Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/7945/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2024. Зареєстровано: 10.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2024.
Дата набрання законної сили: 10.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/161/821/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023030000000519

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/7945/24
		Провадження № 1-кп/161/821/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		       м. Луцьк                                                                  09 вересня 2024 року
		 
		Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
		судді        -                                                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря -                                 ОСОБА_2 ,
		прокурора -                                                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого -                                         ОСОБА_4 ,
		захисника -                                                 ОСОБА_5 ,
		потерпілого -                                                 ОСОБА_6 ,
		представників потерпілого -                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023030000000519, що надійшов з Волинської обласної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, офіційно непрацюючого, пенсіонера, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Так, ОСОБА_4 27 червня 2023 року, близько 08 години 34 хвилини, керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку № 6 по проспекту Соборності міста Луцьк Волинської області в напрямку до проспекту Перемоги міста Луцьк Волинської області, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху транспортних засобів, в момент виникнення небезпеки для руху, а саме пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо по напрямку руху автомобіля в межах дії інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.38.1-5.38.2 Правил дорожнього руху України, що позначають пішохідний перехід, по нерегульованому пішохідному переходу, і яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб надати їй дорогу, внаслідок чого скоїв на неї наїзд. 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: різаної рани лівої гомілки, забою м`яких тканин лівої скронево-тім`яної ділянки волосистої частини голови, багатофрагментарного зламу кісток основи та склепіння черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки субарахноїдального та субдурального характеру, множинних зламів ребер з обох сторін з розривами парієнтальної плеври та правобічним гемотораксом, забою долей лівої легені, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.
		Причиною смерті ОСОБА_9 є поєднана тупа травма тіла, котра супроводжувалася множинними зламами кісток скелету, забоями та розривами внутрішніх органів. 
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 п. 2.3 б), 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 б), 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
		- п. 2.3 б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		- п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		- п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		- п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
		- п. 12.9 б) - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановленодорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;
		- п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, суду дав показання, що дійсно він 27 червня 2023 року, близько 08 години 34 хвилини, керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався поблизу будинку № 6 по проспекту Соборності міста Луцьк Волинської області в напрямку до проспекту Перемоги міста Луцьк Волинської області, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо по напрямку руху автомобіля, в результаті чого остання померла. 
		Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, що ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, які вказані в обвинувальному акті, причину смерті останньої, а також те, що порушення ним ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали.
		Окрім цього, не заперечив, що керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із перевищенням дозволеної в населених пунктах швидкість руху транспортних засобів.
		Ствердив, що частково відшкодував завдані збитки, а саме моральну шкоду на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.
		У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки щодо дотримання ПДР України, висловлював жаль з приводу вчиненого, вибачався за свої дії, просив суворо його не карати, при призначенні покарання застосувати ст. 75 КК України та не позбавляти права керувати транспортними засобами, однак якщо суд дійде висновку про необхідність призначення додаткового покарання - призначити його на мінімальний строк.
		Щодо задоволення цивільного позову із урахуванням уточнених позовних вимог поклався на розсуд суду.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю ствердив показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо фактичних обставин справи, підтвердив, що йому відшкодовано обвинуваченим 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди, на призначенні суворого покарання та на реальному позбавленні волі не наполягав, однак просив застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Окрім цього, в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 27 007 (двадцять сім тисяч сім) гривень 46 копійок, що включають витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника для загиблої ОСОБА_9 , та моральну шкоду в розмірі 219 600 (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень. 
		Представники потерпілого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при призначені основного покарання поклались на розсуд суду, просили призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов з урахуванням уточнених позовних вимог підтримали.
		Під час судових дебатів прокурор відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне часткове відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який спричинив смерть людини, однак раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, усвідомив незаконність вчинених ним дій, а тому активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання, засуджував свою поведінку та вибачався перед потерпілим, частково відшкодував завдані збитки в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн., запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому буде уважно керувати транспортним засобом і дотримуватись ПДР України, вчинене ним кримінальне правопорушення є необережним, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, є пенсіонером, потерпілий від Чорнобильської катастрофи категорії 3, приймає активну участь в спортивних змаганнях, у зв`язку з чим неодноразово нагороджувався відповідними відзнаками, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його віку, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, його посткримінальної поведінки, яка виразилась у намаганні надати першу мадичну допомогу та у проханні перехожих викликами швидку медичну допомогу, у частковому відшкодуванні завданих збитків та у активному сприянні розкриттю кримінального правопорушення, думки потерпілого щодо призначення міри покарання, який на призначенні покарання пов`язаного з реальним позбавленням волі не наполягав, яка сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, наявності пом`якшуючих покарання обставин, визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.
		Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і наявність обставин, що пом`якшують покарання, та визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, а саме тривалістю 2 (два) роки.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 за результатами розгляду справи №524/12818/21 (провадження №51-1782км23) вказано, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.
