Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/137/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2024.
Дата набрання законної сили: 20.08.2024
Номер судового провадження: 61-14736ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/137/21-ц
		провадження № 61-14736св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник Ігор Віталійович,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023  року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,
		Історія справи
		Короткий зміст заявлених вимог
		У січні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 січня 2017 року, видане державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Майданником І. В., зареєстрованим в реєстрі за № 7-2, на ім`я ОСОБА_1 , на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається з квартири АДРЕСА_1 , визнати зазначену квартиру відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , передати вказане спадкове майно у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, а також скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , вчинену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року. 
		У січні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
		В обґрунтування заяви зазначив, що, враховуючи обставини справи, викладені у позовній заяві, існують обґрунтовані ризики чергового відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, які не є учасниками справи, а також того, що зазначена квартира може стати предметом поділу, виділу, об`єднання чи іпотеки, що суттєво ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь позивача; будь-які інші заходи не зможуть запобігти відчуженню майна відповідачем, а обраний захід забезпечення позову є співмірним та таким, що не порушує право відповідача користуватись спірним об`єктом нерухомості до вирішення спору по суті.
		З урахуванням наведеного, прокурор просив: 
		вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. відмовлено у задоволенні заяви представника позивача заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабець І. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І. В. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлою та скасування державної реєстрації права власності.
		Судове рішення мотивоване тим, що посилання в заяві про можливість відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. Як вбачається із матеріалів заяви позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову та не надав підтвердження того, що спірну квартиру мають намір відчужити, а посилання які містися в матеріалах заяви, не дають достатніх підстав для підтвердження наміру. Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023  року, ухвалено нове судове рішення, яким заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру 
		АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 821110880000).
		Апеляційний суд виходив з того, що згідно позовної заяви між сторонами виник спір стосовно права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 . 
		Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову та зазначаючи об`єктивні обставини та припущення щодо обставин, які мають реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, представник прокуратури зазначив, що відповідачі, будучи обізнаними про обставини заволодіння спірною квартирою ОСОБА_1 та наявність кримінального провадження, будучи учасниками кримінального провадження, яке проводилося з приводу неправомірного заволодіння спірною квартирою, здійснювали відчуження спірної квартири, а відтак прокурор має обґрунтовані підстави вважати, що незабезпечення позову у даній справі може призвести до ще одного відчуження квартири на користь третіх осіб, що може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
		Відмовляючи у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, суд першої інстанції не врахував конкретні обставини даної справи, що спірна квартира була неодноразово відчужена, хоча є речовим доказом у кримінальному провадженні, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати прокурор, відповідають заявленим позовним вимогам, а також особливостям способу захисту, який просить застосувати позивач, заявляючи вимоги про передачу спірної квартири у власність територіальної громади міста Києва.
		Враховуючи наведені прокурором обставини набуття відповідачами у власність спірної квартири, беручи до уваги надані ним докази, що свідчать про наявність у відповідача об`єктивної можливості відчужити спірну квартиру, колегія суддів вважала обґрунтованими доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, оскільки невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі його ухвалення на користь позивача.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У жовтні 2023 року  ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, стягнути витрати по оплаті судового збору за подання касаційної скарги.
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		            розглядаючи справу суди порушили права спадкоємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ;
		            в позовній заяві не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження обставин того, що перешкоджало Київській міській раді самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави як уповноваженого органу на звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою та оформлення речового права на відповідний об`єкт нерухомості;
		            апеляційний суд не звернув уваги, що сплив строк звернення до суду з даним позовом;
		            прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, відповідач є добросовісним набувачем;
		            відповідач ОСОБА_2 не була повідомлена та не приймала участь в судових засіданнях, розгляд апеляційної скарги відбувся без її участі.
		Позиція інших учасників справи
		У січні 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрити касаційне провадження, а у разі продовження касаційного перегляду - відмовити в задоволенні касаційної скарги.
