від 28.02.2022 на суму 82402,21грн, №22 від 31.03.2022 на суму 86110,31грн, №29 від 30.04.2022 на суму 88779,73грн, №36 від 31.05.2022 на суму 91176,78грн, №43 від 30.06.2022 на суму 94003,26грн, №56 від 31.08.2022 (за період з 01.07.2022 по 14.07.2022) на суму 42750,25грн. Вказані акти направленні на електронну адресу відповідача 31.05.2022,19.07.2022, 29.12.2022 та 01.03.2023. Також, вказані акти та рахунки, а також акт звірки взаємних розрахунків за період лютий - листопад 2022 року направлені на юридичну адресу відповідача 02.05.2023.
		29.07.2022 позивач на електронну адресу відповідача направив лист за вих.№38/а від 29.07.2022, в якому вимагав у строк до 01.09.2022 сплатити грошові кошти (заборгованість з орендної плати) в сумі 348469,03 грн та пеню в розмірі 816,36грн станом на 31.04.2022 року. 
		Листом за вих.№40/а від 29.07.2022 позивач повідомив відповідача про виявленні недоліки на момент складання акту повернення з оренди та огляду транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Також зазначив, що не були надані для огляду та передачі з оренди: машина дорожня комбінована МДКЗ-17-07, державний номерний знак НОМЕР_2 та машина дорожня комбінована МДКЗ-17-07, державний номерний знак НОМЕР_4 . Позивач наполягав на поверненні орендованого майна та усуненні недоліків протягом п`яти календарних днів відповідно до акту повернення. 
		ТОВ «Компанія Містдорбуд» листом №43 від 20.10.2022 повідомило позивача, що через військову агресію рф товариство втратило контроль, зокрема, над автомобілем дорожнім комбінованим з піскорозкидальним обладнанням СБМ МДКЗ 17-07, д.н.з.  НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , який знаходився у його володінні та користуванні відповідно до договору №5 від 13.07.2021, про звернення 08.10.2020 з повідомленням про вчинення злочину до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та реєстрацію кримінального провадження від 08.10.2022 №12022052390000938 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України. Відповідач повідомляв, що подальше володіння та користування вказаним автомобілем є неможливим. Крім того, у листі відповідач зазначав, що ведення бойових дій на території Донецької області та анексія населених пунктів області унеможливили подальше ведення відповідачем комерційної діяльності. З урахуванням викладеного, відповідач просив звільнити від плати за оренду транспортним засобом у зв`язку зі змінами у соціально-економічному становищі країни, що негативно вплинули на здатність продовжувати її сплату. Вказаний лист отриманий позивачем 26.10.2022.
		У грудні 2023 КП «АТП» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ «Компанія Містдорбуд» на свою користь 7930511,27 грн., з яких: 485222,54 грн. - заборгованість з орендної плати, 175375,60 грн. - пеня (сума за вирахуванням забезпечувального депозиту), 88040,80 грн. - інфляційні втрати, 3% річних - 21178,32 грн., 2636987,56 грн. - неустойка, 4523706,45 грн. - збитки, заподіяні втратою та пошкодженням майна. 
		Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав таке.
		Станом на 24.02.2022 автотранспортні засоби з обладнанням знаходились на території Донецької області, Маріупольський район у смт. Мангуш відповідно до договору №1 від 04.01.2022, укладеного між ТОВ «Компанія Містдорбуд» та ТОВ «Перша українська дорожньо-будівельна компанія» про надання послуг техніки. Через військову агресію російської федерації відповідачем втрачено контроль, зокрема, над машиною дорожньою комбінованою МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ - 6501С5, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак  НОМЕР_2 , а також обладнанням до машини дорожньої комбінованої МДКЗ-17, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_10 , державний номерний знак  НОМЕР_3 (піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал -1 шт., лопата штикова - 1 шт., проблисковий маяк - 2 шт., додаткові габаритні світловідбиваючі показчики - 2 шт., насос шестерний - 1 шт., тяга металева чорного кольору з двома отворами під кріплення, ключ запалення - 1 шт., інструкція з експлуатації - 1 шт., інструкція з діагностики - 1 шт., керівництво з експлуатації - 1 шт., сервісна книга - 1 шт., автомобільний паспорт - 1 шт., задній борт кузова - 1 шт., інструкція з експлуатації системи управління мікрокліматом - 1 шт., інструкція з експлуатації підігрівача передпускового дизельного - 1 шт., інструкція з експлуатації щиту показчиків електромеханічний - 1 шт.); та обладнанням до машини дорожньої комбінованої МДКЗ-17, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_11 , державний номерний знак  НОМЕР_4 . (піскорозкидальне обладнання - 1 комплект, швидкісний відвал - 1 шт., задній борт кузова - 1 шт.). Окрім того автотранспортні засоби державний номерний знак НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зазнали пошкоджень в результаті бойових дій, ракетних атак.
		Відповідач стверджував, що невідкладно з моменту, коли стало відомо про неможливість виконання зобов`язань за договором, внаслідок впливу форс-мажорних обставин, на адресу КП «АТП» було відправлено лист № 35 від 20.03.2022, яким повідомлено останнього про настання форс-мажорних обставин. Окрім того, даний лист є заявою на звільнення ТОВ «Компанія Містдорбуд» від сплати орендної плати у зв`язку з неможливістю подальшого володіння та користування вищевказаними автотранспортними засобами з обладнанням. В подальшому сторонами досягнуто домовленості щодо повернення транспортних засобів, за результатами якої машина з державним номерним знаком НОМЕР_4 повернута 22.03.2022, машина з державним номерним знаком НОМЕР_3 повернута 26.07.2022, про що було складено відповідні акти повернення майна. 
		Водночас, враховуючи те, що дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження та повернення автотранспортного засобу з обладнанням державний номерний знак НОМЕР_2 , а також обладнання до автотранспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_3 та обладнання до автотранспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_4 спільно з КП «АТП» не дали результату, ТОВ «Компанія Містдорбуд» 08.10.2022 звернулося із повідомленням про вчинення злочину до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Органом досудового розслідування зареєстровано кримінальне провадження від 08.10.2022 №12022052390000938 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України, про що листом №43 від 20.10.2022 відповідач повідомив позивача та повторно просив звільнити від сплати орендної плати.
		Також, відповідач зазначав, що позивачем здійснено невірний розрахунок заборгованості з орендної плати, адже частину майна було повернуто останньому, відповідно до акту повернення майна від 22.03.2022, що мало б наслідком зменшення розміру орендної плати.
		Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з такого. 
		З наданих позивачем актів та рахунків вбачається, що за період лютий - липень 2022 (по 14.07.2022) сума орендної плати з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, яка підлягала сплаті відповідачем складає 485222,54грн. Матеріали справи містять акти про повернення 2 машин дорожніх комбінованих МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5 з державним номерним знаком НОМЕР_3 та НОМЕР_4 26.07.2022 та 22.03.2022 відповідно, машина дорожня комбінована МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5 з державним номерним знаком НОМЕР_2 станом на теперішній час не повернута. Машина з державним номерним знаком НОМЕР_3 повернута відповідачем після закінчення строку дії договору, а машина з державним номерним знаком НОМЕР_4 повернута позивачу до закінчення строку дії договору, а саме 22.03.2022.
