Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/4722/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2024. Зареєстровано: 10.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2024.
Дата набрання законної сили: 11.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/645/464/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023220000001524

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                        
		Справа № 645/4722/24
		Провадження № 1-кп/645/464/24 
		 
		                                        В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 вересня 2024 року                                                                  м. Харків         
		 
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_3 
		захисника - ОСОБА_4 
		обвинуваченої - ОСОБА_5 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за №22023220000001524 від 16.11.2023, за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Харкова, заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньо-спеціальною освітою, працювала помічником вихователя КЗ «Дошкільний навчальний заклад №73» ХМР, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на теперішній час утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», раніше не судима,
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.2 ст. 436-2 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
		 
		24 лютого 2022 року Указом Президента України N?64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому продовжений у встановленому законодавством порядку. 
		30.01.2024 року у обвинуваченої ОСОБА_5 , яка перебувала за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами. 
		Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_5 , 30.01.2024 року у період з 15 год. 37 хв. по 16 год. 26 хв., перебуваючи на території Немишлянського району м.Харкова, використовуючи мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEІ1 - НОМЕР_1 , IMEІ2 - НОМЕР_2 , який їй належить, встановлений на даному пристрої месенджер для спілкування «Telegram» та обліковий запис під назвою «ОСОБА_5» з номером телефону « НОМЕР_3 », в ході спілкування із невстановленою особою, яка використовувала обліковий запис під назвою « ОСОБА_6 » із номером телефону « НОМЕР_4 » у зазначеному месенджері, умисно поширила інформацію про розташування утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості, а саме на території об`єкту нерухомості, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
		Продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, ОСОБА_5 , 03.02.2024 року о 17 год. 15 хв., перебуваючи за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 , який їй належить, встановлений на даному пристрої меседжер для спілкування «Telegram» та обліковий запис під назвою «ОСОБА_5» з номером телефону « НОМЕР_3 », в ході спілкування із невстановленою особою, яка використовувала обліковий запис під назвою « ОСОБА_6 » із номером телефону « НОМЕР_4 » у зазначеному месенджері, умисно поширила інформацію про розташування утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості, а саме на території об`єкту нерухомості, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 . 
		Згідно відомостей, отриманих від оперативного угрупування військ «Харків», серед іншого, за вказаними датами, в районах визначених адрес та безпосередній близькості до них дійсно виконувались завдання за призначенням підрозділами Сил оборони України, зокрема на визначених та обладнаних позиціях. 
		При цьому, вказана інформація щодо розміщення особового складу Сил оборони України, у відкритому доступі не розміщувалась та не надавалась для розміщення у відкритому доступі. 
		Дії обвинуваченої кваліфіковано за ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме поширення інформації про розташування утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		Крім того, у період не пізніше 27.09.2023 року у обвинуваченої ОСОБА_5 , яка перебувала за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році. 
		Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, обвинувачена ОСОБА_5 , 27.09.2023 о 07 год. 08 хв., перебуваючи за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 , який їй належить, встановлений на даному пристрої месенджер для спілкування «Telegram» та обліковий запис під назвою « ОСОБА_5 » з номером телефону « НОМЕР_3 », здійснюючи спілкування у телеграм - спільноті за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якому вона є користувачем і який є відкритим і загальнодоступним до перегляду невизначеній кількості осіб, виготовила та поширила текстовий матеріал, який містить інформацію щодо заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році. 
		Продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, обвинувачена ОСОБА_5 , 23.01.2024 о 21 год. 01 хв., перебуваючи за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 , який їй належить, встановлений на даному пристрої месенджер для спілкування «Telegram» та обліковий запис під назвою « ОСОБА_5 » з номером телефону « НОМЕР_3 », здійснюючи спілкування у телеграм - спільноті за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 », під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», в якому вона є користувачем і який є відкритим і загальнодоступним до перегляду невизначеній кількості осіб, виготовила та поширила текстовий матеріал, який містить інформацію щодо заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році. 
		Дії обвинуваченої кваліфіковано за ч. 2 ст. 436-2 КК України, а саме виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		 
		ІІ. Позиція обвинуваченої  ОСОБА_5  щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду
		 
