Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/1904/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2024. Зареєстровано: 10.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2024.
Дата набрання законної сили: 09.09.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4823/510/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022271320000162

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 743/1904/23 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/510/24  Категорія - ч. 5 ст.  407 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі - ОСОБА_5 ,
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора - ОСОБА_6 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022271320000162 від 09.09.2022 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, розлученого, з базовою середньою освітою,  не має судимостей в силу статті 89 Кримінального кодексу України, 
		     обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
		 
		                                       В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним за ч. 5 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Обрано ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на нього наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Вважає вирок відносно нього незаконним та необґрунтованим  і таким, що ухвалений з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Звертає  увагу, що хоча він і визнав свою вину, під час допиту, однак надав показання щодо кримінального правопорушення, які суттєво відрізняються від тих фактичних обставин, що були зазначені в обвинувальному акті і в подальшому визнані судом доведеними. Зокрема, він вказав, що для забезпечення безпеки та допомоги важкохворій бабусі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  за відсутності інших близьких родичів, в проміжок часу з 06.08.2022 року по 09.04.2023 року, покинувши місце несення служби фактично діяв за умов, що мають ознаки стану крайньої необхідності. В той же час, відповідно до змісту обвинувального акту йому інкримінувалося самовільне залишення місця служби з 06.08.2022 року. Вважає, що, за таких обставин, суду першої інстанції слід було повернутися до обговорення питання про визначення обсягу доказів та встановлення порядку їх дослідження, оскільки наявність протиріч  свідчить про те, що він фактично оспорював обставини вчинення злочину у вказаний проміжок часу, і суд мав розглянути кримінальне провадження в загальному порядку, а не застосовувати процедуру, що визначена ч. 3 ст. 349 КПК України, що порушило його право на захист і не надало можливість суду довести вказану обставину повному обсязі. 
		В свою чергу, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду залишити без змін.   
		   Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		24.02.2022 р. Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 2 від 28.02.2022 р. військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
		 
		Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_10 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народу, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		В свою чергу, солдат ОСОБА_10 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 06.08.2022 р. близько 20 години 00 хвилин, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 123, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, що було визначено у АДРЕСА_3 .
		07.11.2023 р. солдат ОСОБА_10 самостійно прибув до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за адресою: АДРЕСА_4 , та заявив про себе.
		Так військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_10 внаслідок самовільного залишення місця служби у АДРЕСА_3 обов`язки військової служби з 06.08.2022 р. по 07.11.2023 р. не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.
		Відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, передбачена ч. 5 ст. 407 КК України.
		 
		 
		 
		Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
		Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
		Як слідує із матеріалів кримінального провадження, перед прийняттям рішення про дослідження доказів у передбаченому ч.3 ст.349 КПК України порядку, суд попередньо з`ясував у обвинуваченого, та інших учасників судового провадження всі вищевказані в цьому законі обставини і, впевнившись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, а його позиція добровільна, роз`яснив ОСОБА_7 наслідки розгляду провадження у зазначеному вище порядку, проти чого останній не заперечував.
		Даних, які б свідчили про неналежне виконання судом вимог ч.3 ст.349 КПК України щодо роз`яснення порядку і наслідків розгляду кримінального провадження в передбаченому вище порядку, не встановлено.
		Згідно матеріалів кримінального провадження, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку.
		З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано розглянув кримінальне провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким, у тому числі ОСОБА_7 не оспорювалися і  проти дослідження доказів в зазначеному порядку ніхто не заперечував.
		Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
		З огляду на наведене, виходячи із положень ч.3 ст.404, ч.2 ст.394 КПК України, колегія суддів не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки ці обставини, докази та законність їх отримання, у судовому засіданні ніким не оспорювалися і вони судом не досліджувалися відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, порядок застосування якої не був порушеним.
		Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про порушення його права на захист, у зв`язку з ненаданням йому можливості залучити захисника у кримінальному провадженні не знаходить свого підтвердження. Так, на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду, як у підготовчому судовому засіданні, так і у сдовому засіданні з розгляду провадження по суті ОСОБА_7 було роз`яснено право на захист та право залучити захисника для захисту своїх прав та інтересів. Від залучення захисника ОСОБА_7 добровільно відмовився. 
		За правильно встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
		Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то колегія суддів враховує наступне.
		Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
		При обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний стан, який не судимий в силу вимог ст. 89 КК України, протягом року допустив вчинення одного адміністративного правопорушення. Прийняв до уваги обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_7 покарання в межах встановленої санкціями інкримінованих стататей.
		Судом першої інстанції вірно не було враховано висновок досудової доповіді органу пробації, згідно якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, так як Законом України від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ були внесені зміни до положень ст.ст. 69, 75 КК України, які містять пряму заборону для застосуванні цих норм, зокрема, при вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України. Вказані зміни до законодавства беззаперечно свідчать про підвищену суспільну небезпеку таких злочинів в умовах, коли країна вже третій рік бореться зі збройною агресією ворога.
		Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_7 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений розмір покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
		Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3                              ОСОБА_2                             ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...