		Посилання відповідача на положення ч.6 ст.762 ЦК України щодо звільнення від орендної плати за період починаючи з 20 березня 2022 року по 14 липня 2022 року у зв`язку з неможливістю подальшого володіння та користування автотранспортними засобами з обладнанням, суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки відповідачем не доведено ані обставин неможливості використання зазначеного ним обладнання та машини, ані факту їх заволодіння третіми особами. Стосовно неможливості використання 2 машин дорожніх комбінованих МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5 з державним номерним знаком НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , суд зауважив, що факт їх повернення орендодавцю, відповідно до актів, які містяться в матеріалах справи, свідчить про володіння вказаним майном та можливість користування ними, доказів протилежного відповідачем не надано. 
		Щодо посилання відповідача на те, що лист №35 від 20.03.2022 є заявою на звільнення від сплати орендних платежів у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, суд з посиланням на Закон України «Про поштовий зв`язок» та Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 №270 зазначив, що з наданої копії опису про відправлення листа №35 від 20.03.2022 неможливо встановити чи нанесений відбиток календарного штемпеля з датою належить оператору надання послуг «Укрпошта» та взагалі чи є вказане відбитком. Відповідачем не надано фіскальний чек в підтвердження надання послуг зв`язку, а надана накладна «приймання» не містить назви оператора поштового зв`язку в розділі з номером документу, що ставить під сумнів складення накладної оператором, приймання та відправлення спірного листа позивачу. Враховуючи зазначене, суд не прийняв надані відповідачем копії опису та накладної в якості доказів в підтвердження направлення листа №35 від 20.03.2022 позивачу. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що незалежно від наявності або відсутності доказів направлення зазначеного листа, положення ст.617 ЦК України передбачають звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання у випадку настання форс-мажорних обставин, а не від виконання самого зобов`язання, при цьому сторони мають право самостійно визначити такі умови при укладенні договору. Проте, укладений між сторонами договір оренди №5 від 13.07.2021 не містить положень щодо можливості звільнення або відкладення строку виконання зобов`язань за спірним договором у випадку настання форс-мажорних обставин, тож направлення такого листа відповідачем позивачу не є підставою для звільнення від сплати орендних платежів в розумінні норм чинного законодавства. 
		Водночас, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо необхідності кратного зменшення розміру орендної плати, у зв`язку з поверненням машини з державним номерним знаком НОМЕР_4 , оскільки вказане майно було повернуто 22.03.2022, тобто до закінчення строку дії договору. Суд врахував, що укладаючи договір оренди, сторони не визначили орендну плату щодо кожного об`єкту оренди. Проте, враховуючи збіг типу та моделей машин - об`єктів оренди, суд вважав справедливим розрахувати орендну плату щодо кожної з них в рівних частках. Отже, враховуючи зазначене загальна сума заборгованості з орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача складає 370393,35грн, сума 3% річних - 16388,05грн, сума інфляційних втрат - 70631,48грн, сума пені складає 99257,18 грн (з вирахуванням забезпечувального депозиту).
		Щодо неустойки за неповернення майна після закінчення строку дії договору в розмірі 2636987,56грн за період з 20.07.2022 по 31.10.2023, суд першої інстанції зазначив, що при розрахунку неустойки позивачем не враховано факту часткового повернення відповідачем орендованого майна. Суд зауважив, що повернення 22.03.2022 машини з державним номерним знаком НОМЕР_4 свідчить про відсутність підстав для нарахування неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 20.07.2022 по 31.10.2023, крім того оскільки машина з державним номерним знаком НОМЕР_3 повернута позивачу 26.07.2022, нарахування неустойки за вказаною машиною має бути здійснено тільки за період з 20.07.2022 по 25.07.2022. Виходячи із зазначеного, за підрахунком суду, сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1062937,71грн, з розрахунку подвійної орендної плати за період з 20.07.2022 по 25.07.2022 за дві машини, та з 26.07.2022 по 31.10.2023 - одна машина. 
		Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення збитків, які заподіяні втратою та пошкодженням майна в сумі 4523706,45грн.
		Місцевий господарський суд зауважив, що крім заяв про загальновідомі обставини військової агресії, відповідач не надав жодного доказу, який би свідчив про їх вплив на зобов`язання відповідача щодо сплати орендної плати, збереження та повернення майна, а отже не спростовував вину за втрату та пошкодження майна.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 7930511,27 грн. 
		Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. 
		Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
		Згідно зі ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до положень ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. 
		Приписами статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.
		При цьому, пунктом 12.4 незмінюваних умов договору оренди передбачено, що орендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, має звернутись до орендодавця за 3 місяці до закінчення строку дії договору із заявою  та відповідними документами за переліком. 
		Пунктом 12.5 незмінюваних умов договору оренди передбачено, що договір припиняється з підстав передбачених частиною першою статті 24 Закону, і при цьому якщо підставою припинення договору є закінчення строку на який він укладений, то договір вважається припиненим з цієї підстави з дати закінчення строку, на який він був укладений.
		Матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернення орендаря до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору, у зв`язку з чим вказаний договір є припиненим з 15.07.2022 року в умовах вимог позивача про повернення майна.
		З наданих позивачем актів та рахунків вбачається, що за період лютий - липень 2022 року (по 14.07.2022) сума орендної плати з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, яка підлягала сплаті відповідачем складає 485222,54грн. 
		Колегія суддів враховує, що укладаючи договір оренди, сторони не визначили орендну плату щодо кожного з автомобілей. Проте, враховуючи збіг типу та моделей машин - об`єктів оренди, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим буде проводити розрахунок орендної плати щодо кожної з них в рівних частках.
		Як свідчать матеріали справи, 22.03.2022, тобто до закінчення строку дії договору, відповідачем згідно акту повернення майна з оренди транспортних засобів по договору оренди №5 від 13.07.2021 повернуто позивачу машину дорожню комбіновану МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, державний номерний знак  НОМЕР_4 , помаранчевого кольору (одна одиниця), разом з обладнанням за переліком; піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал 1шт, задній борт кузова 1 шт. - відсутні.
		Після закінчення строку договору, 26.07.2022 відповідачем, згідно акту повернення майна з оренди транспортних засобів по договору оренди №5 від 13.07.2021 повернуто позивачу машину дорожню комбіновану МДКЗ 17-07, з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5, державний номерний знак  НОМЕР_3 , помаранчевого кольору (одна одиниця), разом з обладнанням за переліком; відсутні: піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал 1шт, лопата штикова 1шт, проблисковий маяк 2 шт, додаткові габаритні світловідбиваючі покажчики 2шт, насос шестерний 1шт, тяга металева чорного кольору з двома отворами під кріплення, інструкція з експлуатації 1шт, інструкція з діагностики 1 шт, керівництво з експлуатації 1шт, сервісна книга 1шт, автомобільний паспорт 1шт, задній борт кузова 1шт, інструкція із експлуатації систем управління мікрокліматом 1шт, інструкція з експлуатації підігрівача передпускового дизельного 1шт, інструкція з експлуатації щиту покажчиків електромеханічний 1шт, ключ запалення 2шт - в наявності тільки 1шт.