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5  в присутності захисника ОСОБА_4 , вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.2 ст. 436-2 КК України  визнала у повному обсязі, розкаялася у скоєному та пояснила, що дійсно вчинила злочини, які ій інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, фактичні обставини вчинення злочинів та їх правову кваліфікацію не оспорювала.
		Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 пояснила, що була активним учасником месенджеру для спілкування «Telegram», обліковий запис під назвою « ОСОБА_5 » з номером телефону « НОМЕР_3 » та брала участь у обговоренні суспільно-політичної ситуації у м.Харкові у період повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Використовуючи свій акаунт у месенджері «Telegram» під час спілкування із невстановленою особою, яка використовувала обліковий запис під назвою « ОСОБА_6 » із номером телефону « НОМЕР_4 » у зазначеному месенджері, дійсно поширила інформацію про розташування утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості, а саме на території об`єкту нерухомості, розташованому за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Вказала, що зробила це через необізнаність, оскільки помилково вважала вказану особу односельцем її батька, корисливої мети передачі їй інформації не мала та жодних завдань на передачу інформації щодо розташування інших утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості вона не отримувала. Також пояснила, що у вересні 2023 року під час спілкування у телеграм - спільноті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » приймала участь у обговоренні нанесення вогневих уражень на території ринку «Барабашово» у м.Харкові та хибно вказала, що вказані ураження були нанесені українськими військовослужбовцями, заперечивши в обговоренні про їх нанесення військами РФ. Також під час спілкування у телеграм - спільноті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8» приймала участь у обговоренні ракетних ударів, які були нанесені по будинках по АДРЕСА_5 та висловила особисту думку про те, що зазначені ураження були нанесені внаслідок самообстрілу українськими військовими, заперечивши при цьому, що вони були нанесені військовими РФ.
		Обвинувачена наголосила, що вину вона визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, нових злочинів обіцяє не вчиняти. Просила її суворо не карати, призначити покарання не пов`язане з реальним триманням під вартою враховуючи, що її чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває у тяжкому стані у зв`язку з хворобою серцево-судинної системи та потребує постійного догляду, а мати, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є особою похилого віку та потребує оперативного лікування з приводу катаракти обох очей, що зумовлює необхідність постійної присутності з нею. 
		Показання обвинуваченої ОСОБА_5  є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.
		Захисник ОСОБА_4 , у судовому засіданні просив врахувати визначені п.1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченій, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що її чоловік ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває у тяжкому стані у зв`язку з хворобою серцево-судинної системи та потребує постійного догляду, а мати, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є особою похилого віку та потребує оперативного лікування з приводу катаракти обох очей, що зумовлює необхідність постійної присутності з нею, просив застосувати мінімальне покарання передбачене санкціями ч. 2 ст. ст. 114-2, ч.2 ст. 436-2 КК України та застосувати ст.75 КК України, а саме звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням.
		Враховуючи той факт, що обвинувачена визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченої та захисника, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.
		Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
		 
		ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.
		 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинуваченаОСОБА_5 вчинила кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 2 ст. 114-2, ч.2 ст. 436-2 КК України.
		Згідно класифікації злочинів, передбаченій ст.12 КК України, обвинуваченаОСОБА_5 вчинила два кримінальних правопорушення - злочини, одне з яких (ч.2 ст.114-2) відноситься до категорії тяжких злочинів, а інше (ч.2 ст. 436-2) - нетяжких злочинів.
		 