		В обґрунтування відзиву зазначив, що:
		касаційна скарга підписана представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 без достатніх повноважень, тому касаційне провадження підлягає закриттю; 
		суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження без вирішення питання про поновлення пропущеного строку;
		апеляційний суд правильно вважав, що наразі існує обґрунтоване припущення, що ОСОБА_2 може безпідставно та безперешкодно розпорядитися спірною квартирою;
		питання повноважень прокурора вже було предметом розгляду як суду апеляційної, так і касаційної інстанції - ухвалою Печерського районного суду м.  Києва від 06 січня 2021 року позовна заява прокурора поверталась саме з цих підстав - пункт четвертий частини четвертої статті 185 ЦПК України, постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року ухвалу скасовано, справу направлено для вирішення питання про відкриття у справі, ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у відкритті касаційного провадження відмовлено;
		обраний прокурором спосіб захисту є ефективним;
		ОСОБА_2 рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року у справі № 757//137/21-ц, яке є предметом розгляду, в задоволеній частині в апеляційному порядку не оскаржувала, що свідчить про її згоду з  позицією суду щодо незаконності оформлення первісним набувачем ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру та, відповідно, відсутності у неї необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо подальшого відчуження цього нерухомого майна на користь третьої особи. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/137/21-ц та витребувано справу із суду першої інстанції.
		У січні 2024 року матеріали справи № 757/137/21-ц надійшли до Верховного Суду та передані судді доповідачу.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394  ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 05 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що між сторонами виник спір стосовно права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3)  співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що можливе подальше відчуження відповідачкою спірної квартири об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що оспорюваний у цій справі правочин не буде підставою для наступної зміни власника квартири, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів. Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».
		У справі, що переглядається:
		звертаючись із заявою про забезпечення позову прокурор посилався на те, що існують обґрунтовані ризики чергового відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, які не є учасниками справи, а також того, що зазначена квартира може стати предметом поділу, виділу, об`єднання чи іпотеки, що суттєво ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь позивача;
		суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву про забезпечення позову, обґрунтовано зазначив, що наведені прокурором обставини набуття відповідачами у власність спірної квартири, беручи до уваги надані ним докази, свідчать про наявність у відповідача об`єктивної можливості відчужити спірну квартиру.
		Доводи касаційної скарги про відсутність повноважень у прокурора на звернення до суду з даним позовом, недослідження судом питання добросовісності відповідача, обрання неналежного способу захисту порушеного права, пропуск позовної давності не можуть бути підставами для скасування оскарженого судового рішення, оскільки підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті спору, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.
		Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на те, що відповідач ОСОБА_2 не приймала участь в судових засіданнях, оскільки розгляд апеляційної скарги відбувся без її повідомлення.
		Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).
		Днем вручення судової повістки є, в тому числі: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
		ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2023 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року про відмову у забезпеченні позову;
		ухвалою Київського апеляційного суду від14 липня 2023 року призначено справу до розгляду на 13 вересня 2023 року на 17 год. 20 хв;
		22 липня 2023 року на адресу суду повернулась повістка-повідомлення на ім`я ОСОБА_2 про судове засідання, призначене на 13 вересня 2023 року з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 арк.  спр.247-247а); 
		27 липня 2023 року ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 1 арк. спр. 248);
		01 серпня 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу прокурора;
		13 вересня 2023 року ухвалено судове рішення суду апеляційної інстанції.
		За таких обставин ОСОБА_2 вважається належно повідомленою про судове засідання.
		Посилання у відзиві на касаційну скаргу на те, що вона підписана представником без достатніх повноважень безпідставне, оскільки як свідчить текст касаційної скарги вона підписана особисто ОСОБА_2 , тому клопотання про закриття касаційного провадження не підлягає задоволенню. 
		Так само є необґрунтованим посилання у відзиві на касаційну скаргу на те, що суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження без вирішення питання про поновлення пропущеного строку, оскільки такий строк не є пропущеним: в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, повний текст оскарженої постанови апеляційного суду складений 22  вересня 2023 року, касаційна скарга подана до Верховного Суду 16 жовтня 2023 року, а відповідно до частини першої статті 390 ЦПК Україникасаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про закриття касаційного провадження відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                             В. І. Крат
		                                                                                       Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...