Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/7313/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 10.09.2024. Зареєстровано: 10.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2024.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 1-кп/953/993/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221130000826

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 953/7313/24 
		н/п 1-кп/953/993/24 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		       
		"10" вересня 2024 р. 
		Київський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої ОСОБА_4 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження №12024221130000826 від 17.05.2024 за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Богодарівка, Шевченківського району, Харківської області, громадянки України, із вищою освітою, пенсіонерки, не одруженої, зареєстроної за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
		З 21січня 2023 року  ОСОБА_4 (далі- ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 маючи доступ до банківської карткибанку АТ"ОЩАДБАНК"розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ,яка належалаїї померломучоловіку ОСОБА_5 (далі- ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ,тана яку здійснювались нарахування грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови № 332 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", 13.02.2023, точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючиумисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, обманним шляхом, не повідомивши Управління соціального захисту населення Харківської районної державної (військової) адміністрації про факт смерті свого чоловіка ОСОБА_5 ,зняла черезбанкомат АТКБ "Приватбанк"грошові коштивсумі 2 900 грн, які булинараховані ОСОБА_5 після йогосмерті,як внутрішньопереміщеній особі,та які перебували на вказаній карті, якими розпорядилася у подальшому на свій власний розсуд, чим завдала державі в особі Управління соціального захисту населення Харківської районної державної (військової) адміністрації майнову шкоду на вказану суму
		Отже,  ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
		Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з 21січня 2023 року маючи доступ до банківської карткибанку АТ"ОЩАДБАНК"розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ,яка належалаїї померломучоловіку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,тана яку здійснювались нарахування грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови № 332 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", 31.03.2023, точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючиумисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, обманним шляхом, не повідомивши Управління соціального захисту населення Харківської районної державної (військової) адміністрації про факт смерті свого чоловіка ОСОБА_5 ,зняла черезбанкомат АТКБ "Приватбанк"грошові коштивсумі 3 000 грн, які булинараховані ОСОБА_5 після йогосмерті,як внутрішньопереміщеній особі,та які перебували на вказаній карті, якими розпорядилася у подальшому на свій власний розсуд, чим завдала державі в особі Управління соціального захисту населення Харківської районної державної (військової) адміністрації майнову шкоду на вказану суму.
		Отже,  ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
		Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		Позиції сторони обвинувачення та захисту.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченою, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік і на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
		У судовому засіданні обвинувачена  ОСОБА_4  свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого їй органом досудового розслідування злочинів, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання покладалася на розсуд суду.
		Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4  свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, визнала у повному обсязі, у скоєному щиро розкаялася та дала показання, які відповідають обставинам вчинення кримінальних правопорушень, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом. 
		Показання ОСОБА_4  не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності її позиції.
		Приймаючи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_4  винною себе у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, її показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченою, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваної, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваної та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченої.
		Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
		Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачена ОСОБА_4 заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство) та заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство) повторно і її дії правильно кваліфіковані за ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
		Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
		Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченої, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4  позарозумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодінні чужим майном (шахрайство) та шахрайство, вчиненим повторно.
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Пом`якшуючі обставини  це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
		Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.
		Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
		Крім того, системний аналіз кримінального закону вказує, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
		Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні остання свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнала повністю, у вчиненому кається, засудила свою протиправну поведінку.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
		Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Мотиви призначення покарання
		Призначаючи покарання обвинуваченій у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 , встановлено, що вона раніше не судима, не одружена, не є інвалідом, є пенсіонеркою, на утримані малолітніх дітей та осіб похилого віку не має.
		При обраннівиду таміри покаранняобвинуваченій ОСОБА_4 ,суд враховуєхарактер іступінь тяжкостіскоєних неюкримінальних правопорушень;дані проособу обвинуваченої;наявність пом`якшуючих обставин; не можливість призначення покарання у вигляді громадських робіт відповідно до обмежень, передбачених ч. 3 ст. 56 КК України, покарання у вигляді виправних робіт відповідно до обмежень передбачених ч. 2 ст. 57 КК України, покарання у вигляді обмеження волі відповідно до обмежень передбачених ч. 3 ст. 61 КК України (особа, яка досягла пенсійного віку) і вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід застосувати покарання за ч.1ст.190КК Україниу виглядіпробаційного наглядустроком наодин рік,а зач.2ст.190КК України-позбавлення волістроком наодин рік.На підставі ч. 1ст.70КК Українишляхом поглинанняменш суворогопокарання більшсуворим слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі ізастосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме такий вид покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65  67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства", заяви № 43759/10 та 43771/12, зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007).
		Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
		Речові докази.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати.
		Витрати відсутні.
		Запобіжний захід.
		Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4  у кримінальному провадженні не застосовувався.
		Ураховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
		Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання:
		- за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік;
		- за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, який обчислюється з моменту проголошення вироку.
		Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід до ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, не застосовувати.
		Після набрання вироком законної сили речові докази: банківську картку із пластику жовтого кольору, на лицьовій стороні якої міститься напис "Ощадбанк", мікро-чіп та об`ємний напис " НОМЕР_2 " та "11/25", на задній стороні напис чорного кольору "CVC 476" повернути ОСОБА_4 .
		Вирок можебути оскарженийдо Харківськогоапеляційного судучерез Київськийрайонний судміста Харковапротягом 30(тридцяти)днів здня його проголошення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
		 
		Головуючий суддя                                         ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...