		Доказів повернення машини дорожньої комбінованої МДКЗ 17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5 з державним номерним знаком  НОМЕР_2  сторонами не надано. 
		Як зазначає відповідач, листом №35 від 20.03.2022 позивач був повідомлений про настання форс-мажорних обставин, які впливають на виконання ним обов`язків за договором; також вказаний лист є заявою про звільнення від сплати орендної плати, у зв`язку з неможливістю подальшого володіння та користування вищевказаними автотранспортними засобами з обладнанням, у зв`язку з проведенням активних бойових дій, змінами у соціально-економічному становищі країни, що вплинули на здатність продовжувати сплачувати орендну плату, а також враховуючи те, що майном неможливо користуватися через обставини, за які відповідач не відповідає. 
		В матеріалах справи міститься копія листа відповідача №35 від 20.03.2022. На підтвердження обставин направлення вказаного листа позивачу відповідачем надано копії опису вкладення та накладної від 22.03.2022.
		В свою чергу, позивач стверджує, що не отримував такого листа та взагалі ставить під сумнів надані відповідачем копії вказаних доказів посилаючись на п. 6 ст. 91 ГПК України, звертаючи увагу, що їх оригінали суду не надавалися, а відповідачем навіть не зазначено про те, що він їх має.
		Суд першої інстанції з посиланням на Закон України «Про поштовий зв`язок» та Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 №270 враховуючи, що відповідачем не надано фіскальний чек в підтвердження надання послуг зв`язку, а надана накладна «приймання» не містить назви оператора поштового зв`язку в розділі з номером документу, що ставить під сумнів складення накладної оператором, приймання та відправлення спірного листа позивачу не прийняв надані відповідачем копії опису та накладної в якості доказів в підтвердження направлення листа №35 від 20.03.2022 позивачу.
		Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що оригінал письмового доказу не був поданий відповідачем, а позивач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, ухвалою від 09.07.2024 (з урахуванням ухвали суду від 10.07.2024) зобов`язав ТОВ «Компанія Містдорбуд» протягом п`яти днів з моменту її отримання надати суду оригінали листа вих. №35 від 20.03.2022, складеного ТОВ «Компанія Містдорбуд» та адресованого Комунальному підприємству «Автотранспортне підприємство», а також опису вкладення до 0210512688769 та поштової накладної 0210512688769 від 22.03.2022.
		Проте, відповідачем на виконання ухвали суду не було надано оригінали вказаних документів з посиланням на те, що вони були втрачені через обставини широкомасштабної військової агресії російської федерації на територію України. 
		Зважаючи на те, що позивач ставить під сумнів факт направлення йому листа №35 від 20.03.2022 та надані відповідачем копії опису вкладення до цінного листа та поштової накладної 0210512688769 від 22.03.2022, то ненадання оригіналів цих доказів відповідачем на вимогу суду має наслідком неврахування таких доказів судом відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України.
		Апеляційний господарський суд звертає увагу, що суд першої інстанції при розрахунку заборгованості з орендної плати врахував обставини повернення одного транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_4 - 22.03.2022 та дійшов обґрунтованого висновку, що орендна плата підлягає перерахунку з урахуванням періоду користування нею, а саме за лютий та березень 2022 року (по 21.03.2022).
		Стосовно посилань відповідача про наявність підстав для звільнення його від сплати орендної плати відповідно ч.6 ст. 762 ЦК України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегія суддів зазначає таке.
		Стаття 762 ЦК України не встановлює вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
		Підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
		Відтак, для звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
		Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
		При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
		При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.
		Так, відповідач посилається на те, що неможливість використання орендованого майна обумовлена тим, що представники збройних формувань країни-агресора протиправно заволоділи машиною з державним номерним знаком НОМЕР_2 , а також обладнанням до машин з державними номерними знаками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
		Проте, колегія суддів враховує, що відповідачем не доведено обставин вибуття з його володіння та неможливість користування іншим орендованим майном в період дії договору.
		При цьому, сам факт повернення орендодавцю двох автотранспортних засобів з державними номерними знаками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 свідчить про володіння вказаним орендованим майном та можливість користування ним. При цьому, доказів протилежного відповідачем не надано. Як вже зазначалось, машина з державним номерним знаком НОМЕР_4 була повернута позивачу 22.03.2022 у м. Краматорськ до закінчення строку дії договору, при цьому відповідачем не доведено неможливість повернення у той же день іншого орендованого майна. Крім того, машина з державним номерним знаком НОМЕР_3 повернута позивачу 26.07.2022 у м. Черкаси після закінчення строку дії договору, що також свідчить про володіння та можливість користування цим орендованим майном в період дії договору.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, у розмірі 370393,35грн, а саме: 82402,21грн - за лютий 2022, 76851,12грн - за березень 2022; 59186,49грн - за квітень 2022; 60784,52грн - за травень 2022; 62668,84грн - за червень 2022; 28500,17грн - за липень 2022 (по 14.07.2022). 
		Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 21178,32грн за період з 07.03.2022 по 31.10.2023 та інфляційні втрати в сумі 88040,80 грн за період з 07.03.2022 по 31.10.2023.
		Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є невірним, оскільки позивачем неправильно визначено періоди прострочення грошового зобов`язання за заборгованістю за лютий та травень 2022 року. Крім того, як було встановлено судом, сума заборгованості зі сплати орендних платежів, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 370393,35грн.
		Отже, обґрунтованою до стягнення сумою 3% річних є 16388,05 грн, а саме за: лютий 2022 - 4083,99 грн (з 08.03.2022 по 31.10.2023); березень 2022 - 3625,69 грн (з 06.04.2022 по 31.10.2023); квітень 2022 - 2646,37грн (з 06.05.2022 по 31.10.2023); травень 2022 - 2557,95грн (з 07.06.2022 по 31.10.2023); червень 2022 - 2487,87 грн (з 06.07.2022 по 31.10.2023); липень 2022 - 986,18 грн (з 06.09.2022 по 31.10.2023). 
		Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
		Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
		З урахуванням вказаних положень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 70631,48 грн, а саме за: лютий 2022 - 22847,47грн, березень 2022 - 17081,37 грн, квітень 2022 - 10979,97 грн, травень 2022 - 9381,93грн, червень 2022 - 7497,61 грн, липень 2022 - 2843,13 грн. 
		Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 175375,60грн за період з 07.03.2022 по 31.10.2023. 
		Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.8 незмінюваних умов договору оренди). Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції (п.3.10 незмінюваних умов договору оренди).