		ІV. Мотиви суду при призначенні покарання
		 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , відповідно до частини 1 статті 67 КК України - судом не встановлено.
		Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_5 встановлено, що вона раніше не засуджена, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, на обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, одружена, на момент вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) була офіційно працевлаштована, має постійне місце проживання, за місцем мекання характеризується добре, громадський порядок не порушувала, спиртними напоями не зловживала та громадський порядок не порушувала.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
		При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
		Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
		Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Суд враховує, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації.
		При призначенні покарання суд враховує обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченій, а також надані захистом відомості, що характеризують обвинувачену, а також наявність у обвинуваченої хворого чоловіка та матері, які потребують піклування та догляду.
		Разом з тим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, яка вчинила злочин проти основ національної безпеки, оскільки вказані злочини є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які передбачають державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих суспільних відносин неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.
		Системне тлумачення норм статті 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
		Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинувачену ОСОБА_5 та запобігти її злочинній діяльності не можливо без її ізоляції від суспільства.
		При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, застосування ст. 75 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінального правопорушення за частиною 2 статті 114-2 КК України та частиною 2 статті 436-2 КК України щодо обвинуваченої ОСОБА_5 в умовах триваючого воєнного стану в країні є недоцільним
		В даному випадку, суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченими, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, зокрема, суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, дійшов висновку про неможливість виховання обвинуваченої без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції інкримінованої статті.
		На переконання суду обвинуваченій слід призначити покарання, за частиною 2 статті 114-2 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції інкримініруємої статті- 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 436-2 КК України до покарання у виді обмеження волі в межах санкції інкримініруємої статті - 5 років обмеження волі без конфіскації її майна, та визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, без застосування ст. 75 КК України, що буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		 
		V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		 
		ОСОБА_5 затримана в порядку ст. 208 КПК України 20.03.2024 о 09 год. 04 хв.
		22.03.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова (справа № 953/2246/24) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», з урахуванням часу фактичного затримання у порядку ст. 208 КПК України та у межах строку досудового розслідування, тобто по 18.05.2024 року (включно), без визначення розміру застави.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2024 року (№ 953/1927/24) продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.06.2024 включно, без визначення розміру застави.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 17.06.2024 року (справа № 953/1927/24) продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк 60 днів, тобто до 15.08.2024р., без визначення розміру застави.
		Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13.08.2024 року у справі №645/4722/24 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 11 жовтня 2024 року включно.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 43 КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Тож початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно особи, яка перебуває під вартою, законодавець обліковує виключно з дня набрання законної сили обвинувальним вироком, при цьому строк попереднього ув`язнення повинен бути зарахований до строку відбування покарання за правилами ст. 72 КК України.
		Таким чином, відповідно до вимог ст. 72 КК України суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченій строк попереднього ув`язнення, починаючи з 20 березня 2024 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Враховуючи те, що обвинуваченій призначено покарання у виді позбавленні волі реально, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у відношенні обвинуваченої у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін.
		Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
		Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
		Таким чином, з обвинуваченої підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судову комп`ютерно-технічну експертизу №СЕ-19/121-24/12285-КТ від 12.07.2024 року в сумі 15145,60 грн.
		Враховуючи те, що на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова  від 21.03.2024 року у справі № 953/1927/24 накладено арешт на майно, мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 , в якому встановлено Sim-картки з номерами телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном, а розгляд провадження завершено, то арешт на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		При цьому, суд враховує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Зважаючи на те, що вилучений у ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 з Sim-картками з номерами телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 є знаряддями кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до зазначеного майна спеціальну конфіскацію та передати його у дохід держави.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання за:
		- ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України у виді 5 років позбавлення волі;
		- ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України у виді 5 років обмеження волі без конфіскації майна.
		На підставі ч.1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень  ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		На підставі ч.5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати  ОСОБА_5 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 20 березня 2024 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно  ОСОБА_5 залишити незмінним - у вигляді тримання під вартою. 
		Стягнути з  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/121-24/12285-КТ від 12.07.2024 року) у сумі 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) гривень 60 коп.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова  від 21.03.2024 року у справі № 953/1927/24 на мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 з Sim-картками з номерами телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
		Мобільний телефон марки «Vivo 2015», IMEI1 - НОМЕР_1 , IMEI2 - НОМЕР_2 з Sim-картками з номерами телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 конфіскувати на користь держави.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		Головуючий суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...