Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/966/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2024.
Дата набрання законної сили: 04.09.2024
Номер судового провадження: 51-7270км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041230000005

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 вересня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 216/966/22
		провадження № 51-7270 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючої                                                  ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженої                                                  ОСОБА_7     (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами та доповненнями засудженої ОСОБА_7 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, 
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		2. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні. 
		3. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.  
		4. За обставин, детально викладених у вироку, 01 січня 2022 року у денний час доби,  ОСОБА_7 прибула за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 , де разом з ним, а також зі спільними знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вживали спиртні напої.
		5. Цього ж дня, приблизно о 19:50 годині, під час вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ґрунті побутового пияцтва відбулася сварка, під час якої вони почали штовхати один одного руками. Зазначені дії обурили ОСОБА_7 , унаслідок чого у неї раптово виникла гостра неприязнь до ОСОБА_8 та умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.
		6. Діючи з цією метою, ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, взяла з поверхні полиці кухонний ніж з дерев`яним руків`ям, та таким чином підшукала собі знаряддя злочину. Після цього, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до нього, перебуваючи в коридорі біля спальної кімнати, ОСОБА_7 утримуючи ніж у правій руці, приблизно о 20:00 годині умисно, клинком ножа нанесла потерпілому, який стояв повернутим до неї обличчям та намагався прикритися лівою рукою, одного удару в задньо-зовнішню поверхню лівого зап`ястку.
		7. Відразу ж після цього, ОСОБА_8 , намагаючись уникнути подальших протиправних дій ОСОБА_7 , повернувся до неї спиною, а остання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 з мотивів гострої неприязні до нього, утримуючи, кухонний ніж у правій руці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та бажаючи настання саме таких наслідків, відразу ж умисно завдала йому одного удару клинком ножа в ліву лопаткову ділянку грудної клітини, не переслідуючи за мету заподіяти смерть.
		8. Від отриманого ножового удару ОСОБА_8 упав передньою частиною тулубу на підлогу, вдарившись об тверду поверхню правим передпліччям. Після цього ОСОБА_7 припинила свої злочинні дії та пішла на кухню, де спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до ранку продовжила вживати спиртні напої, а потерпілий піднявся з підлоги коридору та пішов до спальної кімнати, де спочатку приліг на ліжко, а в потім перемістився на підлогу, де внаслідок нанесеного ОСОБА_7 ножового поранення грудної клітини, у ночі 02 січня 2022 року помер.
		9. У результаті протиправних дій ОСОБА_7 ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани на задньо-зовнішній поверхні лівого зап`ястку, двох саден правого передпліччя та колото-різаного поранення грудної клітини, яке відповідно до висновків судово-медичної експертизи трупа від 21 січня 2022 року № 35 та додаткової судово-медичної експертизи трупа від 28 січня 2022 року № 35-1 за своїм характером відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого.
		10. Таким чином, ОСОБА_7 вчинила дії, спрямовані на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		11. У касаційній скарзі зі змінами та доповненнями, засуджена, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		12. На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_7 зазначає, що умислу на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не мала, тому її дії за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковані невірно, оскільки вона захищалася від неправомірних дій потерпілого та хотіла лише налякати його, у матеріалах справи відсутні будь-які допустимі та достатні докази на підтвердження її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
		13. Також засуджена вказує, що місцевим судом надано неналежну оцінку показанням свідка ОСОБА_10 , які на її думку є суперечливими; безпідставно відмовлено у допиті свідка ОСОБА_11 , надано неправильну оцінку висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 лютого 2022 року № СЕ-19/108-22/1297-БД, який навпаки спростовує висновки суду про її винуватість; в порушення ст. 337 КПК зазначені у вироку викладено обставини, які суперечать матеріалам кримінального провадження та не відповідають обставинам, викладеним в повідомленні про підозру та обвинувальному акті в яких не вказано мотиву скоєного злочину; не враховано та не зазначено обставин, які пом`якшують покарання, відповідно ст. 66 КК; проігноровано клопотання про перерахунок строку попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції закону України від 21 червня 2017 року № 2046; в порушення ст. 243 КПК безпідставно стягнуто витрати у кримінальному провадженні за проведення судової молекулярно-генетичної від 23 лютого 2022 року експертизи № СЕ -19/108-22/1297- БД у розмірі 13 644,69 грн.