		З розрахунку позивача вбачається, що сума пені за період з 07.03.2022 по 31.10.2023 складає 330175,60грн, проте вона частково погашена за рахунок забезпечувального депозиту, внесеного відповідачем на виконання умов договору в сумі 154800,00грн.
		Так, відповідно до пунктів 4.6, 4.8, 4.9 договору оренди, в день його підписання орендар зобов`язаний перерахувати на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в сумі 129000,00грн, а також суму ПДВ, при цьому орендодавець має право залишити такий депозит у себе у разі відмови орендаря від підписання акту повернення майна з оренди або у разі створення перешкод для безперешкодного доступу до майна представників орендаря. В такому випадку сума депозиту зараховується в рахунок погашенні пені в першу чергу.
		Судом встановлено, що відповідачем повернуто орендоване майно частково під час дії договору та частково після закінчення строку його дії, при цьому один транспортний засіб не повернутий взагалі. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вказаних умов договору та у позивача виникло право на залишення забезпечувального депозиту та часткового погашення за його рахунок заборгованості у відповідній черговості.
		Як вже було встановлено судом, позивач невірно визначив період прострочення грошового зобов`язання за лютий та травень 2022 року, що також відображено в розрахунку пені. Крім того, сума основного боргу, яка підлягає стягненню, є меншою ніж заявлена позивачем, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 99257,18 грн (з урахуванням зарахування забезпечувального депозиту в сумі 154800,00грн на погашенні пені).
		Стосовно заявленої до стягнення суми неустойки за неповернення майна після закінчення строку дії договору в розмірі 2636987,56грн за період з 20.07.2022 по 31.10.2023, колегія суддів зазначає таке. 
		Відповідно до положень ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
		Умовами договору передбачено, що у випадку неповернення орендарем майна після отримання від орендодавця примірників акту повернення майна з оренди, орендар має сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору. При цьому, майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами відповідного акту повернення.
		Як встановлено судом, строк дії договору закінчився 15.07.2022. Позивачем нараховано неустойку в розмірі 2636987,56грн за період з 20.07.2022 по 31.10.2023 із розрахунку подвійного розміру орендної плати, встановленої договором, без врахування повернення частини майна. Повернення 22.03.2022, тобто до закінчення строку дії договору, машини з державним номерним знаком НОМЕР_4 свідчить про відсутність підстав для нарахування неустойки в розмірі подвійної орендної плати за її неповернення у період з 20.07.2022 по 31.10.2023. Крім того, оскільки машина з державним номерним знаком НОМЕР_3 повернута позивачу 26.07.2022, нарахування неустойки за вказаним об`єктом має бути здійснено тільки за період з 20.07.2022 по 25.07.2022.
		Стосовно нарахування неустойки за неповернення автотранспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає таке. 
		Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).
		Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
		Отже, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
		Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово зазначав, що орендоване майно відповідно до договору №1 від 04.01.2022 знаходилось на території Маріупольського району Донецької області, яка з березня 2022 року є тимчасово окупованою територію; над частиною орендованого майна ним було втрачено контроль, у зв`язку з чим 08 жовтня 2022 року він звернулося із повідомленням про вчинення злочину до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області; органом досудового розслідування зареєстровано кримінальне провадження від 08.10.2022 №12022052390000938 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 438 Кримінального кодексу України. У зв`язку з чим, відповідач зазначав, що не може бути притягнутий до відповідальності за неналежне виконання договору, оскільки вказані ним обставини є форс-мажорними.
		Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст. 617 ЦК України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		За загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
		До матеріалів справи відповідачем надано, зокрема, договір про послуги спецтехніки №1 від 04.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша українська дорожньо-будівельна компанія» (замовник), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за заявкою замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом) або усно, протягом визначеного в договорі строку надавати послуги щодо експлуатації будівельних машин та механізмів з обладнанням (надалі по тексту - техніка), зазначених в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною, без екіпажу, технічно-справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги (п.1.1 договору). Місце зберігання техніки визначене сторонами в складському приміщенні замовника за адресою: 87400, Донецька область, Маріупольський район, смт. Мангуш, вулиця Поштова, буд.14, яке знаходиться у користуванні у ТОВ «ПУДБК» відповідно до договору оренди від 16 вересня 2021 №3, укладеного з Комунальним підприємством «Мангушське управління комунальними підприємствами» (п. 1.4 договору). Відповідно до п. 1.6 договору виконавець забезпечує техніку екіпажем, паливом, необхідними для роботи техніки у кількості, достатній для надання послуг за цим договором.
		Суд першої інстанції не взяв до уваги обставини перебування орендованого майна у смт. Мангуш Маріупольського району, вказавши, що наявність укладеного договору, в умовах відсутності первинних документів на його виконання (актів приймання-передачі), ніяким чином не підтверджує, що орендоване майно перебувало у місці, зазначеному відповідачем. 
		Проте, судом першої інстанції не враховано, що вказаний договір №1 від 04.01.2022 є договором про надання послуг, який не передбачає складання актів приймання-передачі майна. В свою чергу, у специфікації, яка є додатком до договору №1 на послуги спецтехніки від 04.01.2022, визначено перелік з 6 одиниць техніки, якими надаватимуться послуги, зокрема, 3 одиниці орендованого відповідачем у позивача майна: автотранспортні засоби з державними номерними знаками НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
		Отже, колегія суддів не може не врахувати, що орендоване майно знаходилось у смт. Мангуш Маріупольського району Донецької області, а даний спір виник під час таких загальновідомих обставин, як широкомасштабна збройна агресія російської федерації на територію України.
		Зі змісту листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який є загальнодоступним, вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Проте, суд зауважує, що лист ТПП України від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
		До матеріалів справи у суді першої інстанції відповідачем не надавався відповідний сертифікат ТПП України про форс-мажор. А сертифікат №1400-24-1484 від 05.08.2024 про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), наданий відповідачем суду апеляційної інстанції, не може бути прийнятий в силу положень ст. 269 ГПК України, оскільки ним не доведено доказів неможливості його подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
		Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
		Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
		Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
		У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
		«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
		- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
		- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
		Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
		Як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до договору про послуги спецтехніки №1 від 04.01.2022 орендоване майно знаходилось у Донецькій області, Маріупольський район, смт.Мангуш.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 (зі змінами) затверджений Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого входить, зокрема, Мангушська селищна територіальна громада.
		Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи з 05.03.2022 визнана територією, тимчасово окупованою російською федерацією.
		Враховуючи перебування орендованого відповідачем у позивача майна на території Мангушської селищної територіальної громади, з високою долею вірогідності суд має прийняти до уваги доводи відповідача, що воно могло опинилося з початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації на територію України в тимчасовій окупації. А тому, доводи відповідача про втрату ним контролю над машиною дорожньою комбінованою МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ - 6501С5, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а також частини обладнання до машин з державним номерним знаком НОМЕР_4 та НОМЕР_3 не можуть бути не враховані судом. 
		Відповідач стверджує, що 08.10.2022 він звернувся із повідомленням про вчинення злочину до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та органом досудового розслідування зареєстровано кримінальне провадження №12022052390000938 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. 
