Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/8382/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2024. Зареєстровано: 12.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2024.

Номер судового провадження: П/380/8488/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа № 380/8382/24
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 вересня 2024 року м. Львів
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області Перун Ірини Михайлівни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
		 
		встановив:
		 
		до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області Перун Ірини Михайлівни місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, селище Івано-Франкове, пл. Ринок, 1 (далі відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
		- визнати неправомірною бездіяльність голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 щодо не звітування про свою роботу за 2023 рік перед територіальною громадою Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритих зустрічах з громадянами;
		- зобов`язати голову Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 провести звіт про свою діяльність за 2023 рік перед територіальною громадою Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритій зустрічі не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання чинності судовим рішенням у справі.
		Ухвалою від 23.04.2024 суддя залишила позовну заяву без руху. 
		Ухвалою від 17.05.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником будинку та земельної ділянки на території Івано-Франківської селищної ради. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. Всупереч Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 , з моменту її втупу на посаду голови до теперішнього часу, жодного разу не звітувала про свою роботу перед територіальною громадою Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритих зустрічах з громадянами.
		Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що на офіційній сторінці Івано-Франківської селищної ради висвітлено звіт Івано-Франківського селищного голови Ірини Перун про роботу виконавчих органів селищної ради за 2023 рік. Також вказаний звіт було опубліковано на сторінці Івано-Франківської селищної ради в соціальній мережі Фейсбук. Додатково зазначає, що для усіх, хто бажав обговорити звіт голови Івано-Франківської селищної ради відбулась відкрита сесія селищної ради, на якій були депутати ради на мешканці територіальної громади заслухали звіт голови Івано-Франківської селищної ради, провели обговорення з мешканцями громади. 22.11.2023 депутати ради прийняли рішення №4687 «Про звіт Івано-Франківської селищної ради про діяльність виконавчих органів селищної ради». За наведених обставин вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 та просить у задоволенні таких відмовити повністю.
		Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що 22.11.2023 відповідач звітувала перед депутатами Івано-Франківської селищної ради. Звернув увагу на те, що звітування перед депутатами ради не можна ототожнювати із звітуванням перед територіальною громадою голови селищної ради.
		Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що зобов`язання відповідача повторно провести звіт про діяльністю суперечитиме вимогам пункту восьмого частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до якого забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.
		Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
		Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2005 серії ЯЯЯ № 247218 позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
		Вважаючи протиправно бездіяльність голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 щодо не звітування про свою роботу за 2023 рік перед територіальною громадою Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритих зустрічах з громадянами, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		 
		При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
		Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Статтею 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
		За приписами статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено основні принципи місцевого самоврядування, до яких, зокрема, відносяться: народовладдя; законність; гласність; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; судовий захист прав місцевого самоврядування.
		Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
		Частиною шотсою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.
		Згідно частини 7 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов`язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.
		Отже, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплений обов`язок селищного голови не рідше одного разу на рік звітувати про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що обов`язок визначений частиною сьомою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Головою Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області виконаний, оскільки звіт за 2023 рік оприлюднено в мережі інтернет. Для усіх, хто бажав обговорити звіт голови Івано-Франківської селищної ради відбулась відкрита сесія селищної ради, на якій були депутати на мешканці територіальної громади.
		Проте суд вказує, що опублікування звіту і мережі Інтернет, проведення сесії селищної ради, на якій заслухано звіт відповідною радою, не може вважатись належним виконанням відповідачем обов`язку визначеного частиною сьомою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме раз на рік звітувати про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами.
		 
		Щодо посилання відповідача на обмежувальні заходи, які випливають з правового режиму воєнного стану, як на обставину, що унеможливлювала надання звіту на відкритій зустрічі селищного голови з громадянами, суд зазначає таке.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
		- ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
		- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 17.05.2022 №341/2022, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 3891-ІХ продовжувався строк дії воєнного стану.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		За приписами пункту восьмого частини першої статті восьмої Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.
		Суд вказує на те, що на території Івано - Франківської територіальної громади протягом 2023 року не велись і станом на сьогоднішній день не ведуться активні бойові дії, що могло б реально унеможливити виконання прямого обов`язку відповідача в частині звітування селищного голови перед територіальною громадою.
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 сформовано висновок про те, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Судом не встановлено будь-яких об`єктивних обставини, які б перешкоджали відповідачу виконати свій обов`язок як селищного голови щодо звітування перед громадянами громади на відкритій зустрічі про свою роботу.
		З огляду на викладене, суд вважає протиправною бездіяльність голови Івано -Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 щодо не звітування про свою роботу за 2023 рік перед територіальною громадою Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритій зустрічі з громадянами.
		Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести звіт про свою діяльність за 2023 рік перед територіальною громадою Івано - Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритій зустрічі протягом одного місяця (розумний строк), після набрання рішенням законної сили.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю. 
		Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
		Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
		Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
		Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Громадське професійне об`єднання адвокатів Личаківського району м. Львова «Палата адвокатів» укладено угоду про надання правничої (правової) допомоги від 13.04.2024 № 193, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язується надати Клієнту правову допомогу у справі до Голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 щодо не звітування про свою роботу за 2021-2021 роки перед територіальною громадою. 
		Згідно з актом від 15.07.2024 про надання правничої (правової) допомоги від 13.03.2024 виконаних робіт від 08.02.2024 виконавець згідно з договором надав замовнику юридичні послуги в межах справи № 380/8382/24. Вартість послуг становить 4000,00 грн.
		До позовної заяви долучено квитанція до прибуткового касового ордера від 15.07.2024 відповідно до якої позивач оплати 4000,00 грн. 
		Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що витрати за надану у цій справі правову допомогу у розмірі 4000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є значно завищеними.
		Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
		Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
		Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 4000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
		Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1000,00 грн.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
		 
		Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		позов задовольнити повністю.
		 
		Визнати протиправною бездіяльність голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 щодо не звітування про свою роботу за 2023 рік перед територіальною громадою Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритій зустрічі з громадянами.
		 
		Зобов`язати голову Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 (місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, с-ще. Івано-Франкове, пл. Ринок, 1) провести звіт про свою діяльність за 2023 рік перед територіальною громадою Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на відкритій зустрічі протягом одного місяця (розумний строк), після набрання рішенням законної сили.
		 
		Стягнути з бюджетних асигнувань голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 4106981, місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, селище Івано-Франкове, пл. Ринок, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
		 
		Стягнути з бюджетних асигнувань голови Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області Перун Ірини Михайлівни (код ЄДРПОУ 34106981, місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, селище Івано-Франкове, пл. Ринок, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Мричко Н.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...