		14. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення, не перевірив усіх доводів апеляційної скарги та не дав на них вичерпних відповідей, не дослідив безпосередньо докази з власної ініціативи та, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК не створив необхідних умов, шляхом повторного дослідження обставин, які оспорювались та не надав їм іншої оцінки, відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків, не допитав свідка ОСОБА_11 , не мотивував своє рішення та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу залишив без задоволення. 
		Також засуджена стверджує про порушення права на захист у зв`язку з неналежним виконанням захисниками професійних обов`язків. 
		15. Зазначає про невідповідність судових рішень вимогам статей 370, 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		16. Засуджена та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		17.Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		18. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.  
		20. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		21. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
		22. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.
		23. Вказаних вимог закону суди не порушили. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, було зроблено з додержанням
		ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
		24. Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні: свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , фактичних даних, що містяться у протоколі огляду диску від 15 лютого 2022 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 25 січня 2022 року за участю підозрюваної ОСОБА_7 та відеозаписі зазначеної слідчої дії, протоколі проведення слідчого експерименту від 25 січня 2022 року за участю свідка ОСОБА_10 , протоколі огляду предмету від 13 січня 2022 року, висновках судово-медичних експертиз від 21 січня 2022 року № 35, від 05 січня 2022 року № 11, від 28 січня 2022 року № 35-1, висновках експертів від 09 лютого 2022 року №13-МК та від 18 лютого 2022 року № 35-2, висновку судової молекулярної експертизи від 23 лютого 2022 року № СЕ-19/108-22/1297-БД, а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.
		25. Місцевий суд також допитав обвинувачену ОСОБА_7 , яка хоча й не визнала вини в умисному нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, однак не заперечила наявності конфлікту між ними та пояснила, що між нею та потерпілим ОСОБА_12 під час спільного вживання спиртних напоїв відбулася сварка, у ході якої вона схопила ніж, оскільки хотіла налякати потерпілого та тримала його у руці, а потерпілий випадково впав та наткнувся на нього. Проте, суд першої інстанції надав критичну оцінку таким показам обвинуваченої, розцінивши їх як спосіб захисту, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		26. Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК.
		27. Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 КК, характеризується умисною формою вини. Умисел може бути як прямим, так і непрямим. Винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.
		28. Колегія суддів зауважує, що питання про умисел необхідно вирішувати з урахуванням сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень та інших тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їхніх стосунків.
		29. Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 про нанесення тілесних ушкоджень потерпілому з необережності були предметом ретельної перевірки судами попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження. 
		30. Зокрема, на спростування таких показань обвинуваченої місцевий суд обґрунтовано вказав, що вони спростовуються висновком судово-медичного експерта від 28 січня 2022 року № 35-1, відповідно до якого під час експертизи трупа виявлено два місця контакту з предметом, що володіє колюче-ріжучими властивостями в ділянці задньої поверхні грудної клітки ліворуч та задньо-зовнішній поверхні лівого зап`ястку, а також два садна правого передпліччя, що утворились від контакту з тупим твердим предметом. Крім того, експертом зазначено, що у колото-різаного ушкодження сила удару була достатньою для подолання супротиву м`яких тканин грудної клітки.
		31. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з таким висновком місцевого суду, крім іншого зазначив, що свідки у справі не вказували про погрози потерпілого у бік обвинуваченої, які би давали підстави вважати, що її здоров`ю та життю є загроза. Спричинення потерпілим обвинуваченій тілесних ушкоджень, які би підтверджували необхідність їй захищатись від потерпілого спростовуються висновком судово-медичної експертизи від 05 січня 2022 року, згідно якого виявлене у ОСОБА_7 ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що має незначні скороминучі наслідки. 
		32. Суд також зважив на суперечності у показаннях обвинуваченої, яка у суді першої інстанції пояснювала, що потерпілий випадково впав та наткнувся на ніж, який вона тримала у руці, проте в апеляції стверджувала, що після того як схопила ніж, та йшла за потерпілим перечепилась та нанесла поранення.