		В свою чергу, позивач піддав сумніву зазначені твердження відповідача, посилаючись, зокрема, на відповідь Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 21.12.2023 №105аз/201/03-23 на запит адвоката позивача, який надійшов до Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області 18.12.2023, відповідно до якої заяв або звернень від ТОВ «Компанія Містдорбуд» за фактом пошкодження, вилучення, знищення або втрати транспортних засобів з державними знаками: НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 не надходило.
		Надаючи оцінку вказаним доказам та твердженням сторін, суд першої інстанції надав перевагу позиції позивача та прийшов до висновку, що відповідачем не доведено ані обставин неможливості використання зазначеного ним обладнання та машини, ані факту їх заволодіння третіми особами.
		Водночас, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у відзиві на позов відповідач зазначав про обставини звернення із повідомленням про вчинення злочину до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, чітко визначив номер кримінального провадження №12022052390000938 та дату його відкриття 08.10.2022, а також те, що він повідомляв позивача про ці обставини листом №43 від 20.10.2022 та ним вживаються заходи на підтвердження цього факту.
		В матеріалах справи міститься лист відповідача №43 від 20.10.2022, який був отриманий позивачем 26.10.2022. Згідно з додатком до вказаного листа відповідачем надано позивачу витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12022052390000938 на 1 арк. 
		Крім того, копія вказаного витягу про реєстрацію кримінального провадження №12022052390000938 надавалась самим позивачем експерту для проведення транспортно-товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку разом з іншими документами та матеріалами про втрату ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , Архив ZIP - WinRAR (zip) 14,7 МБ (15 446 016 байт) (т. 2 ас. 156).
		Отже, ще з 26.10.2022 у позивача в наявності був витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 08.10.2022 кримінального провадження №12022052390000938 за зверненням відповідача, проте про вказані обставини позивач не повідомив суд. 
		Навпаки позивач, маючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12022052390000938, та відповідно точні дані про його реєстраційний номер, а також інформацію про обставини звернення відповідача із повідомленням про вчинення злочину до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звернувся, як він стверджує, для перевірки вказаної інформації із адвокатським запитом. При цьому, позивач не зазначає, що саме стало підставою для його сумнівів у об`єктивності таких даних. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не надано відповідного адвокатського запиту (на який він отримав зазначену вище відповідь Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 21.12.2023 №105аз/201/03-23), що позбавляє суд можливості перевірити, яка саме інформація ним запитувалася.
		Водночас, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, всупереч положенням ч. 2 статті 164 ГПК України позивач не виконав свій обов`язок щодо надання до позовної заяви всіх наявних у нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12022052390000938, навпаки «ставлячи під сумнів» обставини вчинення вказаних дій відповідачем. 
		Проте, суд першої інстанції, не звернув увагу на такі суперечливі дії позивача, необґрунтовано визнав більш вірогідними його «сумніви» у вчиненні відповідачем зазначених дій, над наданою останнім чіткою інформацією про дату реєстрації та номер відповідного кримінального провадження, а також про обставини, які стали підставою для звернення до правоохоронних органів, у сукупності із загальновідомими обставинами широкомасштабної збройної агресії російської федерації на територію України, а також тимчасової окупації Маріупольського району Донецької області, та всупереч положень ст. 74, 86 ГПК України не зобов`язав відповідного учасника справи надати докази вчинення цих дій або наявності певної події для об`єктивного, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.
		В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що оригінал витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12022052390000938 був переданий позивачу, він звернувся до Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області з проханням надати такий витяг, однак станом на дату подання апеляційної скарги його не отримано. 
		У додаткових поясненнях відповідач також зазначав, що зважаючи на той факт, що оригінал витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань був надісланий КП «АТП» додатком до листа № 43 від 20.10.2022, ТОВ «Компанія Містдорбуд» безперервно вживало заходів з метою отримання, зокрема, інформації щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення в межах кримінального провадження №12022052390000938. Однак, враховуючи те, що кримінальне провадження Краматорським РУП ГУНП в Донецькій області було передано органам Служби безпеки України, ТОВ «Компанія Містдорбуд» отримало відповідь лише 26.06.2024, а отже було позбавлено можливості надати цю інформацію раніше.
		Так, листом від 26.06.2024 № 78/2/132938 нт 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що кримінальне провадження № 12022052390000938, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2022, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, постановою прокурора об`єднано в кримінальне провадження № 12022052640000023, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2022, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1, 2 ст. 437, ч. 1, 2 ст. 438 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що представники ЗС РФ протиправно та проти волі ТОВ «Компанія Містдорбуд» заволоділи майном товариства, в результаті чого було захоплено або знищено майно ТОВ «Компанія Містдорбуд», зокрема: 
		- машина дорожня комбінована МДКЗ-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ - 6501С5, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; 
		- обладнання до машини дорожньої комбінованої МДКЗ-17, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_3 :  піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал -1 шт., лопата штикова - 1 шт., проблисковий маяк - 2 шт., додаткові габаритні світловідбиваючі показчики - 2 шт., насос шестерний - 1 шт., тяга металева чорного кольору з двома отворами під кріплення, ключ запалення - 1 шт., інструкція з експлуатації - 1 шт., інструкція з діагностики - 1 шт., керівництво з експлуатації - 1 шт., сервісна книга - 1 шт., автомобільний паспорт - 1 шт., задній борт кузова - 1 шт., інструкція з експлуатації системи управління мікрокліматом - 1 шт., інструкція з експлуатації передпускового підігрівача дизельного - 1 шт., інструкція з експлуатації щиту показників електромеханічного - 1 шт.;
		- обладнання до машини дорожньої комбінованої МДКЗ, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_11 , державний номерний знак НОМЕР_4 : піскорозкидальне обладнання - 1 комплект, швидкісний відвал - 1 шт., задній борт кузова - 1 шт.
		З отриманого відповідачем та наданого ним суду апеляційної інстанції витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.10.2022 по кримінальному провадженню №12022052390000938 вбачається, що 08.10.2022 до ЧЧ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла заява від директора ТОВ «Компанія Містдорбуд» про те, що в період з 24.02.2022 по травень 2022 на території с.м.т. Мангуш Донецької області через військову агресію по відношенню до України з боку РФ, з порушенням законів та звичаїв війни під час проведення активних бойових дій було вилучено військовослужбовцями РФ дві одиниці орендованих транспортних засобів, серед яких автомобіль дорожній комбінований з піскорозкидальним обладнанням СБМ, МДКЗ- 17-07, д.н.з   НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_8 , НОМЕР_12 , внаслідок чого вказаний транспортний засіб вибув з володіння ТОВ «Компанія Містдорбуд».
		Таким чином, позивач не надав суду першої інстанції переданий йому відповідачем витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.10.2022 про реєстрацію кримінального провадження №12022052390000938, чим фактично приховав від суду інформацію, яка мала істотне значення для розгляду справи. 