		Отже, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, характеру та обсягу допущених порушень Правил дорожнього руху, а саме що обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи автомобілем в населеному пункті, порушив ПДР та, рухаючись із перевищенням допустимої швидкості руху в населених пунктах, в межах нерегульованого пішохідного переходу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , що призвело до непоправних наслідків - смерті останньої, а також думки потерпілого ОСОБА_6 , який наполягав на позбавленні обвинуваченого права керувати транспортними засобами, зважаючи, що доказів того, що обвинувачений займається діяльністю, яка пов`язана з керуванням транспортними засобами та яка є єдиним джерелом його доходу, тобто єдиним засобом для існування, в розпорядження суду не надано, тому суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Визначаючи строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту не притягувався, вчинений ним злочин відноситься до категорії необережних, беззаперечно визнав свою вину, щиро розкаявся, висловлює жаль з приводу вчиненого, частково відшкодував завдані збитки, не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, а також бере до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставин, визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутність обставин, що його обтяжує, тому вважає за можливе призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальних межах встановлених санкцією частини статті.
		Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування основного покарання з випробуванням з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.
		На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_6 позовних вимог суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов до ОСОБА_4 та просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, що включають витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника для загиблої ОСОБА_9 , та моральну шкоду в розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.
		В ході судового розгляду безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 уточнив позовні вимоги та з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 27 007 (двадцять сім тисяч сім) гривень 46 копійок, що включають витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника для загиблої ОСОБА_9 , та моральну шкоду в розмірі 219 600 (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень.
		Потерпілий ОСОБА_6 та його представники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен зокрема, заявлений цивільний позов з урахуванням уточнених позовних вимог підтримали.
		Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , кожен зокрема, щодо заявленого цивільного позову поклались на розсуд суду.
		Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_4 моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		За змістом ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Частиною 2 ст. 1168 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 27 червня 2023 року, близько 08 години 34 хвилини, керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку № 6 по проспекту Соборності міста Луцьк Волинської області в напрямку до проспекту Перемоги міста Луцьк Волинської області, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху транспортних засобів, в момент виникнення небезпеки для руху, а саме пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо по напрямку руху автомобіля в межах дії інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.38.1-5.38.2 Правил дорожнього руху України, що позначають пішохідний перехід, по нерегульованому пішохідному переходу, і яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб надати їй дорогу, внаслідок чого скоїв на неї наїзд. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення. Причиною смерті ОСОБА_9 є поєднана тупа травма тіла, котра супроводжувалася множинними зламами кісток скелету, забоями та розривами внутрішніх органів. При цьому, в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 п. 2.3 б), 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 б), 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями).
		У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		У зв`язку з наведеним, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що потерпілому ОСОБА_6 було завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_4 .
		В свою чергу, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Поряд з цим, ОСОБА_6 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_4 , втратив дружину і непоправна втрата у вигляді передчасної, трагічної смерті рідної людини однозначно спричинила втрату важливого для потерпілого життєвого зв`язку, який не може бути поновленим та відповідно завдає довготривалих і глибоких душевних страждань.
		Отже, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілого, характер та обсяг страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, а також суми, які відшкодовано потерпілому в порядку компенсації за моральну шкоду до ухвалення вироку суду (130 400 (сто тридцять тисяч чотирист) гривень).
		Таким чином, зважаючи на викладене, суд, виходячи з принципів співмірності, справедливості, розумності та виваженості, з урахуванням глибини страждань потерпілого, з огляду на ст. 128, 129 КПК України, вважає, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
		Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 в частині відшкодування майнової шкоди, що включає витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника для загиблої, суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Разом з цим, заявлена потерпілим ОСОБА_6 вимога про стягнення з ОСОБА_4 витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, розмір яких, з урахуванням уточнених позовних вимог, становить 27 007 (двадцять сім тисяч сім) гривень 46 копійок, задоволенню не підлягає, оскільки документально не підтверджена жодними доказами, а відтак є необґрунтованою, тому підстави для стягнення вказаної суми з обвинуваченого відсутні.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
		Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законному володільцю, знищити, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, - скасувати. 
		Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:
		-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 200 000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині позову - відмовити.
		Речові докази:
		-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «CLK 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути за належністю законному володільцю;
		-зразки біологічного походження (волосся) - знищити;
		-3 (три) оптичні диски - залишити в матеріалах кримінального провадження
		Стягнути з  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 26 542 (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 40 коп. процесуальних витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/103-23/7679-ІТ від 08.08.2023), за проведення судової фототехнічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/103-24/1075-ФП від 09.02.2024), за проведення комплексної судової інженерно-транспортної експертизи та фототехнічної експертизи (висновок експерта №КСЕ-19/103-24/2781-ІТ від 14.03.2024) та за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/103-24/3739-ІТ від 26 березня 2024 року).
		Арешт майна, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2023 (справа №161/10841/23, провадження №1-кс/161/3456/23) - скасувати.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...