		33. Крім того, відповідно до показань свідків, протоколу огляду диску від 15 лютого 2022 року, протоколів проведення слідчих експериментів потерпілий намагався відійти від обвинуваченої, і саме вона, взявши ніж, пішла за потерпілим, що повністю спростовує версію ОСОБА_7 щодо необхідної оборони, або вбивства через необережність, або знаходження обвинуваченої у стані сильного душевного хвилювання, та навпаки підтверджують, що на ґрунті побутового пияцтва відбулася сварка, яка обурила ОСОБА_7 , унаслідок чого у неї раптово виникла гостра неприязнь до ОСОБА_8 та умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
		34. За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельного аналізу місцевим судом, апеляційний суд погодився з висновком щодо доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_7 саме у умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, що передбачає правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 121 КК. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
		35. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Обвинувальний акт було складено та спрямовано до суду за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, місцевий суд визнав ОСОБА_7 винною у пред`явленому органом досудового розслідування обвинуваченні саме за ч. 2 ст. 121 КК. При цьому, як убачається зі змісту повідомлення про підозру та обвинувального акту, мотивом вчинення злочину була гостра неприязнь до потерпілого, що спростовує твердження засудженої про порушення судами вимог ст. 337 КПК.   
		36. Стосовно тверджень ОСОБА_7 про безпідставну відмову у допиті свідка ОСОБА_11 , необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. 
		37. Як убачається з матеріалів провадження, а саме звукозапису судового засідання від 03 червня 2022 року, на виклик суду для допиту як свідка сторони обвинувачення, ОСОБА_11 не з`явилась. На запитання суду про можливість забезпечення його явки в наступне судове засідання, прокурор повідомив, що свідок ОСОБА_11 відсутня за місцем проживання та перебуває за межами України. Також на запит місцевого суду надійшов лист про перетин державного кордону України ОСОБА_11 , відповідно до якого за період з 01 січня 2022 року по 03 червня 2022 року остання перетинала державний кордон 12 квітня 2022 року та станом на 03 червня 2022 року не поверталась, встановити місце її перебування неможливо. За таких обставин суд об`єктивно був позбавленим можливості допитати свідка ОСОБА_11 .
		38. Крім того, як вірно зазначив апеляційний суд, клопотання про допит вказаного свідка стороною захисту не подавалося, а сам апелянт не вказував, що свідок був безпосереднім очевидцем подій конфлікту та нанесення ударів потерпілому, що могло б вплинути на доведеність або спростування вини обвинуваченої.
		39. Доводи касаційної скарги засудженої щодо неправильної оцінки судами висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 лютого 2022 року № СЕ-19/108-22/1297-БД спростовуються змістом цього документу.
		40. Так, постановою слідчого від 20 січня 2022 року призначено судову молекулярно -генетичну експертизу на дослідження якої було надано, у т. ч. зразки крові та слини ОСОБА_7 . На вирішення даної експертизи було поставлено декілька питань, зокрема і питання № 6 щодо встановлення генетичної ознаки зразків крові підозрюваної ОСОБА_7 Об`єктами дослідження зазначеної експертизи були: фрагмент марлі зі зразком крові ОСОБА_8 (об`єкт № 1); фрагмент марлі зі зразком крові ОСОБА_7 (об`єктом № 2); марлевий тампон зі змивом крові з підлоги (об`єкт № 3); марлевий тампон зі змивом з ліжка (об`єкт № 4); вирізки зі слідами речовини бурого кольору на рушниках ( об`єкти №№ 5, 6).  
		41. Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи на об`єкті № 2 (фрагмента марлі зі зразком крові ОСОБА_7 ) встановлені генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_7 . Разом із тим, генетичні ознаки слідів крові людини на двох змивах (об`єкти №№ 3,4) та двох рушниках (об`єкти №№ 5,6) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 (об`єкт №1) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 (об`єкт № 2). Отже, твердження ОСОБА_7 про те, що на зразку рушника (об`єкт № 2) наявна її кров, що свідчить про нанесення їй таких ударів потерпілим, що зумовили необхідність захищатись спростовуються змістом вказаного висновку.  
		42. Доводи касаційної скарги засудженої про те, що суд мав би врахувати передбачені ст. 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, зокрема визнання вини та щире каяття, є безпідставними з огляду на таке.