		В свою чергу, надана відповідачем інформація про дату реєстрації та номер кримінального провадження надавала можливість суду першої інстанції при наявності відповідних сумнівів або заперечень з боку іншої сторони відповідно до положень статті 74 ГПК України витребувати відповідні докази у сторін та перевірити її об`єктивність.
		При цьому, відповідач повідомив про обставини відсутності у нього зазначеного витягу у зв`язку з передачею його позивачу (що також прямо випливало з наявних у справі доказів), та зазначив про вжиття заходів щодо його отримання у відповідних правоохоронних органів.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає можливим прийняти до уваги надані відповідачем у суді апеляційної інстанції лист 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 26.06.2024 № 78/2/132938 нт та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.10.2022 кримінальне провадження №12022052390000938.
		Апеляційний господарський суд зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану та будь-яких обмежень, пов`язаних з цим, не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки сам собою не свідчить про принципову неможливість виконання свого зобов`язання. 
		Водночас, встановлені у справі обставини з високою долею вірогідності підтверджують, що вибуття транспортного засобу д.н.з НОМЕР_2 з володіння відповідача відбулось поза його волею та за відсутності його вини, що на переконання суду апеляційної інстанції, доводить неможливість виконання ним умов договору щодо повернення вказаного орендованого майна та свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов`язання.
		Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що відповідач звернувся із відповідним зверненням до правоохоронних органів лише у жовтні 2022 року, оскільки, по-перше, кримінально-процесуальний закон не обмежує заявника у такому праві в часі, а по-друге, зазначене не спростовує встановлені судом обставини високої вірогідності впливу широкомасштабної військової агресії російської федерації на територію України і вибуття відповідного майна з володіння та поза волею відповідача. 
		Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення.
		З урахуванням викладеного, обґрунтованою до стягнення суд вважає лише суму неустойки у розмірі 11875,07 грн, яка нарахована позивачем у зв`язку з несвоєчасним поверненням після закінчення строку дії договору (одного) транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_3 за період з 20.07.2022 по 25.07.2022.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач посилається на те, що відповідачем повернуто дві передані в оренду машини розукомплектованими та із значними пошкодженнями, а одну машину не повернуто взагалі, що, як він стверджує, завдало йому збитків на суму 4523706,45грн відповідно до висновку експерта з транспортно-товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку №25/09 від 25.09.2023.
		Відповідно до частин 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Згідно з частинами 1, 2 ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
		Частиною 7 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі погіршення стану орендованого майна, його знищення або втрати орендар відшкодовує збитки, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
		Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
		Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
		Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
		Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
		Колегія суддів виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
		Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
		Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
		Проте, судом апеляційної інстанції не встановлено ані протиправної поведінки відповідача, ані його вини у понесенні позивачем збитків у зв`язку з пошкодженням та втратою орендованого майна.
		Навпаки, як вже було встановлено апеляційним господарським судом, втрата та пошкодження орендованого майна сталися поза волею відповідача та за відсутності його вини через обставини широкомасштабної збройної агресії російської федерації на територію України.
		Крім того, з приводу вказаних обставин було зареєстроване кримінальне провадження, а з наданого відповідачем листа 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 26.06.2024 № 78/2/132938 нт вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що представники ЗС РФ протиправно та проти волі ТОВ «Компанія Містдорбуд» заволоділи майном товариства, в результаті чого було захоплено або знищено майно ТОВ «Компанія Містдорбуд», зокрема, обладнання до машини дорожньої комбінованої МДКЗ-17, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_3 :  піскорозкидальне обладнання 1 комплект, швидкісний відвал -1 шт., лопата штикова - 1 шт., проблисковий маяк - 2 шт., додаткові габаритні світловідбиваючі показчики - 2 шт., насос шестерний - 1 шт., тяга металева чорного кольору з двома отворами під кріплення, ключ запалення - 1 шт., інструкція з експлуатації - 1 шт., інструкція з діагностики - 1 шт., керівництво з експлуатації - 1 шт., сервісна книга - 1 шт., автомобільний паспорт - 1 шт., задній борт кузова - 1 шт., інструкція з експлуатації системи управління мікрокліматом - 1 шт., інструкція з експлуатації передпускового підігрівача дизельного - 1 шт., інструкція з експлуатації щиту показників електромеханічного - 1 шт.; обладнання до машини дорожньої комбінованої МДКЗ, марка (модель) СБМ, МДКЗ 17-07, номер кузова (шасі) НОМЕР_11 , державний номерний знак НОМЕР_4 : піскорозкидальне обладнання - 1 комплект, швидкісний відвал - 1 шт., задній борт кузова - 1 шт.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконливого висновку, що у даному випадку наявні підстави вважати, що спірне майно було втрачено та пошкоджено за відсутності вини відповідача, поза його волею, у зв`язку з настанням надзвичайних і невідворотних обставин.
		А відтак, колегія суддів не може вважати доведеними позивачем обставини заподіяння йому відповідачем збитків, зокрема, таких елементів правопорушення як протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; а також вини особи, яка, на думку позивача, заподіяла шкоду.
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		На підтвердження розміру збитків позивачем наданий висновок експерта з транспортно-товарознавчого дослідження що до визначення вартості матеріального збитку №25/09 від 25.09.2023 за фактом заподіяння ушкоджень КТЗ в результаті втрати, пошкодження та розукомплектування, згідно якого на дослідження експерту були поставлені такі питання:
		- Яка вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-65015, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті втрати складових, пошкодження та розукомплектування, станом на 26.07.2022, в цінах на час проведення дослідження?
		- Яка вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті втрати, станом на 14.07.2022 р., в цінах на час проведення дослідження?
		- Яка вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті втрати складових, пошкодження та розукомплектування, станом на 22.03.2022 р., в цінах на час проведення дослідження?
		За результатами дослідження експертом встановлено: 
		- по питанню №1, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті втрати складових, пошкодження та розукомплектування, станом на 26.07.2022 р., в цінах на час проведення дослідження, становить 874252,43 грн;
		- по питанню №2, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-65015, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті втрати складових, пошкодження та розкомплектування, станом на 14.07.2022 р., в цінах на час проведення дослідження, становить 2791964,45 грн;
		- по питанню №3, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-65015, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті втрати складових, пошкодження та розкомплектування, станом на 22.03.2022 р., в цінах на час проведення дослідження, становить 857489,57 грн.
		Надаючи оцінку вказаному висновку експерта суд апеляційної інстанції враховує таке.
		Для проведення дослідження експерту надані такі документи та матеріали: свідоцтва про реєстрацію ТЗ МА3-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_13 , МАЗ-65015, реєстраційний номер НОМЕР_2 , МА3-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , копії на 3 арк; копія акту повернення ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 ; копія акту повернення ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 ; фото пошкоджень ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 ; копія звіту про оцінку ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 ; скріншоти аукціону на надання Т3 в оренду; лист 32/а від 20.09.2023 про втрату ТЗ МА3-65015, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; копія витягу з ЄРДР номер кримінального провадження №12022052390000938; документи та матеріали про втрату ТЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , Архив ZIP - WinRAR (zip) 14,7 МБ (15446016 байт).
		У загальному розділі «Огляд і ідентифікація КТЗ» експертом зазначено, що технічний огляд транспортного засобу є початковим етапом дослідження, що дозволяє за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ, його комплектність, укомплектованість, технічний стан та інші показники, необхідні для розрахунку. Т3 на момент проведення дослідження, в даному випадку оглянути не є можливим, її огляд не проводився, за заявою замовника відповідно до відповіді на запит експерта, лист вих. №18/а від 15.08.2023, дослідження необхідно провести без особистого огляду експертом.
		При цьому, експертом зроблені застереження, що висновки даного дослідження можуть вважатися достовірними при дотриманні таких умов:
		- ідентифікаційні номери Т3, що містять інформацію, необхідну для ідентифікації, є достовірними (визначення дійсності номерів і технічних документів є прерогативою криміналістичної експертизи, і не є компетенцією фахівця в області оцінки Т3);
		- показання одометра транспортного засобу встановити не є можливим, для розрахунку прийняті дані, що надані замовником у відповідності до клопотання про надання додаткових матеріалів, прийняті як достовірні;
		- технічний стан досліджуваних ТЗ на дату оцінки відповідає технічному стану на момент пошкодження і не має суттєвих відмінностей, які б могли впливати на розрахунки при коригуванні, при визначенні їх вартості, дані, надані замовником у відповідності до клопотання про надання додаткових матеріалів, прийняті як достовірні;
		- дані, надані експертові в частині умов експлуатації транспортного засобу, наявності або відсутності в нього аварійних і інших ушкоджень до дати оцінки, і інших даних, використовуваних у розрахунках, є достовірними;
		- на підставі запиту замовника експертизи, оскільки є втрачені або повністю знищені ТЗ огляд яких провести неможливо, дані про технічний стан, технічна документація, що надана власником, в повному обсязі є достовірною.
		При складанні висновку експерт керувався національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №58/5 (в редакції зі змінами та доповненнями), яка містить спеціальні норми права та була використана в даному випадку в тій частині, коли передбачені випадки, за яких неможливо провести особистий огляд, або об`єкт не може бути представлений експертові.
		Експерт також зауважив, що перевірка відповідності перерахованих умов дійсності виходить за межі компетенції експерта в області транспортно-товарознавства.
		Відповідно до п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (якою, зокрема, керувався і експерт), передбачено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
		Водночас, суд нагадує, що за обставинами даної справи два транспортних засоби (реєстраційний номер НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ) були повернуті позивачу, тому перешкод у наданні їх на дослідження експерту у замовника не було, зокрема, про такі обставини ним не було повідомлено. 
		За таких обставин та за умов вищезазначених експертом застережень (при відсутності можливості провести перевірку ідентифікаційних номерів, показань одометра, технічного стану досліджуваних транспортних засобів, а також з урахуванням того, що дані були самостійно надані експертові замовником в частині умов експлуатації цих транспортних засобів, наявності або відсутності у них аварійних чи інших ушкоджень до дати оцінки, і інших даних, використовуваних у розрахунках (тобто лише зацікавленою особою), у суду викликають обґрунтовані сумніви, зокрема, у достовірності та об`єктивності висновків експерта щодо «вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та КТЗ СБМ МДКЗМА3-17-07 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом, відповідної комплектації, на базі самоскида МА3-65015, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті втрати їх складових, пошкодження та розукомплектування».
		Необхідно звернути увагу, що висновок експерта містить суперечливу інформацію щодо факту «огляду» ним транспортних засобів, які підлягали дослідженню.
		Так, не зважаючи на те, що в загальному розділі «Огляд і ідентифікація КТЗ» експертом зазначено, що «Т3 на момент проведення дослідження, в даному випадку оглянути не є можливим, її огляд не проводився», при здійсненні дослідження в мотивувальній частині висновків по питаннях №1 та №3 (щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 та реєстраційний номер НОМЕР_4 в результаті втрати складових, пошкодження та розукомплектування) експертом зазначено, що дослідження проводилося на підставі зовнішнього візуального огляду ТЗ та установлені фактори, використовувані в розрахунку вартості. Проте, на підтвердження технічного стану, комплектності, комплектації, додатково встановленого обладнання, показань одометру експертом використано лише надані замовником дані, зокрема акти повернення майна з оренди ТЗ по договору оренди №5 від 13.07.2022; фото додаток №1 на 2 арк. Загальний вигляд КТЗ та аварійних ушкоджень, тощо.
		Також, при здійсненні дослідження по питанню №2 (щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ реєстраційний НОМЕР_2 , в результаті втрати, станом на 14.07.2022 р., в цінах на час проведення дослідження) експертом на підставі зовнішнього візуального огляду ТЗ установлені фактори використовувані в розрахунку вартості. Зокрема, на підтвердження технічного стану на момент повернення та проведення огляду (ТЗ та обладнання до нього втрачено) використано дані надані замовником: лист 32/а від 20.09.2023 про втрату ТЗ МАЗ-6501С5, реєстраційний номер НОМЕР_2 та копія витягу з ЄРДР номер кримінального провадження №12022052390000938.
		Таким чином, не зважаючи на констатацію експертом факту не надання йому замовником жодного з транспортних засобів на дослідження, в усіх трьох випадках ним було зазначено про те, що їх дослідження проводилося на підставі їх зовнішнього огляду, в тому числі і транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 , втрата якого не оспорюється сторонами.
		Суперечливу інформацію містить також і фотододаток до висновку експерта від 25.09.2023, який складається з фототаблиць 1 - 8 з назвою: «Загальний вигляд досліджуваного транспортного засобу марки КТЗ СБМ МДКЗМАЗ-17-07 на базі самоскида МАЗ-6501С5, реєстраційний номер  НОМЕР_4 ». При цьому, на самих фото наведено зображення транспортного засобу із реєстраційним номером  НОМЕР_3 . А фото інших транспортних засобів, зокрема, із реєстраційними номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , в матеріалах висновку експерта взагалі відсутні.
		Окрему увагу, суд апеляційної інстанції звертає на ту обставину, що експерт при визначенні ринкової вартості, наприклад, втраченого КТЗ з реєстраційним номером НОМЕР_2 використовував для порівняння у якості джерел, зокрема, інформацію про середню ринкову вартість аналогічних автомобілів з оголошень на сайті autoline.ua, а також митний калькулятор розмитнення автомобілів в Україні в 2022 році. Тобто, фактично експерт обрав порівняльний підхід при визначенні вартості транспортного засобу. При цьому, він визначив вартість відповідного матеріального збитку від втрати (одного) вказаного автомобіля з обладнанням у розмірі 2791964,45грн.
		Водночас, не зрозумілими для суду є обставини не використання експертом та позивачем при розрахунку відповідних втрат даних про вартість зазначеного (-них) транспортного (-них) засобу (-ів), зокрема, визначених в договорі поставки №17 від 01.04.2019, укладеного позивачем із ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Альфатекс» (т. 1 ас 28-45), за яким позивач безпосередньо отримав їх у власність. 