		43. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. У ході судового розгляду ОСОБА_7 визнала вину лише частково, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачена, вказавши в останньому слові, що щиро кається, дуже сумує за потерпілим, зробила це з метою пом`якшення покарання, адже її поведінка протягом судового розгляду, а також, на стадії досудового розслідування, не містила ознак каяття. 
		44. Щодо доводів засудженої про неврахування судом інших обставин, що пом`якшують покарання, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 66 КК суд, призначаючи покарання, може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті. Водночас, за змістом цієї норми, це не є обов`язком суду, натомість законодавець наділив суд дискреційним повноваженням визнати ті чи інші обставини, такими, що пом`якшують покарання, виходячи із конкретних обставин кримінального провадження. У цьому кримінальному провадженні місцевий суд не встановив таких обставин.
		45. Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, з урахуванням вимог ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, характер вчинених дій, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, була позбавлена батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_13 , офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, як особа, яка здатна вчинити злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Обставин, що пом`якшують покарання суд не встановив. Урахувавши вищезазначене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що мірою виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень має бути покарання у виді реального позбавлення волі та призначив його у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК. 
		46. Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги засудженої про порушення судами вимог ч. 5 ст. 72 КК. Так, законом України від 21 червня 2017 року № 2046-VIII, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК викладено у редакції, яка передбачала, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Ураховуючи той факт, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинено 01 січня 2022 року, судами правильно застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК при зарахуванні ОСОБА_7 строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
		47. Твердження засудженої про порушення ст. 243 КПК в частині безпідставного стягнення витрати у кримінальному провадженні за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 23 лютого 2022 року № СЕ -19/108-22/1297- БД у розмірі 13 644,69 грн є також неприйнятними.
		48. Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Як убачається із матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування було призначено ряд експертиз без витрат на залучення експерта, а також призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, витрати на проведення якої, згідно довідки, наявної в матеріалах справи, становили 13 644,69 грн. 
		49. Таким чином, оскільки в цьому кримінальному провадженні було призначено та проведено експертне дослідження, вартість якого документально підтверджена, то витрати понесені на його проведення у розумінні вимог ч. 2 ст. 124 КПК підлягають стягненню із особи, визнаної винуватою та засудженої вироком місцевого суду.
		50. Не ґрунтуються на матеріалах провадження твердження засудженої про порушення права на захист у зв`язку з неналежним виконанням захисниками професійних обов`язків. 
		51. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду для захисту ОСОБА_7 було залучено захисників із центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. Так, органами досудового розслідування для проведення окремої процесуальної дії було залучено захисника ОСОБА_14 , всі інші слідчі дії було проведено за участі захисника ОСОБА_15 , від якої у судовому засідання 28 лютого 2022 року ОСОБА_7 відмовилась та просила призначити їй нового захисника. За результатами розгляду відповідного клопотання було призначено іншого захисника ОСОБА_16 . Під час провадження в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_7 також зверталась з клопотанням про залучення захисника, за результатами розгляду якого було призначено захисника ОСОБА_6 . Заявлені відмови від захисників були розглянуті судами у відповідності до норм КПК.
		52. Скарги на неналежне здійснення захисту, порушення захисниками вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Правил адвокатської етики», вимог КПК в частині неповноти та неправильності захисту засудженої до суду та органів адвокатського самоврядування не подавались. Лише в касаційній скарзі засуджена вказала про неналежне виконання захисниками своїх повноважень, однак не конкретизувала у чому це проявлялось. Разом із тим, з матеріалів провадження не вбачається, що захисники не виконували чи неналежно виконували свої професійні обов`язки, а самі по собі факти відмови засудженої від захисників не свідчать про таке.
		52. Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		54. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме звукозапису судових засідань в суді апеляційної інстанції сторона захисту будь-яких клопотань про повторне дослідження доказів не заявляла. Натомість суд апеляційної інстанції обмежившись аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду і за результатами перегляду вироку, погодився з їх оцінкою, наданою місцевим судом, що не суперечить положенням ст. 404 КПК. 
		55. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
		56. Інші доводи касаційної скарги засудженої висновків судів також не спростовують та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		57. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі засудженої, Верховний Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року залишити без зміни, а касаційну скаргу зі змінами та доповненнями засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...