		Так, за положеннями вказаного договору позивач придбав, зокрема, 6 однакових машин дорожніх комбінованих МДК-17 з піскорозкидальним обладнанням та швидкісним відвалом на базі самоскида МАЗ-6501С5 за 15060000грн з ПДВ, тобто по 2510000грн.
		Тобто, вартість нового кожного з таких автомобілів, які були передані в оренду відповідачу, складала 2510000грн. При цьому, матеріали справи не містять доказів поліпшення вказаного майна позивачем при передачі його в оренду відповідачу. Окрім того, при визначенні остаточної вартості цих автомобілів необхідно було б враховувати принаймні їх амортизацію, пробіг, вік, тощо на відповідну дату.
		Таким чином, зроблений експертом висновок про те, що вартість одного (втраченого) транспортного засобу складає 2791964,45грн, не вдається суду достатньо обґрунтованим та таким, що відповідає наявним у справі матеріалам.
		Враховуючи вищевикладені обставини у суду відсутні підстави для прийняття до уваги вказаних висновків експерта як достовірних, обґрунтованих та, відповідно, таких, що підтверджують зазначений позивачем розмір завданих збитків.
		Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу господарського правопорушення для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні таких вимог. 
		 
		Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума заявлених позовних вимог у розмірі 568545,13 грн, яка складається: 370393,35 грн основного боргу, 99257,18 грн пені, 70631,48 грн інфляційних втрат, 16388,05грн 3% річних, 11875,07 грн неустойки, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
		 
		Щодо вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23239,29 грн, колегія суддів зазначає таке.
		У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
		Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
		Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
		Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).
		Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
		Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
		Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
		Як свідчать матеріали справи, після ухвалення рішення 06.05.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу.
		На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником до матеріалів справи надані копії таких документів: договір №1/11 закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги за надання правничої допомоги адвокатом) від 27.11.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 02.05.2024 по договору №1/11 закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) від 27.11.2023; рахунок на оплату №1 від 27.11.2023 на суму 30000,00грн; платіжна інструкція №73 від 30.11.2023 на суму 30000,00грн.
		З наданих документів вбачається, що 27.11.2023 між Адвокатським бюро «Левченко Груп» (АБ/виконавець) та Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство» (клієнт/замовник) укладено договір №1/11 закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги за надання правничої допомоги адвокатом).
		Відповідно до п.1.1 договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу клієнту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Містдорбуд», у тому числі щодо звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення заборгованості, відшкодування збитків по договору оренди №5 майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області від 13 липня 2021 року, представництво інтересів клієнта в суді першої та другої інстанції.
		АБ може представляти інтереси замовника особисто або чи уповноважувати на здійснення таких повноважень своїх помічників. Виконавець має право залучати до виконання цього договору адвокатів, яких виконавець вважатиме компетентними для виконання даного договору (п.1.2 договору). 
		Згідно з п.2.1 договору адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту в обсягах, визначених цим договором, зокрема АБ зобов`язується дослідити аналіз наявних письмових доказів, у разі необхідності вжити заходів для зібрання додаткових документів, провести аналіз актуальної судової практики, підготувати та подати відповідну позовну заяву до суду, представляти й захищати інтереси та права клієнта у господарських судах першої та апеляційної інстанціях, готувати та подавати до суду відповідні процесуальні документи (відзиви, заперечення, клопотання, скарги, тощо) відповідно до вимог чинного законодавства України. 
		Гонорар АБ по цьому договору становить 40000 грн, який складається з двох частин: представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, в тому числі підготовка та подача усіх процесуальних документів до суду першої інстанції становить 30000,00 грн та сплачується клієнтом протягом 7 календарних днів після підписання цього договору;  представництво інтересів клієнта в суді другої інстанції, у тому числі підготовка та подача усіх процесуальних документів до суду апеляційної інстанції становить 10000,00 та сплачується клієнтом протягом 15 календарних днів після відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження по справі (п.4.1 договору).
		Пунктами 4.5, 4.6, 4.7 договору передбачено, що за результатами надання правничої (правової) допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової (правничої допомоги) і її вартість. Акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на цей акт. Акт приймання -передачі наданих послуг може бути надісланий на електронну пошту клієнта, вказану в розділі 10 договору.
		Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року (п.7.1 договору).
		Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 02.05.2024 по договору №1/11 закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) від 27.11.2023 адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв таку правничу (правову) допомогу: опрацювання матеріалів/документів, підготовка й подання позову до Господарського суду Донецької області про стягнення з ТОВ «Компанія Містдорбуд» на користь КП «Автотранспортне підприємство» 7930511,27грн за договором оренди №5 майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області від 13 липня 2021, з розрахунку 20 годин - 15000,00грн; опрацювання додаткових матеріалів, підготовка та подача до суду письмових пояснень від 29.02.2024 з доданими документами (загружено в Електронному суді 01.03.2024), з розрахунку 5 годин - 5000,00грн; підготовка й подача додаткових письмових пояснень від 29.04.2024 до суду на відзив відповідача з доданими документами (загружено в Електронному суді 30.04.2024), з розрахунку 5 годин - 5000,00грн; представництво в судових засіданнях в Господарському суді Донецької області по справі №905/1734/23 (по відеоконференції) (дати засідань 06.02.2024, 05.03.2024, 02.04.2024, 23.04.2024, 01.05.2024), з розрахунку 1 послуга (1000,00грн) - 5000,00грн.
		Вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги, зазначеної у п.2 цього акту, становить 30000,00грн, що відповідає встановленому фіксованому розміру гонорару адвокатського бюро за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, визначеного в пункті 4.1 договору №1/11 закупівлі послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (послуги з надання правничої допомоги адвокатом) від 27.11.2023.
		Таким чином, заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
		Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Враховуючи часткове задоволення позовних вимог колегія суддів зазначає, що відшкодуванню підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог у розмірі 2151,00 грн.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення і додаткового рішення суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 у справі №905/1734/23 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у такій редакції:
		« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 16, код ЄДРПОУ 41916296) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Академічна, будинок 11, код ЄДРПОУ 20359602) 568545,13 грн, з яких: 370393,35 грн - основний борг, 99257,18 грн - пеня, 70631,48 грн - інфляційні втрати, 16388,05 грн - 3% річних, 11875,07 грн - неустойка, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8528,17 грн.»
		Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у такій редакції:
		« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 16, код ЄДРПОУ 41916296) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Академічна, будинок 11, код ЄДРПОУ 20359602) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2151 грн.».
		Стягнути з Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство» (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Академічна, будинок 11, код ЄДРПОУ 20359602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Містдорбуд» (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 16, код ЄДРПОУ 41916296) 132515,39 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 09.09.2024. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.О. Крестьянінов
		 
		 
		Суддя                                                                                           Л.М. Здоровко  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...